Постанова

від 29.05.2017 по справі 2а-7205/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/2575/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.,

судді Каралюс В.М.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року у справі № 2а-7205/11/1370 за позовом Публічного акціонерного товариства Львівська кондитерська фабрика Світоч до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство Львівська кондитерська фірма Світоч звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, в якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001002301/11315 від 07.06.2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2011року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 року по справі №2а-5589/11/1370 скасовано та прийняти нову постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001002301/11315 від 07.06.2011року в частині 279445,01 грн. за основним платежем та 27321,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, в решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2017 року у справі № К/800/65328/13 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Львівська кондитерська фірма Світоч задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 у даній справі в частині відмови в задоволенні позову скасовано та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині - постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 року залишено без змін.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує.

Представник податкового органу підтримує вимоги апеляційної скарги, просить таку задовольнити, в задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова частковому скасуванню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що: відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності взаєморозрахунків з ПП Львів Металбуд , ПП Галтеплосервіс , ТОВ Фільтрація плюс технології за період грудень 2010 року та ТОВ Сема Ландтехнік Львів за період лютий 2011 року та правильності відображення їх в податковому обліку по податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №608/23-2/00382154 від 06.06.2011; названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.1.7 ст.1, пп.7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту в грудні 2010 року на суму 254382,02 грн., занижено позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 254382,02 грн., занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 254382,02 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, на суму 254382,02 грн., порушено п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту за лютий 2011 року при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ Сема Ландтехнік Львів ; на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001002301/11315 від 07.06.2011, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 488150,68 грн. (з яких: 424554,17 грн. - за основним платежем та 63596,51 - за штрафними(фінансовими) санкціями).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про безтоварність спірних операцій позивача з контрагентами ПП Львів Металбуд , ПП Галтеплосервіс , ТОВ Фільтрація плюс технології , ТОВ Сема Ландтехнік Львів не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними у справі доказами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції частково та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013, позивачу відмовлено у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0000400801/258, №0000390801/259, №0000380801/260 від 04.04.2012, оскільки позивачем не надано доказів реальності здійснення операцій з контрагентами, в т.ч. з ПП Галтеплосервіс та ПП Львів Металбуд .

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України, які є тотожними з положеннями Закону України Про податок на додану вартість .

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Досліджуючи правомірність формування позивачем спірних показників податкового обліку по взаємовідносинах з ПП Львів Металбуд , ПП Галтеплосервіс , ТОВ Фільтрація плюс технології , ТОВ Сема Ландтехнік Львів , суд першої інстанції дослідив спірні операції та встановив, що вони відповідають видам господарської діяльності контрагентів позивача, на виконання яких у названих контрагентів були наявні дозвільні документи та трудові ресурси, необхідні для виконання умов укладених договорів.

Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підтверджують обставини фактичного здійснення спірних операцій позивача з ПП Львів Металбуд , ПП Галтеплосервіс , ТОВ Фільтрація плюс технології , ТОВ Сема Ландтехнік Львів .

Колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо правомірності відображення позивачем спірних показників податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ Фільтрація плюс технології , ТОВ Сема Ландтехнік Львів , ПП Галтеплосервіс оскільки поданими позивачем доказами, в тому числі, первинними документами, підтверджено реальність їх здійснення.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо господарських відносин позивача з ПП Львіметалбуд виходячи з наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Відповідач послався на фіктивність контрагента позивача - ПП Львів Металбуд , як суб'єкта господарювання і свої доводи підтверджує вироком Сихівського районного суду міста Львова від 26.11.2014 року.

Відповідно до згаданого вироку керівник ПП Львів Металбуд ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст. 212, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 27, ст.. 28 ч. 4 ст. 358, ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 212, ч.2 ст.28, ч.4 ст. 191, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 366 КК України.

Таким чином розслідуванням встановлено, що ПП Львів Металбуд створено з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в незаконному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість для підприємств шляхом документального оформлення проведених безтоварних операцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від право чинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції тобто, які пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій між позивачем та ПП Львів Металбуд відсутня, а наслідком для податкового обліку не є фактичний рух активів, а лише задекларований на папері, то у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Враховуючи первинні документи, надані позивачем по ПП Львів Металбуд , не можуть бути прийняті до уваги, як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення підлягає до скасування частково, в частині нарахування 360930,09 грн. за основним платежем та 47690,49 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195,196, п.п. 3,4 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 205 ст.ст. 207,254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 року у справі № 2а-5589/11/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові № 0001002301/11315 від 07.06.2011 року в частині 63624,08 грн. за основним платежем та 15906,02 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В решті вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення. На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено та підписано 30.05.2017р.