Рішення

від 07.06.2023 по справі 748/2513/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/58/23 Єдиний унікальний № 748/2513/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2023 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Бабинця С.П.,

відповідача ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 ,

представника відповідача адвоката Деденко О.М.,

представника Служби у справах дітей Киїнської сільської ради Чернігівського

району Чернігівської області Булах О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, про встановлення порядку користування житловим будинком та виділення у користування житлової кімнати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить встановити порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1 , виділити йому житлову кімнату. Вимоги мотивує тим, що він з 08 лютого 2011 року зареєстрований та проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 , власником якого згідно договорів дарування від 29 листопада 2019 року, є неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що 24 вересня 2019 року виконавчим комітетом Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на підставі рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 серпня 2019 року, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 (колишній власник) про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення, його було знято з реєстрації за вищевказаною адресою. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 січня 2020 року вищевказане рішення було скасовано. Позивач звернувся до Киїнської сільської ради Чернігівського району із заявою, в якій просив поновити його реєстрацію за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, Киїнською сільською радою йому було відмовлено в поновленні реєстрації. Не погоджуючись з відмовою та вважаючи її незаконною позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 березня 2021 року визнано неправомірною відмову Киїнської сільської ради у поновленні реєстрації його місця проживання та зобов`язано Киїнську сільську раду скасувати рішення про зняття з реєстрації та поновити реєстрацію ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що після поновлення реєстрації відповідач, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , тобто нового власника будинку, не дозволила йому вселитися в житловий будинок, тому позивач знову змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав з позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення. Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2021 року позовні вимоги щодо вселення позивача до житлового будинку були задоволені. 13 червня 2022 року ОСОБА_2 передала йому ключі від житлового будинку але сама не дає вільно проживати в будь-якій із кімнат, всі спроби домовитись щодо зайняття будь-якої кімнати з її дозволу результату не дали, тому позивач просить встановити порядок користування житловим будинком.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

07 грудня 2022 року представником відповідача адвокатом ОСОБА_6 подано відзив на позов, в якому вона просить у задоволенні позову відмовити, зазначає, що позивач не є співласником даного житлового будинку, а тому не має права на встановлення порядку користування приміщенням. Крім того, за рішенням Чернігівського районного суду позивачу усунуто перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом його вселення, рішення суду набрало чинності та виконане, про що надано постанову про закриття виконавчого провадження.

14 грудня 2022 року позивачем надано відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позовні вимоги, вважає доводи, викладені відповідачем у відзиві, не обгрунтованими та такими, що не спростували доказів, зазначених позивачем, наголошує, що оскільки позивач та відповідач не можуть дійти згоди щодо користування житловим будинком, оскільки відповідач чинить перешкоди у користуванні житловиим будинком, а рішенням суду встановлено речове право позивача на користування житловим будинком та проживання у ньому, то вимога позивача не порушує права власності відповідача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бабинець С.П. позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Позивач ОСОБА_1 зазначив, що рішення про вселення виконано фактично, але відповідачка після його виконання не надає йому доступу до будинку, не дала йому ключів від будинку, тому просить встановити порядок користування будинком шляхом виділення йому окремої непрохідної кімнати.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, зазначила, що рішення суду про вселення ОСОБА_1 до житлового будинку було виконане, йому надані ключі від будинку та виділена житлова кімната, про що докази надано до матеріалів справи.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначила, що ОСОБА_1 не є власником будинку, жодна норма права не передбачає встановленні порядку користування житловим приміщенням такій особі. Рішення суду про вселення добровільно виконане її довірителькою, відповідачу надано ключі від будинку та саме власником житла визначено житлову кімнату.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області Булах О.В. у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог поклалась на розсуд суду.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити з огляду на таке.

З копії Договору дарування земельної ділянки від 29 листопада 2019 року та копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 листопада 2019 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,1498 га, кадастровий номер 7425583400:02:000:0050, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована у АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 (а.с. 12-14)

Згідно довідки КП «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівської районної ради Чернігівської області житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01 січня 2013 року зареєстрований в цілому за ОСОБА_3 , згідно Договору дарування від 29 листопада 2019 року, реєстр № 874 (а.с. 49)

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу (а.с.16-21).

Рішенням Чернігівськогорайонного судуЧернігівської областівід 02липня 2020року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного сумісного майна (а.с. 23-29).

Рішенням Чернігівськогорайонного судуЧернігівської областівід 06жовтня 2021рокупозовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення - вселено ОСОБА_1 до житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 30-36).

Постановою головного дежавного виконавця Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гур`ївою Ю.В. від 15 червня 2022 року, виконавче провадження ВП № 68737967 за виконавчим листом 2/748/550/21 від 21 лютого 2022 року про вселення ОСОБА_1 до житлового будинку АДРЕСА_1 закінчено у зв`язку з його виконанням (а.с. 59).

Згідно ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

За приписами ч.1 ст.383 ЦК власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно із ч.4 ст.156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені у ч.2 ст.64 цього кодексу, тобто дружина (чоловік), діти і батьки кожного з подружжя. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Частиною 1 ст.156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника квартири користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім`ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім`ї.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 не є членом сім`ї власника будинку неповнолітньої ОСОБА_3 , однак вселений до зазначеного будинку зі згоди попереднього власника, попередніми рішеннями судів встановлено його речове право на користування житлом та проживання в ньому.

Право користування чужим майном передбачено у стст.401406 ЦК України.

За змістом ст.405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

У разі виникнення спору між власником та членами його сім`ї суд повинен врахувати, що право члена сім`ї власника на користування житлом є сервітутним правом, у зв`язку з чим припинення цього права повинно відбуватися у відповідності з вимогами стст.405, 406 ЦК України.

У постанові ВС у складі колегії суддів першої судової палати КЦС від 13 травня 2021 року у справі №555/571/20 сказано, що: «статтею 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до п.1 ст.8 конвенції кожній особі крім інших прав гарантовано право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Пункт 2 ст.8 конвенції визначає підстави, за яких втручання держави у користування особою правами, зазначеними у п.1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, виходячи із обставин, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п.2 ст.8 конвенції.

У постанові ВС у складі колегії суддів першої судової палати КЦС від 13.05.2021 у справі №555/571/20 зазначено, що: «у своїй практиці ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання справедливого балансу. Заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар внаслідок втручання у її права. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення, й наслідками, що настають.

Відповідно до ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.10 ЦПК суди застосовують при розгляді справ конвенцію та протоколи до неї, а також практику ЄСПЛ як джерело права.

Вирішуючи спори про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, який перебуває у приватній власності, суди з урахуванням обставин справи надають оцінку правам, гарантованим ст.8 конвенції та ст.1 Першого протоколу до конвенції, пропорційності втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло з метою захисту права власності».

Судом, зокрема, встановлено, що рішення суду про вселення ОСОБА_1 до житлового будинку АДРЕСА_1 виконано, ОСОБА_1 вселено до житлового будинку та відповідачкою йому визначено житлову кімнату у будинку, що вбачається з переглянутого судом відеозапису ( а.с. 61) та вручено ключі від будинку, що підтверджується розпискою на а.с. 15. Таким чином, позивачу представником власника житлового будинку виділено житлову кімнату, яку він має право займати.

Зазначеними доказами спростовано твердження позивача, що відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні житловим будинком. Жодних доказів на доведення протилежного позивачем не надано, до правоохоронних органів він не звертався, з відповідним позовом до суду не звертався, про допит свідків клопотань суду не заявляв, доказів на підтвердження того, чим його не задовольняє виділена йому власником житлового будинку кімната суду не надав. Як вбачається з переглянутогосудом відеозапису ОСОБА_1 не виказував заперечень при вселенні щодо виділення йому саме цієї кімнати. Відсутність предметів вжитку у цій кімнаті не є підставою для твердження про наявність спору з власником будинку, оскільки виходить за межі предмета позову.

При цьому суд зауважує, що в даних правовідносинах права відповідача, як власника квартири, захищені ст.1 Першого протоколу до конвенції, вона не повинна нести непропорційний та надмірний тягар внаслідок втручання у її права, а права позивача є сервітутними, йому визначено законним представником власника житлового будинку житлову кімнату та надано ключі від будинку, про що зазначено вище.

За таких обставин, на підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, не доведені належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13,83,89,133,141,258,259,265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, про встановлення порядку користування житловим будинком АДРЕСА_1 та виділення йому у користування житлової кімнати.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,ІПН НОМЕР_1 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складено 09 червня 2023 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданадо Чернігівського апеляційногосуду протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Хоменко Л.В.