Ухвала

від 14.11.2023 по справі 201/11550/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 201/11550/21

провадження № 61-15533 ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якуб Світлана Анатоліївна, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Перша дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на вказані судові рішення визнано неподаною та повернуто заявнику.

27 жовтня 2023 року через засоби поштового зв`язку адвокат Якуб С. А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала доВерховного Суду касаційну скаргу на судові рішення попередніх інстанцій після закінчення строку на касаційне оскарження, у якій просила їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29 червня 2023 року № 3200-IX.

З урахуванням внесених змін до процесуального закону, частиною шостою статті 14 ЦПК України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що у порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету ОСОБА_1 , адвоката Якуб С. А.

При цьому, згідно з відомостями Автоматизованої системи діловодства «ДОК ПРОФ» у представника ОСОБА_1 - адвоката Якуб С. А. не вбачається наявності в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) електронного кабінету.

Враховуючи викладене вище, адвокат Якуб С. А. в силу вимог статті 14 ЦПК України в обов`язковому порядку зобов`язана зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами або надати відомості про наявність електронного кабінету.

Згідно з положеннями частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Щодо пропуску строку на касаційне оскарження

Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Як на підставу пропущення строку заявник посилається на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року його касаційну скаргу повернуто, що не позбавляє права повторно звернутися до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень не можна визнати поважними з огляду на таке.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

Водночас особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що вперше подану 07 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто ухвалою Верховного суду від 26 липня 2023 року.

Звертаючись до суду касаційної інстанції повторно 27 жовтня 2023 року, заявник не довів, що упродовж розумного строку після отримання ухвали суду про повернення первісної касаційної скарги її повторне подання відбулось в межах строку касаційного оскарження,встановленого процесуальним законом, без невиправданих затримок і зволікань.

Отже, наведені в клопотанні підстави поновлення процесуального строку не можна вважати поважними, оскільки вони не є такими, що об`єктивно унеможливили дотримання строків на подачу касаційної скарги, передбачених ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, на підставі частини третьої статті 393 ЦПК України касаційну скаргу слід залишити без руху та роз`яснити заявнику про необхідність надання доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку або навести інші підстави для поновлення строку та надати відповідні докази.

Щодо підстав касаційного оскарження

Відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд констатує, що касаційна скарга не містить належних підстав подачі касаційної скарги, з огляду на таке.

Пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадкуякщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Так, заявник посилаючись на порушення судами норм процесуального права, оскаржує судові рішення з підстав, визначених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди не дослідив зібрані у справі докази та не встановили обставини, які мають вирішальне значення для розгляду цього спору.

Проте, посилання заявника на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за відсутності висновку про обгрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не дозволяють суду вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для касаційного оскарження в цій частині. При цьому, заявником не конкретизовано пункт (пункти) частини третьої статті 411 ЦПК України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Також надіслати на адресу суду копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Щодо ціни позову та сплати судового збору

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

До касаційної скарги додано документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 648,25 грн, однак не наведено обґрунтування такого розміру відповідно до ціни позову (вартості 1/3 частини спірного нерухомого майна).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

На час вирішення питання про відкриття касаційного провадження матеріали цивільної справи № 201/11550/21 в розпорядженні Верховного Суду відсутні.

Із касаційної скарги та копії судових рішень не вбачається ціни позову станом на день його подання щодо вимог майнового характеру (вартості 1/3 частини спірної квартири), томусуд позбавлений можливості встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті при поданні касаційної скарги.

Отже, на підтвердження розміру судового збору заявник має надати належні докази (позовну заяву з визначеною ціною позову, докази про вартість майна, на яке позивач просив визнати право власності, тощо) тадокументи, що підтверджують сплату судового збору у розмірі, визначеному статтею 4 Закону України «Про судовий збір», у разі, якщо розмір сплаченого судового збору не відповідає вимогам закону.

Позовна заява також має вимогу немайнового характеру (встановлення факту прийняття спадщини). Отже, при визначенні розміру судового збору за подання касаційної скарги у цій справі треба врахувати, що за вимоги немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 816,00 грн (908,00 грн * 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документи, що підтверджують його сплату.

Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України та подана після закінчення строків на касаційне оскарження, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат ЯкубСвітлана Анатоліївна, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь