Рішення

від 07.06.2023 по справі 462/2096/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/2096/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2023 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мруць І.С.

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Р.,

справа №462/2096/23

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Середня загальноосвітня школа I III ступенів №36,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Буловчак Христини Романівни до Середньої загальноосвітньої школи I III ступенів №36 про скасування наказу та поновлення на роботі,

встановив:

представник позивача звернулася до суду із позовом, у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ №10/к від 20.02.2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя фізики на підставі п.3 ч.1 ст. 41 КЗпП у зв`язку із вчиненням аморального проступку, поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя фізики у Середній загальноосвітній школі I III ступенів №36.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він не мав на меті вчинити аморальний проступок, не вчиняв умисних дій з ознаками аморального проступку. Окрім того за час роботи позивач належним чином виконував свої трудові, службові та функціональні обов`язки, добросовісно виконував свої повноваження, дотримувався та виконував правила внутрішнього трудового розпорядку, до відповідальності не притягувався.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 03.03.2023 року відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

28.04.2023року відповідачемнадано відзивна позовнузаяву, в якому директор школи №36 зазначила, що вимоги та доводи позивача в позовній заяві є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Пояснила, що відповідно до наказу Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №36 м. Львів «Про підсумки проведення перевірки обставин, наведених у зверненні матері ОСОБА_2 , учня 7А Луки Роксолани» від 09.02.2023 року №27 вчителя фізики ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади відповідно до п.1 ч.3 ст. 41 КЗпП України. Вказала, що для визначення даного виду відповідальності наявні факти, які були документально підтверджені, які додала до матеріалів відзиву. Так, 03.02.2023 року у СЗШ №36 мав місце інцидент між вчителем ОСОБА_1 та учнем 7-А класу ОСОБА_3 . З цього приводу ОСОБА_1 пояснив, що після того як ОСОБА_4 не реагував на зауваження, в нього не залишалось іншого варіанту, як вигнати ОСОБА_5 з класу, сказавши, що не дозволить йому так себе поводити. Представник відповідача вважає, що пояснення ОСОБА_1 неправдивими, оскільки на записах камери відеоспостереження видно застосування сили та агресії у бік учня. У цей день після п`ятого уроку ОСОБА_5 спілкувався з практичним психологом школи ОСОБА_6 , яка зауважила, що дитина перебувала у збудженому психоемоційному стані від ситуації що сталася. У зв`язку із цією ситуацією, було створено комісію для перевірки обставин, наведених у зверненні матері ОСОБА_2 , у якій вона попросила вивчити обставини події. За результатами перевірки члени комісії рекомендували визнати дії Ю. Стрільціва, вчителя фізики, такими, що принижують людську гідність та вважати їх аморальними. Водночас, комісія рекомендувала директору СЗШ №36 В.Гірчак за порушення трудової дисципліни, відповідно до ст.147 КЗпП України застосувати такий захід стягнення як звільнення із займаної посади відповідно до п.3 ч.1 ст.41 КЗпП.

Також представник відповідача звернула увагу, що ОСОБА_1 вже притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани у 2011 та 2015 році. Просила відмовити у позові у повному обсязі.

05.05.2023 року представником позивача направлено через систему «Електронний суд» відповідь на відзив, у якій вона зазначила, що зважаючи на реакцію відповідача, твердження, якими описує сторона у відзиві відповідача, вказують на негативне ставлення відповідача до позивача. Вважає недопустимими мобінг та булінг учасника освітнього процесу, у тому числі працівника школи з боку адміністрації школи.

Пояснила, що ОСОБА_1 протягом трудової діяльності працював на посаді директора школи та вчителя фізики. Звільнено позивача з посади вчителя фізики. Зважаючи на трудову книжку та трудовий стаж, а також подані відповідачем накази від 22.03.2011 року та 15.05.2015 року ОСОБА_1 працюючи на посаді вчителя до дисциплінарної відповідальності не притягався. На її думку, будучи директором школи ОСОБА_1 вважається таким, що не притягався до дисциплінарної відповідальності.

Щодо події 03.02.2023 року, зазначає, що ОСОБА_1 повідомив директора школи про конфлікт з учнем, дав усні пояснення та написав письмові пояснення. Зі свого боку вжив максимальні заходи щодо вирішення конфлікту та залагодження ситуації шляхом вибачення, розмови та пояснення з батьками учня. Стверджує, що дії вчителя не можна вважати аморальним проступком, який є несумісний з подальшим виконанням трудових обов`язків, оскільки такий вчинок був здійснений в результаті умисного порушення дисципліни учнем, неповаги до вчителя та емоційним станом людини. ОСОБА_1 просив вибачення, що не стримав емоцій та в силу обставин не зміг вирішити їх по іншому. Вважає, що адміністрація школи вправі була обмежитися доганою.

Також представник позивача зазначила, що до складу комісії для перевірки обставин, наведених у зверненні матері ОСОБА_2 , не було включено керівника 7-А класу, батьків учня ОСОБА_2 та вчителя ОСОБА_1 . Про створення комісії та про час засідання комісії ОСОБА_1 ніхто не повідомив. Вважає, що розгляд відносин між учнем та вчителем відбувся односторонньо, вчителеві не надано можливості висловити свою думку, надати пояснення, поспілкуватися з батьками у межах навчального закладу. Відтак, на її думку, розгляд справи комісією та прийняття рішення було проведено у відсутності ОСОБА_1 та без належного його повідомлення.

12.05.2023 року представником відповідача подано заперечення на відповідь позивача на відзив. Директор школи №36 зазначила, що до дирекції школи позивач щодо мобінгу та булінгу не звертався. Аморальний вчинок позивача по відношенню до учня порушує принципи міжнародних актів, законодавства України щодо захисту прав дітей. Також, зазначає, що довідка за результатами перевірки обставин наведених у звернені матері ОСОБА_2 , учня 7 А класу, ОСОБА_7 та наказ про результати проведеної перевірки ніким не були оскаржені в установленому законом порядку чи в суді.

30.05.2023 року до суду надійшли додаткові пояснення, подані представником ОСОБА_1 , у яких вона зазначила про невірну кваліфікацію дій позивача. Так, на думку представниці, вчинок вчителя має ознаки булінгу.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 , наказу №10/к від 20.02.2023 року, ОСОБА_1 , вчитель фізики середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №36 м.Львова, 21 лютого 2023 року звільнений у зв`язку із вчиненням аморального проступку згідно п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України. Виходячи із відмітки на наказі ОСОБА_8 отримав копію наказу 21.02.23 року та не погодився із таким (а.с.12-14).

Позивач вважає незаконним наказ про звільнення його з посади вчителя та не погоджується, що ним було вчинено аморальний проступок, який є несумісним із продовженням роботи.

Так, у відзиві позивач пояснив, що 03.02.2023 року у СЗШ №36 під час проведення уроку фізики у 7-А класі, учень цього класу ОСОБА_9 , незважаючи на присутність вчителя у класі та початок уроку почав порушувати правила поведінки учня та дисципліну у класі. Вчитель боляче сприйняв неповагу учня та через те, що учень відмовився готуватися до уроку, привести свою поведінку у норму попросив учня вийти з класу та не заважати проводити урок фізики для інших учнів. Учень направився до дверей, але знову не зупинявся проявляти неповагу до вчителя. Вчитель вийшов услід за учнем на коридор, де не стримав своїх емоцій та провів виховну бесіду з учнем. З пояснень ОСОБА_1 , під час розмови з учнем ОСОБА_1 легко торкнувся ОСОБА_5 одною рукою за руку (лікоть), а іншою взяв за нижню частину обличчя, однак, на його думку, жодних больових чи фізичних ушкоджень учневі завдано не було.

Виходячи із змісту заяви, 06.02.2023 року ОСОБА_10 звернулася до директора ЗСШ №36 м.Львова із проханням розібратися з ситуацією, що склалася на уроці фізики з її сином, що розповів їй про погрози зі сторони вчителя та використання сили у бік її дитини (а.с.39).

Згідно копії наказу №25 від 06.02.2023 року, з метою проведення перевірки за зверненням матері ОСОБА_7 від 06.02.2023 року, створено комісію для перевірки, визначено час проведення перевірки з 06.02.2023 року по 08.02.2023 року (а.с.32).

За результатами перевірки складено довідку, згідно якої під час такої заслухано та відібрано пояснення у класного керівника 7-А класу ОСОБА_11 , практичного психолога ОСОБА_12 , вчителя фізики ОСОБА_13 , заступника з НВР Л.Новікову, учня 7-А класу ОСОБА_14 . Також, з дозволу матері, ОСОБА_15 , написано письмове пояснення учнем 7-А класу (однокласником) і заслухано матір учня ОСОБА_16 та самого учня ОСОБА_17 в присутності батьків. Окрім цього, з метою повного та всебічного розгляду інциденту, члени комісії переглянули камери відеоспостереження із коридору за 03.02.2023 року, на яких видно, що відбулось між вчителем та учнем.

В матеріалах справи наявні: копія доповідної записки класного керівника 7-А класу ОСОБА_18 від 07.02.2023 року, у якій вона зазначила, що на її погляд, мали місце провокативні дії учня, однак дії вчителя стосовно дитини вважає неприпустимими; копія пояснень практичного психолога ОСОБА_6 від 07.02.2023 року, у яких вона пояснила, що 03.02.2023 року зустріла учнів, в тому числі, ОСОБА_19 , який перебував у збудженому психоемоційному стані від несподіваної ситуації, що сталась, вважає дії вчителя недопустимими, непрофесійними; копія пояснювальної записки ОСОБА_1 від 03.02.2023 року, у якій він вказав, що ОСОБА_20 на всі його зауваження не реагував, продовжував зривати урок та у нього не залишалось іншого варіанту як вигнати його з класу; копія доповідної записки заступника директора ОСОБА_21 від 06.02.2023 року, у якій вона зазначила, що вчитель фізики ОСОБА_1 03.02.2023 року прийшов до директора пояснити свої дії щодо учня 7-А класу, та вона чула цю розмову, у якій вчитель назвав учня образливим словом, вимагав вибачень від учня та його батьків; копія пояснювальної записки учня 7-А класу ОСОБА_22 від 07.02.2023 року, у якій той пояснив, що в момент, коли вчитель зайшов в клас ОСОБА_4 співав, вчитель підійшов до нього і вивів його за двері (а.с.40-44).

Виходячи із згаданої довідки, комісією встановлено, що після сигналу «Відбій повітряної тривоги» учні повернулися до класу, де в них розпочався урок фізики. До класу зайшов ОСОБА_8 , в цей момент ОСОБА_23 співав. Вчитель зробив зауваження, учень не реагував, тоді ОСОБА_8 вказав на двері і сказав: «Йди поспівай ще там». ОСОБА_5 попрямував до дверей, вчитель підійшов та вивів його за двері. У коридорі вчитель в некоректній формі продовжив вияснення стосунків, взявши дитину за підборіддя, погрожуючи словами та сильно штовхнув. Вчитель повернувся назад у клас, а учень одразу пішов до директора школи.

Члени комісії дійшли висновку, що дії ОСОБА_1 вплинули на емоційний стан учня, адже мало місце застосування словесної погрози з боку вчителя як прояв психологічного насильства та використання методів фізичного насильства як вияву на поведінку учня, та рекомендували визнати дії Ю.Стрільціва, вчителя фізики, такими, що порушують загальновизнані норми поведінки (етичні норми) та є аморальними. Зазначено, що такі дії свідчать про порушення посадових обов`язків та є неприпустимими. За неналежне виконання посадових обов`язків, що проявилось у порушенні норм ЗУ «Про освіту» ст. 54, ЗУ «Про повну загальну середню освіту» ст. 21, 22, пункту 2.18 посадової інструкції вчителя фізики, затвердженої наказом №173 СЗШ І-ІІІ ст. 36 м. Львова від 01.09.2022 року, комісія рекомендувала притягнути до дисциплінарної відповідальності, а саме: звільнити із займаної посади Ю.Стрільціва відповідно до п.1 ч.3 ст. 41 КЗпП України. З довідкою ОСОБА_8 ознайомився, та не погодився із такою, про що розписався (а.с. 36-38).

Відповідно до копії наказу №27 від 09.02.2023 року, визнано дії Ю.Стрільціва, вчителя фізики, такими, що порушують загальновизнані норми поведінки (етичні норми) та є аморальними (а.с.34)

Наказом №10/к від 20.02.2023 року звільнено ОСОБА_1 вчителя фізики середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №36 м. Львова 21 лютого 2023 року на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв`язку з вчиненням аморального проступку. З наказом ОСОБА_8 не погодився, копію наказу отримав 21.02.2023 року (а.с.14, 35).

Відповідно до ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1982 року № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця», трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП України).

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов`язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції. КЗпП України не містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення - це право роботодавця, а не його обов`язок. При визначенні виду стягнення враховуються попередня робота працівника, його ставлення до праці. До застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від працівника письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов`язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов`язковому порядку зазначити мотиви застосування стягнення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Відповідно до п. 3 ст.41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники освітнього процесу, зазначені у статті 52 Закону України «Про освіту», а саме: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.12.2020 року у справі № № 279/44/20 вказав, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником. Працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Тому якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням такої роботи, можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: аморальний проступок, повинен бути підтверджений фактами; вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Визначення поняття аморального проступку у законодавстві України відсутнє. Таке, на думку суду, є оціночним поняттям, а відтак потребує належної оцінки та дослідження фактів, які стверджують вчинення аморального проступку працівником та несумісність такого проступку з продовженням роботи.

Зокрема, аморальним проступком можна вважати діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції конкретного працівника.

Відповідно до посадової інструкції вчителя, затвердженої наказом СЗШ І-ІІІ ступенів №36 №173 від 01.09.2022 року, із якою ознайомлено ОСОБА_1 , учитель призначається на посаду та звільняється з неї згідно з чинним законодавством, у своїй роботі керується Конституцією України, вимогами Державного стандарту загальної середньої освіти, законодавчими актами про освіту, наказами та розпорядженнями Міністерства освіти і науки України та відповідних органів управління освітою, правилами і нормами охорони праці, цивільного захисту та пожежної безпеки, Статутом і Правилами внутрішнього розпорядку школи, наказами та розпорядженнями директора навчального закладу, цією посадовою інструкцією, дотримується положень Конвенції про права дитини (а.с.48-56).

До завдань та обов`язків вчителя, згідно цієї Інструкції, належить, зокрема, здійснення освітнього процесу з урахуванням психофізіологічних особливостей здобувачів освіти та специфіки навчальної дисципліни, застосування різноманітних форм, методів та засобів навчання, сучасних освітніх технологій, зокрема, інформаційних, а також освітніх ресурсів, упровадження перспективного педагогічного досвіду, проведення навчальних занять із застосуванням сучасних досягнень педагогічної та психологічної наук, вікової психології, настановленням та особистим прикладом утвердження поваги до суспільної моралі та суспільних цінностей, вжиття заходів щодо збереження життя та здоров`я здобувачів освіти під час освітнього процесу, захист здобувачів освіти під час освітнього процесу від буд яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь якою ознакою, повага гідності, прав, свобод і законних інтересів всіх учасників освітнього процесу, дотримання педагогічної етики та культури спілкування.

Відповідно до пункту 4.5 Розділу 4 Інструкції учитель несе відповідальність за вчинення проступків, несумісних з роботою на посаді педагогічного працівника.

Позивач, обґрунтовуючи свої доводи на підтвердження незаконності наказу №10/к від 20.02.2023 року про звільнення зазначив, що не мав на меті вчинити аморальний проступок, не вчиняв умисних дій з ознаками аморального проступку, а в даному випадку, зважаючи на все таки наявний конфлікт, який мав місце 03.02.2023 року між вчителем фізики та учнем 7-А класу, адміністрація школи вправі була обмежитися доганою ОСОБА_1 за порушення ним трудової дисципліни, відповідно до ч.1 ст.147 КЗпП України.

Відповідно до статей 21,22 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» заклад освіти створює безпечне освітнє середовище з метою забезпечення належних і безпечних умов навчання, виховання, розвитку учнів, а також формує у них гігієнічні навички та засади здорового способу життя. На посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров`я яких дозволяють виконувати професійні обов`язки.

Згідно із частиною першою статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.

За змістом статті 56 Закону України «Про освіту» педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати у дітей повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Така підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків вчителя (педагога, вихователя), а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.

Виходячи із наведеного, а також того факту, що у взаємодії «вчитель-учень», учень завжди вважається слабшою ланкою, як неповнолітня дитина, від педагога вимагається високий рівень професіоналізму, щоб виходити з конфліктних ситуацій без втрати власної гідності і без ризику підірвати віру в себе з боку учнів.

Оцінивши докази у їх сукупності, оглянувши відеозапис, який міститься на доданому до відзиву, цифровому носії, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 під час навчального процесу не зміг продемонструвати виважену та коректну поведінку у взаємодії із учнем, проявив ознаки агресії та сили стосовно неповнолітньої дитини, а відтак вчинив аморальний проступок несумісний із продовженням роботи на посаді вчителя.

Такою поведінкою ОСОБА_1 скомпрометував себе перед учнями, оскільки поставив свої інтереси вище за інтереси дитини, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вчитель, що суперечить статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, відповідно до якої в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Факт створення комісії, склад для перевірки обставин події, час проведення перевірки, були визначені наказом директора школи. Виходячи із пояснень директора школи, заступника директора школи та самого ОСОБА_1 , останній після події повідомив директора школи про конфлікт із учнем, надав усні та письмові пояснення, які враховувалися у довідці, складеній за результатами перевірки. ОСОБА_1 зв`язався з мамою учня та протягом 1,5 години обговорили ситуацію з учнем, також позивач провів розмову з батьком учня.

В матеріалах справи є письмові пояснення класного керівника.

Виходячи із наведеного, суд критично ставиться до доводів ОСОБА_1 про те, що до складу комісії не було включено керівника 7-А класу, батьків учня ОСОБА_24 та самого ОСОБА_1 , його не повідомлено про час засідання даної комісії, а відтак йому не було надано можливість висловити свою думку, надати пояснення, поспілкуватися з батьками в межах шкільного закладу, як до підстави для скасування наказу про звільнення, та вважає такі необґрунтованими.

Також суд не бере до уваги доводи представника позивача про те, що вчинок вчителя невірно кваліфікований як «аморальний проступок» та має ознаки булінгу, оскільки такі є недоведеними та необґрунтованими.

Факт вчинення ОСОБА_1 аморального проступку документально підтверджений довідкою, наказом, складеними за результатами проведення перевірки обставин події, проведеної на підставі наказу керівника навчального закладу, звернення матері учня, ОСОБА_1 надав письмові пояснення у зв`язку із подією, висновки, засновані на результатах перевірки, переконливо вказують на несумісність скоєного працівником аморального проступку із продовженням роботи.

Суд не бере до уваги інші доводи позивача, оскільки такі не впливають на рішення суду.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволені позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя фізики у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №36 є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення, а відтак задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.10-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд ,

ухвалив:

в задоволенні позову представника ОСОБА_1 адвоката Буловчак Христини Романівни до Середньої загальноосвітньої школи I III ступенів №36 про скасування наказу та поновлення на роботі відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Середня загальноосвітня школа I III ступенів №36, (місце знаходження: місто Львів, вулиця В. Великого, будинок 55б, ЄДРПОУ 20834316).

Судове рішення складено 07 червня 2023 року.

Суддя: І.С. Мруць