Рішення

від 05.06.2023 по справі 910/1056/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2023Справа № 910/1056/23 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анва»

про стягнення 1 548 614, 45 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 05.06.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 1 548 614, 45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків та спосіб їх усунення.

02.02.2023 позивачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано заяву про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 30.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.03.2023.

13.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Анва» надійшов відзив на позовну заяву.

20.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Анва» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

20.03.2023 від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 20.03.2023 представник позивача надав усні пояснення по справі, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 24.04.2023.

27.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Анва» надішли заперечення на відповідь на відзив.

20.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Анва» надійшла заява про зменшення розміру неустойки.

24.04.2023 під розписку уповноважені представники сторін були повідомлені про відкладення розгляду справи на 22.05.2023.

08.05.2023 від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшли заперечення на заяву відповідача про зменшення розміру неустойки.

У судовому засіданні 22.05.2023 під розписку учасники справи були повідомлені про відкладення розгляду справи по суті на 05.06.2023.

У судовому засіданні 05.06.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

13.06.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Позивач/Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Анва» (далі - Відповідач/Постачальник) було укладено договір №274/ВЗЗ-2022 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а позивач прийняти та оплатити такі товари.(п. 1.1.)

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку № 1 до договору.

Сторонами підписано специфікацію, яка є додатком № 1 до договору від 13.06.2022, якою погоджено найменування товару (асортимент) - футболки та сорочки, ціну за одиницю - 838, 98 грн., кількість товару - 21 000 одиниць та загальну вартість - 17 618 580, 00 грн.

Пунктом 5.1. Розділу 5 договору передбачено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці позивача, яка вручається під особистий підпис відповідачу (представнику відповідача) або у разі не прибуття вищевказаних осіб, надсилається відповідачу рекомендованим листом з описом вкладеного, направленим на адресу відповідача, зазначену в розділі 13 Договору.

Пунктом 5.2. Розділу 5 договору визначено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пунктах відвантаження за адресою: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 5.6. Розділу 5 договору право власності на товар переходить від відповідача до позивача після прийняття товару на склад позивача, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це представників сторін у відповідній видатковій накладній.

Згідно з підпунктом 6.3.1. договору відповідач зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим договором.

Заявкою № 78/8/2-774 від 16.06.2022 позивач визначив наступні строки та кількість поставки товару:

- до 31.07.2022 - 3 000 штук;

- до 15.08.2022 - 6 000 штук;

- до 31.08.2022 - 6 000 штук;

- до 15.09.2022 - 6 000 штук;

Факт отримання та погодження заявки № 78/8/2-774 від 16.06.2022 відповідачем підтверджується підписом його директора - Курганським С.П.

Матеріалами справи підтверджується фактична поставка відповідачем товарів у наступні строки та у відповідній кількості:

- видатковою накладною № 170 від 15.08.2022 на товар у кількості 1020 штук вартістю 855 759, 60 грн;

- видатковою накладною № 184 від 19.08.2022 на товар у кількості 6000 штук вартістю 5 033 880, 00 грн;

- видатковою накладною № 278 від 03.11.2022 на товар у кількості 1 650 штук вартістю 1 384 317, 00 грн;

- видатковою накладною № 286 від 11.11.2022 на товар у кількості 1 950 штук вартістю 1 636 011, 00 грн;

- видатковою накладною № 306 від 29.11.2022 на товар у кількості 2 300 штук вартістю 1 929 654, 00 грн.

- видатковою накладною № 320 від 07.12.2022 на товар у кількості 2 250 штук вартістю 1 887 705, 00 грн.

- видатковою накладною № 337 від 12.12.2022 на товар у кількості 1 100 штук вартістю 922 878, 00 грн.

- видатковою накладною № 353 від 14.12.2022 на товар у кількості 2 750 штук вартістю 2 307 195, 00 грн.

Таким чином, відповідач за умовами договору свої зобов`язання виконав з суттєвим порушенням строків, в зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 843 871, 25 грн. та штрафу в розмірі 704 743, 20 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Іншими словами, невиконання зобов`язання має знаходитись у прямому причинно-наслідковому зв`язку з дією обставин непоборної дії.

Відповідач, обґрунтовуючи причини невиконання своїх зобов`язань за укладеним господарсько-правовим договором, посилається на наявність форс-мажорних обставин, які полягають у систематичних ракетних обстрілах, починаючи з 15.06.2022 в районі знаходження виробничих потужностей останнього.

В якості доказу неможливості виконати зобов`язання за договором від 16 травня 2022 року повністю та у встановлені строки, відповідачем надано суду копію листа Вознесенської районної військової адміністрації від 26.12.2022 № 1341/02.02-23/11, за змістом якого в Миколаївській області та, зокрема, у місті Вознесенськ (на території Вознесенської міської територіальної громади), починаючи з 15.06.2022 кількість ракетних обстрілів збільшилась та щодоби становила в середньому 8-9 разів.

