Ухвала

від 14.06.2017 по справі 2а-1899/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/212/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Дідик Н.С.

представника відповідача Жеребецького Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 в справі №2а-1899/10/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська лісова промислова заготівельна компанія до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українська лісова промислова заготівельна компанія (надалі - позивач, ТОВ УЛПЗК ) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області, яку відповідно до ст. 55 КАС України замінено правонаступником - Миколаївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - відповідач, Миколаївська ОДПІ), в якому із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області № 0000312320/0/9289 від 15.07.2009 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської області від 15.07.2009 року № 0000312320/0/9289.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року зазначені судові рішення були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Миколаївська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні даної постанови було зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

На виконання вимог подання УПМ ДПА в Рівненській області № 195/7/26-34дек, постанови старшого слідчого СВ ПМ Сарненської МДПІ від 20 травня 2009 року та від 16 червня 2009 року та на підставі направлень Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області № 64 від 23 червня 2009 року та № 69 від 30 червня 2011 року працівниками Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ПП ОСОБА_2, ТОВ Свиспан-Лімітед , ТОВ Фортекси , ПП Неллі , ПП Севіна , ТОВ Технол-В , ТОВ Кано-Миколаїв , ТОВ Комерційні рішення лімітед , ТОВ Рівне-метал , ТОВ АП Україночка , ТОВ Інгрід-Південь ЛТД , ПП ОСОБА_4, ТОВ Трансліссервіс , ПП Севіна Автотранс , ПП Віксан-Е , ТОВ Алан ЛТД , ТОВ Атлантика Україна , ПП Агротекс , ТОВ ТД Галан Агро , ТОВ Агро-Сов за період господарської діяльності позивача з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 650/23-1/31579043 від 06 липня 2009 року.

Під час здійснення перевірки представники податкового органу дійшли висновку про безтоварність операцій по виконанню договорів з вищенаведеними контрагентами, що, зокрема, підтверджується висновками спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області № 460 від 29 квітня 2009 року та документами, зібраними в процесі розслідування кримінальної справи, у тому числі документами, вилученими в офісі ПП ОСОБА_2 та протоколами допиту свідків.

Таким чином, ДПІ у Жидачівському районі встановлено, що позивачем порушено вимоги п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2672659,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2009 року № 0000312320/0/9289, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4008989,00 грн., в тому числі за основним платежем 2672659,00 грн. та 1336330,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вищенаведеного податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишено без задоволення, а суми визначенні у вищенаведеному податковому повідомленні-рішенні - без змін.

Не погодившись з таким рішенням податкового органу, платник звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.4.5. п.7.4 та пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищенаведеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Водночас, статею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями, визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме: ТОВ Фортекси , ПП Неллі , ПП Севіна , ТОВ Технол-В , ТОВ АП Україночка , ТОВ Інгрід-Південь ЛТД , ТОВ Кано-Миколаїв , ПП ОСОБА_4, ПП Севіна Автотранс , ПП Віксан-Е , ТОВ Алан ЛТД , ТОВ Атлантика Україна , ПП Агротекс , ТОВ ТД Галан Агро , ТОВ Агро-Сов , ТОВ Комерційні рішення лімітед , ТОВ Рівне-метал , ТОВ Трансліссервіс підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договорами, видатковими та податковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, реєстрами бухгалтерських документів.

Згідно з умовами долучених договорів купівлі товару Продавець зобов'язаний відвантажити товар в термін і за цінами, вказаними у договорі та в додатках до Договору. Поставка товару здійснюється транспортом Продавця до місця переробки: склад ВАТ ЖЦПК , ТОВ Свиспан Лімітед , ТОВ Кроно Україна .

На підтвердження реалізації та використання у господарській діяльності придбаних товарів (лісоматеріалу), позивачем також долучено договір, укладений з ТОВ Свиспан Лімітед .

Зауважень щодо оформлення податкових накладних відповідач не зазначив. Під час дослідження таких у судових засіданнях встановлено, що вони складені з дотриманням належної форми та змісту, не містять ознак дефектності.

Відтак, виконання договірних зобов'язань позивача підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому, у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники. Отже, реальність господарських операцій ТОВ УЛПЗК по придбанню ТМЦ у зазначених вище контрагентів, підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Натомість, доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті обґрунтовуються висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області № 460 від 29 квітня 2009 року та документами, зібраними в процесі розслідування кримінальної справи, зокрема, документами, вилученими в офісі ПП ОСОБА_2 та протоколами допиту свідків.

З врахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених в ухвалі від 17.02.2016, щодо доводів податкового органу про безтоварність господарських операцій, суд першої інстанції дослідив також наступні обставини.

Так, відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 9999/10-19/1731/1732/11-19 від 17 лютого 2011 року, призначеній в межах розслідування кримінальної справи №82/232-09, за період з 01 січня 2006 року по 21 грудня 2008 року службовими особами ТОВ Українська лісова промислово-заготівельна компанія при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Фортекси , ПП Неллі , ПП Севіна , ТОВ Технол-В , ТОВ АП Україночка , ТОВ Інгрід-Південь ЛТД , ТОВ Кано-Миколаїв , ПП Васильєв, ПП Севіна Автотранс , ПП Віксан-Е , ТОВ Алан ЛТД , ТОВ Атлантика Україна , ПП Агротекс , ТОВ ТД Галан Агро , ТОВ Агро-Сов , ТОВ Комерційні рішення лімітед , ТОВ Рівне-метал , ТОВ Трансліссервіс обґрунтовано сформований податковий кредит з податку на додану вартість, а з ПП ОСОБА_2 податковий кредит не формувався, оскільки останній не є платником ПДВ; за взаємовідносинами ТОВ Українська лісова промислово-заготівельна компанія із ТОВ Свиспан Лімітед сформовані податкові зобов'язання, так як останній є покупцем товару; донарахування податкового зобов'язання ТОВ Українська лісова промислово-заготівельна компанія з податку на додану вартість на підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області від 06 липня 2009 року № 650/23-1/31579043 у сумі 2672659,00 грн. документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідно до постанови заступника начальника СВ ПМ ДПІ у м. Рівне від 04 березня 2011 року, кримінальну справу порушену щодо директора ТОВ Українська лісова промислово-заготівельна компанія ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України та щодо ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.336 Кримінального кодексу України - закрито за недоведеністю участі у вчиненні злочину.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року встановлено, що доводи податкового органу про нікчемність договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Українська лісова промислово-заготівельна компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю Інгрід-Південь ЛТД , Товариством з обмеженою відповідальністю Атлантика-Україна не підтвердились.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року, яка набрала законної сили, встановлено відсутність зі сторони Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 порушень податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ Українська лісова промислово-заготівельна компанія .

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вищенаведені встановлені судом обставини ставлять під сумнів та спростовують висновки спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області № 460 від 29 квітня 2009 року.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо протоколів допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, судом враховуються матеріали судового доручення Рівненського окружного адміністративного суду щодо відібрання показів у вказаних свідків. Жодних відомостей щодо отримання тріски технологічної саме від ПП ОСОБА_2, вказані особи не повідомили.

Також, судом першої інстанції виконано вказівку Вищого адміністративного суду України, зазначену в ухвалі № К/800/24747/13 від 19 лютого 2016 року, щодо дотримання правової позиції Верховного Суду України щодо застосування підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , викладеної, зокрема в постанові від 27.03.2012 року у справі за позовом ПП Ангара до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин справи судом було витребувано у відповідача додаткові докази на підтвердження таких обставин, проте такі докази до матеріалів справи не долучено, отже обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не виконано.

Щодо транспортування придбаного товару (лісоматеріалу), суд першої інстанції підставно, проаналізувавши положення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, дійшов висновку, що жоден з документів, а саме: подорожній лист, товарно-транспортна накладна не є документами, що засвідчують отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документи, які свідчать про фізичне переміщення цінностей, визначають осіб, які відповідають за збереження майна під час транспортування.

Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Таким чином, вищевикладене свідчить, що у позивача, відповідно до законодавства України, були наявні всі підстави щодо формування податкового кредиту на загальну суму 2672659,00 грн. в результаті здійснення фінансово-господарських операцій із зазначеними вище контрагентами.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що перевірка здійснювалась податковим органом шляхом аналізу відомостей, наявних у такого за результатами попередньої планової перевірки, та матеріалів, зібраних в процесі розслідування кримінальної справи, зокрема висновку спеціаліста № 460 від 29 квітня 2009 року, у відсутності необхідних первинні документи, на підставі яких можуть встановлюється факти щодо здійснення господарських операцій суб'єктом господарювання. Вказані документи були вилучені органами дізнання та попереднього слідства з метою розслідування кримінальної справи, про що свідчать долучені до матеріалів справи докази

Такі дії відповідача не узгоджуються із вимогами п. 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 (чинного на момент проведення перевірки).

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Під час складення акта перевірки ці вимоги податковим органом не виконані.

Відтак, прийняте на основі висновків акта перевірки від 06.07.2009 року податкове повідомлення-рішення 15 липня 2009 року № 0000312320/0/9289, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4008989,00 грн., в тому числі за основним платежем 2672659,00 грн. та 1336330,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно, а тому таке необхідно скасувати як протиправне. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 в справі №2а-1899/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М. В. Костів судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель

Повний текст ухвали складено 14.06.2017