Постанова

від 24.10.2023 по справі 761/5401/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/5401/21 Головуючий у І інстанції - Маркєлова В.М.

апеляційне провадження №22-ц/824/11230/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року та на додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання права на обов`язкову частку у спадщині, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування реєстраційних дій, -

установив:

ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПН КМНО Гамаль І.М. про визнання права на обов`язкову частку у спадщині, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування реєстраційних дій, обґрунтовуючи його тим, що 28 серпня 1973 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено шлюб.

В цьому шлюбі в них народилося двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У 2019 році помер батько позивачки - ОСОБА_6 .

За життя ОСОБА_6 сильно хворів: у 2004 році в нього було діагностовано рак, а у подальшому - цукровий діабет, вірус імунодефіциту.

Цей комплекс захворювань у поєднанні із похилим віком зумовили розвиток у батька позивачки ряду інших хвороб, що значним чином вплинули на його психічний стан.

Так, ОСОБА_6 було складено декілька заповітів, що в подальшому були скасовані.

Скасовані заповіти містили волевиявлення ОСОБА_6 на заповідання частини свого майна ряду своїх близьких родичів, в тому числі і позивачці.

Однак після смерті ОСОБА_6 з?ясувалось, що у 2018 році він склав заповіт, яким усе майно, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, заповідано співмешканці ОСОБА_6 - ОСОБА_3 та її малолітньому сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у рівних долях.

ОСОБА_3 відмовилась від своєї частки на користь свого сина.

Спадщину було відкрито у ПН КМНО Гамаль І.М.

Спадкова маса складалась, зокрема, із наступного майна: машино-місце №47, сектор Б загальною площею 14,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об?єкта: 2120337480000; квартира загальною площею 124.9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об?єкта: 2120332680000; земельна ділянка за кадастровим номером 3223186800:06:002:0100, реєстраційний номер об?єкта: 2115947032231; квартира загальною площею 144,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер 2115945301119; житловий будинок загальною площею 468,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об?єкта: 111565232231.

Окрім майна, до складу спадщини також увійшли частки ОСОБА_6 в наступних господарських товариствах: ТОВ «МЦПЛ»; ТОВ «Архібуд-Алекс»; ТОВ «Меркурій-Вишгород ЛТД»; ТОВ «Амакорд-Алекс»; ТОВ «Альт-Девелопмент»; ТОВ «Алекскомпані».

Із усних пояснень ПН КМНО Гамаль I.M., для реалізації права на обов?язкову частку в спадщині позивачці необхідно було надати документи про інвалідність, що підтверджують таке право.

Однак, для надання цих документів, з урахуванням того, що позивачка тривалий час постійно проживала у АР Крим, з огляду на обмеження у пересуванні з тимчасово окупованої території вона не мала змоги вчасно прибути до Києва та отримати відповідні підтверджуючі документи.

За таких обставин час сплинув та нотаріальна справа була закрита видачею спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину.

Внаслідок отримання права на спадкове майно ОСОБА_3 відмовилась від своїх прав спадкоємиці на користь свого малолітнього сина ОСОБА_2 , та почала активно його реалізовувати.

Обґрунтування порушеного права позивачки:

Позивачка - ОСОБА_1 є інвалідом II групи.

З 16 січня 2007 року по 09 жовтня 2013 року вона перебувала на обліку в ДУ «ІЕХ ім. Л. Громашевського» з діагнозом ВІЛ-інфекція, III клінічна стадія.

З 09 жовтня 2013 року по 18 березня 2016 року перебувала на диспансерному обліку в Сімферопольському Центрі СНІД-у, а з 18 березня 2016 року перебуває на обліку в Київському міському Центрі СНІД-у.

З 18 листопада 2013 року отримує АРТ (антиретровірусну терапію).

Також у позивачки діагностовано хронічний гепатит «С», латентну туберкульозну інфекцію, ангулярний хейліт та велику кількість супутніх хвороб - хронічний панкреатит, хронічний холіцистит, варикозне розширення вен нижніх кінцівок та ендометриоз тіла матки.

Тяжкі хвороби позивачки потребують по життєвого лікування, тому вона позбавлена можливості працювати.

Родина позивачки, зокрема і її батько за життя, категорично забороняли позивачці «документально» оформлювати її інвалідність та розголошувати її медичні діагнози, через соціальний статус родини та їх заможного матеріального становища.

Вказане давало змогу позивачці не працювати у силу стану здоров?я, та бути повністю матеріально забезпеченою, оскільки батько позивачки повністю забезпечував її матеріально і наголошував, що вона як його донька, буде забезпечена на все своє життя, в тому числі й шляхом отримання спадщини після його смерті.

Цією інформацією володів адвокат Пилипенко Д.О., який надавав правову допомогу позивачці.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер та після його смерті відкрилась спадщина.

Будучи запевненою батьком про включення її до заповіту, позивачка вчасно звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Однак, вже від нотаріуса позивачка дізналася про існування нового заповіту за яким усе майно заповідалось ОСОБА_3 та її малолітньому сину - ОСОБА_2 .

За відсутності документації про інвалідність позивачка не змогла оформити належним чином свою обов?язкову частку у спадщині, хоча мала на неї право за станом здоров?я, що зумовило оспорювання свого невизнаного права у суді.

При визначенні розміру обов?язкової частки у спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.

При визначенні розміру обов?язкової частки позивачки у спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, зокрема ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а відтак частка, на яку має право Позивачка, складає 1/6 від усієї спадкової маси.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила суд, визнати за ОСОБА_1 право на обов`язкову частку у спадщині, що складає 1/6 частку від усієї спадкової маси, що залишилась після смерті ОСОБА_6 ;

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 4566 від 21 липня 2020 року, видавник: ОСОБА_9 , ПН КМНО, що видане ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53232150 від 21 липня 2020 року, вчинену ПН КМНО Гамаль І.М., на об`єкт нерухомого майна: машино-місце №47, сектор Б, загальна площа (кв.м.): 14,6, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта: 2120337480000;

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 4563 від 21 липня 2020 року, видавник: ОСОБА_9 , ПН КМНО, що видане ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53231984 від 21 липня 2020 року, вчинену ПН КМНО Гамаль І.М., на об`єкт нерухомого майна: квартиру, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта: 2120332680000;

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 4109 від 06 липня 2020 року, видавник: ОСОБА_9 , ПН КМНО, що видане ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52984617 від 06 липня 2020 року вчинену ПН КМНО Гамаль І.М., на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку, кадастровий номер: 3223186800:06:002:0100, реєстраційний номер об`єкта: 2115947032231;

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 4103 від 06 липня 2020 року, видавник: Гамаль І.М. ПН КМНО, що видане ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52984574 від 06 липня 2020 року вчинену ПН КМНО Гамаль І.М., на об`єкт нерухомого майна: квартиру, Загальна площа (кв.м): 144.1, житлова площа (кв.м): 128.6, Опис: квартира АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта: 2115945301119;

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 4106 від 06 липня 2020 року, видавник: ОСОБА_9 , ПН КМНО, що видане ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52984531 від 06 липня 2020 року вчинену ПН КМНО Гамаль І.М., на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта: 111565232231;

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №4116 від 06 липня 2020 року, видавник: ОСОБА_9 , ПН КМНО, що видане ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на спадкове майно, що складається з частки в статутному капіталі ТОВ «Амакорд-Алекс»;

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №4113 від 06 липня 2020 року, видавник: ОСОБА_9 , ПН КМНО, що видане ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на спадкове майно, що складається з частки в статутному капіталі ТОВ «МЦПЛ»;

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №4114 від 06 липня 2020 року, видавник: ОСОБА_9 , ПН КМНО, що видане ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на спадкове майно, що складається з частки в статутному капіталі ТОВ «Архибуд-Алекс»;

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №4115 від 06 липня 2020 року, видавник: ОСОБА_9 , ПН КМНО, що видане ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на спадкове майно, що складається з частки в статутному капіталі ТОВ «Меркурій-Вишгород ЛТД»;

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №4117 від 06 липня 2020 року, видавник: ОСОБА_9 , ПН КМНО, що видане ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на спадкове майно, що складається з частки в статутному капіталі ТОВ «Альт-Девелопмент».

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 як законного представника малолітнього відповідача ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30866 грн.

Не погодившись з основним та додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила їх у апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним, необґрунтованими, ухваленими з порушенням як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року, зазначила, що зважаючи на характер позову та суть позовних вимог, суд першої інстанції мав би встановити, чи була позивачка особою, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, чи ні, тобто чи була ОСОБА_1 непрацездатною на день відкриття спадщини.

Однак, судом першої інстанції було поверхнево оцінено докази надані суду, та в обґрунтування відмови у задоволенні позову послугувала фактично єдина підстава - відсутність у позивачки довідки МСЕК про встановлення їй групи інвалідності, а тому суд вважав, що її інвалідність виникла з дати отримання такої довідки - 04 січня 2021 року.

Зазначає, що нею на доведення факту непрацездатності станом на день відкриття спадщини було подано ряд медичних документів, які залишились поза увагою суду, а саме:

- Виписки із медичної картки амбулаторного хворого №160279 Київського МЦ профілактики та боротьби зі СНІДом КМКЛ №5 від 03 жовтня 2020 року, згідно із якою вбачається, що ОСОБА_1 була поставлена на Д облік з 2007 року: у ІЕІХ ім. Л.В. Громашевського з 16 січня 2007 року по 09 жовтня 2013 року; у Сімферопольському Центрі СНІДу з 09 жовтня 2013 року по 18 березня 2016 року; у КМЦ СНІДу з 18 березня 2016 року і по теперішній час;

- Копія медичної карти амбулаторного хворого №84/24, із якої вбачається, що у 2001 році ОСОБА_1 було встановлено діагноз «Хронічний токсичний гепатит в стадії загострення», часті прояви пневмоній з 2008 року; у 2015 році (після встановлення діагнозу ВІЛ) було встановлено різке зниження ваги, встановлено цілий ряд інших супутніх захворювань: хронічний панкреатит, хронічний холецистит, токсична нефропатія, варикозне розширення вен, ендометриоз тіла матки;

- Виписки із КНП «КМКЛ №5», із якої вбачається, що у ОСОБА_1 станом на 2016 рік вже були наявні такі діагнози: ВІЛ ІІ клінічної стадії, ангулярний хейліт;

- Довідкою із Медичного Центру Св. Луки від 08 квітня 2016 року, із якої вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагноз - поліп ендометрія;

- Довідкою із Медичного Центру Св. Луки від 07 квітня 2016 року, із якої вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагноз - хронічний холіцистит, дифузна змін підшлункової залози;

- Довідкою із Медичного Центру Св. Луки від 07 квітня 2016 року, із якої вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагноз - хронічний гастродуоденіт в ст. ремісії, синдром подразненого кишківника;

- Довідкою із ТОВ «Клініка АМРІТА» від 12 грудня 2018 року із якої вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагноз - гострий етмоїдосфеноїдит;

- Довідкою із ТОВ «Клініка АМРІТА» від 05 грудня 2018 року із якої вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагноз: гострий лівобічний середній отит, гострий риносинусит;

- Довідкою лікаря ОСОБА_10 від 17 листопада 2018 року про встановлення ОСОБА_1 діагнозу - Гостра лівостороння іогнищева пневмонія, дисбіоз кишківника;

- Направленням на МСЕК від 04 січня 2021 року;

- Обхідним листом МСЕК;

- Актом огляду МСЕК №8Б від 04 січня 2021 року.

Зазначає, що всі вищевказані хвороби є наслідком ВІЛ - інфекції і призвели до повної непрацездатності позивачки як станом на дату відкриття спадщини так і задовго до цього.

Окрім цього, на доведення факту непрацездатності ОСОБА_1 станом на день відкриття спадщини позивачкою було замовлено судово-медичну експертизу, за наслідками якої Тернопільським обласним бюро судово-медичних експертиз було надано висновок №272, у відповідності до якого було встановлено, що у ОСОБА_1 станом на вересень 2018 року та грудень 2019 року спостерігались захворювання та патологічні стани, зумовлені довготривалим прогресуючим порушенням функції імунної системи при ВІЛ інфекції, які мають ознаки інвалідності та могли б слугувати підставою для направлення її на МСЕК.

Тобто, підставою для встановлення позивачці ІІ групи інвалідності стали хвороби зумовлені ВІЛ та були наявні у останньої ще задовго до дня відкриття спадщини.

Твердження суду першої інстанції про те, що позивачка окрім доведення в неї факту наявності захворювань станом на 26 грудня 2019 року, мала б доводити факт встановлення їй групи інвалідності МСЕК на час відкриття спадщини є об`єктивно необґрунтованими.

Звертає увагу на те, що чинне законодавство містить чітку норму, яка регламентує момент встановлення групи інвалідності, а не момент втрати працездатності особи (фактичне набуття інвалідності).

Твердження суду про те, що позивачка мала довести наявність у неї встановленої групи інвалідності довідкою з МСЕК станом на дату відкриття спадщини є необґрунтованим, оскільки у разі наявності у неї цього документу необхідності у зверненні до суду не було б.

Оскільки право позивачки на обов`язкову частку на спадщину є невизнаним саме через відсутність довідки МСЕК станом на момент відкриття спадщини, суд наділений повноваженнями встановити наявність у неї такого права, виходячи з дослідження наданих стороною доказів, які свідчать про її непрацездатність на момент смерті батька.

Просила, скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року зазначила, що звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, ОСОБА_3 надала як доказ фактичності понесення витрат на оплату послуг адвокатів, зокрема:

- Копію договору про надання правової допомоги з адвокатом Піліпенко Д.О. від 28 січня 2021 року №02/21;

- Копію додаткової угоди до договору №02/21;

- Копію акту приймання-передачі від 10 квітня 2023 року до договору №02/21;

- Копію договору про надання правової допомоги з адвокатом Жогіною О.Л. від 26 січня 2021 року №26/01/21;

- Копію додаткової угоди до договору №26/01/21;

- Копію акту приймання-передачі від 10 квітня 2023 року до договору №26/01/21.

При цьому, ОСОБА_3 не було надано документі, що підтверджують фактичну оплату нею того об`єму послуг, який визначений актами приймання-передачі.

Просила, скасувати додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити відповідачу у стягненні на її користь витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 зазначила, що жодного доказу на підтвердження тимчасової або стійкої непрацездатності станом на день смерті спадкодавця, позивач не надала.

Висновок судово-медичної експертизи №272 на думку відповідача не є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки, будь-яке питання визначення, встановлення, констатування інвалідності (стійкої непрацездатності), її причин, ступеня та характеру є виключно прерогативою МСЕК.

Позивач зазначає про хвороби, які їй було діагностовано протягом її життя, проте не надає належних та допустимих доказів того, що внаслідок цих хвороб вона до 04 січня 2021 року (Акт МСЕК), а особливо на дату смерті спадкодавця, була визнана непрацездатною особою у встановленому законом порядку.

Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 зазначила, що після надання повного обсягу правничої допомоги в конкретній справі, сторонами було проведено розрахунки та підписано Акт приймання-передачі наданих послуг.

В Акті сторони зазначили про те, що при підписанні даного Акту здійснюється розрахунок за фактичний розмір наданих послуг та про відсутність претензій у сторін одна до одної.

Таке застереження в Акті приймання-передачі і є підтвердженням проведення розрахунків між сторонами договору та отримання обумовленої суми гонорару адвокатом.

Просила, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_6 згідно зі свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_6 згідно зі свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 .

Згідно з копією заповіту, який міститься у спадковій справі №65312982 (номер у нотаріуса 26/19) щодо спадкового майна, що відкрилося після смерті ОСОБА_6 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ), який посвідчено 18 вересня 2018 року (зареєстровано в реєстрі за №687) ПН КМНО ОСОБА_12 , усе майно ОСОБА_6 усе належне йому майно, з чого б воно не складалось, та де б воно не знаходилось і взагалі, все те, на що він за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті, ОСОБА_6 заповідав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та його сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в рівних частках кожному.

Згідно з копією заповіту, який міститься у спадковій справі №65312982 (номер у нотаріуса 26/19) щодо спадкового майна, що відкрилося після смерті ОСОБА_6 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ), який посвідчено 29 вересня 2020 року (зареєстровано в реєстрі за №2725) ПН КМНО ОСОБА_13 , належну ОСОБА_6 частину статутного фонду ТОВ «Манхеттен», яке знаходиться у м. Києві, що буде йому належати на день його смерті, і на яку він за законом буде мати право, ОСОБА_6 заповідав гр. ОСОБА_3 .

Відомості щодо інших заповітів, які були б чинними і не скасованими станом на дату смерті ОСОБА_6 , спадкова справа №65312982 не містить.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 .

28 грудня 2019 року ОСОБА_4 подала ПН КМНО Гамаль І.М. заяву про прийняття нею спадщини за законом, яка відкрилася після смерті її батька, ОСОБА_6

08 січня 2020 року ОСОБА_3 подала ПН КМНО Гамаль І.М. заяви про прийняття нею та її малолітнім сином, ОСОБА_2 , спадщини за заповітом від 18 вересня 2018 року, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 подала ПН КМНО Гамаль І.М. заяву про прийняття нею спадщини за законом, яка відкрилася після смерті її батька, ОСОБА_6

10 жовтня 2020 року ОСОБА_3 подала ПН КМНО Гамаль І.М. заяву відмову від належного їй права спадщину за заповітом на користь малолітнього сина померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, після смерті ОСОБА_6 усе належне йому майно перейшло у власність його малолітнього сина - ОСОБА_2 , якому ПН КМНО Гамаль І.М. 06 липня 2020 року та 21 липня 2020 року видала свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент відкриття спадщини 26 грудня 2019 року позивач не мала права на віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку спадщині, так як органом медико-соціальної експертизи позивача визнано інвалідом в установленому законом порядку лише 04 січня 2021 року, а тому у позивача відсутнє право на обов`язкову частку у спадщині як у повнолітньої непрацездатної дитини спадкодавця, передбачене частиною першою статтею 1241 ЦК України.

З висновками викладеними у оскаржуваному рішенні, погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на обов`язкову частку у спадщині врегульовано статтею 1241 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що право на обов`язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, вони спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до положень ст. 1 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на час смерті спадкодавця) непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в частині першій статті 1241 ЦК України щодо права на обов`язкову частку у спадщині, Конституційний Суд України у рішенні від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014 (справа про право на обов`язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця) виходив з положень частини третьої статті 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III групи, а також положень пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний», а саме частини четвертої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» та абзацу 17 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та вирішив, що «в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 ЦК України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.

Згідно з частинами 1-2 статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . В цей день була відкрита спадщина.

Відповідно до п. 5.6. глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом МЮУ №296/5 від 22 лютого 2012 року - коло спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини.

По справі встановлено, що 04 січня 2021 року ОСОБА_1 направлено на огляд МСЕК КНП «ФТИЗИАТРІЯ», підстава: наявність ознак інвалідності; під наглядом в даному закладі ОСОБА_1 перебувала з 07 грудня 2020 року.

Відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №8б від 04 січня 2021 року, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 04 січня 2021 року.

Статус непрацездатної повнолітньої дитини спадкодавця, окрім фактичної складової (наявність відповідного захворювання) має бути підтверджений юридично - у встановленому законом порядку належним органом.

Процедура встановлення інвалідності врегульована Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року №561, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за №1295/20033.

Згідно п. 1.3. цієї Інструкції відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Отже, виключно органи медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України мають право встановлювати причини, час настання та групи інвалідності.

Згідно п. 1.12 цієї Інструкції датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Іншими нормами права, правила щодо визначення дати встановлення інвалідності не встановлено.

Суд першої інстанції вірно не застосував у цій справі Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджену наказом МЮУ №53/5 від 08 жовтня 1998 року, оскільки висновок експерта не може підміняти висновок органу медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України щодо встановлення причин, часу настання та групи інвалідності.

Позивачка, крім доведення наявності у неї захворювання станом на 26 грудня 2019 року, для отримання права на спадкування обов`язкової частки у спадщині в порядку 1241 ЦК України, у цій справі мала процесуальний обов`язок довести, що органом медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України їй було встановлено інвалідність І, ІІ або ІІІ групи на час відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи, зробленого за зверненням представника позивача, за медичними документами на ім`я ОСОБА_1 , 1984 року народження, жительки АДРЕСА_6 , судово-медичний експерт Тернопільського обласного бюро судово-медичних експертиз Юхимець І.О. зробив наступні підсумки:

1. Інвалідизація ОСОБА_1 пов`язана з ВІЛ інфекцією - хворобою, зумовленою вірусом імунодефіциту людини, яка вперше була діагностована у неї у 2007 році.

Перебіг цього довготривалого інфекційного захворювання у ОСОБА_1 характеризувався прогресуючим ураженням імунної системи та пов`язаними з цим процесом різноманітними клінічними проявами, відміченими у наданих для проведення експертизи медичних документах - швидкою та значною втратою маси тіла, слизових оболонок та шкіри бактеріями, герпесвірусами, грибами (орофарингіальний кандидоз, ангулярний хейліт), вторинними (опортуністичними) інфекціями (часті респіраторні захворювання, гострий середній отит, етмоїдосфеноїдит, риносинусит, пневмонії, туберкульозна інфекція, кольпіт), збільшенням розмірів печінки і селезінки (тепатоспленомегалія) та іншими захворюваннями і патологічними процесами (поліпоз, ендометрія, ендометріоз, аденоміоз матки, токсична нефропатія, панкреатит тощо).

З приводу цього захворювання ОСОБА_1 із 2007 року перебувала на диспансерному обліку, спостерігалась лікарями і отримувала специфічне лікування (антиретровірусну терапію) у спеціалізованих медичних установах - в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського (16 січня 2007 року - 09 жовтня 2013 року), Сімферопольському Центрі СНІДу (09 жовтня 2013 року - 18 березня 2016 року), Київському міському Центрі СНІДу (із 18 березня 2016 року), а 04 січня 2021 року рішенням спеціалізованої туберкульозно-пульмонологічної медико-соціальної експертної комісії Київського міського центру медико-соціальної експертизи їй була встановлена друга група інвалідності за загальним 13810 захворюванням із діагнозом - «ВІЛ інфекція II клінічна стадія. Хронічний вірусний гепатит С помірної активності. Латентна туберкульозна інфекція. Хронічний панкреатит в стадії нестійкої ремісії. Токсична нефропатія. Варикозне розширення вен нижніх кінцівок. ХВН (хронічна венозна недостатність) III по СЕАР. Занепад харчування II ст.».

2. Різноманітна клінічна симптоматика, що є характерною для інфекції ВІЛ і слугувала підставою для встановлення ОСОБА_1 у січні 2021 року групи інвалідності, відмічалась у записах лікарів задовго до вересня 2018 року.

Зокрема, прояви синдрому виснаження, для якого характерні втрата більше 10% маси тіла, підвищення температури тіла і розлад стулу, наведені у запису від 03 грудня 2015 року лікаря ендокринолога, до якого ОСОБА_1 звернулась зі скаргами на «слабость, утомляемость, снижение веса на 10 кг за лето»; 14 вересня 2016 року у зв`язку з ліпоатрофією їй проведена корекція антиретровірусної терапії у Київському міському Центрі СНІДу; у квітні 2016 року відмічені «неоформленность стула», хронічний гастродуоденіт, хронічний холецистит, дифузні зміни підшлункової залози, синдром подразненого кишківника, поліпоз ендометрія. Скринінгові дослідження на ВІЛ від 12 листопада 2013 року та від 16 березня 2016 року - позитивні; тоді ж у діагнозі: «Клінічна стадія ІІ. Хвороба ВІЛ з проявами інших уточнених станів», зазначений ангулярний хейліт. Наприкінці 2018 року їй виставляли діагнози: «Гостра лівостороння вогнищева пневмонія. Дисбіоз кишківника» (09 жовтня 2018 року), «Гострий лівобічний середній отит. Гострий риносинусит» (05 грудня 2018 року), «Гострий етмоїдосфеноїдит» (12 грудня 2018 року), «Кольпіт» (19 грудня 2018 року), «Аденоміоз матки» (21 грудня 2018 року).

Отже, у ОСОБА_1 станом на вересень 2018 та грудень 2019 років спостерігались наведені вище захворювання і патологічні стани, зумовлені довготривалим прогресуючим порушенням функції імунної системи при ВІЛ інфекції, які мають ознаки інвалідності і могли б слугувати підставою для її направлення на МСЕК.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що зазначений висновок експерта про те, що у ОСОБА_1 станом на вересень 2018 та грудень 2019 років спостерігались наведені захворювання і патологічні стани, зумовлені довготривалим прогресуючим порушенням функції імунної системи при ВІЛ інфекції, які мають ознаки інвалідності і могли б слугувати підставою для її направлення на МСЕК не є доказом наявності у ОСОБА_1 стану непрацездатності на час відкриття спадщини, оскільки цей доказ не відповідає критерію належності доказів, з огляду на те, до предмету доказування у справі входить саме факт наявності встановленої позивачці на час відкриття спадщини інвалідності І, ІІ або ІІІ групи, а не факт наявності/чи відсутності у неї захворювань і патологічних станів, зумовлених довготривалим прогресуючим порушенням функції імунної системи при ВІЛ інфекції, які мають ознаки інвалідності і могли б слугувати підставою для її направлення на МСЕК.

З цих самих підстав не є належним доказом у справі і висновок експертів з питань в галузі судово-медичної експертизи, виготовлений на підставі звернення представника відповідача.

Консультативне заключення, видане лікарем-інфекиіоністом ОСОБА_14 ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського» 29 вересня 2020 року, не може заміняти висновок МСЕК з метою встановлення групи інвалідності, визначення дати її настання, та групи інвалідності, оскільки для цього чинним законодавством України чітко встановлено інший орган та порядок.

Відповідно до правового висновку про застосування норми ч. 1 ст. 1241 ЦК України, викладений у подібних правовідносинах у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року (справа №510/350/16-ц), при з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами.

При цьому, відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 4.4. глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом МЮУ №296/5 від 22 лютого 2012 року: непрацездатність утриманця за станом здоров`я може бути підтверджена - за пенсійною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.

Отже, згідно чинних станом на час виникнення спірних правовідносин норм права, непрацездатність особи має підтверджуватися відповідним документом - довідкою МСЕК, яка є чинною на момент відкриття спадщини або пенсійною книжкою.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела той факт, що її було визнано інвалідом в установленому законом порядку на момент відкриття спадщини після смерті її батька, ОСОБА_6 , та у неї станом на 26 грудня 2019 року було відсутнє право на обов`язкову частку у спадщині як у повнолітньої непрацездатної дитини спадкодавця, передбачене ч. 1 ст. 1241 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення, та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, судом першої інстанції було встановлено, що на обґрунтування клопотання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення суду законний представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надала суду:

1. Копію договору №02/21 від 28 січня 2021 року.

2. Копію додаткової угоди до договору №02/21.

3. Копію акту приймання-передачі від 10 квітня 2023 року до договору №02/21.

4. Копію договору №26/01/21 від 26 січня 2021 року.

5. Копію додаткової угоди до договору №26/01/21.

6. Копію акту приймання-передачі від 10 квітня 2023 року до договору №26/01/21.

7. Копію квитанції №XPE6-THKA-2T8C-6776 від 06 жовтня 2021 року.

8. Копію Акту №l-318/2021 від 11 жовтня 2021 року.

9. Копію протоколу погодження вартості та акту прийому-здачі виконаної роботи.

10. Копію квитанції від 29 жовтня 2021 року.

За змістом договору про надання правової допомоги №02/21 від 28 січня 2021 року, додаткової угоди до договору №02/21, укладених між ОСОБА_3 та адвокатом Піліпенком Д.О., та акту приймання-передачі від 10 квітня 2023 року до договору №02/21 встановлено таку вартість адвокатських послуг:

Отримання консультацій - 0,5 год., на загальну суму 671 грн.; ознайомлення з позовом та узгодження правової позиції - 1,5 год., на загальну суму 2013 грн.; подання адвокатських запитів, заяв та клопотань - 2 год., на загальну суму 2684 грн.; складання заперечень на відповідь на відзив - 2 год., на загальну суму 2684 грн.; Отримання звіту ДП «Центр компетенції адресного бюро мережі Інтернет» на загальну суму 5160 грн.; участь представника в судових засіданнях - 13 год., на загальну суму 17446 грн.

Всього на суму 30658 грн.

За змістом договору про надання правової допомоги №26/01/21 від 26 січня 2021 року, додаткової угоди до договору №26/01/21, укладених між ОСОБА_3 та адвокатом Жогіною О.О., та акту приймання-передачі від 10 квітня 2023 року до договору №26/01/21 встановлено таку вартість адвокатських послуг:

Отримання консультацій - 0,5 год., на загальну суму 671 грн.; ознайомлення з позовом та узгодження правової позиції - 1,5 год., на загальну суму 2013 грн.; подання адвокатських запитів, заяв та клопотань - 4 год., на загальну суму 5368 грн.; складання відзиву - 4 год., на загальну суму 5368 грн.; ознайомлення з матеріалами справи в суді - 1 год., на загальну суму 1342 грн.; підготовка матеріалів для експертів - 2 год., на загальну суму 2684 грн.; оплата висновку експертів в галузі судово-медичної експертизи, на загальну суму 3000 грн.; підготовка заперечень на доповнення до заперечень по справі комісійної судово-медичної експертизи - 4 год., на загальну суму 5368 грн.; участь представника в судових засіданнях - 13 год., на загальну суму 10736. Грн.

Всього на суму 43260 грн.

Згідно з актами виконаних робіт приймання-передачі від 10 квітня 2023 року до договору №02/21 та від 10 квітня 2023 року до договору №26/01/21 адвокатами Піліпенком Д.О. та Жогіною О.О. надано зазначену у них правову допомогу, остаточний розрахунок здійснено з підписанням цих актів.

Окрім того, ОСОБА_3 понесла наступні витрати.

Згідно з квитанцією від 06 жовтня 2021 року ОСОБА_15 сплачено отримувачу ДП «Центр компетенції адресного бюро мережі Інтернет» 5160 грн.

Згідно з актом №l-318/2021 від 11 жовтня 2021 року адвокату Піліпенку Д.О. виставлено рахунок на оплату послуги «Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет за договором №318/2021 від 05 жовтня 2021 року у розмірі 4300 грн.

Відповідно до протоколу погодження вартості №1 до договору від 13 жовтня 2021 року про надання послуг та квитанцією від 29 жовтня 2021 року адвокат Жогіна О.О. сплатила 3000 грн Центру судово-медичних послуг «Мібі-лекс» за складання висновку експертів з питань в галузі судово-медичної експертизи з приводу стану здоров`я ОСОБА_16 .

Стягуючи із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 як законного представника малолітнього відповідача ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30866 грн., суд першої інстанції врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц, Верховного Суду у справі №922/445/19, Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року, Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі №910/7032/17, Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18, а також виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Так, суд першої інстанції врахував, що адвокати, надаючи правничу допомогу клієнту самостійно обирають стратегію ведення справи, з огляду на те, що суд першої інстанції ухвалою від 12 грудня 2022 року відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_17 про призначення судово-медичної експертизи, оскільки вона не може підтвердити чи спростувати обставини, що входять до предмету доказування, а висновки експертів (зокрема і висновок експертів з питань в галузі судово-медичної експертизи, виготовлений на підставі звернення представника відповідача Жогіної О.О. визнав неналежними), а тому витрати з оплати послуг за складання висновку експертів з питань в галузі судово-медичної експертизи з приводу стану здоров`я ОСОБА_16 . Центром судово-медичних послуг «Мібі-лекс» у розмірі 3000 грн та з підготовки матеріалів для експертів у розмірі 2684 грн та з підготовки заперечень на доповнення до заперечень про призначення у справі комісійної судово-медичної експертизи у розмірі 5368 грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, не були необхідними у цій справі з огляду на предмет доказування, відтак суд відмовив у стягненні їх з позивачки.

Окрім того, з огляду на предмет доказування, який не могли спростувати відомості з інтернет-сторінки позивачки щодо способу її життя, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, оскільки не були необхідними у цій справі витрати з оплати послуг ДП «Центр компетенції адресного бюро мережі Інтернет» у розмірі 5160 грн; на оплату послуги «Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет за договором №318/2021 від 05 жовтня 2021 року у розмірі 4300 грн, відтак суд відмовив у стягненні їх з позивачки.

Застосовуючи висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови), суд погодився з доводами представника позивачки про необхідність зменшити розмір цих витрат, оскільки відповідно до критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи та фінансового стану обох сторін, сторона позивачки не може нести завищені витрати на послуги залучених стороною відповідача декількох адвокатів.

Відтак, суд стягнув з позивачки на користь законного представника відповідача витрати за участь одного адвоката як представника відповідача у всіх судових засіданнях з розрахунку: 13 год. х 1 342,00 грн., що становить 10736 грн.

З тих самих мотивів суд також зменшив розмір витрат на надання таких послуг як стягнення за отримання консультацій, ознайомлення з позовом та узгодження правової позиції, і стягнув з позивачки на користь законного представника відповідача витрати за ці послуги, надані одним адвокатом як представником відповідача з розрахунку: отримання консультацій - 0,5 год., на загальну суму 671 грн.; ознайомлення з позовом та узгодження правової позиції - 1,5 год., на загальну суму 2013 грн. А всього на суму 2684 грн.

Суд виходив також з того, що у зв`язку з наданням двома адвокатами різних за своїм змістом та необхідних у цій справі послуг з правничої допомоги, у повному обсязі підлягають стягненню з позивачки фактично понесені іншою стороною витрати за надання наступних послуг адвокатом Піліпенком Д.О.: Подання адвокатських запитів, заяв та клопотань - 2 год., на загальну суму 2684 грн.; складання заперечень на відповідь на відзив - 2 год., на загальну суму 2684 грн., та адвокатом Жогіною О.О.: Подання адвокатських запитів, заяв та клопотань - 4 год., на загальну суму 5368 грн.; Складання відзиву - 4 год., на загальну суму 5368 грн.; ознайомлення з матеріалами справи в суді - 1 год., на загальну суму 1342 грн. А всього на суму 17446 грн.

З такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 137 цього Кодексу встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 3 ст. 137 цього Кодексу встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15), постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), зазначено, що в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15), зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року (справа №910/7032/17), зазначено, що суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Окрім цього, згідно правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду (справи №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18), зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції з урахуванням вищенаведених норм матеріального та процесуального права, а також зазначених висновків, зроблених Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу, з належним обґрунтуванням підстав для відмови у стягненні усіх витрат, заявлених відповідачкою.

Отже, справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а основне та додаткове рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 01 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба