Рішення

від 29.05.2023 по справі 446/1622/22

КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 446/1622/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2023 м. Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Котормус Т.І.;

за участі секретаря судового засідання Груба Л.М.;

Справа № 446/1622/22

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

представники позивача ОСОБА_2 ;

відповідач Держава Україна в особі:

Державної казначейської служби України;

Головного управління

Національної поліції у Львівській області;

Львівської обласної прокуратури;

представник

Львівської обласної прокуратури Клак Юрій Григорович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 додержави Українав особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Львівській області та Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

17.10.2022 позивач ОСОБА_1 подала до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, в якій просить стягнути з державного бюджету на її користь суму відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 12.09.2019 відносно неї було розпочато кримінальне провадження за ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, та 10.02.2020 їй повідомлено про підозру за цими статтями кримінального закону, яку 04.03.2020 змінено. В подальшому, вироком суду від 22.10.2021 її було визнано невинуватою у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано її за відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20.09.2022 вказаний вирок було залишено без змін.

Посилаючись на норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначила моральну шкоду у розмірі кратному до мінімальної заробітної плати та кількості місяців перебування під судом і слідством, яка становить 207 700,00 грн.

Ухвалою суду від 19.10.2022 відкрито провадження в справі, визначено, що розгляд справи проводитиметься за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

17.11.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Львівської обласної прокуратури, в якому представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки будь-яких доказів моральних страждань позивач не надає, що свідчить про відсутність такої шкоди. Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, то такий є неспівмірним, необґрунтованим, не відповідає критерію реальності та не підтверджується долученими до заяви доказами.

28.11.2022 до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якому адвокат вказав, що заявлений позивачкою розмір відшкодування моральної шкоди є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами. Щодо заявлених вимог про відшкодування витрат понесених на правову допомогу, то такі заявлені у відповідності до вимог закону.

Також, 07.12.2022 до суду також надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Державної казначейської служби України, в якому просив суд у задоволенні позовних вимог до казначейської служби відмовити повністю, оскільки казначейська служба не є належним відповідачем у справі. Крім того, посилався на недоведеність факту заподіяння моральної шкоди, оскільки до позивачки не застосовувались жорсткі запобіжні заходи, такі як тримання під вартою чи домашній арешт.

Ухвалою суду від 06.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 24.01.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача, прокурора Клак Ю.Г. про зупинення провадження у справі.

08.05.2023 представник відповідача, прокурор Клак Ю.Г. подав до суду письмові пояснення, в яких вказав, що позивачкою не доведено належними чи допустимими доказами факт заподіяння їй моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою нею шкодою, а також понесені витрати на професійну правову допомогу. А тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим у їх задоволенні необхідно відмовити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та просив їх задовольнити вказавши, що такі вимоги є мінімально гарантованим державою рівнем відшкодування моральної шкоди за незаконне переслідування органу досудового розслідування.

Представник прокуратури просив у задоволенні позову відмовити, оскільки вважав недоведеним факт заподіяння моральної шкоди. Також вказав, що оскільки позивачка протягом часу слідства та суду отримувала пенсійне забезпечення від держави, то це вказує на відсутність для неї негативних наслідків, а отже і відсутність будь-якої моральної шкоди.

Представники ГУ НП у Львівській області та Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явились, однак суд ухвалив проводити розгляд справи без їх участі, оскільки такі були повідомлені належним чином, а їх неявка не перешкоджає судовому розгляду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

10 лютого 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, яку змінено повідомленням від 04.03.2020, оскільки за версією органу досудового розслідування вона вчинила розтрату чужого майна, шляхом зловживання своїм службовим становищем та вчинила службове підроблення, тобто складання і видачу службовою особою завідомо неправдивих документів (а.с. 38-47).

13 квітня 2020 року начальник Кам`янка-Бузького відділу Радехівської місцевої прокуратури затвердила обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України та скерувала його до суду (а.с. 48).

Вироком Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22.10.2021 ОСОБА_1 визнати невинуватою у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано її за відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень (а.с. 13-20).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20.09.2022 вирок Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22.10.2021 залишено без змін (а.с. 21-27).

Постановою Верховного Суду від 02.05.2023 вирок Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22.10.2021 та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20.09.2022 залишено без змін (а.с. 186-188).

Згідно зі статтею 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

А частина 7 цієї статті передбачає, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Спеціальним законом, яким є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у статті 2 визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає зокрема у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

З огляду на зазначені норми права, суд вважає, що оскільки кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було закінчено саме у зв`язку з відсутністю у її діях складу кримінального правопорушення і відповідно судом було її виправдано за пред`явленим обвинуваченням, то мали місце незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури та суду, що в свою чергу є правовою підставою для відшкодування завданої шкоди.

Оцінюючи посилання представника прокуратури щодо відсутності доказів завдання такої шкоди, суд вважає їх безпідставними, так як у випадку незаконного кримінального переслідування, право особи отримати відшкодування моральної шкоди виникає внаслідок самого факту такого незаконного переслідування і прямих норм закону, які гарантують таке відшкодування.

Суд вважає, що сам факт незаконного кримінального переслідування створює такі вимушені життєві зміни та переживання, що є моральною шкоду за критерієм душевних страждань, що зазнає фізична особа і в даному випадку зазнала і ОСОБА_1 .

Визначаючи розмір такої моральної шкоди, суд виходить з норми статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», де передбачено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відтак, враховуючи, що з моменту пред`явлення ОСОБА_1 підозри (10.02.2020) до постановлення ухвали Львівського апеляційного суду (20.09.2020), якою ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень пройшло повних 31 місяць і 10 днів, а розмір мінімальної заробітної плати, який визначений законом станом на момент звернення позивачки до суду становив 6700,00 грн., то позивачка вірно визначила розмір моральної шкоди на рівні 207 700,00 грн., який і підлягає стягненню на її користь.

Водночас, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивачки до кожного з відповідачів окремо, суд дійшов висновку, що такі не підлягають до задоволення в частині вимог до відповідача - Державної казначейської служби України з огляду на таке.

Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є держава Україна. А відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Також, як зазначено у ч. 4 ст. 58 ЦПК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Оскільки кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 розслідувалося силами Головного управління Національної поліції у Львівській області, а державне обвинувачення в суді підтримувалося представниками Львівської обласної прокуратури, то саме такі органи державної влади є належними відповідачами у цій справі.

Щодо Державної казначейської служби України, то суд вважає, що у задоволенні вимог до цього органу державної влади необхідно відмовити, оскільки відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Також,як зазначилаВелика ПалатаВерховного Судувирішуючи подібніза змістомправовідносини,а самеу п.44постанови від27.11.2019№ 242/4741/16-ц, держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Таким чином, оскільки Державна казначейська служба України не був тим органом державної влади, який реалізовував державну політику у сфері правоохоронної діяльності відносно ОСОБА_1 , то він не може бути відповідачем у справі за її позовом до держави, а відповідно у задоволенні позову до такого відповідача необхідно відмовити.

Також, вирішуючи питання про формулювання резолютивної частини рішення суду, суд виходив з того, що сформульована позивачем позовна вимога про стягнення шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку є фактично встановленням порядку виконання рішення, тому вважає таке формулювання некоректним.

Водночас, суд вважає, що вірним буде формулювання яким передбачити стягнення з Державного бюджету України на користь позивачки відповідної суми коштів. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду висловленою у постанові №303/3973/17 від 28.10.2020.

Однак, суд вважає, що вказані обставини не зумовлюють часткового задоволення позову, оскільки не змінюють суми позовних вимог, які просить стягнути позивачка.

Стосовно стягнення судових витрат у справі, суд вказує таке.

Судовий збір не є позовними вимогами, за які у даному випадку відповідає держава, відтак підлягає розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України, а тому такий необхідно стягнути з відповідачів у рівних частинах, якщо останні не звільнені законом від сплати такого.

Враховуючи висновки суду про те, що належними відповідачами у цій справі є саме Головне управління Національної поліції у Львівській області та Львівська обласна прокуратура, то з них необхідно стягнути судовий збір по 1038,50 грн. з кожного.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки як видно з їх обґрунтування, такі витрати не стосуються даної справи, а кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 .

Однак, суд не може вирішувати питання судових витрат у іншій справі, оскільки чинним процесуальним законом такого не передбачено і суд таким правом не наділений.

А так як будь-яких доказів витрат на професійну правничу допомогу у даній справі позивачка не надала, то підстав для їх стягнення немає.

Керуючись ст. ст. 82, 141, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 додержави Українав особі Головного управління Національної поліції у Львівській області та Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 207 700,00 грн. (двісті сім тисяч сімсот гривень) на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України відмовити.

Стягнути в рівних частинах з Головного управління Національної поліції у Львівській області та Львівської обласної прокуратури в дохід держави 2077,00 грн. судового збору, а саме по 1038,50 грн.

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Лущанець Миколи Васильовича про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Повний текст рішення складено 08 червня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду, який обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.І. Котормус