Постанова

від 06.06.2023 по справі 360/4856/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року

м. Київ

справа №360/4856/20

адміністративне провадження № К/9901/37100/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Драга Р.В.,

за участю представника позивача Карташової О.О.,

розглянув у судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грантекс-Будтранс» про стягнення коштів за податковим боргом, накладення арешту на кошти, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 (суддя - Шембелян В.С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021 (головуючий суддя - Геращенко І.В., судді: Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.) у справі №360/4856/20.

встановив:

Головне управління Державної податкової служби у Луганській області звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило суд:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грантекс-Будтранс» кошти за податковим боргом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робот, послуг) у загальній сумі 8225521,84 грн на користь Державного та місцевого бюджетів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування за наступними реквізитами: отримувач Сєвєродонецька міська ТГ, р/р UА778999980313090029000012499 код платежу 14060100, ГУК у Луг. обл./МТГ м.Сєвєр/14060100, ОКПО 37991110, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);

накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Грантекс-Будтранс» у розмірі суми податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 8 225 521,84 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грантекс-Будтранс» кошти за податковим боргом з податку на додану вартість в загальній сумі 8225521,84 грн з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих боржника та рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ на користь Державного бюджету (отримувач Сєвєродонецька міська ТГ, р/р UА778999980313090029000012499 код платежу 14060100, ГУК у Луг. обл./МТГ м. Сєвєр/14060100, ОКПО 37991110, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної податкової служби у Луганській області звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

В обґрунтування підстав оскарження Головне управління Державної податкової служби у Луганській області посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24.04.2020 у справі №802/2067/15-а, у межах якої було надано правову оцінку застосуванню підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, наявність податкового боргу у Товариства з обмеженою відповідальністю «Грантекс-Будтранс» з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 8225521,84 грн позивач підтверджує наступними доказами:

податкове повідомлення-рішення від 09.04.2020 форми «Р» № 0030385404, прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 17.01.2020 № 308/18-28-54-12/42870038, яким підприємству за результатами камеральної перевірки нараховано грошові зобов`язання з основного платежу на суму 6050276,00 грн та штрафні санкції на суму 1512569,00 грн;

податкове повідомлення-рішення від 06.05.2020 форми «Р» № 0036845404, що прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 18.02.2020 № 871/18-28-54-12/42870038, яким підприємству за результатами камеральної перевірки нараховано грошові зобов`язання з основного платежу на суму 300200,00 грн та штрафні санкції на суму 150100,00 грн;

доказами надіслання вказаних повідомлень-рішень відповідачу, які ним не отримані, на адресу Головного управління ДПС у Сумській області повернуті конверти з довідкою ф.20 «за закінченням встановленого строку зберігання»;

уточнюючим розрахунком від 18.12.2019 за № 9305409045, у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок, в якому визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті, в розмірі 19627,00 грн за жовтень 2019 року;

розрахунком пені на суму 192749,84 грн;

відомостями інтегрованої картки платника податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів (робіт, послуг).

Наявність заборгованості відповідача в зазначеній в позові сумі в сумі 8225521,84 грн підтверджена розрахунком податкового боргу, відомостями інтегрованої картки платника податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів (робіт, послуг).

Відповідачем доказів сплати вказаного податкового боргу до суду надано не було.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову обґрунтовано тим, що оскільки за відповідачем рахується узгоджена сума податкового боргу, яка добровільно ним не сплачена, контролюючим органом вжито передбачені законодавством заходи з метою погашення боргу відповідачем, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості.

В частині відмови в позові рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано тим, що при зверненні з даним адміністративним позовом позивачем не дотримано умов пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16.

Відтак, висновок судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Грантекс-Будтранс», у зв`язку з відсутністю у податкового органу підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України є помилковими.

Крім того, правовий аналіз положень статті 94 Податкового кодексу України свідчить про те, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України.

Таким чином, посилання суду апеляційної інстанції як на підставу відмови у задоволенні позову в частині накладення арешту на кошти на відсутність діючого рішення про застосування адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Грантекс-Будтранс» є необґрунтованим.

Позивачем надано суду докази щодо відсутності у відповідача майна, що в силу приписів підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності.

Отже, враховуючи наведені законодавчі норми та встановлені судами обставини щодо відсутності у відповідача майна, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо накладення арешту на кошти платника податків та задоволення позову в цій частині.

Згідно з приписами частини першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені судами обставини не можуть свідчити про відповідність рішень судів першої та апеляційної інстанцій вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови в задоволенні позову.

Відтак, за наслідками касаційного перегляду рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021 у справі №360/4856/20 колегія суддів вважає, що зазначені рішення підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині. В іншій частині позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Верховний Суд зазначає, що у цій справі суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, надали помилкову правову оцінку обставинам, які повно встановлені під час судового розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій, що є підставою для скасування судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 351, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Луганській області - задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021 у справі №360/4856/20 в частині відмови в позові про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Грантекс-Будтранс» (код ЄДРПОУ 42870038, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, 68) у розмірі суми податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 8 225 521, 84 гривень (вісім мільйонів двісті двадцять п`ять тисяч п`ятсот двадцять одна гривня 84 коп.).

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021 у справі №360/4856/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду