Рішення

від 25.05.2023 по справі 387/494/21

ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 387/494/21

Номер провадження по справі 2/387/9/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2023 року смт Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстер І. П.

за участю секретаря судового засідання Косюг Т.О.

представника позивача (в режимі відеоконференції) Науменка І.Ф.

представника відповідача (в режимі відеоконференції) Романяка М.Я.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом з уточненими позовними вимогами представника позивача Науменка І.Ф. в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завадське" про визнання частково недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та дострокового розірвання договору оренди землі,-

В СТ АН ОВ ИВ :

Представник позивача з уточненими позовними вимогами звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до відповідача про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та розірвання договору оренди землі, в якому зазначив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,5849 га, кадастровий номер 3521781900:02:000:0447, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ "Завадське" на підставі договору оренди землі від 28.08.2012, терміном на 10 років, тобто до 30.11.2022. У зв`язку із необхідністю и відсоткової ставки розміру орендної плати сторонами у січні 2018 року укладено додаткову угоду про її зміну з 4% на 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Інших додаткових угод, крім зазначеної, сторони за взаємною згодою не укладали. Однак позивачу у квітні 2021 року стало відомо про те, що кінцевий строк дії речового права за вказаним договором не 30.11.2022, а 30.11.2032. Відповідачем в односторонньому порядку внесено допис в додатковій угоді в частині зазначення кінцевого строку дії договору оренди, всупереч узгодженого сторонами терміну дії договору. Відсутність волевиявлення позивача на зміну кінцевої дати строку дії договору, шляхом зазначення його в додатковій угоді (до 2032), яка суперечить узгодженого сторонами терміну дії договору свідчить про порушення його прав і є підставою для визнання додаткової угоди в цій частині недійсною на підставі ч.3 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України. У зв`язку із чим сторона позивача просила визнати частково недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 28.08.2012 в частині зазначення у додатковій угоді кінцевого строку дії договору оренди землі цифрами до 2032 року, зазначивши, що договір укладено до 30.11.2032.

Також стороною позивача надані до суду відповідь на відзив та заперечення згідно з якими позивач не мав на руках спірної додаткової угоди,а кінцева дата строку дії договору до 2032 року суперечить узгодженому сторонами терміну дії договору, що свідчить про порушення його прав і є підставою для визнання такої угоди в цій частині недійсною. Тобто на час підписання спірної додаткової угоди сторони досягли згоди з усіх істотних умов (відсоткова ставка 4,5% та строк дії договору в додатковій угоді був зазначений незмінний - 10 років у тому числі прописом). Відповідачем було здійснено у ній зміни шляхом дописування (виправлення первинного тексту додаткової угоди в графі кінцевого строку дії договору оренди землі вірного 2022 на неузгоджений 2032. При цьому строк дії речового права на який розраховував позивач повинен закінчитися 30.11.2022. отже позивач має право на дострокове розірвання договору оренди землі з відповідачем. Також відповідач вважає, що строк позовної давності не сплив, так як позов у цій справі є негаторним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Свої пояснення обґрунтував аналогічні викладеного змісту уточнених позовних вимог, відповіді на відзив та заперечень щодо застосування строку позовної давності.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву та заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Відповідач зазначає, що належних та допустимих доказів того, що позивач не підписував оскаржувану додаткову угоду до договору оренди землі, позивачем до суду не надано. ОСОБА_1 підписував додаткову угоду до договору оренди землі, укладеного між ним та ТОВ "Завадське" 28.08.2012, що зареєстрований 30.11.2012, якою змінено розмір орендної плати та строк оренди землі. Так як позивач особисто підписав спірну додаткову угоду, підстави для розірвання договору, заявлені позивачем, не підтверджуються належними та допустимими доказами. Також відповідач вважає, що має місце факт пропуску позивачем ОСОБА_1 строку позовної давності за позовними вимогами, так як вважає, що позивач міг довідатися про реєстрацію додаткової угоди із строком оренди земельної ділянки до 2032 з 22 січня 2018 року по 22 січня 2021 року.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував з приводу позовних вимог та зазначив, що належних та допустимих доказів того, що позивач не підписував оскаржувану додаткову угоду до договору оренди землі, позивачем до суду не надано. Також умовами додаткової угоди передбачений термін його дії до 2032 року. Не відповідність пунктів до яких вносяться зміни до договору оренди землі не є істотним порушенням. Також позивач порушив трирічний строк позовної давності.

Дослідивши письмові докази, допитавши свідка, суд вважає встановленими такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору, вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до вимог, які звичайно пред`являються.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України та статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, у письмовій формі, шляхом укладення додаткової угоди, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Суд з`ясував, що ОСОБА_1 , на підставі державного акта про право приватної власності на земельну ділянку, належить земельна ділянка площею 4,58 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (т.1 а.с.9).

Згідно з договором оренди землі від 28 серпня 2012 року ОСОБА_1 передав вказану земельну ділянку в оренду ТОВ «Завадське» строком на десять років. Державна реєстрація договору оренди землі проведена 30 листопада 2012 року у відділі Держкомзему Добровеличківському районі за № 352178194004919, отже строк дії договору визначений до 30 листопада 2022 року (т.1 а.с.10-12).

Згідно зі змістом додаткової угоди до договору оренди землі від 30 листопада 2012 року, яку сторони підписали у 2018 році: у п.8 договір укладено строком на 10 десять років до 2032 року; у п.9 орендна плата вноситься орендарем щорічно 4,5 % від грошової оцінки землі. Крім того в додатковій угоді передбачено, що вона набирає чинності після реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у реєстраційній службі Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області; дана угода укладена в 4 примірниках.

Згідно з інформаційною довідкою від 12 квітня 2021 року № 252262106 право оренди земельної ділянки за договором оренди землі зареєстровано приватним державним реєстратором Войцехівським А.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право від 22 січня 2018 року 24467693 (т.1 а.с.14).

Згідно з висновком експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14 грудня 2022 року № 4268/22-27, у додатковій угоді до договору оренди землі від 30 листопада 2012 року щодо земельної ділянки площею 4,58 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області кадастровий номер 3521781900:02:000:0447, рукописний запис "2032", який означає кінцевий строк дії договору оренди землі, будь-яким змінам у вигляді дописки не піддавався і є первинним текстом документа. Встановити порядок (черговість) виконання рукописного цифрового запису "2032" та підпису від імені ОСОБА_1 та ТОВ "Завадське" щодо земельної ділянки загальною площею 4,5800 га, на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3521781900:02:000:0447 не надалося можливим (т.2 а.с.1-5).

Свідок ОСОБА_2 надав показання, що на момент реєстрації права оренди додаткової угоди до договору оренди землі від 30 листопада 2012 року працював на посаді державного реєстратора Добровеличківської селищної ради. Кінцевий термін дії договору оренди землі на підставі додаткової угоди вказав відповідно до її змісту як зазначено до 2032 року. Щодо змісту додаткової угоди про термін укладення договору оренди землі строком на 10 років, та ці обставини під час реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі він не враховував та пояснити з цього приводу нічого не може. Також щодо наявності невідповідності пунктів зазначених у додатковій угоді з пунктами договору оренди землі свідок пояснив, що в такому випадку повинен був повідомити про це заявника та зобов`язати його переробити зміст додаткової угоди. Крім того реєструвати право оренди на підставі додаткової угоди приходив представник ТОВ "Завадське".

Отже суд за наслідками розгляду справи зазначає, що згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно з положенням частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 ЦК України).

Права власників земельних ділянок передбачені статтею 90 ЗК України, зокрема, власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічне визначення містить в статті першій Закону України «Про оренду землі».

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли».

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній станом на день підписання додаткової угоди) (далі ЗК України), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України (тут і надалі у редакції, чинній станом на день підписання додаткової угоди) (далі ЗК України) передбачено, що Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Сторони узгодили у додатковій угоді, що він набирає чинності після реєстрації права оренди, а також дана угода укладена в 4 примірниках.

Статтею 207 ЦК України встановлені загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

В судовому засіданні стороною позивача не заперечувалося, що підпис у оскаржуваній додатковій угоді належить ОСОБА_1 , що вказує на те, що ОСОБА_1 повинен був та мав право вимагати один із примірників угоди щоб свій примірник на відповідність можливо було надати до суду. Підписуючи договір ОСОБА_1 підтвердив, що досяг згоди з усіх істотних умов договору, а тому відхиляються доводи позивача про дописи в додатковій угоді цифри "2032", що жодними доказами не доведено. Суд також не може прийняти до уваги твердження сторони позивача, що запис на 10 років є правильним, а запис до 2032 є дописаним, так як жодних доказів цьому не надано, а суд не може втручатися у зміст додаткової угоди, так як втручання суду у договірні відносини можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження протиправних дій зі сторони відповідача. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України. Суд зазначає, що зазначення в спірній додатковій угоді граничного терміну укладення договору оренди землі до 2032 року має чітку правову визначеність для сторін, хоч і має суперечність щодо зазначеного строку укладення договору, а саме на 10 років. Заявником не підтверджено належними та допустимими доказами, а судом не встановлено, що після підписання спірної додаткової угоди до неї внесені істотні зміни, які не погоджувалися із позивачем як власником земельної ділянки.

Крім того невідповідність пунктів зазначених у додатковій угоді договору оренди землі не є істотним порушенням, яке може тягнути визнання окремих положень додаткової угоди недійсними, а зміст самої додаткової угоди зрозуміло визначає, які саме зміни вносилися до договору оренди землі.

Щодо позовної вимоги про дострокове розірвання договору оренди землі від 28.08.2012, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.11.2012 за №352178194004919, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Завадське" суд також не має підстав для задоволення, так як вона є похідною від первісною позовної вимоги, а інших підстав для дострокового розірвання зазначеного договору, судом не встановлено.

Частиною 1,6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Положення зазначених статей узгоджуються із сталою практикою Європейського Суду, так у рішенні в справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

У постанові від 10.04.2019 по справі № 390/34/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 по справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову з уточненими позовними вимогами представника позивача Науменка І.Ф. в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завадське" про визнання частково недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.11.2012 за №352178194004919, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Завадське" щодо земельної ділянки площею 4,5849 га, кадастровий номер 3521781900:02:000:0447, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24467693 від 22.01 2018 та про дострокове розірвання договору оренди землі від 28.08.2012, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.11.2012 за №352178194004919, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Завадське"- відмовити.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи :

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Кіровоград, житель с.Олександро-Завадське Добровеличківського району Кіровоградської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завадське" ( код ЄДРПОУ 31284126 вул.Єфремова,8 с.Дружелюбівка Добровеличківського району Кіровоградської області).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02 червня 2023 року.

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.