Рішення

від 23.06.2023 по справі 420/7016/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7016/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

23 червня 2023 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача адвоката Гніздовської Г.М., про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/7016/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 вищевказаний позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 10.11.2022 № UA500500/2022/200328/1. Визнано протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України № UA500500/2022/001155. Стягнуто з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» судовий збір у розмірі 7546,10 грн.

13 червня 2023 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Гніздовської Г.М., про ухвалення додаткового рішення. Подану заяву адвокат Гніздовська Г.М. обґрунтовує тим, що позивачем та АО «ЮРІС ФЕРРУМ» було укладено Договір про надання правової допомоги № 17-2-11/22 від 17.11.2022, предметом якого є надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором у адміністративній справі стосовно оскарження Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200328/1 від 10.11.2022 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001155, що розглядатиметься в Одеському окружному адміністративному суді та П`ятому апеляційному адміністративному суді за участю Клієнта. Відповідно до п. 4.1 Договору, загальна сума гонорару за цим Договором становить 37000,00 грн, без ПДВ, що включає 22000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції та 15000,00 грн за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції. Позивач сплатив гонорар за надання правової допомоги в суді першої інстанції у розмірі 22000,00 грн у вигляді авансу. Разом із позовною заявою позивач надав витяг з Договору про надання правової допомоги № 17-2-11/22 від 17.11.2022, у п. 4.1 якого визначено розмір гонорару, а також виписку по рахунку АО «ЮРІС ФЕРРУМ», яка підтверджує сплату гонорару у вигляді авансу у повному обсязі в розмірі 22000,00 грн. Договір передбачає фіксований розмір гонорару (вартість правової допомоги) адвокатів, що працюють над справою.

Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката становить 22000,00 грн.

Щодо витрат, здійснених позивачем на переклад документів, зазначає наступне. Позивач поніс витрати на переклад документів з метою подання їх до суду в розмірі 1950,00 грн, які були сплачені фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (інформація з веб-сайту youcontrol.com.ua наявна в матеріалах справи), що підтверджено квитанцією № 8B2B-K88T-6EKM-97EC від 15.03.2023. Переклад документів був замовлений позивачем та здійснений для підготовки до розгляду справи в суді першої інстанції з метою доведення власної позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом даної справи. Таким чином, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФАРУН» витрат на здійснення перекладу документів у розмірі 1950,00 грн.

20.06.2023 до суду надійшли письмові заперечення (вх..№ЕС/6289/23) Одеської митниці на заяву адвоката Гніздовської Г.М. про стягнення витрат на правову допомогу, де зазначено, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 22000,00 грн. становить 8,20 прожиткові мінімуми на працездатних осіб з 1 січня 2023 року, або 3,28 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 543,75 годин роботи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 22000,00 грн є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності. Позивач вважає, що витрати на здійснення перекладу на українську мову документів, що були додані до позовної заяви та складені іноземною мовою, мають бути віднесені до судових витрат, що понесені Позивачем у зв`язку з розглядом судової справи. Одеська митниця категорично не погоджується з такими доводами ТОВ «ФАРУН». Позивачем не було здійснено переклад документів під час надання їх до Одеської митниці під час здійснення митного оформлення товарів. Оскільки, документи щодо яких здійснено переклад не відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи, Одеська митниця вважає вимогу про компенсацію витрат понесених на переклад документів необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.3 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, оскільки заява сторони про стягнення судових витрат на правову допомогу подана в порядку ч.3 ст. 143 КАС України, то розгляд її необхідно здійснювати в порядку ч.3 ст. 252 КАС України, а саме протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви та в тому ж самому порядку, що й судове рішення.

Ухвалою судді від 10.04.2023 вирішено прийняти до розгляду позовну заяву ТОВ «ФАРУН»; відкрити провадження у адміністративній справі; розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті справи.

Таким чином, оскільки рішення суду по справі № 420/7016/23 було прийняте за результатом розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, то подана 13.06.2023 заява про ухвалення додаткового рішення підлягає розгляду без виклику сторін у судове засідання протягом десяти днів з дня її надходження до суду.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 КАС України).

Позивачем в позовній заяві зазначено вимогу про стягнення судових витрат, у тому числі 22000,00 грн на професійну правничу допомогу адвоката.

Розглянувши доводи представника позивача адвоката Гніздовської Ганни Михайлівни, перевіривши наявність правових підстав для задоволення поданої заяви, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В першу чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що вимога про стягнення з Одеської митниці на користь ТОВ «ФАРУН» витрат понесених на здійснення перекладу документів у розмірі 1950,00 грн, вже була розглянута судом 09.06.2023 під час ухвалення рішення у справі, а відтак суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви в цій частині.

Суд підкреслює, що означені в частині першій статті 252 КАС України питання не можуть вирішуватись по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених процесуальною нормою підстав для ухвалення додаткового судового рішення (наприклад, питання чи вимога, щодо якої подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, фактично вирішено судом в основному рішенні).

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в ухвалі від 19.01.2022 (справа № 500/2632/19), та Верховного Суду - в постанові від 19.03.2020 (справа №640/6209/19).

Щодо вимог представника позивача адвоката Гніздовської Г.М., про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 22000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 КАС, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Як вже було зазначено вище, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №569/17904/17, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18.

На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу до суду надано копія ордеру ВН №1235781 (а.с.23), Витяг з договору №17-2-11/22 про надання правової допомоги (а.с.95), копію рахунку-фактури №СФ-17-2-11/22 від 27.02.2023 про сплату платником ТОВ «ФАРУН» на рахунок АО «ЮРІС ФЕРРУМ» 22 000,00 грн за надання правової допомоги (а.с.96).

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу заявника на те, що понесені позивачем судові витрати повинні бути не лише фактично сплаченими та неминучими, а і обґрунтованими, тобто не завищеними та співмірними з критерієм складності справи.

Таким чином враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте на користь позивача, нескладність справи, наявність сталої судової практики, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та кількість підготовлених і поданих представником позивача заяв до суду, їх складність та об`ємність, суд вважає, що сума витрат вказана заявником є завищеною, а вимоги Одеської митниці щодо зменшення розміру витрат обґрунтованими.

Відтак, на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 3000,00 грн понесених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката Гніздовської Ганни Михайлівни.

Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справ №280/2635/20.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України на користь ТОВ «ФАРУН» відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 142, 243, 252, 311, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» адвоката Гніздовської Г.М. (вх. № 19115/23 від 13.06.2023), про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі № 420/7016/23.

Стягнути з Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячи) гривень.

У задоволені решти вимог заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» (54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул.Погранична, 29В, офіс А707, код ЄДРПОУ 37386100);

Відповідач - Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ 44005631).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА