Рішення

від 29.05.2023 по справі 305/1158/20

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/1158/20

Провадження по справі 2/305/13/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2023 року Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ємчука В.Е.

за участі: секретаря судового засідання Шемоти М.І.

представника позивачки ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

представника відповідачки ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Рахівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора, Відділ у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та скасування запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку, визнання недійсним рішення Рахівської міської ради Закарпатської області №287 від 17.02.2017 про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , визнання недійсним договору про припинення спільної сумісної власності на земельну ділянку та настання спільної часткової власності №1-513 від 27.03.2020,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору Рахівська державна нотаріальна контора, відділ у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та скасування запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку. Позов мотивувала тим, що відповідно до договору дарування, який кладений 17.12.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Небогою М.П., вона є власником мансардного поверху житлового будинку за АДРЕСА_1 . Мансардний поверх житлового будинку, який вона набула, має площу 45.48 кв.м, житлову площу 32,1 кв.м, з прилеглими надвірними спорудами: під літерою Б - сарай, В - вбиральня. Співвласниками першого поверху житлового будинку, якому присвоєно АДРЕСА_1 були ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0655 га, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд (присадибна земельна ділянка). У червні 2020 року, маючи намір оформити право власності на земельну ділянку, яка необхідна їй для обслуговування мансардного поверху житлового будинку АДРЕСА_1 , вона звернулася до Рахівської міської ради Закарпатської області із заявою про виділення їй земельної ділянки. Однак, у процесі виготовлення технічної документації на земельну ділянку їй стало відомо, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 приватизували присадибну земельну ділянку площею 0,0655 га, без її згоди, після чого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар земельну ділянку площею 0,038 га, кадастровий номер 2123610100:45:001:0044. Вважає, що такими діями з боку відповідача порушено її право вільного та безперешкодного володіння земельною ділянкою, оскільки вона не має вільного та безперешкодного доступу до свого житлового будинку та господарських споруд. З огляду на викладене просила визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,0338 га за кадастровим номером 2123610100:45:001:0044, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), який укладений 02 квітня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Кицка М.М., скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0338 га, з кадастровим номером 2123610100:45:001:0044, шляхом перенесення відомостей до архівного шару Національної кадастрової системи України.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 19.08.2020 було відкрито провадження у справі й надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідачка ОСОБА_3 13.10.2020, тобто з порушенням встановленого судом терміну, подала відзив на позов, в якому не порушувала питання поновлення пропущеного строку на подання відзиву, отже такий, відповідно ч. 2 ст. 126 Цивільного процесуального кодексу України залишається без розгляду.

Відповідачка, ОСОБА_2 , відзиву на позов не подала.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області у визначений судом строк - до закінчення підготовчого провадження подало письмові пояснення на позовну заяву ОСОБА_5 , де зазначено, що позивачка є власницею мансардного поверху житлового будинку загальною площею 45,48 кв.м, житловою площею 32,1 кв.м, з прилеглими надвірними спорудами (сарай, вбиральна) за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачка, ОСОБА_2 , відповідно до договору дарування земельної ділянки від 22 квітня 2020 року отримала у власність земельну ділянку, площею 0,0338 га, кадастровий номер 2123610100:45:001:0044, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позивачка просить скасувати вищезгаданий договір, оскільки ним порушено її права як власника мансардного поверху у будинку, а саме право вільного доступу до свого володіння. Відповідно до Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, що перебувають у спільній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому КМУ. Порядок використання таких земельних ділянок визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі землевпорядної документації. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, про користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника (землекористувача). Крім того, звертають увагу, що відповідно до відомостей з публічної кадастрової карти України, які є у вільному доступі, земельна ділянка площею 0,0338 га, кадастровий номер 2123610100:45:001:0044, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 08.07.2020 перенесена до архівного шару Національної кадастрової системи. Головне управління просить врахувати ці пояснення при ухваленні рішення у даній справі.

Від представника позивачки ОСОБА_5 - ОСОБА_1 на електронну пошту суду 15.02.2022 надійшла заява про збільшення позовних вимог, яка мотивована тим, що у позовній заяві позивачка вказувала на те, що вона є власницею мансардного поверху житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , якому присвоєно окремий номер 2 "А", Відповідний будинок багато років належав членам її родини. Для обслуговування цього будинку (обидвох поверхів) співвласники використовували земельну ділянку, загальною площею 0,0655 га. Однак, у червні 2020 року, маючи намір оформити свої права на частину земельної ділянки, пропорційну її площі житлового приміщення у будинку, позивачка звернулася до Рахівської міської ради, де дізналась, що попередні власники першого поверху будинку, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , приватизували всю земельну ділянку, призначену для обслуговування відповідного будинку. Такими діями останні обмежили право позивачки на вільний доступ до свого помешкання, влаштувати двір, прокладати комунікації до своєї частини будинку без дозволу сусідів чи, навіть, використовувати належні їй господарські споруди. Згідно з інформаційною довідкою з державного реєстру прав №218189595 від 29.07.2020 ОСОБА_6 та ОСОБА_3 набули у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 2123610100:45:001:0044, загальною площею 0,0655 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 . Право власності останні набули на підставі рішення Рахівської міської ради Закарпатської області №287 від 17.02.2017 року. Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав №218906609 від 04.08.2020 26 лютого 2020 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 підписують письмову згоду про поділ відповідної земельної ділянки між собою, 27.03.2020 укладають Договір про припинення спільної сумісної власності на земельну ділянку та настання спільної часткової власності, як наслідок ОСОБА_6 та ОСОБА_3 отримують по 1/2 частині поділеної земельної ділянки у приватну часткову власність. Внаслідок відповідного розподілу ОСОБА_3 отримала у власність та зареєструвала це право на земельну ділянку з кадастровим номером 2123610100:45:001:0044, загальною площею 0,0338 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 . 22.04.2020 року ОСОБА_3 відчужила вищевказану земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі оспореного вже позивачкою у даній справі договору дарування №2-374. Враховуючи вищенаведене, з метою обрання обгрунтованого та ефективного способу захисту прав позивача, вважає за необхідне звернутись до суду із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів первинних власників спірної земельної ділянки. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю, споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Посилаючись на норми цивільного кодексу, які передбачають перехід права власності на земельну ділянку до осіб, у спільній сумісній власності яких перебуває жилий будинок просить визнати недійсним рішення Рахівської міської ради Закарпатської області №287 від 17.02.2017 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі) на місцевості) та передачу у власність земельних ділянок громадянам та внесення змін до рішення Рахівської міської ради від 19.10. 2016 №186" в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , у спільну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 площею 0,0655 га, кадастровий номер земельної ділянки 2123610100:45:001:0028, визнати недійсним Договір про припинення спільної сумісної власності на земельну ділянку та настання спільної часткової власності №1-513 від 27.03.2020, посвідчений та зареєстрований Рахівською державною нотаріальною конторою, скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123610100:45:001:0044 загальною площею 0,0338 га та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2123610100:45:001:0044 загальною площею 0,0338 га шляхом перенесення відомостей до архівного шару Національної кадастрової системи України, визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 2123610100:45:001:0044 загальною площею 0,0338 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) за адресою : АДРЕСА_2 , який укладений 22 квітня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Кицка М.М. Також просила стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та Рахівської міської ради в користь ОСОБА_5 понесені у зв`язку з розглядом цієї справи судові витрати.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 04.04.2022 за заявою представника позивачки ОСОБА_1 було залучено до участі у даній справі в статусі співвідповідачів ОСОБА_6 та Рахівську міську раду, яким було запропоновано подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися.

Крім того, ухвалою суду від 09.06.2022 за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 було витребувано від Рахівської міської ради рішення Рахівської міської ради №287 від 17.02.2017 та від Рахівської державної нотаріальної контори договір про припинення спільної сумісної власності на земельну ділянку та настання спільної часткової власності №1-513 від 27.03.2020 та документи, на підставі яких його було посвідчено.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_5 та її представник позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримали та наполягали на задоволенні позову, оскільки внаслідок незаконної передачі Рахівською міською радою земельної ділянки позивачка позбавлена права на одержання частки земельної ділянки, яка має бути їй передана як власнику частини житлового будинку - мансардного поверху житлового будинку АДРЕСА_1 . Вхід до її частини будинку пролягає зі сторони входу ОСОБА_2 , а тому вона вважає, що її право на одержання частки земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, надвірних та господарських споруд порушується, внаслідок того, що ця земельна ділянка, яка нині має кадастровий номер 2123610100:45:001:0044 загальною площею 0,0338 га.

Відповідачка ОСОБА_2 вважає позовні вимоги необгрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_5 на свій розсуд не скористалася правом на одержання частини земельної ділянки.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що дійсно, ОСОБА_5 має у власності мансардне приміщення, яке збудоване над будинком, що перебував на час передачі спірної земельної ділянки у власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ОСОБА_5 через відсутність коштів не бажала отримувати цю ділянку, коли вони з ОСОБА_6 оформляли права на неї. ОСОБА_5 має вільний доступ до свого приміщення, їй ніхто не перешкоджає у доступі до нього, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що під час оформлення права власності на спірну земельну ділянку вони пропонували ОСОБА_5 також оформити свої права на її частку, але остання відмовлялася від оформлення документів, тому вони з ОСОБА_3 вдвох звернулися до Рахівської міської ради й сесія 17.02.2017 року прийняла рішення про надання йому та ОСОБА_3 всієї земельної ділянки, яка використовувалася для обслуговування їхнього будинку, у спільну сумісну власність. Пізніше вони з ОСОБА_3 здійснили поділ ділянки на частки - по 1/2 кожному, а згодом подарували одне одному свою частку, тобто здійснили обмін своїх часток між собою.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - адвокат Лукачко І.Й. вважає, позов безпідставним та просить відмовити у задоволенні позову.

Представник Рахівської міської ради в судове засідання не з`явився, суд своєчасно та належним чином повідомляв Відповідача про час та місце розгляду справи. 20.06.2022 перший заступник міського голови Бочкор Петро надав суду заяву про розгляд цієї справи без їхнього представника, рішення залишає на розсуд суду.

Представник відділу у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в судове засідання не з`явився, про причини неявки представника суд не повідомили.

Завідуюча Рахівською державною нотаріальною конторою Пріц О.І. у заяві від 25.08.2021 просила розгляд справи провести без участі їхнього представника, позовні вимоги не підтримує.

Згідно з вимогами ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів даної справи спір між сторонами виник з приводу незаконної передачі у власність земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Встановлено, що позивачці ОСОБА_5 , на підставі договору дарування від 17.12.2008 року належить будинок (мансардний поверх будинку) АДРЕСА_1 , який має загальну площу 45,48 кв.м. житлову площу 32,1 кв.м з надвірними спорудами : Б сарай, В: вбиральня. Це мансардне приміщення належало матері заявниці ОСОБА_7 .

Державна реєстрація права власності на мансардний поверх житлового будинку АДРЕСА_1 , була проведена КП "Рахівське бюро технічної інвентаризації" за ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з будівельного паспорта на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 , у ньому міститься Генеральний план (схема), відповідно до якого земельна площа участка складає 555 кв.м, у тому числі 95 кв.м. під забудовами та 460 під двором.

Згідно зі схемою забудови земельної ділянки, по АДРЕСА_1 площа земельної ділянки складає 0,0655 га.

ОСОБА_5 будучи власником зазначеного вище приміщення має намір отримати у власність земельну ділянку, яка необхідна їй для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, у зв`язку з чим звернулася до Рахівської міської ради з відповідною заявою, де довідалася, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 була передана у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Як вбачається з матеріалів даної справи 17 лютого 2017 року на сімнадцятій сесії сьомого скликання було прийнято рішення № 287 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельних ділянок громадянам та внесення змін до рішення Рахівської міської ради від 19.10.2016 №186", яким було затверджено технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано у власність земельні ділянки громадянам ОСОБА_6 , мешканцю АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 , мешканці АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 площею 0,0655 га, кадастровий номер земельної ділянки 2123610100:45:001:0028.

Рішення про передачу земельної ділянки було прийняте радою, оскільки ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №893 від 27.10.2016 року, виданого Рахівською державною нотаріальною конторою, належала 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 . Також, 1/2 частка цього житлового будинку належала ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №894 від 27.10.2016 року, виданого Рахівською державною нотаріальною конторою.

Тобто на момент прийняття Рахівською міською радою рішення про передачу у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 0,0655 га, кадастровий номер земельної ділянки 2123610100:45:001:0028, цей будинок фактично належав трьом власникам - перший поверх по 1/2 частці ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , а також мансардний поверх, який має номер АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 .

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку площею 0,0655 га, цільове призначення якої - для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 2123610100:45:001:0028, була проведена 15.02.2017 року відділом у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Положенням статті 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спірні правовідносини регулюються нормами ЗК УРСР в редакції, чинній на момент передачі безоплатно в приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_6 спірної земельної ділянки (17 лютого 2017 року).

За статтею 120 ЗК України (у редакції від 17 лютого 2017 року) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Аналогічне міститься й у статті 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: а) при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; г) за рішенням суду (ст. 87 ЗК України).

Згідно з частинами 1-4 статті 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Також, відповідно до ст. 89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

Стаття 81 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Захист порушених прав громадян передбачено ст. 152 Земельного кодексу України, відповідно до якої держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі статтею 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Як зазначено у пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Сукупність зібраних по справі доказів та доводів Позивача доводять те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123610100:45:001:0028, площею 0,0655 га по АДРЕСА_1 була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_3 незаконно, адже така передача призвела до порушення прав ОСОБА_5 як власника частини житлового будинку, який розташований на цій земельній ділянці, оскільки вона також має право на отримання частки земельної ділянки пропорційно до частки житлового будинку, що перебуває у її власності, тому слід визнати рішення Рахівської міської ради №287 від 17.02.2017 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі) на місцевості) та передачу у власність земельних ділянок громадянам та внесення змін до рішення Рахівської міської ради від 19.10. 2016 №186" в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , у спільну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 площею 0,0655 га, кадастровий номер земельної ділянки 2123610100:45:001:0028.

Що стосується інших позовних вимог ОСОБА_5 , то тут слід зазначити таке.

Спільна власність - це майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Спільна власність поділяється на: спільну сумісну власність - власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності та на спільну часткову власність - власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Згідно зі ст. 355 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно, але при цьому згідно зі ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Особливістю спільного сумісного майна є те що є співвласники, володіють і користуються і розпоряджаються ним спільно.

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Тобто, статус спільної власності двох або більше осіб залежить від визначення чи не визначення часток кожного зі співвласників у праві власності: якщо такі частки визначені - право власності належить співвласникам на праві спільної часткової власності, а якщо частки співвласників у праві власності не визначені - спільна власність є спільною сумісною власністю.

Згідно з ст. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до ст. 203,215,230 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , після незаконного отримання у спільну власність спірної земельної ділянки, 27.03.2020 року уклали між собою договір про припинення спільної сумісної власності на земельну ділянку та настання спільної часткової власності. Цей договір був посвідчений 27.03.2020 та зареєстрований Рахівською державною нотаріальною конторою за №1-513. За умовами цього договору у володіння, користування і розпорядження ОСОБА_6 переходить 1/2 частина у спільну часткову власність на земельну ділянку, та у володіння, користування і розпорядження ОСОБА_3 переходить 1/2 частина у спільну часткову власність на земельну ділянку. З моменту нотаріального посвідчення цього Договору для співвласників за цим договором право спільної за цим договором право спільної сумісної власності на земельну ділянку загальною площею 0,0338 га, кадастровий номер 2123610100:45:001:00244, що розташована за адресою АДРЕСА_1 припиняється. Кожен із співвласників набуває права власності на спільну часткову власність по 1/2 частці.

Крім того, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 з однієї сторони ОСОБА_6 , як " ОСОБА_8 " та з другої сторони ОСОБА_3 , як " ОСОБА_9 ", уклали договір дарування 1/2 частки земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , площа якої становить 0,338 га, в межах згідно з планом. Об`єкт дарування був переданий відчужувачеві у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) й належала дарувальнику на підставі Договору про припинення спільної сумісної власності на земельну ділянку та настання спільної часткової власності, посвідченого реєстром №1-513, право власності зареєстровано ОСОБА_10 державним нотаріусом Рахівської держнотконтори 27.03.2020, кадастровий номер земельної ділянки 2123610100:45:001:0044.

Також, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна суд встановив, що 22.04.2020 Рахівською державною нотаріальною конторою був посвідчений договір дарування земельної ділянки, серія та номер 2-374, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , відповідно до якого остання набула право власності в цілій частині на земельну ділянку з кадастровим номером 2123610100:45:001:0044.

Враховуючи, що внаслідок незаконного видання Рахівською міською радою рішення про передачу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , було порушено право ОСОБА_5 - одного зі співвласників цього будинку - мансардного приміщення, яке зареєстроване за АДРЕСА_1 , отже зазначені вище правочини щодо поділу спірної ділянки та її дарування спочатку ОСОБА_3 , а потім і ОСОБА_12 суперечать зазначеним вище нормам Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України, тому їх слід визнати недійсними.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною першою статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що набуваються на підставі договору за умови його поновлення, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Згідно з пунктами 60-61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги.

Таким чином, оскільки під час розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості та передачі земельної ділянки, по АДРЕСА_1 не було враховано наявність ще одного власника житлового будинку, для обслуговування якого виділялася земельна ділянка - ОСОБА_5 , яка мала право на виділення їй частки цієї земельної ділянки, внаслідок чого була неправильно сформована земельна ділянка, та зважаючи на визнання судом недійсним рішення Рахівської міської ради №287 від 17.02.2017, тому слід скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку, а також скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, шляхом перенесення відомостей до архівного шару Національної кадастрової системи України.

Позивачка ОСОБА_5 понесла у даній справі судові витрати на оплату судового збору в сумі 840,80 грн (квитанція №0511720225 від 17.06.2020, 840,80 грн (квитанція №0511720223 від 17.06.2020, 1984,80 грн (квитанція №0.0.2456906652.1 від 14.02.2022, що разом становить 3666,40. У позовній заяві просила дані витрати стягнути з відповідачів солідарно в її користь.

З огляду на те, що Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає солідарне стягнення судових витрат, тому відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з Відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та Рахівської міської ради порівну - по 916,20 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 263-265,273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним рішення Рахівської міської ради Закарпатської області №287 від 17.02.2017 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі) на місцевості) та передачу у власність земельних ділянок громадянам та внесення змін до рішення Рахівської міської ради від 19.10. 2016 №186" в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , у спільну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 площею 0,0655 га, кадастровий номер земельної ділянки 2123610100:45:001:0028.

Визнати недійсним Договір про припинення спільної сумісної власності на земельну ділянку та настання спільної часткової власності №1-513 від 27.03.2020, посвідчений та зареєстрований Рахівською державною нотаріальною конторою.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123610100:45:001:0044 загальною площею 0,0338 га та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2123610100:45:001:0044 загальною площею 0,0338 га шляхом перенесення відомостей до архівного шару Національної кадастрової системи України.

Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 2123610100:45:001:0044 загальною площею 0,0338 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) за адресою : АДРЕСА_2 , який укладений 22 квітня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Кицка М.М.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та Рахівської міської ради в користь ОСОБА_5 судові витрати по 916,20 грн (дев`ятсот шістнадцять гривень 20 копійок) з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 08.06.2023.

Суддя: В.Е.Ємчук