Постанова

від 02.10.2023 по справі 910/1056/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2023 р. Справа№ 910/1056/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023

у справі № 910/1056/23 (суддя: Алєєва І.В.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анва"

про стягнення 1 548 614, 45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анва" про стягнення 1 548 614, 45 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач за умовами договору свої зобов`язання виконав з суттєвим порушенням строків, у зв`язку із чим має сплатити встановлені договором штраф та пеню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1056/23 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анва" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - пеню у розмірі 253 161 грн. 38 коп., штраф у розмірі 211 422 грн. 96 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 968 грн. 77 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу та пені за несвоєчасну поставку товару. Зауважив, що відповідачем вчинялись дії щодо виконання зобов`язання за договором у визначений строк та мінімізації наслідків такого прострочення. При цьому, беручи до уваги наведені вище обставини, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, а також враховуючи діяльність відповідача, яка спрямована на забезпечення військових ЗСУ одягом, де з боку позивача немає зауважень щодо його якості, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, зменшивши розмір присуджених до стягнення з відповідача штрафних санкцій на 70 %.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 НГУ звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1056/23 скасувати повністю та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги апелянта задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини, що мають значення для справи, допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема скаржник вказує на те, що договір між позивачем та відповідачем укладено 13.06.2022, тобто під час дії воєнного стану, а тому, укладаючи такий договір, відповідач усвідомлював, що в подальшому можуть настати форс-мажорні обставини, пов`язані із широкомасштабною триваючою військовою агресією російської федерації проти України. Підкреслює, що відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю відповідачем виконати свої зобов`язання за договором. Зауважує, що сума пені та штрафу за несвоєчасну поставку не є значною чи надмірно великою, виходячи із загальної ціни договору та часу такого прострочення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2023 апеляційна скарга у справі № 910/1056/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 відкладено до надходження матеріалів справи № 910/1056/23 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1056/23.

24.07.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва надійшли витребувані матеріали справи № 910/1056/23.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Пономаренка Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 справу № 910/1056/23 за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 прийнято до провадження визначеним складом суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1056/23; розгляд апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1056/23 призначено на 04.09.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

24.08.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що обставини непереборної сили засвідчені належним чином, у відповідача відсутня протиправна поведінка та вина, а тому він не може бути притягнутий до відповідальності за порушення строку поставки, а саме у спосіб стягнення пені та штрафу.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Ходаківської І.П. та Шапрана В.В., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 справу № 910/1056/23 за апеляційної скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 прийнято до провадження визначеним складом суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 розгляд апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1056/23 відкладено на 02.10.2023.

Представник позивача в судовому засіданні 02.10.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.10.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 13.06.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Анва» було укладено договір №274/ВЗЗ-2022 (далі - договір), за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а позивач прийняти та оплатити такі товари.(п. 1.1).

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку № 1 до договору.

Сторонами підписано специфікацію, яка є додатком № 1 до договору від 13.06.2022, якою погоджено найменування товару (асортимент) - ціну за одиницю - 838, 98 грн., кількість товару - 21 000 одиниць та загальну вартість - 17 618 580, 00 грн.

Пунктом 5.1. Розділу 5 договору передбачено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці позивача, яка вручається під особистий підпис відповідачу (представнику відповідача) або у разі неприбуття вищевказаних осіб, надсилається відповідачу рекомендованим листом з описом вкладеного, направленим на адресу відповідача, зазначену в розділі 13 Договору.

Пунктом 5.2. Розділу 5 договору визначено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пунктах відвантаження за відповідною адресою.

Відповідно до пункту 5.6. Розділу 5 договору право власності на товар переходить від відповідача до позивача після прийняття товару на склад позивача, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це представників сторін у відповідній видатковій накладній.

Згідно з підпунктом 6.3.1. договору відповідач зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим договором.

Заявкою № 78/8/2-774 від 16.06.2022 позивач визначив наступні строки та кількість поставки товару:

- до 31.07.2022 - 3 000 штук;

- до 15.08.2022 - 6 000 штук;

- до 31.08.2022 - 6 000 штук;

- до 15.09.2022 - 6 000 штук.

Факт отримання та погодження заявки № 78/8/2-774 від 16.06.2022 відповідачем підтверджується підписом його директора - Курганським С.П.

Матеріалами справи підтверджується фактична поставка відповідачем товарів у наступні строки та у відповідній кількості:

- видатковою накладною № 170 від 15.08.2022 на товар у кількості 1020 штук вартістю 855 759, 60 грн;

- видатковою накладною № 184 від 19.08.2022 на товар у кількості 6000 штук вартістю 5 033 880, 00 грн;

- видатковою накладною № 278 від 03.11.2022 на товар у кількості 1 650 штук вартістю 1 384 317, 00 грн;

- видатковою накладною № 286 від 11.11.2022 на товар у кількості 1 950 штук вартістю 1 636 011, 00 грн;

- видатковою накладною № 306 від 29.11.2022 на товар у кількості 2 300 штук вартістю 1 929 654, 00 грн.

- видатковою накладною № 320 від 07.12.2022 на товар у кількості 2 250 штук вартістю 1 887 705, 00 грн.

- видатковою накладною № 337 від 12.12.2022 на товар у кількості 1 100 штук вартістю 922 878, 00 грн.

- видатковою накладною № 353 від 14.12.2022 на товар у кількості 2 750 штук вартістю 2 307 195, 00 грн.

Таким чином, відповідач за умовами договору свої зобов`язання виконав з суттєвим порушенням строків, в зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 843 871, 25 грн. та штрафу в розмірі 704 743, 20 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката ТПП беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Отже, сама по собі наявність форс-мажорних обставин, не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. У подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Надалі, Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 № 2738-IX. Згідно з Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно, станом на час укладення сторонами у справі договору, на час його виконання та на час винесення судом рішення у даній справі в Україні діє воєнний стан.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 7.3. договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у п.5.1 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки позивач просить суд стягнути з відповідача 843 871, 25 грн. пені та 704 743, 20 грн. штрафу, нарахованих за порушення строків поставки товару.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок пені та штрафу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий розрахунок є арифметично вірним і відповідає вимогам умов договору та чинного законодавства.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 70 %, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконати основне зобов`язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Як вже зазначалось, відповідач, обґрунтовуючи причини невиконання своїх зобов`язань за укладеним господарсько-правовим договором, посилається на наявність форс-мажорних обставин, які полягають у систематичних ракетних обстрілах, починаючи з 15.06.2022 в районі знаходження виробничих потужностей останнього.

В якості доказу неможливості виконати зобов`язання за договором повністю та у встановлені строки, відповідачем надано суду копію листа Вознесенської районної військової адміністрації від 22.02.2023 № 221/02.02-23/11, за змістом якого в Миколаївській області та зокрема, у місті Вознесенськ (на території Вознесенської міської територіальної громади) починаючи з 15.06.2022 кількість ракетних обстрілів у порівнянні з березнем-першою половиною червня 2022 року збільшилась та щодоби становила в середньому 8-9 разів.

Крім того, відповідачем у якості доказу існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем та неможливістю виконання своїх зобов`язань за договором від 16.05.2022 надано сертифікат № 0500-22-1990 від 27.12.2022, виданий Вінницькою торгово-промисловою палатою, яким засвідчено форс-мажорні обставини: військова агресія російської федерації проти України, ракетні та артилерійські обстріли та обстріли з РСЗВ по території Вознесенської міської територіальної громади Миколаївської області, які унеможливили виконання зобов`язань за договором від 16.05.2022 в обумовлений строк.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наданий відповідачем сертифікат регіональної ТПП не може бути прийнятий судом як неспростовний доказ для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання умов договору і має бути оцінений в загальному порядку відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто разом з іншими доказами через призму їх належності, допустимості, достовірності, а також вірогідності у взаємному зв`язку у їх сукупності.

Як встановлено судом, відповідачем на виконання умов Договору із незначним простроченням, в повному обсязі поставлено відповідний товар, а позивачем його прийнято без зауважень та будь-яких заперечень.

Представником відповідача неодноразово наголошувалось та не заперечувалось представником позивача, що товариство є одним із основних постачальників певного товару для Збройних Сил України. Стягнення всієї суми штрафних санкцій з товариства, призведе до зупинення його діяльності, що в свою чергу в умовах війни вплине на неналежне забезпечення військовослужбовців ЗСУ військовим спорядженням (одягом), що також є негативним в боротьбі проти російської федерації.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем вчинялись дії щодо виконання зобов`язання за Договором у визначений строк та мінімізації наслідків такого прострочення, зокрема, позивач звертався до інших підприємств, які потенційно мали можливість виробити/поставити товар у строк визначений позивачем.

Місцевий господарський суд вірно наголосив на тому, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача ним не доведено, а умови договору виконані у повному обсязі, доказів зауважень щодо кількості та якості поставленого відповідачем позивачу товару, матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, а також враховуючи діяльність відповідача, яка спрямована на забезпечення військових ЗСУ відповідним товаром, де з боку позивача немає зауважень щодо його якості, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, шляхом зменшення розміру присуджених до стягнення з відповідача штрафних санкцій на 70 %.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини, що мають значення для справи, допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1056/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1056/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1056/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.

4. Справу № 910/1056/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.10.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков