Постанова

від 30.05.2023 по справі 916/120/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/120/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

учасники справи:

кредитор - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест Кредо",

представник кредитора - Кобець Р.Ю., адвокат, ордер від 29.03.2022 № 1371704,

боржник - Максименко Володимир Васильович,

представники боржника - Хомко С.В., адвокат, (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.), Цвігун В.В., адвокат, ордер №1237796 від 04.04.2023 (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.)

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест Кредо"

на ухвалу Господарського суду Одеської області

від 18.10.2022

у складі судді: Найфлейш В.Д.

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 06.03.2023

у складі колегії суддів: Поліщук Л.В. (головуюча), Богатиря К.В., Разюк Г.П.,

у справі за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.02.2022, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (далі - боржник, ОСОБА_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражну керуючу Колмикову Т.О.

2. Ухвалою попереднього засідання суду від 07.06.2022 задоволено заяву (вх. № 3-141/22 від 21.04.2022) ОСОБА_2 про визнання грошових вимог до боржника, визнано ОСОБА_2 кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 11 976 491 грн., зазначено розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться арбітражним керуючим до реєстру вимог кредиторів.

3. 13.06.2022 за вх. № 3-186/22 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (далі - ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо", скаржник) до господарського суду надійшла заява, в якій товариство просило:

1) визнати грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" на загальну суму 28 101 198,10 грн.;

2) визнати вимоги ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" у розмірі 16 487 640 грн. як забезпечені вартістю предмета іпотеки за договором іпотеки від 06.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., зареєстрованого в реєстрі під номером 3390;

3) визначити вимоги ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" у розмірі 11 608 586,10 грн. як незабезпечені заставою.

3.1. Заява мотивована тим, що на підставі договору про відступлення прав вимоги №32 від 20.10.2020, укладеним між ПАТ "Родовід Банк" та ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо", останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли за кредитним договором № 40.3/ІЖ-004.07.1 від 06.12.2007 на загальну суму 960 555,08 доларів США. При цьому 563 680 доларів США (станом на 08.06.2022 за офіційним курсом НБУ - 16 487 640 грн.) є вимогами, забезпеченими заставою.

Обставини справи, встановлені місцевим та апеляційним судом

4. Між ОСОБА_1 та ПАТ "Родовід Банк" було укладено кредитний договір № 40.3/ІЖ-004.07.1 від 06.12.2007, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на придбання дачного будинку та земельної ділянки на загальну суму 396 000 доларів США строком до 06.12.2028.

4.1. На виконання умов п. 3.1. Кредитного договору між банком та позичальником було укладено Договір іпотеки від 06.12.2007, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., та зареєстрований в реєстрі під номером 3390.

4.2. За умовами Договору іпотеки позичальник для забезпечення виконання зобов`язань перед банком за кредитним договором передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянку загальною площею 0,0457 га, кадастровий номер 5110137500:52:022:0032).

4.3. В процедурі ліквідації банку з ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" укладено Договір № 32 про відступлення прав вимоги від 20.10.2020 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л.В. та зареєстрований в реєстрі під номером 1280).

4.4. Відповідно до п. 31 Додатку № 1 до Договору відступлення, новий кредитор набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 40.3/ІЖ- 004.07.1 від 06.12.2007 на загальну суму 960 555,08 дол. США. Разом з правом вимоги за кредитним договором до Кредитора перейшло право вимоги за Договором іпотеки (посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. та зареєстрований в реєстрі під номером 3390). Вартість відступлення, вартість предмета іпотеки становить 563 680 дол. США.

4.5. Рішенням Київського районного суду міста Одеси у справі № 522/20/19 від 01.10.2019 у задоволенні позову ПАТ "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Родовід Банк" Шевченка А.М. до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ПП "Дід Василь" про стягнення заборгованості - відмовлено повністю.

4.6. При цьому судом у зазначеній справі встановлено, що, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України змінив строк виконання основного зобов`язання й був зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років, тобто до 21.11.2014.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Ухвалою від 18.10.2022 Господарський суд Одеської області в задоволенні заяви ТО "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (вх.№ 3-186/22 від 13.06.2022) про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 на загальну суму 28 101 198,10 грн. відмовив.

5.1. Місцевий суд дійшов висновку про наявність у боржника заборгованості станом на момент звернення до Київського районного суду міста Одеси за основним зобов`язанням перед ТОВ "Фінансова компанія Інвест Кредо" на суму 370 864 дол. США, та заборгованість за процентами на загальну суму 109 095,10 дол. США.

5.2. Водночас, оскільки рішенням Київського районного суду міста Одеси по справі № 522/20/19 від 01.10.2019 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Фінансова компанія Інвест Кредо" на суму 179 149,90 дол. США, тому господарський суд дійшов висновку, що на день звернення із кредиторською заявою до суду у ОСОБА_4 є заборгованість перед ТОВ "Фінансова компанія Інвест Кредо" на суму 300 809,20 дол. США (еквівалент 8 798 669,10 грн).

5.3. Суд врахував, що рішенням Київського районного суду міста Одеси встановлено факт спливу позовної давності, боржником та арбітражним керуючим заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності, а ТОВ "Фінансова компанія Інвест Кредо" не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску чи переривання строку, підстави для поновлення строку позовної давності відсутні. Тому суд дійшов висновку про відмову в визнанні грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія Інвест Кредо" до боржника на загальну суму 8 798 669,10 грн.

5.4. Також, враховуючи пред`явлення заявником вимоги про дострокове погашення кредиту, строк виконання основного зобов`язання настав 21.11.2011, суд визнав безпідставним нарахування заборгованості за процентами у період з 01.12.2011 по 19.10.2020 на суму 480 595,59 дол. США, що еквівалентно 14 057 421 грн.

5.5. Водночас, місцевий господарський суд погодився із запереченнями ТОВ "Фінансова компанія Інвест Кредо" (25.07.2022 за вх.№ 14155/22), за змістом яких відомості про забезпечення підлягають включенню до реєстру незалежно від того, чи подана заставним кредитором відповідна заява, тому в ухвалі попереднього засідання суду від 07.06.2022 зазначено відомості про майно боржника, яке є предметом застави.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. Постановою від 06.03.2022 Південно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" залишив без задоволення;

ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.10.2022 про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (вх.№3-186/22 від 13.06.2022) про визнання грошових вимог у справі №916/120/22 залишив без змін.

6.1. Апеляційний суд переглянув справу в межах доводів апеляційної скарги стосовно висновків суду першої інстанції про відмову в визнанні грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" до боржника у зв`язку із спливом позовної давності.

6.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, врахувавши преюдиційні обставини, встановлені рішенням Київського районного суду міста Одеси від 01.10.2019 у справі № 522/20/19 щодо спливу позовної давності, заявлення боржником та арбітражним керуючим та кредитором про застосування позовної давності щодо кредиторських вимог ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо", а також не зазначення останнім поважних причин пропуску чи переривання цього строку, дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відмову у визнанні зазначених грошових вимог до боржника.

6.3. Крім того суд зазначив, що законом не передбачено автоматичного внесення вимог забезпеченого кредитора до реєстру, а внесенню підлягає лише інформація про майно, яке є предметом застави, що і було зроблено Господарським судом Одеської області в ухвалі попереднього засідання від 07.06.2022.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

7. ТОВ "Фінансова компанія Інвест Кредо" 29.03.2023 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.10.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 916/120/22.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/120/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Огороднік К.М., Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2023.

9. Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2023 задовольнив клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

10. У зв`язку з відпусткою судді Огородніка К.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/120/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023.

11. Від представника ОСОБА_1 та Приступа Ю.О. надійшли відзиви на касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо", в якій зазначені особи просили суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Розгляд поданих заяв та клопотань

12. 15.05.2023 від представника ОСОБА_1 надійшла заява про закриття касаційного провадження, в якій адвокат зазначив, що Верховним Судом вже зроблено висновок про застосування позовної давності для забезпечених кредиторів, тому, з урахуванням положень пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) наявні підстави для закриття провадження в частині підстав пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України. Крім того, на думку заявника, скаржник не довів неправильне застосування статті 17 Закону України "Про іпотеку".

12.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

12.2. Процесуальний закон у зазначеному випадку передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

12.3. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин.

Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними.

12.4. Водночас у справі, що розглядається скаржник в якості підстав касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду посилається, зокрема, на частину другу статті 287 ГПК України, що ухвалою Верховного Суду від 19.04.2023 визнано достатніми для відкриття касаційного провадження у справі.

12.5. При цьому скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у справах про банкрутство норм цивільного законодавства про позовну давність для забезпечених кредиторів, а також про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 17 Закону України "Про іпотеку" в частині наявності або відсутності підстав для зменшення розміру грошових вимог забезпеченого іпотекою кредитора у разі наявності рішення суду про відмову у позові про стягнення частини заборгованості з підстави пропущення позовної давності.

12.6. Також скаржник звернув увагу на неправильне застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15 та від 06.03.2019 у справі № 766/14041/16-ц.

12.7. Проаналізувавши правовідносини у цій справі та у справі, на постанову у якій посилається заявник, шляхом співставлення юридичного змісту спірних правовідносин (основний критерій подібності), судом встановлено, що висновки, викладені у постанові від 02.03.2023 у справі № 910/4473/21 стосуються з-поміж іншого, зокрема, питання кваліфікації вимог забезпеченого кредитора у межах справи про неплатоспроможність фізичної особи з пропущеним строком позовної давності. Тобто стосуються застосування норм права у правовідносинах, які за змістовим критерієм є подібними з правовідносинами у цій справі.

12.8. Разом з тим, як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 910/4473/21, судом було застосовано позовну давність з огляду на наявність заяви боржника, в той час як у цій справі обставини щодо наявності підстав для застосування позовної давності були встановлені в рішенні суду у іншій справі. Крім того у справі № 910/4473/21 рішення судів попередніх інстанцій не досліджувались на предмет неправильного застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2019 у справі № 766/14041/16-ц, а також не досліджувалось питання щодо застосування статті 17 Закону України "Про іпотеку" в частині наявності або відсутності підстав для зменшення розміру грошових вимог забезпеченого іпотекою кредитора у разі наявності рішення суду про відмову у позові про стягнення частини заборгованості з підстави пропущення позовної давності

12.9. З огляду на зазначене колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для розгляду касаційної скарги з підстав, визначених ГПК України.

12.10. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 № 3057-IX, Верховний Суд розглядає справу № 916/120/22 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо")

13. Скаржник зазначив, що підставою касаційного оскарження є: відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у справах про банкрутство норм цивільного законодавства про позовну давність, визначених у главі 19 "Позовна давність" ЦК України, для забезпечених кредиторів; відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 17 Закону України "Про іпотеку" в частині наявності або відсутності підстав для зменшення розміру грошових вимог забезпеченого іпотекою кредитора у разі наявності рішення суду про відмову в позові про стягнення частини заборгованості з підстави пропущення позовної давності.

13.1. Також скаржник аргументував, що суд визнав наявність іпотечного майна та прав ТОВ "Фінансова компанія Інвест- Кредо" як іпотекодержателя. При цьому суд відмовив у визнанні забезпечених вимог в зв`язку з пропуском позовної давності. В зв`язку з такими діями судів попередніх інстанцій, на думку скаржника, виникла ситуація, коли: іпотека не припинена; суд визнає наявність іпотечного майна та вносить його до реєстру, однак відмовляє у заявлених грошових вимогах заставного кредитора, оскільки пропущена позовна давність; в силу абзацу 1 частини чотирнадцятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство задоволення в тому числі вимог конкурсних кредиторів може здійснюватися лише з урахування Кодексу та в межах провадження у справі.

13.2. Скаржник доводив, що у забезпеченого кредитора існує обов`язок подати заяву з грошовими вимогами виключно щодо незабезпечених вимог чи у разі відмові від забезпечення. В іншому випадку заява не є обов`язковою, а вимоги вносяться згідно даних обліку. На думку скаржника, КУзПБ імперативно визначає право кредитора відмовитись від забезпечення власних вимог і така відмова має бути належним чином заявлена кредитором. За відсутністю такої відмови та за відсутності пред`явлення відповідних вимог кредитором - відомості про забезпечення підлягають включенню до реєстру, як це передбачено частиною восьмою статті 45 КУзПБ.

13.3. Крім того скаржник зазначив, що позовна давність щодо кредиторських вимог може бути заявлена виключно під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника. Оскільки забезпечені кредиторські вимоги по суті не розглядаються, а вносяться до реєстру кредиторів не залежно від подачі відповідної заяви, позовна давність до таких вимог не може бути застосована. При цьому, на думку скаржника, запропонована боржником концепція застосування інституту позовної давності до кредиторських вимог, забезпечених заставою, суперечить гарантіям встановленими Кодексом для забезпечених кредиторів, основним завданням процедури банкрутства, зокрема, погашення кредиторських вимог, а також заданням господарського судочинства щодо справедливого вирішення спорів.

Доводи інших учасників справи

14. У відзиві на касаційну скаргу представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Хомко С.В. зазначила, що Верховним Судом вже сформовано правовий висновок щодо застосування норм цивільного законодавства про позовну давність при розгляді вимог забезпеченого кредитора у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 910/4473/21). Крім того відсутня необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування статті 17 Закону України "Про іпотеку", оскільки у цій справі зазначена норма не підлягає застосуванню.

14.1. Також представник боржника зазначила, що у Суду відсутні підстави моделювати ситуації і проводити правовий аналіз обставин, які не мали місця у цій справі, а ГПК України не передбачено надання судом роз`яснення сторонам, що саме вони повинні вчинити, яку позицію займати чи як їм використати їхнє право, оскільки це є виключно компетенцією сторін, яку вони реалізують самостійно у встановленому законом порядку. Кредитор у своєму внутрішньому обліку може обліковувати будь-яку суму заборгованості на свій власний розсуд, однак, у випадку, коли кредитор звертається за захистом своїх прав у судовому порядку, суд зобов`язаний перевірити обґрунтованість заявлених вимог і застосувати позовну давність якщо кредитором пропущений відповідний строк.

14.2. Крім того адвокат зазначила, що з комплексного аналізу норм Кодексу і, зокрема, частини шостої статті 45 КУзПБ, вбачається, що єдиною підставою для внесення відомостей про кредиторів до реєстру вимог кредиторів є ухвала господарського суду. Раніше вимоги конкурсних кредиторів вносились до реєстру вимог на підставі визнання боржником або господарським судом, а забезпечених - розпорядником майна на підставі частини восьмої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тому твердження скаржника про автоматичне внесення вимог забезпечених кредиторів до реєстру кредиторів є помилковим.

15. У відзиві Приступа Ю.О. зазначено, що внаслідок зробленої заяви про застосування позовної давності щодо основного зобов`язання, забезпечений кредитор, чиї вимоги до боржника набувають статусу натурального, тобто, не забезпеченого державним примусом, втрачає можливість реалізувати свої права кредитора у справі про банкрутство як забезпечений кредитор.

15.1. Крім того у відзиві зазначено, що Верховним Судом вже зроблено висновок щодо застосування у справах про банкрутство норм цивільного законодавства про позовну давність для забезпечених кредиторів, який повністю узгоджується з висновками в оскаржуваних рішеннях по даній справі. Крім того, у разі пропуску строку позовної давності, законодавець не тільки визначає цей факт як підставу для відмови у позові, але й обмежує кредитора у вчиненні ним односторонніх дій, направлених на примусову реалізацію його прав.

15.2. Також у відзиві Приступа Ю.О., з посиланням на положення статей 45, 47 КУзПБ, зазначено, що доводи скаржника про те, що вимоги забезпеченого кредитора по суті не розглядаються та вносяться незалежно від подачі відповідної заяви, суперечать чинному законодавству.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 13 - 13.3. описової частини цієї постанови.

19.1. Розгляд справи здійснюється в межах доводів касаційної скарги щодо відмови судів попередніх інстанцій у задоволенні заяви скаржника в частині забезпечених кредиторських вимог та в частині відмови внесення таких вимог до реєстру кредиторів.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

20. Предметом судового розгляду у цій справі є кредиторські вимоги ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" до боржника - ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

21. Згідно зі статтею 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

22. Згідно з частиною першою статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника у межах провадження про неплатоспроможність фізичних осіб та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

23. Частиною першою статті 45 КУзПБ, серед іншого, визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. До заяви в обов`язковому порядку додаються також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Отже, реалізація кредитором права на пред`явлення кредиторських вимог до боржника як будь-якого права на судовий захист майнових прав та визнання цих вимог судом обумовлена обов`язком доказування кредитором таких вимог, адже саме він повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести (викласти) обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги до боржника.

24. Верховний Суд звертає увагу, що провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

25. Наслідком визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство має вплив не лише на права та інтереси самого кредитора (заявника) та боржника, а й на права та інтереси інших кредиторів у справі, адже в залежності від результату визнання їх судом перебуває можливість та обсяг розміру задоволення вимог таких кредиторів. Тому важливе значення під час розгляду судом заявлених у справі про банкрутство (неплатоспроможність) грошових вимог до боржника має застосування правил доказування та встановлення обґрунтованості таких вимог, що унеможливлюють визнання безпідставних вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

26. При цьому у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником або розпорядника майна.

27. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

28. Правове визначення терміну "забезпечені кредитори" розкрито в статті 1 КУзПБ, якою до зазначеної категорії віднесено кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника.

28.1. Водночас забезпеченими зобов`язаннями в розумінні статті 1 Кодексу та відповідно вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), i є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувальних договорів та чинного законодавства.

28.2. Відкриття провадження у справі про банкрутство щодо боржника не змінює суті заставного (іпотечного) зобов`язання, зазнає змін лише процедура задоволення вимог кредитора, які забезпечені заставою (іпотекою), з урахуванням чого норми КУзПБ щодо забезпечених кредиторів слід застосовувати з огляду на відповідні суміжні норми законодавства про заставу (іпотеку).

29. Виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника (позичальника), які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору.

29.1. Тобто визнанню судом та включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) підлягають лише дійсні вимоги кредитора, які відповідають чинному законодавству та обґрунтовані кредитором належними і допустимими доказами на час заявлення таких вимог.

30. Господарські суди, вирішуючи питання про визнання заявлених забезпечених кредиторських вимог та включення їх окремо до реєстру, повинні застосовувати статтю 19 Закону України "Про заставу" та статтю 7 Закону України "Про іпотеку" і встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, та розмір цих вимог незалежно від вартості цього майна за договором.

31. Тлумачення абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ у взаємозв`язку з положеннями статей 572, 575, 589 ЦК України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України "Про іпотеку" та статей 12, 19, 28 Закону України "Про заставу" свідчить, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).

31.1. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що на відміну від положень частин другої, шостої, восьмої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника" (які були чинними на момент укладення кредитного договору та договору про відступлення прав вимоги), положення статті 45 КУзПБ (який діє на момент розгляду заяви з кредиторськими вимогами скаржника до боржника) не передбачають зобов`язання арбітражного керуючого внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а передбачають лише внесення відомостей про майно боржника окремо до реєстру.

32. Також Колегія суддів у цій справі звертає увагу, що КУзПБ не встановлює спеціальних норм, які регулюють застосування позовної давності у справах про банкрутство, в тому числі її застосування при розгляді кредиторських вимог до боржника. Таких норм не містить і ГК України.

32.1. ЦК України як основний акт цивільного законодавства не містить вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється. Водночас оскільки позовна давність є інститутом цивільного права, вона може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України).

32.2. Аналіз положень частини шостої статті 12 ГПК України дає підстави для висновку про те, що провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

32.3. У справі, що розглядається, скаржник звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його банкрутство. Тобто кредитор, в розумінні статті 16 ЦК України, звернувся до суду з вимогою про захист свого майнового права та інтересу.

32.4. За таких умов положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство, тобто, у справі про банкрутство, при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника, застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17, судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19, Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, від 04.05.2023 у справі № 925/636/22.

Щодо суті касаційної скарги

33. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" складаються із:

- 10 847 772 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням;

- 17 248 464,10 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 4 962,00 грн. судового збору за подання заяви про визнання кредитором.

33.1. При цьому з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" просило визнати кредиторські вимоги:

- у розмірі 16 487 640 грн., які забезпечені вартістю предмета іпотеки за договором іпотеки від 06.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. (зареєстрованого в реєстрі під номером 3390);

- у розмірі 11 608 586,10 грн., які не забезпечені заставою.

34. Також судами встановлено, що кредиторські вимоги скаржника виникли на підставі укладеного між боржником та ПАТ "Родовід Банк" кредитного договору № 40.3/ІЖ-004.07.1, право вимоги за яким було переуступлено 20.10.2020 банком до ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" на підставі договору № 32 про відступлення прав вимоги.

35. Разом з тим суди встановили, що грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" не підлягають внесенню до реєстру вимог кредитора до боржника у зв`язку із спливом позовної давності, що було встановлено Київським районним судом міста Одеси у справі № 522/20/19 і зазначено у рішенні від 01.10.2019.

36. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що інформація про майно, яке є предметом застави, відображена Господарським судом Одеської області у резолютивній частині ухвали попереднього засідання суду від 07.06.2022, зокрема, щодо:

-земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:52:022:0032), площею 0,0457 га, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Одеса, провулок Аркадіївський, земельна ділянка 15;

-житлового (дачного) будинку (реєстраційний номер майна: 20880978), загальною площею: 38,2 кв.м., розташованого за адресою: Одеська обл., м. Одеса, провулок Аркадіївський, будинок 14/6.

36.1. Зазначена ухвала наявна у відкритому доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень, набрала законної сили.

36.2. Отже, доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій положень статті 45 КУзПБ щодо включенню до реєстру інформації (відомостей) про майно боржника, яке є предметом застави, спростовується фактичними обставинами справи та наявними у справі судовими рішеннями.

37. При цьому, визнання скаржника забезпеченим кредитором за обставин пропуску ним позовної давності, що встановлено Київським районним судом міста Одеси у судовому рішенні під час розгляду справи № 522/20/19 від 01.10.2019 та в силу положень частини четвертої статті 75 ГПК України не потребує доказування, наділятиме такого кредитора процесуальною дієздатністю у межах провадження у справі про неплатоспроможність, водночас за відсутності майбутньої реалізації в межах судової процедури неплатоспроможності легітимної мети кредитора - задоволення його майнових вимог, що не відповідає загальному спрямуванню Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" у цій справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи , які забезпечені заставою майна боржника, за наявності пропуску позовної давності, не підлягають визнанню судом.

38. Доводи касаційної скарги щодо відсутності висновку щодо застосування положень статті 17 Закону України "Про іпотеку" в частині наявності або відсутності підстав для зменшення розміру грошових вимог забезпеченого іпотекою кредитора у разі наявності рішення суду про відмову в позові про стягнення частини заборгованості з підстави пропущення позовної давності не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Такі доводи не спростовують обґрунтовані висновки суду апеляційної інстанції, який надав їм належну оцінка.

За таких обставин доводи касаційної скарги про безпідставне визнання ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" кредитором боржника в частині вимог, які забезпечені заставою майна боржника не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим колегія суддів Верховного Суду не вважає за необхідне скасовувати оскаржувані у справі ухвалу та постанову в частині відмови у визнанні кредиторських вимог у розмірі 16 487 640 грн як забезпечених вартістю предмета іпотеки за договором іпотеки від 06.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., зареєстрованого в реєстрі під номером 3390.

Висновки за результатами касаційного провадження

39. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

40. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

41. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Щодо судових витрат

42. З огляду на положення статті 129 ГПК України та залишення касаційної скарги ТОВ "Фінансова компанія Інвест Кредо" без задоволення, понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи судові витрати покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест Кредо" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.10.2022 у справі № 916/120/22 (в оскаржуваній частині) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В.Васьковський