Рішення

від 05.06.2023 по справі 616/865/21

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 616/865/21

Номер провадження 2/948/543/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2023 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Косик С.М.,

за участю: секретаря Ткач Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів, -

у с т а н о в и в:

у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Великобурлуцького районного суду Харківської області зі вказаним позовом, в якому вона просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти в розмірі 2000,00 грн на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача на її користь судовий збір в розмірі 908,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Позов мотивований тим, що від спільного подружнього життя з відповідачем у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05.08.2020 року шлюб між сторонами був розірваний та 10.07.2020 року за рішенням суду з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання сина, оскільки відповідач не приймав участі в утриманні сина.

Під час спільного життя траплялися випадки морального ат фізичного насилля з боку відповідача і всі ці випадки на очах у дитини. Вся увага, яку проявляє колишній чоловік до дитини, поверхова та показова, спрямована на протидію позивачу, батько не спілкується з сином, не провідує його в дитячому садочку, не цікавиться його перебуванням в навчальному закладі, не цікавиться та не піклується його здоров`ям, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не займається його підготовкою до самостійного життя, оскільки не забезпечує необхідного харчування, лікування дитини, не створює умов для отримання ним освіти, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Також відповідач має заборгованість по сплаті аліментів, яка складає станом на 01.07.2021 року 51 344,44 грн.

Позивач зазначає, що вона має стабільну роботу та господарство, займається лікуванням, вихованням та розвитком дитини, утримує та піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток сина.

У зв`язку з тим, що відповідач має мінливий дохід та приховує свій правдивий дохід, просить змінити спосіб стягнення аліментів та нараховувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн щомісячно, починаючи з моменту подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою від 17.01.2022 Великобурлуцький районний суд Харківської області відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання. Одночасно зазначив, що Службі у справах дітей та сім`ї Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області до підготовчого судового засідання необхідно подати до суду висновок щодо доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 53).

У грудні 2022 року вказана справа надійшла з Великобурлуцького районного суду Харківської області до Машівського районного суду Полтавської області, як до суду, якому відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду № 2/0/9-22 від 08.03.2022 змінено територіальну підсудність судових справ в умовах воєнного стану, зокрема, визначена підсудність справ Великобурлуцького районного суду Харківської області (а.с.75).

22.12.2022 Машівський районний суд прийняв справу до провадження та призначив підготовче засідання, одночасно зобов`язав Службу у справах дітей та сім`ї Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області, відповідно до ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, подати до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору (а.с.76).

06.04.2023 суд приєднав до справи висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду (а.с.115).

У судове засідання сторони та представник третьої особи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать довідки про доставку смс повідомлення позивачу, довідки про доставку електронного листа третій особі та рекомендоване повідомлення відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, яке не вручено у зв`язку з відсутністю останнього за зареєстрованим місцем проживання, оголошення про виклик відповідача на офіційному вебсайті суду (а.с.52,83-87,92-99, 116-121,124-129), представник позивача ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, одночасно повідомила, що неповнолітній ОСОБА_3 під час евакуації з Харківської області став свідком нслідків військової агресії рф проти України - бачив трупи людей та зруйнованої техніки окупантів, руйнування будинків українців. На даний час ОСОБА_3 з мамою знаходяться в Німечинні та хлопчик має повну родину, чоловік матері приділяє багато уваги ОСОБА_3 , хлопчик проходить реабілітацію у психолога, потроху соціалізується в школі. В спілкуванні з матір`ю згадує батька як погану людину, за словами матері, будь-які згадування про батька можуть нанести нову травму ОСОБА_3 (а.с.130,131).

У заяві від 21.02.2022 року до Великобурлуцького районного суду начальник Служби у справах дітей та сім`ї Великобурлуцької селищної ради Рябенко Т. просить суд розглядати справу без участі представника третьої особи та проти позову заперечень не має (а.с.74).

Суд уважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та представника третьої особи, дослідивши письмові докази.

Судом установлено, що позивачка та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25).

Сторони перебували в шлюбі з 21.07.2007 року та 05.08.2020 року шлюб був розірваний рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області (а.с.21,22).

Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та разом з нею зареєстрований син ОСОБА_3 та за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.26,30-32).

Як убачається з акта обстеження матеріально-побутових умов за місцем проживання позивачки (а.с.38), ОСОБА_1 проживає у будинку площею 86,8 кв.м., в якому є пічне опалення, водопостачання, каналізація, у власності є город, птиця та дві корови.

Позивачка ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно - працює провізором аптечного пункту №4 «Астарта» Товариства з обмеженою відповідальністю при Багатопрофільній лікарні №17 м.Харків з 26.06.2020 року, відповідальний та дисциплінований працівник, відносини з колективом хороші, користується повагою та авторитетом у керівництві (а.с.28,29).

Судовим наказом, виданим Великобурлуцьким ра онним судом Харківської області 10.07.2020 року по справі № 616/294/20 (а.с.23,24) стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/ частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 19.05.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з повідомленням Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві від 10.08.2021 року, станом на 01.07.2021 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментам складає 51 344,44 грн (а.с.39).

За характеристикою ОСОБА_3 , наданою за місцем навчання КЗ «Червонохвильський ліцей Великобурлуцької селищної ради» Куп`янського району Харківської області, Назар старанний учень, добре запам`ятовує на уроці, проте не завжди уважний. Мовлення розвинуто добре, словниковий запас значний, навички письма достатньо розвинуті, має добрий загальний розвиток. За характером веселий, товариський, розсудливий, підтримує дружні стосунки з усіма учнями класу. Мама цікавиться навчанням сина та відповідально ставиться до його виховання (а.с.27).

Згідно з довідкою КНП «Великобурлуцький центр первинної медико-санітарної допомоги» Великобурлуцької селищної ради від 02.11.2021 року № 996 лікар педіатр спостерігає за ОСОБА_3 з 25.04.2019 року, батько ОСОБА_2 жодного разу з сином педіатра не відвідував, станом здоров`я ОСОБА_3 цікавиться його бабуся ОСОБА_6 та мати ОСОБА_1 , мати виконує рекомендації лікаря (а.с.33).

За інформацією директора КЗ «Червонохвильський ліцей Великобурлуцької селищної ради» від 20.12.2021 року батько ОСОБА_2 був присутній на святі першого дзвоника в сина ОСОБА_3 , поведінка була адекватною, коректною. Зі слів класного керівника, батько в телефонному режимі цікавиться успіхами дитини (а.с.60).

За повідомленням ТОВ «Омега» ОСОБА_2 дійсно працював у ТОВ «Омега» на посаді грузчика та був звільнений 01.10.2021 року на підставі ст.38 КЗпП (а.с.61).

За письмовими поясненнями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 батько дитини - ОСОБА_2 влаштовує сварки, погрожує фізичною розправою, морально знущається, не поважає дружину та тещу, з`являється до сина в нетверезому стані. Натомість мати дитини працьовита та турботлива до дитини (а.с.34-37).

За висновком Служби у справах дітей та сім`ї Великобурлуцької селищної ради малолітній ОСОБА_3 факт позбавлення його батька батьківських прав усвідомлює, проти позбавлення не заперечує. Орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його сина ОСОБА_3 , та таким що відповідає інтересам дитини (а.с.102,103).

Згідно з ч. 2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частина 1 статті 164 Сімейного кодексу України передбачає підстави позбавлення батьківських прав. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини. У відповідності з ч. 2 ст. 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Пунктом 15 Постанови від 30 березня 2007 року №3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року №20) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (пункт 16 вказаної Постанови).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Суд зазначає, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість його виконати, але не вчиняє до цього жодних дій. Тому, жодні інші обставини, як - то ухилення матері чи батька від утримання дитини, не можуть призвести до позбавлення батьківських прав.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

Суд уважає, що позивачем не доведено систематичне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, а також того, що незважаючи на всі заходи попередження та впливу, останній продовжує не виконувати в подальшому свої батьківські обов`язки.

При цьому систематично - це значить, що батьки неодноразово притягувалися до відповідальності (адміністративної, цивільної, громадської), але висновків не зробили.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винної поведінки відповідача щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків, навпаки, відповідач цікавився навчанням сина, телефонуючи класному керівнику Назарія, був присутній на шкільному святі.

У справі відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

При цьому доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Суд звертає увагу, що позивачка на підтвердження поведінки відповідача щодо невиконання батьківських обов`язків надала лише довідку про заборгованість по аліментах. Однак та обставина, що відповідач має заборгованість по сплаті аліментів, не може бути безумовною підставою для задоволення позову про позбавлення батьківських прав.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine) від 18 грудня 2008 року, заява № 39948/06).

Позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам стосовно їх дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту спорідненості з дитиною є крайнім заходом, а вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Суд критично ставиться до висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки при складенні висновку думка батька дитини не була врахована, висновок складений фактично на підставі документів та зі слів матері дитини, при цьому не зазначено, чому орган опіки та піклування дійшов такої думки.

Отже, суд доходить висновку про недоведеність позивачкою необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, з огляду на те, що він може бути застосований у виняткових випадках і лише у разі доведеності винної поведінки батька і коли змінити поведінку батька неможливо.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд також уважає необґрунтованими посилання позивачки як на підставу до задоволення позову, що відповідач проживає окремо, сином не цікавиться, оскільки судом встановлено, що між колишнім подружжям, існують конфліктні відносини, а тому сама по собі відсутність спілкування між батьком та дитиною, за таких обставин, не є підставою для вжиття крайнього заходу сімейно-правової відповідальності - позбавлення батьківських прав.

Розглядаючи вимогу позивачки про зміну способу стягнення аліментів, суд зазначає, що за змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Частиною 5 статті 183 СК України передбачено, що той з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Таким чином законодавець визначив, що у безспірному порядку на одну дитину підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу).

Крім того, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст.183,184 СК України.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.02.2014 у справі за № 143 цс 13.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України якщо після набрання рішенням законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, суд зазначає, що оскільки за матеріалами справи відповідач не працює, натомість це не позбавляє його обов`язку утримувати свого малолітнього сина, а тому вимоги позивачки про зміну способу стягнення аліментів є обґрунтованими, у зв`язку з чим потрібно змінити розмір стягуваних з відповідача аліментів з частки від його заробітку (доходу) на тверду грошову суму та позов в цій частині задовольнити.

Такий розмір аліментів, на думку суду, є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав неповнолітніх дітей, обов`язок по утриманню яких покладений на відповідача, та захистом прав відповідача. При цьому у новому розмірі аліменти мають сплачуватись з дня набрання рішенням законної сили, що узгоджується з положеннями абз. 4 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006р.

Відповідно до ч. 1 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу .

Згідно з частиною 4статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Статтями 26,27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Захист інтересів ОСОБА_1 здійснювала адвокат Катріч М.М., що стверджується ордером адвоката (а.с.18).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3статті 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу позивачкою надано договір про надання правової допомоги № 1/21 від 21.09.2021 року та ордер адвоката КатрічМ.М. (а.с.8-18). Акта виконаних робіт, квитанцій суду не надано, натомість згідно з п.3.2 договору розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами у додатку №1, який також суду не надано.

У постанові від 22.12.2018 р. у справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов`язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.

Відповідно до Постанови ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 04 березня 2021 року по справі № 280/429/19.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що підстави для стягнення коштів за правничу допомогу відсутні, оскільки такі витрати стороною позивача не підтвердженні будь-якими належними доказами, тому відшкодуванні підлягає лише сплачений позивачем при звернені до суду судовий збір в розмірі 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 76-81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів - задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі судового наказу Великобурлуцького районного суду Харківської області від 10.07.2020 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області, вул.Центральна, 21, смт Великий Бурлук, Куп`янський р-н, Харківська обл., код ЄДРПОУ 44108833.

Суддя С. М. Косик