Постанова від 15.07.2025 по справі 380/13688/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/13688/22 пров. № А/857/19010/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами (головуючий суддя Сподарик Н.І.) від 29 квітня 2025 року у справі №380/13688/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області, Золочівського районного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області (відповідач 1), Золочівського районного суду Львівської області (відповідач-2), Державної судової адміністрації України (відповідач-3) про визнання протиправним та скасувати наказ голови Золочівського районного суду Львівської області від 19 липня 2022 року №43/к «Про припинення виплати середнього заробітку судді ОСОБА_1 »; визнання протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо не здійснення нарахування та виплати суддівської винагороди судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 починаючи з 20.07.2022; стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області на користь судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду за період з 20 липня 2022 року з утриманням з цієї суми передбачених Законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ голови Золочівського районного суду Львівської області від 19 липня 2022 року №43/к «Про припинення виплати середнього заробітку судді ОСОБА_1 »; визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо не здійснення нарахування та виплати суддівської винагороди судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 починаючи з 19.07.2022; зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19.07.2022; зобов`язано Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Львівській області кошти для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19.07.2022. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Верхового Суду від 19.07.2023 касаційну скаргу територіального управління повернуто.

24.04.2025 від представника ТУ ДСА України у Львівській області надійшла заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі № 380/13688/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Заява обґрунтована тим, що при прийнятті рішення у даній справі, судом було взято до уваги висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №990/4/2. В той же час, Велика Палата Верховного Суду постановою по справі № 320/10955/23 від 13.03.2025 сформувала висновок щодо застосування норм права у спірних правовідносинах: у разі проходження суддею військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також в інших випадках, передбачених частиною другою статті 39 Закону № 2232-ХІІ, за ним зберігається місце роботи і посада на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення. У цей період на суддю поширюється статус військовослужбовця, визначений нормативно-правовими актами, зокрема, гарантії правового і соціального захисту військовослужбовців, а суддівська винагорода судді не виплачується. Вважає, що висновок сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 320/10955/23 від 13.03.2025 року, щодо проходження суддею військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, на суддю поширюється статус військовослужбовця, визначений нормативно-правовими актами, зокрема, гарантії правового і соціального захисту військовослужбовців, а суддівська винагорода судді не виплачується, що є істотною для справи обставиною, що не була і не могла бути відомою на час розгляду справи за позовом, тобто є нововиявленою обставиною.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за нововиявленими обставинами у справі № 380/13688/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області, Золочівського районного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Відмовляючи у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що неповне з`ясування судом фактичних обставин справи є підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, чим позивач і скористався, оскільки рішення суду в даній справі було переглянуто в апеляційному порядку.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що зазначена ухвала Львівського окружного адміністративного суду є необґрунтованою та безпідставною, що водночас є підставою для скасування такої. Висновок сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 320/10955/23 від 13.03.2025 року, щодо проходження суддею військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період..., на суддю поширюється статус військовослужбовця, визначений нормативно-правовими актами, зокрема, гарантії правового і соціального захисту військовослужбовців, а суддівська винагорода судді не виплачується, що є істотною для справи обставиною, що не була і не могла бути відомою на час розгляду справи за позовом. Отже, нововиявлена обставина, а саме вищезазначена постанова, має безпосередній вплив на висновки суду та може змінити правову оцінку ситуації.

Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала судді суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Так, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на момент вирішення справи, по-друге, те, що ці обставини не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов`язковою.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Істотними обставинами є фактичні дані (явища, події, факти або сукупність умов), що в установленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення. Тобто, це обставини, які впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

Отже, умовами для перегляду рішення в зв`язку з нововиявленими обставинами є істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, існування їх на момент вирішення адміністративної справи та виявлення таких після прийняття рішення зі спору.

Згідно з частиною 4 статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Таким чином, слід розрізняти нововиявлені обставини, як факти, та нові докази, як підтвердження факту, які виникли (отримані) після постановлення рішення суду.

Разом з тим, в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї, хоча така існувала. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду в адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 9901/230/20 та у постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 826/2212/17,

Так, у постанові від 28.10.2024 у справі №815/5156/16 Верховний суд дійшов висновку, що не належать до нововиявлених обставин нові докази або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову, спрямоване на переоцінку встановлених судом обставин. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічний правовий висновок наведений в постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №480/3103/22, від 21.06.2024 у справі №640/10156/22, від 02.05.2023 у справі №420/20522/21.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до рішень Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі Правєдная проти Росії (Pravednaya v. Russia, заява №69529/01) та від 06 грудня 2005 року у справі Попов проти Молдови №2 (Popov v. Moldova №2, заява №19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

У пункті 33 рішення у справі Христов проти України (заява №24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі Желтяков проти України, заява №4994/04, пункт 42).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі Желтяков проти України, заява №4994/04, пункт 43).

Наведене у підсумку свідчить, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності, проте перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою й саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду, при цьому особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що у неї не було можливості представити цей доказ під час судового розгляду справи до винесення судового рішення, а також те, що цей доказ має суттєве значення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №802/2196/17-а, а також у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі №826/15038/17, від 22 лютого 2021 року у справі №420/3785/19 та від 10 березня 2021 року у справі №826/15267/17.

Судом першої інстанції встановлено, що в обґрунтування вимог поданої заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі №380/13688/22, заявник посилається на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025 по справі №320/10955/23, яка на думку заявника є нововиявленою обставиною. Вважає, що з врахуванням викладеного у Постанові Великої Палати, судом неправильно у справі №380/13688/22 застосовано матеріальні та процесуальні норми чинного законодавства в частині обрахунку середнього заробітку за період вимушеного прогулу позивача.

Проте суд апеляційної інстанції зауважує, що неповне з`ясування судом фактичних обставин справи є підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, чим позивач і скористався, як це слушно зауважив суд першої інстанції, оскільки рішення суду в даній справі було переглянуто в апеляційному порядку.

Таким чином, аналізуючи зміст заяви позивача про перегляд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі №380/13688/22 суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані заявником обставини, не змінюють правового регулювання спірних відносин, не доводять факту допущення судом помилки при розгляді спору та не спростовують висновків судів першої інстанцій, водночас така заява спрямована на спробу переоцінити обставини та докази, які вже були оцінені судом під час розгляду в судах першої та апеляційної інстанції.

Окрім того суд апеляційної інстанції зауважує, що конкретний зміст розглядуваної судом заяви в зіставленні з точним розумінням положень пункту 1 частини другої статті 361 та статті 364 КАС ілюструють, що заява Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області очевидно не містить в собі властивостей чи обов`язкового спонукального приводу, за яких вона підлягала б розгляду в провадженні за нововиявленими обставинами й вимагала ухвалення відповідного судового рішення. Так, ще на етапі прийняття рішення про відкриття провадження про перегляд заяви за нововиявленими обставинами зі змісту заяви можна визначити, що вона явно є неприйнятною, оскільки її фактична та юридична природа не зміниться у разі відкриття і здійснення за нею провадження. Такого змісту заява не може давати заявникові законних очікувань на отримання позитивного результату за наслідками її розгляду в провадженні, в якому вона не може розглядатися.

Отже, як це правильно констатував суд першої інстанції, наведені заявником обставини не відповідають вищезазначеним ознакам та критеріям, а тому не можуть вважатися нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, а відтак відсутні правові підстави для відкриття провадження у справі за нововиявленими обставинами з можливістю застосувати за аналогією вимоги ч.6 ст.7 КАС України та п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.

Подібні наслідки щодо відмови у відкритті провадження у справі про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на стадії вирішення питання про відкриття провадження висловлені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 4 липня 2023 року у справі №800/283/17, Верховним Судом в ухвалах від 2 червня 2023 року у справі №640/24975/21.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені у заяві Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області обставини про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, не є підставами для перегляду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі №380/13688/22.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі викладено підстави відмови у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають

Керуючись статтями 241, 243, 312, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №380/13688/22 про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді О. І. Довга І. І. Запотічний