Постанова

від 06.06.2023 по справі 520/13278/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 р.Справа № 520/13278/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.04.21 року по справі № 520/13278/2020

за позовом Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО"

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання протиправними дій та скасування витягу,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «КОНЦЕРН АВЕК та КО» (далі - позивач, ПАТ «КОНЦЕРН АВЕК та КО») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Харківській області), в якому просило суд:

- скасувати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 року №1528/176-18.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки локальні фактори та відповідні їм коефіцієнти враховані у більшому за максимально передбачене значення, що призвело до подальшого стягнення коштів з позивача у справі №922/2287/20 за позовом Харківської міської ради до ПАТ «КОНЦЕРН АВЕК та КО» про стягнення з позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати без укладення договору оренди.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Харківській області в особі відділу у місті Харкові щодо застосування у витязі з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,3014 га, яка розташована за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Павлова, 165-В, кадастровий номер 6310136600:09:002:0081, №1528/176-18 від 14.09.2018 локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони: зони вулиць без твердого покриття - 0,98942, зони ґрунту з несучою спроможністю менше 1,0 кг/кв.см - 0,97171; зони залягання ґрунтових вод менше 3 метрів - 0,98687 та сукупного коефіцієнту Км3 - 1,34969;

Скасовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 №1528/176-18.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь Приватного акціонерного товариства «КОНЦЕРН АВЕК та КО» 4 204 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що застосування у Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 року №1528/176-18 завищених, на думку суду першої інстанції, значень локальних факторів обумовлено тим, що земельна ділянка не повністю розташована в межах зон дії локальних факторів, в зв`язку із чим значення локального фактору розраховується лише для частини земельної ділянки, яка попала в певну зону, а для частини яка не попала в цю зону застосовується коефіцієнт зі значенням 1. Також, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, що передбачає відмову у позові. Зазначає, що скасування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не вплине на обсяг прав та обов`язків позивача, зокрема, не змінить фактичне значення коефіцієнта, що застосований під час нормативної грошової оцінки землі, так само як і самого значення нормативної грошової оцінки землі, оскільки правомірність застосування саме такого коефіцієнта перевіряється під час проведення державної експертизи землевпорядної документації, а не судом.

Приватне акціонерне товариство «КОНЦЕРН АВЕК та КО» подало відзив на апеляційну саргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.07.2020 року №216440080, ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" на праві власності належить нежитлова будівля літ. "А-2", яка розташована за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 165-В.

Відповідно до пункту 16 Додатка 4 до рішення 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 17.10.2018 №1241/18, вирішено надати в оренду позивачу земельну ділянку площею 0,3014 га (кадастровий номер 6310136600:09:002:0081) комунальної власності за рахунок земель житлової та громадської забудови строком до 01.11.2025.

Договір оренди між Харківською міською радою в якості орендодавця та ПрАТ «Концерн АВЕК та Ко» в якості орендаря стосовно зазначеної земельної ділянки укладено не було.

У зв`язку із знаходженням на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:09:002:0081 належного позивачу нерухомого майна і відсутністю на зазначену земельну ділянку укладеного договору оренди, Харківська міська рада на підставі ст. 1212 ЦК України звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" безпідставно збережених кошів в розмірі орендної плати. Розмір безпідставно збережених коштів, який просить стягнути Харківська міська рада, було здійснено самостійно Харківською міською радою на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № №1528/176-18 від 14.09.2018, сформованого Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області в особі Відділу у м. Харкові.

Згідно з витягом від 14.09.2018 №1528/176-18 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:09:002:0081 впливають локальні коефіцієнти, в тому числі:

- зони вулиць без твердого покриття - 0,98942;

- зони ґрунту з несучою спроможністю менше 1,0 кг/кв.см - 0,97171;

- зони затягання ґрунтових вод менше 3 метрів - 0,98687.

Не погодившись із вказаним витягом, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при формуванні відповідачем Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки №1528/176-18 від 14.09.2018 при розрахунку локального коефіцієнту Км3 було застосовано окремі локальні фактори з перевищенням їх максимального значення, встановленого чинним законодавством, що призвело до необґрунтованого підвищення значення нормативної оцінки земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 3, 5 статті 201 Земельного кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Преамбулою Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що цей Закон визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на час спірних правовідносин), нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

При цьому, під рентним доходом розуміється дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема, земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5 - 7 років.

За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація (частина перша статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 15 цього ж Закону, підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями статті 23 Закону України "Про оцінку земель", витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Рішення рад щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України. Зокрема, у цьому пункті зазначено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради. Таке рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 3-476гс15, Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 804/7823/14, від 30.10.2018 у справі № 804/2111/14, від 30.01.2020 у справі № 820/1804/16.

Частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Згідно з частиною 3 статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.2015 № 15 (надалі - Положення про Держгеокадастр) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з підпунктом 36 пункту 4 Положення про Держгеокадастр останній відповідно до покладених на нього завдань організовує професійну підготовку оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, веде Державний реєстр оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, які отримали кваліфікаційне свідоцтво, видає витяги з нього, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку виконання робіт з грошової оцінки земель, видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок в межах населених пунктів та порядок оформлення Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на час виникнення спірних правовідносин врегульовано Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 (далі - Методика) та Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (далі - Порядок № 489), який розроблено у відповідності до Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та Методики.

Відповідно до пунктів 1 - 3 розділу І Порядку № 489 цей Порядок визначає процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів. Нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Методики. Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

Згідно з абзацом 1 пункту 21 Методики нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за формулою: Цн = В х Нп/Нк х Кф х Км, (1), де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

Абзацом 3 пункту 21 Методики встановлено, що коефіцієнт, який характеризує місцеположення земельної ділянки (Км), обчислюється за формулою: Км = Км1 х Км2 х Км3, (8), де Км1 - коефіцієнт, який характеризує регіональні фактори місцеположення земельної ділянки, зокрема: а) чисельність населення та адміністративний статус населеного пункту, його місце в системі розселення; б) розміщення в межах населених пунктів, розташованих у приміських зонах великих міст; в) розміщення в межах населених пунктів, що мають статус курортів. Км2 - коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місцеположення земельної ділянки в межах населених пунктів, зокрема: а) відстань до загальноміського центру населеного пункту, концентрованих місць праці, масового відпочинку населення; б) розташування в ядрі центру великих і найбільших міст та інших населених пунктів, що мають особливо важливе історичне значення, в приморській смузі населених пунктів. Км3 - коефіцієнт, який характеризує локальні фактори місцеположення земельної ділянки за територіально-планувальними, інженерно-геологічними, історико-культурними, природно-ландшафтними, санітарно-гігієнічними умовами та рівнем облаштування території.

Аналогічно, пунктом 6 розділу ІІ Порядку № 489 встановлено, що коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки (Км), обумовлюється трьома групами рентоутворювальних факторів регіонального, зонального та локального характеру і обчислюється за формулою: Км = Км1 х Км2 х Км3, (2), де Км1 - регіональний коефіцієнт, який характеризує залежність рентного доходу від місцеположення населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва і розселення; Км2 - зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони); Км3 - локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІ Порядку № 489 вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання (Цн) визначається з урахуванням територіально-планувальних, інженерно-геологічних, історико-культурних, природно-ландшафтних, санітарно-гігієнічних та інженерно-інфраструктурних особливостей місця її розташування в межах економіко-планувальної зони за формулою: Цн = Цнз х Кф х Км3, (5). Значення коефіцієнта Км3 визначається щодо кожного населеного пункту, виходячи з його особливостей. Значення локального коефіцієнта для окремої земельної ділянки можливо встановлювати на основі визначення частки площі, яку займає цей фактор на земельній ділянці. Встановлення частки площі здійснюється переважно шляхом використання ГІС-технологій та електронних цифрових карт масштабу не менше ніж 1:10000 - для міст з чисельністю населення понад 100 тис. осіб, та 1:5000 - для інших населених пунктів. Для обчислення Км3 враховуються локальні фактори, наведені в додатку 7, при цьому добуток пофакторних оцінок не має бути нижче 0,50 і вище 1,50. Вихідними даними для обчислення коефіцієнта Км є затверджені матеріали Генеральної схеми планування території України, схем планування території Автономної Республіки Крим та областей, генеральні плани населених пунктів у частині, яка характеризує існуючий стан населеного пункту. Значення коефіцієнтів установлюються за результатами пофакторних оцінок кожної групи з урахуванням питомої ваги рентоутворювальних факторів у формуванні загального рентного доходу в межах населеного пункту та його економіко-планувальних зон.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 №1209/13 затверджено "Технічну документацію про нормативну грошову оцінку земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року". Додатком 3 до цього рішення Харківської міської ради визначені значення коефіцієнтів Км3 для зон впливу локальних факторів, мінімальні та максимальні значення яких у повному обсязі кореспондуються із значеннями, що наведені у додатку 7 до Порядку № 486.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що при формуванні Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 року №1528/176-18 при розрахунку локального коефіцієнту Км3 було застосовано окремі локальні фактори з перевищенням їх максимального значення, встановленого Порядком № 489, а саме:

- "зони вулиць без твердого покриття" - 0,98942. При цьому, передбачене Порядком № 489 максимальне значення дорівнює 0,90-0,95 (Додаток 7 р. 2 п. 1);

- "зони ґрунту з несучою спроможністю менше 1,0 кг/кв.см" - 0,97171. При цьому, передбачене Порядком № 489 максимальне значення дорівнює 0,85-0,95 (Додаток 7 р. 3 п. 2);

- "зони затягання грунтових вод" - 0,98687. При цьому, передбачене Порядком № 489 максимальне значення дорівнює 0,90-0,95.

Водночас, вказані значення локальних коефіцієнтів, застосовані у Витязі з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 року №1528/176-18, суперечать й прийнятим значенням коефіцієнтів Км3 для зон впливу локальних факторів, зазначеним в додатку 3 до рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13.

Таким чином, завищення граничних значень коефіцієнтів вплинуло на кінцевий результат нормативної грошової оцінки земельної ділянки та призвело до необґрунтованого підвищення розміру орендної плати за земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 165-В, кадастровий номер 6310136600:09:002:0081.

Стосовно доводів апелянта, що перевищення граничних норм коефіцієнтів локальних факторів в оскаржуваному витязі відбулося начебто через те, що земельна ділянка не повністю розташована в межах зон локальних факторів, у зв`язку з чим при розрахунку значення локальних факторів було визначено пропорційно лише для частини земельної ділянки, яка попала в певну зону дії локальних факторів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 489 інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності. Пунктом 10 розділу ІІ Порядку № 489 встановлено, що вихідними даними для обчислення коефіцієнта Км є затверджені матеріали Генеральної схеми планування території України, схем планування території Автономної Республіки Крим та областей, генеральні плани населених пунктів у частині, яка характеризує існуючий стан населеного пункту. Значення коефіцієнтів установлюються за результатами пофакторних оцінок кожної групи з урахуванням питомої ваги рентоутворювальних факторів у формуванні загального рентного доходу в межах населеного пункту та його економіко-планувальних зон.

Учасниками справи не надано суду жодного доказу на підтвердження неповного розташування земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 165-В, кадастровий номер 6310136600:09:002:0081, у певних зонах дії локальних факторів, значення яких у Витязі з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 року №1528/176-18 перевищують максимальні значення, встановлені додатком 7 до Порядку № 489 і додатком 3 до рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає необґрунтованими вказані доводи апелянта.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що відомості оскаржуваного витягу не містять даних щодо частин земельної ділянки та пропорційності застосування коефіцієнтів.

Це у повній мірі узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними в постанові від 15.12.2021 у справі № 820/149/17. Оцінюючі доводи Харківської міської ради щодо пропорційного визначення локальних коефіцієнтів при неповному знаходженні земельної ділянки в зоні дії локальних факторів, Верховний Суд зазначив, зокрема, наступне:

«46. Стосовно доводів про те, що перевищення граничних норм коефіцієнтів локальних факторів в оскаржуваному витязі відбулося начебто через те, що земельна ділянка не повністю розташована в межах зон локальних коефіцієнтів, в зв`язку із чим при розрахунку локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки було визначено пропорційно вказані коефіцієнти, Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відомості оскаржуваного витягу не містять даних щодо частин земельної ділянки та пропорційності застосування коефіцієнтів.

47. Частиною 1 ст. 79 Земельного кодексу України унормовано, що земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно із ч.ч.1-3 ст.79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

48. Відповідно до ч.ч. 4, 9 ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

49. Згідно із ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" індексна кадастрова карта (план) - картографічний документ, що відображає місцезнаходження, межі і нумерацію кадастрових зон і кварталів та використовується для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам і ведення кадастрової карти (плану); кадастрова зона - сукупність (об`єднання) кадастрових кварталів; кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру; кадастровий квартал - компактна територія, що визначається з метою раціональної організації кадастрової нумерації та межі якої, як правило, збігаються з природними або штучними межами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, вулицями, шляхами, інженерними спорудами, огорожами, фасадами будівель, лінійними спорудами тощо); кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

50. Отже, сформована земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий номер, як об`єкт цивільних прав, щодо якого проведено державну реєстрацію права власності, є єдиним неподільним об`єктом права власності протягом усього часу її існування.

51. Водночас, ані Методикою, ані Порядком не передбачено можливість диференційного застосування локального фактору до визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

Оцінюючи аргументи відповідача та третьої особи щодо обрання позивачем та застосування судом першої інстанції неправильного способу захисту, колегія суддів зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.06.2018 у справі № 823/902/17 дійшла наступного висновку:

«Згідно з підпунктами 27 та 36 пункту 4 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує виконання на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру, і видає, зокрема, витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Таким чином, у правовідносинах, пов`язаних з оцінкою земель та земельних ділянок, Держгеокадастр і його територіальні органи здійснюють публічно-владні управлінські функції. Тому перевірка законності їх дій (бездіяльності), рішень, зокрема під час формування даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, оформлення таких даних у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, має здійснюватися адміністративним судом».

В постановах від 15.07.2021 у справі № 817/1800/17, від 15.06.2021 у справі № 817/1802/17, від 04.02.2021 у справі № 817/1809/17, від 10.09.2020 у справі № 817/1793/17, від 28.07.2020 у справі № 817/1783/17, від 17.10.2019 у справі № 817/1814/17, від 27.11.2018 у справі № 817/1819/17 за подібними правовідносинами Верховний Суд вказав, що витяг з технічної документації про грошову оцінку землі не є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, а лише носить інформаційний характер. У цих справах суд дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки визнання протиправними дій відповідача щодо застосування у витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) у розмірі 2,0, не вплине на обсяг прав та обов`язків позивача, а належним способом захисту є оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено технічну документацію щодо нормативної грошової оцінки землі, або оскарження дій щодо застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідних коефіцієнтів, з якими позивач не погоджується, після застосування процедури спростування висновків державної експертизи, яка проводиться в позасудовому порядку.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.11.2021 у справі № 817/1780/17 відступаючи від висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 817/1819/17, від 17.10.2019 у справі № 817/1814/17, від 28.07.2020 у справі № 817/1783/17, від 10.09.2020 у справі № 817/1793/17, від 04.02.2021 у справі № 817/1809/17, від 15.06.2021 у справі № 817/1802/17, від 15.07.2021 у справі № 817/1800/17, зазначила, зокрема, наступне:

«45. Відтак, судова палата дійшла висновку, що дії з формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки можуть бути предметом судового оскарження, а підстави позову слугуватимуть висновку про належність обраного способу захисту прав».

Постановами від 03.06.2022 у справі № 160/12709/19 і від 23.11.2022 у справі № 160/10494/19 Верховний Суд залишив у силі рішення судів першої інстанції у вказаних справах, якими були скасовані витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи відповідача та третьої особи щодо обрання позивачем та застосування судом першої інстанції неправильного способу захисту.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що формування витягу в автоматичному режимі не може бути підставою для встановлення в ньому розмірів коефіцієнтів, які не відповідають вимогам чинного законодавства, що відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним, зокрема, у постановах від 30.01.2020 у справі № 820/1804/16, від 19.03.2021 у справі № 820/456/17, від 15.12.2021 у справі № 820/149/17.

На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позову.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Таким чином, суд, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

За приписами ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 по справі № 520/13278/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. КурилоСудді А.О. Бегунц З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 09.06.2023 року