Постанова

від 30.05.2023 по справі 380/13688/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/13688/22 пров. № А/857/6598/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання: Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі №380/13688/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, Золочівського районного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій (головуючий суддя першої інстанції - Сподарик Н.І., місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 23.03.2023),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області, Золочівського районного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, а саме:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови Золочівського районного суду Львівської області від 19 липня 2022 року №43/К «Про припинення виплати середнього заробітку судді ОСОБА_1 »;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо не здійснення нарахування та виплати суддівської винагороди судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 починаючи з 20.07.2022;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області на користь судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду за період з 20 липня 2022 року і до дня постановлення судового рішення у даній справі з утриманням з цієї суми передбачених Законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 18 жовтня 2016 року по даний час є суддею Золочівського районного суду Львівської області. У зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введений воєнний стан з 24 лютого 2022 року. Наказом голови Золочівського районного суду Львівської області від 28.02.2022 №12/К «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків у зв`язку із призовом на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період» увільнений від виконання посадових обов`язків з 28 лютого 2023 року у зв`язку з призовом на військову службу з числа резервістів під час мобілізації в особливий період зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку. До 19 липня 2022 року він отримував щомісячну суддівську винагороду по місцю роботи, однак 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», на підставі якого головою Золочівського районного суду Львівської області винесено наказ від 19.07.2022 № 43/К, яким припинено позивачу виплату середнього заробітку на період проходження військової служби. На думку позивача, до спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який є спеціальним щодо встановлення (визначення) розміру суддівської винагороди. У разі колізії між загальними і спеціальними нормативно-правовими актами, застосовувати необхідно спеціальний, якщо він не скасований виданим пізніше в часі загальним актом. Зауважує, що покликання в оскаржуваному наказі на положення Закону №2352-ІХ є недоречним, оскільки за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. Також звертає увагу на те, що рішенням Ради суддів України №10 від 14.04.2022 затверджені окремі рекомендації організації роботи судів та суддів в умовах воєнного стану, в якому зазначено, що суддівська винагорода виплачується якщо суддя увільнений від виконання обов`язків з відправленням правосуддя у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період або не здійснює правосуддя з незалежних від нього причин. Вважає, що нарахування та виплата суддівської винагороди повинна проводитись в повному обсязі. З підстав, наведених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ голови Золочівського районного суду Львівської області від 19 липня 2022 року №43/К «Про припинення виплати середнього заробітку судді ОСОБА_1 ». Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо не здійснення нарахування та виплати суддівської винагороди судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 починаючи з 19.07.2022. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19.07.2022. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Львівській області кошти для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19.07.2022. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем - Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення Львівського окружного адміністративного суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки в оскаржуваному рішенні мас місце неповне з`ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

Зокрема апелянт вказує на те, що у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-УІН не передбачено нарахування та виплата суддівської винагороди у випадку увільнення судді від роботи на час проходження військової служби, та який отримує грошове забезпечення військовослужбовців як військовий в лавах ЗСУ за рахунок коштів Державного бюджету. Змінами, внесеними Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», у частині тре гін статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Також апелянт зазначає, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, то згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Крім цього, Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області зауважило, що припиняючи виплату позивачеві суддівської винагороди, діяло на підставі, в межах і у спосіб передбачені Конституцією України та законами України та жодним чином не порушувало прав позивача. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзиву від інших учасників справи на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу.

Позивач та відповідачі в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про дату судового засідання на офіційну електронну адресу.

Частинами другою та третьою статті 129 КАС України визначено, що учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.

Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне, що ОСОБА_1 з 19 жовтня 2016 року по даний час є суддею Золочівського районного суду Львівської області.

Зокрема, Наказом голови Золочівського районного суду Львівської області від 18.10.2016 №68/К «Про призначення на посаду судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 », на підставі Указу Президента України «Про призначення та звільнення суддів» від 29.09.2016 №425/2016., п. 4 ч. 1 ст. 24 ст. 80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ОСОБА_1 вважається таким, що призначений вперше строком на п`ять років на посаду судді Золочівського районного суду Львівської області та приступив до виконання обов`язків на посаді судді з 19 жовтня 2016 року, із зарахуванням його до облікового складу суду.

Встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису.

Наказом в.о. голови Золочівського районного суду Львівської області від 26.07.2018 №64/К «Про тимчасове відрахування із штату Золочівського районного суду Львівської області судді ОСОБА_1 , у зв`язку із його переведенням шляхом відрядження до Шевченківського районного суду м. Києва», суддю Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 тимчасово відрахувати із штату Золочівського районного суду Львівської області, у зв`язку із його переведенням шляхом відрядження до Шевченківського районного суду м. Києва, строком до шести місяців, з 28.07.2018 по 18.01.2019 включно.

Наказом Золочівського районного суду Львівської області від 19.07.2019 №52/К зараховано позивача в штат Золочівського районного суду Львівської області з 19 липня 2019, у зв`язку із закінченням строку відрядження до Шевченківського районного суду м. Києва.

Наказом Золочівського районного суду Львівської області від 03.12.2020 №73/К позивача тимчасово відраховано із штату Золочівського районного суду Львівської області, у зв`язку із його переведенням шляхом відрядження до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з 08.12.2020 по 29.09.2021.

Наказом Золочівського районного суду Львівської області від 30.09.2021 №48/К зараховано суддю ОСОБА_1 в штат Золочівського районного суду Львівської області з 30.09.2021, у зв`язку із закінченням строку відрядження до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до наказу Золочівського районного суду Львівської області від 30.09.2021 №68/А «Про припинення суддею ОСОБА_1 повноважень судді по здійсненню правосуддя», позивач вважається таким, що з 29.09.2021 припинив здійснення повноважень судді по відправленню правосуддя у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку призначення на посаду судді.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки i оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан.

Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №12/1060, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, з 26 лютого 2022 року, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до наказу Золочівського районного суду Львівської області від 28.02.2022 №12/К «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків у зв`язку із призовом на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період», увільнено суддю Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків з 28 лютого 2022 року у зв`язку з призовом на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

Згідно із наказом голови Золочівського районного суду Львівської області від 19.07.2022 №43/КК «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 » припинено судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 виплату середнього заробітку на період проходження військової служби з 19.07.2022.

Не погоджуючись з наказом від 19.07.2022 №43/К «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 », та вважаючи його протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково, з тих підстав, що відповідно до частини 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється саме цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, згідно чого позивач має право на нарахування і виплату суддівської винагороди за період з 19.07.2022.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 26 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Статтею 135 Закону України № 1402-VIII установлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Приписами частини 2 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII визначено базовий розмір посадових окладів суддів різних інстанцій.

Згідно частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Частиною 5 статті 135 Закону №1402-VIII установлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

У рішенні від 08.04.2016 №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

Гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 17 розділу VII, розділах, X Закону №2453 у редакції Закону №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

У рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Конституційний суд послідовно вказував, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів, встановлена система гарантій незалежності суддів не є їх особистим привілеєм; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу.

Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022(далі - Указ № 64/2022), затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно до приписів статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Що стосується Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено зміни до Кодексу законів про працю України, то суд зазначає наступне.

Так, в частині 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (в редакції з 19.07.2022) зазначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада.

З цього приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» взагалі не застосовує до будь-якого аспекту оплати роботи судді таку правову категорію як середній заробіток, а тому в даному випадку норми ст. 119 ч. 3 КЗпП України не можуть регулювати спірні правовідносини.

Разом з цим, суд наголошує, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, в свою чергу, виключає можливість застосовування до правовідносин стосовно виплати суддівської винагороди будь-які інші закони та/або підзаконні нормативні акти, у тому числі КЗпП України та Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ.

Згідно з частиною десятою статті 135 Закону №1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

При цьому, Законом № 1402-VIII перебачено вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди, водночас перебування на військовій службі не є таким випадком.

При вирішенні цього спору суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2022 у справі № 990/4/2, які полягають у наступному.

Під час здійснення правосуддя існують випадки, коли за певних умов суддя не може здійснювати правосуддя. Такі випадки поділяються на дві категорії.

До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, при проведенні кваліфікаційного оцінювання та застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя.

Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, припинення роботи суду у зв`язку з військовими діями, стихійним лихом, нездійснення суддею правосуддя у разі ліквідації, реорганізації суду, перебуванням судді у відрядженні, тимчасова непрацездатність, перебування у різного роду відпустках (основна, додаткова, соціальна), у зв`язку з мобілізацією відповідно до вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У Рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

Крім того, рішенням Ради суддів України №10 від 14.03.2022 затверджено окремі рекомендації організації роботи судів та суддів в умовах воєнного стану.

Так, пунктом 3 розділу ІІ рішення Ради суддів України визначено, що суддівська винагорода у розмірі посадового окладу та доплат, визначених частиною другою статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", виплачується за наявності однієї із умов, зокрема, якщо суддя увільнений від виконання обов`язків з відправлення правосуддя у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період, зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

Разом з тим, Рада суддів України в своєму рішенні № 24 від 05.08.2022 року звернула увагу розпорядників бюджетних коштів органів судової влади, що суддям, увільненим від виконання обов`язків з відправлення правосуддя у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації виплачується суддівська винагорода та передбачені законом доплати до посадового окладу.

Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що порядок виплати суддівської винагороди регламентується виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», суд приходить до висновку, що ТУ ДСА у Львівській області протиправно припинено здійснення нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що наказ голови Золочівського районного суду Львівської області від 19 липня 2022 року №43/К «Про припинення виплати середнього заробітку судді ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню та відповідно, що підлягають до задоволення і похідні позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо не здійснення нарахування та виплати суддівської винагороди судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 починаючи з 19.07.2022 та зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19.07.2022.

При цьому, враховуючи доводи апелянтів щодо оскарженого рішення та виходячи з ефективності захисту прав позивача колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.148 Закону №1402-VIII, Державна судова адміністрація України (далі - ДСА) здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА.

Згідно ст.149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Згідно з п.1 ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів. Відповідно до ч.5 ст.22 головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Відповідно до п.п.1,4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосудця від 17 січня 2019 року №141/0.15-19 (далі - Положення), ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Згідно з п.п.1,2 п.5 Положення основними завданнями ДСА України є організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом; забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

Отже, виплаті будь-яких коштів Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Львівській області передує їх виділення головним розпорядником бюджетних коштів - Державною судовою адміністрацією України.

Таким чином, з метою ефективного виконання рішення суду та з урахуванням особливостей фінансування органу судової влади, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Львівській області кошти для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19.07.2022.

Таким чином, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі №380/13688/22 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький Повне судове рішення складено 07.06.2023