Рішення

від 28.11.2022 по справі 354/670/15-ц

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/670/15-ц

Провадження по справі № 2/354/36/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2022 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

Головуючої судді: Остап`юк М.В.

при секретарі судового засідання: Андрійків А.Я.

з участю сторін:

прокурора: Верешка М.І.

представника відповідача 1: Москаля Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступникапрокурора Івано-Франківськоїобласті вінтересах державив особіДержавного агентства лісових ресурсівУкраїни до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Зміст позовних вимог

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до Суду в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України із позовною заявою до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0, 2400 га без кадастрового номеру, розташовану у селі Поляниця Івано-Франківської області та витребування вказаної земельної ділянки у власність держави.

Позов обгрунтовано тим, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №15 від 14.05.2002, на підставі якого видано відповідачці ОСОБА_1 оспорюваний Державний акт серії ІФ без номера від 01.11.2002 на право власності на спірну земельну ділянку, є підроблене, не приймалося у встановленому законом порядку, а самостійно було складено сільським головою. Вказаний факт встановлений за результатами розгляду кримінальної справи №1-6/2011, порушеної відносно посадових осіб Поляницької сільської ради за ч. 3 ст.28 ч. 1 ст.366, ч. 3 ст. 28 ст. 364, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Передана Відповідачці спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП«Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ІФ №002701 від 10.11.2001 та знаходиться у кварталі 24 виділ 18 Поляницького лісництва.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 (справа № 1-6/11, провадження 1/341/6/15) встановлено, що Поляницький сільський голова Соловчук Ю.В. та інженер-землевпорядник ОСОБА_2 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог законодавства, за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002, № 32 від 12.09.2002, № 36 від 10.10.2002, № 40 від 15.11.2002, № 6 від 13.02.2003, № 27 від 10.07.2003 «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу загальною площею 40, 69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови».

В подальшому були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення № 15 від 14.05.2002 в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок лісового фонду 105 фізичним особам, прізвища яких зазначені у постанові Галицького районного суду.

Упродовж 2002-2003 років сільський голова ОСОБА_3 , інженер-землевпорядник ОСОБА_2 , начальник Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_4 незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків землі державного лісового фонду 105 фізичним особам, в тому числі відповідачу ОСОБА_1 , які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, рішення про вилучення яких Поляницькою сільською радою та виконавчим комітетом Поляницької сільської ради не приймались.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 (справа № 1-6/11, провадження 1/341/6/15) посадових осіб Поляницької сільської ради звільнено від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження закрито. А цивільний позов Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» про стягнення завданих збитків державі - залишено без розгляду із роз`ясненням про право на його пред`явлення в порядку цивільного судочинства.

Однак, станом на час подання позову, 09.09.2015, ні ДП «Ворохтянське лісове господарство», ні Державне агентство лісових ресурсів України не звернулося до Суду із відповідними позовами.

Пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави та невжиттям суб`єктом владних повноважень необхідних заходів.

Тому, прокурор, керуючись вимогами ЦПК України та Закону України «Про прокуратуру», звертається до суду із вказаним позовом з метою захисту інтересів держави.

З огляду на те, що фіктивність рішення, на підставі якого видано Відповідачці Державний акт про право власності встановлена судовим рішенням, а саме постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 за результатами розгляду кримінальної справи № 1-6/11, воно не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. А тому, Прокурор просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ без номера від 01.11.2002, виданий Відповідачці ОСОБА_1 та витребувати у відповідачки ОСОБА_1 спірну земельну ділянку у власність держави.

1.2. Процесуальний рух справи в Суді

09.09.2015 Прокурор звернувся до Суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» із позовною заявою до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Гандзюка Д.М. від 06.10.2015 відкрито провадження у справі.

Справа перебувала у провадженні Суду у складі судді Гандзюка Д.М. до 23.09.2016 року.

У зв`язку із закінченням повноважень судді Гандзюка Д.М. та повноважень всіх штатних суддів Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, процесуальних рух у справі не здійснювався до 12.09.2017 року.

12.09.2017 року відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи. Справа передана для розгляду судді Іванову А.П.

У зв`язку із закінченням повноважень судді Іванова А.П. та відсутністю у штаті суду суддів, процесуальних рух у справі не здійснювався до 02.04.2019 року.

02.04.2019 року відбувся повторний авторозподіл судової справи між суддями. Справа передана для розгляду судді Польській М.В.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 20.06.2019 суддею Польською М.В. справа прийнята до провадження.

31.07.2020 відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку із закінченням терміну відрядження судді Польської М.В. до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області для здійснення правосуддя. Справа передана на розгляд судді М.В. Остап`юк.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13.08.2020 року справа прийняття суддею Остап`юк М.В. до провадження.

19.11.2020 Прокурор, у порядку статті 49 ЦПК України, подав заяву про зміну позовних вимог. Просив поновити строки позовної давності; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ б/н від 01.11.2002 площею 0, 2400 га, витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0, 2400 га, яка розташована на ділянці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» (т.2, а.с. 63-65).

21.07.2021 ухвалою Суду залучено до участі у справі правонаступника відповідача Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області (т.2, а.с. 156).

Ухвалою Суду від 07.10.2021 визнано явку позивача Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» - обов`язковою у всіх судових засіданнях (т.2, а.с. 170).

Ухвалою Суду від 28.10.2021 клопотання адвоката Семківа М.Н. про витребування доказів задоволено та витребувано від Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області Генеральний план села Поляниця, затверджений 30.01.2002 року (т.2 а.с.200).

28.10.2021 ухвалою Суду закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду та визнано явку позивача Державного агентства лісових ресурсів - обов`язковою у всіх судових засіданнях (т.2, а.с. 201).

Ухвалою Суду від 31.01.2022 до позивачів Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» застосовано захід процесуального примусу у виді штрафу у зв`язку із систематичними неявками до суду та відсутністю їхньої позиції як позивачів у справі (т.3 а.с.3-4).

31.01.2022 представник відповідача Поляницької сільської ради подав клопотання про залишення позову прокурора без розгляду у зв`язку із відсутністю у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді (т.2, а.с. 230-238).

Ухвалою Суду від 10.08.2022 позовні вимоги Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду, а у частині позовних вимог Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України продовжено розгляд (т.3, а.с. 72-75).

Ухвалою Суду від 10.08.2022 клопотання прокурора про призначення по справі земельно-технічної експертизи - залишено без розгляду за заявою прокурора (т.3, а.с. 75).

Ухвалою Суду від 10.08.2022 залучено у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство».

23.11. - 28.11.2022 відбувся розгляд справи по суті.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ЇХ ПРОЦЕСУАЛЬНА ПОВЕДІНКА

2.1. Позиція Прокурора

У судовому засіданні Прокурор зазначив, що протягом 2002-2003 років посадовими особами виконавчого комітету Поляницької сільської ради прийнято фіктивні рішення щодо передачі у приватну власність земельних ділянок 105 громадянам, в тому числі і відповідачці ОСОБА_1 . Відносно посадових осіб порушено кримінальне провадження № 248436.

Рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 15 від 14.05.2002, на підставі якого відповідачці ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Поляниця, площею 0,2400 га без кадастрового номеру є речовим доказом у вказаній вище кримінальній справі.

В ході розгляду кримінальної справи, встановлено, що Поляницький сільський голова Соловчук Ю.В. та інженер-землевпорядник ОСОБА_2 , зловживаючи владою та службовим становищем, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог ст.ст. 20, 118, 123, 149. 151, 156, 207 Земельного кодексу України, пункту 12 Перехідних Положень Земельного кодексу України, ст. 42 Лісового кодексу України, генерального плану забудови с. Поляниця, затвердженого рішенням сесії сільської ради від 30.01.2001, Правилам забудови населених пунктів області від 12.11.2002, ст.ст. 3, 19 Закону України «Про планування та забудову територій», за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002, № 32 від 12.09.2002, № 36 від 10.10.2002, №40 від 15.11.2022, № 6 від 13.02.2003, № 27 від 10.07.2003 «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу (на даний час ДП «Ворохтянське лісове господарство») загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, які сільський голова ОСОБА_3 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради.

В подальшому були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення № 15 від 14.05.2002 в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок 105 фізичним особам, серед яких відповідачка ОСОБА_1 .

Встановлено, що земельна ділянка, передана ОСОБА_1 перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ІФ № 002701 від 10.11.2001 та знаходиться у кварталі 24 виділ 18 Поляницького лісництва.

Постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 вказане вище кримінальне провадження закрито, у зв`язку із звільненням посадових осіб Поляницької сільської ради, а саме голову сільської ради ОСОБА_3 , інженера-землевпорядника ОСОБА_2 , головного бухгалтера ОСОБА_5 та начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, в ході судового розгляду по даній кримінальній справі (справа № 1-6/2011) було встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0, 2400 га в с. Поляниця не приймалося, а було підроблене.

Прокурор вважає, що оскільки рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 15 від 14.05.2002 є фіктивним, воно не підлягає визнанню недійсним в суді.

З огляду на те, що ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі фіктивного рішення, то земельна ділянка підлягає витребуванню у власність держави, а державний акт визнанню недійсним.

Пояснив, що пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави та невжиттям суб`єктом владних повноважень Державним агентством лісових ресурсів України необхідних заходів. Так, постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 було залишено без розгляду позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» із роз`ясненням вимог ч. 4 ст. 28 КПК України про право на його пред`явлення в порядку цивільного судочинства. Однак, ДП «Ворохтянське лісове господарство» та Державне агентство лісових ресурсів України не звернулося з відповідними позовами до суду. Як наслідок, частина земельних ділянок буда відчужена третім особам.

Крім того, прокурор не підтримав зазначену у позовній заяві вимогу про поновлення строків позовної давності. Навпаки, заперечив можливість застосування строків позовної давності у даній справі, оскільки остаточно факти порушення інтересів держави щодо передачі земельних ділянок лісового фонду з порушенням вимог законодавства, в тому числі відповідачці ОСОБА_1 , встановлені у постанові Галицького районного суду Івано-Франківської області 04.03.2015. Підставою звернення до суду із вказаним позовом стала не сама наявність чи незаконність рішення виконкому сільської ради, на підставі якого ОСОБА_1 отримала земельну ділянку, а саме установлений факт підробки такого рішення у постанові суду. Позовні вимоги прокурора вмотивовані не просто неправомірними діями відповідних посадових осіб, а їх кримінально-караними діяннями, передбаченими ст.ст. 364, 366 КК України, і лише встановлення вини обвинувачених в судовому рішенні є підставою для звернення прокурора із вказаним позовом. А тому, строк позовної давності в рамках даного провадження слід рахувати з 04.03.2015, з дати ухвалення постанови Галицького районного суду, яка є кінцевим рішення в рамках порушеного кримінального провадження, що набрала законної сили. Відтак, при поданні вказаного позову до Суду 09.09.2015 прокурором не було пропущено строк позовної давності.

Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі: визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ без номера від 01.11.2002 та витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0, 2400 га, без кадастрового номера, яка розташована в с. Поляниця, з чужого незаконного володіння у власність держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України.

2.2. Позиція позивача Державного агентства лісових ресурсів України та процесуальна поведінка

Представник Державного агентства лісових ресурсів України у судові засідання систематично не з`являвся, у зв`язку з чим, судові засідання відкладалися неодноразово.

Ухвалою Суду від 28.10.2021 визнано явку позивача Державного агентства лісових ресурсів - обов`язковою у всіх судових засіданнях (т.2, а.с. 201).

У зв`язку з не виконанням ухвали суду щодо явки та не поданням жодних письмових пояснень щодо позиції у справі, ухвалою Суду від 31.01.2022 до позивача Державного агентства лісових ресурсів України застосовано захід процесуального примусу у виді штрафу (т.3 а.с.3-4).

Лише після цього, 01.03.2022 представник Державного агентства лісових ресурсів України подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника Агенства та про повне підтримання позовних вимог прокурора (т.3 а.с. 25-27).

2.3. Позиція Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» та процесуальна поведінка

Представник ДП «Ворохтянське лісове господарство» жодного разу не з`явився у судові засідання, що було теж причиною неодноразових відкладень розгляду справи.

Ухвалою Суду від 07.10.2021 визнано явку позивача Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» - обов`язковою у всіх судових засіданнях (т.2, а.с. 170).

У зв`язку з не виконанням ухвали суду щодо явки та не поданням жодних письмових пояснень щодо позиції у справі, ухвалою Суду від 31.01.2022 до позивача Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» застосовано захід процесуального примусу у виді штрафу (т.3 а.с.3).

Однак, і після цього ДП «Ворохтянське лісове господарство» явку свого представника не забезпечило.

До 10.08.2022 ДП «Ворохтянське лісове господарство» мало статус позивача у цій справі.

У зв`язку із залишення позовних вимог Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» без розгляду, ухвалою Суду від 10.08.2022 ДП «Ворохтянське лісове господарство» залучено у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (т.3 а.с.76).

Ухвала про залучення ДП «Ворохтянське лісове господарство» у якості третьої особи була доставлена на офіційну електронну адресу Підприємства 02.09.2022 о 9:03:43 год (т.3, а.с. 95).

Однак, і в якості третьої особи ДП «Ворохтянське лісове господарство» не з`явилося.

ДП «Ворохтянське лісове господарство» повідомлялося судовими повістками, шляхом одночасного надіслання на поштову адресу, шляхом розміщення на сайті Судової влади та шляхом відправлення на електронну адресу Підприємства.

Проте, всі судові повістки та листи-повідомлення Підприємством були проігноровані.

Будь-які письмові пояснення Третьої особи у матеріалах справи відсутні.

2.4. Позиція відповідача 1 Поляницької сільської ради

У судовому засіданні представник відповідача 1 Поляницької сільської ради заперечив позовні вимоги Прокурора. Вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що Поляницька сільська рада як власник земель в межах населеного пункту вправі розпоряджатися ними. Постанова Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 не може мати преюдиційного значення стосовно всіх обставин в даній справі. Рішення №15 від 14.05.2002, на підставі якого Відповідачка отримала у власність спірну земельну ділянку не визнавалось недійсним ні Галицьким районним судом, ні в жодній іншій справі, та є чинним. Твердження про підробку рішення №15 від 14.05.2002 було припущено прокурором з посиланням виключно на сам факт існування постанови суду у кримінальній справі. А тому відсутні підстави стверджувати про незаконність набуття права власності на вказану земельну ділянку.

Також представник Відповідача 1 у судовому засіданні просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог прокурора. Оскільки Прокурор дізнався про існування порушеного права ДП «Ворохтянське лісове господарство» ще у 2004 році, при винесенні ряду постанов про порушення кримінальних справ. Вважає, що строк позовної давності слід рахувати з 23.03.2004 з дати винесення постанови про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину за ст. 364 ч. 2 КК України, прийнятття її до свого провадження та об`єднання справ (єдиний порядковий №248436), в якій вказано про незаконне вилучення у Ворохтянського держлісгоспу 40, 69 га земель.

Просив з цих підстав відмовити у задоволенні позову.

2.5. Позиція та процесуальна поведінка відповідача 2 ОСОБА_1 .

Інтереси відповідачки ОСОБА_1 у даній справі представляв адвокат Семків М.Н. на підставі договору про надання юридичних послуг №042 від 22.10.2015 (т.1, а.с. 57).

В останні судові засідання представник відповідачки не з`являвся. Причини неявок суду невідомо. З огляду на це, Суд враховує письмові пояснення, які містяться у матеріалах справи.

Так, у відзиві на позовну заяву, зареєстрованому у канцелярії суду 21.07.2021 (т.2, а.с. 145-154) представник відповідачки адвокат Семків М.Н. зазначив, що прокурором при зверненні з позовом обрано невірний спосіб захисту своїх інтересів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Звертаючись з позовом до Суду Прокурор не зазначив, які ж були допущені порушення зі сторони добросовісного набувача майна Відповідачки ОСОБА_1 .

Зазначає, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. Спірна земельна ділянка включена в генеральний план території житлової забудови с. Поляниця. Зі всіх сторін спірної земельної ділянки знаходиться житлова зона.

У 2003 році Відповідачка збудувала житловий будинок на зазначеній земельній ділянці, у якому постійно проживає. А тому вважає, що перш ніж вирішуючи питання щодо визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акту слід вирішити питання щодо збудованого Відповідачкою у встановленому законом порядку житлового будинку, який знаходиться на спірній земельній ділянці, та належить їй на праві власності.

Самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсним розпоряджень про передачу земельних ділянок та повернення спірного майна державі в порушення права власності набувачів, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки осіб, яким земельні ділянки були передані у власність.

В матеріалах справи відсутній будь-який доказ того, що спірна земельна ділянка відносилась до земель лісового господарства та потребувала будь-якого вилучення у Позивача. Без надання прокурором доказів про встановлення меж в натурі земель Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства є не можливим встановлення судом достовірності твердження Прокурора про те, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 відносилася до земель лісового фонду.

Земельну ділянку, що є предметом судового позову ОСОБА_1 було надано на підставі рішення №15 від 14.05.2002 року Поляницької сільської ради. Зазначене рішення на даний час ніким не скасовано та не оскаржене у судовому порядку. В процесі виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,24 га, що є предметом спору, її межі 14.05.2002 року винесено в натурі на місцевості з описом суміжніх землевласників та землекористувачів, яким є ОСОБА_6 та Поляницька сільська рада. Згідно генплану забудови села земельна ділянка розміщена в межах населеного пункту. Проект генерального плану забудови с. Поляниця погоджено ДП «Ворохтянське лісове господарство» з умовою врахування особливостей ведення лісового господарства у Поляницькому лісництві, що підтверджується листом від 22.11.2007 року, долученим до матеріалів справи.

Відтак, прокурор просить визнати недійсним державний акт щодо земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок, що є приватною власністю Відповідачки. Припинення права власності на житловий будинок регламентується іншими нормами, а ніж заявлено позов. Прокурор мав би зазначити за чий рахунок буде відшкодовуватись вартість об`єктів, які знаходяться на цій земельній ділянці. Земельна ділянка була передана ОСОБА_1 у власність згідно фактичних розмірів ділянки, що перебувала в її користуванні до винесення рішення сесії. Підставами для передачі земельної ділянки були: акт встановлення та узгодження меж в натурі від 2005 року та проект землеустрою. За таких обставин, рішення Поляницької сільської ради, а в подальшому державний акт на земельну ділянку були видані відповідно до чинного законодавства.

Посилання заступника прокурора на постанову Галицького районного суду від 04.03.2015 року щодо закриття кримінального провадження щодо певних осіб та залишення без розгляду цивільного позову ДП «Ворохтянське лісове господарство» є безпідставним. Так ДП «Ворохтянське лісове господарство» було заявлено цивільний позов до посадових осіб, які були підсудними по кримінальній справі, постанову якої долучено. Залишення позову без розгляду в кримінальній справі щодо підсудних, не породжує будь-яких правовідносин щодо ОСОБА_1 . Остання взагалі не приймала участі в кримінальній справі, а обставини встановлені у кримінальній справі, в якій ОСОБА_1 не приймала участі не можуть мати преюдицію для даної справи в силу приписів статті 61 ЦК України.

Розслідування кримінального провадження, на яке посилається Прокурор завершене у 2005 році. Вперше вирок та ухвала Суду щодо засудження Поляницького сільського голови та інших посадових осіб були ухвалені в 2007 році. Відтак, саме з 2007 року були вже встановлені обставини, на які посилається Прокурор у своєму позові А тому, просив відмовити в позові, застосувавши строки позовної давності до заявлених позовних вимог.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 167, частиною першою статті 170 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За змістом положень частин першої та четвертої статті 56 ЦПК України, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист державних чи суспільних інтересів.

У вересні 2015 року прокурор звернувся в інтересах держави із даною позовною заявою до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, що розташована у с. Поляниця, Івано-Франківської області та повернення земельної ділянки у власність держави.

19.11.2020 прокурор змінив позовні вимоги, просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку та витребувати земельну ділянки у власність держави.

Підставами позову, передусім, прокурор зазначив незаконність передачі земель державного лісового фонду, в тому числі спірної земельної ділянки, органом місцевого самоврядування, шляхом зловживання службовими обов`язками посадовими особами Поляницької сільської ради, що встановлено у судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду кримінальної справи, порушеної відносно них.

А також посилався на розташування спірної ділянки на території Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу, тобто віднесення цієї ділянки до земель лісового фонду, що перешкоджало передачі цієї ділянки у власність фізичних осіб для будівництва та обслуговування житлового будинку без дотримання визначеної законодавством процедури.

Пояснив, що пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави та невжиттям суб`єктом владних повноважень Державним агентством лісових ресурсів України необхідних заходів.

Підставність звернення прокурора із вказаним позовом в інтересах держави було предметом судового розгляду 10.08.2022, про що постановлено ухвалу (т.3, а.с. 73-75).

Відповідно до частини першої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Статтею 19 ЗК України визначено категорії земель, зокрема, це землі лісогосподарського призначення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з частиною третьою статті 1 Земельного кодексу України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом частин першої та другої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 18 ЗК України категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до частини першої статті 57 ЗК України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам.

Спірні відносини у даній справі виникли у 2002-2003 роках.

Судом встановлено, що у постійному користуванні Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства перебували землі для ведення лісового господарства, площею 4358,5 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701, виданого на підставі рішення Поляницької сільської ради №3 від 11.01.2001 (т.1, а.с. 35-37).

Згідно наказу Державного комітету лісового господарства України № 87 від 03.04.2006 Ворохтянський держлісгосп був перейменований в 2006 році на ДП «Ворохтянське лісове господарство».

За змістом Статуту ДП «Ворохтянське лісове господарство» у тій редакції, яка долучена до матеріалів справи та розміщена на сайті Підприємства станом на день постановлення рішення, ДП «Ворохтянське лісове господарство» засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України, який реорганізовано шляхом утворення у 2010 році Державного агентства лісових ресурсів України (Указ Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»)

За змістом Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 р. № 521, Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. До основних завдань Держлісагентства відноситься, зокрема, здійснення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління.

Таким чином, Державне агентство лісових ресурсів України здійснює державне управління територіями в лісах підприємств, що належать до сфери його управління, у тому числі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Судовим розглядом також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 14.05.2002 № 15 відповідачці ОСОБА_1 , жительці м. Тернополя, передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у с.Поляниця, площею 0,2400 га (т.1, а.с. 10 11).

01.11.2002 на підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_1 отримала Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ без номера (далі Державний акт) (т.1, а.с. 8-9).

Згідно з листом Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01.10.2004 №464 (далі - Лист) земельна ділянки, площею 0, 2400 га, яка надана безоплатно у приватну власність відповідачці ОСОБА_1 , розташована у кв. АДРЕСА_1 (п. 100 Додаток 2 до Листа).

Відповідно до статтей 55, 56 ЗК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Порядок використання земель лісового фонду визначається законом.

Чинне та той час земельне законодавством дозволяло органу місцевого самоврядування вилучати для суспільних та інших потреб земельні ділянки, надані у постійне користування, але при дотриманні чітко визначеної законодавством процедури.

Так, у відповідності до частини першої, другої статті 149 ЗК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

За змістом положень статті 20 ЗК України у діючій на той час редакції, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавством чітко передбачалося, що при передачі громадянам чи юридичним особам земельної ділянки, в тому числі, лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства мають передувати рішення органу місцевого самоврядування про вилучення цієї земельної ділянки та про зміну її цільового призначення.

Судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 14.02.2002 № 4 «Про вилучення та надання земельних ділянок та зміну цільового призначення землі» Поляницькою сільською радою вилучалося у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельна ділянка, площею 1,12 га у кварталі 24 виділ 18, де власне і розташована спірна земельна ділянка Відповідачки.

У ході судового розгляду також з`ясовано, що 23.03.2004 слідчим з ОВС прокуратури Івано-Франківської області Балитою Р.І. порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. У постанові йдеться, що службові особи Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, всупереч Генерального плану забудови с. Поляниця, в порушення вимог законодавства, протягом 2002-2003 років без розгляду на сесіях Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, незаконно вилучили із власності Ворохтянського держлісгоспу 40, 69 га земель лісового фонду, без згоди державних органів лісового господарства, незаконно змінили їх цільове призначення, перевівши із земельних угідь лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, та безоплатно надали їх у приватну власність 160 громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків. Внаслідок вищевказаних дій незаконно вилучено 40, 69 га земельних угідь лісового фонду, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам (т.1, а.с.160).

Згідно з Висновком комісійної судово-земельної експертизи від 11.03.2005, проведеної у рамках вказаної кримінальної справи, який долучено як доказ і до матеріалів цієї справи, виконком сільської ради села Поляниця прийняв ряд рішень про вилучення земельних ділянок лісового фонду загальною площею 40, 69 га без дотримання процедури вилучення, надання та зміни цільового призначення земель лісового фонду у відповідності до вимог статтей 149, 151, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та статті 42 Лісового кодексу України, зокрема, це рішення виконкому № 4 від 14.02.2002 на підставі якого вилучено земельні ділянки в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, у тому числі у кварталі 24 виділ 18, де знаходиться земельна ділянка відповідачки ОСОБА_1 .

З матеріалів оглянутої у ході судового розгляду, кримінальної справи № 1-6/11 (провадження 1/341/6/15) у шістнадцятьох томах, вбачається, що за результатами досудового розслідування уповноваженою особою складено обвинувальний висновок по кримінальній справі № 248436 про обвинувачення сільського голови с. Поляниця ОСОБА_3 за ст.ст. 365 ч. 3, 190 ч. 4, 364 ч. 2, 357 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, інженера-землевпорядника ОСОБА_2 за ст.ст. 365 ч. 3, 366 ч. 2 КК України, начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_4 за ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, головного бухгалтера ОСОБА_5 за ст.ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2, 366 ч.2 КК України, начальника відділення Державного казначейства в м. Яремча Мотрук Марії Степанівни за ст.ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2 КК України, який затверджений 18.05.2005 року Прокурором Івано-Франківської області.

Кримінальна справа розглядалася Галицьким районним судом Івано-Франківської області.

Постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 року, яка є кінцевим судовим рішенням, що набрало законної сили, було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, сільського голову с. Поляниця ОСОБА_3 , інженера-землевпорядника ОСОБА_2 , начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів Реміцьку О.М..

Разом з тим, зі змісту вказаної постанови Галицького районного суду вбачається, що сільський голова Соловчук Ю.В., інженер-землевпорядник ОСОБА_2 в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міськради, склали завідомо неправдиві офіційні документи: листи виконавчого комітету Поляницької сільської ради про вилучення з державної власності та передачу сільській раді в землі запасу земельних ділянок державного лісового фонду; рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про вилучення земельних ділянок Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ» загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови; додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам, прізвища та ініціали яких вказуються у постанові Суду.

Зокрема, в процесі судового розгляду по даній кримінальній справі №1-6/2011, як вбачається з постанови Галицького районного суду, було встановлено, що всупереч вимог Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, генерального плану забудови с.Поляниця, затвердженого рішенням сесії сільської ради від 30.01.2001, «Правилам забудови населених пунктів області» від 12.11.2002, Закону України «Про планування та забудову територій», інженер-землевпорядник ОСОБА_2 та сільський голова Соловчук Ю.В., за погодженням з начальником управління земельних ресурсів ОСОБА_4 , склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002, № 32 від 12.09.2002, № 36 від 10.10.2002, № 40 від 15.11.2002, № 6 від 13.02.2003, № 27 від 10.07.2003 «Про вилучення земельних ділянок» Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови.

Таким чином, рішення № 4 від 14.02.2002 на підставі якого Поляницькою сільською радою було вилучено у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ землю у кварталі 24 виділ 18, що вподальшому була передана безоплатно у приватну власність фізичним особам, у тому числі Відповідачці, прийнято з порушенням вимог законодавства.

Наведені обставини не заперечені Стороною Відповідача.

Стороною Відповідача також не надано жодних інших, протилежних доказів, на спростовання факту незаконності рішення органу місцевого самоврядування про вилучення у кварталі 24 виділ 18 земельної ділянки у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, зміну її цільового призначення, переведення у землі запасу та надання у приватну власність фізичним особам.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись зазначеними вище положеннями законодавства, проаналізувавши долучені до справи докази у їх сукупності, логічному взаємозв`язку та в контексті принципу «достатності доказів», а саме: лист Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01 жовтня 2004 року №464, відповідно до якого земельна ділянки, площею 0, 2400 га, яка надана безоплатно у приватну власність відповідачці ОСОБА_1 , розташована у кв. 24 діл 18 території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ; висновок комісійної судово-земельної експертизи від 11.03.2005, проведеної у рамках кримінальної справи № 248436 про те, що рішення № 4 від 14.02.2002, на підставі якого вилучено земельні ділянки в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, у тому числі у кварталі 24 виділ 18 прийнято без дотримання процедури вилучення, надання та зміни цільового призначення земель лісового фонду, визначеної законодавством; саме рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002, у відповідності до якого у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ вилучено земельні ділянки, зокрема у кварталі 24 виділ 18; постанову Галицького районного суду від 04.03.2015, ухвалену за результатами розгляду вказаної вище кримінальної справи, де зазначається про те, що, посадові особи Поляницької сільської ради всупереч вимог законодавства склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи, зокрема, рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради, в тому числі рішення №4 від 14.02.2002, на підставі яких вилучено земельні ділянки Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, Суд приходить до висновку, що вилучення та зміна цільового призначення спірної земельної ділянки здійснювалась без дотримання процедури вилучення, надання та зміни цільового призначення земель лісового фонду, визначеної законодавством, а тому рішення Поляницької сільської ради № 15 від 14.05.2002, на підставі якого ОСОБА_1 отримала у власність незаконного вилучену у постійного землекористувача земельну ділянку та Державний акт не відповідають положенням законодавства.

Звертаючись до Суду в інтересах держави з позовом, Прокурор просив визнати недійсним Державний акт та витребувати земельну ділянку.

Така позиція Прокурора мотивована тим, що в ході судового розгляду по вказаній вище кримінальній справі, постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 14.05.2002 № 15 було підроблено, і це не потребує доказуванню в суді.

Однак, ретельний аналіз змісту постанови Галицького районного суду свідчить, що Судом в рамках вказаного кримінального провадження предметом дослідження були незаконні дії посадових осіб Поляницької сільської ради, які виразилися у складанні та видачі завідомо неправдивих офіційних документів: рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради та додатків до них, на підставі яких відбулося масове вилучення земельних ділянок Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ та надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків фізичним особам всупереч Закону.

Факту підробки саме рішення № 15 від 14.05.2002 в рамках вказаного кримінального провадження не встановлено.

У постанові Галицького районного суду йдеться про підроблення саме рішення № 4 від 14.02.2002, на підставі якого відбулося вилучення земельної ділянки у кварталі 24 виділ 18 з лісового фонду, що перебувала у користуванні Ворохтянського ДЛГ.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 15 від 14.05.2002, на підставі якого передано відповідачці ОСОБА_1 земельну ділянку не визнане у встановленому законом порядку підробленим, і не є скасованим. Тому Суд вважає аргументи представника відповідача Поляницької сільської ради та представника Відповідачки адвоката Семківа М.Н. з приводу зазначеного слушними.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що "рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження №14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.»

Відтак, Суд, керуючись принципом «jura novit curia», - "суд знає закони", з огляду на встановлені у ході судового розгляду обставини, а саме, що передана у приватну власність ОСОБА_1 спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства, мала лісогосподарське призначення, її вилучення та зміна цільового призначення здійснювалась всупереч вимог Земельного та Лісового кодексів України, спеціальних нормативно-правових та локальних актів, на підставі підроблених документів, що перевірено у рамках кримінальної справи, а тому рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 04.05.2002 № 15, як підстава набуття Відповідачкою права власності на земельну ділянку, є незаконним.

Відповідно і спірний державний акт не відповідає вимогам законодавства, оскільки виданий на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке прийняте без законної підстави.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Аналізуючи обраний прокурором спосіб захисту в частині позовної вимоги про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ без номера, Суд враховує висновки Верховного Суду.

Зокрема, у Постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження №14-317цс19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що вимога про визнання недійсним та скасування державного акту не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. «[…] …Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення». Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Верховний Суд вказав: "визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94))".

Виходячи з викладеного, вимога щодо визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку не є ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Щодо витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у власність держави.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною другою статті 3 ЦПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції та рішень ЄСПЛ, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу містить три норми. Перша норма містить загальний характер та проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма передбачає випадки позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам; третя норма визначає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети.

Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Витребування майна від особи, яким вона володіє на праві власності, у власність держави є безумовно втручанням у майнові права людини.

А тому, позовну вимогу про витребування спірної земельної ділянки від ОСОБА_1 у власність держави, суд розглядає в контексті зазначених вище критеріїв сумісності вказаного заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

А саме: 1) чи ґрунтується таке втручання на національному законі; 2) чи переслідує легітимну мету, що випливає зі змісту статті 1 Першого Протоколу до Конвенції; 3) чи є витребування спірної земельної ділянки пропорційним легітимній меті втручання у право особи.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Порядок передачі земель лісового фонду та зміна цільового призначення земельних ділянок чітко визначений у законодавстві чинному на час надання відповідачці ОСОБА_1 спірної земельної ділянки. Так, за змістом положень статтей 20, 149 ЗК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, при передачі громадянам чи юридичним особам земельної ділянки, в тому числі, лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства мають передувати згода землекористувача на таке вилучення, рішення органу місцевого самоврядування про вилучення цієї земельної ділянки та про зміну її цільового призначення.

У статті 21 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначалися наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. Також статтями 154, 155 ЗК України передбачалася відповідальність органів місцевого самоврядування за порушення права власності на землю, за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом положень статті 388 ЦК України якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, власник має право витребувати це майно від набувача.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, вимога про витребування спірної земельної у Відповідачки, з огляду на встановлення факту вилучення спірної земельної ділянки з лісового фонду з порушенням вимог законодавства, передбачена законодавством України. Відтак, вказаний захід втручання грунтується на національному законі.

Щодо того, чи переслідує витребування спірної земельної ділянки у Відповідачки легітимну мету, що випливає зі змісту статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.

Так, згідно зі статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Держава може вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах.

Поняття «суспільний інтерес» обов`язково має розширене тлумачення… Відчуження власності, яке здійснюється відповідно до законодавчої, соціальної, економічної політики чи з іншою метою, може відповідати «суспільним інтересам» навіть якщо суспільство в цілому безпосередньо не використовує цю відчужену власність або не володіє нею. (Рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого королівства» (James and Others v. the United Kingdom), рішення від 21 лютого 1986 р., серія А №98.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року (справа №183/1617/16, провадження № 14-208 цс 18) звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

У даній справі повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісового фонду.

Відтак, суд вважає, що позовна вимога про витребування спірної земельної ділянки переслідує легітимну мету, що випливає зі змісту статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.

Отже, залишається встановити, чи є таке витребування виправданим, чи є пропорційним легітимній меті втручання у право Відповідачки володіти спірною земельною ділянкою, з урахуванням обставин цієї справи.

Втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини. Європейський суд з прав людини наголошує, що втручання, особливо, коли воно має розглядатися в контексті частини другої статті 1 Протоколу №1 має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини (Рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [GC] від 28 липня 1999 р., заява № 22774/93, п. 49).

Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар» (Рішення у справі «Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania) [GC], п. 78»).

У справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява №29979/04 (далі Рішення) ЄСПЛ визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципів «належного урядування».

Так, ЄСПЛ вказує на особливу важливість вказаного принципу, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (п.п. 70, 71 Рішення).

У запереченнях на позов Відповідачка ОСОБА_1 зазначає, що у 2003 році вона збудувала житловий будинок на спірній земельній ділянці, у якому проживає. Вважає, що прокурор мав би зазначити за чий рахунок буде відшкодовуватись вартість об`єктів, збудованих на цій земельній ділянці, а також вказує, що при таких обставинах є неможливим відновлення цільового призначення спірної земельної ділянки та використання її за цільовим призначенням.

Вважає, що з її боку відсутні жодні порушення щодо оформлення державного акта на право власності, та що позбавлення її права власності на спірну земельну ділянку, на якій вона ще у 2003 році збудувала житловий будинок є непропорційним втручанням у її право на мирне володіння своїм майном.

У цій справі Судом встановлено, що у 2002 році рішенням Поляницької сільської ради від 14.05.2002 №15 відповідачці ОСОБА_1 надано у приватну власність земельну ділянку, площею 0, 24 га в селі Поляниці на ділянці Вишня для будівництва та обслуговування житлового будинку.

01.11.2002 року вона отримала Державний акт на право приватної власності на землю від 01.11.2002.

Згідно з Відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актуальними на день ухвалення рішення, ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок у АДРЕСА_2 . Дата реєстрації права власності 29.11.2011. Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 04.11.2011 (рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 72-10-2011 від 18.08.2011).

Також, ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка у селі Поляниця з кадастровим номером №2611092001220022207. Підставою для її державної реєстрації є Державник акт на право приватної власності на землю, виданий 01.11.2002 Поляницькою сільською радою, тобто оспорюваний Державний акт.

Цей позовом подано до суду 09.09.2015, тобто через тринадцять років після набуття Позивачкою права власності на спірну земельну ділянку, передану їй для будівництва та обслуговування житлового будинку, та майже через чотири роки після набуття останньою права власності на житловий будинок, збудований на цій земельній ділянці.

Прокурор стверджує, що звернутися раніше не міг з цим позовом, оскільки остаточно факти порушення інтересів держави щодо передачі земельних ділянок лісового фонду з порушенням вимог законодавства, в тому числі відповідачці ОСОБА_1 , встановлені у постанові Галицького районного суду Івано-Франківської області 04.03.2015 за результатами розгляду кримінальної справи.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ні в рамках кримінального провадження, ні в рамках цієї справи арешт на спірну земельну ділянку чи заборона вчиняти на ній будь-які дії не накладалися.

За ввесь період перебування справи у провадженні Яремчанського міського суду заяви про забезпечення позову у цій справі не заявлялися.

Таким чином, до подання позову прокурором, Відповідачка тринадцять років володіла на праві власності спірною земельною ділянко, яка була їй надана органом місцевого самоврядування для будівництва та обслуговування житлового будинку, і на яку жодних обмежень чи заборон не встановлювалося.

За цей період збудувала житловий будинок на цій землі, право власності на який зареєструвала у 2011 році, тобто за чотири роки до подання цього позову.

Отже, земельна ділянка Відповідачкою ще до подання позову прокурором у 2015 році, реалізована останньою для будівництва та обслуговування житлового будинку. І використовується нею за цим призначенням до цього часу, тобто впродовж двадцяти років.

Право особи на житло, право на недоторканість житла, право на землю відноситься до основних соціальних та економічних прав людини.

Як уже зазначалося, втручання у право особи має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини.

ЄСПЛ, вказучи на особливу важливість принципу «належного урядування» наголошує, що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Незважаючи на те, що позов прокурора про витребування земельної ділянки переслідує легітимну мету повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення у державну власність для її використання за цільовим призначенням, така мета може бути реалізована лише шляхом повернення останньої у попередній стан, що у зв`язку із значним часом використання Відповідачкою земельної ділянки (понад двадцять років) за іншим цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, та зведенням на ній житлового будинку, - знівелювало реальну можливість досягнення цієї мети та майбутнє виконання судового рішення.

У той же час, витребування від відповідачки ОСОБА_1 спірної земельної ділянки через двадцять років, з огляду на встановлені обставини справи, зокрема, на незмінне володіння цією землею більше двадцяти років одним власником Відповідачкою у справі, відсутністю за цей період жодних заборон у користуванні цією земельною ділянкою, та на наявність на цій земельній ділянці житлового будинку, збудованого задового до подання цього позову, - становитиме для Відповідачки «особистий і надмірний тягар», що не забезпечить рівноваги між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи.

А відтак, витребування земельної ділянки, наданої для будівництва та обсуговування житлового будинку більше двадцяти років тому назад, на якій зведено житловий будинок Відповідачкою ще задовго до подання цієї позовної заяви до неї і щодо якої впродовж всіх цих років не встановлюватилися жодні обмеження чи заборони, не є пропорційним меті втручання у право Відповідачки на мирне володіння своїм майном, легітимність якого не оспорювалася впродовж тринадцяти років.

З огляду на це, позовна вимога про витребування спірної земельної ділянки не підлягає задоволенню, оскільки Суд вважає, що таке втручання у майнові права людини, за обставин, встановлених у цій справі, не є виправданим.

Щодо заяв Сторони відповідачів про застосування строку позовної давності відносно позовних вимог прокурора, то відсутні підстави для розгляду цього питання, оскільки Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову.

Керуючись Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 167, 170, 387, 388 ЦК України, статтями 1, 3, 18, 20, 21, 57, 118, 149, 154, 155 ЗК України, статтями 4, 5, 12, 56, 76, 81, 80,128, 259 ЦПК України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особіДержавного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області: 76015, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, Івано-Франківської області.

Позивач: Державне агентство лісових ресурсів України, ідентифікаційний код юридичної особи: 37507901, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01601.

Відповідач 1: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ідентифікаційний код юридичної особи 25596005, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Карпатська, 1 А, с. Поляниця, 78593.

Відповідач 2: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особабез самостійнихвимог настороні позивача:Державне підприємство«Ворохтянське лісовегосподарство», ідентифікаційний кодюридичної особи 205624209181, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Д. Галицького, 118, смт. Ворохта, 78595.

Повний текст рішення складено 11.06.2023.

Суддя: М. В. Остап`юк