Крім того, відповідачем у якості доказу існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем та неможливістю виконання своїх зобов`язань за договором надано сертифікат №0500-22-1985 від 27.12.2022, виданий Вінницькою торгово-промисловою палатою, яким засвідчено форс-мажорні обставини: військова агресія Російської Федерації проти України, ракетні та артилерійські обстріли по території Вознесенської міської територіальної громади Миколаївської області, які унеможливили виконання зобов`язань за договором від 16.05.2022 в строк.

Суд має зазначити, що відповідно до частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Окремо суд має зазначити, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. У подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Надалі, Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 № 2738-IX. Згідно з Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно, станом на час укладення сторонами у справі договору на час його виконання та на час винесення судом рішення у даній справі в Україні діє воєнний стан.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 7.3. договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у п.5.1 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки позивач просить суд стягнути з відповідача 843 871, 25 грн. пені, нарахованої за порушення строків поставки товару.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.

Крім того, судом перевірено розрахунок штрафу на загальну суму 704 743, 20 грн., встановлено його правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафу на 90 %, суд зазначає наступне.

У відповідності з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні та триває на даний час.

Крім того, є загальновідомим фактом систематичність ракетних, артилерійських обстрілів, тощо інфраструктури та цивільних об`єктів країни з боку рф.

Відповідач, обґрунтовуючи причини невиконання своїх зобов`язань за укладеним господарсько-правовим договором, посилається на наявність форс-мажорних обставин, які полягають у систематичних ракетних обстрілах, починаючи з 15.06.2022 в районі знаходження виробничих потужностей останнього.

В якості доказу неможливості виконати зобов`язання за договором повністю та у встановлені строки, відповідачем надано суду копію листа Вознесенської районної військової адміністрації від 22.02.2023 № 221/02.02-23/11, за змістом якого в Миколаївській області та зокрема, у місті Вознесенськ (на території Вознесенської міської територіальної громади) починаючи з 15.06.2022 кількість ракетних обстрілів у порівнянні з березнем-першою половиною червня 2022 року збільшилась та щодоби становила в середньому 8-9 разів.

Крім того, відповідачем у якості доказу існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем та неможливістю виконання своїх зобов`язань за договором від 16.05.2022 надано сертифікат № 0500-22-1990 від 27.12.2022, виданий Вінницькою торгово-промисловою палатою, яким засвідчено форс-мажорні обставини: військова агресія російської федерації проти України, ракетні та артилерійські обстріли та обстріли з РСЗВ по території Вознесенської міської територіальної громади Миколаївської області, які унеможливили виконання зобов`язань за договором від 16.05.2022 в строк.

Як встановлено судом, відповідачем на виконання умов Договору із незначним простроченням, в повному обсязі поставлено обумовлений товар, а позивачем прийнято без зауважень та будь-яких заперечень.

Представник відповідача у судовому засіданні не одноразово наголошував, що товариство є одним із основних постачальників військової форми для Збройних Сил України. Стягнення всієї суми штрафних санкцій з товариства, призведе до зупинення його діяльності, що в свою чергу в умовах війни вплине на неналежне забезпечення військовослужбовців ЗСУ військовим спорядженням (одягом), що також є негативним в боротьбі проти російської федерації.

Судом встановлено, що відповідачем вчинялись дії щодо виконання зобов`язання за Договором у визначений строк та мінімізації наслідків такого прострочення, зокрема, позивач звертався до підприємств (ТОВ «Дрімм Текс», ТОВ «Швейна фабрика «Євроспецкомплект», ПП «Аллен Бізнес», ТОВ «Ольстер» та ТОВ «Мастер 7»), які потенційно мали можливість виробити/поставити товар у строк визначений позивачем.

Господарський суд наголошує на тому, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача ним не доведено, а умови договору виконані у повному обсязі, доказів зауважень щодо кількості та якості поставленого відповідачем позивачу товару, матеріали справи не містять.

Беручи до уваги наведені вище обставини, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, а також враховуючи діяльність відповідача, яка спрямована на забезпечення військових ЗСУ одягом, де з боку позивача немає зауважень щодо його якості, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, зменшивши розмір присуджених до стягнення з відповідача штрафних санкцій на 70 % та в зв`язку з чим стягнення з відповідача підлягають пеня у розмірі 253 161, 38 грн. та штраф у розмірі 211 422, 96 грн., в іншій частині у задоволенні позовних вимог Господарський суд відмовляє.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 14.09.2021 у справі № 910/7256/20, від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АНВА» (Україна, 20901, Черкаська обл., Чигиринський р-н, місто Чигирин, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 3, ідентифікаційний код 03058052) на користь ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНА НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) - пеню у розмірі 253 161 (двісті п`ятдесят три тисячі сто шістдесят одна) грн. 38 коп., штраф у розмірі 211 422 (двісті одинадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 96 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 968 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 77 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.06.2023.

Суддя І.В. Алєєва