Постанова

від 25.04.2024 по справі 462/2096/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 462/2096/23

провадження № 61-16502св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 36 м. Львова,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Мруць І. С., та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 36 м. Львова (далі - СЗШ № 36) про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що з 01 вересня 2021 року працював вчителем фізики у СЗШ № 36. Наказом директора СЗШ № 36 від 20 лютого 2023 року № 10/к його звільнено з посади вчителя на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку із вчиненням аморального проступку. Вказував, що він не мав на меті вчинити та не вчиняв аморального проступку, за час роботи належним чином виконував свої трудові, службові та функціональні обов`язки, добросовісно виконував свої повноваження, дотримувався та виконував правила внутрішнього трудового розпорядку, до відповідальності не притягувався.

ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ директора СЗШ № 36 від 20 лютого 2023 року № 10/к про його звільнення з посади вчителя фізики на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку із вчиненням аморального проступку та поновити його на посаді вчителя фізики у СЗШ № 36.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до СЗШ № 36 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 червня 2023 року - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що ОСОБА_1 під час навчального процесу не зміг продемонструвати виважену та коректну поведінку у взаємодії із учнем, проявив ознаки агресії та сили стосовно неповнолітньої дитини, чим вчинив аморальний проступок, несумісний із продовженням роботи на посаді вчителя.

Позовні вимоги про поновлення на посаді вчителя фізики є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення, тому задоволенню не підлягають.

Короткий зміст касаційної скарги

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Залізничного районного суду м. Львова, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 475/9/17 (провадження № 61-32915св18), від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20 (провадження № 61-3751св21), від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 920/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Крім того, підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, а саме:

- допущено загальну оцінку обставин справи та доказів, не встановлено ступінь вини позивача, що є визначальним для суду та має бути підтверджено належними та допустимими доказами у справі;

- надано перевагу лише одному доказу - відеозапису подій, та допущено припущення щодо можливих фактів зі слів учасників подій, які не всі були залучені у справі та допитані у якості свідків та/або третіх осіб;

- не з`ясовано питання того, чи виконував позивач свої безпосередні обов`язки як вчитель, чи забезпечила адміністрація школи належні умови праці вчителя, чи вжила адміністрація школи всіх заходів щодо забезпечення дисципліни та дотримання правил поведінки учнями під час освітнього процесу;

- не забезпечено під час розгляду справи принципу змагальності сторін.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2023 року СЗШ № 36 подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивач письмово пояснив, що 03 лютого 2023 року у СЗШ № 36, під час проведення уроку фізики у 7-А класі, учень цього класу ОСОБА_2 , незважаючи на присутність вчителя у класі та початок уроку, почав порушувати правила поведінки учня та дисципліну у класі. Вчитель боляче сприйняв неповагу учня та через те, що учень відмовився готуватися до уроку, привести свою поведінку у норму, попросив учня вийти з класу та не заважати проводити урок фізики для інших учнів. Учень направився до дверей, але продовжував проявляти неповагу до вчителя. Вчитель вийшов услід за учнем на коридор, де не стримав своїх емоцій та провів виховну бесіду з учнем. Із пояснень ОСОБА_1 , під час розмови з учнем, позивач легко торкнувся ОСОБА_3 одною рукою за руку (лікоть), а іншою взяв за нижню частину обличчя, однак, на його думку, жодних больових чи фізичних ушкоджень учневі завдано не було.

06 лютого 2023 року ОСОБА_4 звернулася до директора шкоди із проханням розібратися у ситуації, що склалася на уроці фізики з її сином, який розповів їй про погрози зі сторони вчителя та використання сили у бік її дитини.

Із наказу директора СЗШ № 36від 06 лютого 2023 року № 25 встановлено, що з метою проведення перевірки за зверненням матері ОСОБА_5 від 06 лютого 2023 року, створено комісію для перевірки, визначено час проведення перевірки - з 06 лютого 2023 року до 08 лютого 2023 року.

За результатами перевірки складено довідку, згідно з якою під час перевірки заслухано та відібрано пояснення: у класного керівника 7-А класу ОСОБА_6 , практичного психолога ОСОБА_7 , вчителя фізики ОСОБА_19 заступника з навчально-виховної роботи ОСОБА_8 , учня 7-А класу ОСОБА_9 (однокласника), який, з дозволу матері, написав письмове пояснення. Також заслухано матір учня ОСОБА_10 та самого учня ОСОБА_11 в присутності батьків. Крім того, з метою повного та всебічного розгляду інциденту, члени комісії переглянули камери відеоспостереження із коридору за 03 лютого 2023 року, на яких видно, що відбулось між вчителем та учнем.

У матеріалах справи наявні: копія доповідної записки класного керівника 7-А класу ОСОБА_12 від 07 лютого 2023 року, у якій вона зазначила, що на її погляд, мали місце провокативні дії учня, однак дії вчителя стосовно дитини вважає неприпустимими; копія пояснень практичного психолога ОСОБА_13 від 07 лютого 2023 року, у яких вона пояснила, що 03 лютого 2023 року зустріла учнів, зокрема, ОСОБА_14 , який перебував у збудженому психоемоційному стані від несподіваної ситуації, що сталась, вважає дії вчителя недопустимими, непрофесійними; копія пояснювальної записки ОСОБА_1 від 03 лютого 2023 року, в якій він указав, що ОСОБА_15 на всі його зауваження не реагував, продовжував зривати урок та у нього не залишалось іншого варіанту, як вигнати його з класу; копія доповідної записки заступника директора ОСОБА_16 від 06 лютого 2023 року, в якій вона зазначила, що вчитель фізики ОСОБА_1 03 лютого 2023 року прийшов до директора пояснити свої дії щодо учня 7-А класу, та вона чула цю розмову, в якій вчитель назвав учня образливим словом, вимагав вибачень від учня та його батьків; копія пояснювальної записки учня 7-А класу ОСОБА_17 від 07 лютого 2023 року, в якій той пояснив, що в момент, коли вчитель зайшов до класу, ОСОБА_18 співав, вчитель підійшов до нього і вивів його за двері.

Із довідки комісією встановлено, що після сигналу «Відбій повітряної тривоги» учні повернулися до класу, де в них розпочався урок фізики. До класу зайшов ОСОБА_19 , у цей момент ОСОБА_20 співав. Вчитель зробив зауваження, учень не реагував, тоді ОСОБА_19 вказав на двері і сказав: « Йди поспівай ще там». ОСОБА_3 попрямував до дверей, вчитель підійшов та вивів його за двері. У коридорі вчитель в некоректній формі продовжив вияснення стосунків, взявши дитину за підборіддя, погрожуючи словами та сильно штовхнув. Вчитель повернувся назад у клас, а учень одразу пішов до директора школи.

Члени комісії дійшли висновку, що дії ОСОБА_1 вплинули на емоційний стан учня, адже мало місце застосування словесної погрози з боку вчителя як прояв психологічного насильства та використання методів фізичного насильства як вияву на поведінку учня, та рекомендували визнати дії ОСОБА_19 вчителя фізики, такими, що порушують загальновизнані норми поведінки (етичні норми) та є аморальними. Зазначено, що такі дії свідчать про порушення посадових обов`язків та є неприпустимими. За неналежне виконання посадових обов`язків, що проявилось у порушенні норм Закону України «Про освіту» статті 54, Закону України «Про повну загальну середню освіту» статей 21, 22, пункту 2.18 посадової інструкції вчителя фізики, затвердженої наказом СЗШ № 36 від 01 вересня 2022 року № 173, комісія рекомендувала притягнути до дисциплінарної відповідальності, а саме: звільнити із займаної посади ОСОБА_19 відповідно до пункту першого частини третьої статті 41 КЗпП України. З довідкою ОСОБА_19 ознайомився, однак не погодився, про що розписався.

Наказом від 09 лютого 2023 року № 27 визнано дії ОСОБА_19 вчителя фізики, такими, що порушують загальновизнані норми поведінки (етичні норми) та є аморальними.

Відповідно до посадової інструкції вчителя, затвердженої наказом СЗШ № 36 від 01 вересня 2022 року №173, із якою ознайомлено ОСОБА_1 , учитель призначається на посаду та звільняється з неї згідно з чинним законодавством, у своїй роботі керується Конституцією України, вимогами Державного стандарту загальної середньої освіти, законодавчими актами про освіту, наказами та розпорядженнями Міністерства освіти і науки України та відповідних органів управління освітою, правилами і нормами охорони праці, цивільного захисту та пожежної безпеки, Статутом і Правилами внутрішнього розпорядку школи, наказами та розпорядженнями директора навчального закладу, цією посадовою інструкцією, дотримується положень Конвенції про права дитини.

До завдань та обов`язків вчителя, згідно цієї інструкції, належить, зокрема, здійснення освітнього процесу з урахуванням психофізіологічних особливостей здобувачів освіти та специфіки навчальної дисципліни, застосування різноманітних форм, методів та засобів навчання, сучасних освітніх технологій, зокрема, інформаційних, а також освітніх ресурсів, упровадження перспективного педагогічного досвіду, проведення навчальних занять із застосуванням сучасних досягнень педагогічної та психологічної наук, вікової психології, настановленням та особистим прикладом утвердження поваги до суспільної моралі та суспільних цінностей, вжиття заходів щодо збереження життя та здоров`я здобувачів освіти під час освітнього процесу, захист здобувачів освіти під час освітнього процесу від буд яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь якою ознакою, повага гідності, прав, свобод і законних інтересів всіх учасників освітнього процесу, дотримання педагогічної етики та культури спілкування.

Відповідно до пункту 4.5 Розділу 4 інструкції учитель несе відповідальність за вчинення проступків, несумісних з роботою на посаді педагогічного працівника.

Позивач, обґрунтовуючи свої доводи на підтвердження незаконності наказу від 20 лютого 2023 року №10/к про звільнення, зазначав, що не мав на меті вчинити аморальний проступок, не вчиняв умисних дій з ознаками аморального проступку, а в даному випадку, зважаючи на наявний конфлікт, який мав місце 03 лютого 2023 року між вчителем фізики та учнем 7-А класу, адміністрація школи вправі була обмежитися доганою ОСОБА_1 за порушення ним трудової дисципліни, відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені з такої підстави, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Трудове законодавство не визначає поняття аморального проступку. Таке визначення є оціночною категорією. Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

Згідно із частиною першою статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.

За змістом статті 56 Закону України «Про освіту» педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати у дітей повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь, - зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, їх батьками, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Отже, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими учасниками навчально-виховного процесу, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як педагог, що унеможливлює досягнення мети навчально-виховного процесу, він підлягає звільненню з роботи за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

Підставою для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України є не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням цієї роботи.

Законодавець не визначив критеріїв межі між проступками, сумісними і не сумісними з продовженням роботи, отже суд зобов`язаний з метою виконання завдання цивільного судочинства самостійно надати оцінку і встановити, чи є аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 560/893/17 (провадження № 61-48706св18), від 11 квітня 2019 року у справі № 351/2141/16 (провадження № 61-31226св18), від 31 липня 2019 року у справі № 243/5802/16-ц (провадження № 61-24254св18), від 05 вересня 2019 року у справі № 697/2520/18 (провадження № 61-8551св19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 495/47/18 (провадження № 61-44378св18), від 31 жовтня 2022 року у справі № 219/9052/20 (провадження № 61-18516св21).

Встановивши, що ОСОБА_1 під час виконання своїх посадових обов`язків 03 лютого 2023 року під час уроку фізики порушив норми педагогічної етики та моралі, що у свою чергу проявились у застосуванні ним прояву психологічного насильства та застосування фізичної сили до учня, що підтверджується наказом СЗШ № 36 від 09 лютого 2023 року № 27 «Про підсумки проведення перевірки обставин, наведених у зверненні матері ОСОБА_22 , учня 7-а класу, ОСОБА_5», суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про вчинення позивачем аморального проступку, який суперечить вимогам педагогічної етики, моралі, а також суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні цінності, які склалися в суспільстві, що вказує на наявність підстав для його звільнення за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначені обставини, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач був звільнений з посади з дотриманням вимог трудового законодавства, отже, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Переоцінка доказів знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).

Не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій принципу змагальності сторін. Твердження про надання судом переваги одному доказу над іншими, який, на думку заявника, є неповним та не відображає усіх обставин у справі, фактично зводиться до незгоди з висновками, зробленими в оскаржуваних судових рішеннях.

Посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 475/9/17 (провадження № 61-32915св18), від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20 (провадження № 61-3751св21), від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 920/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Так у справі № 475/9/17 судами було встановлено, що позивача звільнено з порушенням вимог статі 43 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

У справі № 357/4897/20 встановлено, що матеріали справи не містили прямих доказів психологічного чи фізичного тиску директора на дітей чи викладачів, вживання нею ненормативної лайки, появи в громадських місцях у нетверезому стані, бійки, поведінки, що принижує людську гідність.

Натомість у справі, яка є предметом касаційного перегляду, відповідач виконав обов`язок, покладений на нього статтею 12 ЦПК України та довів належними та допустимими доказами застосування позивачем фізичної сили до учня 7-А класу. При цьому позивач у своїх заявах по суті справи не заперечував цього факту, однак вважав, що за такі дії достатнім покаранням було б притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді догани.

Судами попередніх інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі, правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник