Постанова

від 03.07.2024 по справі 910/12668/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2024 р. Справа№ 910/12668/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова брама" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023

у справі №910/12668/22 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова брама"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

про стягнення 75 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі №910/12668/22 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Брама» у позові до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС».

Додатковим рішенням від 27.06.2023 задоволено частково заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова брама» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» 33 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 5 670, 00 грн. витрат за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На додаткове рішення у справі позивачем також подано апеляційну скаргу, згідно з вимогами якої позивач просив скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат в повному обсязі.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додаткове рішення у справі суд прийняв встановивши, що розподілу підлягає 33000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (45000,00 - 6000,00 - 6000,00), оскільки:

- відповідно до наданого відповідачем звіту ряд вчинених адвокатом дій не є співмірними витраченому адвокатом часу, обсягом послуг, зокрема, суд вважав, що така послуга як «аналіз матеріалів справи, формування правової позиції» (6000,00 грн) є складовою підготовки відзиву на позовну заяву, а тому вартість цих дій не підлягає окремому розподілу;

- безпідставним є включення до складу судових витрат 6000 грн за очікування судового засідання, призначеного на 13.03.2023 о 9:40, яке зумовлено оголошеною повітряною тривогою у м. Києві.

Крім того, на позивача покладено 5670,00 грн витрат за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Ухвалене судом додаткове рішення, згідно з доводами апеляційної скарги позивача, є незаконним і підлягає до скасування, виходячи зокрема із наступного:

- судом першої інстанції не враховано, що в дійсності клопотання позивача про зменшення судових витрат обгрунтовувалось тим, що під час судового засідання відповідач не робив заяви, що докази, які підтверджують судові витрати на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення; відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача, також не містив попереднього орієнтовного розрахунку витрат на правничу допомогу;

- до заяви про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи відповідач надає додаткову угоду від 13.03.2023 до договору про надання правничої допомоги від 18.02.2019; надана додаткова угода фактично є окремим договором, який неможливо розглядати як додаткову угоду до основної угоди від 18.02.2019, оскільки договором від 18.02.2019 передбачено, що адвокатське об`єднання зобов`язано було в рамках договору про надання правничої допомоги від 18.02.2019 надавати послуги з правничої допомоги по будь-якій справі, в тому числі і по справі № 910/12668/22;

- неможливо брати до уваги додаткову угоду від 13.03.2023 до договору про надання правничої допомоги від 18.02.2019 для визначення вартості послуг з правничої допомоги;

- розмір витраченого часу представником відповідача є завищеним, оскільки відповідач представляв інтереси клієнта і в судовому засіданні керувався правовою позицією відповідача, яка була сформована і визначена ще до звернення позивача до суду; фактично в судовому засіданні і у відзиві були вказані обставини і зазначені доводи, які вже були описані відповідачем в листах до позивача (лист від 24.11.2021 та лист від 16.02.2022);

- суд, розглядаючи заяву відповідача, ухвалив рішення і про стягнення витрат за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи в сумі 5 670 грн., що не було предметом заяви відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова брама» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/12668/22, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення, у якому представник просив залишити апеляційну скаргу ТОВ «Нова Брама» без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 по справі № 910/12668/22 без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі №910/12668/22 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Брама» у позові до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС».

17.03.2023 до суду надійшла заява представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про стягнення втрат на правничу допомогу в розмірі 45000 грн.

На підтвердження понесених ним витрат відповідач долучив до матеріалів справи:

- копію договору про надання правничої допомоги від 18.02.2019;

- копію додаткової угоди №1 від 01.03.2021 до договору про надання правничої допомоги № б/н від 18.02.2019;

- копію додаткової угоди від 13.03.2023 до договору про надання правничої допомоги № б/н від 18.02.2019;

- копію ордера серії АЇ №1146326 виданого 10.09.2021 адвокату Шишову О.Є.;

- звіт про виконану роботу по справі № 910/12668/22 від 13.03.2023.

У додатковій угоді від 13.03.2023 до договору про надання правничої допомоги від 18.02.2019 сторони погодили, що вартість 1 години роботи адвоката становить 3000,00 грн.

