Постанова

від 05.06.2023 по справі 927/141/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2023 р. Справа№ 927/141/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

представники сторін у судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023

у справі № 927/141/23 (суддя: Ноувен М.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроефект-Птиця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс"

про стягнення 437 374,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроефект-Птиця" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 437 374,66 грн, з яких: 250 724,72 грн - основний борг, 92 942,85 грн - пеня, 25 072,47 грн - штраф, 61 802,76 грн - інфляційні втрати, 6 831,84 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в повному обсязі не виконав грошове зобов`язання за договором поставки (м`ясо птиці) від 13.07.2020 № 10/07/20/К, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в частині оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023 у справі № 927/141/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Укрінвестресурс" на користь ТОВ "Агроефект-Птиця" 250 724,72 грн боргу, 92 749,36 грн пені, 60 160,02 грн інфляційних втрат, 6 802,81 грн трьох процентів річних, 25 072,47 грн штрафу, а також судовий збір в сумі 6 532,64 грн. В решті позову в частині 193,51 грн пені, 1 642,74 грн інфляційних та 29,03 грн трьох процентів річних відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши обставини прострочки виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 13.07.2020 № 10/07/20/К, керуючись приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 712 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу. При цьому, здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що на користь ТОВ "Агроефект-Птиця" з ТОВ "Укрінвестресурс" підлягає стягненню пеня у розмірі 92 749,36 грн, три проценти річних в сумі 6 802,81 грн та інфляційні втрати у розмірі 60 160,02 грн. Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в розмірі 25 072,47 грн, суд дійшов висновку, що штраф нараховано позивачем правомірно з урахуванням умов спірного договору та вимог чинного законодавства України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Укрінвестресурс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023 у справі № 927/141/23 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема скаржник зазначає про те, що місцевий господарський суд не надав оцінку всім дійсним обставинам справи, оскільки послався на договір поставки від 13.07.2020 № 10/07/20/К, який припинив свою дію. Також, апелянт вказує, що позивач умисно приховав від суду той факт, що між сторонами спору існували господарські відносини протягом 2021-2022 років. Крім того, апелянт зазначає, що додатково підлягають перевірці судом обставини продажу товару позивачем в цілому, а не вибіркових періодів, а також наявність повноважень у директора ТОВ "Агроефект-Птиця" на укладення такого роду договору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2023 апеляційна скарга у справі № 927/141/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

04.05.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про поновлення строків на подання доказів, в обґрунтування якого "Укрінвестресурс" вказало, що позивач приховав від суду той факт, що між сторонами спору існували господарські відносини протягом 2021-2022 років, про що відповідачу стало відомо тільки після отримання рішення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Укрінвестресурс" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023 у справі № 927/141/23; призначено справу до розгляду на 05.06.2023; витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/141/23; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

29.05.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Укрінвестресурс" та залишити рішення суду першої інстанції в силі. Зазначає, що обмін первинними документами до договору, підписаними обома сторонами, є фактом підтвердження продовження дії договору, оскільки складання, підписання позивачем, як постачальником, та направлення відповідачу, як покупцю, видаткових накладних з посиланням на договір, є офертою постачальника на продовження дії договору, а відвантаження товару за видатковою накладною, яка містить посилання на договір, а також підписання та завірення її печаткою відповідачем, як покупцем, є прийняття останнім оферти (акцепт) на продовження дії договору. Вказує, що позивачем були надані суду лише докази, що стосуються предмета доказування. Просить розглянути справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Представники сторін у судове засідання 05.06.2023 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу міститься клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частин 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строків на подання доказів, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписами статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Водночас у вказаному клопотанні відповідачем не зазначено жодних доводів, які б свідчили про наявність обставин, які б унеможливлювали своєчасне подання вищенаведених доказів до суду першої інстанції.

Враховуючи відсутність підстав для надання додаткового строку для подання доказів, суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні його клопотання.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.07.2020 між ТОВ "Укрінвестресурс" (покупець) та ТОВ "Агроефект-Птиця" (постачальник) укладено договір поставки (м`ясо птиці) № 10/07/20/К, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Предметом даного договору є м`ясо птиці (тушка куряча охолоджена), що поставляється у кількості і цінах, зазначених у видаткових накладних (товарно-транспортних накладних), що виписуються на кожну окрему партію товару (пункт 1.2 договору).

Відповідно по пункту 1.3 договору під партією товару розуміється та кількість й асортимент товару, що поставляється покупцю згідно з його заявкою.

Кількість товару, адреси та строки поставки кожної окремої партії, що поставляється згідно з даним договором, погоджуються у відповідних електронних заявках та визначаються сторонами у видаткових накладних (товарно-транспортних накладних), що виставляються на кожну окрему партію товару.

Згідно з пунктом 3.1 договору кількість, строк та умови поставки кожної окремої партії товару визначаються в заявках, які оформлюються у постачальника у телефонному режимі або через електронну пошту, засоби електронного зв`язку.

За умовами пункту 3.9 договору покупець набуває право власності на товар та несе всі ризики його знищення, ушкодження, а також усі витрати з моменту передачі товару, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (товарно-транспортними накладними).

Покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість поставленої партії товару протягом 5 календарних днів з моменту відвантаження партії товару згідно накладних (дати виписки видаткової накладної) (пункт 4.5 договору).

Відповідно до пункту 4.8 договору постачальник має право в односторонньому порядку зарахувати перераховані покупцем грошові кошти в рахунок оплати найбільш ранньої (дата поставки якої найбільш близька до дати укладення договору), неоплаченої покупцем партії товару.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем відповідно до даних, зазначених у видатковій накладній (товарно-транспортній накладній) (пункти 5.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (пункт 10.1 договору).

За умовами пункту 10.2 даний договір вважається автоматично розірваним у випадку, якщо від покупця не надходили заявки на поставку відповідних партій товару на протязі 30 календарних днів. При цьому договір вважається розірваним в односторонньому порядку за ініціативою постачальника та в такому випаду укладення письмової додаткової угоди до договору не є обов`язковим. Покупець протягом 10 календарних днів з моменту отримання вимоги від постачальника повинен провести взаєморозрахунки. За наявності заборгованості постачальник повертає покупцю перерахованих аванс, а також перераховану надлишково суму за товар, а покупець на протязі 3 календарних днів з моменту складення сторонами акта взаєморозрахунків повертає вартість поставленого та неоплаченого товару.

Договір може бути припинений або достроково розірваний за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням додаткової угоди, підписаної сторонами чи їх уповноваженими представниками (пункт 10.3 договору).

Пунктом 10.8 договору встановлено, що постачальник має право в односторонньому порядку відмовитись від договору у випадку, коли покупець порушує свої зобов`язання. У такому разі постачальник письмово повідомляє покупця про відмову від договору. Договір вважається припиненим з моменту направлення такого повідомлення.

Згідно з пунктом 10.9 договору у випадку, якщо за 10 календарних днів до закінчення строку дії договору, жодна зі сторін не заявить про намір його розірвання, договір вважається пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 302 680,20 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: від 11.02.2022 № 186 на суму 25 233,70 грн, від 12.02.2022 № 183 на суму 40 024,05 грн, від 15.02.2022 № 187 на суму 35 012,65 грн, від 17.02.2022 № 157 на суму 18 923,25 грн, від 17.02.2022 № 188 на суму 26 167,40 грн, від 18.02.2022 № 165 на суму 33 869,25 грн, від 21.02.2022 № 167 на суму 34 857,10 грн, від 22.02.2022 № 189 на суму 31 561,75 грн, а також відповідними товарно-транспортними накладними: від 09.02.2022 № Р122, від 11.02.2022 № Р186, від 12.02.2022 № Р183, від 15.02.2022 № Р187, від 17.02.2022 № Р157, від 17.02.2022 № Р188, від 18.02.2022 № Р165, від 21.02.2022 № Р167, від 22.02.2022 № Р189.

Згідно з платіжними дорученнями від 18.02.2022 № 3547 та від 21.02.2022 № 3550 відповідач сплатив позивачу 63 983,08 грн.

Позивач, з урахуванням пункту 4.8 договору, здійснив зарахування 12 027,60 грн в рахунок оплати найбільш ранньої неоплаченої частини партії товару, решта суми 51 955,48 грн віднесено в погашення вартості товару, поставленого згідно з товарно-транспортною накладною від 09.02.2022 № Р122.

Відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розраховувався, внаслідок чого у ТОВ "Укрінвестресурс" виникла заборгованість перед ТОВ "Агроефект-Птиця" в сумі 250 724,72 грн.

У зв`язку з тим, що ТОВ "Укрінвестресурс" не виконало взяті на себе зобов`язання з оплати вартості поставленого ТОВ "Агроефект-Птиця" товару в повному обсязі, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь вищенаведену суму заборгованості.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Колегія суддів зауважує, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки від 13.07.2020 № 10/07/20/К.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 689 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось, між сторонами був укладений договір поставки від 13.07.2020 № 10/07/20/К.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує на те, що вищенаведений договір поставки є розірваним, оскільки з 12.08.2020 до 31.12.2020 від покупця не надходили заявки на поставку відповідних партій товару, і в силу положень пункту 10.2 договору він є автоматично розірваним з 12.09.2020.

Однак, за умовами пункту 10.9 договору, у випадку, якщо за 10 календарних днів до закінчення строку дії договору, жодна зі сторін не заявить про намір його розірвання, договір вважається пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах.

У матеріалах справи наявні підписані повноважними представниками сторін видаткові накладні, які містять посилання на договір поставки від 13.07.2020 № 10/07/20/К.

Будь-яких уточнень чи заперечень від представника відповідача до накладних не вносилось.

Отже, своїми діями сторони підтвердили пролонгацію спірного договору.

Водночас, сторонами не надано доказів розірвання договору за взаємною згодою сторін, зокрема, додаткової угоди, як передбачено пунктом 10.3 договору, як і не надано доказів вчинення дій на припинення дії договору на виконання пункту 10.9. останнього.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правомірно не прийняв вказані вище доводи відповідача, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що договір поставки від 13.07.2020 № 10/07/20/К є розірваним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято відповідно до умов договору товар на загальну суму 302 680,20 грн, що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними.

Зауваження, претензії, скарги з боку відповідача щодо якості, умов та порядку постачання товару відсутні.

Відповідач, згідно з пунктом 4.5 договору, з урахуванням статті 254 ЦК України, повинен був оплатити: товар отриманий за товарно-транспортною накладною від 09.02.2022 № Р122 - до 14.02.2022; товар отриманий за видатковою накладною від 11.02.2022 № 186 - до 16.02.2022; товар отриманий за видатковою накладною від 12.02.2022 № 183 - до 17.02.2022; товар отриманий за видатковою накладною від 15.02.2022 № 187 - до 21.02.2022; товар отриманий за видатковою накладною від 17.02.2022 № 157 - до 22.02.2022; товар отриманий за видатковою накладною від 17.02.2022 № 188 - до 22.02.2022; товар отриманий за видатковою накладною від 18.02.2022 № 165 - до 23.02.2022; товар отриманий за видатковою накладною від 21.02.2022 № 167 - до 28.02.2022; товар отриманий за видатковою накладною від 22.02.2022 № 189 - до 28.02.2022.

Згідно з наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями відповідач частково оплатив вартість поставленого товару на суму 51 955,48 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача за договором поставки від 13.07.2020 № 10/07/20/К станом на час звернення до суду становила 250 724,72 грн. Докази оплати боргу в сумі 250 724,72 грн в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно вказаного договору доведена та становить 250 724,72 грн.

Також, з підстав порушення строків виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 92 942,85 грн пені та 25 072,47 грн штрафу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений товар підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 7.2 договору покупець відшкодовує завдані постачальнику збитки в повному обсязі та несе наступну відповідальність:

- за порушення строків оплати товару, визначених пунктом 4.5 даного договору, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару. Пеня нараховується на протязі 10 років з дня, наступного за днем порушення покупцем свого зобов`язання. До закінчення спливу зазначених 10 років нарахування пені припиняється лише внаслідок виконання зобов`язання покупцем (підпункт 7.2.1 договору);

- за порушення строків оплати товару, визначених пунктом 4.5 даного договору, понад 5 календарних днів, додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару (підпункт 7.2.3 договору).

Перевіривши розрахунок пені колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена сума пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 92 749,36 грн за розрахунком, здійсненим місцевим господарським судом.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, погоджується з судом першої інстанції, що такий розрахунок здійснений позивачем правомірно з урахуванням умов договору і вимог законодавства та підлягає стягненню у визначеній позивачем сумі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 61 802,76 грн та три проценти річних у розмірі 6 831,84 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню і до стягнення з відповідача підлягають 6 802,81 грн трьох процентів річних та 60 160,02 грн інфляційних втрат.

Заперечень щодо невірності розрахунку пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат доводи апеляційної скарги не містять.

За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Твердження відповідача, що позивач умисно приховав від суду той факт, що між сторонами спору існували господарські відносини протягом 2021-2022 років, та що позивачем не був наданий протокол щодо схвалення правочину щодо поставки товару відповідачу на суму 2 077 048,53 грн, а також доказів про вартість чистих активів позивача станом на кінець попереднього кварталу, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки вищенаведені твердження не стосуються предмета доказування.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023 у справі № 927/141/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023 у справі № 927/141/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023 у справі № 927/141/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс".

4. Справу № 927/141/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.06.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков