Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 344/7436/19
провадження № 61-387 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2022 року у складі судді Шамотайла О. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 29 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Девляшевського В. А., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 10 червня 1992 року
між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 травня 2019 року (справа № 344/5153/19).
За час перебування у шлюбі ними, як подружжям, за спільні кошти набуто рухоме і нерухоме майно, зокрема:
- транспортні засоби: «Fiat Ducato», 1995 року випуску, номерний
знак НОМЕР_1 , вартістю 48 830,00 грн; «Mazda 5», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 207 400,00 грн; «Toyota Highlander», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 764 700,00 грн;
- земельні ділянки: площею 0,1 га, кадастровий номер 2610196601:13:007:0125, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 220 000,00 грн; площею 0,1624 га, кадастровий номер 2610196601:13:001:0090, яка розташована в
АДРЕСА_1 , вартістю 420 000,00 грн; НОМЕР_4, площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0068, яка розташована
в селі Угорники, масив «Під горби», вартістю 164 800,00 грн; НОМЕР_5,
площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0070,
яка розташована в селі Угорники, масив «Під горби», вартістю 164 800,00 грн; площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0125,
яка розташована в селі Угорники, вартістю 164 800,00 грн; площею 0,1277 га, кадастровий номер 2610100000:20:007:0056, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 478 800,00 грн;
- нежитлове приміщення (цех), площею 407,3 кв. м,
по АДРЕСА_2 , вартістю 1 098 900,00 грн.
Позивач посилалася на відповідні норми СК України й вважала, що вказане рухоме й нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя,
так як набуто подружжям у зареєстрованому шлюбі та за спільні кошти.
Крім того, за час перебування у шлюбі вона та ОСОБА_2 за спільні кошти покращили технічний стан житлового будинку, розташованого
по
АДРЕСА_1 на загальну суму 811 091,00 грн, а саме: проведено будівельні роботи по зведенню третього поверху будинку, встановленню нового даху з металочерепиці, утепленню будинку, проведено оздоблювальні роботи фасаду, встановлено нові металопластикові вікна
та дахові вікна, проведено перепланування та часткову реконструкцію мезоніну, де облаштовано житлові та допоміжні приміщення.
Уважала, що вона має право на компенсацію половини вартості здійснених покращень - 405 544,50 грн. При цьому ОСОБА_2 відчужив
без її згоди транспортний засіб «Toyota Highlander», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 764 700,00 грн, що слід врахувати
при поділі майна подружжя.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати спільною власністю подружжя вищевказане майно (транспортні засоби, земельні ділянки, нежитлове приміщення, а також кошторисну вартість будівельних матеріалів та робіт, проведених у спірному житловому будинку), набуте за час спільного проживання в шлюбі ОСОБА_1
та ОСОБА_2 ;
- визнати за нею право власності на: нежитлове приміщення (цех),
площею 407,3 кв. м, вартістю 1 098 900,00 грн; земельну ділянку,
площею 0,1277 га, кадастровий номер 2610100000:20:007:0056,
вартістю 478 800 грн; земельну ділянку, площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0125, вартістю 164 800,00 грн.
- залишити за ОСОБА_2 право власності на: вищевказані транспортні засоби (вартістю: 48 830,00 грн, 764 700,00 грн, 207 400,00 грн); земельну ділянку № НОМЕР_4 , площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0068, вартістю 164 800,00 грн; земельну ділянку № НОМЕР_5 , площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0070, вартістю 164 800,00 грн; земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 2610196601:13:007:0125, вартістю 220 000,00 грн; земельну ділянку,
площею 0,1624 га, кадастровий номер 2610196601:13:001:0090,
вартістю 420 000,00 грн;
- врахувати кошторисну вартість будівельних матеріалів та будівельних робіт по реконструкції житлового будинку по
АДРЕСА_1 у розмірі 811 091,00 грн;
- вирішити питання компенсації вартості частки майна стороні, яка отримає за рішенням суду майно меншої вартості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 06 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Проведено наступний розподіл спільного майна :
1) визнано за ОСОБА_1 право власності на майно та належну компенсацію у загальній сумі 1 732 891,00 грн, зокрема :
- земельну ділянку, площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0125, яка знаходиться за адресою: село Угорники, вартістю 164 800,00 грн;
- земельну ділянку № НОМЕР_4 , площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0068, яка знаходиться за адресою: село Угорники, массив «Під горби», вартістю 164 800,00 грн;
- земельну ділянку № НОМЕР_5 , площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0070, яка знаходиться за адресою: село Угорники,
масив «Під горби», вартістю 164 800,00 грн;
- земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 2610196601:13:007:0125, яка знаходиться за адресою: село Угорники,
масив «Нивки», вартістю 220 000,00 грн;
- транспортний засіб «Mazda 5», 2007 року випуску, номерний знак
НОМЕР_2 , вартістю 207 400,00 грн;
- враховано кошторисну вартість будівельних матеріалів та будівельних робіт по реконструкції житлового будинку по
АДРЕСА_1 у розмірі 811 091,00 грн, яку слід стягнути
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ;
2) визнано за ОСОБА_2 право власності на майно на загальну
на суму 1 625 730,00 грн, зокрема :
- нежитлове приміщення (цех), площею 407,3 кв. м, розташоване
за адресою:
АДРЕСА_2 , вартістю 1 098 900,00 грн;
- земельну ділянку, площею 0,1277 га, кадастровий номер 2610100000:20:007:0056, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 478 800,00 грн;
- транспортний засіб «Fiat Ducato», 1995 року випуску, номерний
знак НОМЕР_1 , вартістю 48 830,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 53 580,50 грн за відхилення від рівності часток у спільно нажитому майні подружжя.
У решті вимог позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати по оплаті судового збору у розмірі 9 989, 20 грн
та витрати, понесені при розгляді справи, у розмірі 19 200,00 грн (оплата
за проведення експертизи та проведення оцінки земельних ділянок).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати по оплаті послуг з надання правничої допомоги
у розмірі 8 200,00 грн.
Скасовано з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі
№ 344/7436/19 заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду першої інстанції від 26 квітня 2019 року.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, надав оцінку поданим сторонам доказам, висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 15 листопада 2019 року № 1421/1930/1931/19-28, складеного експертом Івано-Франківського відділення КНДІСЕ
на виконання ухвали суду першої інстанції від 22 липня 2019 року
(далі - висновок судової будівельно-технічної експертизи від 15 листопада 2019 року № 1421/1930/1931/19-28), застосував відповідні норми
СК України, ЦК України, КпШС України, врахував судову практику Верховного Суду, роз`яснення, надані судам у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вказав про те, що спірне майно, за виключенням транспортного засобу «Toyota Highlander», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ,
та земельної ділянки, площею 0,1624 га, кадастровий номер 2610196601:13:001:0090, є спільною сумісною власністю подружжя
й підлягає поділу між сторонами.
Позивачем помилково включено вищевказаний транспортний засіб
до складу спірного майна, що підлягало поділу, так як він відчужений
і перереєстрований на іншу особу 01 березня 2019 року, тобто за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Зазначена вище земельна ділянка набута відповідачем у власність на підставі договору дарування домоволодіння від 19 жовтня 2004 року, тому вона є його приватною власністю.
Районний суд уважав, що визначений ним розподіл спільного майна
є справедливим, співмірним, відповідає інтересам сторін, він ураховує загальну вартість спільного майна, компенсацію відповідачу грошової суми за присудження позивачу майна більшої вартості.
При цьому суд першої інстанції зазначив про те, що сторонами суду
не надано оригіналів розписок, що підтвердили б наявність боргових зобов`язань, які слід урахувати при поділі майна подружжя.
Суд першої інстанції, пославшись на статтю 141 ЦПК України, вказав про те, що судові витрати є доведеними і покладено на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 листопада
2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 вересня 2022 року
у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1
та ОСОБА_2 :
- транспортний засіб «Mazda 5», 2007 року випуску, номерний знак
НОМЕР_2 , вартістю 207 400,00 грн;
- транспортний засіб «Toyota Highlander», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 764 700,00 грн;
- земельну ділянку № НОМЕР_4 , площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0068, яка розташована за адресою: село Угорники,
масив «Під горби», вартістю 164 800,00 грн;
- земельну ділянку № НОМЕР_5 , площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0070, яка розташована за адресою: село Угорники,
масив «Під горби», вартістю 164 800,00 грн;
- земельну ділянку, площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0125, яка розташована за адресою: село Угорники, вартістю 164 800,00 грн;
- земельну ділянку, площею 0,1277 га, кадастровий номер 2610100000:20:007:0056, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 478 800,00 грн;
- нежитлове приміщення (цех), площею 407,3 кв. м, по
АДРЕСА_2 , вартістю
1 098 900,00 грн.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на:
- земельну ділянку, площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0125, яка розташована за адресою: село Угорники, вартістю 164 800,00 грн;
- земельну ділянку № НОМЕР_4 , площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0068, яка розташована за адресою: село Угорники,
масив «Під горби», вартістю 164 800,00 грн;
- на земельну ділянку № НОМЕР_5 , площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0070, яка розташована за адресою: село Угорники,
масив «Під горби», вартістю 164 800,00 грн.
Визнано за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на:
- земельну ділянку, площею 0,1277 га, кадастровий номер 2610100000:20:007:0056, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 478 800,00 грн;
- нежитлове приміщення (цех), площею 407,3 кв. м, по
АДРЕСА_2 , вартістю
1 098 900,00 грн;
- транспортний засіб «Mazda 5», 2007 року випуску, номерний знак
НОМЕР_2 , вартістю 207 400,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від рівності часток у спільному майні подружжя у розмірі 1 290 700,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля «Toyota Highlander», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , у розмірі 382 350,00 грн, а також 1/2 частину кошторисної вартості будівельних робіт та матеріалів по реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 у розмірі 405 545,50 грн, а разом - 787 895,50 грн.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги
7 203,75 грн.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що районний суд зробив помилкові висновки про те, що транспортний засіб «Toyota Highlander»,
2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , не підлягає поділу
між сторонами, а земельна ділянка, площею 0,1 га, кадастровий номер 2610196601:13:007:0125, яка приватизована відповідачем у липні 2006 року
і є його особистою власністю, є спільним майном подружжя і підлягає поділу між ними.
Транспортний засіб «Toyota Highlander» було набуто за час шлюбу і продано ОСОБА_2 до розірвання шлюбу з ОСОБА_1 . Відповідач
не довів, що відчужив транспортний засіб за згодою позивача,
а отримані від продажу гроші було використано в інтересах сім`ї. Тому
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля «Toyota Highlander»
у розмірі 382 350,00 грн. А вищевказана земельна ділянка приватизована відповідачем на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування від 11 липня 2006 року, тому є його особистою власністю.
Із цих підстав, з урахуванням необхідності ухвалення нового судового рішення, апеляційний суд указав, що необхідно визначити майно,
яке належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а відтак доводами апеляційної скарги в цій частині суд не обмежений.
Апеляційний суд, ураховуючи доводи сторін, указав, що транспортний засіб «Fiat Ducato», 1995 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , було продано
під час спільного подружнього життя сторін. ОСОБА_1
не посилалася на те, що цей автомобіль продано без її згоди, а отримані
від продажу гроші були використано не в інтересах сім`ї. Тому позовні вимоги про визнання цього транспортного засобу спільним сумісним майном та його поділ задоволенню не підлягали.
Щодо визнання іншого майна спільною сумісною власністю подружжя відповідач не заперечував, як не заперечував проти визначеної судом його вартості, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання спільною сумісною власністю подружжя інших транспортних засобів, земельних ділянок: № НОМЕР_4 , площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0068; НОМЕР_5, площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0070; площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0125; площею 0,1277 га кадастровий номер 2610100000:20:007:0056, а також нежитлового приміщення (цеху) підлягали задоволенню.
Апеляційний суд урахував пояснення сторін, які стосуються здійснення ними підприємницької діяльності, види підприємницької діяльності, якими займаються сторони й відхилив доводи ОСОБА_1 про можливість здійснення її підприємницької діяльності разом із підприємницькою діяльністю відповідача в одному приміщенні, яке для цього
не пристосоване, а тому вважав за необхідне визнати за ОСОБА_2 право власності на це нежитлове приміщення (цех), площею 407,3 кв. м,
разом із земельною ділянкою, на якій воно розташоване, площею 0,1277 га, кадастровий номер 2610100000:20:007:0056.
При цьому за відповідачем в порядку поділу спільного майна подружжя необхідно визнати право власності на транспортний засіб «Mazda 5», який знаходиться в його користуванні.
Право власності на земельні ділянки: площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0125; НОМЕР_4, площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0068; НОМЕР_5, площею 0,0763 га, кадастровий номер 2610196601:16:008:0070, необхідно визнати за ОСОБА_1 , стягнувши
з відповідача на її користь грошову компенсацію за відхилення від рівності часток у спільному майні подружжя в розмірі 1 290 700,00 грн.
Крім того, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 1/2 частину кошторисної вартості будівельних робіт та матеріалів по реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 у розмірі 405 545,00 грн.
В іншій частині апеляційний суд залишив без змін рішення районного суду.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та позовних вимог ОСОБА_1 , суд стягнув
з відповідача на користь останньої судовий збір за поданя апеляційної скарги в розмірі 50 % від сплаченої суми (7 203,75 грн).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову
у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права
без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_1 судові рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку не оскаржила.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк на усунення її недоліків.
У наданий судом строк заявник надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено заявнику строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень задоволено. Зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Надіслано учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року справу призначено
до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не врахували відповідну судову практику Верховного Суду та доводи відповідача. Суди безпідставно врахували надані позивачем докази на підтвердження вартості спірного майна,
так як вони не встановлюють дійсну вартість майна, їх складено
з порушенням вимог законодавства. У відповідних висновках не зазначено, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Тобто вони не є належними та допустимими доказами у справі.
Вважає помилковими висновки апеляційного суду про те, що транспортний засіб «Toyota Highlander», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , підлягає поділу між сторонами, оскільки позивачем не доведено, що кошти від його продажу використано відповідачем не в інтересах сім`ї,
як і не доведено його вартість.
Суд апеляційної інстанції помилково визнав за відповідачем право власності на транспортний засіб «Mazda 5», так як автомобіль знаходиться
в користуванні сина сторін у справі, тому його слід було виділити у власність позивачці, щоб не збільшувати безпідставно розмір компенсації, який він повинен сплатити ОСОБА_1 . Вважає, що суд обрав такий спосіб поділу спірного майна, за якого безпідставно збільшено його частку
у спірному майні, як і розмір грошової компенсації, який йому слід сплатити колишній дружині за відхилення від рівності часток.
Крім того, стягуючи з нього на користь ОСОБА_1 1/2 частину кошторисної вартості будівельних робіт та матеріалів по реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 у розмірі
405 545,00 грн, суд не врахував, що вказаний будинок є його особистою приватною власністю, так як набутий ним у власність на підставі відповідного договору дарування від 19 жовтня 2004 року, у будинку
не проводилися роботи по його реконструкції, перебудови чи добудови,
його стан з 2004 року не змінювався. Проведені в ході проживання у ньому ремонтні роботи не призвели до істотного збільшення вартості будинку.
Судом апеляційної інстанції стягнуто з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від рівності часток у спільному майні подружжя у розмірі 1 290 700,00 грн. Проте, суд зробив помилкові розрахунки у цій частині. За розрахунками апеляційного суду вартість майна, яке ділиться між сторонами, складає 2 279 500,00 грн (494 400,00 грн (загальна вартість майна позивачки) + 1 785 100,00 грн (загальна вартість його майна)). Виходячи із загальної вартості майна, вартість 1/2 частини спільного майна складає 1 139 750,00 грн. Різниця між вартістю майна сторін складає 1 290 700,00 грн, яку і стягнуто з нього на користь позивача.
Разом із цим, за такими розрахунками, вартість майна позивачки становитиме 1 785 100,00 грн (1 290 700,00 грн + 494 400,00 грн), а вартість його майна 494 400,00 грн (1 785 100,00 грн - 1 290 700,00 грн). Тобто суд фактично змінив місцями вартість майна сторін. Апеляційний суд помилково виходив із розрахунків, що різниця становить 1 290 700,00 грн. Указану суму слід було розділити між сторонами порівну -
по 645 350,00 грн, кожному із сторін. Лише при таких розрахунках вартість часток сторін буде рівною.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому вказується, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду України
та Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 і ОСОБА_2 з 10 червня 1992 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 27, т. 1), який розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 травня 2019 року (справа № 344/5153/19).
Вартість нерухомого майна, яке є предметом позову, визначена на підставі висновків оцінювача про вартість майна, підготовлених суб`єктом оціночної діяльності-приватним підприємцем ОСОБА_4 у відповідь
на адвокатський запит (а. с. 28-50, т. 1).
Вартість рухомого майна, яке є предметом позову, визначена суб`єктом оціночної діяльності-приватним підприємцем ОСОБА_5 згідно
з бюлетнем автотоварознавця № 105/2019 та мережі Інтернет (а. с. 68, т. 1).
ОСОБА_2 виклав власні аргументи щодо запропонованого ОСОБА_1 варіанту поділу спільного майна у відзиві на позовну заяву (а. с. 95-97, т. 1), до якого додав, у тому числі, копії договорів дарування, купівлі-продажу майна, акт про пожежу (а. с. 98-119, т. 1).
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи
від 15 листопада 2019 року № 1421/1930/1931/19-28 (а. с. 141-162, т. 1), складеного експертом Івано-Франківського відділення КНДІСЕ
на виконання ухвали суду першої інстанції від 22 липня 2019 року, ймовірна вартість (вартість заміщення виходячи з принципу корисності) житлового будинку, площею 349,8 кв. м, по АДРЕСА_1 станом
на 2004 рік, виходячи з даних технічного паспорту на садибний
(індивідуальний) житловий будинок, становить 359 594,00 грн (без ПДВ).
Зазначено, що отриманий результат ретроспективної оцінки є відносним, оскільки дійсний тільки для варіанту вихідних припущень, який був використаний експертом при проведенні дослідження.
Кошторисна вартість будівельних матеріалів, що були використані для добудови (будівництва) третього (мансардного) поверху, встановлення каміну, облаштуванню ванної кімнати на третьому поверсі, утепленню
та облаштування дахового приміщення так і фасаду цілого житлового будинку по АДРЕСА_1 , облаштуванню гардеробної кімнати, заміни покриття даху на металочерепицю, заміна вікон у цілому будинку на металопластикові, облаштування мансардних вікон, а також проведення ремонтних та оздоблювальних робіт на мансардному поверсі (встановлення підлоги з паркету, оздоблення деревом, гіпсокартону
та інших робіт) на мансардному поверсі станом на вересень 2019 року становить 322 825,00 грн.
Кошторисна вартість будівельних робіт проведених у житловому будинку
по АДРЕСА_1 в період часу з 2004 року по даний час - вересень 2019 року, зокрема: встановлення каміну, облаштуванню ванної кімнати на третьому поверсі, утепленню та облаштування дахового приміщення так і фасаду цілого житлового будинку, облаштуванню гардеробної кімнати, заміни покриття даху на металочерепицю, заміна вікон у цілому будинку на металопластикові, облаштування мансардних вікон,
а також проведення ремонтних та оздоблювальних робіт на мансардному поверсі (встановлення підлоги з паркету, оздоблення деревом, гіпсокартону та інших робіт) на мансардному поверсі становить 488 266,00 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,
частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного
у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, спір стосується поділу спільного майна подружжя.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи,
які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один
із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17
та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року
у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте
у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу
є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність
у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту
(постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року
у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20 (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19 (пункт 63)).
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права
на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить
їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.
Як роз`яснено судам у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих,
які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані
чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу
на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто;
речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі,
а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна,
за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені
з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся
від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 372 ЦК України за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).
У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження
чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя
і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно
або його вартість враховується при поділі.
При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
Крім того, з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя
із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, визнавалася спільною сумісною власністю подружжя. До 08 лютого
2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала
до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 20 червня 2018 року у справі № 1311/832/12 (провадження № 61-6409св18),
від 12 серпня 2020 року у справі № 626/4/17 (провадження № 61-29004св18).
Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться
між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема
на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише
за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням
між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги
про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби
або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Указаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22).
При цьому Верховний Суд ураховує, що суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії
її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).
Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.
Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами вирішувалося питання про визнання спільним майном подружжя багатьох об`єктів нерухомого та рухомого майна, а також про поділ відповідного майна
між сторонами.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування
не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку
як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення
або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 і частково задовольнив
її позовні вимоги.
Щодо транспортного засобу «Toyota Highlander» Верховний Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції за подібних обставин зробив протилежні висновки щодо двох різних транспортних засобів.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що транспортний засіб «Toyota Highlander» продано ОСОБА_2 за час шлюбу з ОСОБА_1
й відповідач не довів, що відчужив транспортний засіб за згодою позивача, а отримані від продажу грошові кошти було використано в інтересах сім`ї. Тому вказаний транспортний засіб визнано судом спільною сумісною власністю подружжя й з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто компенсацію вартості 1/2 його частини у розмірі 382 350,00 грн.
Разом із цим, апеляційний суд указав про те, що транспортний засіб
«Fiat Ducato», 1995 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , було продано під час спільного подружнього життя сторін, а ОСОБА_1 не посилалася на те, що цей автомобіль продано без її згоди й отримані від продажу грошові кошти використано не в інтересах сім`ї. Тому суд уважав, у тому числі, що позовні вимоги про поділ указаного транспортного засобу задоволенню не підлягали.
Транспортний засіб «Toyota Highlander», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , було відчужено у березні 2019 року, тобто за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_1 не довела, що нею
не надано згоди на відчуження вказаного транспортного засобу, а кошти
від його відчуження використано не в інтересах сім`ї, що є її процесуальним обов`язком.
Висновки апеляційного суду у цій частині ґрунтуються на припущеннях,
а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення
(частина шоста статті 81 ЦПК України).
Таким чином, транспортний засіб «Toyota Highlander» вірно визнано апеляційним судом спільною сумісною власністю подружжя, проте у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для стягнення
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації
1/2 частини його вартості.
Тобто вказаний транспортний засіб є спільною сумісною власністю подружжя, але його було відчужено за час шлюбу і не доведено, що кошти не потрачені в інтересах сім`ї, а отже, компенсація 1/2 частини його вартості не стягується з відповідача на користь позивача.
Доводи касаційної скарги у цій частині Верховний Суд уважає обґрунтованими.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя іншого майна, а саме: транспортного засобу «Mazda 5», 2007 року випуску, номерний знак
НОМЕР_2 , земельних ділянок (кадастровий номер 2610196601:16:008:0068, кадастровий номер 2610196601:16:008:0070, кадастровий номер 2610196601:16:008:0125, кадастровий номер 2610100000:20:007:0056), а також нежитлового приміщення (цеху).
Здійснюючи поділ спільного майна подружжя, апеляційний суд обґрунтовано урахував пояснення сторін, які стосуються здійснення ними підприємницької діяльності, види підприємницької діяльності, якими займаються сторони, й визнав за ОСОБА_2 право власності
на нежитлове приміщення (цех), площею 407,3 кв. м, разом із земельною ділянкою, на якій воно розташоване, площею 0,1277 га, кадастровий номер 2610100000:20:007:0056, із компенсацією за відхилення від рівності часток
у спільному майні подружжя.
З урахуванням вищенаведених норм права, правових позицій Верховного Суду та конкретних фактичних обставин спору, апеляційний суд обґрунтовано визнав право власності за ОСОБА_1 у порядку поділу
спільного майна подружжя на інші земельні ділянки, які визнано спільним майном подружжя.
Верховний Суд ураховує, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71
СК України). У випадку множинності об`єктів нерухомого майна,
що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов`язувати сторону сплачувати компенсацію.
До подібних правових висновків дійшов Верхоіний Суд у постановах:
від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадження
№ 61-1539св19), від 09 червня 2021 року у справі № 537/5528/16 (провадження № 61-11253св20).
Тобто, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої
у мінімальному розмірі.
Суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув таку можливість, проте, з урахуванням конкретних обставини даного спору.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, крім вищевказаного, визнав
за відповідачем у порядку поділу спільного майна подружжя й право власності на транспортний засіб «Mazda 5», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди відповідача з вартістю об`єктів спірного майна, визнанням за ним права власності на указаний вище транспортний засіб та розміром грошової компенсації за відхилення від рівності часток у спільному майні подружжя.
Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Тлумачення положень статті 71 СК України дає підстави для висновку
про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого
з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), у першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.
У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду
на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право
на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач,
не вимагається обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду:
від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц (провадження
№ 61-37616св18); від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18); від 30 вересня 2020 року у справі
№ 552/1514/19 (провадження № 61-21084св19); від 17 лютого 2021 року
у справі № 359/898/18 (провадження № 61-3703св19); від 24 березня
2021 року у справі № 501/2211/18 (провадження № 61-19084св20);
від 18 травня 2021 року у справі № 725/3818/19 (провадження
№ 61-11831св20).
Таким чином, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду з позовом на підставі
статті 364 ЦК України.
Таку саму позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження
№ 14-182цс21), зазначивши у пункті 45, що вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого подружжя (відповідача) грошової коменсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду (постанова Верховного Суду
від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.
У пункті 50 цієї самої постанови Велика Палата Верховного Суду вказала,
що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується
з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.
Таким чином, з урахуванням указаного, позовних вимог ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зробив обґрунтовані висновки про визнання
за відповідачем у порядку поділу спільного майна подружжя права власності на транспортний засіб «Mazda 5», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .
Посилання касаційної скарги у цій частині зводяться до припущень заявника й спростовуються вищенаведеними нормами матеріального права, доказами у справі, а тому відхиляються Верховним Судом.
Із цих самих підстав Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги про неправильну оцінку вартості спірного майна.
Верховний Суд уже звертав увагу на те, що вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Указане узгоджується із роз`ясненнями, наданими судам у пунктах 22,
30 постанови Пленуму Верховного Суду України постанови від 21 грудня
2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства
при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду:
від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження
№ 61-5956св22), від 06 квітня 2023 року у справі № 199/291/21 (провадження № 61-932св22).
Суд надав вірну правову оцінку доказам, поданим ОСОБА_1
на підтвердження дійсної вартості майна. При цьому відповідач
не спростував їх належним чином у визначений процесуальним законом спосіб, не просив призначити відповідну експертизу, інші докази вартості
не надав.
Таким чином, відповідні доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Разом із цим, Верховний Суд ураховує, що, з урахуванням конкретних обставин даного спору, запропонований апеляційним судом спосіб поділу майна не зовсім відповідає презумпції рівності часток кожного з подружжя, оскільки у результаті його поділу кожен із подружжя одержав у натурі таку кількість об`єктів рухомого й нерухомого майна, вартість яких
не є максимально наближеною до розміру ідеальної частки у спільному майні.
Зокрема, ОСОБА_1 отримала у власність нерухоме майно, вартістю 494 400,00 грн, а ОСОБА_2 - 1 785 100,00 грн.
Проте, така різниця у вартості часток кожного з подружжя виникла, у першу чергу, через вартість нежитлового приміщення (цеху) та земельної ділянки, на якій воно розташоване, які, беручи до уваги характер підприємницької діяльності відповідача, вірно передано у власність саме йому.
Одночасно з проведеним поділом спільного майна подружжя, суд апеляційної інстанції визначив розмір грошової компенсації за відхилення від рівності часток подружжя у спільному майні.
Судом апеляційної інстанції стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від рівності часток
у спільному майні подружжя у розмірі 1 290 700,00 грн.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з таким розміром грошової компенсації та відповідними розрахунками суду апеляційної інстанції.
Надаючи оцінку вказаним доводам касаційної скарги, Верховний Суд уважає їх обґрунтованими, так як апеляційний суд, правильно встановивши відхилення від презумпції рівності часток кожного з подружжя у спільному майні та визначивши вартість майна кожного з подружжя, помилково стягнув з відповідача на користь позивачки різницю вартості часток кожного з подружжя, а не здійснив компенсацію за відхилення від рівності часток, за якою грошовий вираз часток кожного з подружжя буде рівним.
Отже, враховуючи вартість майна, виділеного кожному з подружжя, а також те, що частка майна ОСОБА_2 є більшою за частку ОСОБА_1 , на користь останньої підлягає стягненню грошова компенсація
за відхилення від рівності часток подружжя у розмірі 645 350,00 грн.
У цій частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні
із зазначенням вірного розміру грошової компенсації за відхилення
від рівності часток подружжя.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 757/64512/16-ц (провадження № 61-12274св21).
Судом апеляційної інстанції надано відповідну правову оцінку висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15 листопада 2019 року
№ 1421/1930/1931/19-28, вирішуючи питання про стягнення з відповідача
на користь позивача 1/2 частину кошторисної вартості будівельних матеріалів і робіт по реконструкції житлового будинку.
Разом із цим, судом апеляційної інстанції не враховано, що здійснені ремонтні роботи є невід`ємною частиною будинку та не є окремим об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу у порядку стягнення компенсації не підлягають.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові
від 12 травня 2020 року у справі № 243/5477/15-ц (провадження
№ 61-46081св18), а також у постанові від 03 червня 2020 року у справі
№ 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18).
Відповідно до положень статті 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі),
що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири)
і придомової території та проведенню ремонту.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня
1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства,
що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз`яснено, що право вимагати стягнення витрат на проведення ремонту будівлі, що належить власникові, у членів сім`ї власника виникає лише
у випадку, якщо їх затрати на ремонт жилого приміщення перевищували покладений на них статтею 156 ЖК України обов`язок.
Позивачка проживала у спірному будинку, який належав її колишньому чоловіку, користувалася ним за час перебування у шлюбі з відповідачем,
що нею визнається.
Таким чином, грошові кошти, 1/2 частину яких позивачка просить компенсувати їй відповідачем, фактично витрачено подружжям під час спільного проживання для ремонту та реконструкції житла, в якому вони проживали, з метою поліпшення умов життя та в інтересах сім`ї.
Здійснені ремонтні роботи є невід`ємною частиною будинку та не є окремим об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу
не підлягають.
Отже, у цій частині доводи касаційної скарги є обґрунтованими, а позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Указане не позбавляє позивачку права ставити зазначене питання
у загальному порядку щодо права на вказаний об`єкт нерухомості.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України
суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи
на новий розгляд.
Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -
без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 412 ЦПК України).
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, обставини справи встановлені апеляційним судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Постанова суду апеляційної інстанції у частині стягнення компенсації 1/2 частини вартості транспортного засобу «Toyota Highlander», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , та 1/2 частини кошторисної вартості будівельних робіт та матеріалів по реконструкції житлового будинку підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції у частині стягнення грошової компенсації за відхилення від рівності часток подружжя підлягає зміні.
А в іншій частині - залишенню без змін.
Такі висновки узгоджуються з судовою практикою Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, яка є сталою та сформованою.
При цьому Верховний Суд ураховує, що суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції лише в частині визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділу, ухваливши у цій частині нове судове рішення, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено апеляційним судом без змін.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року зупинено виконання судових рішень судів попередніх інстанцій до закінчення
їх перегляду в касаційному порядку, тому слід поновити виконання вказаних судових рішень.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416
ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення
та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові -
на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням наведеного та зроблених у цій постанові висновків про часткове задоволення касаційної скарги відповідача, суми судового збору, сплаченого відповідачем за подання касаційної скарги, слід стягнути з позивача на користь відповідача 13 254,90 грн судового збору
за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 411, 412, 415, 416, 418,
436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 листопада
2022 року у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації 1/2 частини вартості транспортного засобу «Toyota Highlander», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , у розмірі 382 350,00 грн та 1/2 частини кошторисної вартості будівельних робіт та матеріалів по реконструкції житлового будинку
у розмірі 405 545,50 грн скасувати. Ухвалити у цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації 1/2 частини вартості транспортного засобу «Toyota Highlander», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ,
та 1/2 частини кошторисної вартості будівельних робіт та матеріалів
по реконструкції житлового будинку відмовити.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 листопада
2022 року у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за відхилення
від рівності часток подружжя змінити, зменшивши указаний розмір грошової компенсації з 1 290 700,00 (один мільйон двісті дев`яносто тисяч сімсот) гривень до 645 350,00 (шістсот сорок п`ять тисяч триста п`ятдесят) гривень.
В іншій частині постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 29 листопада 2022 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Івано-Франківського міського суду
Івано-Франківської області від 06 вересня 2022 року та постанову
Івано-Франківського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року
у частині, яка незмінена і нескасована цією постановою.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі
13 254 (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири) гривень
90 (дев`яносто) копійок.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
С. Ф. Хопта
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 07.06.2023 |
Оприлюднено | 13.06.2023 |
Номер документу | 111430869 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Луспеник Дмитро Дмитрович
Цивільне
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Шамотайло О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні