Рішення

від 31.05.2023 по справі 916/3126/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3126/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави

до відповідача-1- Одеської міської ради

відповідача-2- Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівський маєток"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Одеський національний університет імені І.І.Мечникова

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників:

від прокуратури - Стоянова О.О.

від відповідача-1 - Явченко Д.В.

від відповідача-2 - Золотоверх М.С.

від третьої особи -1 - не прибули

від третьої особи -2 - не прибули

До суду надійшла позовна заява заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави до Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівський маєток", за участю третіх осіб - Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, яким просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 № 2109-VII.

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,5179 га за адресою м. Одеса Михайлівська площа 16, укладений 05.07.2017 між Одеською міською радою та ТОВ "Михайлівський маєток",

- зобов"язати ТОВ "Михайлівський маєток" повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,5179 га за адресою м. Одеса Михайлівська площа 16 у стані не гіршому порівняно з тим, у якому її одержало.

Ухвалою від 29.11.2022 відкрито провадження у справі, призначено підготовче провадження на 21.12.2022.

Відповідач-1 отримав ухвалу про відкриття 14.12.2022 відповідно до поштового повідомлення.

28.12.2022, у встановлений строк, до суду надійшов відзив відповідача-1 (разом здоказами направлення іншим учасникам справи), яким він просить залишити позов прокурора без розгляду, в іншому - відмовити в задоволенні позову.Крім того, 28.12.2022 ним подано заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідач-2 02.01.2023 поштою відправив до суду відзив (разом здоказами направлення іншим учасникам справи), яким просить відмовити в задоволенні позову. Крім того, просить поновити строк для подання відзиву, посилаючись на те, що ухвалу про відкриття провадження у справі від 29.11.2022 р. отримав лише 13.12.2022, але позовної заяви з додатками він не отримував, тому 16.12.2022 ознайомився з матеріалами справи. Враховуючи викладене, останнім днем для подання відзиву був 31.12.2022, а 01.01.2023 - був вихідний день.

Суд визнав поважними причини, зазначені відповідачем-2, та задовольнив клопотання про поновлення строку і прийняв до розгляду відзив на позов.

18.01.2023 в засіданні відповідач-1 подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (м. Одеса вул. Успенська 83/85), оскільки саме департамент реалізує повноваження Одеської міської ради у галузі земельних відносин.

18.01.2023 відповідачем-2 подано клопотання про залишення позову без розгляду через відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Також 18.01.2023 відповідачем-2 подано клопотання про закриття провадження в частині спору, що грунтується на положеннях природоохоронного законодавства, оскільки саме Державною екологічною інспекцією Південно-західного округу здійснюється повноваження у спірних відносинах і такий спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Ухвалою від 18.01.23 продовжено строк підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 08.02.23.

19.01.23 до суду надійшла відповідь прокурора на відзив ТОВ "Михайлівський маєток", в якому прокурор наполягає на задоволенні позову.

20.01.23 прокурором подано відповідь на відзив Одеської міської ради, у якому він наполягає на задоволенні позову.

23.01.23 прокурором подані заперечення щодо застосування строків позовної давності.

25.01.23 ТОВ "Михайлівський маєток" (відповідач-2) подав заперечення на відповідь прокурора на відзив.

08.02.23 до суду надійшли заперечення прокурора щодо клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі.

Прокурор в засідання щодо клопотання про залучення третьої особи покладається на розсуд суду.

Розглянувши в засіданні клопотання відповідача-1 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, суд відмовив в задоволенні зазначеного клопотання.

23.03.2023 р. відповідачем-2 надано Заяву про застосування позовної давності, яку суд залучив до матеріалів справи та прийняв до розгляду з огляду на приписи ст..207 ГПК України.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 19.04.2023 р. оголошувалась перерва до 31.05.2023 р. після чого розгляд справи було продовжено.

Прокурор наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Одеська міська рада, посилаючись на Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, у справі № №587/430/16-ц від 26.06.2019 - звертає увагу суду на те, що позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Спірна земельна ділянка за адресою: м. Одеса, площа Михайлівська, 16, знаходиться у комунальній власності та є власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Таким чином, органом, якому надано право на розпорядження спірною земельною ділянкою, є саме Одеська міська рада.

При цьому у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі у визначений статтями 21, 393 ЦК України та пунктом "г" частини 3 статті 152 ЗК України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а, відповідно, право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача.

Отже, у даному спорі є орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів місцевої територіальної громади у спірних правовідносинах, - Одеська міська рада, чим спростовується твердження Прокурора про відсутність такого органу та наявність у останнього повноважень на звернення до суду з даним позовом.

За твердженням відповідача-1, оскаржуване рішення Одеської міської ради повністю відповідає нормам законодавства України, а позовна заява не містить доказів будь-яких порушень при його прийнятті.

Зокрема, у відповідності до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Тобто, зазначеними нормами законодавства передбачено, що у разі розташування на земельних ділянках державної чи комунальної власності об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, законом охороняються і права зазначених осіб на відповідні земельні ділянки, на яких розташовано згадані об`єкти, при цьому такі земельні ділянки або права на них в силу ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

В даному випадку, ТОВ "Михайлівський маєток", починаючи з 21.08.2009 р.є власником нежитлової будівлі та споруд площею 777,9 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Бабеля, 2, з 08.06.2015 р. - нерухомого майна загальною площею 9,5 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Головківська, буд. 15/1 та з 30.06.2015 р. - нежитлового приміщення загальною площею 117,5 кв.м. за адресою: м. Одеса, площа Михайлівська, 16. Вказані нежитлові будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка оскаржуваним рішенням передана останньому в оренду.При цьому, з доданих до позову документів вбачається, що складові частини вказаного нерухомого майна розподілені по всій земельній ділянці, яка передана в оренду.

Одеська міська рада наголошує на тому, що розташування на спірній земельній ділянці належного ТОВ "Михайлівський маєток" нерухомого майна зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, та, як наслідок, виключає застосування суб`єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при продажі права на оренду спірної земельної ділянки.

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.

Більше того, у відповідності до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 3 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальниходиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територіїнаселенихпунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідач-1 наголошує, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Михайлівський маєток" повністю відповідає всім вимогам законодавства та містить всі передбачені законодавством погодження, що і не спростовується у позові.

До позовної заяви, зокрема, додано висновок Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду від 27.02.2017 р. № 01-1 1/877-77пз, відповідно до якого спірна земельна ділянка розташована в зоні змішаної багатоквартирної житлової (від 9-16 поверхів) та громадської забудови згідно з Детальним планом території у межах вулиць: Бабеля, Головківської, Картамишевської, Скісної та Михайлівської площі у м. Одеса, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 27.04.2016 р. № 606-VII.

Управління за результатами розгляду відповідного проекту землеустрою погодило його та встановило за можливе надання земельної ділянки за адресою:м. Одеса, площа Михайлівська, 16, в оренду ТОВ "Михайлівський маєток" для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.

Відповідач-1 звертає увагу суду, що у Одеської міської ради були відсутні законні підстави для відмови у наданні ТОВ "Михайлівський маєток" дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та для його затвердження.При цьому, позиція прокурора щодо необхідності продажу права оренди на спірну земельну ділянку на торгах, тобто, іншим особам, при наявності на ній об`єктів нерухомості, які перебувають у приватній власності відповідача 2, не може бути реалізована в дійсності та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо твердження Позивача стосовно того, що земельна ділянка площею 0,5179 га за адресою: м. Одеса, площа Михайлівська, 16 розташована над територією геологічної пам`ятки природи загальнодержавного значення "Одеські катакомби" слід зазначити наступне.

Розпорядженням Ради міністрів Української PCP від 07.08.1963 р. №1180-р оголошено геологічну пам`ятку природи загальнодержавного значення "Одеські катакомби" загальною площею 4,67 га, розташована у Малиновському районі м. Одеси, в районі вулиць Картамишевська та Головківська.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 01.03.2013 р. № 81 затверджено Положення про геологічну пам`ятку природи загальнодержавного значення "Одеські катакомби".

Відповідно до п. 1.3. розділу І Положення пам`ятка природи загальною площею гірничого відведення 4,67 гектарів розташована у Малиновському районі м. Одеса, в районі перетину вул. Картамишевська та вул. Головковська і перебуває у користуванні Одеського національного університету ім. 1.1. Мечникова.

Наказом управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 27.12.2017 р. № 01-06/22 затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва № 263.

Частиною 5 визначено, що ділянка розташована в зоні обмеження поверховості забудови відносно Аеропорту "Одеса" (згідно Генплану та Зонінгу).

Крім того, з листа від 29.11.2021 р. № 32-216/1 ОНУ імені 1.1. Мечникова вбачається що, останній направляв листи ТОВ "Михайлівський маєток" та замовнику будівництва КП "Управління капітального будівництва", в яких не заперечував проти будівництва житлового багатоповерхового будинку, при умові збереження геологічної пам`ятки "Одеські катакомби".

На думку Одеської міської ради, твердження Позивача стосовно надання в користування спірної земельної ділянки прямо суперечить вимогам законодавства та режиму функціонування пам`ятки природи є передчасними.

Одеська міська рада наполягає на тому, що діяла виключно в межах наданих їй законодавством України повноважень та з урахуванням нормативно встановлених вимог щодо відведення спірної ділянки розпорядилась земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Одеса, площа Михайлівська, 16, вимога позивача про визнання недійсним договору оренди не підлягає задоволенню.

ТОВ "Михайлівський маєток" як власник об`єктів нерухомості використовує спірну земельну ділянку на підставі договору оренди від 05.07.2017 р. № 1377. Земельна ділянка не вибувала з володіння територіальної громади м. Одеси. Разом з тим, Одеську міську раду, на користь якої Прокурор просить зобов`язати ТОВ "Михайлівський маєток" повернути спірну земельну ділянку, визначено в якості відповідача. При цьому, зобов`язання одного відповідача виконати певні дії на користь іншого відповідача господарським процесуальним законодавством не передбачено, що, у сукупності з усім вищенаведеним, зумовлює безпідставність відповідної позовної вимоги.

Відповідач-2 проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, а саме.

З 2009 року ТОВ має у власності об`єкти нерухомого майна що розташовані за адресою: вул. Головківська, 15/1; Бабеля, 2; Михайлівська площа, 116, про що зазначено прокурором-позивачем та додано документи що це підтверджують до позову. ТОВ, як власник вказаного нерухомого майна, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд відповідно до положень ЦК України.

В 2015 році, ТОВ, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку прийняло рішення, відповідно до закону здійснити нове будівництво на землі, де розташовані об`єкти права власності ТОВ, для чого скористатися відповідно до чинного законодавства правом отримання в оренду земельну ділянку.

Єдиною можливістю для ТОВ отримати земельну ділянку в оренду, на якій знаходяться об`єкти права власності ТОВ, є ч.3 ст.124 та ст.123 ЗК України. Будь якого іншого порядку для отримання власником майна в оренду земельної ділянки, на якій розташоване вказане мано, чинне законодавство не передбачає.

У зв`язку з тим, що земельна ділянка, на якій розташовані об`єкти права власності ТОВ, та яку заплановано для нового будівництва, не була сформована, ТОВ на підставі ч.3 ст.124 та в порядку ч.2 ст.123 ЗК України, звернулося наприкінці 2015 року до відповідача-1 з клопотанням від 24.12.2015 року №19/12/15 про надання дозволу на його розробку проекту відведення в довгострокову оренду земельної ділянки для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями, в якому зазначило орієнтовний розмір земельної ділянки 0,7418 га та її цільове призначення, бажане місце розташування (за адресою м. Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі), та повідомило що на земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі, а саме: будівлі дитячого садку №74 по вулиці Бабеля, 2 у м. Одесі, нежитлові приміщення по вулиці Головківській, 15/1 у м. Одесі та нежитлові приміщення за адресою: площа Михайлівська, 16 у місті Одесі.

За результатом розгляду клопотання ТОВ, Одеська міська рада, рішенням від 03.02.2016 №387-VII надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,7420 га. за адресою м. Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі) для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.

За клопотанням TOB від 05.02.2016, ФОП Павленко О.В. було складено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до проекту землеустрою вбачається, що у відповідності з Генеральним планом м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 №6489-VI земельна ділянка за адресою: площа Михайлівська розташована на території багатоквартиної житлової забудови, громадських центрів та окремих об`єктів обслуговування за рахунок реконструкції території (етап реалізації 15- 20 років) в районі розміщення геологічного пам`ятника природи - Одеських катакомб. Земельна ділянка розташована в змішаній багатоквартирній жилій зоні та громадської забудови (Ж-4).

За результатом вимірювання в натурі площа земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ТОВ становить 0, 7418 га. Після корегування меж земельної ділянки по червоним лініям вул. Головківської та Михайлівської площі; по проектованим землям загального користування - проїздам; по проектованим суміжним землекористувачем секції багатоквартирного жилого будинку згідно затвердженому ДПТ площа земельної ділянки складає 0, 5179 га.

На час обстеження на ділянці знаходились нежилі будівлі, що є в приватній власності ТОВ згідно договору купівлі-продажу від 21.08.2009 року, посвідченого Писаренко Є.С., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №7496, договорам купівлі-продажу від 08.06.2015 року, посвідчених Дєордієвою І.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованих в реєстрі за №№1062, 1064 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.07.2015 року індексний номер 40633393.

Висновком по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 27.02.2017 №01-11/877-77пз Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради погодили наданий на розгляд проект землеустрою щодо відведення ТОВ земельної ділянки за адресою: м. Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі) для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями. Відповідно до Довідки Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області від 06.03.2017 №34-1509-0.11-821/2-17 вбачається, що за розглядом заяви ФОП Павленко О.В. додані матеріали та рішення Одеської міської ради №387-VII від 03.02.2016 Управління Держгеокадастру повідомляє, що згідно Звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності станом на 01.01.2016 (форма 6-зем), земельна ділянка площею 0, 5179 га за адресою: м. Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі), яка відводиться відповідно до вищезазначеного рішення ТОВ за рахунок земель комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Висновком Відділу Держгеокадастру про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 06.04.2017 №347/82-17 зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями за адресою: м. Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі)" відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

26.06.207, за результатом розгляду проекту, Одеською міською радою прийнято рішення №2109-VII, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,5179 та, за адресою: м. Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі), та надання її в оренду ТОВ.

15.07.2017, на підставі рішення від 26.06.2017 № 2109-VII, Одеською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки 5110137300:18:010:0007, пунктом 8.1. якого встановлено обмеження на всю площу земельної ділянки: заборона проектування та будівництво об`єктів без додержання державних стандартів, норм і правил; з порушенням містобудівної документації; без додержання містобудівних умов.

27.12.2017, ТОВ видано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва №01-06/224, якими встановлено вимогу: "врахувати при проектуванні наявність зони об`єкту природно заповідного фонду загальнодержавного значення "Одеські катакомби" (геологічний пам`ятник природи). Проектування вести згідно з ЗУ "Про природно-заповідний фонд України", з урахуванням вимог Положення про геологічну пам`ятку природи, загальнодержавного значення "Одеські катакомби", затвердженого наказом міністерства екології та природних ресурсів України від 01.03.2013 р. №81, п.п. 5.1.-5.13. ДБН 360-92**, ЗУ "Про охорону культурної спадщини". При проектуванні необхідно розробити інженерні заходи по укріпленню виробіток, конструктивні схеми розробити за участю керівництва заповіднику, таким чином, щоб будівництво не мало негативного впливу на геологічний пам`ятник природи. Вказане означає, що згідно містобудівних умов на території поверхні пам`ятника природи "Одеські катакомбі", яка частково знаходиться в межах земельної ділянки, що в оренді у ТОВ, можливо створення лише озеленення території міста. Станом на сьогодні, проект будівництва не розроблено, будь-які роботи, що заборонені ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" та Положенням про геологічну пам`ятку природи, загальнодержавного значення "Одеські катакомби" не проводяться.

На думку відповідача-2, Протокол огляду від 11.10.2022, складений прокурором Заварзіним Д., є недопустимим доказом в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки приписами КПК України в даних випадках повинна складатись Постанова (ч.3 ст.110 КПК України), а не надаватись Дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування.

Відповідач-2 у відзиві наголошує, що жодна норма чинного законодавства України, не містить будь-яких обмежень для особи, яка має у власності об`єкти нерухомості, при звернення до відповідних органів влади за дозволом про відведення земельної ділянки, на якій знаходяться такі об`єкти нерухомості в оренду, самостійно, відповідно до законодавства визначати вид цільового призначення земельної ділянки, та не обмежена таким видом цільового використання як "обслуговування та експлуатації об`єктів нерухомості"

Крім того, жодна норма чинного законодавства України не місить права для органу влади відмовляти особам, у власності яких є об`єкти нерухомого майна, в наданні дозволу на відведення земельної ділянки в оренду, на якій ці об`єкти нерухомого майна знаходяться, та обмежувати заявника в обранні виду цільового призначення земельної ділянки, якщо обраний ним вид цільового призначення відповідає законодавству.

Законодавство України не містить жодних норм права, які б звужували право належного заявника звернутися в порядку ч.2 ст.123 ЗК України, з клопотанням із зазначенням бажаного розташування та розмір земельної ділянки. Тобто ч.2 ст.123 ЗК України встановлено виключне право належної особи вирішувати, який розмір земельної ділянки він бажає отримати в користування, та обмежило таке право у випадку невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Обмеження на бажаний розмір земельної ділянки таке як "розмір що значно перевищує розмір належної відповідачу будівлі" жодним законом не передбачено, що підтверджується відсутністю обґрунтування нормами права такої позиції з боку прокурора-позивача. Також законодавством не передбачено і права обмежувати для будь якої особи належну особу в отриманні в порядку ч.2 ст.123 ЗК України бажаного розміру земельної ділянки за виключенням умов, передбачених ч.3 ст.123 ЗК України.

Вимоги ч.4 ст.186 ЗК України, на яку посилається позивач, не містять посилання на необхідність погодження проекту землеустрою з уповноваженим органом у сфері охорони навколишнього середовища.

На думку відповідача-2, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ТОВ розроблений на підставі рішення Одеської міської ради від 03.02.2016 №387-VII, не повинен та не підлягає погодженню з уповноваженим органом у сфері охорони навколишнього середовища в порядку ч.3 ст. 186-1 ЗК України, оскільки згідно вказаної норми погодженню підлягають проекти землеустрою земельних ділянок розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду. Об`єкт природно-заповідного фонду "Одеські катакомби" не має території та не має меж, що, враховуючи таку специфіку, не дає можливості його погодження за відсутності таких обставин. Відсутність території та меж "Одеських катакомб" підтверджується прокурором-позивачем в змісті позову та додатках до нього, а саме відсутністю документів або посилань на такі документи, які би вказували на встановлення згідно чинного законодавства України території та меж "Одеських катакомб".

Положення про геологічну пам`ятку природи загальнодержавного значення "Одеські катакомби", яке затверджено наказом Міністерством екології та природних ресурсів України від 01.03.2013 №81, яке видано відповідно до ст.6 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України", забороняє будь-яку діяльність на території пам`ятки природи, що суперечить меті та завданням пам`ятки природи, загрожує її збереженню, або призводить до деградації чи зміні її первісного стану та не погоджена з територіальними органами Мінприроди, у тому числі: будівництво на поверхні пам`ятки природи будь-яких споруд та будівель. Тобто, на поверхні пам`ятки природи "Одеські катакомби" забороняється будівництво лише споруд та будівель та інша діяльність, передбачена п.3.1. вищевказаного положення, яка суперечить меті та завданням пам`ятки природи, загрожує її збереженню, або призводить до деградації чи зміні її первісного стану та не погоджена з територіальними органами Мінприроди. Будь-яка діяльність, яка не протирічить п.3.1. Положення, не заборонена, в тому числі і будівництво на поверхні пам`ятки природи.

Для виконання вимог ст.ст. 6, 7 ЗУ "Про природно заповідний фонд" Одеською міською радою пунктом 8.1. договору оренди земельної ділянки 5110137300:18:010:0007, встановлено обмеження на всю площу земельної ділянки: заборона проектування та будівництво об`єктів без додержання державних стандартів, норм і правил; з порушенням містобудівної документації; без додержання містобудівних умов.

Прокурором не надано доказів та не доведено належними засобами доказування обставин, якими він обґрунтовує вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, а саме порушення Відповідачем 1 прийняттям оспорюваного рішення процедури передачі земельної ділянки у користування Відповідачу 2, що призвели до порушення законних прав територіальної громади міста Одеса, та могли слугувати підставою для визнання вказаного рішення незаконним, а правочину, який укладений на підставі вказаного рішення, недійсним.

Право власності ТОВ на нежитлові будівлі, розташовані на спірній земельній ділянці за адресою: м. Одеса, площа Михайлівська, 16, становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право власності виникло на законних підставах, у зв`язку з чим позовні вимоги про зобов`язання повернути Одеській міській раді спірну земельну ділянку під вказаними будівлями за своїми наслідками становлять втручання позивача у право ТОВ на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Прокурором наведено обґрунтування визначення його в якості позивача у зв`язку з відсутністю органу, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави. В даному випадку органом, що має бути визначений прокурором в якості позивача в контексті заявлених прокурором порушень природоохоронного законодавства, є Державна екологічна інспекція Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області).

Закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом та з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до господарського суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не можуть тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень; забезпечення законності щодо дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог природоохоронного законодавства відповідній території є завданням саме відповідної Державної екологічної інспекції, тому звернувшись до суду без передбачених законом підстав, прокурор перебрав на себе функції іншого державного органу.

Прокурор зазначає, що йому стало відомо про порушення інтересів територіальної громади міста Одеси при передачі спірної земельної ділянки у позаконкурентний спосіб усупереч вимогам законодавства 15.08.2022, за наслідком отримання документів від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради листом від 27.07.2022. Але чомусь копія вказаного листа з доданими до нього документами прокурором не надана до позову. Отже, не підтверджене доказами твердження прокурора про дату, коли йому стало відомо про наведені ним порушення.

Оскаржуваний договір оренди земельної ділянки укладений 05.07.2017 з одночасною реєстрацією права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що вбачається з додатків до позову. Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також є відкритими.

Отже, прокурор міг довідатись про оскаржувані рішення та договір ще в 2017 році, що свідчить про наявність підстав для застосування положень ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача -Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) в судове засідання не прибула, письмових пояснень до матеріалів справи не надала.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Одеський національний університет імені Мечнікова І.І. - в судове засідання не прибула, причини неявки не повідомила. В письмових поясненнях від 13.12.2022 №01-01-1468 звертає увагу суду, що не надавала дозвіл на будівництво ТОВ "Михайлівський маєток"; представники Університету не приймали жодної участі у роботі комісії із забудови території; вважає, що зведення будь-яких будівель та споруд, проведення будь-яких робіт, пов"язаних з бурінням, прокладенням комунікацій, повністю суперечать функціонуванням пам"ятки та особливому статусу земель природно-заповідного фонду та ставлять під загрозу цілісність геологічної пам"ятки природи загальнодержавного значення "Одеські катакомби".

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників, які прибули в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

За результатами вивчення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних правовідносин Малиновською окружною прокуратурою міста Одеси виявлено порушення вимог законодавства та інтересів територіальної громади міста Одеси під час надання в оренду земельної ділянки у позаконкурентний спосіб. Установлено, що на підставі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівський маєток" від 24.12.2015 №19/12/15 рішенням Одеської міської ради від 03.02.2016 №387-УІІ Товариству з обмеженою відповідальністю "Михайлівський маєток" (далі за текстом - ТОВ "Михайлівський маєток") надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,7420 та, за адресою: площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі) для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.

На замовлення ТОВ "Михайлівський маєток" ФОП Павленко О.В. (договір №236 від 05.02.2016) розроблено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Михайлівський маєток" для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі)". Проектом скореговано площу земельної ділянки та передбачено відведення земельної ділянки за вказаною адресою площею 0,5179 га (5179,00 кв.м.).

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами розгляду Одеською міською радою проекту землеустрою рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 №2109-VII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007), площею 0,5179 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі), присвоєно вказаній земельній ділянці адресу: місто Одеса, площа Михайлівська, 16, а також надано ТОВ "Михайлівський маєток" вказану земельну ділянку в оренду на 5 років для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями (цільове призначення - В.02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку).

Судом встановлено, що на підставі вищевказаного рішення між Одеською міською радою та ТОВ "Михайлівський маєток" 05 липня 2017 року укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,5179 га за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за №1377 (далі - договір оренди).

Відомості про право оренди земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05.07.2017 (рішення про державну реєстрацію прав №36059524 від 10.07.2017) одразу з реєстрацією права комунальної власності Одеської міської ради на землю.

Таким чином, на підставі рішення Одеською міської ради від 26.04.2017 №2109-VII та договору оренди від 05.07.2017 року ТОВ "Михайлівський маєток" набуто право оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,5179 га за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007) для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.

Рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 №2109-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 га, за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі), та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Михайлівський маєток", є незаконним та підлягає скасуванню, відповідний договір оренди від 05.07.2017 року, укладений між Одеською міською радою та ТОВ "Михайлівський маєток" щодо земельної ділянки площею 0,5179 га, за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007) визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню територіальній громаді міста Одеси з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Виходячи зі змісту ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам тощо.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст. 116 ЗК України).

Статтями 123, 124 ЗК України визначено загальну процедуру

формування земельної ділянки з метою надання її в користування, яка полягає в наступному:

- особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки;

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні;

- за замовленням заінтересованої особи спеціалізованою організацією розробляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який погоджується в порядку статті 186 ЗК України;

- орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в користування, яким затверджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі такого рішення шляхом укладення договору оренди.

Приписи статей 116, 122-124 ЗК України дають змогу дійти висновку, що процедура надання земельних ділянок у користування є стадійною, спрямованою на розпорядження земельною ділянкою одним суб`єктом і набуття її у користування іншим.

Ця процедура розпочинається зі звернення особи до уповноваженого органу із заявою про надання земельної ділянки, в якій чітко ідентифікується об`єкт майнового інтересу відповідної особи, який конкретизується через зазначення у заяві цільового призначення земельної ділянки, її орієнтовних розмірів, а також через надання графічних матеріалів, на яких зазначене бажане місце розташування відповідної ділянки.

Так, ТОВ "Михайлівський маєток" в заяві на адресу Одеської міської ради від 24.12.2015 №19/12/15 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду вказано, що на вищевказаній земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі, а саме: будівля дитячого садку №74 по вулиці Бабеля, 2 у місті Одесі, нежитлові приміщення по вулиці Головківській, 15/1 у місті Одесі та нежитлові приміщення за адресою: площа Михайлівська, 16 у місті Одесі, що належать підприємству на праві власності. У той же час, Товариством ініційовано питання про надання дозволу на розробку проекту відведення в довгострокову оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,7418 га, що розташована за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі) для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.

Таким чином, майбутнім землекористувачем прямо визначено свій майновий інтерес в отриманні конкретної земельної ділянки саме для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями. При цьому, у клопотанні Товариства відсутні будь-які вказівки на передачу земельної ділянки в оренду для обслуговування існуючої та належної їм на праві власності нерухомості.

Так, на підставі договору купівлі-продажу від 08.06.2015, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В. за №1064, ТОВ "Михайлівський маєток" 08.06.2015 набуло право власності на 1/2 частину нерухомого майна площею 9,5 кв.м. за адресою: м.Одеса, вулиця Головківська (вулиця Калініна), будинок 15/1, приміщення 101, а на іншу 1/2 частину цього ж майна площею 9,5 кв.м. - на підставі договору купівлі-продажу від 08.06.2015, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за №1062 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 256886851101). Зазначені відомості вбачаються з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №312076848 від 11.10.2022 (т. 1 а.с. 83-89).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №312077460 від 11.10.2022, на підставі протоколу загальних зборів №7 від 17.06.2015 ТОВ "Анавік" та акту прийому-передачі від 18.06.2015, до статутного капіталу ТОВ "Михайлівський маєток" передано в якості внеску нежитлове приміщення загальною площею 117,5 кв.м., розташоване за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16, таким чином 30.06.2015 Відповідачем набуто право власності на вказані будівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 188814451101) - т.1, а.с. 72-78, 104-105.

Також на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.2009, посвідченого Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренком С.С. за №7496, ТОВ "Михайлівський маєток" набуто право власності на будівлю дитячого садка №74, розташованого за адресою: місто Одеса, вулиця Бабеля, 2 площею 777,9 кв.м. (реєстраційний номер майна: 10885637). Зазначені відомості відображені в Інформаційній довідці з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №312073758 від 10.11.2022 т. 1 а.с.79-82.

Таким чином, на момент звернення з заявою до міської ради з метою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16, в оренду, у ТОВ "Михайлівський маєток" на праві власності, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перебувало 3 об`єкта нерухомості:

-нерухоме майно площею 9,5 кв.м. за адресою: м.Одеса, вулиця Головківська (вулиця Калініна), будинок 15/1;

-нежитлове приміщення загальною площею 117,5 кв.м., розташоване за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16;

-двоповерхова будівля дитячого садка №74, розташованого за адресою: місто Одеса, вулиця Бабеля, 2 сукупною площею 777,9 кв.м.

Ураховуючи поверховість будівель, з технічних паспортів на відповідні об`єкти нерухомості вбачається, що вони займають сукупну площу 580,9 кв.м. (тобто 0,058 га) земельної ділянки комунальної власності: 9,5 кв.м., 117,5 кв.м. та 453,9 кв.м. (площа садку за першим поверхом) відповідно, тобто 11,19 відсотка загальної площі земельної ділянки, що в подальшому відведена Товариству.

Суд звертає увагу сторін, що замість цих будівель майбутнім орендарем заплановано проектування, будівництво та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями, що й відображено в заяві ТОВ "Михайлівський маєток", де ініційовано питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями, а не з метою обслуговування належних Товариству на праві власності будівель та споруд.

Матеріалами справи підтверджужться, що на час подання заяви до міської ради ТОВ "Михайлівський маєток" про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду, усі ці будівлі були знесені, про що свідчать дані супутникових знімків території за адресою: площа Михайлівська, 16, місто Одеса. Наведені фактичні дані підтверджуються протоколом огляду від 11.10.2022, проведеного в рамках кримінального провадження №42021163020000093 від 11.11.2021. Оглядом зафіксовано відомості супутникових знімків території за адресою: площа Михайлівська, 16, місто Одеса (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007), які містяться в програмі "Google Earth Pro" версії 7.3.4.8248 (64-bit), датою випуску 12.05.2022.

Судом встановлено, що з метою додержання вимог ч. 1 ст. 222 КПК України, прокурором у кримінальному провадженні №42022163020000039 від 27.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, в рамках якого проведено огляд, надано дозвіл прокурорам Малиновської окружної прокуратури міста Одеси та Одеської обласної прокуратури, які відповідно до розподілу обов`язків здійснюють представництво інтересів держави в суді, використовувати копії документів та інформацію, що в них міститься, а саме матеріалів кримінального провадження.

За допомогою функції перегляду супутникових знімків у різних часових діапазонах можна пересвідчитись у тому, що будівлі, розташовані на земельній ділянці за вказаною адресою, починаючи з супутникового знімку від 10.03.2010 поступово піддаються знесенню. Станом на 11.04.2015 (до дати подання заяви Товариством про надання земельної ділянки у користування та навіть до моменту набуття Товариством права власності нерухоме майно площею 9,5 кв.м. за адресою: м.Одеса, вулиця Головківська (вулиця Калініна), будинок 15/1 та нежитлове приміщення загальною площею 117,5 кв.м., розташоване за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16), майже всі будівлі знесені, окрім незначної частини будівлі дитячого садку, де знесено покрівлю та залишились лише стіни.

За наслідками розгляду заяви Відповідача-2 про дозвіл на розробку проекту відведення (т.1 а.с.56) органом місцевого самоврядування рішенням від 03.02.2016 №387-VII задоволено у повному обсязі клопотання забудовника та надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю ''Михайлівський маєток" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,7420 та, за адресою: площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі) для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.

Суд звертає увагу сторін, що вищевказане рішення не містить будь-якої інформації про передачу земельної ділянки в оренду для обслуговування належних Товариству на праві власності нежитлових будівель, а прямо зазначає її цільове призначення - для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.

Відповідно до пояснювальної записки "Проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Михайлівський маєток" для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями за адресою:місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі)", розробленого на замовлення Відповідача ФОП Павленко О.В. у 2017 році, за результатами вимірювання в натурі площа земельної ділянки, що планується до відведення ТДВ "ВБМО "ОДЕСБУД", становить 0,5179 га, яку відведено виключно за єдиним цільовим призначенням - з метою багатоповерхової забудови.

З відомості вирахування площ угідь в розрізі землекористувачів та поконтурної відомості землекористування проекту, експлікації (склад земельних угідь відповідно до форми №6-зем) вбачається, що капітальні одноповерхові будівлі на земельній ділянці займають сукупну площу 0,0329 га (0,0319 та 0,0010 га відповідно), при цьому, залишок площі у вигляді 0,4850 га вільні від забудови та іменовані як землі під проїздами, проходами та площадками.

Таким чином, питома вага загальної площі земельної ділянки, яка зайнята капітальними будівлями Товариства, згідно проекту самого землекористувача, становить 0,0319 га, тобто 6,16 відсотка від загальної площі земельної ділянки, що відводиться.

Висновком за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду від 27.02.2017 №01-11/877-77пз (т.1 а.с.153, 154) Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради погоджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Михайлівський маєток" для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі)", розробленого на замовлення Відповідача-2 ФОП Павленко О.В. у 2017 році.

Земельну ділянку сформовано як окремий об`єкт прав 18.04.2017, про що до Державного земельного кадастру внесено відповідні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:18:010:0007.

Відомості про право власності Одеської міської ради на земельну ділянку площею 0,5179 га за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007) внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05.07.2017 на підставі рішення державного реєстратора №36059524 від 10.07.2017 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1296542051101) - т.1 а.с. 52-55.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:18:010:0007 за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 віднесено до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки, згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого Наказом державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, визначено В.02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання - для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.

Враховуючи викладене, суд констатує, що формування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:18:010:0007, визначення її площі та державна реєстрація здійснювались на підставі заяви ТОВ "Михайлівський маєток" та за проектом землеустрою, розробленим і затвердженим на підставі оспорюваних рішень Ради, за яким відведення земельної ділянки здійснювалось не для мети, що пов`язана з розміщенням об`єктів нерухомого майна, а для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.

Одеська міська рада, затверджуючи проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 га за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007), надаючи ТОВ "Михайлівський маєток" вказану земельну ділянку в оренду на 5 років прямо передбачає цільове призначення та вид використання спірної земельної ділянки - для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями, не згадуючи про мету обслуговування існуючих нежитлових будівель, та лише в договорі (п. 2.2) констатує їх розташування на спірній земельній ділянці. Хоча, як вбачається з супутникових знімків території за адресою: площа Михайлівська, 16, місто Одеса (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007), зафіксованих протоколом огляду від 11.10.2022, проведеного в рамках кримінального провадження № 42021163020000093 від 11.11.2021, станом на 07.03.2017 (за 4 місяці до укладення договору оренди), майже всі будівлі на земельній ділянці були знесені, окрім незначної частини будівлі дитячого садку, де знесено покрівлю та залишились лише стіни.

Таким чином, оспорюваним рішенням Одеською міською радою передано ТОВ "Михайлівський маєток" земельну ділянку площею 0,5179 га за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007) не для обслуговування та експлуатації належних Товариству на праві власності нежитлових приміщень, а для нового будівництва. Площа земельної ділянки, яка надана підприємству в оренду, у 16 разів перевищує площу забудованих будівлями земель (згідно відомості вирахування площ угідь в розрізі землекористувачів та поконтурної відомості землекористування проекту, експлікації (склад земельних угідь відповідно до форми №6-зем), та в 9 разів перевищує площу земельної ділянки, зайнятої будівлями, що згідно правовстановлюючих документів належать на праві власності Товариству, однак задовго до набуття права оренди знесених.

Намір Відповідачів щодо передачі спірної земельної ділянки саме для будівництва багатоповерхового будинку підтверджено подальшими діями Орендаря. Так, земельна ділянка площею 0,5179 га за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007) повністю вільна від об`єктів нерухомості (супутниковий знімок від 09.07.2021 протоколу огляду від 11.10.2022), а ТОВ "Михайлівський маєток" отримано містобудівні умови та обмеження від 27.12.2017 №01-6/224 щодо забудови земельної ділянки 9-типоверховим будинком з підземним паркінгом, подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано- прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним гаражем за адресою: м.Одеса, Михайлівська площа, 16".

Частина 1 ст.124 Земельного кодексу України в редакції, чинної на момент укладення договору оренди, передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частина 2 статті 124 ЗК України містить імперативне правило - передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.134 ЗК України).

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу На земельних торгах не може бути використане переважне право купівлі. (ч.2 ст.135 ЗК України в редакції, чинної на момент передачі спірної земельної ділянки в оренду).

Відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів (ч.І ст.135 ЗК України в редакції, чинної на момент передачі спірної земельної ділянки в оренду).

Суд наголошує, що при передачі в оренду земельної ділянки у місті Одесі, площа Михайлівська, 16, Одеська міська рада в жодному з рішень про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи затвердженні цього проекту не зазначено про надання спірної земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель, що належать ТОВ "Михайлівський маєток" на праві власності, а прямо вказано про відведення та надання у користування спірної земельної ділянки для проектування, будівництва та обслуговування комплексубагатоповерховихжитловихбудинківіз підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.

Отже, ТОВ "Михайлівський маєток" мало право звернутися до міської ради з метою формування та отримання в користування без проведення земельних торгів земельної ділянки виключно для обслуговування та експлуатації належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна, коли вони існували та не були знесені, у розмірі, необхідному для безпосереднього обслуговування цих будівель. Натомість спірну земельну ділянку надано Відповідачу для будівництва нового об`єкта - багатоповерехового будинку з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.

У Постанові від 20.07.2022 року у справі №910/5201/19 Велика палата Верховного суду повністю підтримала постанову апеляційного суду, навівши правову позицію: отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134,135 ЗК України (п.69 постанови).

Відповідно до ч. 2 ст.120 ЗК України, в редакції, чинної на час придбання ТОВ "Михайлівський маєток" нерухомого майна, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічна норма містить ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України.

На момент придбання ТОВ "Михайлівський маєток" за договором купівлі-продажу від 08.06.2015, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В. за №1064, та договором купівлі-продажу від 08.06.2015, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за №1062, об`єкту нерухомого майна площею 9,5 кв.м. за адресою:м.Одеса, вулиця Головківська (вулиця Калініна), будинок 15/1, приміщення 101 - земельна ділянка під нерухомим майном не була сформована. Указані договори купівлі-продажу нерухомого майна не містили будь-яких відомостей про земельну ділянку, на якій розташована ця будівля, в тому числі її площу.

Так само відсутні будь-які відомості про речове право на земельну ділянку під будівлями та спорудами площею 117,5 кв.м., розташованих за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, будинок 16, в протоколі загальних зборів №7 ТОВ "Анавік" та акту прийому-передачі від 18.07.2015 майна до статутного капіталу ТОВ "Михайлівський маєток".

Пункт 4 договору купівлі-продажу від 21.08.2009 року №7496, яким ТОВ "Берег-трейд" передано у власність ТОВ "Михайлівський маєток" нерухоме майно дитячого садка №74, за адресою: місто Одеса, вулиця Бабеля (колишня вулиця Виноградна), 2, прямо зазначає про відсутність у продавця права власності на земельну ділянку під будівлями предмета договору (т.1 а.с.99-101).

Земельна ділянка площею 0,5179 га за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007) як окремий об`єкт прав сформовано тільки 18.04.2017, коли вперше до Державного земельного кадастру внесено відповідні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:18:010:0007.

Титульне право на земельну ділянку під будівлями та спорудами не було оформлено попередніми власниками нерухомого майна, яке набув Відповідач-2, а тому у подальшому не міг відбутися перехід такого права до ТОВ "Михайлівський маєток".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що всупереч вимог ст.ст. 124, 134 ЗК України, без застосування процедури земельних торгів, без проведення земельного аукціону, Одеською міської радою рішенням від 26.04.2017 №2109-VII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007), площею 0,5179 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі), а на підставі договору оренди від 05 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за №1377, передано вказану земельну ділянку в користування на умовах оренди строком на 5 років для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.

Також слід звернути увагу на те, що земельна ділянка площею 0,5179 га за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007) розташована над територією геологічної пам`ятки природи загальнодержавного значення "Одеські катакомби".

Геологічна пам`ятка природи загальнодержавного значення "Одеські катакомби" загальною площею 4,67 га, розташована у Малиновському районі міста Одеси, в районі перетину вулиць Картамишевська та Головківська, оголошено розпорядженням Ради міністрів Української PCP від 07.08.1963 №1180-р. Відповідно до додатку №2 вказаного розпорядження, Одеські катакомби оголошено пам`ятником природи республіканського значення, які перебувають під охороною держави.

З паспорту №ППР 18-569 території (об`єкта) природно-заповідного фонду Україниської ССР від 18.08.1986 року (т.1 а.с.165-168), вбачається, що державний геологічний пам`ятник природи республіканського значення "Одеські катакомби" площею гірничого відведення 4,67 га включає стародавні карстові печери з похованнями останків тварин/хребетних, що мають унікальне палеонтологічне значення.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 01.03.2013 року №81 затверджено "Положення про геологічну пам`ятку природи загальнодержавного значення "Одеські катакомби" (далі - Положення).

Відповідно до п.1.2 Положення, пам`ятка природи входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якої встановляється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Пам`ятку природи створено з метою вивчення, охорони і збереження старих карстових печер з залягаючими в них рештками викопних тварин, що мають велике наукове, історичне та природоохоронне значення. Основними завданнями Пам`ятки природи є: охорона і збереження карстових печер з залишками доісторичних тварин, старих підземних гірничих виробіток, які є унікальними геологічними відслоненнями вапняків понтичного ярусу неогена; проведення наукових досліджень; поширення екологічних знань тощо (п.п. 1.1, 2.2 Положення).

Частина 5 ст.53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначає, що території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Пам`ятку природи передано Одеському національному університету імені І.І. Мечнікова під охорону на підставі охоронних зобов`язань: від 20.08.1986 року №1111Р 18-56д, від 17.11.2003 року №ЗДПг 73-569 та від 17.04.2013 №ЗДПг 73-569 (лист Одеського національного університету імені І.І.Мечнікова від 29.11.2021 №32-215/1).

Пам`ятку природи внесено до Державного кадастру природно- заповідного фонду за реєстраційним номером РП гео 1-569.

Згідно картки первинного обліку території та об`єктів природно- заповідного фонду України (форма 1ДКПЗФ) "Геологічна пам`ятка природи загальнодержавного значення "Одеські катакомби", складеної у 2013 році Одеським національним університетом імені 1.1. Мечнікова, земельного відведення пам`ятка не має, гірничне відведення пам`ятки складає площу 4,67 га.

З плану-схеми розташування геологічного пам`ятника природи загальнодержавного значення "Одеські катакомби" №ЗДПг 73-569 (т.1 а.с.170) вбачається часткове розташування об`єктів нерухомості, що були набуті ТОВ "Михайлівський маєток" на праві власності та в подальшому знесені: нерухоме майно площею 9,5 кв.м. за адресою: м.Одеса, вулиця Головківська (вулиця Калініна), будинок 15/1; нежитлове приміщення загальною площею 117,5 кв.м., розташоване за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16; двоповерхова будівля дитячого садка №74, розташованого за адресою: місто Одеса, вулиця Бабеля, 2 сукупною площею 777,9 кв.м. в межах геологічного пам`ятника природи. Часткове розташування об`єктів нерухомості Відповідача-2 в межах зони об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення "Одеські катакомби", а отже й розташування земельної ділянки під цими будівлями, відведеними для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями, також відображено на Детальному плані територій в межах вулиць:Бабеля, Картамишевської, Скісної та

Михайлівська площа в м.Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 №6489-УІ.

До того ж, у містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки за адресою: місто Одеса, Михайлівська площа, 16, затверджених Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 27.12.2017 за №01-06/224 (п.5) т.1 а.с.158-159, вказано, що при проектуванні будівництва необхідно врахувати наявність зони об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення "Одеські катакомби" (геологічний пам`ятник природи), у зв`язку з чим проектування необхідно вести згідно з Законом України "Про природно-заповідний фонд України", з урахуванням вимог Положення про геологічну пам`ятку природи загальнодержавного значення "Одеські катакомби", затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 01.03.2013 року №81, п.п. 5.1-5.13 ДЕН 360-92, Закону України "Про охорону культурної спадщини". При проектуванні необхідно розробитиінженерні заходи по укріпленню виробіток, конструктивні схеми розробити за участі керівництва заповіднику, таким чином, щоб будівництво не мало негативного впливу на геологічний пам`ятник природи.

З листа Одеського національного університету імені 1.1. Мечнікова від 29.11.2021 №32-215/1 (т.1 а.с.189-191) вбачається, що фахівці ОНУ імені 1.1. Мечникова дозвіл на будівництво ТОВ "Михайлівський маєток" та замовнику будівництва не надавали, так само як й не приймали участь в роботі комісії із забудови території в районі вулиць Головківської- Картамишевської-Бабеля і Михайлівської площі.

Ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно-заповідного фонду України. До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища (ст.61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища")

Відповідно до преамбули Закону України "Про природно-заповідний фонд України", природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Частина 1 ст.3 Закону до природно-заповідного фонду України відносить, зокрема, природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення. Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об`єктів, що оголошуються заказниками чи пам`ятками природи, мети і необхідного режиму охорони пам`ятки природи поділяються на комплексні, пралісові, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні (ст.3 Закону).

Відповідно до ст.43 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частина 2 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначає, що землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

Частина 1 ст.150 ЗК України в редакції, чинної на час укладення спірного договору, до особливо цінних земель відносять, зокрема, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

З ч.4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" вбачається, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором.

Пам`ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані (стаття 27 Закону).

До того ж, державний кадастр природно-заповідного фонду України включив до земель природно-заповідного фонду земельну ділянку площею 4,67 га, що займає Геологічна пам`ятка природи загальнодержавного значення "Одеські катакомби" за №РПгео 1-569.

З вимог ст.46-1 ЗК України вбачається, що землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України "Про природно- заповідний фонд України" та положеннями про ці території, об`єкти. Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення.

Ч.3 ст. 20 ЗК України передбачено, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. У той же час, встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, зокрема, у випадках віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

З викладених правових норм вбачається, що незалежно від основної категорії земель та виду цільового призначення земельної ділянки, факт розташування об`єкту природно-заповідного фонду автоматично в силу закону відносить його до категорії земель природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 54 цього Закону, зміна меж, категорії та скасування статусу територій об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Ст.7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" забороняє на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення будь-яку діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до ч.1 ст. 9 "Природоохоронного закону", території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

При цьому, встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно- заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Частина 1 ст. 28 Закону забороняє на території пам`яток природи проведення будь-якої діяльності, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.

Як передбачає п. 1.4 "Положення про геологічну пам`ятку природи загальнодержавного значення "Одеські катакомби", затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 01.03.2013 року №81 т.1 а.с.171-173, ділянка, якій надано статус Пам`ятки природи, не вилучається з користування Користувача (тобто ОНУ імені 1.1. Мечникова), який здійснює на ній свою діяльність згідно з цим Положенням.

П. 3.1 Положення визначає, що на території Пам`ятки природи забороняється будь-яка діяльність, що суперечить меті та завданням Пам`ятки природи, передбаченим цим Положенням, загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни її первісного стану та не погоджена з територіальними органами Мінприроди, у тому числі: геологорозвідувальні, підривні роботи, розробка усіх видів корисних копалин, буріння, прокладання інженерних комунікацій, будь-яке порушення геологічних утворень; будівництво на поверхні Пам`ятки природи будь-яких споруд і будівель; будь-яке засмічення та забруднення території Пам`ятки природи; пошкодження геологічних утворень, прикріплення рекламних щитів, електропроводів, нанесення механічних пошкоджень та надписи на них; розведення вогнищ, паління, а також порушення інших правил протипожежної безпеки; використання природних ресурсів без встановлених лімітів та з порушенням термінів використання; порушення санітарного стану печерних лабіринтів печери; самочинна зміна меж та режиму Пам`ятки природи; знищення або пошкодження інформаційно-охоронних знаків та аншлагів; відвідування Пам`ятки природи без супроводу екскурсоводів та відповідних спеціалістів; інші види робіт, що можуть призвести до порушення природних зв`язків і ходу природних процесів, втрати наукової, естетичної та природоохоронної цінності природного комплексу, що охороняється.

П. 3.2. Положення дозволяє на території Пам`ятки природи у встановленому порядку лише проведення науково-дослідних робіт (включно археологічних), організація систематичних спостережень за станом природного комплексу; відвідування печери у спеціально визначені години невеликими групами у супроводі екскурсоводів та відповідних спеціалістів.

З огляду на приписи ч.4 ст. 111 ЗК України, обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Отже, з визначених правових норм та Положення, що регулює режим використання пам`ятки природи, вбачається, що використання земель природно-заповідного фонду можливе виключно шляхом забезпечення функціонування та розвитку самого об`єкту природно-заповідного фонду, а будівництво на поверхні пам 'ятки природи будь-яких споруд і будівель заборонено.

В порушення вимог діючого законодавства України, Одеська міська рада рішенням від 26.04.2017 №2109-УІІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 га, за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі), та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Михайлівський маєток" та оспорюваним договором оренди від 05.07.2017 року передала у строкове користування ТОВ "Михайлівський маєток" земельну ділянку, яка включає в себе частково землі природно-заповідного фонду обмеженого режиму використання, для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями, тоді як чинне законодавство та Положення, яким регламентовано режим використання пам`ятки природи, чітко забороняє будівництво на поверхні пам`ятки природи будь-яких споруд і будівель, проведення будь-яких робіт, пов`язаних з порушенням геологічних утворень: прокладання інженерних комунікацій, буріння, тощо. Надання в користування спірної земельної ділянки саме з метою будівництва багатоквартирного будинку, більш того - з підземним паркінгом - прямо суперечить вимогам законодавства та режиму функціонування пам`ятки природи.

Частина 3 ст. 93 Земельного кодексу України містить імперативну норму: не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, зокрема, на землях природно-заповідного фонду, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.4 ст.186 ЗК України, в редакції, чинної на момент погодження проекту землеустрою та укладення договору оренди, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Михайлівський маєток" для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі) вбачається відсутність будь-якого погодження проекту уповноваженим органом у сфері охорони навколишнього природного середовища Одеської обласної державної адміністрації.

Суд погоджується з твердженням позивача, що спірну земельну ділянку площею 0,5179 га за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007) передано на підставі оскаржуваного рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 №2109-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 га, за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі)" та договору оренди від 05 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за №1377, усупереч вимог законодавства поза конкурсною процедурою, дана земельна ділянка, ще охоплює землі природно-заповідного фонду Геологічної пам`ятки природи загальнодержавного значення "Одеські катакомби", на поверхні яких заборонено зведення будь-яких будівель та споруд, проведення будь-яких робіт, пов`язаних з бурінням, прокладенням комунікацій, - передана в користування юридичній особі для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями, що повністю суперечить режиму функціонування пам`ятки та особливому статусу земель природно-заповідного фонду.

Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин п. "в" ч.1 ст.12 ЗК України, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України).

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких є, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункг 10).

Частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 №2109-УІІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 та, за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі), та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Михайлівський маєток" прийнято з грубими порушеннями вимог законодавства, а тому відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку.

Згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законами України, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) на момент вчинення правочину вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Пре оренду землі", відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

У зв`язку з тим, що на підставі незаконного рішення між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки від 05.07.2017 року №1377, зазначений договір підлягає визнанню недійсним як похідний правочин від оскаржуваного рішення, а також у зв`язку з його невідповідністю закону з підстав, які викладені у позові.

Ураховуючи, що 5-тирічний строк дії договору оренди земельної ділянки від 05.07.2017 року №1377 сплинув 05.07.2022 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до інформації Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 27.10.2022 №01-19/1329 (т.1 а.с.202-204), листом від 29.04.2022 №04-22/1 ТОВ "Михайлівський маєток" звернулось до Одеської міської ради стосовно поновлення договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ "Михайлівський маєток" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 51101137300:18:010:0007 площею 0,5179 га, за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16.

До підготовки відповідного проекту рішення Одеської міської ради Департаментом було направлено запит до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо можливості продовження терміну дії вищезазначеного договору оренди землі.

Департамент земельних ресурсів в лсті від 27.10.2022 № 01-19/1329 повідомляє, що згідно з листом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 02.08.2022 М" 01-11/976-151/1 сп, відповідно до генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 № 6489-УI, земельна ділянка, площею 0,5179 га кадастровий номер 5110137300:18:010:0007 частково розташована на території багатоквартирної житлової забудови, частково громадських центрів та окремих об`єктів обслуговування за рахунок реконструкції території (етап реалізації 15-20 років), в зоні розміщення геологічної пам`ятки природи - Одеських катакомб.

Рішенням Одеської міської ради від 27.04.2016 №606-УП (т.1 а.с.192) затверджено детальний план території в межах вулиць: Бабеля, Головківської, Картамишевської, Скісної і Михайлівської площі. Згідно даного ДПТ, спірна земельна ділянка розташована в зоні Ж-4 (зона змішаної багатоквартирної забудови (від 9-16 поверхів) та громадської забудови, частково - в межах зони об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - Одеські катакомби.

Згідно з планом зонування території (Зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII, земельна ділянка площею 0,5179 га (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007) розташована в наступних зонах: в житловій зоні Ж- 4 (проектна зона змішаної житлової та громадської забудови), в рекреаційній зоні Р-І (рекреаційна зона об`єктів природно-заповідного фонду). Частково земельна ділянка розташована в охоронній зоні об`єкту культурної спадщини (Каменоломні Молдаванки).

Зона Р-І створюється з метою збереження природних ландшафтів в особливими умовами використання об`єктів природно-заповідного фонду (відповідно до переліку в розділі "Документація" таблиця "Території та об`єкти ПЗФ"). Планувальні містобудівні заходи мають здійснюватись з мінімальним впливом ва вразливі елементи природного середовища.

Переважними видами цільового призначення території зони Р-1 є розташування лісових масивів, лісопарків, лугопарків, обладнаних місць відпочинку, гідропарків, зелених насаджень загального користування, ландшафтів, що охороняються, об`єктів ПЗФ.

Розташування багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями в зоні Р-1 не передбачено.

У вищезазначеному листі Департаментом земельних ресурсів зроблено висновок про неможливість поновлення ТОВ "МИХАЙЛІВСЬКИЙ МАЄТОК" договору оренди земельної ділянки площею 0,5179 га (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007), за адресою: м. Одеса, площа Михайлівська, 16, з видом цільового призначення - для проектування будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.

Отже, листом уповноваженого підрозділу з питань земельних правовідносин міської ради підтверджено факт часткового розташування об`єкту природно-заповідного фонду в межах земельної ділянки, переданої ТОВ "Михайлівський маєток" на підставі договору оренди земельної ділянки від 05.07.2017 року, у зв`язку з чим продовження орендних правовідносин неможливе.

З інформації Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради вбачається, що спірний договір оренди не поновлювався, на новий строк не укладався, проте земельна ділянка до теперішнього часу перебуває у розпорядженні ТОВ "Михайлівський маєток" та не повернута територій громаді міста Одеси.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожен має право звернутись до суду за захистом порушеного права. Способами захисту є, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, який здійснюється, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, визнання угод недійсними, визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не може створювати юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до п. 7.1 розділу 7 спірного договору оренди, після договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Враховуючи вищевикладене, у разі визнання оспорюваного правочину недійсним, необхідним є застосування наслідків його недійсності, а саме повернення земельної ділянки територіальній громаді міста Одеси.

Отже, наведені норми з урахуванням обставин справи, відповідно до ст.ст. 203, 216 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України, дають підстави для визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, шляхом повернення земельної ділянки територіальній громаді.

Таким чином, порушені права та охоронювані законом інтереси територіальної громади міста Одеси підлягають захисту шляхом визнання незаконним і скасування рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 №2109-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 га, за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі), та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Михайлівський маєток", визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.07.2017 року площею 0,5179 га за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за №1377 та повернення земельної ділянки територіальній громаді міста Одеси.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Держава, як суб`єкт публічного права, в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України).

Згідно з п. 2 Рекомендацій СМ/Яес (2012) щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права.

Відповідно до висновку №3 (2008) Консультативної Ради Європейських прокурорів "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права", прокурор має реалізовувати функції від імені суспільства та на захист державних інтересів.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Так, згідно п. 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного Суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних тощо) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді активною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Прокурор, вважаючи, що діями (бездіяльністю) відповідача порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним Законом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №926/1111/15).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, підтримка прокуратури однієї з сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо того вимагають захисту інтереси держави (рішення у справі "Корольов проти Російської Федерації"), крім того, поняття "суспільного", "публічного" інтересу ЄСПЛ тлумачить надзвичайно широко: як від інтересу держави загалом до інтересу окремої територіальної громади (рішення у справі "Депаль проти Франції", у справі "Хамер проти Бельгії").

У справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №4254/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного процесу виступають позивач та відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян, які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушення зачіпається інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, ст. ст. 1,2 Земельного кодексу України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси його континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про охорону земель", землі в межах території України є об`єктом особливої охорони держави.

Ст.ст. 1, 2, 4, 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правом власності інших суб`єктів (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 13 Конституції України).

Натомість, Одеська міська рада при прийнятті оспорюваного рішення внаслідок допущених порушень розпорядилась земельною ділянкою поза конкурентними засадами, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, й держави.

Оскаржуваними рішенням та договором оренди порушені права та інтереси держави у сфері земельних відносин.

Пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходив саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі із користування відповідача.

Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у володіння та розпорядження держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Конкурентний спосіб передачі земельних ділянок є ефективним інститутом державного регулювання земельних відносин та застосовується з метою отримання максимально вигідного для територіальної громади та держави результату і залучення додаткових коштів до бюджету.

Передача спірних земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах.

Отримані за результатами аукціону додаткові кошти можливо було б спрямувати на фінансування місцевих програм соціально-економічного та культурного розвитку, розвитку комунальних підприємств, установ та організацій, вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв`язку, розвитку освіти та медичного обслуговування, вирішення інших питань, що стосуються територіальної громади та фінансуються з бюджету.

Наповненість та збільшення бюджету, у тому числі місцевого як складової частини державних фінансових ресурсів, є запорукою стабільної економіки держави.

Таким чином, оскаржуваним рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 №2109-УІІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 га, за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі) та договором оренди від 05 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за №1377, порушено інтереси держави щодо охорони земельних ресурсів, їх раціонального та ефективного використання з максимально вигідним економічним результатом, що утруднює належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій. Необхідність захисту інтересів держави у даній справі зумовлена прийняттям органом місцевого самоврядування незаконного рішення щодо розпорядження землею.

Враховуючи, що частина земельної ділянки, переданої в оренду на підставі оспорюваного рішення міської ради та договору оренди, розташована на землях природно-заповідного фонду - над територією Геологічної пам`ятки природи загальнодержавного значення "Одеські катакомби - інтерес держави у незаконному наданні земельної ділянки значно підвищується.

Преамбулою Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено, що природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Охорона навколишнього природного середовища, у тому числі заповідних територій, є важливим напрямом політики держави, від здійснення якої безпосередньо залежить можливість сталого розвитку суспільства та держави.

Статтею 5 Закону України "Про екологічну мережу України" передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

У ст. 4 цього Закону вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансованого використання природних ресурсів на її території.

Таким чином, територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.

Зобов`язання держави у сфері охорони навколишнього природного середовища закріплені у ст. 50 Конституції України, ст. ст. 10, 11 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законі України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року" та інших нормативно-правових актах.

Збереження об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється задля можливості їх використання у суспільному житті в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь та є пріоритетним конституційним завданням держави із забезпечення прав громадян на безпечне довкілля.

Таким чином, відносини із незаконної передачі земельної ділянки, частина якої є об`єктом природно-заповідного фонду, становить визначальне значення для спрямованості розвитку держави України, збереження об`єктів природно-заповідного фонду, що безпосередньо становить державний інтерес.

Щодо підстав визначення прокурора в якості позивача у справі

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч.2 ст.140 Конституції України). Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону, органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності (п. "б" ч. 1 ст. 80 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Крім того, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.

Правомочності власника землі на території міста Одеси від імені територіальної громади здійснює Одеська міська рада, яка одночасно наділена державою повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства. В силу положень ст.ст. 16, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 189 Земельного кодексу України, Одеська міська рада як власник комунальної землі у місті Одесі має виконувати відповідні функції, здійснювати контроль за використанням земель та своєчасно реагувати на порушення земельного законодавства.

Статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, на Одеську міську раду, як власника, покладено обов`язок самостійно та через свій виконавчий орган контролювати збереження земельних ділянок територіальної громади міста, відстежувати стан їх використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно.

Одеська міська рада, як власник земельної ділянки, зобов`язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.

Проте, саме вказаним органом допущено порушення вимог закону під час надання в оренду земельної ділянки комунальної власності у позаконкурентний спосіб, що виключає можливість здійснення ним захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб, який обрав прокурор. Більш того, міська рада в даному позові виступає одним з співвідповідачів, що унеможливлює його визначення в якості позивача у справі.

Таким чином, з обставин, викладених у позові, вбачається, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відсутній, у зв`язку з чим є підстави для набуття прокурором статусу позивача відповідно до приписів ч. 5 ст. 53 ГПК України.

Щодо застосування строків позовної давності.

За положеннями ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Богдель проти Литви", якщо справа стосувалася держави, то позовна давність починалася із дня, коли відповідний орган "здобув достатні докази для того, щоб довести, що публічний інтерес було порушено".

17 жовтня 2018 року Велика палата Верховного суду у справі №362/44/17 навела правовий висновок щодо застосування строків позовної давності для прокурора: якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У той же час, позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Враховуючи, що позов подається прокурором самостійно за відсутності органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, таким чином набуваючи статус позивача, з огляду на наведену судову практику Великої палати Верховного суду, початок відліку позовної давності для прокурора у даній справі починається з часу, коли прокурор довідався про порушення інтересів при передачі спірної земельної ділянки в оренду та про осіб, що його порушила.

Малиновська окружна прокуратура міста Одеси дізналась про наявні порушення інтересів територіальної громади міста Одеси при передачі спірної земельної ділянки у позаконкурентний спосіб усупереч вимогам законодавства за наслідками опрацювання документів, надісланих на адресу прокуратури Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради листом від 27.10.2022 №01-19/1329, які отримано прокуратурою 17.11.2022 (вхідний штамп прокуратури №7988-22), а також Державною екологічною інспекцією Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 28.10.2022 р. (вхідний штамп прокуратури №7717-22). Саме з цього моменту відліковується строк позовної давності для прокурора.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави до Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальнстю "Михайлівський маєток" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Заперечення відповідачів, викладені у відзиві, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та фактично встановленими обставинами під час розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

При розподілі судових витрат суд виходить з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається на відповідачів.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 5, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 №2109-УІІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 га, за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (квартал в межах вулиць Головківської, Бабеля, Михайлівської площі), та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Михайлівський маєток".

3.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,5179 га, за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007), укладений 05.07.2017 року між Одеською міськоюрадою таТовариствомзобмеженою відповідальністю "Михайлівський маєток", який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №1377.

4.Зобов`язатиТовариствозобмеженоювідповідальністю

"Михайлівський маєток" (вулиця Осипова, 25, місто Одеса, 65012, код ЄДРПОУ: 36552382) повернути територіальній громаді міста Одеси (пл.Думська, 1, м. Одеса, 65026, Код ЄДРПОУ 26597691) земельну ділянку площею 0,5179 га, за адресою: місто Одеса, площа Михайлівська, 16 (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007) у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому Товариство одержало її в оренду.

5.Стягнути з Одеської міської ради на користь Одеської обласної прокуратури (юридична та поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 7319800, код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: ІІА808201720343100002000000564; банк отримувача:Держказначейська служба України, м. Київ; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в сумі 3721,50 грн.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівський маєток" на користь Одеської обласної прокуратури (юридична та поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 7319800, код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: ІІА808201720343100002000000564; банк отримувача:Держказначейська служба України, м. Київ; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в сумі 3721,50 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 08 червня 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова