Рішення

від 08.06.2023 по справі 677/55/23

КРАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 677/55/23

Провадження № 2/677/263/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

08.06.2023року м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Шовкуна В.О.,

за участі секретаря судового засідання Коломієць Л.В.,

учасники справи:

прокурор Лелюк Т.В.,

Представник відповідача-позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

Відповідач-позивач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красилів цивільну справу за первісним позовом першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Житниця Поділля» про конфіскацію земельної ділянки, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (в інтересах якого діє Хмельницька окружна прокуратура), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Житниця Поділля» про продовження строку для відчуження земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

Перший заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури О. Намистюк в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 проконфіскацію земельної ділянки, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину серії НВО 773179, зареєстрованого в реєстрі за №250, виданого 10.03.2017 року приватним нотаріусом Красилівської районного нотаріального округу Хмельницької області Шлейник М.С., набув право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.9308 га із кадастровим номером 6822789500:06:001:0028, яка знаходиться на території Щиборівської сільськоїради,Хмельницького району,Хмельницької області.10.03.2017року відомостіщодо набуття ОСОБА_1 права приватневласності назгадану земельнуділянку внесенодо Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно.В подальшому, зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 передав в користування на умовах оренди ТОВ «Житниця Поділля» на підставі договору оренди від 10.03.2017 року із строком дії договору по 10.03.2024 року.

Разом із тим, окружною прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13.14, 41 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) при використанні ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки. Так, ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 10.03.2017 року по даний час) в порушення вимог ч.4 ст. 81 ЗК України, не відчужив її, а лише передав в оренду, у зв`язку з чим є підстави конфіскації земельної ділянки у власність держави.

У зв`язкуз наведеним, просив позов задовольнити - конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку ОСОБА_1 із кадастровим номером 6822789500:06:001:0028, площею 1,9308 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Щиборівської сільської ради Хмельницького (колишній Красилівський) району Хмельницької області.; стягнути з відповідача на користь Хмельницької обласної прокуратури судові витрати по справі - 2481 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 1240,50 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.

Пред`являючи до суду даний позов, прокурор, як на правову підставу звернення до суду з даною позовною заявою зазначив бездіяльність уповноваженого органущодо здійсненнядержавного нагляду(контролю)в частинідотримання вимогземельного законодавства,використання таохорони земельусіх категорійі формвласності тав даномувипадку,з урахуваннямч.ч.2,4ст.145ЗК України,звернення досуду ізпозовом проконфіскацію земельноїділянки - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Ухвалою суду від 18.01.2023 року задоволено заяву першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури про забезпечення позову.

Ухвалою судді від 19.01.2023 року прийнято позовну заяву першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у даній справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.03.2023 року об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом Хмельницької окружної прокуратури в інтересах державив особіоргану,уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головногоуправління Держгеокадаструу Хмельницькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки (справа № 677/55/23) та цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (в інтересах якого діє Хмельницька окружна прокуратура), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача (Відповідачаза первісним позовом) про продовження строку для відчуження земельної ділянки (677/505/23).

Ухвалою суду від 25.04.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Аргументи учасників справи.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 24.03.2023року подалавідзив напервісний позов,у якомупозовні вимогипершого заступникакерівника Хмельницькоїокружної прокуратурив інтересахдержави вособі Головногоуправління Держгеокадаструу Хмельницькійобласті до ОСОБА_1 не визнала.Вказала,що прокурорне можевважатися альтернативнимсуб`єктомзвернення досуду ізамінювати належногосуб`єктавладних повноважень,який можеі бажаєзахищати інтересидержави.Уповноваженим органомздійснювати функціїдержави успірних правовідносинахс Державнаслужба Україниз питаньгеодезії,картографії такадастру (Держгеокадастр).який самостійномає правозвертатися досуду зметою здійсненнязахисту правта охоронюванихзаконом інтересівдержави,оскільки ГУДержгеокадастру єорганом державноївлади таодночасно територіальнимпідрозділом Держгеокадастру.Зазначила, що позов підписаний першим заступником прокурора Хмельницької окружної прокуратури, при цьому перший заступник прокурора окружної прокуратури має право підписувати позовні заяви лише у разі відсутності прокурора, проте такі відомості до позовної заяви не додані. До спірнихправовідносин повиннозастосовуватись законодавство,чинне намомент їхвиникнення таіснування.Зокрема,Земельного кодексуУкраїни станомна 01.01.2017року«Стаття 145.Припинення прававласності наземельну ділянкуособи,якій земельнаділянка неможе належатина правівласності.1. Якщо доособи переходитьправо власностіна земельнуділянку,яка зацим Кодексомне можеперебувати вїї власності,ця ділянкапідлягає відчуженнюі власникомпротягом рокуз моментупереходу такогоправа.2. У випадках,коли земельнаділянка цієюособою протягомвстановленого строкуне відчужена,така ділянкапідлягає примусовомувідчуженню зарішенням суду.3.Особа,до якоїпереходить правовласності наземельну ділянкуі якане моженабути правовласності наземлю,має правоотримати їїв оренду.»За відсутностіфакту добровільноговідчуження іноземнимгромадянином ОСОБА_1 до 10.03.2018року йпо данийчас успадкованихземельних ділянок,право власностівідповідача наних підлягаєприпиненню шляхомпримусового відчуженняцих земельнихділянок зарішенням судуз виплатоювиручених коштів ОСОБА_1 за вирахуваннямвитрат,пов`язанихз відчуженняммайна.Оскільки примусовевідчуження спірнихземельних ділянокбез компенсаціївідповідачу їхвартості булоб порушеннямйого прававласності вчастині забезпеченняпринципу «справедливоїрівноваги»,а саме:між законноюметою,що передбачаєтьсядля досягненняцілі,та засобами,які використовуються.В силуприписів ст.5ЦК України,право власності ОСОБА_1 на успадковануземельну ділянкуслід припинитисаме втакий спосіб,оскільки вінбув встановленийприписами законодавства,чинного намомент існуванняспірних правовідносин,а нешляхом конфіскаціїземельних ділянокпа користьдержави вособі Головногоуправління Держгеокадаструу Хмельницькійобласті,як прокурор у позовній заяві, що у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» № 552-ІХ від 31.03.2020 р. стало можним лише з 01.07.2021 року. А на момент розгляду справи є недоречним, бо Держгеокадастр вже не с розпорядником даної категорії земель.

Перший заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури О. Намистюк 30.03.2023 року подав відповідь на відзив на первісний позов, у якій вказав, що в даномувипадку порушенняінтересів державиполягає втому, ОСОБА_1 порушив визначенуст.ст.13,14,41Конституції України,ст.ст.80,81,145ЗК Українипроцедуру використанняземельної ділянкисільськогосподарського призначеннята якіноземний громадянинне відчуживупродовж рокупісля набуттяправа власності.На данийчас відповідачбез перешкодвикористовує спірнуземельну ділянкуна територіїУкраїни,передавши їїв орендусільськогосподарському підприємствута отримуючидохід натерм України.Наразі продовольчабезпека Українипотребує величезноїуваги,що тягнеза собоюневідкладне вжиттявичерпних заходівщодо поверненняземельних діляноку власністьдержави таїх подальшевикористання зметою забезпеченняпотреб упершу чергугромадян України.Окрім цього,воєнні дії,які ведутьсяна територіїУкраїни вкрайнегативно впливаютьна продовольчіпроцеси унашій державі,зокрема багатоземель сільськогосподарського призначенняна територіях,де ведутьсяактивні бойовідії,на данийчас забрудненіта неможуть використовуватисьза призначеннясотні гектарівзалишаються окупованими.Це всукупності призведедо зниженняврожайності,тому уцих умовахважливим єте,щоб кожназемельна ділянка,яка використовуєтьсяз порушеннямвимог законодавствабула безумовноповернута увласність держави.Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (ч. 3 ст. 23 Закону України «Пр прокуратуру»), позов поданий в порядку ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру». Твердження представника відповідача про те, що з даним позовом мала звертатися Щиборівська сільська рада є необґрунтованим, оскільки земельна ділянка знаходиться у приватній власності та не передавалася у власність спадкодавця чи відповідача із земель комунальної або державної власності. Законодавством України чітко визначено орган, який наділений повноваженнями щодо вжиття заходів до конфіскації земельної ділянки і такі повноваження органів місцевого самоврядування в даному випадку в законодавстві не закріплені. Заперечив, що до спірних правовідносин має застосовуватися законодавство у редакції станом на 01.01.2017 року, з тих підстав, що право власностівважається набутимпісля оформленняіноземцем абоособою безгромадянства правана спадщинув порядку,визначеному ЦКУкраїни,отримання відповідногосвідоцтва тареєстрації правна успадкованемайно.Оскільки за ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав, то обчислений річного строку на відчуження іноземцем або особою без громадянства ділянки розпочинається після вчинення ними відповідних дій. Невідчуження іноземцемчи особоюбез громадянстваземельної ділянкисільськогосподарського призначенняупродовж одногороку післянабута прававласності нанеї впорядку спадкуванняє триваючимправопорушенням,яке характеризуєтьсятим,що вказаніособи вчиняютьбездіяльність,такий ставпродовжується значнийчас,протягом якоговони безперервноне виконуютьпокладені наних закономобов`язки.Тому уповноважений орган може пред`явити позов на захист порушеного інтересу держави у будь-який час.

Перший заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури О. Намистюк 06.04.2023року подаввідзив назустрічну позовнузаяву,у якомупозовні вимоги ОСОБА_1 не визнав,та вказав,що аргументпозивача проте,що «пропущенийвстановлений закономоднорічний строкна відчуженняземельної ділянкичерез незнаннявідповідної норми»є непереконливим. Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав, то обчислення річного строку на відчуження іноземцем або особою без громадянства ділянки розпочинається після вчинення ними відповідних дій. Невідчуження іноземцемчи особоюбез громадянстваземельної ділянкисільськогосподарського призначенняупродовж одногороку післянабуття прававласності нанеї впорядку спадкуванняє триваючимправопорушенням,яке характеризуєтьсятим,що вказаніособи вчиняютьбездіяльність,такий станпродовжується значнийчас,протягом якоговони безперервноне виконуютьпокладені наних закономобов`язки. ОСОБА_1 набув правовласності наспірну земельнуділянку 10.03.2017року,та передаввказану земельнуділянку укористування наумовах орендиТОВ «ЖитницяПоділля» напідставі договоруоренди від10.03.2017року ізстроком діїдоговору по10.03.2024року.Вказане свідчитьпро відсутністьнаміру позивачаприпиняти правовласності назгадану земельнуділянку,виконуючи покладеніна іноземцівобов`язки,передбачені ч.4ст.81Земельного кодексуУкраїни,а такожбажання отриманняпостійного доходувід наданнятакої ділянкив оренду.Звернення ОСОБА_1 до суду із зустрічною позовною заявою спрямоване перш за все задля уникнення настання негативних наслідків внаслідок грубого порушення позивачем норм Земельного кодексу України.

07.04.2023 року на адресу суду надійшов відзив представника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Плюх В.О. на зустрічну позовну заяву, у якому позовні вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо продовження строку на відчуження земельної ділянки не визнала, вказала, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не наділене повноваженнями щодо продовження строку іноземцям та особам без громадянства для відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину. Вказала, що за відсутності факту «добровільного» відчуження іноземним громадянином чи особою без громадянства успадкованої земельної ділянки вона підлягає примусовому відчуженню.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги первісного позову підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, вимоги зустрічного позову не визнав, та вказав, що відсутні правові підстави для продовження строку на відчуження земельної ділянки. Також звернув увагу на технічну помилку в резолютивній частині своїх позовних вимог, а саме, помилково вказано замість Щиборівської Щиборівецька сільська рада, однак кадастровий номер, який ідентифікує оспорювану земельну ділянку вказаний правильно.

Представник позивача - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Плюх В.О. у судове засідання не з`явилась, надіслала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, позовні вимоги щодо конфіскації земельної ділянки у відповідача підтримала, просила відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 у судовому засіданні повідомила, що позовні вимоги прокурора не визнають, вимоги за зустрічним позовом підтримують у повному обсязі, просила позов ОСОБА_1 задовольнити та продовжити ОСОБА_1 строк для відчуження спірної земельної ділянки.

Відповідач позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, позовні вимоги прокуратури не визнав.

Представник третьої особи - ТОВ «Житниця Поділля» у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомили, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Позиція суду.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши учасників справи, розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, на підставісвідоцтва проправо наспадщину серіїНВО 773179,зареєстрованого вреєстрі за№ 250,виданого 10.03.2017року приватнимнотаріусом Красилівськоїрайонного нотаріальногоокругу Хмельницькоїобласті ШлейникМ.С.,набув правовласності наземельну ділянкуіз цільовимпризначенням дляведення товарногосільськогосподарського виробництваплощею 1.9308га ізкадастровим номером6822789500:06:001:0028,яка знаходитьсяна територіїЩиборівської сільськоїради,Хмельницького району,Хмельницької області.10.03.2017року відомостіщодо набуття ОСОБА_1 права приватневласності назгадану земельнуділянку внесенодо Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно.В подальшому, зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 передав в користування на умовах оренди ТОВ «Житниця Поділля» на підставі договору оренди від 10.03.2017 року із строком дії договору по 10.03.2024 року.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 312579865 від 17.10.2022 року та № 314881077 від 11.11.2022 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.03.2017 року внесено відомості про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 6822789500:06:001:0028, площею 1,9308 га, з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського господарства»; 03.11.2017 року зареєстровано право оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6822789500:06:001:0028на підставі договору оренди землі від 10.03.2017 року, укладеного між ТОВ «Житниця Поділля» та ОСОБА_1 , строк дії оренди до 10.03.2024 року.

Станом на дату розгляду справи відповідач, який є іноземним громадянином, продовжує бути власником вищевказаної земельної ділянки.

Зазначені обставинипідтверджуються такимидоказами усправі,а саме: інформаційними довідками із Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 312579865 від 17.10.2022 року та № 314881077 від 11.11.2022 року; копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серії НВО 773179 від 10.03.2017 року; листом Хмельницької окружної прокуратури № 50-6565вих-22 від 16.11.2022 року; листом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 10-22-0.4-2943/2-22 від 22.12.2022 року.

Мотиви з яких виходить суд і застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятійстатті 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Надаючи оцінку аргументам, наведеним прокурором в позовній заяві, а також у судовому засіданні, суд виходить із такого.

Щодо повноваження прокурора

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В позовнійзаяві прокуроробґрунтовуючи своєзвернення досуду вказав, що окружною прокуратурою було надіслано Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області лист від 02.12.2022 року № 50-6885вих-22 про виявленні порушення з вимогою вжити заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку. Разом з тим, уповноваженим державою органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито та листом № 10-22-0.4-3010/2-22 від 28.12.2022 року повідомлено окружну прокуратуру про відсутність коштів на сплату судового збору, як причину невжиття заходів, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді. Позивач у позові вказав, що зазначені уповноваженим органом причини не є поважними та не дають підстав залишити без реагування вказані порушення. Підставою представництва в даних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17.04.2019 року у справі № 923/560/18, від 18.04.2019 року у справі № 913/299/18, від 13.05.2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно дост. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 1302 від 09.12.2021 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до пп. 46 п. 4 вищевказаного положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженим наказом Держгеокадастру № 603 від 23.12.2021 року, визначено, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та їй підпорядковане.

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства, саме Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, наділене правом на звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Враховуючи обставини цієї справи, за наявності суспільного інтересу, необхідності забезпечення продовольчої безпеки в умовах ведення бойових дій та окупації території України, у тому числі земель сільськогосподарського призначення, що призводить до зниження врожайності, за наявності суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з грубим порушенням вимог чинного законодавства, бездіяльність органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, щодо звернення до суду з позовом, суд доходитьвисновку,що прокуророму повніймірі підтвердженонаявність достатніхпідстав дляздійснення захистузаконних інтересівдержави в суді у даній справі.

Щодо твердження представника відповідача-позивача, з приводу того, що позов підписаний першим заступником прокурора Хмельницької окружної прокуратури, при цьому перший заступник прокурора окружної прокуратури має право підписувати позовні заяви лише у разі відсутності прокурора, проте такі відомості до позовної заяви не додані, суд зазначає про те, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Щодо суті заявлених вимог первісного позову

Положення статей13,14 Конституції Українивизначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями ЦК України та ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 39 вищевказаного закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка, яка належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на неї поширюється дія законодавства України.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Статті 13,14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зі ст.ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм ЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також і іноземці та особи без громадянства.

Зокрема, іноземці та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Згідно ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно дост. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Статтею 22 ЗК Українивизначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

В оцінці факту володіння у цій справі суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), згідно з яким особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач, який є іноземцем, набув право власності на спірну земельну ділянку 10.03.2017 року в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому у відповідності до приписів ст. 81 ЗК України зобов`язаний був відчужити її протягом року, а саме до 10.03.2028 року, що свідчить про наявність підстав для конфіскації такої земельної ділянки на користь держави.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України 17.07.1997 року № 475/97-ВР і, з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, застосовується судами України, як частина національного законодавства. При цьому, розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Судом не ставиться під сумнів законність втручання у право власності відповідача, зважаючи на існування загальновідомого, чітко визначеного ЗК України обов`язку іноземця чи особи без громадянства, відчужити в річний строк прийняту у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Таким чином, у суду немає підстав вважати, що у відповідача ОСОБА_1 існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище нормами законодавства та зробити висновки щодо наявності обов`язку відчужити спірні земельні ділянки.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Щодо суті заявлених вимог зустрічного позову

Право власності вважається набутим після оформлення іноземцем або особою без громадянства права на спадщину в порядку, визначеному ЦК України, отримання відповідного свідоцтва та реєстрації прав на успадковане майно.

Оскільки за ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав, то обчислення річного строку на відчуження іноземцем або особою без громадянства ділянки розпочинається після вчинення ними відповідних дій.

Невідчуження іноземцемчи особоюбез громадянстваземельної ділянкисільськогосподарського призначенняупродовж одногороку післянабуття прававласності нанеї впорядку спадкуванняє триваючимправопорушенням,яке характеризуєтьсятим,що вказаніособи вчиняютьбездіяльність,такий станпродовжується значнийчас,протягом якоговони безперервноне виконуютьпокладені наних закономобов`язки.А тому, до спірних правовідносин у даній справі підлягає застосуванню законодавство України, чинне на момент пред`явлення до суду даної позовної заяви, що свідчить про те, що прокурором обрано вірний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах.

Як вже зазначалось вище, державна реєстрація права власності відповідача на спірну земельну ділянку відбулась 10.03.2017 року, та станом на дату надходження до суду даного позову, земельна ділянка відповідачем, на порушення ч. 4 ст. 81 ЗК України, не відчужена.

Земельним кодексом України визначено імперативною нормою (ч. 4 ст. 81 ЗК України) строк на відчуження іноземцем земель сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину один рік.

Альтернативних строків щодо відчуження земель сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину іноземцем, Земельним кодексом України не передбачено, як і не передбачено поновлення, продовження, чи переривання такого строку на відчуження землі, перебіг якого у даних правовідносинах сплив 10.03.2018 року.

При цьому, суд зауважує, що у переліку повноважень, затверджених зазначеним вище Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, відсутні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо продовження строку на відчуження іноземцями та особами без громадянства земель сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач, будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (з 10.03.2017 року по теперішнійчас)не відчуживїї,а лишепередав воренду,є підставидля конфіскаціїспірної земельноїділянки увласність державив особіГоловного управлінняДержгеокадастру уХмельницькій області,а томупозовні вимогипрокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки підлягають задоволенню.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (в інтересах якого діє Хмельницька окружна прокуратура), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Житниця Поділля», про продовження строку для відчуження земельної ділянки - у зв`язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 7ст. 158 ЦПК Україниу разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову сторонами не подане. Тому відсутні підстави для їх скасування.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Первісний позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь Хмельницької обласної прокуратури, яка є платником судового збору у даній справі, підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви 2481 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову 1240,50 грн.

Оскільки у задоволенні зустрічного позову відмовлено, то судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1095 грн. покладаються на відповідача - позивача ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-13, 81, 82, 89, 133, 141, 158, 264-265, 273, 282, 289 ЦПК України, ст.ст. 346, 356 ЦК України, ст.ст. 1, 19, 22, 81, 125, 140, 143, 145 Земельного кодексу України, ст.ст. 38, 39 Закону України «Про міжнародне приватне право», ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»,суд, -

УХВАЛИВ:

Позов першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Житниця Поділля» про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку ОСОБА_1 із кадастровим номером 6822789500:06:001:0028, площею 1,9308 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Щиборівської сільської ради Хмельницького (колишній Красилівський) району Хмельницької області.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (в інтересах якого діє Хмельницька окружна прокуратура), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Житниця Поділля» про продовження строку для відчуження земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури 2481 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 1240,50 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач Хмельницька окружна прокуратура, місцезнаходження: 29000 м. Хмельницький, вул. Бориса Антоненка-Давидовича, 10.

Позивач Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, вул. Інститутська, 4/1, код ЄДРПОУ 39767479.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , посвідка на постійне проживання НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 09.06.2023 року.

Суддя В.О. Шовкун