Постанова

від 07.06.2023 по справі 201/11550/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4061/23 Справа № 201/11550/21 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Канурної О.Д.,

суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Керімової - Бандюкової Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якуб Світлана Анатоліївна, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року у справі № 201/11550/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перша дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом (суддя першої інстанції Батманова В.В.), -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Перша дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 червня 1975 року був укладений шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у якому народилось двоє синів ОСОБА_2 , 1975 року народження, та ОСОБА_1 , 1978 року народження.

18 листопада 1981 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів члену ЖБК № 307 ОСОБА_4 було видано ордер № 599, родина якої складається з чотирьох осіб: самої ОСОБА_4 , її чоловіка ОСОБА_3 , синів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на право зайняття квартири АДРЕСА_1 , згодом вказаний номер будинка було змінено з № 15 на № НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_3 помер.

Відповідно до довідки ОК «Житлово-будівельний кооператив № 307» № 190 від 20 грудня 2016 року на момент смерті ОСОБА_3 за адресою квартири АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Враховуючи повне внесення паю - спірна квартира була спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на 1/2 частину вказаної квартири.

Відповідно до заповіту, посвідченого 30 березня 2005 року державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Батовою Л.Г., ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що усе належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які будуть належати їй на день смерті заповіла старшому брату ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача ОСОБА_4 померла.

Факт належності квартири АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності батькам позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 встановлено при розгляді іншої справи № 201/17947/17.

До Першої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , що відкрилась після смерті батька позивача ОСОБА_3 ані мати ОСОБА_4 , ані брат ОСОБА_2 не зверталися, що підтверджується відсутністю у спадковій справі відповідних заяв. Відтак на час звернення позивача до суду доля батька залишилась неуспадкованою.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2021 року по справі № 201/17947/17 визнано за позивачем право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З ІНФОРМАЦІЯ_1 , з часу смерті батька, позивач фактично володіє і управляє спадковим майном, а саме 1/2 квартири, яка належала батьку за життя.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 квартири загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 39,00 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перша дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, відмовлено.

Не погодившись з указаним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд першої інстанції не дав правильну оцінку та зробив невірні висновки.

Так, апелянт посилається на те, що у нього після смерті батька з`явилось право на спадкування його долі у спірній квартирі, з 1981 року він проживав спільно зі своїм батьком, був пов`язаний з ним спільним побутом, мав взаємні права та обов`язки. Після смерті батьків сплачує борги за комунальні послуги, які виникли ще під час життя батьків. Після його звернення до нотаріуса після смерті матері, він дізнався про наявну відкриту спадкову справу і заповіт матері, складений на користь його брата ОСОБА_2 . Також, після смерті батька позивачу стало відомо, що за дорученням його матері, його брат ОСОБА_2 зареєстрував право власності на спірну квартиру на ОСОБА_4 (мати позивача та відповідача у даній справі), незважаючи на той факт, що вказана квартира була спільною сумісною власністю їх батьків, оскільки ними вносились пайові внески. Разом з тим, ОСОБА_1 , як спадкоємець не має права оформити спадщину після смерті батька на себе, хоча фактично її прийняв, у зв`язку з тим, що право власності на квартиру зареєстровано на мати, без врахування його прав на спадщину.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2023 року цивільну справу №201/11550/21 витребувано з суду першої інстанції.

16 березня 2023 року цивільна справа надійшла до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якуб Світлана Анатоліївна, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року залишено без руху з підстав сплати судового збору не в повному обсязі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано сторонам строк для подання відзиву.

Копію ухвали про відкриття провадження адвокат Якуб Світлана Анатоліївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 та Перша дніпровська державна нотаріальна контора отримали електронною поштою 12 квітня 2023 року.

24 квітня 2023 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.

Копію ухвали про призначення справи до розгляду адвокат Якуб Світлана Анатоліївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 та Перша дніпровська державна нотаріальна контора отримали електронною поштою 26 квітня 2023 року.

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 07 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою (а.с. 251).

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 07 червня 2023 року відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою (а.с. 253).

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 07 червня 2023 року представник третьої особи - Першої дніпровської державної нотаріальної контори не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи в його відсутність (а.с. 255).

Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Якуб С.А., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якуб Світлана Анатоліївна, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 червня 1975 року був укладений шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у якому народилось двоє синів: ОСОБА_2 , 1975 року народження, та ОСОБА_1 , 1978 року народження.

18 листопада 1981 року члену ЖБК № 307 ОСОБА_4 було видано ордер № 599, родина якої складається з чотирьох осіб: самої ОСОБА_4 , її чоловіка ОСОБА_3 , синів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на право зайняття квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з розпорядженням Дніпропетровської міської Ради народних депутатів № 14/4р від 25 січня 1989 року «Про зміну розпорядження від 21 серпня 1981 року № 289» житловому будинку АДРЕСА_1 присвоєно номер 29.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_3 помер.

Відповідно до довідки ОК «Житлово-будівельний кооператив № 307» № 190 від 20 грудня 2016 року на момент смерті ОСОБА_3 за адресою квартири АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до заповіту, посвідченого 30 березня 2005 року державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Батовою Л.Г., ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що усе належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які будуть належати їй на день смерті заповідає старшому брату ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.

27 жовтня 2017 року постановою державного нотаріуса Першої державної нотаріальної контори Заносієнко Н.М. позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після батька ОСОБА_3 .

Факт належності квартири АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності батькам позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 встановлено при розгляді іншої справи № 201/17947/17.

До Першої Дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , що відкрилась після смерті батька позивача ОСОБА_3 ані мати ОСОБА_4 , ані брат ОСОБА_2 не зверталися, що підтверджується відсутністю у спадковій справі відповідних заяв.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2021 року по справі № 201/17947/17 визнано за позивачем право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якуб Світлана Анатоліївна, про те, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, є безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із частини 1 статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини 1 статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною 1 статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обгрунтованість рішення у цивільній справі.

Саме вказаним вимогам відповідає рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якуб Світлана Анатоліївна, про те, що вирішуючи питання про право власності подружжя на квартиру в житлово-будівельному кооперативі, суду слід враховувати ст. 146 ЖК України, п. 43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, норми чинного на час виникнення спірних правовідносин КпШС України або СК України, є безпідставними, оскільки частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у справі № 201/17947/17, провадження № 22-ц/803/344/21 встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття ним спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є безпідставними, оскільки встановлення такого факту не було передбачено діючим цивільним та цивільним процесуальним законодавством України на момент смерті батька позивача.

Частиною 1 ст. 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1226 ЦК частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Стаття 1258 ЦК України встановлює, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Інші доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якуб Світлана Анатоліївна зводяться до переоцінки обставин справи, які були предметом дослідження в суді першої інстанції і не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якуб Світлана Анатоліївна, немає.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якуб Світлана Анатоліївна, залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська

О.В.Халаджи

Повний текст судового рішення складений 12 червня 2023 року

Суддя: О.Д.Канурна