Ухвала

від 08.06.2017 по справі 810/2062/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2062/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року адміністративну справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство Червонський цукровик , публічне акціонерне товариство Саливонківський цукровий завод , про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок (надалі за текстом - ПСП Світанок ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000792202 від 28.03.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 4 487 650 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, як правонаступник Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14.01.2016 р. по 29.02.2016 р. посадовцями Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПСП Світанок з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ Варда Трейд , ТОВ Вестес , ТОВ Літес , ТОВ Роландо , ТОВ Тредомаркс , ТОВ Треона Союз , ТОВ Трейдос фірм за період з 01.01.2014 р. по 31.05.2015 р.

Результати перевірки оформлено актом № 187/10-07-22-02/03754024 від 09.03.2016 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 185, 186, 187, 188 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ), внаслідок не підтвердження реальності поставки товарів на адресу ТОВ Варда Трейд , ТОВ Вестес , ТОВ Літес , ТОВ Роландо , ТОВ Тредом Маркс , ТОВ Треона Союз , ТОВ Трейдос фірм .

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору № 15-01/14-01-рц від 15.01.2014 р. ПСП Світанок зобов'язалось здійснити поставку цукру-піску на загальну суму 2 355 640 грн., у т.ч. 392 606 грн. 80 коп. ПДВ, а ТОВ Літес - прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору поставки № 21-02/14-03-рц від 21.02.2014 р. позивач передав, а ТОВ Вестес прийняло цукор-пісок на загальну суму 1 925 320 грн., у т.ч. 320 886 грн. 68 коп. ПДВ.

За даними видаткових та податкових накладних ПСП Світанок продало ТОВ Варда Трейд цукор-пісок на суму 1 563 540 грн., у т.ч. 260 590 грн. 66 коп. ПДВ.

Надані до перевірки видаткові та податкові накладні свідчать, що позивачем здійснено поставку цукру-піску на адресу ТОВ Треона Союз на загальну суму 4 296 120 грн., у т.ч. 716 020 грн., 02 коп. ПДВ.

За умовами договору поставки № 09-09/14-02-рц від 09.09.2014 р. позивач зобов'язався передати у власність ТОВ Трейдос Фірм цукор-пісок на суму 1 667 800 грн., у т.ч. 277 966 грн. 67 коп. ПДВ, а покупець - прийняти та оплатити товар.

Згідно видаткових та податкових накладних ПСП Світанок продало, а ТОВ Тредомаркс придбало цукор-пісок на суму 1 181 620 грн., у т.ч. 196 936 грн. 66 коп. ПДВ.

Відповідно до договору № 25-09/14-01-рц від 25.09.2014 р. позивач відвантажив на адресу ТОВ Роландо цукор-пісок на суму 8 248 610 грн., у т.ч. 1 374 768 грн. 35 коп. ПДВ.

Покупці здійснили з ПСП Світанок розрахунки шляхом безготівкового перерахунку коштів, а позивач - видав податкові накладні та включив суми податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань.

Разом з тим, відповідно до вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09.09.2015 р. засновника та керівника ТОВ Літес , ТОВ Вестес ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України. При цьому, остання підтвердила, що зареєструвала ці підприємства за грошову винагороду і не провадила господарську діяльність.

Згідно протоколу допиту свідка директор ТОВ Варда Трейд ОСОБА_3 пояснила, що зареєструвала товариство на пропозицію своєї знайомої, за що отримала 300 грн. Будь яких договорів та інших первинних документів вона не підписувала.

Будучи допитаною в якості свідка директор ТОВ Треона Союз ОСОБА_4 пояснила, що зареєструвала підприємство без мети здійснення господарської діяльності та жодних документів від імені товариства не підписувала.

За даними листів ОУ ГУ ДФС у Закарпатській області № 450/07-04 від 27.07.2015 р., слідчого СУ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві № 9931/9/26-51-09-01 від 25.09.2015 р. ТОВ Трейдос Фірм відсутнє за місцезнаходженням, а його засновник та директор ОСОБА_5 є мешканкою Російської Федерації і період з 30.10.2010 р. по 23.09.2015 р. державний кордон України не перетинала.

Аналіз податкової звітності ТОВ Тредомаркс свідчить, що у жовтні-листопаді 2014 р. товариство не здійснювало подальшої реалізації придбаного у позивача цукру.

Так само і ТОВ Роландо у вересні-грудні 2014 р. та січні-лютому 2015 р. не реалізовувало придбаний товар.

На думку контролюючого органу наведене свідчить про те, що позивачем не підтверджено реальність поставки цукру за вказаними господарськими операціями, що має наслідком завищення ПСП Світанок податкових зобов'язань по деклараціях спеціального режиму оподаткування на суму 3 590 120 грн. 06 коп. та їх заниження на цю ж суму по загальним деклараціям з податку на додану вартість.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0000792202 від 28.03.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 4 487 650 грн., у тому числі 3 590 120 грн. за основним платежем та 897 530 грн. за штрафними санкціями.

Підпунктом а пункту 185.1 статті 185 ПК України (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

В силу приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За змістом статті 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів поставки №17- 06/14-02-РЦ від 17.06.2014 р., №21- 02/14-03-РЦ від 21.02.2014 р., №15-01/14-01-РЦ від 15.01.2014 р., №25-09/14-01-РЦ від 25.09.2014 р., №01-07/14-01-РЦ від 01.07.2014 р., №09-09/14-02-РЦ від 09.09.2014 р.; видаткових накладних №ПР-0001956 від 19.06.2014 р., №ПР-0002238 від 04.07.2014р., №ПР-0002274 від 07.07.2014 р., №ПР-0002291 від 07.07.2014 р., №ПР-0002404 від 14.07.2014 р., №ПР-0002571 від 23.07.2014 р., №ПР-0003008 від 13.08.2014 р., №ПР-0003551 від 18.09.2014 р., №ПР-0000599 від 24.02.2014 р., №ПР-0000600 від 24.02.2014 р., №ПР-0000604 від 24.02.2014 р., №ПР-0000842 від 24.03.2014 р., №ПР-0001011 від 03.04.2014 р., №ПР-0001161 від 16.04.2014 р., №ПР-0001204 від 22.04.2014 р., №ПР-0001243 від 25.04.2014 р., №ПР-0001554 від 21.05.2014 р., №ПР-0001527 від 21.05.2014 р., №ПР-0001548 від 21.05.2014 р., №ПР-0000142 від 21.01.2014 р., №ПР-0000269 від 05.02.2014 р., №ПР-0000276 від 06.02.2014 р., №ПР-0000295 від 07.02.2014 р., №ПР-0000370 від 12.02.2014 р., №ПР-0000364 від 12.02.2014 р., №ПР-0000662 від 27.02.2014 р., №ПР-0000713 від 04.03.2014 р., №ПР-0000956 від 31.03.2014 р., №ПР-0001236 від 24.04.2014 р., №ПР-0001446 від 15.05.2014 р., №ПР-0001876 від 16.06.2014 р., №ПР-0001923 від 19.06.2014 р., №ПР-0001969 від 19.06.2014 р., №ПР-0002007 від 20.06.2014 р. №ПР-0004151 від 20.10.2014 р., №ПР-0004150 від 20.10.2014 р., №ПР-0004149 від 20.10.2014 р., №ПР-0004152 від 20.10.2014 р., №ПР-0003652 від 29.09.2014 р., №ПР-0003608 від 25.09.2014 р., №ПР-0003610 від 25.09.2014 р., №ПР-0003697 від 01.10.2014 р., №ПР-0003759 від 03.10.2014 р., №ПР-0003753 від 03.10.2014 р., №ПР-0003708 від 02.10.2014 р., №ПР-0003728 від 02.10.2014 р., №ПР-0003803 від 06.10.2014 р., №ПР-0003824 від 07.10.2014 р., №ПР-0003832 від 08.10.2014 р., №ПР-0003833 від 08.10.2014 р., №ПР-0003881 від 09.10.2014 р., №ПР-0003879 від 09.10.2014 р., №ПР-00036880 від 09.10.2014 р., №ПР-0004079 від 17.10.2014 р., №ПР-0004128 від 18.10.2014 р., №ПР-0004287 від 23.10.2014 р., №ПР-0004283 від 23.10.2014 р., №ПР-0004323 від 24.10.2014 р., №ПР-0004315 від 24.10.2014 р., №ПР-0004315 від 24.10.2014 р., №ПР-0004314 від 24.10.2014 р., №ПР-0004322 від 25.10.2014 р., №ПР-0004684 від 04.11.2014 р., №ПР-0004684 від 04.11.2014 р., №ПР-0004922 від 14.11.2014 р., №ПР-0004919 від 14.11.2014 р., №ПР-0005428 від 16.12.2014 р., №ПР-0005417 від 16.12.2014 р., №ПР-0005435 від 10.12.2014 р., №ПР-0005434 від 16.12.2014 р., №ПР-0005415 від 15.12.2014 р., №ПР-0005403 від 15.12.2014 р., №ПР-0005204 від 02.12.2014 р., №ПР-0004997 від 17.11.2014 р., №ПР-0005512 від 18.12.2014 р., №ПР-0005513 від 18.12.2014 р., №ПР-0005833 від 29.12.2014 р., №ПР-0005787 від 26.12.2014 р., №ПР-0005786 від 26.12.2014 р., №ПР-0005785 від 26.12.2014 р., №ПР-0001130 від 10.03.2015 р., №ПР-0000917 від 17.02.2015 р., №ПР-0000920 від 17.02.2015 р., №ПР-0000886 від 13.02.2015 р., №ПР-0000468 від 05.02.2015 р., №ПР-0000202 від 26.01.2014 р., №ПР-0000145 від 21.01.2014 р., №ПР-0000062 від 16.01.2015 р., №ПР-0000070 від 16.01.2015 р., №ПР-0000069 від 16.01.2015 р., №ПР-0000004 від 13.01.2015 р., №ПР-0005403 від 15.12.2014 р., №ПР-0004168 від 20.10.2014 р., №ПР-0004169 від 21.10.2014, №ПР-0004249 від 22.10.2014 р., №ПР-0004243 від 22.10.2014 р., №ПР-0004518 від 29.10.2014 р., №ПР-0004860 від 11.11.2014 р., №ПР-0004857 від 11.11.2014 р., №ПР-0004858 від 11.11.2014, №ПР-0002213 від 02.07.2014 р., №ПР-0002212 від 01.07.2014 р., №ПР-0002266 від 04.07.2014 р., №ПР-0002300 від 07.07.2014 р., №ПР-0002347 від 10.07.2014 р., №ПР-0002474 від 17.07.2014 р., №ПР-0002476 від 17.07.2014 р., №ПР-0002572 від 23.07.2014 р., №ПР-0002770 від 31.07.2014 р., №ПР-0002771 від 01.08.2014 р., №ПР-0002858 від 05.08.2014 р., №ПР-0002862 від 06.08.2014 р., №ПР-0003286 від 28.08.2014 р., №ПР-0003329 від 03.09.2014 р., №ПР-0003334 від 03.09.2014 р., №ПР-0003318 від 02.09.2014 р., №ПР-0003320 від 01.09.2014 р., №ПР-0003319 від 01.09.2014 р., №ПР-0003340 від 04.09.2014 р., №ПР-0003510 від 15.09.2014 р., №ПР-0003548 від 17.09.2014 р., №ПР-0003568 від 19.09.2014 р., №ПР-0003556 від 18.09.2014 р., №ПР-0000760 від 01.07.2014 р., №ПР-0003386 від 09.09.2014 р., №ПР-0003387 від 10.09.2014 р., №ПР-0003431 від 12.09.2014 р., №ПР-0003472 від 15.09.2014 р., №ПР-0003499 від 15.09.2014 р., №ПР-0003509 від 16.09.2014 р., №ПР-0003521 від 16.09.2014 р., №ПР-0003542 від 17.09.2014 р.; рахунків-фактур №ПР-0000687 від 16.06.2014 р., №ПР-0000753 від 26.06.2014 р., №ПР-0000771 від 02.07.2014 р., №ПР-0000771/1 від 02.07.2014 р., №ПР-0000804 від 08.07.2014 р., №ПР-0001035 від 12.08.2014 р., №ПР-0001168 від 18.09.2014 р., №ПР-0000209 від 19.02.2014 р., №ПР-0000216 від 20.02.2014 р., №ПР-0000333 від 24.03.2014 р., №ПР-0000364/1 від 27.03.2014 р., №ПР-0000429 від 10.04.2014 р., №ПР-0000449 від 17.04.2014 р., №ПР-0000580 від 20.05.2014 р., №ПР-0000590від 21.05.2014 р., №ПР-0000364 від 27.03.2014 р., №ПР-0000287 від 03.03.2014 р., №ПР-0000471 від 23.04.2014 р., №ПР-0000547 від 14.05.2014 р., №ПР-0000686 від 16.06.2014 р., №ПР-0000690 від 16.06.2014 р., №ПР-0000718 від 18.06.2014 р., №ПР-0000087 від 04.02.2014 р., №ПР-0000023 від 10.01.2014 р., №ПР-0000100 від 05.02.2014 р., №ПР-0000095 від 04.02.2014 р., №ПР-0001182 від 25.09.2014 р., №ПР-0001198 від 29.09.2014 р., №ПР-0001208 від 01.10.2014 р., №ПР-0001220 від 02.10.2014 р., №ПР-0001212 від 02.10.2014 р., №ПР-0001234 від 03.10.2014 р., №ПР-0001251від 06.10.2014 р., №ПР-0001259 від 07.10.2014 р., №ПР-0001267 від 07.10.2014 р., №ПР-0001281 від 09.10.2014 р., №ПР-0001341 від 17.10.2014 р., №ПР-0001367 від 20.10.2014 р., №ПР-0001388 від 22.10.2014 р., №ПР-0001412 від 23.10.2014 р., №ПР-0001474 від 04.11.2014 р., №ПР-0001547 від 17.11.2014 р., №ПР-0001601 від 01.12.2014 р., №ПР-0001665 від 11.12.2014 р., №ПР-0001659 від 10.12.2014 р., №ПР-0001688 від 26.12.2014 р., №ПР-0000039 від 15.01.2014 р., №ПР-0000045 від 15.01.2014 р., №ПР-0000126 від 26.01.2014 р., №ПР-0000204 від 03.02.2014 р., №ПР-0000214 від 04.02.2014 р., №ПР-0000043 від 15.01.2015 р., №ПР-0001236 від 03.10.2014 р., №ПР-0000045 від 15.01.2015 р., №ПР-0000126 від 26.01.2015 р., №ПР-0000204 від 03.02.2015 р., №ПР-0000214 від 04.02.2015 р., №ПР-0001182 від 25.09.2014 р., №ПР-0001184 від 25.09.2014 р., №ПР-0001198 від 29.09.2014 р., №ПР-0001208 від 01.10.2014 р., №ПР-0001212 від 02.10.2014 р., №ПР-0001236 від 03.10.2014 р., №ПР-0000039 від 15.01.2015 р., №ПР-0001251 від 06.10.2014 р., №ПР-0001259 від 07.10.2014 р., №ПР-0001267 від 07.10.2014 р., №ПР-0001281 від 09.10.2014 р. , №ПР-0001341 від 17.10.2014 р., №ПР-0001358 від 17.10.2014 р., №ПР -0001367 від 20.10.2014 р., №ПР-0001388 від 22.10.2014 р., №ПР-0001412 від 23.10.2014 р., №ПР-0001474 від 04.11.2014 р., №ПР -0001533 від 12.11.2014 р., №ПР-0001547 від 17.11.2014 р., №ПР-0001601 від 01.12.2014 р., №ПР-0001659 від 10.12.2014 р., №ПР-0001665 від 11.12.2014 р., №ПР-0001688 від 26.12.2014 р., №ПР-0001691 від 26.12.2014 р., №ПР-0001699 від 26.12.2014 р., №ПР-0000760 від 01.07.2014 р., №ПР-0000770 від 02.07.2014 р., №ПР-0000803 від 08.07.2014 р., №ПР-0000248 від 16.07.2014 р., №ПР-0000870 від 21.07.2014 р., №ПР-0000934 від 29.07.2014 р., №ПР-0000269 від 31.07.2014 р., №ПР-0001067 від 26.08.2014 р., №ПР-0001077 від 28.08.2014 р., №ПР-0001080 від 29.08.2014 р., №ПР-0001132 від 12.09.2014 р., №ПР-0001091/1 від 09.09.2014 р., №ПР-0001168/1 від 18.09.2014 р., №ПР-0000760 від 01.07.2014 р.; податкових накладних № 146/2 від 18.09.2014 р., № 111/2 від 12.08.2014 р., № 94/2 від 09.07.2014 р., № 90/2 від 08.07.2014 р., № 58/2 від 04.07.2014 р., ;№ 41/2 від 03.07.2014 Р., № 40/2 від 03.07.2014 р., № 31/2 від 02.07.2014 р., № 215/2 від 27.06.2014 р., № 119/2 від 18.06.2014 р., № 80/2 від 17.06.2014 р., № 123/2 від 21.05.2014 р., № 124/2 від 21.05.2014 р., № 104/2 від 20.05.2014 р., № 131/2 від 17.04.2014 р., № 96/2 від 10.04.2014 р., № 129/2 від 28.03.2014 р., № 86/2 від 24.03.2014 р., № 228/2 від 24.02.2014 р., № 213/2 від 21.02.2014 р., № 62/2 від 14.01.2014 р., № 34/2 від 05.02.2014 р., № 35/2 від 05.02.2014 р., № 31/2 від 05.02.2014 р., № 261/2 від 26.02.2014 р., № 14/2 від 03.03.2014 р., № 19/2 від 04.03.2014 р., № 130/2 від 19.06.2014 р., № 170/2 від 24.04.2014 р., № 73/2 від 14.05.2014 №73/2 р., № 130/2 від 28.03.2014 р., № 78/2 від 17.06.2014 р., № 64/2 від 16.06.2014 р., № 69/2 від 16.06.2014 р., № 60/2 від 05.02.2015 р., № 20/2 від 03.02.2015 р., № 184/2 від 26.01.2015 р., № 61/2 від 16.01.2015 р., № 55/2 від 15.01.2015 р., № 205/2 від 26.12.2014 р., № 222/2 від 26.12.2014 р., № 143/2 від 15.12.2014 р., № 130/2 від 12.12.2014 р., № 35/2 від 02.12.2014 р., № 224/2 від 17.11.2014 р., № 176/2 від 14.11.2014 №176/2 р., № 175/2 від 13.11.2014 р., № 49/2 від 04.11.2014 р., № 353/2 від 24.10.2014 р., № 334/2 від 23.10.2014 р., № 284/2 від 20.10.2014 р., № 266/2 від 17.10.2014 р., № 254/2 від 17.10.2014 р., № 126/2 від 09.10.2014 р., № 107/2 від 08.10.2014 р., № 89/2 від 07.10.2014 р., № 99/2 від 07.10.2014 р., № 81/2 від 06.10.2014 р., № 54/2 від 03.10.2014 р., № 55/2 від 03.10.2014 р., № 30/2 від 02.10.2014 р., № 34/2 від 02.10.2014 р., № 11/2 від 01.10.2014 р., № 234/2 від 29.09.2014 р., № 180/2 від 25.09.2014 р., № 175/2 від 25.09.2014 р., № 146/2 від 11.11.2014 р., № 136//2 від 10.11.2014 р., № 314/2 від 21.10.2014 р., № 297/2 від 20.10.2014 р., № 147/2 від 18.09.2014 р., № 135/2 від 17.09.2014 р., № 112/2 від 15.09.2014 р., № 11/2 від 02.09.2014 р., № 9/2 від 12.09.2014 р., № 210/2 від 29.08.2014 р., № 202/2 від 26.08.2014 р., № 23/2 від 04.08.2014 р., № 335/2 від 30.07.2014 р., № 200/2 від 21.07.2014 р., № 184/2 від 17.07.2014 р., № 169/2 від 16.07.2014 р, № 88/2 від 08.07.2014 р., № 37/2 від 03.07.2014 р., № 19/2 від 02.07.2014 р., № 32/2 від 02.07.2014 р., № 17/2 від 01.07.2014 р., № 124/2 від 16.09.2014 р., № 118/2 від 16.09.2014 р., № 104/2 від 15.09.2014 р., № 102/2 від 15.09.2014 р., № 106/2 від 15.09.2014 р., № 150/2 від 12.09.2014 р., № 97/2 від 12.09.2014 р., № 87/2 від 12.09.2014 р., № 32/2 від 10.09.2014 р., № 24/2 від 09.09.2014 р.; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №149/2 від 12.09.2014 р.; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; актів звірки взаєморозрахунків.

За умовами договорів поставки відвантаження цукру покупцям здійснюється після 100% передоплати за товар.

Факт повного розрахунку з позивачем установлено актом перевірки та підтверджується банківськими виписками.

Крім того, перевіркою встановлено, що транспортування товару здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних, які були надані до перевірки.

Також, із матеріалів справи вбачається, що поставка товару відбувалась не із складів ПСП Світанок , а безпосередньо з підприємств, що займаються переробкою буряків на цукор.

При цьому, позивачем надано акти на відвантаження цукру засвідчені посадовими особами публічного акціонерного товариства Червонський цукровик та публічного акціонерного товариства Саливонківський цукровий завод .

Наведене свідчить, що зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ Варда Трейд , ТОВ Вестес , ТОВ Літес , ТОВ Роландо , ТОВ Тредом Маркс , ТОВ Треона Союз , ТОВ Трейдос фірм виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, у ПСП Світанок наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкових зобов'язань.

Колегія суддів також підтримує правову аргументацію судового рішення в частині оцінки господарських відносин позивача із ТОВ Літес та ТОВ Вестес .

Із матеріалів справи вбачається, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 09.09.2015 р. засновника та керівника ТОВ Літес , ТОВ Вестес ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України.

З огляду на цю обставину Верховним Судом України висловлено правову позицію згідно якої статус фіктивного підприємництва не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак видані таким суб'єктом підприємницької діяльності первинні документи не можуть вважатися належно оформленими і віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України і в постанові 12.01.2016 р. у справі за позовом Науково-виробничого приватного підприємства Пласт до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів вважає, що окружний адміністративний суд обґрунтовано відступив від наведеної правової позиції Верховного Суду України з огляду на таке.

Саме по собі встановлення факту створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, не є свіченням неможливості такою особою придбавати товар.

Зазначена обставина не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

Лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

У даному випадку, у матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Літес , ТОВ Вестес , які складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність віднесення сум до складу податкових зобов'язань відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов вказаних договірних відносин.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

У справі, що переглядається, відповідачем не переконливих доводів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій та свідчили про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 13 червня 2017 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.