Рішення

від 26.05.2023 по справі 916/599/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/599/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліна Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши в судовому засіданні справу № 916/599/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодарський енергетичний парк" (65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Піонерна, 7, код ЄДРПОУ 41438462)

до відповідача: Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області, ( 65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Піонерна, 7, код ЄДРПОУ 04527038)

про стягненн 1 608 922,80 грн.

Представники:

від позивача: Шабаровський Б.В. за ордером;

від відповідача: Дударенко С.В. , за ордером;

від відповідача: Терлюга О.І., за ордером.

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю Теплодарський енергетичний парк звернувся до господарського суду із позовною заявою до Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області про стягнення 1 608 922,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставно, на переконання позивача, сплаченою ним орендною платою за договором оренди № 4 від 18.05.2018р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.03.2023р. було відкрито провадження по справі № 916/599/23, справи вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження

Ухвалою господарського суду від 14.04.2023р. підготовче засідання було закрито, підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в засіданні суду.

22.03.2023р. за вх. № 9227/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити. Відповідач зазначає, що обставини викладені позивачем щодо неможливості користування земельною ділянкою після 31.10.2019 року через перешкоди у вільному використанні ( користуванні) земельною ділянкою не відповідають дійсності та спростовуються тим, що рішенням Господарського суду Одеської області від 29.03.2021 року у справі № 916/3225/20, залишеним в силі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 року та постановою Верховного суду України від 15.06.2022 року, було відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ Теплодарський енергетичний парк до Теплодарської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділягкою та зобов`язання звільнити від орендної плати за договором оренди землі № 4 від 18.05.2018 року.

Відповідач зазначає, що Господарським судом Одеської області станом на 10.03.2023 р. розглядається справа № 916/1838/22 за позовом керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Теплодарської міської ради Одеського района Одеської області до ТОВ Теплодарський енергетичний парк про розірвання договору оренди землі № 4 від 18.05.2018 року та стягнення заборгованості за оренду землі. За матеріалами вказаної справи представниками позивача неодноразово зазначалось про небажання розірвання договору та відмови сплачувати борг з орендної плати. Враховуючи вищевикладене відповідач просить в задоволені позову відмовити.

07.04.2023р. за вх. № 11301/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Позивач зазначає, що відзив на позовну заяву відповідача не містить вказівок на незгоду відповідача з обставинами, на яких грунтуються позовні вимоги, азводиться до посилання на встановлені в справі № 916/3225/20 фактичні обставини та викладені судами правові висновки в цій справі.

Позивач зазначає, що в листопаді Товариство з обмеженою відповідальністю Теплодарський енергетичний парк звернулось із позовjм до відповідача про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою позивачу як орендарю по договору оренди землі від 18.05.2018 року шляхом звільнення земельної ділянки від об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Теплодар, що розташовані на ній та зобов`язання відповідача як орендодавця по договору оренди землі № 4 від 18.05.2018 року звільнити позивача як орендаря від сплати орендної плати на весь час, протягом якого земельна ділянка не може бути використана орендарем через обставини, за які оорендар не відповідає. Враховуючи вищевикладене позивач у справі № 916/599/23 звернувся до відповідача із позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати за період із 31.10.2019 року за договором № 4 від 18.05.2018 року, тобто справа з іншим позовом.

12.05.2023 року позивач надав письмові пояснення з урахуванням дослідження доказів за вх.№ 15797/23. Позивач надає підтвердження наявності об`єктів незавершеного будівництва на земельній ділянці та належність їх до куомунальної власності та зазначає, що фактичне користування земельною ділянкою здійснює не орендар, а той субєкт, кому належить розміщене на ділянці майно-відповідач.

