Ухвала

від 02.06.2023 по справі 183/6901/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/6901/22

№ 1-кс/183/2002/23

02 червня 2023 року Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Новомосковської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42022042110000037 відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, -

встановив:

прокурор звернувся до суду з клопотанням, в якому посилається на те, що 12 липня 2022 року до Новомосковської окружної прокуратури надійшла заява від директора ТОВ АГРО-ТЕРРА ОСОБА_4 про те, що невідомі особи підробили його підпис в договорах суборенди земельних ділянок, укладених з ТОВАГРО-ТЕРРА СВ, а саме: щодо Договору оренди № 1 від 12.10.2016, кадастровий номер (далі к/н)1222384000:01:001:0020, укладено договір суборенди №11 від 22.09.2021; щодо Договору оренди №2 від 12.10.2016, к/н1222384000:01:001:0019, укладено договір суборенди №12 від 22.09.2021; щодо Договору оренди №3 від 12.10.2016, к/н1222384000:01:001:0141, укладено договір суборенди № 7 від 22.09.2021; щодо Договору оренди №4 від 12.10.2016, к/н1222384000:01:001:0036, укладено договір суборенди №8 від 22.09.2021; щодо Договору оренди №6 від 12.10.2016, к/н1222384000:01:001:0037, укладено договір суборенди №13 від 22.09.2021; щодо Договору оренди №7 від 12.10.2016 року, к/н1222384000:01:001:0039, укладено договір суборенди №10 від 22.09.2021; щодо Договору оренди №10 від 12.10.2016, к/н1222384000:01:002:0069, укладено договір суборенди №9 від 22.09.2021, а також щодо власної земельної ділянки к/н 1222384000:01:001:0075, укладено договір користування для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) б/н від 24.09.2021.

Дізнавачем допитано представника потерпілогодиректораТОВ АГРО-ТЕРРАСВ ОСОБА_5 , який пояснив, що учасником Товариства є ОСОБА_6 та відповідно до ст.5 Статуту ТОВ «АГРО-ТЕРРА СВ», частки учасників товариства складають: ОСОБА_5 50% та ОСОБА_6 50%.

На орендованих та власній земельних ділянках Товариство займалось вирощуванням сільськогосподарських культур, реалізацією врожаїв, обробкою земель та ін., за рахунок чого отримувало дохід, що і є головною метою створення та діяльності товариства.

Восени 2021 року між заявником та ОСОБА_6 виник конфлікт з приводу діяльності підприємства, в результаті якого останній обмежив фізичний доступ ОСОБА_5 до офісу підприємства та господарсько-фінансової документації, у тому числі первинної бухгалтерської документації, податкової звітності, печаток й штампів та інших документів.

Після цього, між сторонами на протязі тривалого часу відбувався діалог з приводу врегулювання конфліктної ситуації та вирішення подальшої долі підприємства. При цьому, періодично у ОСОБА_5 виникав певний доступ до вищевказаної документації, проте фактично він був позбавлений можливості здійснення повноцінного управління товариством. Слід зазначити, що в цей момент підприємство знаходилось в період міжсезоння з мінімальною кількістю фінансово-господарських операцій. Крім того, як пояснив ОСОБА_5 вказаний конфлікт ним сприймався як незначне непорозуміння, яке не може негативно вплинути на подальшу долю підприємства. Товариство має два засновники, з часткою уставного капіталу по 50% кожен, керівництво якого здійснює директор (тобто ОСОБА_5 ), а також відповідно до положень Статуту підприємства ОСОБА_6 , який наділений повноваженнями діяти від імені підприємства та здійснювати поточну діяльність.

Приблизно в червні 2022 року, ОСОБА_5 , стало відомо, що зазначені орендовані земельні ділянки, як і власна земельна ділянка були передані у користування іншому сільськогосподарському товариству, а саме ФГ «КАМЕЛІЯ», начебто на підставі укладенихдоговорів суборенди земельних ділянок.

З відкритого реєстру прав на нерухоме майно, стало відомо, що дійсно було укладено договори суборенди земельних ділянок, відомості про які внесено до вказаного реєстру, а також укладено щодо власної земельної ділянки договір постійного користування (емфітевзису).

Враховуючи порушення інтересів ТОВ «АГРО-ТЕРРА СВ», директором та учасником якого є ОСОБА_5 , ним було подано до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву про визнання недійсними договорів суборенди, емфітевзису та скасування реєстраційних записів про них, за результатом чого, відкрито судове провадження: справа №904/183/22.

В ході розгляду справи, представником ФГ «КАМЕЛІЯ» до суду було подано відзив на позовну заяву та додано додатки до нього, де серед іншого знаходились копії вказаних договорів суборенди та емфітевзису.

Також, допитаний як представник потерпілого ОСОБА_5 пояснив, що ознайомившись із вказаними копіями договорів, ним було встановлено, що договори було укладено начебто від його імені, хоча він їх не підписував та не укладав. Підписи проставлені на договорах від його імені йому не належать та мають явні ознаки підробки з імітацією його дійсного підпису. Такі договори він взагалі вперше побачив. Більш того, ОСОБА_5 зазначив, що в нього взагалі не було жодного наміру на укладення та підписання вищезазначених договорів суборенди земельних ділянок.

В подальшому було встановлено, що всі орендовані товариством вищезазначені земельні ділянки були передані Фермерському господарству «Камелія» в особі голови ОСОБА_7

За ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів, що перебувають у володінні Товариства від 31 жовтня 2022 року, а саме до господарсько-фінансової документації, у тому числі бухгалтерської документації, печатки та штампів Товариства за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою АДРЕСА_2 , 11 листопада 2022 року, було здійснено вказану слідчу дію в присутності адвоката ОСОБА_8 , але вказані речі та документи відсутні за двома адресами. Приміщення по АДРЕСА_2 знаходиться в оренді разом з ТОВ «Венес 1991», ТОВ «Кайдаки Агро» та Агрозернотранс».

Разом з тим, допитано в якості свідка ОСОБА_6 у присутності адвоката ОСОБА_8 , який пояснив, що приблизно з вересня 2021 року ОСОБА_5 не надає доступу до документів Товариства, печаток та штампів (такий доступ був відсутній і раніше). Де фактично вони перебувають на сьогоднішній день йому невідомо, але є припущення, що вказані документи, печатка, штампи перебувають за юридичною адресою ТОВ «АГРО-ТЕРРА СВ» або ж за місцем мешкання ОСОБА_5 чи його діда ОСОБА_9 , який до травня 2019 року був Директором Товариств, та фактично здійснював управління часткою ОСОБА_5 в Товаристві. Також це може бути за місцем розташування складів орендованих ТОВ «АГРО-ТЕРРА СВ» у ОСОБА_9 як фізичної особи (Магдалинівський р-н, с. Велика Козирщина, вул. Леніна, 43).

ОСОБА_7 , яка є донькою свідка та засновником ФГ «Камелія». Між ТОВ «АГРО-ТЕРРА СВ» (в особі ОСОБА_5 ) та ФГ «Камелія» були укладені договори суборенди певних земельних ділянок. Договори укладені восени 2021 року та зареєстровані належним чином. Вказане рішення приймалося на загальних зборах засновників ТОВ «АГРО-ТЕРРА СВ», про що складено протокол загальних зборів, який знаходиться у ОСОБА_5 .

Після початку повномасштабної війни зі сторони Російської Федерації, ОСОБА_7 вимушена була переїхати в більш безпечне місце на західну Україну. При переїзді вона забирала з собою всі необхідні речі, цінності та документи, в тому числі і договори суборенди земельних ділянок.

Коли ОСОБА_7 повернулась додому, то повідомила, що оригінали договорів та ще певних документів, вона не може відшукати. Імовірно вони були втрачені при переїзді.

Тобто, речі та документи, визначені ухвалою слідчого судді у володінні ОСОБА_7 не перебувають, а знаходяться у директора ТОВ «АГРО-ТЕРРАСВ» - ОСОБА_5 та більше року не можу отримати доступ до них, адже ОСОБА_5 їх переховує.

Також, свідок надав інформацію, що частина орендованих земельних ділянок, вибули із володіння ТОВ «АГРО-ТЕРРА СВ», шляхом дострокового розірвання договору оренди за ініціативи саме директора ТОВ «АГРО-ТЕРРАСВ» - ОСОБА_5 . На момент розірвання договорів оренди, земельні ділянки були засіяні зерновими культурами та соняшником, як наслідок, Товариство не зібрало врожай та не отримало прибутку, що завдало значної матеріальної шкоди Товариству. В подальшому, пайщики розірваних договорів оренди, уклали договір оренди з ФГ «Мирне 2010», в особі ОСОБА_9 тобто діда ОСОБА_5 . Фактично, такими маніпуляціями, земельні ділянки були виведені з ТОВ «АГРО-ТЕРРА СВ» для передачі їх ФГ «Мирне 2010».

Всупереч інтересам ТОВ «АГРО-ТЕРРА СВ», одноосібно, без рішення загальних Зборів учасників товариства, ОСОБА_5 прийняв рішення про розірвання договорів оренди, в зв`язку з чим ТОВ «АГРО-ТЕРРА СВ» перестало отримувати дохід.

Також встановлено, що ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з вимогами про скасування договорів суборенди. Як пояснив свідок ОСОБА_6 , приблизно в липні місяці 2022 року, ОСОБА_5 надав суду довідку про свою заробітну платну, яку завірив своїм підписом та печаткою товариства, тобто вказана печатка є у його володінні та його твердження, що печатка перебуває у свідка є безпідставними та не відповідають дійсності.

23 грудня 2022 року кримінальне провадження закрито дізнавачем СД Новомосковського РВПГУНП в Дніпропетровській області на підставі ч. 1 п. 2, ст. 284 КПК України.

29 травня 2023 року провадження відновлено та 30 травня 2023 року від адвоката ОСОБА_10 , який представляє інтереси директора Товариства, надійшло клопотання про накладення арешту та заборону використання земельних ділянок. Дізнавачем винесено постанову про часткову відмову у задоволенні клопотання.

Враховуючи викладене, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження накладені арешту на земельні ділянки1222384000:01:001:0141; 1222384000:01:001:0020; 1222384000:01:001:0036; 1222384000:01:001:0037;1222384000:01:001:0039; 1222384000:01:002:00691222384000:01:001:0075; 1222384000:01:001:0019, які розташовані на території Магдалинівського району Дніпропетровської області.

В судове засідання прокурор не з`явилася, надала заяву про розгляд клопотання в її відсутності.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та надані до нього копії документів, вважає клопотання не обґрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню.

12 липня 2022 року відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042110000037 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Слідчим суддею також досліджено протокол про призначення групи дізнавачів від 15.07.2022 року, заява про кримінальне правопорушення від ТОВ «АГРО-ТЕРРА СВ», протокол допиту представника потерпілого від 15.07.2022 року; протокол тимчасового доступу до речей і документів від 11.11.1022 року, опис речей і документів від 11.11.2022 року, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 11.11.1022 року, опис речей і документів від 11.11.2022 року.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди,яка отримана юридичною особою; розумність та спів розмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;перелік і види майна, що належить арештувати;документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України.

Однак, зазначених вимог закону слідчий, не дотримався. Так, із клопотання слідчого про арешт майна, з яким він звернувся до суду вбачається, що він, як на підставу для накладення арешту на майно, посилається на ч. 2 ст. 170 КПК України та зазначає, що з метою забезпечення збереження речових доказів, необхідно накласти арешт з позбавленням права на розпорядження, користування, так як існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину та підлягає збереженню.

Слідчий суддя встановив що, клопотання прокуроране містить відомостей щодо пред`явлення підозри будь-якій особі в даному кримінальному провадженні,не містить посилань і на заявлений у ньому цивільний позов. Крім того, до клопотання також мають бути додані оригінали та копії документів та інших матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, але таких доказів прокурор не надав.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, прокурором не вказано, хто саме є власником зазначених у клопотання земельних ділянок, не взято до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В зв`язку з чим в заявленому клопотанні прокурора про накладення арешту необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

постановив :

в задоволенні клопотання прокурора Новомосковської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42022042110000037 відкритого заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.358КК України,-відмовити.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1