Постанова

від 29.11.2023 по справі 904/505/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2023 року м. Дніпро Справа № 904/505/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Борисенко І.Г. - адвокат, ордер ВВ№1035733 від 23.11.2023р.

від відповідача: Корінчук В.В. - керівник, наказ №31-10/23-1 від 31.10.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2023 р.

( суддя Татарчук В.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 09.06.2023 р.)

у справі

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ"

(м. Київ)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо"

(м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1 665 518,64 грн., з якої: 1 589 360,00 грн. основного боргу, 71 847,78 грн. пені, 4 310,86 грн. трьох відсотків річних. Судові витрати по сплаті судового збору та на правову допомогу просить покласти на Відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору-доручення про транспортно-експедиційне обслуговування вантажних перевезень № 1112/2017 від 11.12.2017 р. та додаткової угоди № 1 від 11.12.2017 р. до зазначеного договору в частині повної та своєчасної оплати за понаднормовий простій вагонів № № 52137338, 52135589, 29051596, 52135563, 52614088, 52613122, 52603032, 52613205, 52622578, 52622594, 52622446, 28835551, 52135605 на завантаженні та розвантаженні.

У відзиві на позовну заяву, Відповідач просив суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що надані Позивачем до позовної заяви заявки на транспортно-експедиційні послуги не відповідають вимогам договору-доручення про транспортно-експедиційне обслуговування вантажних перевезень № 1112/2017 від 11.12.2017 р. та додаткової угоди №1 від 11.12.2017 р. у зв`язку з чим не є належним доказом того, що дані заявки укладались відповідачем саме з позивачем. Відповідач погоджується з тим, що Позивачем було здійснено організацію перевезень за вагонами № № 52137338, 52614716, 52613403, 52135589. За надання послуг з організації перевезень за зазначеними вагонами Відповідачем було сплачено Позивачу грошові кошти у повному обсязі. Відповідач додатково зазначає, що транспортно-експедиційні послуги щодо всіх інших, перелічених у позовній заяві вагонів, надавались Відповідачу не Позивачем, а іншою юридичною особою з як ою Відповідачем укладено договір транспортного експедирування № 2305/2022, на підтвердження чого надав копію договору, інвойси та платіжні доручення. Щодо вимоги Позивача про стягнення плати за понаднормовий простій вагонів Відповідач зазначає, що Позивачем не надано доказів, які б підтверджували простій таких вагонів на завантаженні та розвантаженні.

В подальшому від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість у загальній сумі 1 003 182,70 грн., з яких: 880 080,00 грн. основний борг, 103 680,66 грн. пеня, 6 220,84 грн. 3% річних, 13 201,20 грн. інфляційні втрати, а також судові витрати, а саме: 15 047,74 грн. судового збору, 30 000,00 грн. витрат на правову допомогу, 5 880,00 грн. витрат на переклад документів. Заява обґрунтована тим, що Позивач зменшує кількість вагонів за якими просить стягнути плату за понаднормовий простій вагонів. Як зазначає Позивач, належна до стягнення плати стосується вагонів № №52137338,52135589, 29051596, 52613205, 52622446, 28835551, 52135605.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2023 р. в задоволенні позову, про стягнення заборгованості, в загальному розмірі 1 003 182,70 грн., з якої: 880 080,00 грн. основного боргу, 103 680,66 грн. пені, 6 220,84 грн. 3% річних та 13 201,20 грн. збитків від інфляції відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ", в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2023 р. у справі № 904/505/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСКОРДІЯ - КИЇВ» - 1 003 182,70 грн., з яких: 880 080,00 грн. - сума основної заборгованості, 103 680,66 грн. - пеня, 6 220,84 грн. - 3% та 13 201,20 грн. - збитки від інфляції, 15 047,74 грн. судового збору, 30 000,00 грн. витрат на правову допомогу та 5 880,00 грн. витрат на переклад документів, 22 571,62 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 20 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що Господарським судом Дніпропетровської області, під час розгляду справи № 904/505/23 не було з`ясовано всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, не було враховано частини доказів, що містяться в матеріалах справи і не надано їм оцінки, не було враховано визнання Відповідачем частини доказів та вимог Позивача, а також було визнано судом обставини, що не були доведені, в результаті чого Господарським судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення, яке Позивач вважає незаконним і необгрунтованим, ухваленим внаслідок неповного і не всебічного з`ясування обставин, без надання оцінки всім доказам та аргументам сторін у справі.

