Постанова

від 31.10.2024 по справі 354/618/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 354/618/15-ц

провадження № 61-16860св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України,

відповідачі: Поляницька сільська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2022 року у складі судді Остап`юк М. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Луганської В. М., Максюти І. О.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України звернувся до суду із позовом до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство», про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки.

2. Позовна заява мотивована тим, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10 липня 2003 року, на підставі якого видано відповідачу ОСОБА_1 оспорюваний державний акт серії ІФ № 008530 на право власності на спірну земельну ділянку, є підроблене, не приймалося у встановленому законом порядку, а самостійно було складено сільським головою.

3. Вказаний факт встановлений за результатами розгляду кримінальної справи № 1-6/2011, порушеної відносно посадових осіб Поляницької сільської ради за положеннями статей 28, 366, 364 КК України.

4. Вказував, що передана відповідачу спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ІФ № 002701 від 10 листопада 2001 року та знаходиться у кварталі 32 виділ 1 Поляницького лісництва.

5. Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року (справа № 1-6/11, провадження 1/341/6/15) встановлено, що Поляницький сільський голова ОСОБА_3 та інженер-землевпорядник ОСОБА_4 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог законодавства, за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови».

6. В подальшому були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення № 27 від 10 липня 2003 року в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок лісового фонду 105 фізичним особам, прізвища яких зазначені у постанові Галицького районного суду, у тому числі відповідачу ОСОБА_1 .

7. Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року (справа № 1-6/11, провадження 1/341/6/15) посадових осіб Поляницької сільської ради звільнено від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження закрито. А цивільний позов Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» про стягнення завданих збитків державі - залишено без розгляду із роз`ясненням про право на його пред`явлення в порядку цивільного судочинства.

8. Однак, станом на час подання позову, а саме 04 вересня 2015 року, ні ДП «Ворохтянське лісове господарство», ні Державне агентство лісових ресурсів України, не звернулись до суду із відповідними позовами.

9. Пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави та невжиттям суб`єктом владних повноважень необхідних заходів, тому прокурор, керуючись вимогами ЦПК України та Закону України «Про прокуратуру», звернувся до суду із вказаним позовом з метою захисту інтересів держави.

10. 06 травня 2019 року ОСОБА_1 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_2 .

11. Таким чином, враховуючи те, що фіктивність рішення, на підставі якого видано ОСОБА_1 державний акт про право власності, встановлена судовим рішенням, а саме постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року за результатами розгляду кримінальної справи № 1-6/11, воно не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, а тому прокурор просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 008530 від 18 серпня 2003 року, виданий ОСОБА_1 , та витребувати у кінцевого власника ОСОБА_2 спірну земельну ділянку у власність держави.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12. Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

13. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого подився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірна земельна ділянка, яка була передана у приватну власність ОСОБА_1 , перебувала в постійному користуванні Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства, мала лісогосподарське призначення, її вилучення та зміну цільового призначення здійснювалось з порушенням вимог закону, тому рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10 липня 2023 року № 27 було прийнято з порушенням чинного на той час законодавства.

14. Судами вказано, що вимога про визнання недійсним та скасування державного акта на земельну ділянку не є належним способом захисту порушеного права.

15. Також суди дійшли висновку, що вимога про витребування спірної земельної ділянки не підлягає задоволенню, оскільки остання 22 червня 2021 року зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5 , тобто земельна ділянка, яку прокурор просив витребувати з володіння ОСОБА_2 , не належить їй на праві власності.

16. Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. У листопаді 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

19. Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2024 року № 1189/0/226-24 та протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві.

20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. У касаційній скарзі заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.

22. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, у постановах Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 466/3737/18, від 12 червня 2023 року у справі № 388/1347/20, від 22 червня 2022 року у справі № 545/1575/21, від 20 липня 2022 року у справі № 683/2422/19, від 17 квітня 2023 року у справі № 761/8710/15-ц, від 13 січня 2023 року у справі № 347/687/20, від 19 квітня 2023 року у справі № 308/10705/20, від 11 жовтня 2018 року у справі № 906/916/16, від 28 лютого 2018 року у справі № 352/626/13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме встановлення обставин, які мають суттєве значення у справі, на підставі недопустимих доказів(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

24. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що повернення спірної земельної ділянки, яка на праві власності належить позивачу, не є можливим без визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та державного акта про право власності, які стали підставою вибуття спірної земельної ділянки із володіння власника.

25. Заявник вказує, що прокурором в якості відповідачів було визначено Поляницьку сільську раду та ОСОБА_1 як відомого власника земельної ділянки.

26. В подальшому в ході розгляду справи було отримано інформацію про відчуження спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_2 , яку було залучено в якості належного співвідповідача.

27. Зазначає, що справа розглядалась протягом тривалого часу, проте будь-яких доказів щодо подальшого відчуження земельної ділянки на адресу прокуратури не надходило.

28. Посилається на те, що місцевим судом за власної ініціативи отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого встановлено, що на даний час земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_5 .

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. У постійному користуванні Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства перебували землі для ведення лісового господарства площею 4358,5 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701, виданого на підставі рішення Поляницької сільської ради № 3 від 11 січня 2001 року (т. 1, а. с. 21-22).

30. Згідно з наказом Державного комітету лісового господарства України № 87 від 03 квітня 2006 року Ворохтянський держлісгосп був перейменований в 2006 році на ДП «Ворохтянське лісове господарство».

31. За змістом статуту ДП «Ворохтянське лісове господарство» у тій редакції, яка долучена до матеріалів справи та розміщена на сайті Підприємства станом на день постановлення рішення, ДП «Ворохтянське лісове господарство» засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України, який реорганізовано шляхом утворення у 2010 році Державного агентства лісових ресурсів України (Указ Президента України №1085/2010 від 09 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»).

32. За змістом Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 року № 521, Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. До основних завдань Держлісагентства відноситься, зокрема, здійснення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління.

33. Таким чином, Державне агентство лісових ресурсів України здійснює державне управління територіями в лісах підприємств, що належать до сфери його управління, у тому числі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

34. Рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10 липня 2003 року № 27 (Додаток 3), ОСОБА_1 - жителю м.Тернополя - передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у с. Поляниця площею 0,0549 га (т. 3, а. с. 7).

35. 18 серпня 2003 року на підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_1 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 008530 (т. 1, а. с. 25-26).

36. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер № 2611092001220010021.

37. Згідно з листом Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01 жовтня 2004 № 464 земельна ділянка площею 0, 0550 га, яка надана безоплатно у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 , розташована у кв. 32 діл. 1 території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу (п. 82 додатку 1 до листа, т. 3, а. с. 11-14).

38. Згідно з пукнтом 4 Рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10 жовтня 2002 року № 36 «Про вилучення, надання, передачу земельних ділянок у приватну власність та зміну цільового призначення землі» Поляницькою сільською радою вилучено у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельні ділянки площею 14,10 га, зокрема, у кварталі 32 виділ 1 (т. 3, а. с. 1).

39. 23 березня 2004 року слідчим з ОВС прокуратури Івано-Франківської області Балитою Р. І. порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. У постанові встановлено, що службові особи Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, всупереч Генерального плану забудови с. Поляниця, в порушення вимог законодавства, протягом 2002-2003 років без розгляду на сесіях Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, незаконно вилучили із власності Ворохтянського держлісгоспу 40,69 га земель лісового фонду, без згоди державних органів лісового господарства, незаконно змінили їх цільове призначення, перевівши із земельних угідь лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, та безоплатно надали їх у приватну власність 160 громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків. Внаслідок вищевказаних дій незаконно вилучено 40,69 га земельних угідь лісового фонду, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам (т. 1, а. с. 188).

40. Відповідно до Висновку комісійної судово-земельної експертизи від 11 березня 2005 року, проведеної у рамках вказаної кримінальної справи, який долучено як доказ і до матеріалів цієї справи, виконком сільської ради села Поляниця прийняв ряд рішень про вилучення земельних ділянок лісового фонду загальною площею 40,69 га без дотримання процедури вилучення, надання та зміни цільового призначення земель лісового фонду у відповідності до вимог статей 149, 151, пункту 12 Перехідних положень ЗК України та статті 42 ЛК України, зокрема, це рішення виконкому № 36 від 10 жовтня 2002 року, на підставі якого вилучено земельні ділянки в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, у тому числі у кварталі 32 виділ 1, де розташована земельна ділянка ОСОБА_1 (т. 3, а. с. 16-23).

