Постанова

від 29.05.2023 по справі 914/2171/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2023 р. Справа №914/2171/22

Західний апеляційний господарський суд, в складі:

головуючого (судді доповідача): Кордюк Г.Т.

суддів: Кравчук Н.М.

Галушко Н.А.

Секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво РСВ», б/н від 07.04.2023 (вх.№01-05/1095/23 від 10.04.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 (повний текст складено 13.03.2023)

у справі №914/2171/22 (суддя Сухович Ю.О.)

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, місто Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво РСВ", місто Львів

про:

1) розірвання договору оренди.

2)зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень.

3) стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 208 757,15 грн.

За участі представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Буй Б.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 у справі №914/2171/22 позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 17.08.2018 № Ф- 11364-18 укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівництво РСВ". Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівництво РСВ" звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 421,4 м2, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Кульпарківська, 151. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво РСВ" на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 208 757,15 грн заборгованості з орендної плати та 8 093,36 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Будівництво РСВ» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 у справі №914/2171/22 та залишити позовну заяву без розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:

- позовна заява підписана в.о. начальника управління Л.Сторож. До позову додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради керівником якого є Свистун Інна Вікторівна. В той же час, відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не вбачається наявність повноважень у Сторож Л. на підписання та подання до суду позовної заяви, а також немає відомостей щодо підтвердження факту виконання Сторож Л. обов`язків керівника. Судом першої інстанції не встановлено чи Сторож Л. призначено виконуючою обов`язки керівника управління чи на неї покладено обов`язки керівника на час відсутності відповідного;

- ухвалою Господарського суду від 19.09.2022 було залишено позовну заяву позивача без руху, в тому числі, через ненадання відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі здійснювались та зобов`язано позивача надати відповідні докази. В заяві від 31.1.2022 про усунення недоліків позовної заяви, позивач зазначив, що ним вживались заходи досудового врегулювання спору, а саме було донесено до відома відповідача про необхідність сплати заборгованості, проте останнім не було здійснено відповідної оплати. На підтвердження даної обставини позивачем не додано жодних підтверджуючих доказів вжиття заходів досудового врегулювання спорів та підтвердження донесення до відома відповідача, проте ухвалою від 03.11.2022 суд І інстанції відкрив провадження у справі.

- справа розглядалась у відсутності сторони відповідача, який не був належним чином повідомлений. В матеріалах справи є повістки про виклик до суду з відміткою про повернення «за закінченням терміну зберігання».

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/2171/22 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів -Кравчук Н.М. та Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво РСВ», б/н від 07.04.2023 (вх.№01-05/1095/23 від 10.04.2023), на рішення Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 залишено без руху та зобов`язано скаржника протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати (надіслати) суду докази сплати судового збору у встановлених Законом України "Про судовий збір" порядку та розмірі.

24.04.2023 апелянт звернувся до суду із заявою б/н від 21.04.2023 (вх.№01-04/2701/23 від 24.04.2023) до якого додає оригінал квитанції про сплату судового збору №ПН1461 від 20.04.2023.

Таким чином, апелянтом усунуто недоліки апеляційної скарги, які зазначені в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівництво РСВ» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 у справі №914/2171/22. Відкрито апеляційне провадження Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво РСВ», б/н від 07.04.2023 (вх.№01-05/1095/23 від 10.04.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 у справі №914/2171/22. Зупинено дію рішення Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 у справі №914/2171/22. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 29.05.2023 о 10 год. 20 хв. у приміщенні Західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 81 в залі судового засідання № 6.

29.05.2023 у судове засідання з`явився представник відповідача - Буй Б.В.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав свої доводи, викладені у апеляційній скарзі, висловив свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Позивач участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №7900828922935 від 04.05.2023.

29.05.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання б/н від 29.05.2023 (вх. №01-04/3590/23 від 29.05.2023) про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншій судовій справи представника позивача Галаджун М.Р., однак дане клопотання надійшло на електронну адресу Західного апеляційного господарського суду та не містить файлів з кваліфікованим електронним підписом, що підтверджується довідкою виданою начальником відділу документального забезпечення суду, а тому судом до уваги не береться.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч. 12 ст. 270 ГПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності позивача.

Колегія суддів, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

17.08.2018 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради в особі начальника управління Свистун І.В., яка діє на підставі Положення про управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради і розпорядження Львівського міського голови №3-к від 03.01.2017 (згідно з договором - орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівництво РСВ» (надалі по тексту рішення відповідач, згідно з договором орендар, ідентифікаційний код юридичної особи 40105116), в особі директора Радь С.В., який діє на підставі статуту та протоколу зборів учасників товариства №01/2015 від 05.11.2011, укладено договір оренди №Ф-11364-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого орендодавець на підставі наказів Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 294-О від 15.06.2018 року, № 364-о від 19.07.2018 року та договору оренди № Ф-10508-17 від 24.02.2017 року, на умовах визначених цим договором зобов`язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме манно - нежитлові приміщення загальною площею 421,4 кв.м (чотириста двадцять одна ціла чотири десятих квадратних метри) в будівлі під літ. «Б» та під літ. «В» першого поверху, що позначені в технічній документації під індексами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 площею 367,4 кв.м та в будівлі під літ. «Г» першого поверху під індексом I площею 54,0 кв.м, які розташовані за адресою: м. Львів, вул . Кульпарківська, буд. № 151 (сто п`ятдесят один), далі об`єкт оренди, що знаходиться на балансі Львівського комунального підприємства «Сокільннцьке», надалі балансоутримувач і належить Львівській міській раді (код ЄДРПОУ 04055896) на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності на будівлю виданого відділом приватизації Франківської районної адміністрації Львівської міської ради 13 травня 2011 року, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради 18 липня 2018 року, що підтверджується витягом № 131968192 виданим там же, 24 липня 2018 року, номер запису про право власності: 27180238, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1605920146101 та Рішення місцевого самоврядування № 597 виданий Виконавчим комітетом Львівської міської ради 08 червня 2018 року, Листа 03-13-04703 регіонального відділення фонду державного майна, виданий Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області 25 липня 2018 року, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Управлінням держаної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради 26 липня 2018 року, що підтверджується витягом № 132848715 виданим там же, 01 серпня 2018 року, номер запису про право власності: 27295701, реєстраційний номер об`єкта нерухомого манна: 1612012846101.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що об`єкт оренди орендар буде використовувати в такому порядку:

- приміщення будівлі під літ. «Б» та під літ. «В» першого поверху загальною площею 367,4 кв.м для торгових приміщень;

- приміщення будівлі під літ. «Г» першого поверху загальною площею 54,0 кв.м для складу.

Відповідно до п.п.3.1.-3.4. договору приймання-передачу об`єкта оренди здійснюють орендар та балансоутримувач. При передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписують орендар та балансоутримувач. У зв`язку з фактичним використанням орендарем об`єкта оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору. Передача об`єкта в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно.

Згідно п.п. 4.1.- 4.3. договору термін договору оренди визначений на 9 років 363 дні, з 17 серпня 2018 року до 15 серпня 2028 року включно. Перебіг терміну дії цього договору та настання обов`язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання цього договору. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця до закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до п.п. 4.4.- 4.5. договору термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін або за рішенням суду. Договір оренди може бути достроково припинений за ініціативою орендаря лише зі згоди орендодавця. При бажанні орендаря достроково розірвати договір оренди, орендар зобов`язаний попередити про це орендодавця не пізніше ніж за два місяці до припинення цього договору, а також виконати всі умови цього договору. При цьому сплачена наперед орендна плата орендареві не повертається.

Пунктом 4.10.4. договору сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок взаємної згоди сторін або за рішенням суду.

Відповідно до п.5.1. договору розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 р. (зі змінами та доповненнями) і складає (3719,27*367,4*0,12) + (3719,27*54,0*0,06)/12*0,993 =14 566,12 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот шістдесят шість гривень 12 копійки) без ПДВ.

Згідно п.п.5.2.-5.3. договору розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць.

Пунктом 5.6. договору сторони погодили, що орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.

Відповідно до п.5.8. договору несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Згідно п.6.2.5. договору сторони погодили, що орендодавець має право достроково розірвати цей договір за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд (п.6.2.5.3.).

Відповідно до п.7.1.2. договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п.9.1. договору повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Відповідно до п.9.3. договору об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з часу настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. цього договору.

Згідно п.9.4. та п.9.5. договору при передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписують орендар та балансоутримувач та у п`ятиденний термін надсилається балансоутримувачем орендодавцю. Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з часу підписання акту приймання-передачі.

Позивачем долучено до матеріалів справи довідку від 17.08.2022 №4-2302-7125, згідно якої заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво РСВ» (договір № Ф 11364-18 від 17.08.2018 р., площа 421,4 м2) перед Управлінням комунальної власності станом на 12.08.2022 складає 208 757,15 грн. Дана заборгованість виникла за період з 01.08.2018 по 01.07.2022 включно.

У зв`язку з несплатою орендної плати у повному обсязі протягом понад восьми місяців підряд, позивач просить суд розірвати договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 17.08.2018 року № Ф11364-18, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівництво РСВ» звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 421,4 м2, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Кульпарківська, 151 та стягнути заборгованість з орендної плати в сумі 208 757,15 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 у справі №914/2171/22 позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 17.08.2018 № Ф- 11364-18 укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівництво РСВ". Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівництво РСВ" звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 421,4 м2, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Кульпарківська, 151. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво РСВ" на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 208 757,15 грн заборгованості з орендної плати та 8 093,36 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Будівництво РСВ» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 у справі №914/2171/22 та залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист відновленого, порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позову включає в себе дії позивача (самостійно або через представників) щодо його безпосереднього звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Частиною 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно ч. 5 ст. 164 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України.

Тлумачення приписів частини третьої статті 56 ГПК України приводить до висновку, що для визнання юридичної особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 911/933/19, від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від 09.06.2020 у справі № 904/92/20, від 17.09.2020 у справі № 910/3850/19, від 08.12.2020 у справі № 905/2488/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи. (постанова ВС КГС від 25.08.2022 у справі 910/25456/15).

Відповідно до частини дев`ятої статті 60 ГПК України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва. (ухвала ВП ВС від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20).

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підписана в.о. начальника управління Л.Сторож.

До позову додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради керівником якого є Свистун Інна Вікторівна.

З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (частина перша статті 7 Закону № 755-IV).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд. (постанова ВС КГС від 23.11.2020 у справі № 908/592/19).

В той же час, відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не вбачається наявність повноважень у Сторож Лілії Вікторівни на підписання та подання до суду позовних заяв.

Позовна заява підписана Сторож Лілією як в.о. начальника управління, однак матеріали позовної заяви не містять відомостей щодо підтвердження факту виконання обов`язків керівника особою яка підписала позовну заяву.

У рішенні від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що «право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду. Попри те, що остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції належить Суду, він не повинен підміняти оцінку, зроблену національними органами, будь-якою іншою оцінкою того, що має бути найкращою стратегією у цій сфері. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або у такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якої прагнуть досягти (див. там же; див. також серед багатьох інших джерел рішення у справі «Кордова проти Італії» (№1) (Cordova v. Italy (no. 1)), заява № 40877/98, п. 54, ECHR 2003-I та повторення відповідних принципів у рішенні від 21 вересня 1994 року у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), п. 65, Series A № 294-B).

Отже, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення у справі №914/2171/22 норм процесуального права, а саме статті 226 ГПК України, є обґрунтованими.

Водночас, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача з приводу того, що справа розглядалась за його у відсутності через неналежне повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції надсилалась поштова кореспонденція відповідачу за юридичною адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.09.2022, однак повістки про виклик до суду повернулись на адресу суду з відміткою про повернення «за закінченням терміну зберігання».

Визначені у пунктах 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 № 270, правила відповідно до яких у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження; після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, забезпечують адресату можливість отримати поштове відправлення протягом цього строку за місцем свого знаходження, однак не змінюють нормативно встановлений строк коли таке відправлення мало бути отримане адресатом.

У постановах у справі № 904/2584/19 від 14.08.2020 та у справі №910/22873/17 від 13.01.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив: «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі».

Таким чином Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Належне повідомлення сторони вимагає лише надіслання рекомендованого листа на дійсну адресу. Отримання листа не в компетенції суду. Надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Такий висновок Касаційний господарський суд Верховного Суду виклав у постанові від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19. КГС ВС зазначив, що близьку за змістом правову позицію про належне повідомлення викладено в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17; КГС ВС від 27.11.2019 у справі № 913/879/17; КГС ВС від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19; КГС ВС від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво РСВ» слід задоволити, рішення Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 скасувати із залишенням позову у цій справі без розгляду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню із залишенням позову без розгляду, колегія суддів апеляційної інстанції, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними у статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про те, що обов`язок з відшкодування понесених відповідачем судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, що підлягали сплаті при поданні відповідачем апеляційної скарги, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 226, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво РСВ», б/н від 07.04.2023 (вх.№01-05/1095/23 від 10.04.2023) - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 у справі №914/2171/22 - скасувати.

3. Позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про розірвання договору оренди; зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень; стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 208 757,15 грн. - залишити без розгляду.

4. Стягнути з Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, місто Львів, площа Галицька, будинок 15; ідентифікаційний код юридичної особи 25558625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво РСВ" (юридична адреса: 79009, Львівська область, місто Львів, проспект Чорновола В., будинок 7; поштова адреса: 79060, Львівська область, місто Львів, вулиця Трускавецька, будинок 50; ідентифікаційний код юридичної особи 40105116) 12 140 (дванадцять тисяч сто сорок) грн., 10 (десять) копійок судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Місцевому господарському суду видати наказ.

6. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.06.2023

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Галушко Н.А.