Згідно із звітом позивачеві були надані такі послуги:

- аналіз матеріалів справи, формування правової позиції - 6000,00 грн (2 год*3000 грн);

- підготовка відзиву на позовну заяву - 12000,00 грн (4 год*3000 грн);

- підготовка заперечень на відповідь на відзив, інших процесуальних документів - 9000,00 грн (3 год *3000 грн);

- участь в судовому зсіданні, призначеному на 27.02.2023 об 11:30 (дорога до суду, участь у судовому засіданні, дорога з суду), - 6000 грн (2 год*3000 грн);

- участь в судовому засіданні, призначеному на 13.03.2023 о 9:40 (дорога до суду, участь у судовому засіданні до перерви, очікування під час перерви в судовому засіданні, зумовленої оголошеною повітряною тривогою у м. Києві, участь у судовому засіданні після перерви, дорога з суду) - 12000,00 грн (4 год*3000 грн).

За висновками суду першої інстанції розподілу підлягає 33000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (45000,00 - 6000,00 - 6000,00), оскільки:

- відповідно до наданого відповідачем звіту ряд вчинених адвокатом дій не є співмірними витраченому адвокатом часу, обсягом послуг, зокрема, суд вважав, що така послуга як «аналіз матеріалів справи, формування правової позиції» (6000,00 грн) є складовою підготовки відзиву на позовну заяву, а тому вартість цих дій не підлягає окремому розподілу;

- безпідставним є включення до складу судових витрат 6000 грн за очікування судового засідання, призначеного на 13.03.2023 о 9:40, яке зумовлено оголошеною повітряною тривогою у м. Києві; повітряна тривога є обставиною, яка зумовлює необхідність вжиття заходів, спрямованих на збереження життя та здоров`я громадян протягом її тривалості, і такі заходи повинні вживатись громадянами незалежно від місця їх перебування; відповідно, час тривалості повітряної тривоги не є часом очікування судового засідання, а тому такий час не може бути включено до складу судових витрат.

Крім того, на позивача покладено 5670,00 грн витрат за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого додаткового рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положеннями статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

За результатами розгляду апеляційної скарги встановлено наступне.

Суд першої інстанції правильно враховував підтвердженням понесених позивачем витрат та професійну правничу допомогу надані суду: копію договору № б/н про надання правничої допомоги від 18.02.2019; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер; звіт про виконану роботу по справі № 910/12668/22.

Деталізований розрахунок судових витрат, пов`язаних з отриманням АТ «СК «АРКС» професійної правничої допомоги у зв`язку із розглядом справи № 910/12668/22 в суді першої інстанції викладений в окремій заяві, що є додатком до заяви про розподіл судових витрат, яка отримана судом 21.03.2023.

Підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги позивача з посиланнями на клопотання про зменшення судових витрат (подавалось на розгляд суду першої інстанції), яке обгрунтовувалось тим, що під час судового засідання відповідач не робив заяви, що докази, які підтверджують судові витрати на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення; відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача, також не містив попереднього орієнтовного розрахунку витрат на правничу допомогу.

Так, у відзиві на позов (долучений до справи, отриманий судом 13.01.2023) відповідачем зазначено (дослівно):

« 4. Стосовно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Керуючись ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 124 ГПК України, відповідач повідомляє, що на даний час очікується понесення витрат пов`язаних з розглядом справи в разі проведення судових експертиз, подальшого оскарження рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку, до суми судових витрат може бути включено суми сплачених судових зборів, пов`язаних з переглядом рішення судами вищих інстанцій.».

Додатком до відзиву долучено Заяву про судові витрати АТ «СК «АРКС», які будуть понесені у зв`язку з розглядом справи (в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України), у якій відповідачем повідомлено суд, що докази понесення судових витрат страховою компанією буде подано протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення Господарським судом міста Києва по даній справі.

Приписами процесуального закону, зокрема ч. 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

В силу положень ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву; в разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи дотримання відповідачем вказаних положень закону, підстави для залишення без розгляду поданої відповідачем заяви про судові витрати у справі відсутні.

12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).

Щодо реальності адвокатських витрат, апеляційним господарським судом враховується достатність у матеріалах справи підтвердження виконання договору про надання правничої допомоги від 18.02.2019 по представництву позивача у справі №910/12668/22 (АТ «СК «АРКС») з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.03.2021, укладеної між відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Акта Лекс», додаткової угоди від 13.03.2023 (щодо представництва у судовій справі № 910/12668/22).

