Рішення

від 08.06.2023 по справі 344/7730/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/7730/22

Провадження № 2-др/344/35/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Антоняка Т.М.

секретаря Мрічко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лютана Зеновія Йосиповича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут охорони грунтів України» про визнання незаконним наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Лютан Зеновій Йосипович звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 , а саме просить вирішити питання стягнення з відповідачів понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Сторони сторони не прибули у судове засідання, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2023 року задоволено позов ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут охорони грунтів України» про визнання незаконним наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалено визнати незаконним Наказ директора Івано-Франківської філії державної установи «Держґрунтохорона» від 31.05.2022 року № 03-К «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» в частині призупинення з 01.06.2022 року дії трудового договору з працівником ОСОБА_1 ; стягнути з Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», код ЄДРПОУ 25835792 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2022 року по 14.08.2022 року (включно) в сумі 7194,00 грн.; стягнути з Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», код ЄДРПОУ 25835792 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , понесені витрати по оплаті судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2019 року «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи вимоги, викладені у клопотанні, представник позивача просить вирішити питання про судові витрати шляхом стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження наданої позивачу правничої допомоги до матеріалів справи долучено: копію Договору № 27 про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Лютаном З.Й, та ОСОБА_1 08.06.2022; Акт передачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 27/1 від 20.02.2023, у якому здійснено розрахунок виконаних робіт для надання професійної правничої допомоги на загальну суму 3475,00 гривень; квитанцію до прибуткового касового ордера № 27/1 від 20.02.2023 про оплату ОСОБА_1 3475,00 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У п.п. 113-117 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бєлоусов проти України» від 07.11.2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов`язаннями.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19 зазначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Враховуючи викладене, матеріалами справи доведено, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 3475,00 гривень, оскільки надані представником позивача документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Ухвалити додаткове рішення, яким задовольнити вимоги представника позивача адвоката Лютана Зеновія Йосиповича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», код ЄДРПОУ 25835792 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3475 (три тисячі чотириста сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Антоняк Т.М.