41. З метою перевірки обставин, викладених в позовній заяві, судом першої інстанції досліджено матеріали кримінальної справи № 1-6/11 (провадження 1/341/6/15) у шістнадцятьох томах, з яких вбачається, що за результатами досудового розслідування уповноваженою особою складено обвинувальний висновок по кримінальній справі № 248436 про обвинувачення сільського голови с. Поляниця ОСОБА_3 за ст. ст. 365 ч. 3, 190 ч. 4, 364 ч. 2, 357 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, інженера-землевпорядника ОСОБА_4 за ст. ст. 365 ч. 3, 366 ч. 2 КК України, начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_7. за ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, головного бухгалтера ОСОБА_6 за ст. ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2, 366 ч.2 КК України, начальника відділення Державного казначейства в м. Яремча Мотрук М. С. за ст. ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2 КК України, який затверджений 18 травня 2005 року прокурором Івано-Франківської області.

42. Кримінальна справа розглядалася Галицьким районним судом Івано-Франківської області.

43. Постановою Галицького районного суду від 04 березня 2015 року, яка є кінцевим судовим рішенням, що набрало законної сили, було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності сільського голову с. Поляниця ОСОБА_3 , інженера-землевпорядника ОСОБА_4 , начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_7.

44. Разом з тим, зі змісту вказаної постанови Галицького районного суду вбачається, що сільський голова ОСОБА_3 , інженер-землевпорядник ОСОБА_4 в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міськради, склали завідомо неправдиві офіційні документи: листи виконавчого комітету Поляницької сільської ради про вилучення з державної власності та передачу сільській раді в землі запасу земельних ділянок державного лісового фонду; рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про вилучення земельних ділянок Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ» загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови; додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам, прізвища та ініціали яких вказуються у постанові суду.

45. Зокрема, в процесі судового розгляду по даній кримінальній справі № 1-6/2011, як вбачається з постанови Галицького районного суду, було встановлено, що всупереч вимог ЗК України, ЛК України, генерального плану забудови с. Поляниця, затвердженого рішенням сесії сільської ради від 30 січня 2001 року, «Правилам забудови населених пунктів області» від 12 листопада 2002 року, Закону України «Про планування та забудову територій», інженер-землевпорядник ОСОБА_4 та сільський голова ОСОБА_3 за погодження з начальником управління земельних ресурсів ОСОБА_7 склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи: рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року «Про вилучення земельних ділянок» Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ загальною площею 40,69 га, віднесення їх до земель запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови.

46. У подальшому члени організованої групи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за погодженням з ОСОБА_7 склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам: ОСОБА_8 - 0,25 га, ОСОБА_9 - 0,15 га, ОСОБА_10 - 0,25 га, ОСОБА_11 - 0,1061 га, ОСОБА_12 - 0,15 га, ОСОБА_13 - 0,15 га, ОСОБА_14 - 0,15 га, ОСОБА_15 - 0,25 га, ОСОБА_16 - 0,25 га, ОСОБА_17 - 0,25 га, ОСОБА_18 - 0,2110 га, ОСОБА_19 - 0,1061 га, ОСОБА_20 - 0,15 га, ОСОБА_21 - 0,15 га, ОСОБА_22 - 0,2110 га, ОСОБА_23 - 0,15 га, ОСОБА_24 - 0,20 га, ОСОБА_25 - 0,15 га, ОСОБА_26 - 0,193 га, ОСОБА_27 - 0,25 га, ОСОБА_28 - 0,25 га, ОСОБА_29 - 0,25 га, ОСОБА_30 - 0,15 га, ОСОБА_31 - 0,10 га, ОСОБА_32 - 0,15 га, ОСОБА_33 - 0,15 га, ОСОБА_34 - 0,25 га, ОСОБА_35 - 0,25 га, ОСОБА_36 - 0,25 га, ОСОБА_37 - 0,25 га, ОСОБА_38 - 0,125 га, ОСОБА_39 - 0,10 га, ОСОБА_40 - 0,15 га, ОСОБА_41 - 0,15 га, ОСОБА_42 - 0,10 га, ОСОБА_43 - 0,15 га, ОСОБА_44 - 0,1891 га, ОСОБА_45 - 0,25 га, ОСОБА_46 - 0,23 га, ОСОБА_47 - 0,23 га, ОСОБА_48 - 0,23 га, ОСОБА_1 - 0,0550 га, ОСОБА_49 - 0,060 га, ОСОБА_50 - 0,20 га, ОСОБА_51 - 0,0608 га, ОСОБА_52 - 0,0608 га, ОСОБА_53 - 0,24 га, ОСОБА_54 - 0,25 га, ОСОБА_55 - 0,25 га, ОСОБА_56 - 0,15 га, ОСОБА_57 - 0 ,15 га, ОСОБА_58 - 0,10 га, ОСОБА_59 - 0,10 га, ОСОБА_60 - 0,10 га, ОСОБА_61 - 0,10 га, ОСОБА_62 - 0,25 га, ОСОБА_63 - 0,25 га, ОСОБА_64 - 0,25 га, ОСОБА_65 - 0,193 га, ОСОБА_66 - 0,193 га, ОСОБА_67 - 0,20 га, ОСОБА_68 , ОСОБА_69 та ОСОБА_70 всього 0,40 га, ОСОБА_71 - 0,15 га, ОСОБА_72 - 0,1189 га, ОСОБА_73 - 0,25 га, ОСОБА_74 - 0,15 га, ОСОБА_75 - 0,20 га, ОСОБА_76 - 0,25 га, ОСОБА_77 - 0,25 га, ОСОБА_78 - 0,25 га, ОСОБА_79 - 0,25 га, , ОСОБА_80 - 0,25 га, ОСОБА_81 - 0,25 га, ОСОБА_82 - 0,25 га, ОСОБА_83 - 0,9185 га.

47. Суди встановили, що у постанові Галицького районного суду за результатами розгляду вказаної кримінальної справи йдеться про два аспекти, які мають доказове значення при встановленні обставин цієї справи. А саме те, що рішення № 36 від 10 жовтня 2002 року, яким вилучено у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельну ділянку у кварталі 32 виділ 1, де розташована земельна ділянка відповідача, прийнято з порушенням вимог законодавства. А також те, що відповідач ОСОБА_1 відноситься до переліку громадян, яким земельна ділянка надана у приватну власність із земель лісового фонду на підставі підробленого рішення та додатків до рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10 липня 2003 року.

Позиція Верховного Суду

48. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

49. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

50. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

51. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

52. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

53. Звертаючись до суду із вказаним позовом, прокурор просив суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №008530 від 18 серпня 2003 року площею 0,0550 га, виданий ОСОБА_1 , та витребувати у ОСОБА_2 спірну земельну ділянку.

54. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

55. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

56. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

57. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).

58. Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).

59. У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

60. Судами встановлено, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано 22 червня 2021 року за ОСОБА_5 (т. 3, а. с. 24).

61. Отже, враховуючи те, що ОСОБА_2 не є власницею спірної земельної ділянки, прокурор із клопотанням про залучення належного відповідача не звертався, суди першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог через неналежний суб`єктний склад.

62. Доводи прокурора у касаційній скарзі на те, що справа розглядалась протягом тривалого часу, проте будь-яких доказів щодо подальшого відчуження земельної ділянки на адресу прокуратури не надходило, є безпідставними, оскільки відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Прокурор не був позбавлений права звернутися до суду із заявою про забезпечення позову, проте таким правом не скористався.

63. Інформація про зареєстровані права на нерухоме майно є відкритою, прокурор не був позбавлений можливості поінтересуватися про належного власника спірної земельної ділянки.

64. При цьому перевірка судом даних реєстру права власності на нерухоме майно та встановлення, що власником спірної земельної ділянки не є жодний із відповідачів, не свідчить про порушення принципу диспозитивності у процесі.

65. Крім того, задоволення вимоги про витребування майна у особи, яка не є власником спірної земельної ділянки, не призведе до повернення такого майна у власність держави.

66. Також колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що визнання недійсним та скасування державного акта не є належним способом захисту порушеного права.

67. Так, власник з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року в справі № 910/18214/19 (пункт 9.47) та інших).

68. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

69. Водночас прокурором жодним чином не обґрунтовано, як вимога про скасування державного акта, виданого на ім`я ОСОБА_1 , у володінні якого не перебуває спірна земельна ділянка, відновить право держави на майно.

70. Отже, висновки судів про неналежний спосіб захисту в частині вимоги про визнання недійсним та скасування державного акта є обґрунтованими.

71. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

72. Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що прокурор не позбавлений можливості звернутися з відповідним позовом до нового власника земельної ділянки.

73. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

74. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

75. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович