Постанова

від 21.12.2023 по справі 910/1056/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/1056/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Позивача: Сидорчук Я.О.

Відповідача : Литвин В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023

(головуючий - Алданова С.О., судді Корсак В.А., Євсіков О.О.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023

(суддя - Алєєва І.В.)

у справі №910/1056/23

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анва»

про стягнення 1 548 614, 45 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - ВЧ НОМЕР_1 , позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анва» (далі - ТОВ «Анва», відповідач) про стягнення 1 548 614, 45 грн заборгованості.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач зобов`язання за договором виконав з суттєвим порушенням строків, у зв`язку із чим наявні підстави, встановлені договором, для сплати штрафу та пені.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача пені у розмірі 253.161, 38 грн, штрафу у розмірі 211.422, 96 грн та витрати зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

4. Приймаючи рішення у даній справі, суди зазначили, що матеріалами справи підтверджується наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу та пені за несвоєчасну поставку товару. Водночас, суди встановили, що відповідачем вчинялись дії щодо виконання зобов`язання за договором у визначений строк та мінімізації наслідків такого прострочення. При цьому, беручи до уваги наведені вище обставини, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, а також враховуючи діяльність відповідача, яка спрямована на забезпечення військових ЗСУ одягом, де з боку позивача немає зауважень щодо його якості, суд зробив висновок про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, зменшивши розмір присуджених до стягнення з відповідача штрафних санкцій на 70 %.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у позові та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

6. У касаційній скарзі скаржник посилається на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норму права щодо зменшення розміру неустойки, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені в постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №910/16969/20.

7. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій, порушили норми статей 74, 78, 86, 236, 282 ГПК України, та вказує на те, що суди нівелювали значення пені та штрафу як відповідальності за порушення зобов`язання, при цьому суди залишили поза увагою обставини неналежної поведінки відповідача, що призвела до прострочення поставки товару оборонного призначення та не надали всебічної, повної та об`єктивної оцінки наявним у справі доказам. Крім того, суди прийняли докази відповідача, які не підтверджують наявність виняткових обставин, поважність причин несвоєчасного виконання зобов`язання та поведінку відповідача, яка б свідчила про вжиття ним всіх можливих заходів для своєчасного виконання зобов`язання, водночас, суди не взяли до уваги, що порушення відповідачем своїх зобов`язань завдало суттєвого порушення господарському інтересу позивача на своєчасне отримання товару оборонного призначення; у зв?язку з чим суди безпідставно зменшили розмір штрафних санкцій на 70 % .

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги щодо наявності підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень, та водночас вказуючи на законність і обґрунтованість судових у справі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.06.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та ТОВ «Анва» (постачальник) було укладено договір №274/ВЗЗ-2022 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а позивач прийняти та оплатити такі товари.(п. 1.1).

10. Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку № 1 до договору.

11. Сторонами підписано специфікацію, яка є додатком № 1 до договору від 13.06.2022, якою погоджено найменування товару (асортимент) - ціну за одиницю - 838, 98 грн, кількість товару - 21 000 одиниць та загальну вартість - 17 618 580, 00 грн.

12. Пунктом 5.1. Розділу 5 договору передбачено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці позивача, яка вручається під особистий підпис відповідачу (представнику відповідача) або у разі неприбуття вищевказаних осіб, надсилається відповідачу рекомендованим листом з описом вкладеного, направленим на адресу відповідача, зазначену в розділі 13 Договору.

13. Пунктом 5.2. Розділу 5 договору визначено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пунктах відвантаження за відповідною адресою.

14. Відповідно до пункту 5.6. Розділу 5 договору право власності на товар переходить від постачальника до замовника після прийняття товару на склад позивача, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це представників сторін у відповідній видатковій накладній.

15. Згідно з підпунктом 6.3.1. договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим договором.

16. Заявкою № 78/8/2-774 від 16.06.2022 позивач визначив наступні строки та кількість поставки товару:

- до 31.07.2022 - 3 000 штук;

- до 15.08.2022 - 6 000 штук;

- до 31.08.2022 - 6 000 штук;

- до 15.09.2022 - 6 000 штук.

17. Факт отримання та погодження заявки № 78/8/2-774 від 16.06.2022 відповідачем підтверджується підписом його директора - Курганським С.П.

18. Матеріалами справи підтверджується фактична поставка відповідачем товарів у наступні строки та у відповідній кількості:

- видатковою накладною № 170 від 15.08.2022 на товар у кількості 1020 штук вартістю 855 759, 60 грн;

- видатковою накладною № 184 від 19.08.2022 на товар у кількості 6000 штук вартістю 5 033 880, 00 грн;

- видатковою накладною № 278 від 03.11.2022 на товар у кількості 1 650 штук вартістю 1 384 317, 00 грн;

- видатковою накладною № 286 від 11.11.2022 на товар у кількості 1 950 штук вартістю 1 636 011, 00 грн;

- видатковою накладною № 306 від 29.11.2022 на товар у кількості 2 300 штук вартістю 1 929 654, 00 грн;

- видатковою накладною № 320 від 07.12.2022 на товар у кількості 2 250 штук вартістю 1 887 705, 00 грн;

- видатковою накладною № 337 від 12.12.2022 на товар у кількості 1 100 штук вартістю 922 878, 00 грн;

- видатковою накладною № 353 від 14.12.2022 на товар у кількості 2 750 штук вартістю 2 307 195, 00 грн.

19. Таким чином, відповідач за умовами договору свої зобов`язання виконав з порушенням строків, в зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 843 871, 25 грн. та штрафу в розмірі 704 743, 20 грн.

Позиція Верховного Суду

20. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з таких підстав.

21. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

22. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

23. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.

24. Як вказувалось, у касаційній скарзі скаржник посилається на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, та вказує на неврахування судами при прийнятті судових рішень правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №910/16969/20, щодо зменшення розміру неустойки. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій, порушили норми статей 74, 78, 86, 236, 282 ГПК України приймаючи рішення про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій.

25. За змістом пункту 1 частини 2 ст. 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

26. Отже, під час вирішення питання обґрунтованості доводів скарги про неврахування судами правового висновку Верховного Суду щодо питань застосування тих чи інших норм права, процесуальний закон також передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет їх подібності.

27. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

28. При цьому, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

29. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

30. З урахуванням зазначеного, проаналізувавши зміст касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підставою для скасування судових рішень з огляду на наступне.

31. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

32. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

33. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

34. Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

35. Пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

36. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

37. Судами у справі встановлено порушення строків поставки товару за договором, а тому суди зробили висновки про наявність підстав для нарахування позивачем штрафних санкцій за договором.

38. Частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

39. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина 3 статті 216 Господарського кодексу України).

40. Згідно із частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

41. Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

42. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

43. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

44. Водночас справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

45. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

46. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

47. Водночас, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

48. У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

49. Положення щодо зменшення розміру заявлених штрафних санкцій містяться у Господарському кодексі України та Цивільному кодексі України.

50. Так, згідно із частинами 1, 2 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

51. Подібні норми також містить частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

52. Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 зробив висновок, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

53. Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21).

54. При цьому, Верховний Суд послідовно та неодноразово звертав увагу на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

55. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Отже, майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

56. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

57. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, вирішує таке питання відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

58. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

59. У справі, що розглядається судами встановлено, що відповідач, обґрунтовуючи причини несвоєчасного виконання своїх зобов`язань, за укладеним договором, посилається на наявність форс-мажорних обставин, які полягають у систематичних ракетних обстрілах, починаючи з 15.06.2022 в районі знаходження виробничих потужностей останнього. В якості доказу неможливості виконання зобов`язань за договором повністю та у встановлені строки, відповідачем надано суду копію листа Вознесенської районної військової адміністрації від 22.02.2023 № 221/02.02-23/11, за змістом якого в Миколаївській області та зокрема, у місті Вознесенськ (на території Вознесенської міської територіальної громади), починаючи з 15.06.2022 кількість ракетних обстрілів у порівнянні з березнем-першою половиною червня 2022 року збільшилась та щодоби становила в середньому 8-9 разів. Крім того, відповідачем, надано суду сертифікат № 0500-22-1990 від 27.12.2022, виданий Вінницькою торгово-промисловою палатою, яким засвідчено форс-мажорні обставини: військова агресія російської федерації проти України, ракетні та артилерійські обстріли та обстріли з РСЗВ по території Вознесенської міської територіальної громади Миколаївської області, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором в обумовлений строк. Наданий відповідачем сертифікат оцінено судами попередніх інстанцій в загальному порядку, відповідно до вимог статті 86 ГПК України, тобто разом з іншими доказами через призму їх належності, допустимості, достовірності, а також вірогідності у взаємному зв`язку у їх сукупності.

60. Крім того, судами встановлено, що відповідачем на виконання зобов`язань за договором, із незначним простроченням, в повному обсязі поставлено відповідний товар, а позивачем його прийнято без зауважень та будь-яких заперечень. Водночас, відповідач неодноразово наголошував, що не заперечувалось представником позивача, що товариство є одним із основних постачальників певного товару для Збройних Сил України. Стягнення всієї суми штрафних санкцій з товариства, призведе до зупинення його діяльності, що в свою чергу в умовах війни вплине на неналежне забезпечення військовослужбовців ЗСУ військовим спорядженням (одягом), що також є негативним в боротьбі проти російської федерації. При цьому, відповідачем вчинялись дії щодо виконання зобов`язання за договором у визначений строк та мінімізації наслідків такого прострочення, зокрема, відповідач звертався до інших підприємств, які потенційно мали можливість виробити/поставити товар у строк визначений договором.

61. Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом, вирішуючи питання зменшення пені і штрафу, суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінки відповідним аргументам і доказам сторін, врахували стратегічний характер завдань та діяльності відповідача, направлений на забезпечення економіки та зміцнення обороноздатності держави України, відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків), внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах.

62. Також, суди попередніх інстанцій, з-поміж іншого, врахували, що застосування до відповідача заявленої суми штрафних санкцій, які є неспіврозмірними у порівнянні з прибутком відповідача, ставить під загрозу господарську діяльність останнього, та неминуче призведе до втрати ліквідності і платоспроможності цього підприємства.

63. З урахуванням наведеного, Суд відхиляє доводи позивача щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суди, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначили, що такі обставини є винятковими та достатніми для зменшення штрафних санкцій. Переоцінка цих обставин в силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду.

64. Оскаржуючи судові рішення у справі, скаржник, зазначав про те, що судами не враховано правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 14.03.2023 у справі № 910/16969/20.

65. Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду у справі № 910/16969/20, предметом спору у справі є вимоги про стягнення 29 037 324,76 грн штрафних санкцій. З позовом у справі звернувся прокурор в інтересах держави в особі міністерства, у зв`язку з несвоєчасною поставкою товариством нафти та дистилятів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення, для державних потреб. Судовими рішення позов задоволено частково. Водночас, суди розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, та відмовляючи у задоволенні такого клопотання, зазначали таке:

- відповідачем не було надано доказів звернення до інших постачальників палива з метою належного виконання своїх зобов`язань перед міністерством за договором; водночас умовами договору не передбачено, що відповідачем буде здійснюватися поставка нафтопродуктів, які попередньо закуповувались у ТОВ «Ферст Груп»;

- судами відхилено доводи відповідача на те, що заявляючи позовні вимоги про стягнення пені та штрафу, прокурором не враховано, що відповідачем, відповідно до пункту 11.1 договору, сплачено на користь міністерства договірне забезпечення у розмірі 2 512 559,99 грн. Відхиляючи такі доводи суди зазначили, що в силу норм Закону України «Про публічні закупівлі» сплачена відповідачем сума договірного забезпечення є забезпеченням виконання зобов`язань учасником (у даному випадку відповідачем) перед замовником за договором про закупівлю. Договірне забезпечення не є за своєю суттю штрафною санкцією, а відтак, посилання відповідача на подвійну відповідальність суд вважає безпідставними.

Касаційний суд переглядаючи судові рішення у справі № 910/16969/20, погодився з висновками судів, та зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

66. Як зазначалось, у справі, що розглядається Судом, відповідачем належними доказами обґрунтовано наявність форс-мажорних обставин, у зв`язку з якими відповідачем порушено строк виконання зобов`язань за договором, крім того, судами встановлено, що відповідачем вчинялись дії щодо своєчасного виконання зобов`язання за договором, водночас, судами, щодо діяльності відповідача встановлено, що товариство є одним із основних постачальників певного товару для Збройних Сил України, стягнення всієї суми штрафних санкцій з товариства, призведе до зупинення його діяльності, що в свою чергу в умовах війни вплине на неналежне забезпечення військовослужбовців ЗСУ військовим спорядженням (одягом).

67. Отже, проаналізувавши зміст судових рішень у цій справі Верховний Суд констатує, що застосування судами норм права (зокрема статей 233 ГК України, статті 551 ЦК України) не суперечить вказаному скаржником висновку суду касаційної інстанції. У свою чергу, у зазначеній скаржником постанові Верховного Суду в співвідношенні з оскаржуваними судовими рішеннями не міститься протилежного правового висновку щодо застосування вказаних положень. Застосування судом положень щодо зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у даній справі залежало виключно від встановлених і доведених обставин конкретної справи, а також оцінки наданих до суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу, отже, справа № 910/16969/20 та справа, що розглядається судом є різними за встановленими судами обставинами справи, що вплинуло на прийняття відповідних судових рішень.

68. З урахуванням вищезазначеного, господарські суди попередніх інстанцій, враховуючи доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України, а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін зробили обґрунтовані висновки про наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій на 70 %. При цьому, доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

69. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів, вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

71. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

72. Враховуючи викладене, постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/1056/23, необхідно залишити без змін.

Розподіл судових витрат

73. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/1056/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

Г.О. Вронська