Постанова

від 08.06.2023 по справі 395/332/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року

м. Черкаси

справа № 395/332/19 провадження № 22-ц/821/951/23 категорія 307020000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Нерушак Л.В., Василенко Л.І.

секретар: Сергун Т.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Новомиргородська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області, Обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації»

розглянув у порядку позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Новомиргородська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області, Обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

18 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Новомиргородська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області, Обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у свідоцтві про право на спадщину за законом, яке отримала відповідач ОСОБА_2 після смерті матері, зазначено, що спадщина складається з однієї четвертої частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Житловий будинок, в якому знаходиться частка відповідача - дерев`яномазаний, обкладений цеглою, на плані під літерою «Аакркр», загальною площею 157,2 квардатних метрів, житловою площею 91,6 квадратних метрів та господарського-побутові будівлі: сарай - літера «Б», погріб - літера «В», сарай - літера «Д», гараж - літера «Ж», убиральня - літера «У», огорожа №№ 3, вимощення - літери І, ІІ.

ОСОБА_1 вважає видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним, оскільки вона не могла успадкувати вказаний житловий будинок та господарсько-побутові будівлі.

Позивач зазначила, що ОСОБА_3 була власником однієї четвертої частки вказаного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами в період з 26 листопада 1980 року і до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У 2006 році частину житлового будинку під літерою «А» визнано такою, що знаходилася в аварійному стані та подальша експлуатація будівлі неможлива.

Сарай під літерою «Б», погріб під літерою «В», сарай під літерою «Г», сарай під літерою «Д», убиральня під літерою «У» знаходилися у напівзруйнованому або повністю зруйнованому стані та не підлягали ремонту.

Тобто, такого майна, як одна четверта частина житлового будинку та господарсько-побутових будівель не існувало з 2006 року, а тому, відповідач ОСОБА_2 не могла прийняти у спадщину майно, яке не існувало в натурі.

Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що відповідач ОСОБА_2 не могла прийняти у спадщину нерухоме майно, зокрема гараж під літерою «Ж», огорожу №№ 3 та вимощення І-ІІ, оскільки таке майно не належало спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 26 листопада 1980 року, а збудовано протягом 2000 - 2002 років.

Таким чином, позивач зазначила, що частина майна, яке зазначене в свідоцтві про право на спадщину за законом від 24 березня 2015 року, видане державним нотаріусом Новомиргородської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області на ім`я відповідача ОСОБА_2 не існувало в натурі, а частина майна не належала спадкодавцеві, тому відповідач не мала права на його спадкування.

В позовній заяві просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії НАМ № 592811, видане 24 березня 2015 року державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори відповідачеві ОСОБА_2 на спадкове майно після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рух справи

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його до суду апеляційної інстанції.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2019 року залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду ОСОБА_1 оскаржила її до суду касаційної інстанції.

Постановою Верховного Суду третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно розпорядження В.о. голови Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2021 року цивільну справу № 395/332/19 передано на розгляд до Маловисківського районного суду Кіровоградської області з підстав відсутності потрібної кількості суддів для повторного розподілу справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії НАМ № 592811, видане 24 березня 2015 року державним нотаріусом Новомиргородськкої державної нотаріальної контори Заліпським В.О. спадкоємцю ОСОБА_2 на спадкове майно після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 303, спадкова справа № 266-08.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 457 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи було встановлено порушення нотаріусом Новомиргородськкої державної нотаріальної контори Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та порушено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке оспорює позивач.

Судом встановлено, що державний нотаріус, проаналізувавши документи, надані спадкоємцем ОСОБА_2 був зобов`язаний перевірити розбіжності в правовстановлюючих документах щодо права власності спадкодавця ОСОБА_3 на об`єкти нерухомого майна, що перебували на території садиби по АДРЕСА_1 . Нотаріус зобов`язаний був звернути увагу на рік побудови таких об`єктів як гараж, вимощення та огорожа, що побудовані вже після смерті спадкодавця.

Тому, судом першої інстанції було достовірно встановлено порушення прав позивача внаслідок видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 березня 2015 року, оскільки до складу спадщини, яку прийняла ОСОБА_2 , нотаріусом включено нерухоме майно, власником якого на підставі чинного рішення органу місцевого самоврядування була ОСОБА_4 , після смерті якої спадщину прийняла ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про застосування до спірних правовідносин позовної давності, районний суд відхилив доводи відповідача про те, що позивач знала про видачу свідоцтва ще в 2015 році та дійшов висновку, що позивач такий строк не пропустила.

Суд врахував, що 30 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про виділ в натурі однієї другої частки земельної ділянки для обслуговування будинку з господарськими будівлями та спорудами, долучивши до позовної заяви копії правовстановлюючих документів на частку спірного житлового будинку. Тому, суд вважав встановленим ту обставину, що про порушення свого права ОСОБА_1 дізналася саме з моменту отримання копії позовної заяви з доданими копіями документів.

До суду з відповідним позовом ОСОБА_1 звернулася 18 березня 2019 року, тобто в межах трирічного строку з моменту, коли дізналася про порушення своїх прав.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що позивач знала про порушення своїх прав ще з березня 2015 року суд відхилив, оскільки врахував, що положеннями статті 8 ЗУ «Про нотаріат» закріплено обов`язок дотримання нотаріальної таємниці нотаріусом та всіма іншими особами, яким стало відомо про вчинення нотаріальної дії, тому визнав обґрунтованими доводи позивача про те, що в день видачі, 24 березня 2015 року їй не було відомо про зміст свідоцтва про право на спадщину за законом, яке отримала ОСОБА_2 .

Суд визнав доводи позовної заяви доведеними належними та допустимими доказами, відтак позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2023 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю та стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 992 грн. 08 коп.

При прийнятті постанови ОСОБА_2 просила суд застосувати строк позовної давності щодо звернення до суду ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи суд не врахував, що позивач не довела обгрунтованості своїх позовних вимог належними та допустимими доказами.

Зазначила, що вона є власником однієї другої частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на одну другу частку вищевказаного житлового будинку із господарсько-побутовими приміщеннями належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори 24 березня 2015 року за реєстровим номером 303 та договору купівлі-продажу від 02 серпня 2016 року, за яким ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_5 одну четверту частку спірного домоволодіння.

Факт належності відповідачу однієї другої частки домоволодіння учасниками справи не заперечується.

Власником іншої однієї другої частки спірного будинку із господарсько-побутовими приміщеннями є ОСОБА_1

ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були учасниками спільної часткової власності вказаного домоволодіння до моменту укладання договору купівлі-продажу від 02 серпня 2016 року. Наразі учасниками спільної часткової власності є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (по одній другій частці кожна).

Зазначила, що рішення Виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року про оформлення права власності на самочинне будівництво господарських споруд (гараж, вимощення, огорожа) на померлу в 2007 році матір позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 є ненормативним актом та відповідно є неправомірним, оскільки ОСОБА_1 без згоди та відома співвласників домоволодіння подала відповідну заяву до Виконавчого комітету про оформлення права власності на самочинно збудовані господарські споруди.

На момент видачі ОСОБА_2 24 березня 2015 року свідоцтва про право на спадщину за законом всі будівлі та споруди за адресою АДРЕСА_1 перебували у спільній частковій власності та належали спадкодавцеві на належній правовій підставі.

Державний нотаріус при видачі оскаржуваного позивачем свідоцтва про право на спадщину дотримався вимог діючого законодавства та видав свідоцтво про право на спадщину за законом, провівши його державну реєстрацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, позовна заява ОСОБА_1 не містить в собі посилань на норми матеріального права, які порушені відповідачем про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом у спадковій справі, де позивач не є спадкоємцем.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним в тому випадку, коли спадкоємець, якому таке свідоцтво видане, не має права на спадкування. Йдеться про випадки, коли відпала підстава закликання відповідача до спадкування.

Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом про визнання раніше виданого свідоцтва про право на спадщину недійсним не врахувала, що позивач та відповідач у спірних правовідносинах не позбавляються права на спадкування. Таким чином, у спірних правовідносинах визнання свідоцтва на спадщину недійсним є неналежним способом захисту своїх прав, оскільки відповідач фактично буде позбавлений права на все успадковане майно, в тому числі спірного гаража, огорожі та вимощення, яке є приналежністю до будинку та входить до його складу.

Також, ОСОБА_2 зазначила, що позивач ОСОБА_1 достовірно знала про порушення своїх прав в 2015 році, оскільки під час проведення процедури з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 була ознайомлена з правоустановчими документами інших співвласників і мала можливість оспорити їх в судовому порядку, однак звернлася до суду з позовом лише в 2019 році, пропустивши трирічний строк для звернення до суду з такими вимогами.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_2 вважає, що рішення суду першої інстанції є неправомірним, не відповідає встановленим обставинам справи та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а відтак підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ОСОБА_1 зазначено, що доводи апеляційної скарги є необгрунтовані та не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Вказано, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 таке спадкове майно, як частина квартири АДРЕСА_1 та господарсько-побутові будівлі, а саме: сарай - літера Б, погріб - літера В, сарай - літера Д та убиральня - літера У знаходилися в аварійному стані і не підлягали ремонту, а таке майно, як гараж, огорожа та вимощення, які також вказані у свідоцтві, ОСОБА_3 не придбавала у власність за договорами купівлі-продажу 1980 року № 1141 та № 1143.

Приймаючи до уваги вищевикладене, ОСОБА_1 зазначила, що суд обґрунтовано ухвалив рішення про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 , оскільки вона не могла і не мала права отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, якого у спадкодавця не було на час відкриття спадщини.

Щодо пропуску строків позовної давності зазначено, що рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 21 червня 2022 року у ідентичній справі № 395/763/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, судом вирішувалося питання пропуску строків позовної давності ОСОБА_1 щодо оскарження свідоцтва про право на спадщину від 24 березня 2015 року та судом встановлено, що нею такий строк звернення до суду не пропущено. Вказане рішення вступило в законну силу та є чинним на момент розгляду справи № 395/332/19. Відтак, встановлення такого факту чинним судовим рішенням спростовує доводи відповідача ОСОБА_2 про пропущення такого строку.

ОСОБА_1 вважає, що суд повністю дослідив всі матеріали справи, з`ясував обставини та прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Розпорядженням Голови Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2023 року матеріали цивільної справи № 395/332/19 разом з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2023 року передано на розгляд Черкаському апеляційному суду в зв`язку з неможливістю у Кропивницькому апеляційному суді утворити склад суду для апеляційного розгляду вказаної справи.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції повністю відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу від 26 листопада 1980 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 придбали по одній четвертій частині будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1 312,3 кв.м., який складається з одноповерхового дерев`яномазаного жилого будинку, облицьованого цеглою, загальною площею 108,8 кв.м. та надвірних будівель: сарай під літ. «Г», погріб під літ. «В», вбиральня під літ. «У» (а.с. 7-8 Т.1).

На підставі договору дарування від 23 вересня 1994 року та договору купівлі-продажу від 07 травня 2001 року ОСОБА_4 набула у власність одну другу частину житового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 . Зазначена частина житлового будинку знаходиться в житловому будинку під літ. «А», надвірні будівлі: погріб під літ. «В», вбиральня під. Літ. «У», сарай під літ. «Г», сарай під літ. «Д», огорожа (а.с. 152-154 Т.1).

Згідно експертного висновку про технічний стан будівлі, розташованої на АДРЕСА_1 зробленого Проектно-вишукувальним інститутом «Кіровоградагропроект» у 2006 році по комплексному стану конструктивних елементів будівля під літ. «А» на момент обстеження знаходилася в аварійному стані, подальша експлуатація будівлі житлового будинку неможлива. Обстежена будівля не підлягає ремонту так як затрати на її ремонт перевищують витрати на будівництво нового аналогічного будинку. Будівлі господарського призначення під літ. «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «У» на момент обстеження знаходилися у напівзруйнованому стані і не підлягають ремонту (а.с. 7-1- Т.1).

Рішенням виконкому Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 17 серпня 2006 року № 149 відмовлено ОСОБА_3 в прийнятті на квартирний облік для поліпшення житлових умов. Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_3 маючи на праві приватної власності частину житлового будинку по АДРЕСА_1 на протязі тривалого часу (декілька років) не проводила поточні ремонтні роботи по підтриманню цієї частини будинку в належному стані, чим довела цю частину будинку до аварійного стану і згідно зі статтею 35 ЖК УРСР на протязі п`яти років не може бути прийнята на облік поліпшення житлових умов. Рішенням встановлено, що ОСОБА_3 фактично прожаває у своєї дочки по АДРЕСА_4 в будинку, житлова площа за даними бюро технічної інвентаризації складається із трьох жилих кімнат площею площею 37,9 кв.м., на яких проживає три особи (а.с. 6 Т.1).

Постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 травня 2007 року у адмінстартивній справі за позовом ОСОБА_3 до виконкому Новомиргородської міської ради Кіровоградської області про скасування рішення про відмову у постановці на квартирний облік та зобов`язання поставити на квартирний облік та надати житло скасовано рішення виконкому Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 17 серпня 2006 року № 149 та зобов`язано виконком Новомиргородської міської ради Кіровоградської області вчинити дії щодо поставки на квартирний облік та надання житла ОСОБА_3 (а.с. 11-13 Т.1).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Згідно з рішенням виконкому Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 25 грудня 2008 року № 1382, обговоривши заяву ОСОБА_1 про оформлення права власності на самовільне будівництво господарських споруд померлою ОСОБА_4 на власній присадибній ділянці на АДРЕСА_1 та враховуючи Акт перевірки дотримання вимог чинного законодавства в галузі будівництва від 23 грудня 2008 року, оформлено право власності на самовільно побудовані: тамбур розміром 1,40 м*2,88 м; гараж розміром 8,30 м*4,80 м та збільшено загальну площу на 6,6 кв.м., збільшено житлову площу на 1,5 кв.м. без порушення технічних норм забудови (а.с. 239 Т.1).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 січня 2009 року ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкове майно складається з однієї другої частини будинку з господарсько-побутовими будівлями на АДРЕСА_1 . Житловий будинок, в якому знаходиться одна друга частина, дерев`яномазаний, обкладений цеглою під літ. «Аакр» жилою площею будинку 91,6 кв.м., загальною площею всього будинку 157,2 кв.м. та господарсько-побутові будівлі: сарай під літ. «Б», сарай під літ. «Д», погріб під літ. «В», гараж під літ. «Ж», вбиральня під літ. «У», огорожа № 1-3, замощення І-ІІ (а.с. 151 Т.1).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 березня 2015 року ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно складається з однієї четвертої частини будинку з господарсько-побутовими будівлями на АДРЕСА_1 . Житловий будинок, в якому знаходиться вищезазначена частка, дерев`яномазаний, обкладений цеглою під літ. «Аакркр» жилою площею будинку 91,6 кв.м., загальною площею всього будинку 157,2 кв.м. та господарсько-побутові будівлі: сарай під літ. «Б», сарай під літ. «Д», погріб під літ. «В», гараж під літ. «Ж», вбиральня під літ. «У», огорожа №№ 3, замощення І-ІІ (а.с. 5 Т.1).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 березня 2015 року ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги (дочка) майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яке видане свідоцтво складється з однієї четвертої частини будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 . Житловий будинок, в якому знаходиться вищевказана частка, дерев`яномазаний, обкладений цеглою під літ. «Аакркр» жилою площею будинку 91,6 кв.м., загальною площею всього будинку 157,2 кв.м. та господарсько-побутові будівлі: сарай під літ. «Б», сарай під літ. «Д», погріб під літ. «В», гараж під літ. «Ж», вбиральня під літ. «У», огорожа №№ 3, замощення І-ІІ (а.с. 242 Т.1).

На підставі договору купівлі-продажу від 02 серпня 2016 року ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_2 одну четверту частину будинку з господарського-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 . Житловий будинок, одна четверта частка якого відчужується, дерев`яномазаний, обкладений цеглою під літ. «Аакркр» жилою площею всього будинку 91,6 кв.м., загальною площею всього будинку 157,2 кв.м. та господарсько-побутові будівлі: сарай під літ. «Б», сарай під літ. «Д», погріб під літ. «В», гараж під літ. «Ж», вбиральня під літ. «У», огорожа №№3, замощення І-ІІ (а.с. 243-245 Т.1).

Отже, із вищевстановлених обставин справи судом першої інстанції достовірно встановлено і дана обставина не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 по одній другій частині кожна.

Крім того, кожен з них є співвласником спірного гаража під літ. «Ж», право власності на який не визнає та оспорює позивач ОСОБА_1 .

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2018 року залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 395/1053/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі однієї другої частки будинку та усунення перешкод у виділі та приватизації однієї другої частки земельної ділянки для обслуговування будинку з господарськими будівлями та спорудами позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Виділено в натурі у власність з відступом від ідеальних часток ОСОБА_2 29/100 частки житлового будинку, а ОСОБА_1 71/100 частки вказаного житлового будинку. Встановлено порядок користування земельною ділянкою.

Однак, постановою Верховного суду від 04 листопада 2020 року вищезазначені рішення суду були скасовані та справу на направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, де вона й перебуває на даний час розгляді.

Переглядаючи законність мотивів рішення районного суду, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права.

При вирішенні спору, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або ос порені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України визначає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво проправо на спадщину.

Положеннями статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

За змістом положень статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним. Визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Звертаючись до суду із позовними вимогами до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Новомиргородська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області, Обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 березня 2015 року, ОСОБА_1 зазначила, що внаслідок видачі відповідачу вищевказаного свідоцтва про право на спадщину порушується її право на нерухоме майно, зокрема гараж під літ. «Ж», збудований її матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та на підставі рішення виконкому Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 25 грудня 2008 року № 1382 за ОСОБА_4 оформлено право власності право власності на самовільно побудовані споруди в тому числі і гараж розміром 8,30 м * 4,80 м.

24 січня 2009 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким до спадкового майна увійшов гараж під літ. «Ж».

Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 виготовленим Обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» станом на 10 липня 2014 року гараж під літ. «Ж» та тамбур є об`єктами права власності (а.с. 14-16 Т.1).

Згідно з пунктами 212, 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 яка була чинною на час відкриття спадкової справи ОСОБА_3 нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов`язково вимагаються відповідні документи. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання право встановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, у тому числі наявності чи відсутності податкової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім право встановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності, а в місцевостях, де інвентаризація не проводилась, довідку відповідного органу місцевого самоврядування.

У Главі 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який був чинним на час видачі відповідачу ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом, визначено порядок видачі свідоцтв про право на спадщину.

Так пунктом 1.2 Порядку № 29/5 передбачено, що при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видає свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна (пункти 4.14, 4.15 Порядку № 296/5).

Згідно пункту 4.22 Порядку № 296/5 нотаріус у випадку видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно вносить відомості про перехід права власності на ім`я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, установленому законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 5 Т.1), що видане ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 303, воно видане на одну четверту частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, і тому числі і на гараж під літ. «Ж», оскільки таке майно належало спадкодавцю ОСОБА_3 (мати спадкоємця): на одну восьму частину - на підставі дубліката договору купівлі-продажу, виданого Державним нотаріальним архівом в Кіровоградській області 05 червня 2013 року за реєстровим № 167, оригінал якого посвідчений Новомиргородською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області 26 листопада 1980 року за реєстровим № 1141 та на одну восьму частину - на підставі дубліката договору купівлі-продажу, виданого Державним нотаріальним архівом в Кіровоградській області 05 червня 2013 року за реєстровим № 168, оригінал якого посвідчений Новомиргородською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області 26 листопада 1980 року за реєстровим № 1143.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом, нотаріус не перевірив чи зареєстровано за позивачем право власності на таке нерухоме майно як гараж під літ. «Ж» на підставі рішення виконкому Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 25 грудня 2008 року № 1382 яке є чинним, ніким не скасовано та прийнято у зв`язку з виключною компетенцією органу місцевого самоврядування.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що під час встановлення фактичних обставин справи було з`ясовано, що:

-у свідоцтві на право на спадщину за законом від 24 січня 2009 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 ;

-у свідоцтві про право на спадщину за законом від 24 березня 2015 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 ;

-у свідоцтві про право на спадщину за законом від 24 березня 2015 року, виданому на ім`я ОСОБА_5 , яка є спадкоємцем майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-договорі купівлі-продажу від 02 серпня 2016 року за умовами якого ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 одну четверту частину будинку з господарсько-побутовими будівлями на АДРЕСА_1

до складу спадщини включено нерухоме майно, власником якого на підставі чинного рішення органу місцевого самоврядування була ОСОБА_4 , після смерті якої спадщину прийняла ОСОБА_1 .

Наявність всього нерухомого майна у свідоцтві про право на спадщину за законом від 24 березня 2015 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 є перешкодою у володінні, користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 нерухомим майном, отриманим у спадщину, що і стало підставою для звернення останньої до суду за захистом своїх прав.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на ту обставнину, що ОСОБА_7 не має права оскаржувати свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане відповідачу, оскільки не перебуває з нею в родинних відносинах та відповідно її право на спадкування не може бути порушене, не може бути взяти до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й з інших підстав, зокрема, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадкування інших осіб. Отже, в даному випадку ОСОБА_1 є належним позивачем у справі, так як видачею свідоцтва про право на спадщину порушуються її права та інтереси.

Більше того, суд апеляційної інстанції враховує висновки судів, зокрема й Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 395/763/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Новомиргородська районна державна нотаріальна контора, Новомиргородська дільниця обласного комунального підприємства Кіровоградського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, в якій було надано оцінку правомірності звернення позивача ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину від 24 березня 2015 року, що видане ОСОБА_5 та встановлено, що права ОСОБА_1 порушені і вона має право на звернення до суду з відповідним позовом.

Крім того, вищевказною постановою Верховного Суду від 25 тарвня 2023 року підтверджено висновки судів попередніх інстанцій про те, що видача свідоцтва про право на спадщину від 24 березня 2015 року спадкоємиці ОСОБА_5 із зазначенням у ньому всього спадкового майна, яке вона вподальшому продала ОСОБА_2 порушує права ОСОБА_1 щодо права власності на її спадкове майно. Відтак, видача аналогічного за змістом свідоцтва про право на спадщину від 24 березня 2015 року на те ж саме спадкове майно відповідачу ОСОБА_2 також порушує відповідне право власності на володіння та розпорядження майном ОСОБА_1 .

Що стосується заяви ОСОБА_2 про пропуск строку на звернення ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом, суд апеляційної інстанції виконуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 07 липня 2021 року надає їй оцінку та зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною першою статті 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За правилами частини третьої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Виходячи з положень статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має зясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право на охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 19 березня 2019 року (а.с. 2 Т.1).

Суд першої інстанції вирішуючи питання про застосування строку позовної давності дійшов до правильного висновку, що позивачем такий строк не пропущено. Суд апеляційної інстанції з таким висноком погоджується, оскільки положеннями статті 8 ЗУ «Про нотаріат» закріплено обов`язок дотримання нотаріальної таємниці нотаріусом та всіма іншими особами, яким стало відомо про вчинення нотаріальної дії. Отже, в день видачі свідоцтва, 24 березня 2015 року ОСОБА_1 не повідомлялася про видачу свідоцтва ОСОБА_2 .

Про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 довідалася під час розгляду справи № 395/1053/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Новомиргородська міська рада Кіровоградської області про виділ в натурі однієї другої частки будинку та усунення перешкод у виділі та приватизації однієї другої частки земельної ділянки для обслуговування будинку з господарськими будівлями та спорудами, оскільки разом з копією позовної заяви відповідачу ОСОБА_1 були надіслані копії документів, в тому числі й оспорювань свідоцтво про право на спадщину. Відтак, встановленими обставинами та матерілами справи підтверджено, що позивач достовірно дізналася про порушене право 30 серпня 2016 року, тобто після пред`явлення до неї позову у справі № 395/1053/16-ц. Оскільки позов у справі № 395/332/19 ОСОБА_1 пред`явила 19 березня 2019 року, тому трирічний строк звернення до суду нею не пропущено.

При цьому, апеляційний суд враховує, що у справі № 395/763/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Новомиргородська районна державна нотаріальна контора, Новомиргородська дільниця обласного комунального підприємства Кіровоградського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом також від 24 березня 2015 року, що було видане іншій спадкоємиці спірного майна ОСОБА_5 , суди, в тому числі й суд касаційної інстанції в своїй постанові від 25 травня 2023 року надавав оцінку доводам пропуску строку ОСОБА_1 на звернення до суду з відповідними позовами та визнав, що строк на звернення нею не пропущений та здійснений в межах трирічного строку, коли вона дізналася про порушення свого права.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що позивач довела факт порушення своїх прав, свобод та інтересів, звернулася до суду в межах трирічного строку з моменту, коли їй стало відомо про порушення таких прав, а відтак рішення суду про задоволення її вимог є правомірним і за наведених в апеляційній скарзі доводів та встановлених обставин справи скасуванню чи зміні не підлягає.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Суд першої інстанції правильно встановив, що доводи позовної заяви є повністю обґрунтовані, відповідач їх не спростував належними та допустимими доказами, а відтак рішення суду про задоволення позовних вимог відповідає як нормам процесуального так і нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в його рішенні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Новомиргородська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області, Обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 09 червня 2023 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді Л.В. Нерушак

Л.І. Василенко