Ухвала

від 29.11.2023 по справі 387/494/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 387/494/21

провадження № 61-16183ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завадське» про визнання частково недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та дострокового розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завадське» (далі - ТОВ «Завадське») про визнання частково недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та дострокового розірвання договору оренди землі.

Позов обґрунтовано тим, що 28 серпня 2012 року сторони уклали договір оренди земельної ділянки площею 4,5849 га, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, за кадастровим номером3521781900:02:000:0447. Вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ «Завадське» на підставі договору оренди землі від 28 серпня 2012 року, терміном на 10 років, тобто до 30 листопада 2022 року. У зв`язку із необхідністю зміни відсоткової ставки розміру орендної плати сторонами у січні 2018 року укладено додаткову угоду про її зміну з 4% на 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Інших додаткових угод, крім зазначеної, сторони за взаємною згодою не укладали. Однак позивачу у квітні 2021 року стало відомо про те, що кінцевий строк дії речового права за вказаним договором продовжено до 30 листопада 2032 року. Відповідачем в односторонньому порядку внесено допис в додатковій угоді в частині зазначення кінцевого строку дії договору оренди, що суперечить його волі, оскільки угода укладалася в частині зміни відсоткової ставки орендної плати, волевиявлення на зміну строку дії договору він не виявляв.

Посилаючись на ці обставини та з урахуванням поданих уточнень, позивач просив визнати частково недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 28 серпня 2012 року в частині зазначення у додатковій угоді кінцевого строку дії договору оренди землі цифрами до 2032 року, зазначивши, що договір укладено до 30 листопада 2032 року, та достроково розірвати договір оренди землі від 28 серпня 2012 року.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 вересня 2023 року, у задоволені позову відмовлено.

ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Науменка І. Ф. у листопаді 2023 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 вересня 2023 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позовів у цій справі є немайнові вимоги про визнання частково недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та дострокове розірвання договору оренди землі.

Верховний Суд, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет спору та усталену судову практику, вважає, що справа № 387/494/21 є справою незначної складності.

Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення у цій справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки спірна земельна ділянка є єдиним джерелом доходу заявника , а також те, що він розраховував на наслідки закінчення строку дії договору оренди згідно з узгодженими умовами.

Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.

Касаційна скарга не містить інших посилань на винятки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завадське» про визнання частково недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та дострокового розірвання договору оренди землі відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак