Ухвала

від 09.06.2023 по справі 750/3133/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/3133/23

Провадження № 1-кс/750/2849/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2023 року м. Чернігів

Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши клопотання ПрАТ «Чексіл», про скасування арешту майна, подане в рамках кримінального провадження №22023270000000012 від 24.01.2023,

В С Т А Н О В И Л А:

До слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова надійшло клопотання ПрАТ «Чексіл» про скасування арешту майна, подане в рамках кримінального провадження №22023270000000012 від 24.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України, в якому товариство просить скасувати арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді від 08.03.2023 на корпоративні права в частині 95,12% від загальної частки статутного капіталу ТОВ «Чексіл-нетканні матеріали» (код 35884382), які належать громадянину російської федерації ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання мотивовано тим, що арешт на зазначені корпоративні права накладений необґрунтовано.

Скаржник зазначає, що ОСОБА_5 була подана заява про вихід із складу учасників ТОВ «Чексіл нетканні матеріали», статутний капітал товариства був перерозподілений та затверджені новий розподіл часток між учасниками товариства. Крім того, рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Чексіл -нетканні матеріали» від 18.01.2022 здійснено виплату вартості частки ОСОБА_5 у статутному капіталі ТОВ «Чексіл -нетканні матеріали». Таким чином ОСОБА_5 на даний час не є власником корпоративних прав ТОВ «Чексіл -нетканні матеріали» з часу виходу зі складу учасників вказаного товариства, тому відомості, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб є завідомо недостовірні.

В судовому засіданні учасники висловили наступні позиції.

Представник власника майна просив клопотання задовольнити. Наполягав на тому, що наразі неможливо внести зміни щодо кінцевого бенефіціарного власника з об`єктивних причин, проте наявні законні підстави стверджувати, що ОСОБА_5 не учасником товариства і не має жодного вирішального впливу у ньому.

Прокурор просив клопотання залишити без задоволення. Зазначив, що при поданні клопотання про арешт майна орган досудового розслідування керувався відомостями, які містились в офіційних джерелах. Арешт не порушує права підприємства, яке продовжує працювати.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку учасників судової справи, слідчий суддя дійшла до наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Пунктом 1) частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 3 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з`ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у ч. 2 ст. 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:

- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;

- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Скаржник в поданому клопотанні посилається на те, що арешт на майно був накладений необґрунтовано.

Під час судового розгляду встановлено, що СВ Управління СБУ України в Чернігівської області проводиться досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

В рамках досудового розслідування вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 08.03.2023 (справа № 750/3133/23 провадження № 1-кс/750/1207/23) накладено арешт на корпоративні права в частині 95,12% від загальної частки статутного капіталу ТОВ «Чексіл-нетканні матеріали» (код 35884382), які належать громадянину російської федерації ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Передано це майно Національномуагентству Україниз питаньвиявлення,розшуку тауправління активами,одержаними відкорупційних таінших злочинів(кодЄДРПОУ 41037901),в управлінняза договорому порядкута наумовах,визначених ст.ст.1,9,19-24Закону України«Про Національнеагентство Україниз питаньвиявлення,розшуку тауправління активами,одержаними відкорупційних таінших злочинів».

Підставою арешту став той факт, що зазначені корпоративні права визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки корпоративні права є різновидністю майнових прав, які безпосередньо пов`язані з майном підприємства, яке використовувалось для злочинної діяльності, тобто відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Обґрунтованість накладення арешту обумовлюється наявністю підстав для накладення арешту; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні метою; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); належністю майна певній особі; належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про накладенні арешту; розумністю і співмірністю арешту.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду у спірних правовідносинах.

Зважаючи на приписи статей 309 та 174 КПК України, а також керуючись принципом «остаточності» рішення суду у спірних правовідносинах, у випадку коли особа (підозрюваний, обвинувачений, інший власник або володілець майна) вважає накладення арешту необґрунтованим, він може: 1) оскаржити відповідну ухвалу слідчого судді в апеляційному порядку, або 2) заявити клопотання про скасування арешту такого майна на підставі статті 174 КПК України.

Слідчий суддя зауважує, що реалізація права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна обумовлена не тим, що відповідний суб`єкт не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження. Інститут скасування арешту пов`язаний з наявністю двох умов, закріплених у статті 174 КПК України, - необґрунтованістю його накладення та відсутності подальшої потреби в ньому.

В поданому клопотанні обвинувачений вказує на необґрунтованість арешту майна, посилаючись на наявність виявлених розбіжностей між наявною інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «Чексід-нетканні матеріали» та дійсною структурою власності даного ТОВ.

Слідчий суддя враховує, що ПрАТ «Чексіл» не скористався таким правом і не подавав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 08.03.2023 про арешт майна.

При цьому, при вирішення питання про накладення арешту слідчий суддя надав оцінку розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також врахував наслідки арешту майна для інших осіб, дійшов висновку, що відповідне втручання у права та інтереси власника/володільця майна є пропорційним досягненню завдання арешту майна.

Отже, ухвала слідчого судді про накладення арешту постановлена у відповідності до положень КПК України, що свідчить про обґрунтованість накладеного арешту.

За таких умов слідчий суддя доходить висновку, що клопотання про скасування арешту майна у цій справі з підставинеобґрунтованості арештуобумовлене незгодою представника із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження, що є несумісним із підставами для скасування арешту майна.

Доводи заявника про те, що слідчий суддя під час постановлення ухвали про арешт майна не взяв до уваги наявність розбіжностей між інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «Чексід-нетканні матеріали» та дійсною структурою власності даного ТОВ, не беруться до уваги, оскільки, до повноважень слідчого судді не входить визнання відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, недостовірними або незаконними.

Крім того, слідчим суддею враховується, що у Законі України"Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", у статті 5-1 визначено обов`язок юридичної особи подати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або про його відсутність та структуру власності для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеномуЗаконом України"Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Станом на час розгляду клопотання слідчому судді не надано доказів виконання Товариством такого обов`язку.

Слідчий суддя на стадії досудового розслідування зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема, як арешт майна (зазначений висновок кореспондується з висновками, викладеними в рішеннях ЄСПЛ (справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, справа «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

За наведених обставин, у клопотанні про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №22023270000000012 слід відмовити.

Керуючись статтями 174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали було виготовлено та проголошено 09.06.2023 об 11 год 00 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1