Рішення

від 30.05.2023 по справі 904/505/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2023м. ДніпроСправа № 904/505/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Усіченко І.Г.;

від відповідача: Корінчук В.В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1665518,64грн, з якої: 1589360,00грн основного боргу, 71847,78грн пені, 4310,86грн трьох відсотків річних. Судові витрати по сплаті судового збору та на правову допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору-доручення про транспортно-експедиційне обслуговування вантажних перевезень №1112/2017 від 11.12.2017 та додаткової угоди №1 від 11.12.2017 до зазначеного договору в частині повної та своєчасної оплати за понаднормовий простій вагонів №№52137338, 52135589, 29051596, 52135563, 52614088, 52613122, 52603032, 52613205, 52622578, 52622594, 52622446, 28835551, 52135605 на завантаженні та розвантаженні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.02.2023.

20.02.2023 представник відповідача подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що надані позивачем до позовної заяви заявки на транспортно-експедиційні послуги не відповідають вимогам договору-доручення про транспортно-експедиційне обслуговування вантажних перевезень №1112/2017 від 11.12.2017 та додаткової угоди №1 від 11.12.2017 у зв`язку з чим не є належним доказом того, що дані заявки укладались відповідачем саме з позивачем. Відповідач погоджується з тим, що позивачем було здійснено організацію перевезень за вагонами №№52137338, 52614716, 52613403, 52135589. За надання послуг з організації перевезень за зазначеними вагонами відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у повному обсязі. Відповідач додатково зазначає, що транспортно-експедиційні послуги щодо всіх інших, перелічених у позовній заяві вагонів, надавались відповідачу не позивачем, а іншою юридичною особою з якою відповідачем укладено договір транспортного експедирування №2305/2022, на підтвердження чого надав копію договору, інвойси та платіжні доручення.

Щодо вимоги позивача про стягнення плати за понаднормовий простій вагонів відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували простій таких вагонів на завантаженні та розвантаженні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2023 оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 16.03.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 04.04.2023.

20.03.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Заява обґрунтована тим, що позивач зменшує кількість вагонів за якими просить стягнути плату за понаднормовий простій вагонів. Як зазначає позивач, належна до стягнення плати стосується вагонів №№52137338, 52135589, 29051596, 52613205, 52622446, 28835551, 52135605. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 1003182,70грн, з яких: 880080,00грн основний борг, 103680,66грн пеня, 6220,84грн 3% річних, 13201,20грн інфляційні втрати, а також судові витрати, а саме: 15047,74грн судового збору, 30000,00 витрат на правову допомогу, 5880,00грн витрат на переклад документів.

Разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог, позивач подав заяву про повернення частини судового збору у сумі 9935,03грн у зв`язку із зменшенням позовних вимог.

20.03.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив щодо необхідності задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В своїх поясненнях щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень зазначає, що погоджується із тим, що 6 вагонів з 13 заявлених в позові, були надані відповідачу не позивачем, а іншою компанією - DISCORDІA AD (м. Софія, Болгарія). Надання деяких з 6 вагонів були замовлені відповідачем все ж у позивача, проте сама послуга була надана відповідачу саме компанією DISCORDIA AD (м. Софія, Болгарія). Компанія DISCORDIA AD (м. Софія, Болгарія) є засновником позивача та володіє 100% його статутного капіталу, тому при поданні позову, позивачем було допущено помилку щодо підрахунку вагонів, що простоювали.

Додатково зазначає, що заявки складались відповідачем під час військового стану в країні, а тому формат заявок, поданих до позовної заяви, і має саме такий зміст з мінімальним внесенням даних та інформації, але на думку позивача її достатньо для того, щоб замовити та надати послуги.

03.04.2023 представник відповідача подав до канцелярії суду відповідь на заяву про зменшення позовних вимог. Заперечення відповідача, викладенні у відповіді на заяву, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2023 оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 13.04.2023.

12.04.2023 представник відповідача подав до канцелярії суду додаткові пояснення від 10.04.2023. В своїх поясненнях відповідач зазначає, що із поданих позивачем документів не можливо встановити, що послуги надавались саме позивачем, оскільки заявки не відповідають умовам договору, вони не підписані сторонами, із накладних не можливо встановити яке підприємство здійснювало експедиторські послуги та організовувало перевезення щодо відповідних вагонів. Надані позивачем історії місцезнаходження вагонів, підписані ним особисто, що не є належним доказом підтвердження простою вагонів.

13.04.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від представника позивача надійшли письмові пояснення від 12.04.2023. В обґрунтування вимог позивач посилається на лист DISCORDІA AD відповідно до змісту якого спірні вагони були надані позивачу його засновником DISCORDІA AD, для подальшого використання позивачем у своїй господарській діяльності, а саме для виконання умов договору, укладеного між позивачем та відповідачем. Також, надає копії заявок між позивачем та DISCORDІA AD щодо оплати митних платежів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 20.04.2023.

17.04.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від представника позивача надійшло клопотання від 13.04.2023 про долучення документів (доказів) по справі.

17.04.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшли письмові пояснення від 12.04.2023. Зазначені пояснення аналогічні тим, що надійшли до суду засобами електронного зв`язку 13.04.2023.

18.04.2023 відповідач подав до канцелярії суду додаткові пояснення. В своїх поясненнях відповідач зазначає, що подані позивачем заявки, укладені ним з DISCORDІA AD, не підтверджують надання позивачем послуг за спірними вагонами, оскільки митні платежі, відповідно до залізничних накладних сплачувалися ТОВ «АЛПА ЦЕНТРУМС». Відповідач зазначає, що із цією юридичною особою у нього укладено договір на надання експедиційних послуг щодо перевезення вантажів спірними вагонами, на підтвердження чого надав його копію.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті. Також ухвалою прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

18.05.2023 представник позивача подав до канцелярії суду, засобами електронного зв`язку, додаткові письмові пояснення із додатковими доказами в обґрунтування позовних вимог.

У судовому засіданні 18.05.2023 оголошено перерву до 30.05.2023.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 30.05.2023 проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

11.12.2027 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ» (далі експедитор/повірений, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріо» (далі замовник/довіритель, відповідач) укладено договір-доручення №1112/2017 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажних перевезень (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник/довіритель доручає, а експедитор/повірений за плату за його дорученням і за рахунок його коштів здійснює такі юридичні дії:

- обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України, країнах СНД та інших державах, тобто є організатором перевезень усіма необхідними видами транспорту (залізничним, автомобільним, авіа тощо), а також організовує всі додаткові операції, необхідні для здійснення перевезення залежно від маршруту перевезення та виду вантажу, зазначених у разовій заявці, яка може бути отримана факсом/електронною поштою і має юридичну силу на рівні з оригіналом;

- організація митного декларування транзитних вантажів екологічного, фітосанітарного, ветеринарного та інших видів контролю на кордоні;

- страхування вантажів та рухомого складу від різних ризиків при перевезенні залізничним транспортом і відповідальність перед третіми особами під час перевезення небезпечних вантажів.

Для виконання цих дій експедитор укладає договори з залізницями, перевізниками, іншими експедиторами і третіми особами.

Пунктом 3.5 договору визначено, що замовник здійснює на розрахунковий рахунок експедитора 100% (стовідсоткову) передоплату вартості перевезення і транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, суми страхової премії, якщо перевезення, вантаж або рухомий склад застраховані, вартості за митно-брокерські послуги на підставі рахунків експедитора, не менше ніж за 5 (п`ять) банківських днів до початку перевезення. Передоплата вважається здійсненою в день надходження грошових коштів на банківський рахунок експедитора.

Замовник зобов`язаний підписати акт виконаних робіт протягом 3 діб з моменту надання його експедитором. У разі не підписання замовником акту виконаних робіт протягом 10 днів з моменту його отримання, без письмового на те обґрунтування, він вважається підписаним обома сторонами. Сторони зобов`язані підписати акти виконаних робіт не пізніше 15 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалось перевезення вантажів замовника. У разі, якщо перевезення триває більше одного календарного місяця, експедитор виставляє акти виконаних робіт за кожний звітний період до закриття повної вартості перевезення в міру отримання відповідних документів від залізниць, перевізників, експедиторів та інших осіб, залучених для виконання доручення замовника (п. 3.10 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 і автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік якщо жодна зі сторін за 2 місяці до закінчення терміну його дії не заявить про його розірвання або зміну будь-яких умов договору (п. 7.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір-доручення №1112/2017 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажних перевезень від 11.12.2017 є чинним на час розгляду справи.

11.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ» (далі експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріо» (далі замовник, відповідач) укладено додаткову угоду № 1 до договору-доручення №1112/2017 від 11.12.2017 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажних перевезень (далі угода).

Відповідно до п. 1.1 угоди експедитор за заявками і за рахунок замовника зобов`язується надати замовнику послуги з надання власних та/або орендованих вагонів для перевезення вантажів, зазначених в заявці. Замовника, а замовник своєчасно оплачує послуги експедитора.

Замовник зобов`язаний надати експедитору письмову заявку на надання залізничних вагонів для перевезення вантажу, підписану уповноваженим представником замовника, в якій вказані маршрут перевезення вантажів, найменування вантажів, кількість необхідних вагонів і термін, в який вони надаються. Зразок заявки узгоджується сторонами в додатковому додатку, що є невід`ємною частиною цієї угоди (п. 2.1.1 угоди).

Експедитор зобов`язаний на підставі письмових заявок замовника, складених відповідно до п. 2.1.1 цієї угоди, розрахувати і вказати в поданій замовником заявці вартість послуг, направити на адресу замовника дану заявку з позначкою «погоджено» / «не узгоджено» протягом 3-х (трьох) діб (п. 2.2.1 угоди).

Пунктом 3.1 угоди сторони визначили, що оплата послуг експедитора і витрат, пов`язаних з подачею вагонів під навантаження вантажу замовника, здійснюється відповідно до умов договору. У разі несвоєчасної оплати експедитор в якості забезпечення зобов`язання замовника має право заборонити розкредитовку вагонів. При цьому замовник буде нести всі витрати по простою рухомого складу. Додатково замовник оплачує експедитору пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора. Оплата пені не звільняє замовника від погашення заборгованості в повному обсязі.

Додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень та заперечень до неї.

Як зазначає позивач (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), ним на виконання умов договору та угоди, відповідач замовив у позивача надання вагонів №№ 52137338, 52135589, 29051596, 52613205, 52622446, 28835551, 52135605, шляхом самостійного складання заявок та направлення їх засобами електронної пошти на адресу позивача.

Позивач вважає, що замовлення відповідачем вагонів №№52137338 та 52135589 підтверджується заявкою від 21.04.2022, спец. 2; №29051596 підтверджується заявкою від 22.04.2022, спец. 4; №52613205 підтверджується заявкою від 24.05.2022, спец. 1; №52622446 підтверджується заявкою від 26.05.2022, спец. 1, 2; №28835551 підтверджується заявкою від 14.07.2022; №52135605 підтверджується заявкою від 27.07.2022.

На підтвердження зазначеного надав копії заявок (а.с. 26, 28, 32, 36, 38, 42 том 1).

Як вважає позивач надання ним відповідачу послуг з організації перевезень вантажів за спірними вагонами №№ 52137338, 52135589, 29051596, 52613205, 52622446, 28835551, 52135605 підтверджується копіями накладних, оформлених на кожний окремий вагон, а саме:

- накладною №Е0112323 від 08.05.2022 перевезення вагоном №52137338;

- накладною №Ж0680666 від 13.05.2022 перевезення вагоном №52135589;

- накладною №Д0708091 від 11.07.2022 перевезення вагоном №29051596;

- накладною №Ж0682277 від 23.06.2022 перевезення вагоном №52613205;

- накладною №Д070890 від 11.06.2022 перевезення вагоном №52622446;

- накладною №Ж0500502 від 11.07.2022 перевезення вагоном №28835551;

- накладною №Ж0700503 від 27.07.2022 перевезення вагоном №52135605 (а.с.48, 52, 56, 88, 92, 96 том 1).

Позивач зазначає, що за цими перевезеннями мав місце понаднормовий простій:

- за вагоном №52137338: понаднормовий простій на навантаженні - 4 дні, на вивантаженні -65 днів;

- за вагоном №52135589: понаднормовий простій на навантаженні - 0 днів, на вивантаженні - 39 днів;

- за вагоном №29051596: понаднормовий простій на навантаженні - 20 днів, на вивантаженні - 70 днів;

- за вагоном №52613205: понаднормовий простій на навантаженні - 2 дні, на вивантаженні - 90 днів;

- за вагоном №52622446: понаднормовий простій на навантаженні - 13 днів, на вивантаженні - 118 днів;

- за вагоном №28835551: понаднормовий простій на навантаженні - 9 днів, на вивантаженні - 55 днів;

- за вагоном №52135605: понаднормовий простій на навантаженні - 0 днів, на вивантаженні - 37 днів.

У зв`язку з наявністю простою зазначених вагонів, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 880080,00грн.

Відповідач проти зазначеного заперечує, посилаючись на те, що перевезення за наведеними вагонами здійснювались іншими юридичними особами, з якими у відповідача укладені відповідні договори, заявки на перевезення за спірними вагонами не погоджені між сторонами відповідно до умов договору та угоди, що викликає сумнів у їх достовірності, а також позивачем не надано доказів, які б підтверджували виконання саме ним даних перевезень.

Зазначене і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наданням послуг власних та/або орендованих вагонів для перевезення вантажів, наявність/відсутність простою вагонів, а також наявністю підстав для стягнення заборгованості за простій вагонів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Суд зазначає, що підставою для виникнення у відповідача зобов`язань перед позивачем з оплати понаднормового простою спірних вагонів є необхідність доведення, насамперед, факту надання відповідних послуг відповідачу саме позивачем, а також доведення наявності простою спірних вагонів на завантаженні та розвантаженні належними та допустимими доказами.

З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з яким здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатнього обсягу доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами надання послуг з організації перевезень за спірними вагонами саме ним, а тому у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення заборгованості за понаднормовий простій спірних вагонів на завантаженні/розвантаженні у загальній сумі 880080,00грн з відповідача у даній справі.

До вказаного висновку суд прийшов з огляду на таке:

Наданий до суду позивачем договір-доручення №1112/2017 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажних перевезень (надалі - «Договір-доручення») датовано 11.12.2017, натомість надані позивачем до суду заявки (а.с. 26, 28, 32, 36, 38, 42 том 1) на надання спірних залізничних вагонів не мають посилання ані на цей договір, ані на позивача як на експедитора. Більше того, ці заявки, взагалі не підписані позивачем.

При цьому відповідно до п. 1.1 угоди експедитор за заявками і за рахунок замовника зобов`язується надати замовнику послуги з надання власних та/або орендованих вагонів для перевезення вантажів, зазначених в заявці замовника, а замовник своєчасно оплачує послуги експедитора.

Замовник зобов`язаний надати експедитору письмову заявку на надання залізничних вагонів для перевезення вантажу, підписану уповноваженим представником замовника, в якій вказані маршрут перевезення вантажів, найменування вантажів, кількість необхідних вагонів і термін, в який вони надаються. Зразок заявки узгоджується сторонами в додатковому додатку, що є невід`ємною частиною цієї угоди (п. 2.1.1 угоди).

Експедитор зобов`язаний на підставі письмових заявок замовника, складених відповідно до п. 2.1.1 цієї угоди, розрахувати і вказати в поданій замовником заявці вартість послуг, направити на адресу замовника дану заявку з позначкою «погоджено»/»не узгоджено» протягом 3-х (трьох) діб (п. 2.2.1 угоди).

Відповідно до додатку №1 (а.с. 187 том 1) до договору-доручення №1112/2017 від 11.12.2017 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажних перевезень, а також положень цього договору та додаткової угоди №1 до нього, заявка повинна містити обов`язково посилання на договір, на виконання якого вона укладається, вимоги щодо здійснення перевезення, вартість послуг з організації перевезень, а також підпис експедитора, що така заявка ним погоджена.

Із поданих позивачем до матеріалів справи заявок (а.с. 26, 28, 32, 36, 38, 42 том 1) не можливо встановити на виконання якого договору вони складені, яка юридична особа є експедитором, а також вартість послуг.

Разом з цим, відповідно до п. 1.1 додаткової угоди №1 позивач зобов`язався надати послуги відповідачу з надання власних та/або орендованих вагонів для перевезення вантажів, однак доказів того, що спірні вагони є власністю позивача чи використовуються ним для організації перевезень вантажів на підставі договорів оренди, не надано.

Також, господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять таких доказів.

Відповідач надає докази виконання послуг з організації перевезень по спірним вагонам іншими юридичними особами (а.с. 169-186 том 1, а.с. 66-71 том 2).

Враховуючи всі вказані вище обставини, суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за понаднормовий простій спірних вагонів у розмірі 880080,00грн є менш вірогідними, ніж наявні в матеріалах докази на їх спростування, у зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Стосовно інших доводів позивача і відповідача суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 24982,78грн відповідно до платіжної інструкції №23852 від 17.01.2023 (а.с. 13 том 1).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем після відкриття провадження у справі було подано заяву про зменшення позовних вимог, то судовий збір у розмірі 9935,03грн може бути повернутий з державного бюджету за клопотанням позивача.

Враховуючи те, що позивач заявив клопотання про повернення судового збору, вбачаються підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору у розмірі 9935,03грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на позивача.

Керуючись положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 129, 145, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1003182,70грн, з якої: 880080,00грн основного боргу, 103680,66грн пені, 6220,84грн 3% річних та 13201,20грн збитків від інфляції.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ" (03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, буд. 18, ідентифікаційний код 30488825) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9935,03грн, сплаченого за платіжною інструкцією №23852 від 17.01.2023, про що постановити ухвалу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 09.06.2023.

Суддя В.О. Татарчук