Постанова

від 09.06.2023 по справі 810/2062/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2023 року

м. Київ

справа № 810/2062/16

адміністративне провадження № К/9901/40573/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року (суддя Кушнова А.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року (головуючий суддя Лічевецький І.О., судді: Мельничук В.П., Мацедонська В.Е.) у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Публічне акціонерне товариство "Червонський цукровик", Публічне акціонерне товариство "Саливонківський цукровий завод" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2016 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Світанок" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (яке ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2017 року замінено правонаступником - Києво-Святошинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області; далі - Інспекція, відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Публічного акціонерного товариства "Червонський цукровик", Публічного акціонерного товариства "Саливонківський цукровий завод" (залучених до участі у справі ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2016 року №0000792202.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування даних податкового обліку за результатами господарських операцій із контрагентами (ТОВ «Варда Трейд», ТОВ «Вестес», ТОВ «Літес», ТОВ «Роландо», ТОВ «Тредомаркс», ТОВ «Треона союз», ТОВ «Трейдос фірм»), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, прийшли до висновку, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та належним чином документально оформлені; Підприємством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування показників податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентами ТОВ «Варда Трейд», ТОВ «Вестес», ТОВ «Літес», ТОВ «Роландо», ТОВ «Тредомаркс», ТОВ «Треона союз», ТОВ «Трейдос фірм», на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів.

Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Суди з`ясували, що у період з 14 січня 2016 року по 29 лютого 2016 року посадовою особою Інспекції на підставі наказу від 14 січня 2016 року №06 і направлення від 14 січня 2016 року №01/22-02 згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 ПК України у зв`язку із надходженням ухвали Дарницького районного суду м.Києва від 15 грудня 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинах з: ТОВ «Варда Трейд», ТОВ «Вестес», ТОВ «Літес», ТОВ «Роландо», ТОВ «Тредомаркс», ТОВ «Треона союз», ТОВ «Трейдос фірм» за період з 01 січня 2014 року по 31 травня 2015 року, за результатами якої складено акт від 09 березня 2016 року №187/10-07-22-02/03754024, в якому, в свою чергу, зазначено, що Підприємством за період з 01 січня 2014 року по 31 травня 2015 року задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість по деклараціях спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства на суму 189 310 872,00 грн., хоча перевіркою повноти їх визначення встановлено завищення останніх на загальну суму 3 590 120,06 грн.; разом з тим, Підприємством задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість по загальній декларації на суму 14 259 179,00 грн., тоді як перевіркою виявлено їх заниження на 3 590 120,06 грн.

До таких висновків контролюючий орган прийшов, вказуючи на фіктивний характер діяльності контрагентів позивача, у зв`язку із чим укладені ним з останніми правочини не мали на меті настання дійсних правових наслідків, оскільки вироком Святошинського районного суду м.Києва від 09 вересня 2015 року засновника та керівника ТОВ «Літес» і ТОВ «Вестес» ОСОБА_1 (яка підтвердила, що зареєструвала ці підприємства за грошову винагороду і не провадила господарську діяльність) визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 358 КК України; крім того допитані як свідки в кримінальних провадженнях директори ТОВ «Варда Трейд» ОСОБА_2 та ТОВ «Треона Союз» ОСОБА_3 пояснили, що зареєстрували товариства без мети здійснення господарської діяльності та документів від його імені не підписували; водночас деякі з поданих первинних документів мають дефекти оформлення, а згідно аналізу податкової інформації контрагентів Підприємства, останні не мали ресурсів і засобів для здійснення фінансово-господарської діяльності, до того ж ТОВ «Літес» у січні - червні 2014 року, ТОВ «Вестес» у лютому - травні 2014 року, ТОВ «Варда Трейд» у перевіряємому періоді, ТОВ «Тредомаркс» у жовтні - листопаді 2014 року, ТОВ «Роландо» у вересні - грудні 2014 року та січні - лютому 2015 року не здійснювали подальшої реалізації придбаного у позивача цукру, а ТОВ «Трейдос фірм» і ТОВ «Треона Союз» не реєстрували податкових накладних в ЄРПН.

Таким чином згідно висновків акту:

- перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин Підприємства з ТОВ «Варда Трейд», ТОВ «Вестес», ТОВ «Літес», ТОВ «Роландо», ТОВ «Тредомаркс», ТОВ «Треона союз», ТОВ «Трейдос фірм» за період з 01 січня 2014 року по 31 травня 2015 року;

- Підприємством порушено вимоги статей 187, 188, 201 ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, який підлягає сплаті на спеціальний рахунок по деклараціях спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства, на загальну суму 1 127 492,00 грн., у тому числі: за червень 2014 року - на 182 245,00 грн., за липень 2014 року - на 465 190,00 грн., за січень 2015 року - на 480 057,00 грн.; занижено від`ємне значення з податку на додану вартість всього на суму 2 462 628,00 грн. (ряд. 24 декларації), в тому числі: за травень 2014 року - на 645 466,00 грн., за грудень 2014 року - на 1 748 615,00 грн., за лютий 2015 року - на 68 547,00 грн.; занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету по загальній декларації з податку на додану вартість, за період з 01 січня 2014 року по 31 травня 2015 року на загальну суму 3 590 120,06 грн., у тому числі: за січень 2014 року - на 24 383,33 грн., за лютий 2014 року - на 271 753,33 грн., за березень 2014 року - на 118 213,34 грн., за квітень 2014 року - на 117 073,34 грн., за травень 2014 року - на 114 043,33 грн., за червень 2014 року - на 182 245,00 грн., за липень 2014 року - на 465 190,00 грн., за серпень 2014 року - на 236 096,66 грн.; за вересень 2014 року - на 578 395,00 грн., за жовтень 2014 року - на 753 173,36 грн., за листопад 2014 року - на 180 950,00 грн., за грудень 2014 року - на 387 526,70 грн., за січень 2015 року - на 92 530,00 грн., за лютий 2015 року - на 68 546,67 грн.

На акт перевірки позивачем подано заперечення, втім листом Інспекції від 23 березня 2016 року №1942/10/10-07-22-02 висновки акту перевірки залишено без змін.

28 березня 2016 року Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000792202, яким Підприємству збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 4 487 650,00 грн., з яких: за податковим зобов`язанням - 3 590 120,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 897 530,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 07 червня 2016 року №1283/10/10-36-10-01-04 (з врахуванням рішення від 27 квітня 2016 року №925/10/10-36-10-01-04 про продовження строку розгляду скарги) його залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

За змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пункти 209.1 та 209.2 статті 209 ПК України визначають, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

В той же час відповідно до пункту 180.1 статті 180 ПК України для цілей оподаткування податком на додану вартість його платником є, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як закріплено в пункті 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4 статті 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки господарських операцій виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) їх здійснення та документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операцій.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод, а недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

У справі, що розглядається, суди встановили, що відповідно до договору №15-01/14-01-рц від 15 січня 2014 року Підприємство (як продавець) зобов`язалось здійснити поставку цукру-піску на загальну суму 2 355 640 грн., у тому числі 392 606,80 грн. ПДВ, а ТОВ «Літес» (як покупець) - прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору поставки №21-02/14-03-рц від 21 лютого 2014 року позивач передав, а ТОВ «Вестес» - прийняло цукор-пісок на загальну суму 1 925 320 грн., у тому числі 320 886,68 грн.

На підставі видаткових та податкових накладних Підприємство продало ТОВ «Варда Трейд» цукор-пісок на суму 1 563 540 грн., з яких 260 590,66 грн. ПДВ.

Також надані до перевірки видаткові та податкові накладні свідчать, що позивачем здійснено поставку цукру-піску ТОВ «Треона Союз» на загальну суму 4 296 120 грн., у тому числі 716 020,02 грн. ПДВ.

На виконання умов договору поставки №09-09/14-02-рц від 09 вересня 2014 року позивач зобов`язався передати у власність ТОВ «Трейдос Фірм» цукор-пісок на суму 1 667 800 грн., у тому числі 277 966,67 грн. ПДВ, а покупець - прийняти та оплатити товар.

Згідно видаткових та податкових накладних Підприємство продало, а ТОВ «Тредомаркс» - придбало цукор-пісок на суму 1 181 620 грн., у тому числі 196 936,66 грн. ПДВ.

Відповідно до договору №25-09/14-01-рц від 25 вересня 2014 року позивач відвантажив ТОВ «Роландо» цукор-пісок на суму 8 248 610 грн., з яких 1 374 768,35 грн. ПДВ.

Покупці розрахувались за придбаний товар шляхом безготівкового перерахунку коштів на умовах 100-відсоткової передоплати (про що свідчать банківські виписки), а позивач - видав податкові накладні та включив суми податку на додану вартість до складу податкових зобов`язань.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем надано копії: договорів поставки №17-06/14-02-РЦ від 17.06.2014 р., №21-02/14-03-РЦ від 21.02.2014 р., №15-01/14-01-РЦ від 15.01.2014 р., №25-09/14-01-РЦ від 25.09.2014 р., №01-07/14-01-РЦ від 01.07.2014 р., №09-09/14-02-РЦ від 09.09.2014 р.; видаткових накладних №ПР-0001956 від 19.06.2014 р., №ПР-0002238 від 04.07.2014р., №ПР-0002274 від 07.07.2014 р., №ПР-0002291 від 07.07.2014 р., №ПР-0002404 від 14.07.2014 р., №ПР-0002571 від 23.07.2014 р., №ПР-0003008 від 13.08.2014 р., №ПР-0003551 від 18.09.2014 р., №ПР-0000599 від 24.02.2014 р., №ПР-0000600 від 24.02.2014 р., №ПР-0000604 від 24.02.2014 р., №ПР-0000842 від 24.03.2014 р., №ПР-0001011 від 03.04.2014 р., №ПР-0001161 від 16.04.2014 р., №ПР-0001204 від 22.04.2014 р., №ПР-0001243 від 25.04.2014 р., №ПР-0001554 від 21.05.2014 р., №ПР-0001527 від 21.05.2014 р., №ПР-0001548 від 21.05.2014 р., №ПР-0000142 від 21.01.2014 р., №ПР-0000269 від 05.02.2014 р., №ПР-0000276 від 06.02.2014 р., №ПР-0000295 від 07.02.2014 р., №ПР-0000370 від 12.02.2014 р., №ПР-0000364 від 12.02.2014 р., №ПР-0000662 від 27.02.2014 р., №ПР-0000713 від 04.03.2014 р., №ПР-0000956 від 31.03.2014 р., №ПР-0001236 від 24.04.2014 р., №ПР-0001446 від 15.05.2014 р., №ПР-0001876 від 16.06.2014 р., №ПР-0001923 від 19.06.2014 р., №ПР-0001969 від 19.06.2014 р., №ПР-0002007 від 20.06.2014 р. №ПР-0004151 від 20.10.2014 р., №ПР-0004150 від 20.10.2014 р., №ПР-0004149 від 20.10.2014 р., №ПР-0004152 від 20.10.2014 р., №ПР-0003652 від 29.09.2014 р., №ПР-0003608 від 25.09.2014 р., №ПР-0003610 від 25.09.2014 р., №ПР-0003697 від 01.10.2014 р., №ПР-0003759 від 03.10.2014 р., №ПР-0003753 від 03.10.2014 р., №ПР-0003708 від 02.10.2014 р., №ПР-0003728 від 02.10.2014 р., №ПР-0003803 від 06.10.2014 р., №ПР-0003824 від 07.10.2014 р., №ПР-0003832 від 08.10.2014 р., №ПР-0003833 від 08.10.2014 р., №ПР-0003881 від 09.10.2014 р., №ПР-0003879 від 09.10.2014 р., №ПР-00036880 від 09.10.2014 р., №ПР-0004079 від 17.10.2014 р., №ПР-0004128 від 18.10.2014 р., №ПР-0004287 від 23.10.2014 р., №ПР-0004283 від 23.10.2014 р., №ПР-0004323 від 24.10.2014 р., №ПР-0004315 від 24.10.2014 р., №ПР-0004315 від 24.10.2014 р., №ПР-0004314 від 24.10.2014 р., №ПР-0004322 від 25.10.2014 р., №ПР-0004684 від 04.11.2014 р., №ПР-0004684 від 04.11.2014 р., №ПР-0004922 від 14.11.2014 р., №ПР-0004919 від 14.11.2014 р., №ПР-0005428 від 16.12.2014 р., №ПР-0005417 від 16.12.2014 р., №ПР-0005435 від 10.12.2014 р., №ПР-0005434 від 16.12.2014 р., №ПР-0005415 від 15.12.2014 р., №ПР-0005403 від 15.12.2014 р., №ПР-0005204 від 02.12.2014 р., №ПР-0004997 від 17.11.2014 р., №ПР-0005512 від 18.12.2014 р., №ПР-0005513 від 18.12.2014 р., №ПР-0005833 від 29.12.2014 р., №ПР-0005787 від 26.12.2014 р., №ПР-0005786 від 26.12.2014 р., №ПР-0005785 від 26.12.2014 р., №ПР-0001130 від 10.03.2015 р., №ПР-0000917 від 17.02.2015 р., №ПР-0000920 від 17.02.2015 р., №ПР-0000886 від 13.02.2015 р., №ПР-0000468 від 05.02.2015 р., №ПР-0000202 від 26.01.2014 р., №ПР-0000145 від 21.01.2014 р., №ПР-0000062 від 16.01.2015 р., №ПР-0000070 від 16.01.2015 р., №ПР-0000069 від 16.01.2015 р., №ПР-0000004 від 13.01.2015 р., №ПР-0005403 від 15.12.2014 р., №ПР-0004168 від 20.10.2014 р., №ПР-0004169 від 21.10.2014, №ПР-0004249 від 22.10.2014 р., №ПР-0004243 від 22.10.2014 р., №ПР-0004518 від 29.10.2014 р., №ПР-0004860 від 11.11.2014 р., №ПР-0004857 від 11.11.2014 р., №ПР-0004858 від 11.11.2014, №ПР-0002213 від 02.07.2014 р., №ПР-0002212 від 01.07.2014 р., №ПР-0002266 від 04.07.2014 р., №ПР-0002300 від 07.07.2014 р., №ПР-0002347 від 10.07.2014 р., №ПР-0002474 від 17.07.2014 р., №ПР-0002476 від 17.07.2014 р., №ПР-0002572 від 23.07.2014 р., №ПР-0002770 від 31.07.2014 р., №ПР-0002771 від 01.08.2014 р., №ПР-0002858 від 05.08.2014 р., №ПР-0002862 від 06.08.2014 р., №ПР-0003286 від 28.08.2014 р., №ПР-0003329 від 03.09.2014 р., №ПР-0003334 від 03.09.2014 р., №ПР-0003318 від 02.09.2014 р., №ПР-0003320 від 01.09.2014 р., №ПР-0003319 від 01.09.2014 р., №ПР-0003340 від 04.09.2014 р., №ПР-0003510 від 15.09.2014 р., №ПР-0003548 від 17.09.2014 р., №ПР-0003568 від 19.09.2014 р., №ПР-0003556 від 18.09.2014 р., №ПР-0000760 від 01.07.2014 р., №ПР-0003386 від 09.09.2014 р., №ПР-0003387 від 10.09.2014 р., №ПР-0003431 від 12.09.2014 р., №ПР-0003472 від 15.09.2014 р., №ПР-0003499 від 15.09.2014 р., №ПР-0003509 від 16.09.2014 р., №ПР-0003521 від 16.09.2014 р., №ПР-0003542 від 17.09.2014 р.; рахунків-фактур №ПР-0000687 від 16.06.2014 р., №ПР-0000753 від 26.06.2014 р., №ПР-0000771 від 02.07.2014 р., №ПР-0000771/1 від 02.07.2014 р., №ПР-0000804 від 08.07.2014 р., №ПР-0001035 від 12.08.2014 р., №ПР-0001168 від 18.09.2014 р., №ПР-0000209 від 19.02.2014 р., №ПР-0000216 від 20.02.2014 р., №ПР-0000333 від 24.03.2014 р., №ПР-0000364/1 від 27.03.2014 р., №ПР-0000429 від 10.04.2014 р., №ПР-0000449 від 17.04.2014 р., №ПР-0000580 від 20.05.2014 р., №ПР-0000590від 21.05.2014 р., №ПР-0000364 від 27.03.2014 р., №ПР-0000287 від 03.03.2014 р., №ПР-0000471 від 23.04.2014 р., №ПР-0000547 від 14.05.2014 р., №ПР-0000686 від 16.06.2014 р., №ПР-0000690 від 16.06.2014 р., №ПР-0000718 від 18.06.2014 р., №ПР-0000087 від 04.02.2014 р., №ПР-0000023 від 10.01.2014 р., №ПР-0000100 від 05.02.2014 р., №ПР-0000095 від 04.02.2014 р., №ПР-0001182 від 25.09.2014 р., №ПР-0001198 від 29.09.2014 р., №ПР-0001208 від 01.10.2014 р., №ПР-0001220 від 02.10.2014 р., №ПР-0001212 від 02.10.2014 р., №ПР-0001234 від 03.10.2014 р., №ПР-0001251від 06.10.2014 р., №ПР-0001259 від 07.10.2014 р., №ПР-0001267 від 07.10.2014 р., №ПР-0001281 від 09.10.2014 р., №ПР-0001341 від 17.10.2014 р., №ПР-0001367 від 20.10.2014 р., №ПР-0001388 від 22.10.2014 р., №ПР-0001412 від 23.10.2014 р., №ПР-0001474 від 04.11.2014 р., №ПР-0001547 від 17.11.2014 р., №ПР-0001601 від 01.12.2014 р., №ПР-0001665 від 11.12.2014 р., №ПР-0001659 від 10.12.2014 р., №ПР-0001688 від 26.12.2014 р., №ПР-0000039 від 15.01.2014 р., №ПР-0000045 від 15.01.2014 р., №ПР-0000126 від 26.01.2014 р., №ПР-0000204 від 03.02.2014 р., №ПР-0000214 від 04.02.2014 р., №ПР-0000043 від 15.01.2015 р., №ПР-0001236 від 03.10.2014 р., №ПР-0000045 від 15.01.2015 р., №ПР-0000126 від 26.01.2015 р., №ПР-0000204 від 03.02.2015 р., №ПР-0000214 від 04.02.2015 р., №ПР-0001182 від 25.09.2014 р., №ПР-0001184 від 25.09.2014 р., №ПР-0001198 від 29.09.2014 р., №ПР-0001208 від 01.10.2014 р., №ПР-0001212 від 02.10.2014 р., №ПР-0001236 від 03.10.2014 р., №ПР-0000039 від 15.01.2015 р., №ПР-0001251 від 06.10.2014 р., №ПР-0001259 від 07.10.2014 р., №ПР-0001267 від 07.10.2014 р., №ПР-0001281 від 09.10.2014 р. , №ПР-0001341 від 17.10.2014 р., №ПР-0001358 від 17.10.2014 р., №ПР -0001367 від 20.10.2014 р., №ПР-0001388 від 22.10.2014 р., №ПР-0001412 від 23.10.2014 р., №ПР-0001474 від 04.11.2014 р., №ПР -0001533 від 12.11.2014 р., №ПР-0001547 від 17.11.2014 р., №ПР-0001601 від 01.12.2014 р., №ПР-0001659 від 10.12.2014 р., №ПР-0001665 від 11.12.2014 р., №ПР-0001688 від 26.12.2014 р., №ПР-0001691 від 26.12.2014 р., №ПР-0001699 від 26.12.2014 р., №ПР-0000760 від 01.07.2014 р., №ПР-0000770 від 02.07.2014 р., №ПР-0000803 від 08.07.2014 р., №ПР-0000248 від 16.07.2014 р., №ПР-0000870 від 21.07.2014 р., №ПР-0000934 від 29.07.2014 р., №ПР-0000269 від 31.07.2014 р., №ПР-0001067 від 26.08.2014 р., №ПР-0001077 від 28.08.2014 р., №ПР-0001080 від 29.08.2014 р., №ПР-0001132 від 12.09.2014 р., №ПР-0001091/1 від 09.09.2014 р., №ПР-0001168/1 від 18.09.2014 р., №ПР-0000760 від 01.07.2014 р.; податкових накладних №146/2 від 18.09.2014 р., №111/2 від 12.08.2014 р., №94/2 від 09.07.2014 р., №90/2 від 08.07.2014 р., №58/2 від 04.07.2014 р., №41/2 від 03.07.2014 р., №40/2 від 03.07.2014 р., №31/2 від 02.07.2014 р., №215/2 від 27.06.2014 р., №119/2 від 18.06.2014 р., №80/2 від 17.06.2014 р., №123/2 від 21.05.2014 р., №124/2 від 21.05.2014 р., №104/2 від 20.05.2014 р., №131/2 від 17.04.2014 р., №96/2 від 10.04.2014 р., №129/2 від 28.03.2014 р., №86/2 від 24.03.2014 р., №228/2 від 24.02.2014 р., №213/2 від 21.02.2014 р., №62/2 від 14.01.2014 р., №34/2 від 05.02.2014 р., №35/2 від 05.02.2014 р., №31/2 від 05.02.2014 р., №261/2 від 26.02.2014 р., №14/2 від 03.03.2014 р., №19/2 від 04.03.2014 р., №130/2 від 19.06.2014 р., №170/2 від 24.04.2014 р., №73/2 від 14.05.2014 р., №130/2 від 28.03.2014 р., №78/2 від 17.06.2014 р., №64/2 від 16.06.2014 р., №69/2 від 16.06.2014 р., №60/2 від 05.02.2015 р., №20/2 від 03.02.2015 р., №184/2 від 26.01.2015 р., №61/2 від 16.01.2015 р., №55/2 від 15.01.2015 р., №205/2 від 26.12.2014 р., №222/2 від 26.12.2014 р., №143/2 від 15.12.2014 р., №130/2 від 12.12.2014 р., №35/2 від 02.12.2014 р., №224/2 від 17.11.2014 р., №176/2 від 14.11.2014 р., №175/2 від 13.11.2014 р., №49/2 від 04.11.2014 р., №353/2 від 24.10.2014 р., №334/2 від 23.10.2014 р., №284/2 від 20.10.2014 р., №266/2 від 17.10.2014 р., №254/2 від 17.10.2014 р., №126/2 від 09.10.2014 р., №107/2 від 08.10.2014 р., №89/2 від 07.10.2014 р., №99/2 від 07.10.2014 р., №81/2 від 06.10.2014 р., №54/2 від 03.10.2014 р., №55/2 від 03.10.2014 р., №30/2 від 02.10.2014 р., №34/2 від 02.10.2014 р., №11/2 від 01.10.2014 р., №234/2 від 29.09.2014 р., №180/2 від 25.09.2014 р., №175/2 від 25.09.2014 р., №146/2 від 11.11.2014 р., №136/2 від 10.11.2014 р., №314/2 від 21.10.2014 р., №297/2 від 20.10.2014 р., №147/2 від 18.09.2014 р., №135/2 від 17.09.2014 р., №112/2 від 15.09.2014 р., №11/2 від 02.09.2014 р., №9/2 від 12.09.2014 р., №210/2 від 29.08.2014 р., №202/2 від 26.08.2014 р., №23/2 від 04.08.2014 р., №335/2 від 30.07.2014 р., №200/2 від 21.07.2014 р., №184/2 від 17.07.2014 р., №169/2 від 16.07.2014 р, №88/2 від 08.07.2014 р., №37/2 від 03.07.2014 р., №19/2 від 02.07.2014 р., №32/2 від 02.07.2014 р., №17/2 від 01.07.2014 р., №124/2 від 16.09.2014 р., №118/2 від 16.09.2014 р., №104/2 від 15.09.2014 р., №102/2 від 15.09.2014 р., №106/2 від 15.09.2014 р., №150/2 від 12.09.2014 р., №97/2 від 12.09.2014 р., №87/2 від 12.09.2014 р., №32/2 від 10.09.2014 р., №24/2 від 09.09.2014 р.; розрахунків коригування кількісних і вартісних показників; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; актів звірки взаєморозрахунків.

Крім того, перевіркою встановлено, що транспортування товару здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних.

При цьому поставка товару відбувалась не зі складів Підприємства, а безпосередньо з підприємств, які відповідно до укладених з ними договорів здійснювали переробку буряків Підприємства на цукор, - Публічного акціонерного товариства «Червонський цукровик» та Публічного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод», що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт та актами на відвантаження цукру, засвідченими посадовими особами.

Оцінюючи наслідки спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суди вказали, що наявні первинні документи дають можливість визначитися з їх суттю, змістом та обсягом, ідентифікувати учасників та перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, а відтак, дійшли переконання, що у ході перевірки Підприємством подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами та спричинення за їх результатами фактичного руху активів.

Разом з тим, суди відмітили, що відповідачем, на якого частиною 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) покладено обов`язок доведення правомірності його рішень, дій чи бездіяльності у разі, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не надано доказів та не зазначено обставин, які б спростовували фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами й товарність останніх, як і не доведено, що зміст укладених між ними угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків, цілям та завданням статутної діяльності чи свідчить про намір ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів, або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім того суди зауважили, що акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагентів-покупців позивача були анульовані, скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Суди взяли до уваги й те, що, виходячи зі звичаїв ділового обороту, характеру та змісту спірних фінансово-господарських операцій, позивачем вжито вичерпних заходів щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб`єктності у ТОВ «Варда Трейд», ТОВ «Вестес», ТОВ «Літес», ТОВ «Роландо», ТОВ «Тредомаркс», ТОВ «Треона союз», ТОВ «Трейдос фірм» та відсутності дефектів у їх правовому статусі шляхом отримання документів, що підтверджують факт державної реєстрації, реєстрації платником ПДВ та повноваження осіб, відповідальних за складання первинних бухгалтерських документів.

Що ж до посилань в акті перевірки на наявність вироку Святошинського районного суду м.Києва від 09 вересня 2015 року щодо засновника та керівника ТОВ «Літес» і ТОВ «Вестес» ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 358 КК України та протоколів допиту як свідків директорів ТОВ «Варда Трейд» ОСОБА_2 та ТОВ «Треона Союз» ОСОБА_3 , cлід зазначити наступне.

У постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності. Вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

За наслідками дослідження змісту вироку Святошинського районного суду м.Києва від 09 вересня 2015 року щодо засновника та керівника ТОВ «Літес» і ТОВ «Вестес» ОСОБА_1 судами не встановлено, що у ньому фігурує позивач чи його посадові особи, а також обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між позивачем та цими суб`єктами господарської діяльності, а відповідачем, в свою чергу, не надано доказів того, що вказане кримінальне провадження стосується господарської діяльності позивача у даній справі за період, що перевірявся, як і не спростовано факт виконання вказаними контрагентами своїх договірних зобов`язань за спірними правочинами.

Крім того у пункті 103 вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, відповідно до якого платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

За змістом же пункту 109 постанови сам по собі факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Водночас у згаданій постанові Велика Палата Верховного Суду підтримала правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18, про те, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві.

Більше того у справі наявна копія постанови слідчого СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві про закриття кримінального провадження №32016100020000018 від 14 березня 2016 року щодо посадових осіб Підприємства за частиною 3 статті 212 КК України у зв`язку з відсутністю в їх діях складу злочину, в тексті якої зазначено, що у ході досудового розслідування по кримінальному провадженню об`єктивних доказів ухилення від сплати податків службовими особами Підприємства не виявлено, разом з тим встановлено, що перерахування грошових коштів службовими особами ТОВ «Варда Трейд», ТОВ «Вестес», ТОВ «Літес», ТОВ «Роландо», ТОВ «Тредомаркс», ТОВ «Треона союз», ТОВ «Трейдос фірм» на розрахунковий рахунок позивача з позначкою у призначені платежу «плата за товари продовольчої групи» було здійснено саме за цукор.

Також суди виходили з того, що відповідачем не здійснювалась перевірка контрагентів на предмет наявності у останніх необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів, матеріальних та трудових ресурсів, укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт. Висновки ж контролюючого органу про неможливість здійснення вказаними підприємствами господарських операцій із позивачем ґрунтуються виключно на оцінці податкової інформації, що, як визнали суди, не є достатнім для об`єктивного встановлення дійсних обставин.

В цьому контексті, слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. При цьому, сама лише по собі наявність податкової інформації щодо контрагентів та/або дефекти в оформленні деяких первинних і супроводжуючих документів не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Враховуючи наведене та зважаючи на положення частини 1 статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова