Рішення

від 12.12.2022 по справі 354/618/15-ц

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/618/15-ц

Провадження по справі № 2/354/22/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

Головуючої судді: Остап`юк М.В.

при секретарі судового засідання: Андрійків А.Я.

з участю сторін:

прокурора: Верешка М.І.

представника відповідача 1: Москаля Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради (Відповідач 1), ОСОБА_1 (Відповідач 2), ОСОБА_2 (Відповідач 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Зміст позовних вимог

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до Суду в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України із позовною заявою до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0, 0550 га з кадастровим номером 2611092001220010021, розташовану у селі Поляниця Івано-Франківської області та витребування вказаної земельної ділянки у власність держави.

Позов обгрунтовано тим, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10.07.2003, на підставі якого видано відповідачу ОСОБА_1 оспорюваний Державний акт серії ІФ № 008530 на право власності на спірну земельну ділянку, є підроблене, не приймалося у встановленому законом порядку, а самостійно було складено сільським головою. Вказаний факт встановлений за результатами розгляду кримінальної справи № 1-6/2011, порушеної відносно посадових осіб Поляницької сільської ради за ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.366, ч. 3 ст. 28 ст. 364, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Передана Відповідачу спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП«Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ІФ № 002701 від 10.11.2001 та знаходиться у кварталі 32 виділ 1 Поляницького лісництва.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 (справа № 1-6/11, провадження 1/341/6/15) встановлено, що Поляницький сільський голова Соловчук Ю.В. та інженер-землевпорядник ОСОБА_3 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог законодавства, за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002, № 32 від 12.09.2002, № 36 від 10.10.2002, № 40 від 15.11.2002, № 6 від 13.02.2003, № 27 від 10.07.2003 «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу загальною площею 40, 69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови».

В подальшому були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення № 27 від 10.07.2003 в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок лісового фонду 105 фізичним особам, прізвища яких зазначені у постанові Галицького районного суду, у тому числі відповідачу ОСОБА_1 .

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 (справа № 1-6/11, провадження 1/341/6/15) посадових осіб Поляницької сільської ради звільнено від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження закрито. А цивільний позов Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» про стягнення завданих збитків державі - залишено без розгляду із роз`ясненням про право на його пред`явлення в порядку цивільного судочинства.

Однак, станом на час подання позову, 04.09.2015, ні ДП «Ворохтянське лісове господарство», ні Державне агентство лісових ресурсів України не звернулося до Суду із відповідними позовами.

Пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави та невжиттям суб`єктом владних повноважень необхідних заходів

Тому, прокурор, керуючись вимогами ЦПК України та Закону України «Про прокуратуру», звертається до суду із вказаним позовом з метою захисту інтересів держави.

06.05.2019 ОСОБА_1 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_2 .

З огляду на те, що фіктивність рішення, на підставі якого видано Відповідачу ОСОБА_1 . Державний акт про право власності встановлена судовим рішенням, а саме постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 за результатами розгляду кримінальної справи № 1-6/11, воно не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. А тому, Прокурор просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 008530 від 18.08.2003, виданий Відповідачу ОСОБА_1 та витребувати у кінцевого власника ОСОБА_2 спірну земельну ділянку у власність держави.

1.2. Процесуальний рух справи в Суді

04.09.2015 Прокурор звернувся до Суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» із позовною заявою до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Гребик Л.В. від 09.10.2015 відкрито провадження у справі (т.1 а.с.32)

Ухвалою Суду від 09.11.2015 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (т.1 а.с.46).

Справа перебувала у провадженні Суду у складі судді Гребик Л.В. до 23.09.2016 року.

У зв`язку із закінченням повноважень судді Гребик Л.В. та повноважень всіх штатних суддів Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, процесуальних рух у справі не здійснювався до 07.09.2017 року.

07.09.2017 року відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи. Справа передана для розгляду судді Іванову А.П. у провадженні якого перебувала до 07.08.2018.

У зв`язку із закінченням повноважень судді Іванова А.П. та повноважень всіх штатних суддів Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, процесуальних рух у справі не здійснювався до 01.04.2019 року.

01.04.2019року відбувсяповторний авторозподілсудової справиміж суддямиу зв`язкуіз закінченнямтерміну відрядженнясудді ІвановаА.П.до Яремчанськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті.Справа переданадля розглядусудді ПольськійМ.В. у провадженні якої перебувала до 27.03.2020.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 14.06.2019 суддею Польською М.В. справа прийнята до провадження (т.1 а.с.129).

31.07.2020 відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку із закінченням терміну відрядження судді Польської М.В. до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області для здійснення правосуддя. Справа передана на розгляд судді М.В. Остап`юк.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13.08.2020 року справа прийняття суддею Остап`юк М.В. до провадження (т.1 а.с.157).

02.02.2021 Прокурор, у порядку статті 49 ЦПК України, подав заяву про зміну позовних вимог. Просив поновити строки позовної давності; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №008530 від 18.08.2003 площею 0, 0550 га, кадастровий номер 2611092001220010021 та витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0, 0550 га, яка розташована в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» (т.2 а.с.51-53).

26.07.2021 ухвалою Суду залучено до участі у справі правонаступника відповідача Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області (т.2 а.с.79).

Ухвалою Суду від 08.12.2021 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (т.2 а.с.112).

Ухвалою Суду від 08.12.2021 явку позивачів Державного агентства лісових ресурсів України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» визнано обов`язковою. (т.2 а.с.112).

11.07.2022 представник відповідача Поляницької сільської ради подав клопотання про залишення позову прокурора без розгляду у зв`язку із відсутністю у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді (т.2, а.с. 140-148).

Ухвалою Суду від 12.07.2022 залучено співвідповідача ОСОБА_2 (т.2 а.с.175).

Ухвалою Суду від 15.08.2022 позовні вимоги Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду, а у частині позовних вимог Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України продовжено розгляд (т.2 а.с.198-200).

Ухвалою Суду від 15.08.2022 залучено у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство» (т.2 а.с.202).

Ухвалою Суду від 14.11.2022 клопотання прокурора про призначення по справі земельно-технічної експертизи залишено без розгляду, за клопотанням прокурора (т.2 а.с.217).

12.12.2022 відбувся розгляд справи по суті.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ЇХ ПРОЦЕСУАЛЬНА ПОВЕДІНКА

2.1. Позиція Прокурора

У судовому засіданні Прокурор зазначив, що протягом 2002-2003 років посадовими особами виконавчого комітету Поляницької сільської ради прийнято фіктивні рішення щодо передачі у приватну власність земельних ділянок 105 громадянам, в тому числі і відповідачу ОСОБА_1 . Відносно посадових осіб порушено кримінальне провадження № 248436.

Рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10.07.2003, на підставі якого відповідачу ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Поляниця, площею 0,0550 га кадастровий номер 2611092001220010021 є речовим доказом у вказаній вище кримінальній справі.

В ході розгляду кримінальної справи, встановлено, що Поляницький сільський голова Соловчук Ю.В. та інженер-землевпорядник ОСОБА_3 , зловживаючи владою та службовим становищем, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог ст.ст. 20, 118, 123, 149. 151, 156, 207 Земельного кодексу України, пункту 12 Перехідних Положень Земельного кодексу України, ст. 42 Лісового кодексу України, генерального плану забудови с. Поляниця, затвердженого рішенням сесії сільської ради від 30.01.2001, Правилам забудови населених пунктів області від 12.11.2002, ст.ст. 3, 19 Закону України «Про планування та забудову територій», за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002, № 32 від 12.09.2002, № 36 від 10.10.2002, № 40 від 15.11.2022, № 6 від 13.02.2003, № 27 від 10.07.2003 «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу (на даний час ДП «Ворохтянське лісове господарство») загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, які сільський голова ОСОБА_4 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради.

В подальшому були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення № 27 від 10.07.2003 в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок 105 фізичним особам, серед яких відповідач ОСОБА_1 .

Встановлено, що земельна ділянка, передана ОСОБА_1 перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ІФ № 002701 від 10.11.2001 та знаходиться у кварталі 32 виділ 1 Поляницького лісництва.

Постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 вказане вище кримінальне провадження закрито, у зв`язку із звільненням посадових осіб Поляницької сільської ради, а саме голову сільської ради ОСОБА_4 , інженера-землевпорядника ОСОБА_3 , головного бухгалтера ОСОБА_5 та начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, в ході судового розгляду по даній кримінальній справі (справа № 1-6/2011) було встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0, 0550 га в с. Поляниця не приймалося, а було підроблене.

Прокурор вважає, що оскільки рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10.07.2003 є фіктивним, воно не підлягає визнанню недійсним в суді.

З огляду на те, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі фіктивного рішення, то земельна ділянка підлягає витребуванню у власність держави, а державний акт визнанню недійсним.

Пояснив, що пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави та невжиттям суб`єктом владних повноважень Державним агентством лісових ресурсів України необхідних заходів. Так, постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 було залишено без розгляду позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» із роз`ясненням вимог ч. 4 ст. 28 КПК України про право на його пред`явлення в порядку цивільного судочинства. Однак, ДП «Ворохтянське лісове господарство» та Державне агентство лісових ресурсів України не звернулося з відповідними позовами до суду. Як наслідок, частина земельних ділянок буда відчужена третім особам.

Крім того, прокурор не підтримав зазначену у позовній заяві вимогу про поновлення строків позовної давності. Навпаки, заперечив можливість застосування строків позовної давності у даній справі, оскільки остаточно факти порушення інтересів держави щодо передачі земельних ділянок лісового фонду з порушенням вимог законодавства, в тому числі відповідачу ОСОБА_1 , встановлені у постанові Галицького районного суду Івано-Франківської області 04.03.2015. Підставою звернення до суду із вказаним позовом стала не сама наявність чи незаконність рішення виконкому сільської ради, на підставі якого ОСОБА_1 отримав земельну ділянку, а саме установлений факт підробки такого рішення у постанові суду. Позовні вимоги прокурора вмотивовані не просто неправомірними діями відповідних посадових осіб, а їх кримінально-караними діяннями, передбаченими ст.ст. 364, 366 КК України, і лише встановлення вини обвинувачених в судовому рішенні є підставою для звернення прокурора із вказаним позовом. А тому, строк позовної давності в рамках даного провадження слід рахувати з 04.03.2015, з дати ухвалення постанови Галицького районного суду, яка є кінцевим рішення в рамках порушеного кримінального провадження, що набрала законної сили. Відтак, при поданні вказаного позову до Суду 04.09.2015 прокурором не було пропущено строк позовної давності.

Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі: визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 008530 від 18.08.2003 виданий ОСОБА_1 та витребувати у власника ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0, 0550 га, кадастровий номер 2611092001220010021, яка розташована в с. Поляниця, з чужого незаконного володіння у власність держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України.

2.2. Позиція позивача Державного агентства лісових ресурсів України та процесуальна поведінка

Представник Державного агентства лісових ресурсів України у судові засідання систематично не з`являвся, у зв`язку з чим, судові засідання відкладалися неодноразово.

Ухвалою Суду від 08.12.2021 явку позивача Державного агентства лісових ресурсів України визнано обов`язковою. (т.2 а.с.112).

Лише після цього 12.07.2022 представник Державного агентства лісових ресурсів України подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника Агенства та про повне підтримання позовних вимог прокурора (т.2 а.с. 183-185).

2.3. Позиція Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» та процесуальна поведінка

Представник ДП «Ворохтянське лісове господарство» у період перебування справи в провадженні судді Остап`юк М.В. з`явився один раз ( т.2 а.с. 174).

У всі інші судові засідання представник Підприємства не з`являвся, що було причиною неодноразових відкладень розгляду справи.

Ухвалою Суду від 08.12.2021 явку позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство» визнано обов`язковою (т.2 а.с.112).

До 15.08.2022 ДП «Ворохтянське лісове господарство» мало статус позивача у цій справі.

У зв`язку із залишення позовних вимог Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» без розгляду, ухвалою Суду від 15.08.2022 ДП «Ворохтянське лісове господарство» залучено у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (т.2 а.с.202).

Ухвала про залучення ДП «Ворохтянське лісове господарство» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача доставлено до електронної скриньки Підприємства 01.09.2022 17:49:16 (т.2, а.с. 207).

Однак, і в якості третьої особи ДП «Ворохтянське лісове господарство» не з`являлося.

ДП «Ворохтянське лісове господарство» повідомлялося судовими повістками, шляхом одночасного надіслання на поштову адресу, шляхом розміщення на сайті Судової влади та шляхом відправлення на електронну адресу Підприємства.

Проте, всі судові повістки та листи-повідомлення Підприємством були проігноровані.

Будь-які письмові пояснення Третьої особи у матеріалах справи відсутні.

2.4. Позиція відповідача 1 Поляницької сільської ради

У судовому засіданні представник відповідача 1 Поляницької сільської ради заперечив позовні вимоги Прокурора. Вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що Поляницька сільська рада як власник земель в межах населеного пункту вправі розпоряджатися ними. Постанова Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 не може мати преюдиційного значення стосовно всіх обставин в даній справі. Рішення № 27 від 10.07.2003, на підставі якого Відповідач отримав у власність спірну земельну ділянку не визнавалось недійсним ні Галицьким районним судом, ні в жодній іншій справі, та є чинним. Твердження про підробку рішення № 27 від 10.07.2003 було припущено прокурором з посиланням виключно на сам факт існування постанови суду у кримінальній справі. А тому відсутні підстави стверджувати про незаконність набуття права власності на вказану земельну ділянку.

Також представник Відповідача 1 у судовому засіданні просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог прокурора. Оскільки Прокурор дізнався про існування порушеного права ДП «Ворохтянське лісове господарство» ще у 2004 році, при винесенні ряду постанов про порушення кримінальних справ. Вважає, що строк позовної давності слід рахувати з 23.03.2004 з дати винесення постанови про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину за ст. 364 ч. 2 КК України, прийнятття її до свого провадження та об`єднання справ (єдиний порядковий №248436), в якій вказано про незаконне вилучення у Ворохтянського держлісгоспу 40, 69 га земель.

Просив з цих підстав відмовити у задоволенні позову.

2.5. Позиція та процесуальна поведінка відповідача 2 ОСОБА_1

ОСОБА_1 у судові засідання, жодного разу не з`явився.

У зв`язку з чим, судові засідання неодноразово відкладалися.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 у даній справі представляв адвокат Грода І.П., що підтверджується долученими до матеріалів справи ордерами про надання правової допомоги (т.1, а.с. 162, т.2 а.с.31-32).

Двічі представник відповідача був присутній в підготовчих судових засіданнях, а саме: 16.11.2020 та 02.02.2021 (т.2 а.с.33, 55), та був належно повідомлений про наступні судові засідання.

Однак, ні відповідач ОСОБА_1 , ні його представник не подали жодних письмових пояснень чи заперечень щодо позовних вимог прокурора.

Слід зазначити, що судові засіданні у справі, з моменту прийняття справи суддею Остап`юк М.В. до свого провадження, призначалися дванадцять разів.

Про дату та час кожного судового засідання ОСОБА_1 повідомлявся завчасно, за адресою, інформація про яку наявна у матеріалах справи, а саме, за адресою місця проживання, вказаною у позовній заяві прокурором, яка збігається з адресою зареєстрованого місця проживання, згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області (т.1, а.с. 1, 155).

Однак, повідомлення поверталися не врученими з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (зокрема, т.2 а.с.71-72, 107-108, 124-125, 138-139, 190-191, 231-232, 233-234, 240-241).

За загальним правилом щодо вручення судових повісток учасникам справи, визначеним цивільним процесуальним законодавством України, судова повістка надсилається учаснику, зокрема, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (пункт 2 частини сьомої статті 128 ЦПК України).

У відповідності до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Оскільки матеріали справи свідчать про те, що судові повістки надсилалися за адресою місця реєстрації ОСОБА_1 і поверталися до суду з причин відсутності особи за адресою місцяпроживання, то в силу положень статті 128 ЦПК України, судові повістки вважаються врученими, а ОСОБА_1 таким, що повідомлений належним чином.

Також ОСОБА_1 кожен раз повідомлявся про дату та час судових засідань на сайті Судової влади України.

Крім того, повідомлявся і його представник адвокат Грода І.П. в телефонному режимі (т.2 а.с.104), а також направленням повідомлення на адресу зазначену в ордері (т.1 а.с.167). Проте, повідомлення повертались на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (зокрема, т.2, а.с.105-106, 128-129, 235-236).

Разом з тим, у матеріалах справи наявні заяви від 29.09.2020 та 04.10.2020 представника відповідача адвоката Гроди І.П., в яких останній просив відкласти розгляд справи (т.1 а.с.162, т.2 а.с.21-32) та два рази особисто був присутній в підготовчих судових засіданнях (т.2 а.с.33, 55).

Зазначене свідчить, що відповідачу ОСОБА_1 було відомо про наявність цивільного провадження, учасником якого є він.

Суд звертає також увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З огляду на це, Суд вважає, що права відповідача ОСОБА_1 не порушені внаслідок розгляду справи у його відсутності, оскільки Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення останнього про дату та час судових засідань у цій справі.

2.6. Позиція та процесуальна поведінка відповідача 3 ОСОБА_2

ОСОБА_2 у судові засідання, жодного разу не з`явилася.

У зв`язку з чим, судові засідання неодноразово відкладалися.

Про дату та час кожного судового засідання ОСОБА_2 повідомлялась завчасно, за адресою, інформація про яку наявна у матеріалах справи, а саме, за зареєстрованим місцем проживання, вказаним у договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 06.05.2019 року (т.1, а.с. 163).

Однак, повідомлення поверталися не врученими з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою» (зокрема, т.2 а.с.225-228, 229-232, 238-239).

За загальним правилом щодо вручення судових повісток учасникам справи, визначеним цивільним процесуальним законодавством України, судова повістка надсилається учаснику, зокрема, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (пункт 2 частини сьомої статті 128 ЦПК України).

У відповідності до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку, за закінченням терміну зберігання чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Оскільки матеріали справи свідчать про те, що судові повістки надсилалися за адресою зареєстрованого місця проживання відповідачки і поверталися до суду з відмітками за закінченням терміну зберігання та за відсутності особи за адресою місцезнаходження, то в силу положень статті 128 ЦПК України, судові повістки вважаються врученими, а ОСОБА_2 такою, що повідомлена належним чином.

Також ОСОБА_2 кожен раз повідомлялась про дату та час судових засідань на сайті Судової влади України.

Відповідач ОСОБА_2 також не подала жодних пояснень чи заперечень щодо позовних вимог прокурора.

З огляду на це, Суд вважає, що права відповідачки ОСОБА_2 не порушені внаслідок розгляду справи у її відсутності, оскільки Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення останньої про дату та час судових засідань у цій справі.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 167, частиною першою статті 170 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За змістом положень частин першої та четвертої статті 56 ЦПК України, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист державних чи суспільних інтересів.

У вересні 2015 року прокурор звернувся в інтересах держави із даною позовною заявою до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, що розташована у с. Поляниця, Івано-Франківської області та повернення земельної ділянки у власність держави.

02.02.2021 прокурор змінив позовні вимоги, просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку та витребувати земельну ділянки у власність держави (т. 2, а.с. 52-53).

Підставами позову, передусім, прокурор зазначив незаконність передачі земель державного лісового фонду, в тому числі спірної земельної ділянки, органом місцевого самоврядування, шляхом зловживання службовими обов`язками посадовими особами Поляницької сільської ради, що встановлено у судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду кримінальної справи, порушеної відносно них.

А також посилався на розташування спірної ділянки на території Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу, тобто віднесення цієї ділянки до земель лісового фонду, що перешкоджало передачі цієї ділянки у власність фізичних осіб для будівництва та обслуговування житлового будинку без дотримання визначеної законодавством процедури.

Пояснив, що пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави та невжиттям суб`єктом владних повноважень Державним агентством лісових ресурсів України необхідних заходів.

Підставність звернення прокурора із вказаним позовом в інтересах держави було предметом судового розгляду 15.08.2022, про що постановлено ухвалу (т.2 а.с.198-200).

Відповідно до частини першої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Статтею 19 ЗК України визначено категорії земель, зокрема, це землі лісогосподарського призначення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з частиною третьою статті 1 Земельного кодексу України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом частин першої та другої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 18 ЗК України категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до частини першої статті 57 ЗК України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам.

Спірні відносини у даній справі виникли у 2002-2003 роках.

Судом встановлено, що у постійному користуванні Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства перебували землі для ведення лісового господарства, площею 4358,5 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701, виданого на підставі рішення Поляницької сільської ради № 3 від 11.01.2001 (т.1, а.с. 21-22).

Згідно наказу Державного комітету лісового господарства України № 87 від 03.04.2006 Ворохтянський держлісгосп був перейменований в 2006 році на ДП «Ворохтянське лісове господарство».

За змістом Статуту ДП «Ворохтянське лісове господарство» у тій редакції, яка долучена до матеріалів справи та розміщена на сайті Підприємства станом на день постановлення рішення, ДП «Ворохтянське лісове господарство» засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України, який реорганізовано шляхом утворення у 2010 році Державного агентства лісових ресурсів України (Указ Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»)

За змістом Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 р. № 521, Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. До основних завдань Держлісагентства відноситься, зокрема, здійснення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління.

Таким чином, Державне агентство лісових ресурсів України здійснює державне управління територіями в лісах підприємств, що належать до сфери його управління, у тому числі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Судовим розглядом також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10.07.2003 № 27 (Додаток 3), відповідачу ОСОБА_1 , жителю м. Тернополя, передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у с. Поляниця, площею 0,0549 га (т.3, а.с.7)

18.08.2003 на підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_1 отримав Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 008530 (далі Державний акт) (т.1, а.с.25-26).

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер № 2611092001220010021.

Згідно з листом Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01.10.2004 №464 (далі - Лист) земельна ділянки, площею 0, 0550 га, яка надана безоплатно у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 , розташована у кв. 32 діл 1 території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу (п. 82 Додатку 1 до Листа, т.3, а.с. 11-14).

Відповідно до статтей 55, 56 ЗК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Порядок використання земель лісового фонду визначається законом.

Чинне та той час земельне законодавством дозволяло органу місцевого самоврядування вилучати для суспільних та інших потреб земельні ділянки, надані у постійне користування, але при дотриманні чітко визначеної законодавством процедури.

Так, у відповідності до частини першої, другої статті 149 ЗК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

За змістом положень статті 20 ЗК України у діючій на той час редакції, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавством чітко передбачалося, що при передачі громадянам чи юридичним особам земельної ділянки, в тому числі, лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства мають передувати рішення органу місцевого самоврядування про вилучення цієї земельної ділянки та про зміну її цільового призначення.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 4 Рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10.10.2002 № 36 «Про вилучення, надання, передачу земельних ділянок у приватну власність та зміну цільового призначення землі» Поляницькою сільською радою вилучено у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельні ділянки, площею 14,10 га, зокрема, у кварталі 32 виділ 1 (т.3, а.с. 1).

У ході судового розгляду також з`ясовано, що 23.03.2004 слідчим з ОВС прокуратури Івано-Франківської області Балитою Р.І. порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. У постанові йдеться, що службові особи Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, всупереч Генерального плану забудови с. Поляниця, в порушення вимог законодавства, протягом 2002-2003 років без розгляду на сесіях Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, незаконно вилучили із власності Ворохтянського держлісгоспу 40, 69 га земель лісового фонду, без згоди державних органів лісового господарства, незаконно змінили їх цільове призначення, перевівши із земельних угідь лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, та безоплатно надали їх у приватну власність 160 громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків. Внаслідок вищевказаних дій незаконно вилучено 40, 69 га земельних угідь лісового фонду, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам (т.1, а.с.188).

Відповідно до Висновку комісійної судово-земельної експертизи від 11.03.2005, проведеної у рамках вказаної кримінальної справи, який долучено як доказ і до матеріалів цієї справи, виконком сільської ради села Поляниця прийняв ряд рішень про вилучення земельних ділянок лісового фонду загальною площею 40, 69 га без дотримання процедури вилучення, надання та зміни цільового призначення земель лісового фонду у відповідності до вимог статтей 149, 151, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та статті 42 Лісового кодексу України, зокрема, це рішення виконкому № 36 від 10.10.2002, на підставі якого вилучено земельні ділянки в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, у тому числі у кварталі 32 виділ 1, де розташована земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 (т.3, а.с. 16-23).

З матеріалів оглянутої у ході судового розгляду, кримінальної справи № 1-6/11 (провадження 1/341/6/15) у шістнадцятьох томах, вбачається, що за результатами досудового розслідування уповноваженою особою складено обвинувальний висновок по кримінальній справі № 248436 про обвинувачення сільського голови с. Поляниця ОСОБА_4 за ст.ст. 365 ч. 3, 190 ч. 4, 364 ч. 2, 357 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, інженера-землевпорядника ОСОБА_3 за ст.ст. 365 ч. 3, 366 ч. 2 КК України, начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_6 за ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, головного бухгалтера ОСОБА_5 за ст.ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2, 366 ч.2 КК України, начальника відділення Державного казначейства в м. Яремча Мотрук Марії Степанівни за ст.ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2 КК України, який затверджений 18.05.2005 року Прокурором Івано-Франківської області.

Кримінальна справа розглядалася Галицьким районним судом Івано-Франківської області.

Постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 року, яка є кінцевим судовим рішенням, що набрало законної сили, було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, сільського голову с. Поляниця ОСОБА_4 , інженера-землевпорядника ОСОБА_3 , начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів Реміцьку О.М..

Разом з тим, зі змісту вказаної постанови Галицького районного суду вбачається, що сільський голова Соловчук Ю.В., інженер-землевпорядник ОСОБА_3 в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міськради, склали завідомо неправдиві офіційні документи: листи виконавчого комітету Поляницької сільської ради про вилучення з державної власності та передачу сільській раді в землі запасу земельних ділянок державного лісового фонду; рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про вилучення земельних ділянок Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ» загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови; додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам, прізвища та ініціали яких вказуються у постанові Суду.

Зокрема, в процесі судового розгляду по даній кримінальній справі №1-6/2011, як вбачається з постанови Галицького районного суду, було встановлено, що всупереч вимог Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, генерального плану забудови с.Поляниця, затвердженого рішенням сесії сільської ради від 30.01.2001, «Правилам забудови населених пунктів області» від 12.11.2002, Закону України «Про планування та забудову територій», інженер-землевпорядник ОСОБА_3 та сільський голова ОСОБА_4 , за погодженням з начальником управління земельних ресурсів ОСОБА_6 , склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002, № 32 від 12.09.2002, № 36 від 10.10.2002, № 40 від 15.11.2002, № 6 від 13.02.2003, № 27 від 10.07.2003 «Про вилучення земельних ділянок» Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови.

У подальшому члени організованої групи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за погодженням з ОСОБА_6 , склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002, № 32 від 12.09.2002, № 36 від 10.10.2002, № 40 від 15.11.2002, № 6 від 13.02.2003, № 27 від 10.07.2003 «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам: ОСОБА_7 - 0,25 га, ОСОБА_8 - 0,15 га, ОСОБА_9 - 0,25 га, ОСОБА_10 - 0,1061 га, ОСОБА_11 - 0,15 га, ОСОБА_12 - 0,15 га, ОСОБА_13 - 0,15 га, ОСОБА_14 - 0,25 га, ОСОБА_15 - 0,25 га, ОСОБА_16 - 0,25 га, ОСОБА_17 - 0,2110 га, ОСОБА_18 - 0,1061 га, ОСОБА_19 - 0,15 га, ОСОБА_20 - 0,15 га, ОСОБА_21 - 0,2110 га, ОСОБА_22 - 0,15 га, ОСОБА_23 - 0,20 га, ОСОБА_24 - 0,15 га, ОСОБА_25 - 0,193 га, ОСОБА_26 - 0,25 га, ОСОБА_27 - 0,25 га, ОСОБА_28 - 0,25 га, ОСОБА_29 - 0,15 га, ОСОБА_30 - 0,10 га, ОСОБА_31 - 0,15 га, ОСОБА_32 - 0,15 га, ОСОБА_33 - 0,25 га, ОСОБА_34 - 0,25 га, ОСОБА_35 - 0,25 га, ОСОБА_36 - 0,25 га, ОСОБА_37 - 0,125 га, ОСОБА_38 - 0,10 га, ОСОБА_39 - 0,15 га, ОСОБА_40 - 0,15 га, ОСОБА_41 - 0,10 га, ОСОБА_42 - 0,15 га, ОСОБА_43 - 0,1891 га, ОСОБА_44 - 0,25 га, ОСОБА_45 - 0,23 га, ОСОБА_46 - 0,23 га, ОСОБА_47 - 0,23 га, ОСОБА_1 - 0,0550 га, ОСОБА_48 - 0,060 га, ОСОБА_49 - 0,20 га, ОСОБА_50 - 0,0608 га, ОСОБА_51 - 0,0608 га, ОСОБА_52 - 0,24 га, ОСОБА_53 - 0,25 га, ОСОБА_54 - 0,25 га, ОСОБА_55 - 0,15 га, ОСОБА_56 - 0,15 га, ОСОБА_57 - 0,10 га, ОСОБА_58 - 0,10 га, ОСОБА_59 - 0,10 га, ОСОБА_60 - 0,10 га, ОСОБА_61 - 0,25 га, ОСОБА_62 - 0,25 га, ОСОБА_63 - 0,25 га, ОСОБА_64 - 0,193 га, ОСОБА_65 - 0,193 га, ОСОБА_66 - 0,20 га, ОСОБА_67 , ОСОБА_68 та ОСОБА_69 всього 0,40 га, ОСОБА_70 - 0,15 га, ОСОБА_71 - 0,1189 га, ОСОБА_72 - 0,25 га, ОСОБА_73 - 0,15 га, ОСОБА_74 - 0,20 га, ОСОБА_75 - 0,25 га, ОСОБА_76 - 0,25 га, ОСОБА_77 - 0,25 га, ОСОБА_78 - 0,25 га, , ОСОБА_79 - 0,25 га, ОСОБА_80 - 0,25 га, ОСОБА_81 - 0,25 га, ОСОБА_82 - 0,9185 га.

Таким чином, у постанові Галицького районного суду за результатами розгляду вказаної кримінальної справи йдеться про два аспекти, які мають доказове значення при встановленні обставин цієї справи. А саме те, що рішення № 36 від 10.10.2002, яким вилучено у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельну ділянку у кварталі 32 виділ 1, де розташована земельна ділянка Відповідача, прийнято з порушенням вимог законодавства. А також те, що відповідач ОСОБА_1 відноситься до переліку громадян, яким земельна ділянка надана у приватну власність із земель лісового фонду на підставі підробленого рішення та додатків до рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10.07.2003.

Наведені обставини не заперечені представником відповідача Поляницької сільської ради та відповідачем ОСОБА_1 .

Стороною відповідача також не надано жодних інших, протилежних доказів, на спростовання факту законності рішення органу місцевого самоврядування про вилучення спірної земельної ділянки у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ згідно з порядком, визначеним законодавством та факту законності рішення про передачу спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись зазначеними вище положеннями законодавства, проаналізувавши долучені до справи докази у їх сукупності, логічному взаємозв`язку та в контексті принципу «достатності доказів», а саме: лист Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01 жовтня 2004 року №464, відповідно до якого земельна ділянки, площею 0, 0550 га, яка надана безоплатно у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 , розташована у кв. 32 діл 1 території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ; висновок комісійної судово-земельної експертизи від 11.03.2005, проведеної у рамках кримінальної справи № 248436 про те, що рішення № 36 від 10.10.2002, на підставі якого вилучено земельні ділянки в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, у тому числі у кварталі 32 виділ 1 прийнято без дотримання процедури вилучення, надання та зміни цільового призначення земель лісового фонду, визначеної законодавством; саме рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 36 від 10.10.2002, у відповідності до пункту 4 якого у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ вилучено земельні ділянки, у тому числі у кварталі 32 виділ 1; рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10.07.2003 та додаток 3 до вказаного рішення, на підставі якого ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність спірну земельну ділянку; постанову Галицького районного суду від 04.03.2015, ухвалену за результатами розгляду вказаної вище кримінальної справи, де зазначається про те, що, посадові особи Поляницької сільської ради всупереч вимог законодавства склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи, зокрема, рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 36 від 10.10.2002 та № 27 від 10.07.2003, яким вилучено земельні ділянки Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ та додатки до рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10.07.2003, на підставі якого надано у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_1 , площею 0, 0550 га, Суд приходить до висновку, що надання у приватну власність спірної земельної ділянки відповідачу здійснено з порушенням вимог законодавства.

Відтак, вилучення та зміна цільового призначення спірної земельної ділянки у передбаченому законом порядку не здійснювалась, та у встановленому порядку органом місцевого самоврядування у приватну власність не надавалась, а тому рішення Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 та спірний Державний акт не відповідають положенням законодавства.

Звертаючись до Суду в інтересах держави з позовом, Прокурор просив визнати недійсним Державний акт та витребувати земельну ділянку.

Така позиція Прокурора мотивована тим, що в ході судового розгляду по вказаній вище кримінальній справі, постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10.07.2003 № 27 було підроблено, і це не потребує доказуванню в суді.

Однак, ретельний аналіз змісту постанови Галицького районного суду свідчить, що Судом в рамках вказаного кримінального провадження предметом дослідження були незаконні дії посадових осіб Поляницької сільської ради, які виражені у складанні та видачі завідомо неправдивих офіційних документів: рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради та додатків до них, на підставі яких відбулося масове вилучення земельних ділянок Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ та надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків фізичним особам всупереч Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що "рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.»

Відтак, Суд, керуючись принципом «jura novit curia», - "суд знає закони", з огляду на встановлені у ході судового розгляду обставини, а саме, що передана у приватну власність ОСОБА_1 спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства, мала лісогосподарське призначення, її вилучення та зміна цільового призначення здійснювалась з порушенням вимог законодавства, тому рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10.07.2003 № 27 було прийнято з порушенням чинного на той час законодавства.

Відповідно і спірний державний акт не відповідає вимогам законодавства, оскільки виданий на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке прийняте з порушенням Закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Аналізуючи обраний прокурором спосіб захисту в частині позовної вимоги про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №008530, Суд враховує висновки Верховного Суду.

Зокрема, у Постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що вимога про визнання недійсним та скасування державного акту не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. «[…] …Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення». Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Верховний Суд вказав: "визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94))".

Виходячи з викладеного, вимога щодо визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 008530 не є ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Щодо витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у власність держави

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу містить три норми. Перша норма містить загальний характер та проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма передбачає випадки позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам; третя норма визначає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети.

Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Порядок передачі земель лісового фонду та зміна цільового призначення земельних ділянок чітко визначений у законодавстві чинному на час надання відповідачу ОСОБА_1 спірної земельної ділянки. Так, за змістом положень статтей 20, 149 ЗК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, при передачі громадянам чи юридичним особам земельної ділянки, в тому числі, лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства мають передувати згода землекористувача на таке вилучення, рішення органу місцевого самоврядування про вилучення цієї земельної ділянки та про зміну її цільового призначення.

Також у статті 118 ЗК України у редакції чинній на час виникнення правовідносин, визначено чіткий порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, за змістом частин шостої-десятої вказаної статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування.

Сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

У статті 21 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначалися наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. А саме, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Також статтями 154, 155 ЗК України передбачалася відповідальність органів місцевого самоврядування за порушення права власності на землю, за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок.

Положення Земельного та Цивільного кодексів України були і є у вільному доступі, відтак, ні орган місцевого самоврядування, ні відповідач ОСОБА_1 не мали перешкод бути обізнаними про порядок вилучення та отримання безоплатно у приватну власність земельну ділянку, у тому числі, із лісового фонду і наслідки не дотримання встановленого законодавством порядку.

Крім того, в силу видимих природних властивостей земельної ділянки ОСОБА_1 міг та повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель лісового фонду.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом положень статті 388 ЦК України якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, власник має право витребувати це майно від набувача.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як уже зазначалося, у відповідності до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 р. № 521, Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, одним із основних завдань якого є здійснення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління.

Ворохтянське державне лісогосподарське підприємство, яке у 2006 році переіменовано у ДП «Ворохтянське лісове господарство», на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701, володіло землями для ведення лісового господарства, площею 4358,5 га, до складу якої входила і спірна земельна ділянка, розташована у кварталі 32 виділ 1.

Зазначене підприємство у відповідності до статті 1 Статуту ДП «Ворохтянське лісове господарство» засноване на державній власності, належало до сфери управління Державного комітету лісового господарства України, яке у 2010 році реорганізовано у Державне агентство лісових ресурсів України.

Таким чином, оскільки вилучення спірної земельної ділянки з лісового фонду та передача у приватну власність фізичній особі відбулося з порушенням вимог законодавства, то держава не розпорядилася спірною земельною ділянкою у передбачений законом спосіб.

Земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею, а ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку у порядку безоплатної передачі громадянам у власність земельних ділянок всупереч вимог законодавства.

Судовим розглядом встановлено, що 06.05.2019 відповідач ОСОБА_1 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , що підтверджується долученим до справи договором купівлі-продажу земельної ділянки від 06.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу О.І. Боднарчук, зареєстрований в реєстрі №1648 (т.1. а.с.163-166).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 17квітня 2018року усправі №523/9076/16-ц(провадження№14-61цс18)зазначається,що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову обов`язком суду, який виконуєтьсяпід часрозгляду справи,а нена стадіївідкриття провадження.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного суду у постанові від 23.11.2021 №359/3373/16-ц, належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

За результатами перегляду інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на день постановлення рішення, встановлено, що право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером № 2611092001220010021 зареєстровано 22.06.2021 за ОСОБА_83 (т.3, а.с. 24).

Жодних клопотань про залучення співвідповідача чи про вжиття заходів забезпечення позову відносно спірної земельної ділянки не подавалися.

Відтак, Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є власницею спірної земельної ділянки, а тому не є належним відповідачем у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.»

З огляду на це, у задоволенні вимоги про витребування земельної ділянки від відповідача ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки остання є неналежним відповідачем за цією вимогою.

Щодо заяви представник відповідача Поляницької сільської ради про застосування строку позовної давності відносно позовних вимог прокурора, то відсутні підстави для розгляду цього питання, оскільки Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову.

Керуючись статтями 167, 170, 387, 388 ЦК України, статтями 1, 3, 18, 20, 21, 57, 118, 149, 154, 155 ЗК України, статтями 4, 5, 12, 56, 76, 81, 80,128, 259 ЦПК України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради (Відповідач 1), ОСОБА_1 (Відповідач 2), ОСОБА_2 (Відповідач 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство», про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області: 76015, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, Івано-Франківської області.

Позивач: Державне агентство лісових ресурсів України, ідентифікаційний код юридичної особи: 37507901, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01601.

Відповідач 1: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ідентифікаційний код юридичної особи 25596005, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Карпатська, 1 А, с. Поляниця, 78593.

Відповідач 2: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач 3: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство», ідентифікаційний код юридичної особи 205624209181, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Д. Галицького, 118, смт. Ворохта, 78595.

Повний текст рішення складено 11.06.2023.

Суддя: М. В. Остап`юк