25.05.2023 року відповідач надав письмові пояснення з урахуванням письмових пояснень позивача за вх. № 17266/23. Відповідач зазначає, що не заперечує про наявність об`єктів незавершеного будівництва на орендованій земельній ділянці. Листом № 10-18/1289 від 14.12.2017 року відповідач зазначав, що на земельній ділянці не розташовані обєкти нерухомості, на які здійснена саме державна реєстрація права власності, у тому числі комунальної, але позивачу було відомо про наявність об`єктів незавершеного будівництва на орендованій земельній ділянці та в позивача була можливість визначення усіх ризиків своєї діяльності до прийняття в оренду земельної ділянки. Позивачем було з`ясовано, що обєкти які знаходяться на земельній ділянці, не є об`єктами нерухомого майна, а є будівельними матеріалами та будівельним сміттям, що було досліджено та доведено в справі № 916/3225/20, рішенням по справі було відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодарський енергетичний парк" до Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійниї вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання звільнити від споати орендної плати. Позивач має право користування зазначеною земельною ділянкою за договором оренди землі № 4 від 18.05.2018 року та через невиконання позивачем умов данного договору та небажання розривати договіп за згодою сторін, Біляївською окружною прокуратурою було подано два позови щодо стягнення несплаченої орендної плати, розірвання договору оренди та повернення змеельної ділянки, а саме справи № 916/1838/22 та № 916/913/23.

Також відповідач зазначає, що до позивача не застосовувались будь які обмежувальні заходи, направлені на обмеження позивачем користуватись орендованою земельною ділянкою. Також після заключення договору оренди, листами № 01-ЛП від 18.0.2019 року; № 02-ЛПвід 18.03.2019 року від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодарський енергетичний парк" Сойкіна Є.С., позивач просив дозвіл на передачу частини земельної ділянки у суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕП БАЛАНС" та Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕП СОЛАР", на що отримав погодження Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області, що підтверджується рішенням ТМР № 558/4-VIIвід 25.04.2019 року, що підтверджує факт користування земельною ділянкою позивачем. Окрім того, довідкою № 29 від 13.02.2023 року виданою фінансовим управлінням Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області та платіжним дорученням № 11539 від 01.11.2023 року, підтверджується сплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплодарський енергетичний парк" 100 000 грн. за договором оренди земліц № 4 від 18.05.2023 року. Це підтверджує той факт, що орендована земельна ділянка знаходиться в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодарський енергетичний парк".

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Так, 18.05.2018 року між Теплодарською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплодарський енергетичний парк" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 4 (далі - договір), згідно п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельного ділянку площею 66,0000 га: несільськогосподарського призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, на підставі Рішення Теплодарської міської ради № 430-VII від 03.05.2018 року (категорія земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельнох ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів енрегетики), з кадастровим номером : 5111500000:02:003:0025, яка розташована за адресою Одеська область, м. Теплодар, Промзона, вул. Енергетиків, 14.

Згідно п. 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 86 314 199, 40грн.

Відповідно до п. 7 договор укладено на 49 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В п. 8 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 3 (три) відсотки нормативної грошової оцінки на період будівництва, яка становить 2 589 425, 98 грн. у рік та 6 відсотків нормативної грошової оцінки на період після введення в експлуатацію об`єктів комбінованої електростанції загальною потужністю 810МВт у складі: газової балансуючої ТЕС орієнтовною потужністю 500 МВт; сонячної електростанції орієнтовною потужністю 20 МВт; вітрової електростанції орієнтовною потужністю 15 МВт; акумулюючої балансуючої електростанції орієнтовною потужністю 275 МВт, що станом на дату укладення договору становитиме 5 578 851,96 грн. у рік.

Згідно п. 10 договору орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно до 30 числа у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, починаючи з 21.05.2018 року.

Під час дії договору позивач здійснив дії з метою підготовки до початку фактичного будівництва електростанції: отримано містобудівні умови та обмеження, виконано інженерно-геологічні та інженерно-геодезичні вишукування, розроблено проктну локументацію та здійснено експертизу проектної документації, укладено договори із АТ «Одесаобленерго» та ДП «Гарантований покупець», погоджено технічні умови приєднання до електричних мереж, зареєстровано в Державній архітектурно-будівельний інспекції України повідомлення про початок виконання будівельних робіт. На виконання договору оренди та реалізації забудови земельної ділянки, позивач підготував та розпочав реалізацію проекту із будівництва на орендованій земельній ділянці комбінованої електростанції. Позивач отримав Містобудівні умови та обмеження № 1 від 16.09.2019 року, затверджені рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області № 145/В-2019 від 20.09.2019 року.

Позивач зазначає, що на земельній ділянці перебувають належні відповідачу об`єкти незавершеного будівництва, які унеможливлюють будівництво електростанцій та з 31.10.2019 року позивач не мав можливості здійснювати будівництво електростанції та використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Також позивачем було надано висновок експерта № 12-2022/2 від 26.12.2022 року, яким підтверджується, що станом на момент проведення експертизи зафіксовано наявність конструкцій незавершеного будівництва на території земельної ділянки з кадастровим номером : 5111500000:02:003:0025, яка розташована за адресою Одеська область, м. Теплодар, Промзона, вул. Енергетиків, 14 та за результатами співставлення розташування існуючих конструкцій незавершеного будівництва з проектними рішеннями по будівництву сонячної електростанції «ТЕП-1» потужністю 10 МВт встановлено, що наявні конструкції незавершеного будівництва, розташовані в межах вищевказаного об`єкту будівництва, перешкоджають намірам забудови даної земельної ділянки, тобто потребують демонтажу.

Враховуючи, що вказані об`єкти є комунальним майном, яке належить міській раді та перебуває на балансі Управління майна та інвестицій Теплодарської міської раджи Одеської області, то позивач не може самостійно вчиняти будь-які дії із цим майном, а відповідач від вчинення чи погодження вчинення будь-яких дій ухиляється. Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо вирішення питання про демонтаж об`єктів незавершеного будівництва та сприяння в реалізації проекту будівництва комбінованої електростанції.

Відповідно до п. 3.6. Інвестиційного договору від 17.05.2018 року на виконання якого було укладено договір оренди нерухомого майна № 4, відповідач взяв на себе зобов`язання протягом 30 календарних днів вжити комплекс організаційних заходів, спрямованих на визначення правового режиму об`єктів, озташованих на земельній ділянці, визначити та запропонувати позивачу можливі варіанти їх подальшого використання. Згідно з п. 4.3. Інвестиційного договору, відповідач зобов`язан вживати комплекс організаційних та технічних заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють досягненню цілі внесення інвестицій позивача, ефективній діяльності об`єктів інвестування, захисту прав та законних інтересів позивача як інвестора. Відповідно до п. 24 договору оренди, відповідач зобов`язан не вчиняти дії, які б перешкоджали орендареві користуватись орендованою земельною ділянкою. Позивач зазначає, що на день подання позову відповідач своїх обов`язків за договором не виконав.

Позивач зазначає, що загальна сума здійснених позивачем платежів з орендної плати згідно з договором, за період з листопада 2019 року по червень 2020 року, становить 1 608 922, 80 грн. На підтвердження оплати орендної плати за договором, у період з листопада 2019 року по червень 2020 року, суду надані копії платіжних доручень за вказаний період.

Отже, посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нерухомого майна № 4 від 18.05.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплодарський енергетичний парк" звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов. По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За положенням частини 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, 18.05.2018 року між Теплодарською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплодарський енергетичний парк" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 4 (далі - договір), згідно п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельного ділянку площею 66,0000 га: несільськогосподарського призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, на підставі Рішення Теплодарської міської ради № 430-VII від 03.05.2018 року (категорія земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельнох ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів енрегетики), з кадастровим номером : 5111500000:02:003:0025, яка розташована за адресою Одеська область, м. Теплодар, Промзона, вул. Енергетиків, 14.

Згідно п. 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 86 314 199, 40грн.

Позивач був обізнаний та засвідчив, що об"єктів нерухомого майна , право власності на які зареєстроовано згідно чинного законодавства на орендованій ділянці немає (п.3 договору).

Сторони підтвердили, що земельна ділянка , яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (п.5 договору). Інші особливості об"єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини - відсутн (п.6 договору).

Відповідно до п. 13 договору, земельна ділянка передається в оренду для: розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, яке передбачає будівництво комбінованої електростанції загальною потужністю 810 МВт у складі:

- Газової балансуючої ТЕС орієнтовною потужністю 500 МВт;

- Сонячної електростанції орієнтовною потужністю 20 МВт;

- Вітрової електростанції орієнтовною потужністю 15 МВт;

- Акумулюючої балансуючої електростанції орієнтовною потужністю 275 МВт.

Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій /п. 14 договору/.

Пунктом 24 договору визначені обов`язки орендодавця, а саме Теплодарська міська рада зобов`язана, зокрема, передати у користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

18.05.2018 року між сторонами договору оренди землі № 4 від 18.05.2018 року підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

Відповідно до п. 7 договор укладено на 49 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В п. 8 договору визначено, що орендна плата вносить орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 3 (три) відсотки нормативної грошової оцінки на період будівництва, яка становить 2 589 425,98 грн. у рік та 6 відсотків нормативної грошової оцінки на період після введення в експлуатацію об`єктів комбінованої електростанції загальною потужністю 810МВт у складі: газової балансуючої ТЕС орієнтовною потужністю 500 МВт; сонячної електростанції орієнтовною потужністю 20 МВт; вітрової електростанції орієнтовною потужністю 15 МВт; акумулюючої балансуючої електростанції орієнтовною потужністю 275 МВт, що станом на дату укладення договору становитиме 5 178 851,96 грн. у рік.

Позивачем було здійснено сплати орендної плати згідно з договором, за період з листопада 2019 року по червень 2020 року, що становить 1 608 922,80 грн. На підтвердження оплати орендної плати за договором, у період з листопада 2019 року по червень 2020 року, суду надані копії платіжних доручень за вказаний період.

Під час дії договору позивач здійснив дії з метою підготовки до початку фактичного будівництва електростанції: отримано містобудівні умови та обмеження, виконано інженерно-геологічні та інженерно-геодезичні вишукування, розроблено проктну локументацію та здійснено експертизу проектної документації, укладено договори із АТ «Одесаобленерго» та ДП «Гарантований покупець», погоджено технічні умови приєднання до електричних мереж, зареєстровано в Державній архітектурно-будівельний інспекції України повідомлення про початок виконання будівельних робіт. На виконання договору оренди та реалізації забудови земельної ділянки, позивач підготував та розпочав реалізацію проекту із будівництва на орендованій земельній ділянці комбінованої електростанції. Позивач отримав Містобудівні умови та обмеження № 1 від 16.09.2019 року, затверджені рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області № 145/В-2019 від 20.09.2019 року.

Позивач зазначає, що на земельній ділянці перебувають належні відповідачу об`єкти незавершеного будівництва, які унеможливлюють будівництво електростанцій та з 31.10.2019 року позивач не мав можливості здійснювати будівництво електростанції та використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Також позивачем було надано висновок експерта № 12-2022/2 від 26.12.2022 року, яким підтверджується, що станом на момент проведення експертизи зафіксовано наявність конструкцій незавершеного будівництва на території земельної ділянки з кадастровим номером : 5111500000:02:003:0025, яка розташована за адресою Одеська область, м. Теплодар, Промзона, вул. Енергетиків, 14 та за результатами співставлення розташування існуючих конструкцій незавершеного будівництва з проектними рішеннями по будівництву сонячної електростанції «ТЕП-1» потужністю 10 МВт встановлено, що наявні конструкції незавершеного будівництва, розташовані в межах вищевказаного об`єкту будівництва, перешкоджають намірам забудови даної земельної ділянки, тобто потребують демонтажу.

Враховуючи, що вказані об`єкти є комунальним майном, яке належить міській раді та перебуваж на балансі Управління майна та інвестицій Теплодарської міської раджи Одеської області, то позивач не може самостійно вчиняти будь-які дії із цим майном, а відповідач від вчинення чи погодження вчинення будь-яких дій ухиляється. Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо вирішення питання про демонтаж об`єктів незавершеного будівництва та сприяння в реалізації проекту будівництва комбінованої електростанції.

Позивач звертаючись з відповідним позовом до суду вказує , що не мав змоги використовувати земельну ділянку за призначенням.

Позивачем було здійснено сплати орендної плати згідно з договором, за період з листопада 2019 року по червень 2020 року, що становить 1608922,80 грн. На підтвердження оплати орендної плати за договором, у період з листопада 2019 року по червень 2020 року, суду надані копії платіжних доручень за вказаний період.

Необхідно зазначити, що 11.11.2020 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю Теплодарський енергетичний парк (ТОВ "ТЕП") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 3334/20/ до Теплодарської міської ради Одеської області, в якій просило :

- зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (кадастровий номер № 5111500000:02:003:0025) позивачу, як орендарю по договору оренди землі від 18.05.2018 року, шляхом звільнення земельної ділянки від об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Теплодар (головний ()корпус з установкою 4хТ250/300-240, 4хКП-1000-25,5-545, відкритий розпродпристрій 330 кВ з будівлею релейних панелей і компресорної, градирні 4x3200м2, об`єднаний допоміжний корпус (ОДК-1) (у складі ХВО, складу реагентів, майстерень і лабораторії ХВО)), що розташовані на ній;

- зобов`язати відповідача, як Орендодавця по Договору оренди землі № 4 від 18 травня листопада 2018 року, звільнити позивачу, як Орендарю по Договору оренди землі № 4 від 18.05.2018 року, від сплати орендної плати, на весь час протягом якого земельна ділянка (кадастровий № 5111500000:02:003:0025) не може бути використана Орендарем через обставини, за які Орендар не відповідає, а саме: до звільнення відповідачем земельної ділянки від об`єктів комунальної власності , територіальної громади м. Теплодар (головний корпус з установкою 4хТ250/300-240,4хКП-1000-рі 25,5-545, відкритий розпродпристрій 330 кВ з будівлею релейних панелей і компресорної градирні 4x3200м2, об`єднаний допоміжний корпус (ОДК-1) (у складі ХВО, складу реагентів майстерень і лабораторії ХВО)), що розташовані на ній.

Відповідно до п.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/3225/20 від 29.03.2021р., залишеним в силі постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2022р., та постановою Верховного Судук від 15.06.2022р. , товариствоуз обмеженою відповідальністю Теплодарський енергетичний парк у позові повністю відмовлено.

Розглядаючи справу № 916/3225/20 суди встановили, що 17.05.2018 року між ТОВ "ТЕПЛОДАРСЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ПАРК" та Теплодарською міською радою (Сторона2) укладено інвестиційний договір, спільна мета сторін якого полягає в забезпеченні сталого розвитку міста Теплодар, реалізації положень Національного плану дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням КМУ від 01.10.2014 року № 902-р, Енергетичної стратегії України на період до 2030 року щодо збільшення обсягів енергії та енергопродуктів, видобутих із нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії /п. 1.1. договору/.

Відповідно до п. 2.1 інвестиційного договору, для досягнення мети, визначеної в п.п. 1.1, 1.2 цього договору, в порядку та на умовах визначених даним договором сторона1 бере на себе зобов`язання за власні та/або залучені кошти, на земельній ділянці, яка буде передана в довгострокову оренду стороною2 стороні1, здійснити будівництво комбінованої електростанції загальною потужністю 810 МВт*, у складі:

- Газової балансуючої ТЕС орієнтовною потужністю 500 МВт;

- Сонячної електростанції орієнтовною потужністю 20 МВт;

- Вітрової електростанції орієнтовною потужністю 15 МВт;

- Акумулюючої балансуючої електростанції орієнтовною потужністю 275 МВт.,

а сторона2 зобов`язується вжити комплекс організаційних та технічних заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об`єктів інвестування, захисту прав та законних інтересів сторони1, як інвестора, у тому числі передати стороні1 земельну ділянку, площею 66,000га, що розташована за адресою: Одеська обл., м. Теплодар, Промзона, вул. Енергетиків, 14, в довгострокову оренду на умовах, визначених рішеннями Теплодарської міської ради № 294-VII від 17.08.2017 року та № 430- VII від 03.05.2018 року, в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У відповідності до п. 3.6 інвестиційного договору, Теплодарська міська рада зобов`язана протягом тридцяти календарних днів вжити комплекс організаційних заходів, спрямованих на визначення правового режиму об`єктів, розташованих на земельній ділянці, визначеної у п. 3.5 договору та визначити можливі варіанти їх подальшого використання (продаж, оренда тощо) і запропонувати ТОВ «ТЕП» зазначені варіанти. ТОВ «ТЕП» зобов`язується протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання пропозицій від Теплодарської міської ради, розглянути їх та визначитися щодо варіанту подальшого використання зазначених об`єктів в рамках чинного законодавства України.

Згідно листа Теплодарської міської ради вих. № 10-18/1289 від 14.12.2017 року, адресованого директору ТОВ «ТЕП», на земельній ділянці, відведеній товариству згідно рішення Теплодарської міської ради № 294-VІІ від 17.08.2017 року не розташовані об`єкти нерухомості, на які здійснена державна реєстрація права власності, у тому числі комунальної.

ТОВ «ТЕП» листом (вих. № 22/5 від 22.05.2018 р.) зверталося до Теплодарської міської ради, яким нагадало про взяті зобов`язання та повідомило, що очікує пропозицій щодо варіантів подальшого використання зазначених об`єктів.

14.06.2018 року Теплодарська міська рада прийняла рішення № 446-VII «Про здійснення заходів з технічного обстеження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Теплодар», яким вирішено здійснити заходи з технічного обстеження об`єктів незавершеного будівництва комунальної власності територіальної громади м. Теплодар, розташованих за адресою: м. Теплодар, Промзона, вул. Енергетиків, 14, а саме головний корпус з установкою 4хТ250/300-240,4хКП-1000-25,5-545, відкритий розпродпристрій 330 кВ з будівлею релейних панелей і компресорної, градирні 4х3200м2, об`єднаний допоміжний корпус (ОДК-1) (у складі ХВО, складу реагентів, майстерень і лабораторії ХВО).

Листом Теплодарської міської ради (вих. № 05-01-24/466 від 21.06.2018 року) було повідомлено ТОВ «ТЕП», що для визначення можливих варіантів, відповідно до рішення Теплодарської міської ради № 466-VII від 14.06.2018р., буде здійсненне проведення технічного обстеження зазначених об`єктів.

26.03.2019 року Теплодарська міська рада прийняла рішення № 555-VII «Про затвердження технічного висновку та експертної оцінки об`єктів незавершеного будівництва за адресою:65490,Одеська обл., м.Теплодар, Промзона, вул. Енергетиків, 14», яким затвердила технічний висновок від 22.11.2018 року, виготовлений ПП «УКРСПЕЦПРОЕКТ-1».

ТОВ «ТЕП» листом вих. № 4 від 09.08.2020 р. просило відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, а саме: видалити наявні на ділянці об`єкти та надати можливість використовувати земельну ділянку.

Відповідним листом вих. № 10 від 24.09.2020р., товариством була сформована та надіслана відповідачу Вимога про необхідність відповідачу припинити перешкоджання використовувати товариству землю шляхом видалення наявних на земельній ділянці об`єктів.

Аналогічним листом вих. № 78 від 15.10.2020 року товариство звернулось з вимогою зупинити дію п. 8 договору оренди землі від 18.05.2018 року.

Господарські суди зазначили, що позивачу ТОВ «ТЕП» ще до укладання договору оренди землі № 4 від 18.05.2018 року було достеменно відомо, що на одержуваній за договором земельній ділянці розташовані будівельні матеріали, непридатні до використання, оскільки листом ТОВ «ТЕП» листом № 05/3 від 05.03.2018 року зверталося до Державного кадастрового реєстратора відділу у Біляївському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області, в якому вказувало, що товариством проведено процедуру повного та вичерпного визначення належності об`єктів нерухомого майна, та з`ясовано, що об`єкти які знаходяться на ділянці, не є об`єктами нерухомого майна, а є будівельними матеріалами та будівельним сміттям.

При цьому, суд зазначив, що жодним пунктом вищевказаних договорів Теплодарська міська рада Одеської області не брала на себе зобов`язання щодо звільнення одержуваної за договором земельної ділянки від об`єктів комунального майна територіальної громади м. Теплодар.

При цьому досліджені матеріали справи у своїй сукупності не дають підстав для висновку про неможливість використання позивачем земельної ділянки.

Суд зазначає, що вказаний спір стосується договірних правовідносин, на які поширюється дія загальних норм ЦК України, що підтверджується як Земельним кодексом України (далі - ЗК України), так і Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі, який, за змістом статті 13 цього Закону є договором, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, є однією із істотних умов договору.

У статті 21 цього Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, розмір якої, умови і строки внесення встановлюються за згодою сторін у договорі (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України) та обчислення якої здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором.

За змістом статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суд зазначає, що за вимогами ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковий кодекс України встановлює, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який зараховується до відповідного бюджету (ст.14 ПК України).

Отже, дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених розмірах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.

Несплата орендної плати у визначеному розмірі та в установлені строки порушує інтереси територіальної громади щодо отримання відповідних коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом, - Теплодарську міську раду Одеського району Одеської області.

Разом з тим, правові підстави для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання визначені у статті 32 Закону України «Про оренду землі». Так, згідно з частиною першою цієї норми на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу будь-якою однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин (постанова ВПВС від 08.09.2020 у справі №920/418/19).

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема, розірвання договору.

Так, у п.32 Договору оренди землі № 4 від 18.05.2018р. сторони погодили, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. Разом з тим, згідно п.31 договору договір припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істостно перешкоджає її використанню.

Як встановив суд, позивач тривалий строк (кілька років) не виконує обов`язок зі сплати орендної плати (п.8 - 12 договору) і таке порушення є підставою вимагати достроково розірвання в судовому порядку.

Проте позивач станом на день розгляду справи не звертався до відповідача або до суду з вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Право особи на звернення до суду для розірвання договору у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони (постанови ВПВС від 12.02.2019 у справі №914/2649/17, від 26.05.2020 у справі №908/299/18).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

За змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Відтак, суд зазначає, що заявляючи позов про стягнення безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати за період з 31.10.2019р. позивач не врахував, що станом на день пред"явлення позову та розгляду справи в суді договір оренди № 4 від 18.05.2018р. є чинним, позивач продовжує користуватия цією орендованою ділянкою, про особливості земельної ділянки позивач був обізнаний на день укладення договору і не вбачав неможливості її використання. Ініціативи щодо розірвання даного договору оренди землі позивач не проявляв. Відтак, внесення орендної плати плати є обов"язком позивача, а відповідач отримував зазначені кошти саме на законних підставах , на виконання чинного договору оренди землі.

Аналіз статей 5, 14, 46 (ч. 3), 162 (ч. 3 п.п. 4-5) ГПК України дозволяє зробити висновок про те, що законодавець надав виключно особі право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів та обмежив суд у повноваженнях щодо розгляду справи в межах визначеного особою предмету спору та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом відповідно до існуючих процесуальних норм. Надання суду права на ефективний судовий захист прав та інтересів особи згідно зі ст. 5 ГПК України обмежено тими способами захисту, які визначені законом або договором і відійти від цього суд може тільки з врахуванням заявленої позовної вимоги, якщо законом або договором не визначено способів захисту цивільних прав та інтересів, які були б ефективними. Законодавець обмежив особу щодо можливості зміни підстав або предмету позову в одному позовному провадженні як часовими рамками (до закінчення підготовчого судового засідання у справах звичайного позовного провадження та не пізніше п`яти днів до початку першого судового засідання у справах спрощеного провадження), так виключив можливість зміни позивачем предмету та підстав позову в одній справі.

Отже, якщо спеціальними нормами законодавства передбачено певні способи захисту прав та інтересів сторін договору надання послуг, однак одна із сторін обрала предметом спору таку вимогу, яка не відповідає способам захисту прав та інтересів сторін за договором надання послуг, визначеним законодавством та не передбаченим умовами укладеного договору надання послуг, суд не вправі за власною ініціативою вжити інших способів захисту, оскільки це матиме наслідком втручання суду в предмет та підстави позову, їх зміну за рішенням суду, а не сторони договору (позивача).

Предметом спору є об`єкт спірних взаємовідносин, щодо яких виник спір між позивачем та відповідачем, певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. У цій справі предметом спору є визначена позивачем вимога про повернення безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати на суму 1 608 922,80 грн. на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є певні юридичні факти, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Отже підставу позову складають дві складові: юридична та фактична. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Правильне встановлення підстави позову дозволяє визначити межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

В цьому випадку фактичними підставами позову позивачем визначено безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати на суму 1608 922,80 грн., а правовою складовою підстав позову є посилання позивача на ст.1212 Цивільного кодексу України.

Отже з урахуванням наведеного, суд доходить висновку що позивачем не наведено правових підстав позовної вимоги щодо повернення на думку позивача - надмірно сплачених грошових коштів за договором саме на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Теплодарський енергетичний парк до відповідача Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області про стягнення безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати на суму 1 608 922,80 грн. задоволенню не підлягають.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Теплодарський енергетичний парк (65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Піонерна, 7, код ЄДРПОУ 41438462) до Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області, ( 65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Піонерна, 7, код ЄДРПОУ 04527038) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 червня 2023 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна