Постанова

від 08.06.2023 по справі 2а-1899/10/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року

м. Київ

справа № 2а-1899/10/1370

адміністративне провадження № К/9901/37607/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 (суддя Клименко О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 (головуючий суддя Костів М.В., судді: Бруновська Н.В., Шавель Р.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислова заготівельна компанія» до Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислова заготівельна компанія» (далі - позивач, Товариство, ТЗОВ «УЛПЗК») звернулося до суду з позовом до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (яку замінено Верховним Судом на правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2009 №0000312320/0/9289.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013, позов задоволено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17.02.2016 вищезазначені судові рішення скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши на те, що суди залишили поза увагою посилання відповідача, що контрагенти ТОВ «Трансліссервіс», ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «Кано-Миколаїв», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ФОП ОСОБА_1 , ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Талан Агро», ТОВ «Агро-Сов» не здійснювали поставку лісоматеріалів (тріски технологічної) позивачу, а фактично цей товар був поставлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , який не є платником податку на додану вартість, а тому ТЗОВ «УЛПЗК» не мало підстав для формування податкового кредиту за такими господарськими операціями. Також суди не надали належної оцінки доказам, на які посилався контролюючий орган, а саме протоколам допиту свідків, висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Рівненській області від 29.04.2009, які підтверджують обставини, викладені в акті перевірки. Касаційним судом зауважено, що в разі виникнення сумнівів у достовірності певної інформації, суд повинен її перевірити з використанням передбачених приписами Кодексу адміністративного судочинства України засобів доказування в адміністративному судочинстві, зокрема і шляхом допиту свідків у судовому процесі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017, позов задоволено повністю.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, дійшли висновку щодо реальності спірних операцій Товариства з контрагентами й правомірного відображення за їх результатами податкового кредиту. Водночас доводи податкового органу, що товари позивач придбав не у вищезазначених суб`єктів господарювання, а у ФОП ОСОБА_2 , спростовуються висновками експертів, судовими рішеннями в адміністративній справі №2-а-4304/08 про скасування податкових повідомлень-рішень, виписаних податковим органом вказаній фізичній особі-підприємцю, показами свідків, допитаних судом, а також постановою про закриття кримінальної справи №82/232-19 щодо директора ТЗОВ «УЛПЗК» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за недоведеністю їх участі у вчиненні інкримінованого злочину.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій посилається на неправильну оцінку судами попередніх інстанцій наявних у справі доказів, зокрема, неврахування висновку спеціаліста за результатом проведеного судово-бухгалтерського дослідження за матеріалами дослідчої перевірки, яким підтверджена правильність висновків акта перевірки, на підставі якого винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.

Товариство правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання подання УПМ ДПА в Рівненській області від 22.06.2009 №195/7/26-34дек, постанов старшого слідчого СВ ПМ Сарненської МДПІ від 20.05.2009 та від 16.06.2009 працівниками Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Свиспан-Лімітед», ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «Кано-Миколаїв», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Трансліссервіс», ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов» за період господарської діяльності позивача з 01.01.2006 по 31.12.2008.

За результатами перевірки складено акт №650/23-1/31579043 від 06.07.2009, у якому зафіксовано порушення Товариством приписів підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2672659,00 грн.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, виписаних його контрагентами - ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Кано-Миколаїв», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Трансліссервіс», ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «Трансліссервіс», оскільки товари, що начебто придбані у цих контрагентів, насправді отримані від ФОП ОСОБА_2 , який не є платником податку на додану вартість. Безтоварність операцій по виконанню договорів з вищенаведеними контрагентами підтверджуються висновками спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області №460 від 29.04.2009 та доказами, зібраними в ході розслідування кримінальної справи, зокрема документами, вилученими в офісі ФОП ОСОБА_2 , та протоколами допиту свідків.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2009 №0000312320/0/9289, яким визначено суму зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 4008989,00 грн, в тому числі за основним платежем 2672659,00 грн та 1336330,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вищенаведеного податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишено без задоволення, а суми, визначені у вищенаведеному податковому повідомленні-рішенні, - без змін.

Спірні правовідносини регулюються приписами Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час їх виникнення).

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Приписами підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачено обов`язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов`язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому статті 9 цього Закону.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у періоді, який перевірявся контролюючим органом, позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Кано-Миколаїв», ФОП ОСОБА_1 , ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «Трансліссервіс», що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, видатковими та податковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, реєстрами бухгалтерських документів.

Згідно умов договорів купівлі-продажу товару, укладених із зазначеними контрагентами, саме продавець зобов`язаний відвантажити товар в термін і по цінах, вказаних у договорі та в додатках до договору, а ТЗОВ «УЛПЗК», як покупець, прийняти його. Поставка товару здійснюється транспортом продавця до місця переробки: склад ВАТ «ЖЦПК», ТОВ «Свиспан Лімітед», ТОВ «Кроно Україна».

Зауважень щодо оформлення податкових накладних відповідач не зазначив. На переконання судів попередніх інстанцій, виконання договірних зобов`язань позивача підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому, у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники.

Відповідач наполягав на нереальності зазначених вище господарських операцій, на обґрунтування чого посилався, зокрема, на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області №460 від 29.04.2009, відповідно до якого позивач незаконно сформував податковий кредит та не сплатив податок на додану вартість на суму 2783294,5 грн.

Разом з тим, у матеріалах справи наявний висновок судово-економічної експертизи №9999/10-19/1731/1732/11-19 від 17.02.2011, призначеній в межах розслідування кримінальної справи №82/232-09, згідно із яким за період з 01.01.2006 по 21.12.2008 службовими особами ТЗОВ «УЛПЗК» при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Кано-Миколаїв», ФОП ОСОБА_1 , ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «Трансліссервіс» обґрунтовано сформований податковий кредит з податку на додану вартість, а з ФОП ОСОБА_2 податковий кредит не формувався, оскільки останній не є платником ПДВ; за взаємовідносинами ТЗОВ «УЛПЗК» із ТОВ «Свиспан Лімітед» сформовані податкові зобов`язання, так як останній є покупцем товару; донарахування податкового зобов`язання ТЗОВ «УЛПЗК» з податку на додану вартість на підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області від 06.07.2009 №650/23-1/31579043 у сумі 2672659,00 грн документально та нормативно не підтверджуються.

Крім того, постановою заступника начальника СВ ПМ ДПІ у м. Рівне від 04.03.2011 кримінальну справу, порушену щодо директора ТЗОВ «УЛПЗК» ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України та щодо ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 336 Кримінального кодексу України, - закрито за недоведеністю участі у вчиненні злочину.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2012, у справі №2а-1892/09/1470 за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгрід-Південь ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантика-Україна», за участі третьої особи ТЗОВ «УЛПЗК» про застосування наслідків нікчемності правочинів, в задоволенні позову відмовлено та встановлено, що доводи податкового органу про нікчемність договорів, укладених ТЗОВ «УЛПЗК» із ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Атлантика-Україна» не підтвердились.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2013, у справі №2а-4304/08/1770 за позовом Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції, за участю третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, позов задоволено повністю та встановлено відсутність зі сторони позивача порушень податкового законодавства у взаємовідносинах з ТЗОВ «УЛПЗК».

Згідно із частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналогічні приписи викладено у статтях 78, 90 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови.

За результатом дослідження у сукупності доказів, наявних в матеріалах справи, суди попередніх інстанцій констатували, що вищезазначені висновок експерта, постанова про закриття кримінальної справи та судові рішення спростовують обставини, викладені у висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області №460 від 29.04.2009.

При дослідженні протоколів допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд першої інстанції врахував рекомендації Вищого адміністративного суду України у цій справі та доручив Рівненському окружному адміністративному суду відібрати покази у вказаних свідків. Допитані судом свідки не підтвердили отримання позивачем тріски технологічної саме від ФОП ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 15.07.2009 №0000312320/0/9289 є обґрунтованими, оскільки відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б беззаперечно свідчили про нереальність здійснення операцій між позивачем та його контрагентами.

Не підтверджено контролюючим органом й невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позовну заяву та апеляційній скарзі, з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Фактично доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених обставин, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Підсумовуючи викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова