Постанова

від 09.06.2023 по справі 2а-7205/11/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2023 року

м. Київ

справа №2а-7205/11/1370

адміністративне провадження № К/9901/40812/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 (головуючий суддя: Довга О.І., судді Запотічний І.І., Каралюс В.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» (попередня назва Публічне акціонерне товариство «Львівська кондитерська фабрика «Світоч») до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» (попередня назва Публічне акціонерне товариство «Львівська кондитерська фабрика «Світоч»; далі - позивач, Товариство, ТОВ «ЛКФ «Світоч») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (яку замінено Верховним Судом на правонаступника - Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 №0001002301/11315, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 488150,68 грн, у тому числі за основним платежем - 424 554,17 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 63 596,51 грн.

Такі вимоги позивач обґрунтовував помилковістю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 06.06.2011 №608/23-2/00382154, про завищення Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року по взаємовідносинах з ПП «Львів-Металбуд», ПП «Галтеплосервіс», ТОВ «Фільтрація плюс технології» та за лютий 2011 року - з ТОВ «Сема Ландтехнік Львів». Зазначив, що одержані від контрагентів товари, роботи та подальше використання їх в господарській діяльності підтверджуються первинними документами та ТОВ «ЛКФ «Світоч» правомірно сформувало податковий кредит за результатами таких операцій.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 15.11.2011 позов задовольнив повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову, якою визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 №0001002301/11315 в частині 279 445,01 грн основного платежу та 27321,50 грн штрафних (фінансових) санкцій; в решті вимог у задоволенні відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що судовими рішеннями в адміністративній справі №2а-3242/12/1370, які набрали законної сили, встановлено факт відсутності надання ТОВ «ЛКФ «Світоч» підрядних послуг контрагентами, серед яких ПП «Галтеплосервіс» та ПП «Львів-Металбуд». При цьому, за результатом дослідження матеріалів справи щодо господарських операцій Товариства із ТОВ «Фільтрація плюс технології» та ТОВ «Сема Ландтехнік Львів», суд констатував, що такі реально відбувались, а доводи податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31.01.2017 скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; в решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 залишив без змін.

Касаційний суд у своєму рішенні погодився з аргументами судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображених позивачем показників податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Фільтрація плюс технології», ТОВ «Сема Ландтехнік Львів», оскільки поданими доказами, в тому числі, первинними документами, підтверджено реальність їх здійснення. Водночас, колегія суддів визнала передчасними висновки суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову, оскільки такі ґрунтуються виключно на судовому рішенні в іншій судовій справі, однак без надання правової оцінки взаємовідносинам з ПП «Галтеплосервіс» та ПП «Львів-Металбуд», які на переконання останнього, спростовують доводи відповідача. Крім того, Вищий адміністративний суд України звернув увагу на обставину порушення кримінальної справи №141-3897 за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, відносно директора ПП «Львів-Металбуд» ОСОБА_1 , що також має бути предметом дослідження при вирішенні спору.

За результатом нового розгляду Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову від 29.05.2017, якою постанову Львівського окружного адміністративного від 07.11.2011 скасував та прийняв нову, якою визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 №0001002301/11315 в частині 360930,09 грн основного платежу та 47690,49 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Своє рішення апеляційний суд мотивував правомірністю декларування Товариством податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «Фільтрація плюс технології», ТОВ «Сема Ландтехнік Львів» та ПП «Галтеплосервіс». Стосовно господарських операцій позивача із ПП «Львів-Металбуд» суд дійшов висновку про їх нереальність, посилаючись на вирок Сихівського районного суду міста Львова від 26.11.2014, яким визнано винною директора ПП «Львів-Металбуд» ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 3 статті 212, частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 358, частиною 3 статті 27, статті 28, частиною 4 статті 358, частиною 2 статті 366, частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 28, частиною 4 статті 191, частини 2 статті 28, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України при створенні ПП «Львів-Металбуд» з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в незаконному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість для підприємств шляхом документального оформлення безтоварних операцій.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на обґрунтованість висновків акта перевірки та прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Зазначає, що ТОВ «ЛКФ «Світоч» порушило приписи податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Фільтрація плюс технології», ТОВ «Сема Ландтехнік Львів» та ПП «Галтеплосервіс», які були безтоварними та відображені у податковій звітності безпідставно. Просить постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому, оскільки судові рішення в частині висновків по правочинам позивача з ТОВ «Фільтрація плюс технології» та ТОВ «Сема Ландтехнік Львів» визнані обґрунтованими та залишені без змін Вищим адміністративним судом України, то постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 підлягає перегляду в частині господарських операцій із ПП «Галтеплосервіс».

Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності взаєморозрахунків з ПП «Львів-Металбуд», ПП «Галтеплосервіс», ТОВ «Фільтрація плюс технології» за період грудень 2010 року та ТОВ «Сема Ландтехнік Львів» за період лютий 2011 року і правильності відображення їх в податковому обліку по податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт №608/23-2/00382154 від 06.06.2011, відповідно до висновків якого ТОВ «ЛКФ «Світоч» порушено приписи пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту в грудні 2010 року на суму 254 382,02 грн, занижено позитивне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 254 382,02 грн, занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 254 382,02 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду, на суму 254 382,02 грн; а також порушено положення пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за лютий 2011 року при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Сема Ландтехнік Львів».

На підставі даного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001002301/11315 від 07.06.2011, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 488 150,68 грн, у тому числі 424 554,17 грн за основним платежем та 63 596,51 - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Приписами підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачено обов`язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов`язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у періоді, який перевірявся податковим органом, ТОВ «ЛКФ «Світоч» мало господарські правовідносини, зокрема, з ПП «Галтеплосервіс», з яким було укладено 17 договорів на виконання певних робіт, а саме:

№С 30/11/588 від 17.11.2010 з демонтажу подачі лід-води в купольному приміщенні корпусу №1;

№557 від 22.11.2010 з монтажу ізоляції конденсатопроводу на головному підприємстві;

№C 17/11/549 від 27.11.2010 з реконструкції конденсатопроводу корпусу №2;

№530 від 14.10.2010 з монтажу реглопласта з обв`язкою енергомережами в купольному відділенні корпусу №1;

№С 08/11/555 від 22.11.2010 з влаштування ізоляції продуктопроводів на лінії Стожари корпусу №1;

№С 17/12/591 від 13.12.2010 з монтажу і обв`язки бункера цукру у відділенні кави корпусу №2;

№С 23/11/608 від 30.11.2010 з монтажу н/ж продуктопроводів шоколадних мас на лінії Спарта корпусу №1;

№С 18/11/594 від 20.11.2010 з виготовлення системи перекачки молочних мас на НЕТ-820 корпусу №1;

№С 24/11/586 від 21.11.2010 щодо ремонту холодильного стола на лінії НЕТ- 820 корпусу №1;

№С 15/11/554 від 10.11.2010 щодо ремонту ізоляції продуктопроводів на лінії 850 корпусу №2;

№С 10/11/568 від 12.11.2010 з монтажу лінії Стожари корпусу №1;

№596 від 01.12.2010 із заміни вентилятора на лінії ХААС;

№С 03/12/590 від 06.12.2010 з ремонту продуктопроводу стального та н/ж на лінії Лєман корпусу №1;

№С 26/11/593 від 13.12.2010 з ремонту шоколадного фільтру на лінії 850 корпусу №2;

№С 27/11/589 від 30.11.2010 з ремонту системи обігріву технологічного обладнання корпусу №3;

№С 25/11/592 від 30.11.2010 з ремонту насоса на лінії СТА корпусу №1.

Виконання робіт, визначених вказаними договорами, підтверджується первинними документами, а саме: замовленнями на покупку (виконання робіт), рахунками-фактурами, актами приймання виконаних робіт, специфікаціями, податковими накладними.

Розрахунки проведено у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень, наявних в матеріалах справи.

Про наявність права у ПП «Галтеплосервіс» на виконання будівельних робіт свідчать: ліцензія серії АВ №082748, видана Львівською обласною державною адміністрацією 08.06.2016 на будівельну діяльність; ліцензія серії АВ №587940, видана Інспекцією ДАБК у Львівській області 01.07.2011 на господарську діяльність, пов`язану із створенням об`єктів архітектури, зі строком дії з 01.07.2011 по 01.07.2016; довідка Головного управління статистики у Львівській області від 01.09.2011.

Відповідач, заперечуючи виконання цим підприємством робіт для позивача, посилався на отримання від ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області акта позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Галтеплосервіс» від 31.03.2011 №131/230/34069814 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до поданої декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, у якому зазначено про те, що даний платник податків здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції, укладаючи угоди з ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» та ПП «Екоенергобуд», чим збільшував витрати та податковий кредит.

З цих підстав, на переконання відповідача, у ТОВ «ЛКФ «Світоч» не виникло право на формування податкового кредиту за результатами відносин із ПП «Галтеплосервіс», оскільки такі були безтоварними і нікчемними.

Апеляційний суд наведені доводи контролюючого органу визнав безпідставними, мотивуючи тим, що надані Товариством первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують обставини фактичного здійснення спірних операцій з ПП «Галтеплосервіс».

Крім того, спірні операції відповідають видам господарської діяльності вказаного підприємства, у якого наявні дозвільні документи та трудові ресурси, необхідні для виконання умов укладених договорів.

В свою чергу відповідачем не підтверджено невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

За встановлених у цій справі обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду, що долучені Товариством документи підтверджують наявність спеціальної податкової правосуб`єктності ПП «Галтеплосервіс», зв`язок між фактом виконання робіт і господарською діяльністю позивача, а відтак, обґрунтованість відображення їх результатів у бухгалтерській та податкові звітності.

Апеляційний суд також обґрунтовано врахував, що правовідносини контрагентів у ланцюгу постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій позивача.

При цьому, доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, не спростовують вищезазначених висновків суду апеляційної інстанції, які, у свою чергу, не викликають розумних сумнівів, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналогічні положення закріплені і в статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суд апеляційної інстанцій при розгляді справи допустив неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.А. Васильєва