Постанова

від 22.05.2023 по справі 442/9251/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/9251/21 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.

Провадження № 22-ц/811/2832/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.

Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.

Секретар: Іванова О.О.

З участю: представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката Козій І.Ю., представника ЛОДА-Смотрича Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу №442/9251/21за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року у справі за позовом Керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Львівська обласна державна адміністрація до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Дрогобицьке лісове господарство»,- про визнання недійсним наказу, права приватної власності, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки

в с т а н о в и в :

29.11.2021 року керівник Дрогобицької окружної прокуратури звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ГУ Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ДП «Дрогобицьке лісове господарство»,- про визнання недійсним наказу, права приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те 21.09.2020 року ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,4 га кадастровий номер 4621285100:08:000:0001 для ведення особистого селянського господарства на території Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району, що стверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 54227276, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2176271246212.

Відповідно до документації із землеустрою, відведення вказаної земельної ділянки (викопіювання) передбачалось за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області.

Однак, надана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Дрогобицьке лісове господарство» та відноситься до земель лісового фонду, у встановленому законом порядку не вилучалася і цільове призначення її не змінювалося. Просив позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року позов задоволено .

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру в Львівській області № 13-9350/16-20-СГ від 16.09.2020 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» для особистого селянського господарства на території бувшої Старокропивницької сільської ради за межами населеного пункту площею 1,4 га у власність ОСОБА_1 .

Припинено право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 4621285100:08:000:0001 площею 1,4 га для особистого селянського господарства, розташовану на території колишньої Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району за межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.09.2020 за №54227276.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4621285100:08:000:0001 площею 1,4 га для особистого селянського господарства, що розташована на території бувшої Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району за межами населеного пункту та закрито розділ про реєстрацію об`єкту нерухомого майна №2176271246212 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зобов`язано ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4621285100:08:000:0001 площею 1,4 га для особистого селянського господарства, що розташована на території бувшої Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району за межами населеного пункту, у власність держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 ..

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає помилковим висновок суду про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, оскільки в матеріалах справи наявна інформаційна довідка відділу в Дрогобицькому районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області про те, що дана земельна ділянка відносилась до земель сільськогосподарського призначення. В подальшому з врахуванням даної інформації, а також листа Старокропивницької сільської ради ГУ Держгеокадастру у Львівській області наказом №13-772/16-18-СГ від 15.02.2018 року надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В процесі виготовлення проекту землеустрою, здійснено перевірку віднесення земельної ділянки саме до земель сільськогосподарського призначення. Стверджує, що саме дані державного земельного кадастру є визначальними при вирішенні питання належності землі тим чи іншим землекористувачам при відсутності у них правовстановлюючих документів. В той же час, у матеріалах справи відсутні докази того, що спірна земельна ділянка (її частина) у певний період часу обліковувалися як землі лісогосподарського призначення (ліси), відсутні будь які рішення уповноважених органів про передачу земель в постійне користування ДП «Дрогобицьке лісове господарство». Наявні у матеріалах справи документи вказують тільки обриси (контури) земельної ділянки, яка перебуває у користуванні підприємства та не вказують про співпадіння (накладення) меж, контурів, кутів та координат спірної земельної ділянки із ділянками лісового фонду, джерела такої інформації, відсутні схематичні зображення накладок, відсутні дані про площу накладки, її місцезнаходження. Отже, висновок суду про накладання спірної земельної ділянки на землі лісового фонду базується виключно на припущеннях.

В рішенні суду чітко зазначено, що лише частина земельної ділянки (без визначення площі) відноситься до земель лісового фонду, отже решту ділянки є землями сільськогосподарського призначення, а тому у разі припинення права власності ОСОБА_1 на усю земельну ділянку частина земельної ділянки сільськогосподарського призначення відповідно до вимог Земельного кодексу України є землями комунальної власності. Підстави витребування її на користь держави відсутні. Наведене свідчить, що прокуратура звернулася з позовом в інтересах органу, який не має повноважень власника земельної ділянки лісового фонду, а тому не може бути позивачем у справі, а також прокуратурою обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Стверджує, що позбавлення добросовісного власника земельної ділянки його права власності є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу суду не надано.

Представник Дрогобицької окружної прокуратури, представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Львівській області в судове засідання не з`явилися, хоч належним чином були повідомлені про день і час слухання справи на електронну пошту.

Відповідно до ч.2ст.372 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч.1ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката Козій І.Ю. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника Львівської обласної державної адміністрації-Смотрича Д.В., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що така підлягає до задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 16.09.2020 року № 13-9350/16020-СГ за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 затверджено документацію із землеустрою та надано їй у власність земельну ділянку площею 1,4 га кадастровий номер 4621285100:08:000:0001 для ведення особистого селянського господарства на території Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району. Проект землеустрою розроблено згідно з наказом від 15.02.2018 року № 13-772/16-18-СГ.

21.09.2020 року зареєстровано право власності відповідачки ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Миколаївської РДА Львівської області Шимброю М.Я., номер запису про право власності 54227276, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2176271246212.

Згідно документації із землеустрою, відведення спірної земельної ділянки (викопіювання) передбачалось за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, що підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 10-13-0.31-7016/2-20 від 05.11.2020.

Згідно інформації ДП «Дрогобицьке лісове господарство» від 12.05.2021 року №506, отриманої на запит Дрогобицької окружної прокуратури № 04/27-845 вих.21 встановлено, що земельна ділянка площею 1,4 га кадастровий номер 4621285100:08:000:0001 до її передачі у приватну власність ОСОБА_1 мала лісогосподарське призначення та розташована у 65 кварталі, виділ 91.92 Східницького лісництва ДП «Дрогобицьке лісове господарство», перебуває у постійному користуванні ДП «Дрогобицьке лісове господарство» та відноситься до земель лісового фонду. У листі зазначено, що земельна ділянка із земель державного лісового фонду у встановленому законом порядку не вилучалася, цільове призначення не змінювалося.

Задовольняючи позовні вимоги керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської ОДА, суд першої інстанції прописав, що враховуючи те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачки ОСОБА_1 , Кабінетом Міністрів України та Держлісагенством України не погоджувався, відтак з державної власності без згоди постійного землекористувача ДП «Дрогобицьке лісове господарство» в порушення порядку вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду, внаслідок прийняття оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області та реєстрації права власності за ОСОБА_1 , з державної власності незаконно вибула спірна земельна ділянка, чим порушено інтереси держави.

З висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4ст.263 ЦПК).

Зазначеним вище вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Звертаючись із даними позовними вимогами в суд, прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка частково є землями лісового фонду, перебуває у постійному користуванні ДП «Дрогобицьке лісове господарство», є землями державної форми власності, органом уповноваженим розпоряджатися даними землями, а відповідно і органом, що наділений повноваженнями звертатися з позовом, спрямованим на захист права власності держави є ЛОДА.

Відповідно до статей 56,57 Земельного кодексу України (далі по тексту ЗК) землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціальні підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

Згідно статті 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Частиною 5 ЛК України передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

При визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення застосування норм земельного та лісового законодавства повинно базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства.

Відповідно до наказу від 16.09.2020 року № 13-9350/16-20-сг виданого ГУ Держгеокадастру у Львівській області затверджено проектну документацію землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,4000 га, в тому числі сіножаті площею 1,4000 га (кадастровий номер 4621285100:08:000:0001) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району. (а.с.18т.1).

За змістом статей 181-184,202-204 ЗК України, Законів України «Про державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» дані державного земельного кадастру-це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну та якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Із довідки відділу в Дрогобицькому районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення. В подальшому, із врахуванням зазначеної інформації, а також листа Старокропивницької сільської ради, ГУ Держгеокадастру наказом № 13-772/16-18-СГ від 15.02.2018 надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В процесі виготовлення проекту землеустрою здійснено перевірку щодо категорії земельної ділянки, її якісні характеристики, цільове призначення та встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, розташована в межах Старокропивницької сільської ради, що підтверджено довідкою Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району №27 від 22.01.2018 року (а.с.26).

У проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки наявне викопіювання з проекту роздержавлення земель Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району із позначенням місця розташування, а також з позначенням земель ДЛГ, наявна експлікація земель до відведення, відповідно до якої дана земельна ділянка є землями сільськогосподарського призначення.

Колегія суддів погоджується із поясненнями представника відповідача ГУ Держгеокадастру даними у суді першої інстанції та з його відзивом на позовну заяву, що саме дані державного земельного кадастру є визначальними при вирішенні питання належності землі тим чи іншим землекористувачам при відсутності у них правовстановлюючих документів.

Постановою КМУ від 12.01.93 року №15 «Про порядок ведення державного земельного кадастру» затверджено Положення про порядок ведення державного земельного кадастру. Саме державний земельний кадастр веде облік земель та землекористувачів, віднесення земель до тієї чи іншої категорії. Облік земель та землекористувачів за формою 6-ЗЕМ є державною статистичною звітністю, яка здійснювалася до 2016 року органами земельних ресурсів на підставі звітів власників та землекористувачів відповідно до наказу Державного комітету статистики України №377 від 15.11.1998.

Постановою КМУ від 12.01.93 року № 15 «Про порядок ведення державного земельного кадастру» затверджено Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, яке передбачає повний облік всіх земель за всіма категоріями та оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечується використанням аерокосмічних зйомок та застосування методів дистанційного зондування земної поверхні.

Облік всіх земель серед іншого містить в тому числі лісотипологічну характеристику лісових угідь.

Власники землі та землекористувачі щорічно не пізніше 15 січня подають територіальним органам Держкомзему за місцезнаходженням земельних ділянок звіти станом на 01 січня про зміни, що відбулися у складі земель, яка знаходяться у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди.

Прокурор, звертаючись з позовною заявою про належність спірної ділянки у її частині, яка не визначена у площі та у координатах до земель лісового фонду державної власності, не надає доказів у вигляді планово-географічних матеріалів, їх погодження, не надано розпорядчого акту уповноваженого органу влади про надання земель у постійне користування ДП «Дрогобицьке лісове господарство». При ухваленні рішення, суд першої інстанції не перевірив наявність правових підстав належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, не перевірив наявність Державного акту на право постійного користування земельними лісовими ділянками чи планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

У пункті 5 розділу УІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України прописано, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування можуть бути підтверджуючими документами на землі лісових ділянок при умові встановлення факту надання цих земель лісогосподарським підприємствам.

Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру про що зазначено у ч.2ст.49 ЛК України. Отже, будь-які матеріали лісовпорядкування є вторинними по відношенню до даних державного земельного кадастру, не можуть їм суперечити, а лише конкретизувати.

Висновок Львівської державної лісовпорядної експедиції Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання, на підставі якого судом зроблено висновок про віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, суперечить даним державного земельного кадастру, не містить точних даних, прописане на припущеннях щодо перетину спірної земельної ділянки з землями лісового фонду, а відтак не є належним, достовірним доказом в розумінні ст.ст.77-78 ЦПК України.

У позовній заяві, відзивах, в поясненнях представника позивача зазначається, що частина земельної ділянки, передана у власність відповідачці ОСОБА_1 належить до лісогосподарських земель.

У матеріалах справи відсутні докази того, що спірна земельна ділянка в її частині обліковувалася як землі лісогосподарського призначення (ліс), відсутні рішення уповноважених органів про передачу земель у постійне користування ДП «Дрогобицьке лісове господарство». На карті-схемі зазначені обриси ( контури) земельної ділянки, яка перебуває у користуванні підприємства, однак не зазначено про накладення меж, контурів та координат спірної земельної ділянки із ділянками лісового фонду, відсутні схематичні зображення накладок, відсутні дані про площу, її місцезнаходження.

В проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 наявний висновок експерта землевпорядної експертизи документації від 02.07.2020 року, яким підтверджено відповідність проекту землеустрою вимогам земельного законодавства та фактичним обставинам справи. Висновок експерта землевпорядної експертизи ніким не скасований, не спростований, є одним із належних, допустимих та достовірних доказів.

Колегія суддів не вважає, що порушені права Львівської ОДА внаслідок передачі земельної ділянки у невизначеній частині, як зазначено прокурором, відповідачці ОСОБА_1 .

Відповідно до правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року, справа № 359/3373/16-ц підтверджено, що розпорядником земель лісового фонду є Кабінет Міністрів України, а не обласні державні адміністрації.

Із змісту судового рішення першої інстанції, з пояснень представника ЛОДА-Смотрича Д.В. не встановлено, чим порушені права Львівської обласної державної адміністрації при зверненні керівника Дрогобицької окружної прокуратури із зазначеним позовом в інтересах ЛОДА.

У п.77 зазначеної вище постанови прописано, що згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Однак, наданими суду матеріалами, прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка площею 1,4 га відносилася у встановленому законом порядку саме до земель лісогосподарського призначення.

У пункті 150-153 наведеної вище постанови зазначено, що не є ефективним способом захисту права власника вимога про визнання недійсними рішень та їх скасування. Ефективним та належним способом захисту порушених прав на землі лісового фонду може бути витребування земельної ділянки при наявності належних, допустимих, достовірних доказів.

Однак, у справі, яка розглядалася судом першої інстанції, прокурор зазначає та наголошує на частину земельної ділянки, що відноситься до лісового фонду, однак ця частина не конкретизована, докази накладки земельних ділянок не встановлені. На противагу зазначеному прокурором, суд першої інстанції прописав у резолютивній частині, що зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4621285100:08:000:0001 площею 1,4 га для особистого селянського господарства, що розташована на території бувшої Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району за межами населеного пункту, у власність держави в особі ЛОДА.

На час передачі спірної земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_1 не доведено, що частина земельної ділянки була заліснена деревами, кущами чи лісовою рослинністю. Згідно даних проекту землекористування, зазначена земельна ділянка рахується як сіножать, що ще раз спростовує приналежність такої до категорії земель лісогосподарства.

Враховуючи те, що судом першої інстанції не встановлено фактичних обставин справи, неповно з`ясовано обставини справи, що обраний прокурором спосіб захисту є неналежним, як прокурором не зазначено так і судом не встановлено чим порушуються права ЛОДА, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення суду та відмову у позові.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні ЄСПЛ по справі «East| West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014 року в п.167 рішення суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципів верховенства права, що включає свободу від свавілля.

Відповідно до ч.1п.п.1,3,4 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: п.1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.п.1,3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити прокурору Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області у задоволенні позову в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Львівської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Дрогобицьке лісове господарство»,- про визнання недійсним наказу, права приватної власності, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07 червня 2023 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк