Рішення

від 07.06.2023 по справі 761/5401/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 761/5401/21

провадження № 2-др/753/46/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

додаткове

07 червня 2023 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Іващенко Ю.О.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Боряк Г.Ю.,

законного представника відповідача ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_3 ,

представників відповідача - адвокатів Жогіної О.О., Піліпенка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву законного представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі

за позовною заявою ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_4

до ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_3 , 2. Приватний нотаріус Київського міського округу Гамаль Ірина Миколаївна

про визнання права на обов`язкову частку у спадщині, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування реєстраційних дій,

У С Т А Н О В И В:

10.04.2023 Дарницьким районним судом міста Києва ухвалено рішення у справі № 761/5401/21 за позовною заявою ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_3 , 2. Приватний нотаріус Київського міського округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання права на обов`язкову частку у спадщині, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування реєстраційних дій, яким у позові відмовлено повністю.

13.04.2023 законний представник відповідача ОСОБА_3 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з позивачки на користь відповідача витрати на правничу допомогу, які понесено нею як законним представником відповідача у зв?язку з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 73 918,00 гривень.

На обґрунтування заяви зазначила наступне.

За результатом розгляду судом справи № 761/5401/21 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до малолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його мати ОСОБА_3 , відмовлено.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Оскільки у відповідача-1 відсутні необхідні знання, у неї виникла необхідність звернутися за наданням правової(правничої) допомоги до адвоката та 26.01.2021 було укладено договір № 26/01/21 з адвокатом Жогіною О.О. та 28.01.2021 з адвокатом Піліпенком Д.О. договір № 02/21.

Відповідно до ч.1 ст. 134 ЦІК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв?язку із розглядом справи.

Враховуючи, що заявлені позовні вимоги позивача були відхилені повністю, на основі визначених чинним процесуальним законодавством норм, витрати на правничу допомогу мають бути покладені на позивача.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг від 10.04.2023 року, сума фактичних витрат за договором № 26/01/21 від 26.01.2021 року по справі N761/5401/21 склала 43 260,00 грн та проведені остаточні розрахунки за договором. Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг від 10.04.2023, сума фактичних витрат за договором № 02/21 від 28.01.2021 склала 30658,00 грн та проведені остаточні розрахунки за договором. Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку понесла відповідачка договорами № 26/01/21 та № 02/21 становить 73 918,00 грн.

В судовому засіданні законний представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 та представники відповідача - адвокати Жогіної О.О., Піліпенка Д.О. підтримали заяву повністю.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Боряк Г.Ю. усно заперечила та подала письмові заперечення, у яких просила відмовити або зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх недоведеністю, необґрунтованістю та надмірністю, і тим, що вони не відповідають критеріям, передбаченим ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

На обґрунтування заперечень зазначила наступне.

Витрати на правничу допомогу є явно завищеними та недоцільними , а Відповідачкою не наведено неминучості таких витрат. На обгрутування стягнення з Позивачки такої значної суми витрат на правничу допомогу, Відповідачка зазначає, що у неї укладено договір з двома адвокатами - адвокатом Піліпенком Д.О. та адвокатом Жогіною О.О., які разом приймали участь у даній справі, надано Договори про надання правової допомоги та акти приймання-передачі наданих послуг. Однак, сторона Позивача зауважує на тому, що вільний вибір адвоката та їх кількість є беззаперечним правом Відповідачки, однак, сторона Позивача не повинна нести надмірної фінансової відповідальності за такі її дії. Зважаючи на складність справи, ОСОБА_3 не обґрунтувала необхідність та важливість залучення до участі у справі двох адвокатів. Із долучених до заяви актів приймання-передачі наданих послуг вбачається, що Відповідачка має намір стягнути з Позивачки грошові кошти за «участь двох адвокатів під час судових засідань», що в загальній сумі становить 28 182 грн; надання двома різними адвокатами ідентичних послуг - «ознайомлення із позовною заявою та доданими до неї матеріалами та узгодження правової позиції», «отримання консультацій», що є необґрунтованим. При цьому, у представників Відповідачки не було різних правових позицій у справі, під час всіх судових засідань, вони підтримували думку один одного, що свідчить про явну необґрунтованість наданих до суду актів приймання-передачі наданих адвокатами послуг.

Також, у відповідності до Акту приймання-передачі наданих послуг адвокатом Жогіною О.О. від 10.04.2023 року вбачається, що нею була надана юридична послуга - «підготовка матеріалів для експертів». На таку послугу адвокатом було витрачено цілих дві години часу. Проте, як вбачається із Висновку експертів «МіБі-Лекс» від 01.11.2021 року, для вивчення експертам було надано один єдиний документ - копія висновку експерта № 272 Тернопільського ОБСМЕ від 08.04.2021 року. І така послуга явно не включала написання відповідного адвокатського запиту чи заяви на проведення експертизи, оскільки це охоплюється іншим видом послуг - «Подання адвокатських запитів, заяв та клопотань». Що зумовило адвоката Жогіну О.О. дві години копіювати висновок експерта № 272 який складається із 10 сторінок - питання риторичне.

Згідно з висновком Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відтак, однією із визначальних критеріїв при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу є встановлення дійсної необхідності у таких витратах.

За весь час підготовчих судових засідань, що тривали більше року представники Відповідача наполягали на тому, що у рамках даної справи є вкрай необхідним проведення комісійної судово-медичної експертизи, про що було подано клопотання про призначення такої експертизи, надано безліч клопотань про витребування оригіналів медичної документації ОСОБА_1 , клопотань про призначення у справі авто технічної експертизи через неістотні порушення ведення лікуючим лікарем Позивачки її медичної картки тощо. Проведення більшості підготовчих судових засідань було зумовлено саме розглядом вищеописаних клопотань сторони Відповідача. Це ж і зумовило написання адвокатом Жогіною О.О. «Заперечень на доповнення до заперечень про призначення про справі комісійної судово-медичної експертизи». Представником Позивача заперечувалось проти призначення у справі такої експертизи з цілком зрозумілих причин - у Позивачки вже встановлена інвалідність, проведення ще одної комісійної судово-медичної експертизи із запропонованих адвокатами Відповідача питаннями не мало б жодного доказового значення у даній справі. Остаточну крапку у цій «епопеї із крайньою необхідністю у проведенні комісійної судово-медичної експертизи» поставив суд, відмовивши у задоволенні клопотання адвоката Жогіної О.О. про призначення такої експертизи (ухвала від 12.12.2022 року). Наголошує на тому, що на обгрутування відмови судом було зазначено - «для з?ясування обставин, що мають значення для справи, не є необхідними спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо». Тобто, проведення цілого ряду підготовчих засідань, написання клопотань заяв було зумовлене виключно діями представників Відповідача та було таким, що не має жодного значення для справи, не було необхідним, а тим більше вирішальним для винесення рішення по суті спору. Вважає за доцільне вказати на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09 липня 2019 року у справі № 922/592/17, де суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про врахування у цій ситуації положень пункту 3 частини п?ятої статті 129 ГПК України, згідно з якою під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує зокрема, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягувания розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значения для справи, тощо. Зауважує на тому, що окрім клопотань про призначення у даній справі комісійної судово-медичної експертизи та похідних клопотань про витребування оригіналів, долучення роз?яснень на медичну тему, представниками Відповідачки було заявлено лише одне клопотання про допит свідків у задоволенні якого було відмовлено, написано відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив та долучено адвокатський запит адвоката Піліпенка Д.О. до вищого навчального закладу - Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». При чому, матеріали судової справи не містять відповіді на цей адвокатський запит. Мабуть, представники Відповідача вважали, що долучення відповіді до справи не бути мати жодного значення та фактично не є необхідним. Тоді виникає логічне питання з приводу доцільності включення до витрат на правничу допомогу послуг, які були надані «просто для того, щоб бути наданими».

3 акту приймання-передач послуг від 10.04.2023 року до договору про надання правничої допомоги № 02/21 від 28.01.2021 року, укладеного з адвокатом Піліпенком Д.О. вбачається, що до нього включена послуга - отримання звіту ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет». «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет». Цей звіт є по своїй суті доказом, який має доводити якусь позицію сторони та у відповідності до ст.76 ЦПК України мати значення для вирішення справи. Як пояснив в судовому засіданні сам адвокат Піліпенко Д.О. цей звіт є простою фіксацією інформації в мережі Інтернет. При цьому, такий доказ не був вирішальним для відмови у задоволенні позову, не доводить факту відсутності у ОСОБА_1 інвалідності, містить дані виключно щодо способу життя останньої та не має жодної доказової сили відносно позову. Таку саму доказову силу мали б і звичайні скрін-шоти із сторінки позивачки у Фейсбук, а витрати у сумі 5 160 гривень на виготовлення звіту явно не є неминучими або невідворотними.

Також, до акту приймання-передач послуг від 10.04.2023 року до договору про надання правничої допомоги № 26/01/21 від 26.01.2021 року, укладеного з адвокатом Жогіною О.О. включена послуга - оплата висновку експертів в галузі судово-медичної експертизи у розмірі 3000 гривень. Звертає увагу суду, що саме сторона Відповідача була ініціатором проведення експертизи, експертиза була проведена за замовленням адвоката Жогіної О.О. у рамках даної судової справи, однак це не доводить того, що такі витрати бути необхідними та неминучими, особливо із огляду на те, що суд у своєму рішенні зазначив, що висновок експертів «МіБі-Лекс» не є належним доказом у даній справі. В свою чергу ОСОБА_3 у своїй заяві ніяким чином не аргументувала причин, які зумовили необхідність у проведенні такої експертизи. У постанові Верховного Суду у справі № 640/19089/20, суд вказав, що «дослідження експертом правопорушень, зафіксованих в акті перевірки які покладені в основу прийняття спірного акта індивідуальної дії, зазначення експертом про те, що висновок підготовлено для подання до суду, як і надання судом оцінки цьому висновку, не доводять того, що понесені Товариством витрати були необхідними (неминучими)». Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

Окремої уваги заслуговує той факт, що до заяви про ухвалення додаткового рішення не було додано документів, про підтвердження фактичності понесених ОСОБА_3 витрат. У відповідності до Договору № 02/21 укладеного між адвокатом Піліпенком Д.О. та Алексєєнко Л.В. від 28.01.2021 року: «(4) За надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар*, що визначається або (і) на основі фіксованої суми, або (і) на основі фіксованої щомісячної оплати, або (і) на основі погодинної оплати. Спираючись на вказане, Сторони погоджуються, що послуги Адвоката визначаються у розмірі: зазначеного згідно Додатка 1. У випадку, якщо Сторонами погоджено здійснювати оплату послуг Адвокат із надання правової допомоги, на основі фіксованої щомісячної оплати, то така оплата, у розмірах, визначених вище, здійснюється за кожен календарний місяць роботи Адвоката в останній день відповідного календарного місяця, незалежно від дати укладення цієї Угоди. Оплата проводиться на основі погодинної оплати,) (7) Сплата гонорару та/або витрат проводиться Клієнтом шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок та /або оприбутковується Адвокатом.» Сплата гонорару та/або витрат проводиться Клієнтом шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок та /або оприбутковується Адвокатом.» Згідно із Додаткової угоди від 05.10.2021 року до Договору № 02/21, укладеного між адвокатом Піліпенком ДО. Та ОСОБА_3 : «Остаточний розрахунок між Сторонами здійснюється протягом 5 днів з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг за фактично наданий обсяг послуг із зазначенням конкретної справи». Згідно із Актом приймання-передачі наданих послуг від 10.04.2023 року до Договору № 02/21 укладеного між адвокатом Піліпенком ДО. Та ОСОБА_3 : «Остаточний розрахунок між Сторонами здійснюється із підписанням Акту приймання-передачі наданих послуг за фактично наданий обсяг послуг». Вказане стосується і документів, які підтверджують фактичність понесених витрат на послуги адвоката Жогіної. Згідно із Додаткової угоди від 05.10.2021 року до Договору № 26/01/21: «Остаточний розрахунок між Сторонами здійснюється протягом 5 днів з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг за фактично наданий обсяг послуг із зазначенням конкретної справи». Згідно із Актом приймання-передачі наданих послуг від 10.04.2023 року до Договору № 26/01/21 «Остаточний розрахунок між Сторонами здійснюється із підписанням Акту приймання-передачі наданих послуг за фактично наданий обсяг послуг». Тобто, із наданих документів вбачається те, що остаточний розрахунок мав би бути проведений 10 квітня 2023 року. При цьому, до заяви не було прикладено доказів проведеної оплати у вигляді або прибуткового ордеру адвоката чи банківської квитанції. Саме зазначення у Актах дослівно «Остаточний розрахунок між Сторонами здійснюється із підписанням Акту приймання-передачі наданих послуг за фактично наданий обсяг послуг» не може слугувати належним доказом проведеної оплати. За таких обставин, на підтвердження дійсного проведення розрахунку Відповідачкою з представниками, мало б бути надано не лише Акт приймання-передачі наданих послуг, а й в обов?язковому порядку копія платіжного доручення або копія прибуткового касового ордера. За відсутності таких документів, сторона Позивача вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є недоведеним та Відповідачкою не надано доказів реальності понесених витрат. на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні положення викладені в ч. 1,2 ст. 28 Правил адвокатської етики.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналізуючи норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 року у справі № 686/28627/18 дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору. При цьому, аналогічні правові висновки сформульовані ВС КЦС у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 та ін. Такий підхід прослідковується і в судових рішеннях Верховного Суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 та від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18. Так, питання складу та порядку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу однаково врегульоване в цивільних, адміністративних та господарських процесуальних правовідносинах. Крім того - згідно практичних рекомендацій: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками - ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або буде зобов?язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов 'язання». Зважаючи на умови договорів, укладеними між Відповідачкою та адвокатами Жогіною О.О. та Піліпенком Д.О., остаточний розрахунок мав би бути відбутися 10 квітня 2023 року( зазначено у актах), або у крайньому випадку 15 квітня 2023 року (врегульовано додатковою угодою). Тобто, навіть у випадку здійснення Відповідачкою оплати послуг адвокатів протягом п?яти днів, як встановлено додатковими угодами, строк на подання відповідних доказів до суду не був пропущений, адже ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначений п?ятиденний строк на подання до суду доказів понесених витрат, яких особа сплатила/має сплатити у зв?язку із розглядом справи. Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18 було зроблено висновок, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Склад та розмір витрат, пов?язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару на інших витрат, пов?язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховне Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Су від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року справі № 379/1418/18. У відповідності до позиції Верховного Суду у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв?язку з недоведеністю їх наявності.

У відповідності до Верховного Суду у постанові від 30 січня 2023 року у справі № 910/7032/17, суд зазначав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п?ятою-сьомою, дев?ятою статті 129 ГПІК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п?ятою-сьомою, дев?ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов?язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв?язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. У постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 808/1849/18, суд дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені не витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавенте проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Окрім цього, у відповідності до правових позицій викладених у постановах Об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, бажання Відповідача на представництво її інтересів двома різними адвокатами є її беззаперечними правом, як і право на подачу до суду клопотань і доказів; на компенсацію реальних понесених втрат. Однак, не варто зловживати таким своїм правом та забувати про те, що тягар доказування неминучості та фактичності таких витрат покладений на заявника. Саме по собі рішення про відмову у задоволенні позову, не може слугувати підставою для стягнення витрат на правничу допомогу.

За таких обставин, вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 761/5401/21, стягнення з Позивачки на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу в розмірі 73 918,00 грн. не підлягає задоволенню з підстав її необгрунтованості. Однак, якщо суд дійде висновку про можливість задоволення заяви, просить зменшити розмір витрат із огляду на недоведеність причин участі у справі двох представників, наданнями адвокатами ідентичних послуг, та послуг які не бути неминучими та необхідними для вирішення справи по суті.

Заслухавши представників сторін у справі, вивчивши доводи, викладені у заяві про розподіл судових витрат на правничу допомогу та у запереченнях представника позивачки, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на таке.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10.04.2023 у справі № 761/5401/21 у позові відмовлено повністю.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Ч. 2 ст. 137 цього Кодексу встановлено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ч. 3 ст. 137 цього Кодексу встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На обґрунтування клопотання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення суду законний представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 надала суду:

1. Копію договору № 02/21 від 28.01.2021 року.

2. Копію додаткової угоди до договору № 02/21.

з. Копію акту приймання-передачі від 10.04.2023 року до договору № 02/21.

4. Копію договору № 26/01/21 від 26.01.2021 року.

5. Копію додаткової угоди до договору № 26/01/21.

6. Копію акту приймання-передачі від 10.04.2023 року до договору № 26/01/21.

7. Копію квитанції № XPE6-THKA-2T8C-6776 від 06.10.2021

8. Копію Акту № l-318/2021 від 11.10.2021 року.

9. Копію протоколу погодження вартості та акту прийому-здачі виконаної роботи.

10. Копію квитанції від 29.10.2021 року.

За змістом договору про надання правової допомоги № 02/21 від 28.01.2021, додаткової угоди до договору № 02/21, укладених між ОСОБА_3 та адвокатом Піліпенком Д.О., та акту приймання-передачі від 10.04.2023 року до договору № 02/21 встановлено таку вартість адвокатських послуг:

Найменування Кількість годинВартість однієї год.Загальна сумаОтримання консультацій0,5 год. 1 342,00 грн671,00 грнОзнайомлення з позовом та узгодження правової позиції1,5 год.1 342,00 грн2 013,00 грнПодання адвокатських запитів, заяв та клопотань2 год.1 342,00 грн2 684,00 грнСкладання заперечень на відповідь на відзив2 год.1 342,00 грн2 684,00 грнОтримання звіту ДП «Центр компетенції адресного бюро мережі Інтернет» 5 160,00 грнУчасть представника в судових засіданнях13 год.1 342,00 грн17 446,00 грнРазом19 год. 30 658,00 грн

За змістом договору про надання правової допомоги № 26/01/21 від 26.01.2021, додаткової угоди до договору № 26/01/21, укладених між ОСОБА_3 та адвокатом Жогіною О.О., та акту приймання-передачі від 10.04.2023 року до договору № 26/01/21 встановлено таку вартість адвокатських послуг:

Найменування Кількість годинВартість однієї год.Загальна сумаОтримання консультацій0,5 год. 1 342,00 грн671,00 грнОзнайомлення з позовом та узгодження правової позиції1,5 год.1 342,00 грн2 013,00 грнПодання адвокатських запитів, заяв та клопотань4 год.1 342,00 грн5 368,00 грнСкладання відзиву4 год.1 342,00 грн5 368,00 грнОзнайомлення з матеріалами справи в суді1 год.1 342,00 грн1 342,00 грнПідготовка матеріалів для експертів2 год.1 342,00 грн2 684,00 грнОплата висновку експертів в галузі судово-медичної експертизи 3 000,00 грнПідготовка заперечень на доповнення до заперечень по справі комісійної судово-медичної експертизи4 год.1 342,00 грн5 368,00 грнУчасть представника в судових засіданнях13 год.1 342,00 грн10 736,00 грн Разом30 год. 43 260,00 грн

Ч. 4 ст. 137 ЦПІК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з актами виконаних робіт приймання-передачі від 10.04.2023 року до договору № 02/21 та від 10.04.2023 року до договору № 26/01/21 адвокатами Піліпенком Д.О. та Жогіною О.О. надано зазначену у них правову допомогу, остаточний розрахунок здійснено з підписанням цих актів. Зазначене формулювання в актах виконаних робіт означає, що ОСОБА_3 , підписавши акти, фактично проведа розрахунок з представниками відповідача. Тому заперечення представника позивачки, що до заяви про ухвалення додаткового рішення не було додано документів на підтвердження фактичності понесених ОСОБА_3 витрат є необґрунтованими.

Окрім того, ОСОБА_3 понесла наступні витрати.

Згідно з квитанцією від 06.10.2021 Піліпенком Д.О. сплачено отримувачу ДП «Центр компетенції адресного бюро мережі Інтернет» 5 160,00 грн.

Згідно з актом № l-318/2021 від 11.10.2021 адвокату Піліпенку Д.О. виставлено рахунок на оплату послуги «Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет за договором № 318/2021 від 05.10.2021 у розмірі 4 300,00 грн.

Відповідно до протоколу погодження вартості № 1 до договору від 13.10.2021 про надання послуг та квитанцією від 29.10.2021 адвокат Жогіна О.О. сплатила 3 000,00 грн Центру судово-медичних послуг «Мібі-лекс» за складання висновку експертів з питань в галузі судово-медичної експертизи з приводу стану здоров`я ОСОБА_1 .

Оцінюючи докази з метою розподілу судових витрат суд вважає, що законний представник відповідача - ОСОБА_3 документально підтвердила фактично понесені стороною відповідача витрати у розмірі 73 918,00 грн.

Оцінюючи надані представниками відповідача докази з метою їх розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України, суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зазначених представниками сторін, а також у постановах:

- Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду у справі № 922/445/19, що в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

- Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року (п. 21), що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;

- Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17, що суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд керуючись критеріями, що визначені частинами п?ятою-сьомою, дев?ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п?ятою-сьомою, дев?ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов?язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв?язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

- Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, з метою розподілу фактично понесених законним представником відповідача судових витрат в порядку ст. 141 ЦПК України, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), враховуючи, що адвокати, надаючи правничу допомогу клієнту самостійно обирають стратегію ведення справи, з огляду на те, що суд ухвалою від 12.12.2022 відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Жогіної О.О. про призначення судово-медичної експертизи, оскільки вона не може підтвердити чи спростувати обставини, що входять до предмету доказування, а висновки експертів (зокрема і висновок експертів з питань в галузі судово-медичної експертизи, виготовлений на підставі звернення представника відповідача адвоката Жогіної О.О., том 1 а.с. 222-238) визнав неналежними (що не входять до предмета доказування у справі), суд вважає обґрунтованими заперечення представника позивачки, що витрати з оплати послуг за складання висновку експертів з питань в галузі судово-медичної експертизи з приводу стану здоров`я ОСОБА_1 . Центром судово-медичних послуг «Мібі-лекс» у розмірі 3 000,00 грн та з підготовки матеріалів для експертів у розмірі 2 684,00 грн та з підготовки заперечень на доповнення до заперечень про призначення у справі комісійної судово-медичної експертизи у розмірі 5 368,00 грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, не були необхідними у цій справі з огляду на предмет доказування, тому відмовляє у стягненні їх з позивачки.

Окрім того, з огляду на предмет доказування, який не могли спростувати відомості з інтернет-сторінки позивачки щодо способу її життя, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, оскільки не були необхідними у цій справі витрати з оплати послуг ДП «Центр компетенції адресного бюро мережі Інтернет» у розмірі 5 160,00 грн; на оплату послуги «Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет за договором № 318/2021 від 05.10.2021 у розмірі 4 300,00 грн, тому відмовляє у стягненні їх з позивачки.

Водночас, доводи представника позивачки про необхідність відмовити у стягненні з позивачки витрат за участь адвокатів у підготовчих судових засіданнях, оскільки у декількох з них було здійснено лише розгляд клопотань про витребування оригіналів медичної документації щодо позивачки, суд відхиляє з тих мотивів, що такі послуги як участь представника в судових засіданнях, були необхідними щодо кожного засідання, та були реально надані і згідно з актами фактично оплачені.

Однак, застосовуючи висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови), суд погоджується з доводами представника позивачки про необхідність зменшити розмір цих витрат, оскільки відповідно до критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи та фінансового стану обох сторін, сторона позивачки не може нести завищені витрати на послуги залучених стороною відповідача декількох адвокатів. Тому суд стягує з позивачки на користь законного представника відповідача витрати за участь одного адвоката як представника відповідача у всіх судових засіданнях з розрахунку: 13 год. х 1 342,00 грн = 10 736,00 грн.

З тих самих мотивів суд також зменшує розмір витрат на надання таких послуг як стягує з отримання консультацій, ознайомлення з позовом та узгодження правової позиції, і стягує з позивачки на користь законного представника відповідача витрати за ці послуги, надані одним адвокатом як представником відповідача з розрахунку:

отримання консультацій0,5 год. 1 342,00 грн671,00 грнознайомлення з позовом та узгодження правової позиції1,5 год.1 342,00 грн2 013,00 грн

на загальну суму 2 684,00 грн.

Разом з тим, суд вважає, що у зв`язку з наданням двома адвокатами різних за своїм змістом та необхідних у цій справі послуг з правничої допомоги, у повному обсязі підлягають стягненню з позивачки фактично понесені іншою стороною витрати за надання наступних послуг адвокатом Піліпенком Д.О.:

Подання адвокатських запитів, заяв та клопотань2 год.1 342,00 грн2 684,00 грнСкладання заперечень на відповідь на відзив2 год.1 342,00 грн2 684,00 грн

та адвокатом Жогіною О.О.:

Подання адвокатських запитів, заяв та клопотань4 год.1 342,00 грн5 368,00 грнСкладання відзиву4 год.1 342,00 грн5 368,00 грнОзнайомлення з матеріалами справи в суді1 год.1 342,00 грн1 342,00 грн

на загальну суму 17 446,00 грн.

Отже, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 як законного представника малолітнього відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 866,00 грн.

Керуючись нормами ст. 133, 137, 141, 246, 258-261, ст. 270, 353-354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву законного представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_3 , 2. Приватний нотаріус Київського міського округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання права на обов`язкову частку у спадщині, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування реєстраційних дій задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 як законного представника малолітнього відповідача ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 866,00 грн.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Законний представник малолітнього відповідача (третя особа-1 на стороні відповідача) ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа-2 на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського округу Гамаль Ірина Миколаївна, свідоцтво № 1081, адреса: м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 14, офіс 2.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Маркєлова