Ухвала

від 09.06.2023 по справі 211/2807/23

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/2807/23

Провадження № 2/211/1686/23

У Х В А Л А

про залишення позову без руху

09 червня 2023 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Юзефович І.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека низьких цін Кремінь» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

встановив:

позивача звернувся до суду з вказаною вище позовною заявою.

Суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України, зокрема не сплачений судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників.

Таким чином, поняття «заробітна плата» та «середній заробіток» не є тотожними поняттями.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України в ухвалі від 18 липня 2019 року №766/16312/16-ц, у якій зазначено, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є вимогами про стягнення заробітної плати, а отже підлягають оплаті судовим збором. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 № 307/3251/16 та від 06.11.2019 № 753/1534/18.

Також, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 року у справі № 369/10046/18 зазначено, що за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

З урахуванням вищевикладеного, пільг щодо сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Законом України «Про судовий збір» не передбачено.

Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у своїй постанові від 07 лютого 2022 року у справі № 523/4124/21 дійшов до висновку, що вимога про відшкодування моральної шкоди у спорі щодо поновлення трудових прав, визначена у грошовому вимірі, стає майновою вимогою, отже, судовий збір за таку вимогу підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Таким чином, при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення моральної шкоди та стягнення середнього заробітку повинен бути сплачений судовий збір.

На підставі вищевикладеного, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. (по 1 073,60 грн. за кожну позовну вимогу майнового характеру ).

Без усунення зазначених недоліків позовна заява не може бути прийнята до провадження суду та підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Спосіб усунення недоліків позовної заяви полягає в наданні оригіналів квитанцій щодо сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України, суд -

постановив:

позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправлення зазначених недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачеві, що у разі не виконання ухвали суду в зазначений строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повернут а позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.О. Юзефович