Водночас, на думку Скаржника, за допомогою даних накладних та даних довідок про історію відстеження місцезнаходження вагонів можна встановити: дату подачі вагону під навантаження - згідно історії відстеження місцезнаходження; дату відвантаження вагону - згідно штемпеля у накладній; дату прибуття вагону на вивантаження - згідно штемпеля у накладній; дату оформлення після вивантаження - згідно штемпеля у накладній.

При цьому Скаржник зазначає, що згідно Протоколу погодження договірної ціни та умов № 5118 від 28.04.2022 р., штраф за понаднормове знаходження вагона № 52137338 на станції завантаження та вивантаження становить 1 200,00 грн. за добу. Отже, вартість понаднормового простій вагону № 52137338 становить 1 200,00 грн. за добу, а вартість понаднормового простою вагонів № № 52135589, 29051596, 52613205, 52622446, 28835551, 52135605 становить 1760 грн. за добу. Враховуючи викладене, заборгованість Відповідача перед Позивачем за простій вагонів № № 52137338, 52135589, 29051596, 52613205, 52622446, 28835551, 52135605 становить 880 080,00 грн., що є сумою основної заборгованості Відповідача перед Позивачем, а за порушення умов Договору та Додаткової угоди і за прострочення виконання зобов`язань Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу також 103 680,66 грн. пені за прострочення грошового зобов`язання, 6 220,84 грн. 3% річних та 13 201,20 грн. збитків від інфляції, розраховані згідно умов п. 4.8 Договору, п. 3.1 Додаткової угоди та відповідно до положень ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Скаржник наголошує на тому, що відсутність будь-якого іншого договору експедирування, укладеного між сторонами свідчить про те, що заявки на надання вагонів стосуються саме одного Договору, що досліджується в справі. Всі заявки підписані Відповідачем. Наявність таких заявок у Позивача свідчить про надання їх Відповідачем саме Позивачу. Факт виставлення Позивачем Відповідачу рахунків на оплату послуги з надання вагонів свідчить про схвалення та погодження Позивачем заявок Відповідача. Факт оплати (передоплати) Відповідачем послуг з надання вагонів свідчить про узгодженість сторін щодо всіх істотних умов послуг.

Крім того, Господарський суд Дніпропетровської області, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував визнання Відповідачем обставин справи в частині організації Позивачем транспортно-експедиційних послуг вагоном № 52137338 та № 52135589. Також, Господарський суд Дніпропетровської області визнав заявки Відповідача на надання вагонів, що містяться в матеріалах справи недостатніми для того, щоб довести факт замовлення Відповідачем послуг у Позивача, досліджуючи виключно зміст таких заявок, без дослідження додаткових обставин справи, без врахування додаткових доказів, що містяться в матеріалах справи та без врахування аргументів, які були надані Позивачем.

Відтак, на думку Скаржника, заявки на надання вагонів були складені і підписані Відповідачем, направлені ним Позивачу, на замовлення вагонів в рамках Договору, прийняті Позивачем до виконання, а всі умови надання вагонів та експедирування були узгоджені обома сторонами, в тому числі: вартість послуг з організації перевезень, вид та вимоги до вагону, назва та код вантажу, маршрут перевезення вантажів, назви і адреси вантажовідправника та вантажоотримувача, терміни завантаження, станції відправлення і станції призначення.

Скаржник зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції: розмір судового збору, сплаченого Позивачем у зв`язку з поданням апеляційної скарги становить - 22 571,62 грн. розмір витрат на правову допомогу (адвокатські послуги), які Позивач поніс в зв`язку із поданням апеляційної скарги до суду та подальшим розглядом справи в апеляційному суді становить 20 000,00 грн.. Станом на день подання даної апеляційної скарги судовий збір у розмірі 22 571,62 грн та вартість адвокатський послуг в розмірі 20 000,00 грн. є сплаченими Позивачем, що підтверджується документами, доданими до цієї апеляційної скарги.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що з 14 вагонів, перелічених Позивачем у первісному позові, ним не додано жодної коректної оформленої між сторонами заявки на надання послуг за договором. Відповідач однозначно стверджує, що Позивач не підписав і тим самим не прийняв до виконання жодну із надісланих йому заявок, окрім однієї, та й та оформлена всупереч вимогам укладеного між сторонами Договору, зокрема, не має посилання на нього ( втім, станом на сьогоднішній день Позивач і не наполягає на стягненні неустойки за простій по цій заявці ).

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що із залізничних накладних не вбачається, що саме Позивач організовував транспортно-експедиційні послуги, посилання на Позивача як на експедитора відсутнє у всіх наданих до суду залізничних накладних. Позивач не надавав звітів повіреного за договором за всіма іншими вагонами, відмінними від вагонів № 52137338, № 52614716, № 52613403, № 52135589. Між Відповідачем та «Діскордія» (Болгарія) також укладено договір з надання транспортно-експедиційних послуг, яким також передбачено неустойку за понаднормативний простій вагонів. Питання в тому, що будь-яка неустойка має сплачуватися за відповідними договорами. Подвійна сплата пені неприпустима. Відповідач підтверджує факт надання послуг Позивачем за згаданими вище 4 вагонами, послуги по решті вагонів надавалися іншою юридичною особою за іншим договором. Усі заявки, надані Позивачем до суду, були прийняті до виконання не ним, про що свідчить відсутність його підпису та печатки на жодній з них, а іншою юридичною особою, якій, власне, вони й були оплачені Відповідачем. Будь-яких об`єктивних доказів наявності простою вагонів, окрім підписаної ним же таблиці, Позивачем до суду не надано.

Товариство також вказує на те, що у переважній більшості наданих Позивачем до суду заявок ( окрім трьох ) вартість послуг взагалі не визначена, волевиявлення Позивача щодо погодження чи непогодження заявок на вказаних заявках відсутнє. Більше того, само по собі укладання заявок до згаданого вище Договору-доручення не є підтвердженням їх виконання Позивачем. Надані Позивачем до суду копії заявок на надання транспортно-експедиторських послуг не відповідають вимогам вказаного додатку і не є, па думку Відповідача, належним доказом укладання таких заявок саме з Позивачем. Відповідач підтверджує організацію Позивачем транспортно-експедиційних послуг щодо таких вагонів: № 52137338, № 52614716, № 52613403, № 52135589. Щодо ж всіх інших вагонів - Відповідач замовляв ці послуги у іншої юридичної особи і оплачував їх також цій юридичній особі, а не Позивачеві.

Крім того, по тим вагонам, по яким Позивач, на думку Відповідача, надав послуги, то останній зазначає про те, що подані до суду докази простою не є об`єктивними: в наданих до суду копіях залізничних накладних час простою визначити неможливо, а не зовсім зрозумілі таблиці по простоям підписані лише Позивачем і можуть не відображати об`єктивну картину. Позивач не надав до суду жодного об`єктивного доказу наявності простоїв вагоні: ані претензій від власників вагонів, ані запитів до залізниць чи терміналів, ані відповідей від терміналів чи залізниць тощо. Позивачем не надано жодного платіжного доручення на підтвердження оплати ним часу простою виконавцеві послуги з перевезення чи власникам вагонів. Відповідач стверджує, що транспортно-експедиційні послуги щодо всіх перелічених в позові вагонів, окрім чотирьох, були оплачені Відповідачем іншій юридичній особі - DISCORDIA AD ( м. Софія, Болгарія ), з якою у Відповідача також укладено договір транспортного експедирування № 2305/2022.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/505/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2023 р. по справі № 904/505/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/505/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 14.09.2023 р..

Розпорядженням керівника апарату суду від 13.09.2023 р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Орєшкіної Е.В., відповідно до ст. 123 Закону України Про судоустрій та статус суддів, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/505/23, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023р., колегією суддів у складі: судді-доповідача Кощеєва І. М.,суддів: Чус О.В., Дарміна М.О., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2023 р. у справі №904/505/23 прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 14.09.2023 р. була оголошена перерва на 29.11.2023 р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ" - адвоката Борисенко Ірини Георгіївни до суду надійшла заява про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023р., судове засідання у справі № 904/505/23, призначене на 29.11.2023р. о 15:30 год., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

У судовому засіданні 29.11.2023 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

11.12.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ» ( далі Експедитор/Повірений, Позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріо» (далі Замовник/Довіритель, Відповідач) укладено Договір-доручення № 1112/2017 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажних перевезень (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого Замовник/Довіритель доручає, а Експедитор/Повірений за плату за його дорученням і за рахунок його коштів здійснює такі юридичні дії: обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України, країнах СНД та інших державах, тобто є організатором перевезень усіма необхідними видами транспорту (залізничним, автомобільним, авіа тощо), а також організовує всі додаткові операції, необхідні для здійснення перевезення залежно від маршруту перевезення та виду вантажу, зазначених у разовій заявці, яка може бути отримана факсом/електронною поштою і має юридичну силу на рівні з оригіналом; організація митного декларування транзитних вантажів екологічного, фітосанітарного, ветеринарного та інших видів контролю на кордоні; страхування вантажів та рухомого складу від різних ризиків при перевезенні залізничним транспортом і відповідальність перед третіми особами під час перевезення небезпечних вантажів.

Для виконання цих дій Експедитор укладає договори з залізницями, перевізниками, іншими експедиторами і третіми особами.

Пунктом 3.5 договору визначено, що Замовник здійснює на розрахунковий рахунок Експедитора 100% ( стовідсоткову ) передоплату вартості перевезення і транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, суми страхової премії, якщо перевезення, вантаж або рухомий склад застраховані, вартості за митно-брокерські послуги на підставі рахунків експедитора, не менше ніж за 5 (п`ять) банківських днів до початку перевезення. Передоплата вважається здійсненою в день надходження грошових коштів на банківський рахунок експедитора.

Замовник зобов`язаний підписати акт виконаних робіт протягом 3 діб з моменту надання його експедитором. У разі не підписання замовником акту виконаних робіт протягом 10 днів з моменту його отримання, без письмового на те обґрунтування, він вважається підписаним обома сторонами. Сторони зобов`язані підписати акти виконаних робіт не пізніше 15 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалось перевезення вантажів замовника. У разі, якщо перевезення триває більше одного календарного місяця, експедитор виставляє акти виконаних робіт за кожний звітний період до закриття повної вартості перевезення в міру отримання відповідних документів від залізниць, перевізників, експедиторів та інших осіб, залучених для виконання доручення замовника (п. 3.10 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 р. і автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік якщо жодна зі сторін за 2 місяці до закінчення терміну його дії не заявить про його розірвання або зміну будь-яких умов договору (п. 7.1 договору).

Жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір-доручення № 1112/2017 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажних перевезень від 11.12.2017 р. є чинним на час розгляду справи.

11.12.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріо» укладено Додаткову угоду № 1 до договору-доручення № 1112/2017 від 11.12.2017 р. про транспортно-експедиційне обслуговування вантажних перевезень (далі угода).

Відповідно до п. 1.1 угоди Експедитор за заявками і за рахунок Замовника зобов`язується надати Замовнику послуги з надання власних та/або орендованих вагонів для перевезення вантажів, зазначених в заявці Замовника, а Замовник своєчасно оплачує послуги Експедитора.

Замовник зобов`язаний надати експедитору письмову заявку на надання залізничних вагонів для перевезення вантажу, підписану уповноваженим представником Замовника, в якій вказані маршрут перевезення вантажів, найменування вантажів, кількість необхідних вагонів і термін, в який вони надаються. Зразок заявки узгоджується сторонами в додатковому додатку, що є невід`ємною частиною цієї угоди ( п. 2.1.1 угоди ).

Експедитор зобов`язаний на підставі письмових заявок Замовника, складених відповідно до п. 2.1.1 цієї угоди, розрахувати і вказати в поданій Замовником заявці вартість послуг, направити на адресу Замовника дану заявку з позначкою «погоджено» / «не узгоджено» протягом 3-х (трьох) діб ( п. 2.2.1 угоди ).

Пунктом 3.1 угоди сторони визначили, що оплата послуг Експедитора і витрат, пов`язаних з подачею вагонів під навантаження вантажу Замовника, здійснюється відповідно до умов договору. У разі несвоєчасної оплати Експедитор в якості забезпечення зобов`язання Замовника має право заборонити розкредитовку вагонів. При цьому Замовник буде нести всі витрати по простою рухомого складу. Додатково Замовник оплачує Експедитору пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора. Оплата пені не звільняє Замовника від погашення заборгованості в повному обсязі.

Як зазначає Позивач ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог ), на виконання умов договору та угоди, Відповідач замовив у Експедитора надання вагонів № № 52137338, 52135589, 29051596, 52613205, 52622446, 28835551, 52135605, шляхом самостійного складання заявок та направлення їх засобами електронної пошти на адресу ТОВ «Діскордія-Київ».

Позивач стверджує, що замовлення Відповідачем вагонів: № № 52137338 та 52135589 підтверджується заявкою від 21.04.2022 р., спец. 2; № 29051596 підтверджується заявкою від 22.04.2022 р., спец. 4; № 52613205 підтверджується заявкою від 24.05.2022 р., спец. 1; № 52622446 підтверджується заявкою від 26.05.2022 р., спец. 1, 2; № 28835551 підтверджується заявкою від 14.07.2022 р.; № 52135605 підтверджується заявкою від 27.07.2022 р.. На підтвердження зазначеного надав копії заявок ( а. с. 26, 28, 32, 36, 38, 42 том 1 ).

За твердженням Позивача надання ним Відповідачу послуг з організації перевезень вантажів за спірними вагонами № № 52137338, 52135589, 29051596, 52613205, 52622446, 28835551, 52135605 підтверджується копіями накладних, оформлених на кожний окремий вагон, а саме: накладною № Е0112323 від 08.05.2022 р. перевезення вагоном № 52137338; накладною № Ж0680666 від 13.05.2022 р. перевезення вагоном № 52135589; накладною № Д0708091 від 11.07.2022 р. перевезення вагоном № 29051596; накладною № Ж0682277 від 23.06.2022 р. перевезення вагоном № 52613205; накладною № Д070890 від 11.06.2022 р. перевезення вагоном № 52622446; накладною № Ж0500502 від 11.07.2022 р. перевезення вагоном № 28835551; накладною № Ж0700503 від 27.07.2022 р. перевезення вагоном № 52135605 ( а. с. 48, 52, 56, 88, 92, 96 том 1 ).

Позивач зазначає, що за цими перевезеннями мав місце понаднормовий простій: за вагоном № 52137338: понаднормовий простій на навантаженні - 4 дні, на вивантаженні -65 днів; за вагоном № 52135589: понаднормовий простій на навантаженні - 0 днів, на вивантаженні - 39 днів; за вагоном № 29051596 - понаднормовий простій на навантаженні - 20 днів, на вивантаженні - 70 днів; за вагоном № 52613205 - понаднормовий простій на навантаженні - 2 дні, на вивантаженні - 90 днів; за вагоном № 52622446 - понаднормовий простій на навантаженні - 13 днів, на вивантаженні - 118 днів; за вагоном № 28835551 - понаднормовий простій на навантаженні - 9 днів, на вивантаженні - 55 днів; за вагоном №52135605 - понаднормовий простій на навантаженні - 0 днів, на вивантаженні - 37 днів.

У зв`язку з наявністю простою зазначених вагонів, Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 880 080,00 грн..

Відповідач проти зазначеного заперечує, посилаючись на те, що перевезення за наведеними вагонами здійснювались іншими юридичними особами ( окрім зазначених у заяві про зменшення позовних вимог вагонів № № 52137338, 52135589 ), з якими у Відповідача укладені відповідні договори, заявки на перевезення за спірними вагонами не погоджені між сторонами відповідно до умов договору та угоди, що викликає сумнів у їх достовірності, а також Позивачем не надано доказів, які б підтверджували виконання саме ним даних перевезень.

Зазначене і є причиною виникнення спору.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Під час розгляду справи суд попередньої інстанції, врахувавши положення Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 13, 76, 78, 79, 86 ГПК України, дійшов висновку про те, що докази на підтвердження правомірності вимог Позивача щодо стягнення заборгованості за понаднормовий простій спірних вагонів у розмірі 880 080,00 грн. є менш вірогідними, ніж наявні в матеріалах докази на їх спростування, у зв`язку з чим, суд відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на порушення місцевим господарським судом стандарту "вірогідності доказів" при оцінці документів, які, як зазначає Скаржник, доводять існування договірних відносин та факт неналежного виконання Відповідачем умов договору-доручення про транспортно-експедиційне обслуговування вантажних перевезень № 1112/2017 від 11.12.2017 р. та додаткової угоди № 1 від 11.12.2017 р. до зазначеного договору в частині повної та своєчасної оплати за понаднормовий простій вагонів 52137338, 52135589, 29051596, 52613205, 52622446, 28835551, 52135605 на завантаженні та розвантаженні.

Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначалося раніше, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ» ( Експедитор ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріо» ( Замовник ) укладено Договір-доручення № 1112/2017 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажних перевезень від 11.12.2027 р., відповідно до п. 1.1 якого Експедитор за заявками і за рахунок Замовника зобов`язується надати Замовнику послуги з надання власних та/або орендованих вагонів для перевезення вантажів, зазначених в заявці Замовника, а Замовник своєчасно оплачує послуги Експедитора.

Замовник зобов`язаний надати експедитору письмову заявку на надання залізничних вагонів для перевезення вантажу, підписану уповноваженим представником замовника, в якій вказані маршрут перевезення вантажів, найменування вантажів, кількість необхідних вагонів і термін, в який вони надаються. Зразок заявки узгоджується сторонами в додатковому додатку, що є невід`ємною частиною цієї угоди (п. 2.1.1 угоди).

Експедитор зобов`язаний на підставі письмових заявок Замовника, складених відповідно до п. 2.1.1 цієї угоди, розрахувати і вказати в поданій Замовником заявці вартість послуг, направити на адресу Замовника дану заявку з позначкою «погоджено»/»не узгоджено» протягом 3-х (трьох) діб ( п. 2.2.1 угоди ).

Відповідно до додатку № 1 до договору-доручення № 1112/2017 від 11.12.2017 р. про транспортно-експедиційне обслуговування вантажних перевезень, а також положень цього договору та додаткової угоди № 1 до нього, заявка повинна містити обов`язково посилання на договір, на виконання якого вона укладається, вимоги щодо здійснення перевезення, вартість послуг з організації перевезень, а також підпис експедитора, що така заявка ним погоджена.

Надані до суду Позивачем заявки на надання спірних залізничних вагонів не мають посилання ані на цей договір, ані на Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ» як на Експедитора. При цьому, ці заявки, взагалі не підписані Позивачем.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини першої статті 73, частин першої, третьої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 р. у справі № 916/3027/21 ).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК України).

Як вже зазначено вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні матеріали справи не підтверджують, надання саме Позивачем послуг з організації перевезень за спірними вагонами та наявність простою спірних вагонів на завантаженні та розвантаженні, і відповідно підстав для нарахування та стягнення заборгованості за понаднормовий простій спірних вагонів на завантаженні/розвантаженні у загальній сумі 880 080,00 грн. з Відповідача у даній справі.

Як вбачається зі змісту судового рішення, місцевий господарський суд вмотивовано відхилив посилання Позивача як на доказ виконання ним своїх зобов`язань за договором на заявки, зі змісту яких не можливо встановити на виконання якого договору вони складені, яка юридична особа є Експедитором, а також вартість послуг.

Разом з цим, відповідно до п. 1.1 додаткової угоди № 1 Позивач зобов`язався надати послуги Відповідачу з надання власних та/або орендованих вагонів для перевезення вантажів, однак доказів того, що спірні вагони є власністю Позивача чи використовуються ним для організації перевезень вантажів на підставі договорів оренди, не надано.

Також, господарський суд слушно зауважив, що матеріали справи не містять таких доказів. При цьому, Відповідач надає докази виконання послуг з організації перевезень по спірним вагонам іншими юридичними особами.

Щодо доводів Скаржника, що суд першої інстанції не врахував визнання Відповідачем обставин справи в частині організації Позивачем транспортно-експедиційних послуг вагоном № 52137338 та № 52135589, колегія суддів зазначає, що дійсно, як вбачається з матеріалів справи: відзиву на позовну заяву надісланого до суду першої інстанції та відзиву на апеляціну скаргу Відповідач визнав факт організації Позивачем транспортно-експедиційних послуг вагонів № 52137338 та № 52135589, що помилково не було враховано судом першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд немає обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У справі відсутні докази, які б підтверджували наявність підстав, що дозволяють вважати визнані Відповідачем обставини організації Позивачем транспортно-експедиційних послуг вагонів № 52137338 та № 52135589 недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Передбачена ч. 2 ст. 75 ГПК України відмова від визнання обставин Відповідачем суду не подавалась.

В той же час, за перевезеннями вагонами № 52137338 та № 52135589 мав місце понаднормовий простій вагонів: № 52137338 - понаднормовий простій на навантаженні - 3 дні, на вивантаженні - 66 днів; № 52135589 - понаднормовий простій на навантаженні - 0 днів, на вивантаженні - 39 днів.

Підставою виникнення простою є порушення Відповідачем строку завантаження та/або вивантаження вагонів.

Факт наявності простою вагонів на завантаженні та/або вивантаженні підтверджується даними та штемпелями, шо містяться в накладних № №: Е0112323 від 08.05.2022 р. ( вагон 52137338 ), Ж0680666 від 13.05.2022 р. ( вагон 52135589 ). Історією відстеження місцезнаходження вагонів, що автоматично формується за номером вагону за допомогою веб-сервісу «railwagonlocation.com», який надає автоматичні дані синхронізовані з даними Єдиного розрахункового центру залізничних перевезень AT «Українська залізниця» та вважаються офіційними даними. Такі довідки історії відстеження вагонів підтверджують інформацію про дати прибуття та вибуття кожного вагону.

Отже, за допомогою даних накладних та даних довідок про історію відстеження місцезнаходження вагонів можливо встановити: дату подачі вагону під навантаження - згідно історії відстеження місцезнаходження; дату відвантаження вагону - згідно штемпеля у накладній; дату прибуття вагону на вивантаження - згідно штемпеля у накладній; дату оформлення після вивантаження - згідно штемпеля у накладній.

Пунктом 2.1.3. Додаткової угоди передбачено зобов`язання Замовника забезпечити навантаження кожного вагона протягом 3-х (трьох) днів з моменту прибуття його на залізничну станцію відправлення (станції навантаження) до моменту його відправлення в навантаженому стані на станцію призначення (станцію вивантаження). Момент прибуття вагона на станцію відправлення і момент відправлення вагона зі станції відправлення визначаються по датах штемпелів , у залізничних накладних.

Пунктом 2.1.6. Додаткової угоди передбачено зобов`язання Замовника забезпечити вивантаження кожного вагона протягом 3-х (трьох) днів з моменту прибуття його в навантаженому стані на залізничну станцію призначення (станцію вивантаження) до моменту його відправлення в порожньому стані на узгоджену сторонами залізничну станцію. Момент прибуття вагона на станцію призначення і момент відправлення вагона зі станції призначення визначаються по датах штемпелів у залізничних накладних.

Згідно пункту 4.4. Додаткової угоди, за порушення умов пунктів 2.1.3 та 2.1.6. Додаткової угоди, Замовник виплачує ставку за користування вагонами в розмірі 1 760,00 грн. за вагон на добу, починаючи с 4-го дня простою вагонів.

Згідно Протоколу погодження договірної ціни та умов № 5118 від 28.04.2022 р., штраф за понаднормове знаходження вагона № 52137338 на станції завантаження та вивантаження становить 1 200,00 грн. за добу.

Отже, вартість понаднормового простій вагону № 52137338 становить 1 200,00 грн. за добу, а вартість понаднормового простою вагонів № 52135589, становить 1 760,00 грн. за добу.

Враховуючи вищевикладене, за розрахунком апеляційного суду - заборгованість Відповідача перед Позивачем за простій вагонів № № 52137338, 52135589, становить 151 400 грн., що є сумою основної заборгованості Відповідача перед Позивачем, а за порушення умов Договору та Додаткової угоди і за прострочення виконання зобов`язань Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу також 7 051, 51 грн. пені за прострочення грошового зобов`язання, 410,65 грн. 3% річних та 1 211,20 грн. інфляційних втрат, розрахованих згідно умов п. 4.8 Договору, п. 3.1 Додаткової угоди та відповідно до положень ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 2 ст. 343 ГК України.

Враховуючи усе вищевикладене та беручи до уваги, визнання певних обставин Відповідачем, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги Позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню в частині із прийняттям нового рішення, яким позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту «б» частини четвертої ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, Позивач просив суд першої інстанції покласти на Відповідача судові витрати по сплаті судового збору та на правову допомогу у розмірі 30 000 грн., 5 880,00 грн. витрат на переклад документів.

Розглянувши вказане клопотання Позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 частини 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положен нями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами п. 12 ч. 3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 27.01.2022 у справі №910/6360/20, від 17.01.2023 у справі №911/1388/16).

Відповідно до частини 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст.124 ГПК особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 27.09.2023 у справі №904/1711/22.

За приписами частини 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до матеріалів справи, про понесення витрат на правничу допомогу Позивачем було вказано у позовній заяві 30 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Так, на підтвердження факту понесених витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи у суді, Позивачем надано: копію договору від №21/12-22 від 21.12.2022 року про надання адвокатських послуг (т.1,а.с.128); копію рахунок-фактура № LS-070 від 22.12.2022 (т.1,а.с.131); копію платіжної інструкції № 23715 від 23.12.2022 (т.1,а.с.132); - ордер на ім`я адвоката Усіченко Ірина Георгіївна від 20.01.2023 серії ВВ №1028237 (т.1,а.с.136); копію свідоцтва від 28.05.2021 серії ЛГ №000429 про право на заняття адвокатською діяльністю (т.1,а.с.135).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 21/12-22 про надання адвокатських послуг від 21.12.2022 р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ» (далі Замовник) та Адвокатським об`єднанням «Місечко та Партнери» (далі Виконавець) Виконавець зобов`язується надати Замовнику адвокатські послуги , які визначені в п.1.2 цього договору . а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору Сторони домовились, що Виконавець надає Замовнику комплекс адвокатських послуг спрямованих на представлення інтересів Замовника в судовій справі у спорі з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІО» (ідентифікаційний код 30544093) про стягнення грошових коштів за договором-дорученням № 1112/2017 на транспортно-експедиційне обслуговування від 11.12.2017 р., а саме:

1.2.1.аналіз наданих Замовником документів;

1.2.2.підготовка та подача позову про стягнення грошових коштів;

1.2.3. представництво інтересів Замовника під час розгляду спору Господарським судом Дніпропетровської області;

1.2.4. підготовка і подача необхідних клопотань, доповнень, пояснень до позову.

Пунктом 1.3 договору передбачено,що для надання Виконавцем Замовнику адвокатських послуг, передбачених п.п. 1.1, 1.2 Договору, передбачено, що Виконавець користується усіма належними для того повноваженнями та правами, які надано законом Замовнику, як позивачу, в тому числі: правом підписувати, подавати та отримувати від імені Замовника документи процесуального характеру, позовну заяву, заяви по суті справи та інші документи, що пов`язані із розглядом спору; правом підпису та пред`явлення позову, доповнень до позову, зміни підстав або предмета позову, правом оскарження рішення (ухвал, постанов) суду; правом участі у засіданнях суду та у дослідженні доказів, наданні пояснення, заперечень, доводів і міркувань з питань судового спору; правом здійснювати необхідні платежі та вчиняти інші дії, які на думку Виконавця будуть доцільними для правильного і ефективного ведення справи Замовника у господарському суді у спорі з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІО» про стягнення грошових коштів.

Сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) Виконавця за послуги вказані в п. 1.2.1-1.2.4 становить 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень та сплачується Замовником протягом трьох днів з моменту підписання цього договору ( п. 2.1 договору).

Вартість послуг, вказана в пункті 2.1. цього Договору, не включає в себе додаткові витрати Виконавця за Договором, а саме: оплата нотаріальних послуг, а також погоджених Сторонами Договору витрат, безпосередньо пов`язаних із наданням послуг ( п.2.2 договору).

Позивач оплатив надані Адвокатом послуги, що підтверджується рахунок-фактура №LS-070 від 22.12.2022 року, платіжна інструкція № 23715 від 23.12.2022 р. на суму 30 000 грн. ( а.с.131-132, т.1).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 912/1025/20).

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 р. по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, враховуючи все вище наведене та обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд, дослідивши надані, докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, прийнявши до уваги предмет спору, всі аспекти і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви, як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин погоджується із заявленою Позивачем, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 30 000 грн. 00 коп., яка є доказово обґрунтованою та підлягає розподілу. Разом з цим, враховуючи часткове задоволення позовних вимог заявлених Позивачем, відповідно до частини 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ" підлягає стягненню 4 786,96 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо клопотання Позивача про покладення на Відповідача 5 880,00 грн. витрат на переклад документів, то колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення, оскільки як вбачається з матеріалів справи, вони не були необхідними, оскільки переклад документів не вплинув на вирішення спору по суті.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу знайшли свого часткового підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ" і скасування судового рішення попередньої інстанції в частині відмови у стягненні 151 400,00 грн. основного боргу, 7051,51 грн. пені, 410,65 грн. трьох відсотків річних, інфляційних втрат, у розмірі 1 211,20 грн., з ухваленням у скасованій частині нового рішення про задоволення позову. В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

10. Судові витрати.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку з частковим скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення у скасованій частині про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

У зв`язку з тим, що суд частково скасовує рішення суду першої інстанції з прийняттям у цій частині нового рішення, суд покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріо" витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ" зі сплати судового збору, у розмірі 2 401,10 грн. за розгляд позовної заяви та 3 601,65 грн. за розгляд апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2023 р. у справі № 904/505/23 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ" 151 400,00 грн. основного боргу, 7051,51 грн. пені, 410,65 грн. трьох відсотків річних, інфляційних втрат, у розмірі 1 211,20 грн., судового збору за подання позову до Господарського суду Дніпропетровської області, у розмірі 2 401,10 грн., 4 786,96 грн. витрат на професійну правничу допомогу, про що видати наказ."

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2023 р. у справі № 904/505/23 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ" 3 601,65 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.12.2023 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус

Суддя М.О. Дармін