Посилання апелянта на неможливість використання додаткової угоди від 13.03.2023 в якості підтвердження погодженої вартості робіт, виходячи із договірного регулювання відносин сторін по договору від 18.02.2019 є безпідставними, оскільки вказаним договором не встановлено обмеження у доповненні/конкретизації/зміні умов договору шляхом укладення додаткових угод, а згідно з п. 12.1 договору від 18.02.2019 у випадках, не передбачених договором, сторони керуються чинним законодавством України.

В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів відзначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою, відповідно сама лише відсутність обгрунтованих заперечень відповідача по сумі витрат, не є підставою для безумовного стягнення їх заявленого розміру.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

З аналізу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у праві № 910/19160/21.

В частині стягнення з позивача понесених витрат по розміру 33 000 грн., що визнаний судом першої інстанції таким, що підлягає розподілу із заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу (45000,00 - 6000,00 - 6000,00), апеляційний господарський суд виходить з наступного.

За умовами п. 4 додаткової угоди від 13.03.2023 сторони погодили, що вартість години роботи адвоката Об`єднання, пов`язаної з наданням правничої допомоги та представництва інтересів клієнта у справі № 910/12668/22 за позовом ТОВ «Нова Брама» до АТ «СК «АРКС» про стягнення страхового відшкодування становить 3 000 грн.

Відповідно до поданого деталізованого розрахунку до суми судових витрат відповідачем включено:

- участь в судовому засіданні, призначеному на 27.02.2023 об 11:30 (дорога до суду, участь у судовому засіданні, дорога з суду), - 6000 грн (2 год*3000 грн);

- участь в судовому засіданні, призначеному на 13.03.2023 о 9:40 (дорога до суду, участь у судовому засіданні до перерви, очікування під час перерви в судовому засіданні, зумовленої оголошеною повітряною тривогою у м. Києві, участь у судовому засіданні після перерви, дорога з суду) - 12000,00 грн (4 год*3000 грн).

Відповідно до матеріалів справи, тривалість судового засідання згідно протоколу від 27.02.2023 становила 19 хв., відповідно оплата вартості наданих правових послуг становить 930 грн.; тривалість судового засідання згідно протоколу від 13.03.2023 становила 1 годину 4 хвилини (з урахуванням оголошеної технічної перерви).

За таких обставин, обгрунтованим та доведеним реально є розмір витрат адвоката за участь в судових засіданнях у справі № 910/12668/22 по сумі 3 930 грн., оскільки в дорозі до суду, по дорозі із суду та під час очікування перерви в судовому засіданні, адвокат не представляв інтереси клієнта, не надавав правових послуг в дорозі, у зв`язку з чим такі витрати не покладаються на позивача.

В частині заявлених витрат на підготовку відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив, інших процесуальних документів апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, та постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Разом з тим, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Апеляційним господарським судом враховано зазначену судову практику та оцінюючи надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, враховуючи, що умови договору адвоката з клієнтом не є обов`язковими для суду, а з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності відшкодуванню за рахунок позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції в розмірі 13 930 грн. (з урахуванням критерію розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, складності справи).

Підтвердженням понесених витрат за проведення судової експертизи у справі є платіжна інструкція № 948071 від 01.02.2023 яка залучена до матеріалів справи (а.с. 165).

Покладення витрат в сумі 5670,00 грн., сплачених за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи відповідає приписам процесуального закону (ст. 127, 129 ГПК України), відповідно їх правомірно включено до розподілу під час прийняття додаткового рішення згідно п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Брама» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/12668/22 підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/12668/22 - частковому скасуванню з вищевикладених підстав, з викладенням резолютивної частини додаткового рішення в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Брама» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/12668/22 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/12668/22 скасувати частково, виклавши резолютивну частину додаткового рішення в наступній редакції:

« 1.Заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Брама» (вул. Миру, 14, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код 39139634) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, код 20474912) 13 930 грн. (тринадцять тисяч дев`ятсот тридцять гривень) витрат на професійну правничу допомогу, 5670,00 грн. (п`ять тисяч шістсот сімдесят гривень) витрат за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи.

3. В решті заяви відмовити».

3. Доручити видачу наказу Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 910/12668/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська