Рішення

від 09.06.2023 по справі 420/7016/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7016/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 04.04.2023 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» до Одеської митниці в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 10.11.2022 року № UA500500/2022/200328/1;

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001155;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31.03.2021 між ТОВ «ФАРУН» у якості покупця та SHANDONG ZHENZHENRAN INTERNATIONAL TRADING CO., LTD CHINA у якості продавця було укладено Контракт купівлі-продажу № SZZF-2101-31/03. 12.08.2022 було укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту № SZZF?2101?31/03 від 31.03.2021. Як вбачається зі специфікації № 3 від 12.08.2022 року, яка є додатком № 3 до Контракту № SZZF?2101?31/03 від 31.03.2021 року (копія надається), на підставі вказаного Контракту ТОВ «ФАРУН» придбало товар, а саме: - Водорості смажені пресовані, Норі у кількості 100 крб. ціною 15,90 дол. США за одну коробку, загальна сума 1 590,00 дол. США; - Васабі порошок кількістю 100 крб. ціною 4,50 дол. США за одну коробку, загальна сума 450,00 дол. США. Загальна сума, яку сплатило ТОВ «ФАРУН» за контрактом, становить 2040,00 дол. США. Вартість продукції вказана з урахуванням вартості митного оформлення, фітосанітарного сертифікату, експортної декларації, сертифіката якості заводу виробника, тари та пакування з транспортними та страховими витратами. 23.03.2020 ТОВ «ФАРУН» уклало Договір № МБ-256/20 про проведення митної брокерської діяльності на території України з ТОВ «МЕРАІС». Від імені ТОВ «МЕРАІС» Договір підписала Бурзаковська З.П., яка на той момент була директором ТОВ «МЕРАІС», проте на теперішній час директором ТОВ «МЕРАІС» є ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Наказом № 27, тому саме вона безпосередньо вчиняла дії з митного оформлення товару. 08.11.2022 ТОВ «МЕРАІС», діючи від імені ТОВ «ФАРУН» у якості митного брокера, подало до Одеської митниці Держмитслужби України митну декларацію № 22UA500500040971U5 від 08.11.2022, що підтверджується повідомленням (ідентифікатор 9301CE24-966D-4F30-AA2B-40841DC75009). В ній було вказано митну вартість товарів: - Водорості сушені, смажені, пресовані, придатні для споживання людиною: норі для суші 1 590,00 дол. США, визначену за основним методом ціною договору; - Продукти для приготування соусів: васабі, сухий (порошок) 450,00 дол. США, визначену за основним методом ціною договору. На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу було також подано документи згідно переліку, зазначеного у графах 44 митної декларації, щодо товарів № 1 та № 2. Вказану митну декларацію було прийнято в БД митниці, що підтверджується повідомленням. 09.11.2022 декларант отримав від ВМО № 2 митного поста «Одеса-внутрішній» повідомлення, в якому зазначено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, і що необхідно надати додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації фірми-виробника товару. ТОВ «ФАРУН» звертає увагу суду на ту обставину, що будь-які розбіжності в документах відсутні, а запитані документи вже було надано разом з митною декларацією. 10.11.2022 Одеською митницею було прийнято оскаржуване рішення, яким розраховану декларантом митну вартість товарів було скориговано, а саме: - Водорості сушені, смажені, пресовані, придатні для споживання людиною: норі для суші розраховану декларантом митну вартість у сумі 1590,00 дол. США було скориговано на 23484,38 дол. США; - Продукти для приготування соусів: васабі, сухий (порошок) розраховану декларантом митну вартість у сумі 450,00 дол. США було скориговано на 2150,00 дол. США. Також було сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001155, якою було повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. Після цього ТОВ «ФАРУН» подало митну декларацію, яку було оформлено. Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення ТОВ «ФАРУН» було нараховано митні платежі у сумі 324139,17 грн, що у разі визнання протиправним та скасування рішення будуть надмірно сплаченими митними платежами і підлягають поверненню. В оскаржуваному рішенні відсутні посилання на конкретні документи, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, не було наведено перелік документів, які стали підставою для визначення рівня митної вартості 21,18 та 2,15 дол. США/кг нетто та не приєднано до рішення їх копій, а також не наведено інформації про те, що Одеською митницею було отримано висновок експертного дослідження стосовно визначення митної вартості товару.

Вважаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2022 протиправним, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою судді від 10 квітня 2023 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст.262 КАС України).

20.04.2023 до суду надійшов відзив (вх. №ЕС/3695/23) Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України з проханням відмовити у задоволенні позову посилаючись на наступне. На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 22UA500500040971U5 від 08.11.2022, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, та не містяться відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № 22UA500500041451U3 від 10.11.2022, а саме: 1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до специфікації № 3 від 13.10.2021 вартість вказана з урахуванням вартості митного оформлення, оформлення ек мд., тари та упаковки. Але в документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 3) серед наданих документів надіслана виписка с бухгалтерських документів в якій наявний розрахунок і калькуляція вартості товару. Калькуляція товару видається виробником товару, а не отримувачем. Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. 10.11.2022 декларантом ТОВ «МЕРАІС» був наданий лист з переліком додатково наданих документів, повідомлено митний орган, що всі документи вже надані та інших додаткових документів надаватися не буде. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другійчетвертій статті 53 МКУ. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 22UA500500040971U5 від 08.11.2022 містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Ухвалою суду від 24.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання (вх..№ЕС/3696/23 від 20.04.2023) представника відповідача Панчошак О.О., про розгляд справи в порядку загального позовного провадження або в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

26.04.2023 до суду надійшла відповідь на відзив (вх..№ЕС/3918/23) товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» у якій позивач зазначає, що у специфікації № 3 від 12.08.2022, яка є додатком № 3 до Контракту № SZZF-2101-31/03 від 31.03.2021 (копія надана разом із позовною заявою), встановлено, що вартість продукції вказана з урахуванням вартості митного оформлення, фітосанітарного сертифікату, експортної декларації, сертифіката якості заводу виробника, тари та пакування з транспортними та страховими витратами. Крім того, декларантом було надано калькуляцію виробництва (розрахунок вартості продукції) (копія надана разом із позовною заявою), в якому визначено такі складові вартості продукції, як сировина та основні матеріали, витрати на упаковку, витрати на транспортування та митне оформлення, загальнотехнологічні витрати, оплата праці та адміністративні витрати, загальновиробничі витрати, загальногосподарські витрати, вартість морського фрахту до порту Одеса, прибуток. Отже, витрати на тару і пакування вже включені до вартості товару, тому цього достатньо для правильного визначення митної вартості. З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості. Вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою. Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

До митного оформлення було надано калькуляцію виробництва (розрахунок вартості продукції) від 13.10.2022 компанії SHANDONG ZHENZHENRAN INTERNATIONAL TRADING CO., LTD (копія надана разом із позовною заявою), в якій визначено такі складові вартості продукції, як сировина та основні матеріали, витрати на упаковку, витрати на транспортування та митне оформлення, загальнотехнологічні витрати, оплата праці та адміністративні витрати, загальновиробничі витрати, загальногосподарські витрати, вартість морського фрахту до порту Одеса, прибуток. Таким чином, в документах, наданих до митного оформлення, наявні дані щодо таких складових митної вартості товару, як вартість митного оформлення, оформлення ек мд., тари та упаковки.

До митного оформлення дійсно надані виписка з бухгалтерських документів та калькуляція вартості товару до неї, як розрахунок собівартості ціни продажу на території України з урахуванням всіх витрат на митне оформлення. Також до митного оформлення окремим документом було надано Калькуляцією виробництва (розрахунок вартості продукції) від 13.10.2022, яка видана SHANDONG ZHENZHENRAN INTERNATIONAL TRADING CO., LTD, тобто виробником товару. Таким чином, вказані у повідомленні від 09.11.2022 розбіжності відсутні і не могли стати підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Надані позивачем документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

10.05.2023 до суду надійшли (вх..№ ЕС/4522/23) заперечення відповідача на відповідь на відзив в яких митний орган зазначає про те, що під час митного оформлення було виявлено три розбіжності в наданих ТОВ «ФАРУН» документах, про що зазначено в Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200328/1 від 10.11.2022, тому зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Оскільки надані позивачем документи містили вищенаведені обставини, зазначене виключає можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Інших заяв/клопотань по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

31.03.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» (Покупець) та компанією SHANDONG ZHENZHENRAN INTERNATIONAL TRADING CO., LTD CHINA (Продавець) було укладено Контракт купівлі-продажу № SZZF-2101-31/03 (а.с.440-42).

12.08.2022 між сторонами Контракту було укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту № SZZF-2101-31/03 від «31»березня 2021 року (а.с.43).

Відповідно до Специфікації № 3 від 12.08.2022, яка є додатком № 3 до Контракту № SZZF-2101-31/03, ТОВ «ФАРУН» придбало товар, а саме: водорості смажені пресовані, Норі у кількості 100 крб. ціною 15,90 дол. США за одну коробку, загальна сума 1 590,00 дол. США; васабі порошок кількістю 100 крб. ціною 4,50 дол. США за одну коробку, загальна сума 450,00 дол. США.

Передоплата 100%.

Товар поставляється на умовах DAP Odessa м. Одеса, порт Одеса.

Вартість продукції вказана з урахуванням вартості митного оформлення, фітосанітарного сертифікату, експортної декларації, сертифіката якості заводу виробника, тари та пакування з транспортними та страховими витратами (а.с.44).

З метою митного оформлення товарів позивачем для підтвердження їх митної вартості до Одеської митниці було подано митну декларацію № 22UA500500040971U5 від 08.11.2022, у якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) № ZZR6-22080604F від 12.08.2022;

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № ZZR6-22080604F від 12.08.2022;

- домашній коносамент (House bill of lading) № ZJSM22090056B від 19.09.2022;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 2022/11171 від 04.11.2022;

- міжнародний санітарний сертифікат (Sanitary certificate) № 222000003256185002 від 09.09.2022;

- декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № ZZR6-22080604F від 12.08.2022;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № SZZF-2101-31/03 від 31.03.2021;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 12.08.2022;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 12.08.2022;

- договір про надання послуг митного брокера № МБ-256/20 від 23.03.2020; - заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів № 0711/2-гмо від 07.11.2022;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 9195089 від 07.11.2022;

- інші некласифіковані документи (Сертифікат здоров`я) № 222000003256185001 від 09.09.2022;

- фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) № 222000003245155002 від 13.09.2022;

- інші некласифіковані документи (Сертифікат здоров`я) № 222000003245155001 від 13.09.2022.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Судом встановлено, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищевказаними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.

Відповідачем було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001155 (а.с.39).

10.11.2022 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200328/1, у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.

Так, у оскаржуваному рішенні зазначено наступне:

1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до специфікації № 3 від 13.10.2021 вартість вказана з урахуванням вартості митного оформлення, оформлення ек мд., тари та упаковки. Але в документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) серед наданих документів надіслана виписка с бухгалтерських документів в якій наявний розрахунок і калькуляція вартості товару. Калькуляція товару видається виробником товару, а не отримувачем.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення та картки відмови Миколаївської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Повертаючись до обставин справи, суд звертає увагу митного органу на зміст специфікації № 3, яка є додатком № 3 до Контракту № SZZF-2101-31/03 від 31.03.2021, в якій встановлено, що вартість продукції вказана з урахуванням вартості митного оформлення, фітосанітарного сертифікату, експортної декларації, сертифіката якості заводу виробника, тари та пакування з транспортними та страховими витратами.

Отже, за умовами даної поставки ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі № 815/6794/17 та у справі № 160/8775/18 від 18.12.2019, що враховує суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Проте, відповідачем в спірному рішенні жодним чином не обґрунтовано підстав з яких ним не було враховано умови Специфікації № 3 від 12.08.2022 (а.с.44) під час встановлення вартості упаковки товару, що розмитнюється.

Вірними є ствердження позивача про те, що ним до митного оформлення було надано калькуляцією виробництва (розрахунок вартості продукції) від 13.10.2022 компанії SHANDONG ZHENZHENRAN INTERNATIONAL TRADING CO., LTD, в якій визначено такі складові вартості продукції, як сировина та основні матеріали, витрати на упаковку, витрати на транспортування та митне оформлення, загальнотехнологічні витрати, оплата праці та адміністративні витрати, загальновиробничі витрати, загальногосподарські витрати, вартість морського фрахту до порту Одеса, прибуток.

Тобто, до митного оформлення окремим документом було надано Калькуляцією виробництва (розрахунок вартості продукції) від 13.10.2022, яка видана SHANDONG ZHENZHENRAN INTERNATIONAL TRADING CO., LTD, виробником товару. Та обставини, що калькуляція товару була надана митному органу виробником товару, а не отримувачем, не свідчить про наявність розбіжностей в наданих на підтвердження ціни товару документах.

Отже, надані ТОВ «ФАРУН» документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «ФАРУН» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір за подання даної позовної заяви у сумі 7546,10 грн (платіжне доручення №474 та №475 від 14.03.202).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» судового збору у розмірі 7546,10 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, позивач у позові зробив заяву, що надасть докази понесених витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Щодо відшкодування понесених позивачем витрат у сумі 1950,00 грн, пов`язаних із залученням перекладача та отриманням його послуг, суд зазначає таке.

Частини третя - восьма статті 137 КАС України вказує, що спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

При цьому, у справі №420/7016/23 перекладач не допускався до участі у справі відповідною ухвалою суду.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В той же час, згідно зі штампами на документах, що додані до матеріалів позову та є перекладом документів-доказів які складені іноземною мовою, переклад 15.03.2023 здійснювала ОСОБА_2 бюро перекладів ФОП ОСОБА_3 .

До суду з даним позовом ТОВ «ФАРУН» звернулося 04.04.2023.

Таким чином, переклад документів замовлений та отриманий позивачем до моменту звернення до Одеського окружного адміністративного суду та додатки позовної заяви, у тому числі переклад документів складених іноземною мовою, були подані 04.04.2023 одночасно з позовом в порядку статті 161 КАС України.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до положень частин 1, 4 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ст.6 КАС України).

Частиною 1 статті 8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Відповідно до пункту 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, усі первинні документи, облікові регістри, бухгалтерська та інша звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватись інша мова у порядку, визначеному Законом України «Про засади державної мовної політики».

Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований аутентичний переклад на зазначену мову.

З матеріалів справи не вбачається, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий до суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Крім того, з наданої до суду банківської квитанції від 15.03.2023 (а.с.33) вбачається, що ОСОБА_4 , яка є одним з бенефіціарних власників ТОВ «ФАРУН», перевела на рахунок ОСОБА_5 3900,00 грн (а.с.99), призначення платежу: «переказ особистих коштів», відтак суд відхиляє вказану квитанцію як доказ оплати саме ТОВ «ФАРУН» витрат на переклад.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що надані позивачем докази понесення витрат на здійснення перекладу датовані до моменту звернення до суду, вимоги представника ТОВ «ФАРУН» - адвоката Гніздовської Г.М., в частині стягнення з відповідача на користь Товариства витрат, понесених на отримання перекладу митних документів, у розмірі 1950 грн, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 10.11.2022 року № UA500500/2022/200328/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України № UA500500/2022/001155.

Стягнути з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» судовий збір у розмірі 7546,10 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» (54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул.Погранична, 29В, офіс А707, код ЄДРПОУ 37386100);

Відповідач - Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА