Ухвала

від 08.06.2023 по справі 420/3993/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 червня 2023 року

м. Київ

справа №420/3993/22

адміністративне провадження № К/990/16583/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки)

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року

у справі №420/3993/22

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНІ РІШЕННЯ"

до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2022 року ТОВ "ТРАНСПОРТНІ РІШЕННЯ" звернулося до адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, як територіального органу Укртрансбезпеки, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13 грудня 2021 року: №321448, №321449, №321450, №321451, №321452, №321453, №321454, №321455, №321456, №321457, №321458, №321459 від 13 грудня 2021 року в сумі 680 грн.; №321460, №321461, №321462, №321463, №321464, №321465, №321466, №321467, №321468, №321469, №321470, №321471, №321472, №321473.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року, адміністративний позов задоволений у повному обсязі.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її за допомогою засобів поштового зв`язку.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті подала касаційну скаргу до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Державній службі України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про відстрочення сплати судового збору, вказану касаційну скаргу залишено без руху у зв`язку з відсутності документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

12 травня 2023 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржник подав клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому вказано, що в умовах воєнного стану на території України, виділення бюджетних асигнувань на сплату судового збору суттєво обмежено у зв`язку з чим здійснити оплату коштів за подання касаційної скарги наразі неможливо.

Вирішуючи клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору Суд виходить з наступного.

За приписами частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин 1, 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Виключний перелік підстав для звільнення від сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору та суб`єктів, які можуть бути звільнені від сплати такого збору або мають право на його відстрочення наведено у статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Подані заявником докази не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про запровадження воєнного стану на території України, що, зокрема, стало причиною для невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо сплати судового збору для органу державної влади, оскільки заявником не додано належних доказів на підтвердження наявності непереборних обставин, які, у взаємозв`язку із введенням воєнного стану, вплинули на роботу цього державного органу та перешкоджали йому виконати вимоги ухали.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. При цьому, у зазначеній постанові, цей висновок стосувався саме юридичної особи (а не суб`єкта владних повноважень) про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Однак у поданому клопотанні, окрім посилання на неможливість проведення платежів, недостатність фінансування Укртрансбезпеки та скрутний майновий стан скаржника, викликаний режимом воєнного стану в Україні, контролюючий орган не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати у цій справі суми судового збору у встановлений в ухвалі суду строк. Тобто відсутні належні обґрунтування підстав для відстрочення сплати судового збору; не надано відповідні докази.

Також, колегія суддів вважає недоречними посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як підставу для відстрочення сплати судового збору, оскільки висновки цього суду направленні на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і захист прав людини та юридичної особи, а не органів державної влади.

Правові висновки ЄСПЛ не можуть поширюватися для захисту прав та інтересів суб`єктів владних повноважень, через їх спрямованість на захист конвенційних прав осіб, що знаходяться під юрисдикцією держави підписанта Конвенції.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.

Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на те, що станом на 23 травня 2023 року заявник не усунув зазначені в ухвалі недоліки касаційної скарги і не просив продовжити строк на їх усунення, скарга не приймається до розгляду і повертається особі, яка її подала.

Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній службі України з безпеки на транспорті у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року у справі №420/3993/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНІ РІШЕННЯ" до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді О.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська