Ухвала

від 08.06.2023 по справі 345/3998/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/3998/18

Провадження № 11-кп/4808/275/23

Категорія ст. 140 ч. 1 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

її представника ОСОБА_9 ,

виправданого ОСОБА_10 ,

його захисника ОСОБА_11 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_12 ,

розглянувши у кримінальному провадженні №12014090170000370 апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої адвоката ОСОБА_9 на вирок Калуського міськрайонного суду від 10 березня 2023 року щодо ОСОБА_10 ,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , лікаря анестезіолога «Центральної районної лікарні Калуської міської і районної рад», несудимого

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 ч. 1 КК України та виправдано на підставіст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до лікарні - залишено без розгляду.

Суд мотивував свою правову позицію тим, що зібрані досудовим розслідуванням докази не підтвердили складу злочину в діях лікаря «Центральної районної лікарні Калуської міської і районної рад» ОСОБА_10 в неналежному наданні медичної допомоги хворому ОСОБА_13 , внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_2 констатовано його смерть.

В апеляційних скаргах:

- прокурор оскаржує виправдувальний вирок суду, вважає, що суд не надав належної оцінки доказам. Суд взяв до уваги показання ОСОБА_14 , який винним себе не вважає. Суд не дав належної оцінки висновкам комісійної судово-медичної експертизи №418/15 від 20.02.2017 г №104/18 від 02.05.2018, поясненням експертів та іншим доказам, які підтверджують вину обвинуваченого та узгоджуються із ними. З висновку комісійної судово-медичної експертизи Головного бюро СМЕ МОЗ України №418/15 від 20.02.2017 вбачається, що ведення хворого було неправильним, важкість його стану була недооцінена, а необхідна трахеотомія або конікотомія своєчасно виконана не була, між вказаними дефектами та настанням смерті ОСОБА_13 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Згідно висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України №104/18 від 02.05.2018 лікувальні заходи щодо ОСОБА_13 проводилися не «у відповідності до Наказу МОЗ України за №181 від 24.03.2009 та наказу МОЗ №34 від 15.01.2014. Трахеотомія ОСОБА_15 була виконана після зупинки дихання та серцевої діяльності, тобто пізно. Але у вироку суду не наведено переконливих мотивів, з яких суд відкинув вищезазначені докази. Суд у вироку вказує, що «паталогічний процес в гортані розпочався за декілька діб до поступлення ОСОБА_13 в лікарню, наявність факту пізнього звернення за медичною допомогою, що вплинуло на процес діагностики, а також наявність факту самолікування ОСОБА_13 невстановленим медичних препаратом. Дані обставини підтверджуються показами потерпілої, свідка ОСОБА_16 , а також протоколом засідання клініко-експертної комісії Калуської ЦРЛ від 19.08.2014.» У вироку суду вказано, що відповідно до показань свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 всі показники були в межах норми. Хворий був у стабільному стані. Вказане не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки свідок ОСОБА_17 вказала, що в той вечір загальний стан хворого був важкий, нетиповий.

Також суд у вироку вказав, що «надання ІНФОРМАЦІЯ_2 медичної допомоги ОСОБА_13 лікарем ОСОБА_10 проводилось за відсутності порушень діючих на той час нормативних документів Наказу МОЗ України за № 181 від 24.03.2009. Лікар ОСОБА_10 при розвитку асфіксії у ОСОБА_13 провів інтубацію, а саме проколов зону конічної зв`язки кількома товстими голками». Однак, трахеотомія (конікотомія) ОСОБА_15 була виконана після зупинки дихання та серцевої діяльності, тобто пізно, коли хворий знаходився в стані клінічної смерті, про що свідчить висновок судово-медичної експертизи № 119 від 20.06.2014. Вказане підтверджується також висновками комісійної судово-медичної експертизи Головного бюро СМЕ МОЗ України №418/15 від 20.02.2017 та №104/18 від 02.05.2018, з яких вбачається, що ведення хворого було неправильним, важкість його стану була недооцінена, а необхідна трахеотомія або конікотомія своєчасно виконана не була, що слід вважати дефектами медичної допомоги. Експерти Головного бюро СМЕ МОЗ України ОСОБА_19 та ОСОБА_20 зазначили, що на час поступлення хворого ОСОБА_13 в приймальне відділення показники стану його здоров`я відповідали II стадії стенозу. Після проведення медикаментозної терапії, якщо покращення стану здоров`я хворого не наступило максимально через півгодини, чекати було неможливо, необхідно було забезпечити хворому вільне дихання, а саме провести трахеотомію чи конікотомію. Обстеження давало можливість лікарю прийняти рішення про проведення такого заходу. Однак, трахеотомія ОСОБА_15 була виконана після зупинки дихання та серцевої діяльності, тобто пізно, коли хворий знаходився в стані клінічної смерті, про що свідчить висновок експерта, в якому зазначено, що опис рани на шиї ознак при життєвості не містить. При критичній ситуації, робити конікотомію це обов`язок лікаря. Свідок лікар-ЛОР ОСОБА_21 вказав, що він зробив конікотомію. Після того хворому ввели інтубаційну трубку. Хворий самостійно не дихав. Також, у вироку вказано, що наявні в матеріалах справи експертні висновки, на яких грунтується обвинувачення відносно ОСОБА_10 , а саме: №418/15 від 20.02.2017, №104/18 від 02.05.2018 містять оцінку роботи лікаря ОСОБА_10 на підставі наказу МОЗ України №181, який регламентує роботу лікарів-отоларингологів. Не брався до уваги наказ МОЗ України №34. При проведенні додаткової експертизи № 104/18 від 02.05.2018, комісія зазначила, що лікувальні заходи щодо ОСОБА_13 проводилися не «у відповідності до Наказу МОЗ України за №181 від 24.03.2009 та наказу МОЗ №34 від 15.01.2014. В той же час, у висновках комісійної судово-медичної експертизи № 114/к від 30.01.2018 КЗ КОР «Київське обласне БСМЕ» та № 70-к від 28.10.2021 КУ «Вінницьке обласне бюро СМЕ» зазначено, що комісія не вбачає порушень діючих на той час нормативних документів. При цьому, у висновку комісійної судово-медичної експертизи № 114/к від 30.01.2018 КЗ КОР «Київське обласне БСМЕ» зазначено, що розвиток асфіксії у хворого ОСОБА_13 супроводжувався з боку лікарів спробами інтубації трахеї та конікотомією з введенням трахеостомічної трубки, однак не зазначено, що конікотомія була виконана після зупинки дихання та серцевої діяльності. Експерт Вінницького обласного БСМЕ ОСОБА_22 вказав, що «конікотомія хворому була проведена при житті, оскільки, на його думку, клінічна смерть це ще життя». Просить виправдувальний вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винним за ст. 140 ч. 1 КК України та призначити покарання у виді 1 року позбавлення волі і звільнити від покарання на підставі ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України у зв`язку із закінченням строків давності;

- представник потерпілої адвокат ОСОБА_9 вважає, що суд розглянув справу з участю осіб без належних повноважень, зокрема представника цивільного відповідача ОСОБА_12 і захисника ОСОБА_11 . Суд не врахував показання потерпілої ОСОБА_8 про відсутність факту самолікування брата, що вплинуло на причини смерті ОСОБА_13 ; показання свідка ОСОБА_23 про те, що лікування ОСОБА_13 було неефективним, внаслідок чого пацієнт помер, лікарі-анестезіологи для невідкладного забезпечення прохідності дихальних шляхів повинні проводити конікотомію; ; показання свідка ОСОБА_17 про важкий стан ОСОБА_13 , який у реанімаційному відділенні погіршився; показання свідка ОСОБА_24 про те, що хворому надавали медикаментозне лікування протягом години, однак стан його тільки погіршився, а лікар-ЛОР прийшов та провів конікотомію вже тоді, коли вживались реанімаційні заходи, за станом хворого спостерігали тільки медсестри; показання свідка ОСОБА_25 про те, що при доставленні в лікарню ОСОБА_13 необхідна була госпіталізація, стан хворого після доставки в приймальний покій погіршився, чекали на госпіталізацію 20-30 хвилин; показання ОСОБА_21 , що він прибув в лікарню, коли пацієнт не мав самостійного дихання, а лікар ОСОБА_24 проводила йому непрямий масаж серця (фактично після смерті хворого), тоді ОСОБА_21 зробив конікотомію та ввів після цього інтубаційну трубку.Тобто, обвинувачений всупереч п. 6 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров`я, затвердженим Наказом МОЗ № 117 від 29.03.2002, чекав ЛОРа , а не провів самостійно конікотомію. Суд залишив без оцінки показання експертів Головного бюро СМЕ МОЗ України ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які підтвердили вину обвинуваченого.

Судом ігноровано висновок судово-медичної експертизи № 119 від 20.06.2014р., згідно якого на тілі ОСОБА_13 виявлені тільки 2 рани на передній поверхні шиї як слід проведеної конікотомії-трахеостомії, рана в ділянці лівого передпліччя слід ін`єкції, що також заперечує показання обвинуваченого ОСОБА_10 про проведення ним після 23 год. 10 хв. відновлення прохідності дихальних шляхів хворого через процедуру конікотомії (проколов зону конічної зв`язки кількома товстими голками) та розпочав непрямий масаж серця (а свідок ОСОБА_27 стверджує зворотнє); висновок комісійної судово-медичної експертизи № 418/15 від 20.02.2017р., що ведення лікування ОСОБА_13 в реанімаційному відділенні Калуської ЦРЛ було неправильним, важкість стану пацієнта була недооцінена, а необхідна трахеотомія (конікотомія) своєчасно виконана не була, що слід вважати дефектом медичної допомоги; висновок додаткової комісійної судово-медичної експертизи Головного бюро МОЗ України № 104/18 від 02.05.2018р., що лікувальні заходи щодо ОСОБА_13 проводились не у відповідності до Наказу МОЗ України № 181 від 24.03.2009р. та Наказу МОЗ України № 34 від 15.01.2014р., трахеотомія була виконана після зупинки дихання та серцевої діяльності (в стані клінічної смерті хворого), опис рани на шиї ознак прижиттєвості не містить; медичної картки стаціонарного хворого № 4856, згідно якої відсутні записи щодо стану хворого та отриманого лікування в період з 22-00 год. до 23- 55 год. 12.05.2014р., що є прямим порушенням відповідних уніфікованих клінічних протоколів, а також заперечує виснвоко суду та показання обвинуваченого, що смерть наступила о 23-45 год. (в карті час смерті вказано 23- 55год.); Посадовою інструкцією лікаря-анестезіолога ОСОБА_10 передбачено, згідно з п. 2.10 якої лікар володіє методиками проведення реанімації, забезпечує кваліфіковане проведення інтенсивної терапії при невідкладних станах, а також веде лікарську документацію (2.16). Також лікар-анестезіолог зобов`язаний сприяти охороні та зміцненню здоров`я людей, подавати своєчасну та кваліфіковану невідкладну медичну і лікарську допомогу, безоплатно подавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях. При цьому лікар несе відповідальність за ненадання медичної допомоги особам, які звернулись лікарню і її потребують, B за несвоєчасну, неправильну та недостатню діагностику, лікування, анестезію(п.п. 4.4, 4.5); Уніфікованим клінічним протоколом екстреної медичної допомоги «Стеноз гортані», затвердженим Наказ МОЗ 15 січня 2014 року № 34, згідно якого стеноз гортані представляє собою часткове або повне звуження просвіту гортані, що призводить до утруднення проходження повітря при диханні (п.1.8), і при розвитку асфіксії: негайна інтубація (або будь- який вид горлосічення конікотомія, крікотомія, трахеотомія) (п.3.1.2.3), Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров`я, затвердженим Наказом МОЗ № 117 від 29.03.2002, відповідно до п.6 якого: лікар-анестезіолог володіє методиками проведення закритого масажу серця, пункції серця, електричної дефібриляції серця, забезпечує кваліфіковане проведення інтенсивної терапії і реанімації при невідкладних станах. Він повинен знати клінічні і фармакологічні засоби, що застосовуються при проведенні знеболювання, інтенсивної терапії і реанімації; будову наркозо-дихальної і моніторної апаратури, організацію кардіомоніторного нагляду за хворим; методики проведення спеціальних діагностичних досліджень, анестезії, інтенсивної терапії та реанімації при різних патологіях і невідкладних станах. Також суд у своєму висновку, що ОСОБА_10 відповідно до Наказу МОЗ України №34 від 15.01.2014р. розвитку асфікції у ОСОБА_13 провів інкубацію, а саме проколов зону конічної зв`язки кількома товстими голками, не взяв до уваги доказ, який міг істотно вплинути на його висновки, а саме: висновок судово-медичної експертизи № 119 від 20.06.2014р., згідно якого на тілі ОСОБА_13 виявлені тільки 2 сліди лікарських маніпуляцій: рана на передній поверхні шиї слід проведеної конікотомії-трахеостомії, - рана в ділянці лівого передпліччя - слід ін`єкції, Таким чином, показання обвинуваченого не відповідають дійсності та не підтверджуються дослідженими доказами, а значить мало місце порушення і Наказу МОЗ України № 34, і посадової інструкції лікаря-анестезіолога, що підтверджує вчинення ним злочину за ч. 1 ст. 140 ККУ. За наявності суперечливих доказів у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Це стосується висновків судово-медичних експертиз. У оскаржуваному вироку вказано, що обвинувачення спростовується висновками комісійної судово-медичної експертизи КЗ «Дніпропетровське ОБС» № 84 від 17.04.2015р., комісійної судово-медичної експертизи № 114 від 30.01.2018р., експертизи № 70-к від 28.10.2021р. КУ «Вінницьке обласне БСМЕ». При цьому експертні висновки № 418/15 від 20.02.2017р., №114/18 від 02.05.2018р. не приймаються до уваги, так як вони містять оцінку дій Бугайова на підставі Наказу МОЗ України №181 лікаря-отоларгинолога, а не підставі Наказу № 34 та спростовуються прийнятими судом висновками комісійної судово-медичної експертизи КЗ «Дніпропетровське обласне БСМЕ» № 84 від 17.04.2015р., комісійної судово-медичної експертизи № 114 від 30.01.2018р., експертизи № 70-к від 28.10.2021р., тобто висновки спростовуються іншими висновками. При цьому суд не врахував, що висновки комісійної судово-медичної експертизи КЗ «Дніпропетровське обласне БСМЕ» № 84 від 17.04.2015р., комісійної судово-медичної експертизи № 114 від 30.01.2018р., експертизи № 70-к від 28.10.2021р. КУ «Вінницьке обласне БСМЕ» місять істотні суперечності один з одним. Перший висновок на ряд питань дає або неповні чи нечіткі відповіді, або же взагалі не дає жодної відповіді. Зокрема, у відповіді на питання 2 незрозуміло, що мав на увазі експерт, вказуючи, що тактика лікування була обрана правильно, але не в повному об`ємі. У відповіді на питання 3 має місце невідповідність висновків експертів щодо сумнівів в обставинах і часі огляду та допомоги хворому одразу же при доставці в ЦРЛ. Відповіді на питання 5 про причинний зв`язок настання смерті ОСОБА_28 з неналежним наданням йому медичної допомоги та на питання 6 взагалі не надано. Просить скасувати вирок суду та призначити новий судовий розгляд.

В апеляційній інстанції:

- прокурори підтримали свою апеляцію і часткового апеляцію представника потерпілої, вважають, що виправдувальний вирок суду є необґрунтованим й невмотивованим з наведених в апеляції мотивів, просять його скасувати, постановити новий вирок і визнати виправданого винуватим за ст. 140 ч.1 ККУ;

- потерпіла ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_9 підтримали апеляцію адвоката, часткового - апеляцію прокурора, просять вирок скасувати, призначити новий судовий розгляд;

- виправданий ОСОБА_10 , його захисник ОСОБА_11 та представник лікарні ОСОБА_12 вважають виправдувальний вирок суду законним й обґрунтованим, просять залишити його без змін.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, обговоривши мотиви апеляційних скарг, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, апеляція адвоката ОСОБА_9 із змінами - задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України вирок суду має бути законним, обґрунтованим й вмотивованим, він не може містити суперечності, в ньому має бути надана оцінка всім доказам в їх сукупності.

Оскаржений вирок щодо ОСОБА_10 не відповідає вказаним вимогам закону, тому підлягає скасуванню через істотні процесуальні порушення, залишення без оцінки окремих доказів.

Згідно ст.ст. 415, 412, 411 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду через істотні процесуальні порушення, залишення окремих доказів без оцінки. При цьому апеляційний суд не може наперед дати певну оцінку окремим доказам, надати їм перевагу, підтвердити чи спростувати вину обвинуваченого.

Виправдовуючи обвинуваченого ОСОБА_10 , суд допустив істотну суперечність у своїх висновках, залишив без належної оцінки окремі докази, що ставить під сумнів його остаточний висновок про відсутність в його діях складу інкримінованого йому злочину.

В мотивувальній частині вироку суд спочатку посилається на те, що обвинуваченого ОСОБА_10 слід виправдати через відсутність в його діях складу інкримінованого йому злочину, а потім, що він підлягає виправданню через недоведеність його вини. Вказані обставини за положеннями ст.ст. 284, 373 КПК України є різними процесуальними підставами для виправдання обвинуваченого, тому викликають сумнів у конкретній визначеності суду у правовій підставі для виправдання обвинуваченого ОСОБА_10 . Ця обставина є істотним процесуальним порушенням, яке ставить під сумнів остаточний висновок суду і є підставою для скасування вироку з призначенням нового судового розгляду.

Крім того, суд у вироку перелічив окремі докази, які по суті в певній частині підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_10 , але після цього не спростував такі дані, не дав їм конкретної оцінки, чому суд не бере їх до уваги.

Зокрема, суд навів у вироку показання свідка ОСОБА_29 , за якими підтверджується вина обвинуваченого у неналежному наданні медичної допомоги хворому, що залишено без конкретного спростування. Суд навів показання свідка ОСОБА_30 , який ствердив, що саме він, а не обвинувачений ОСОБА_10 , як визнав суд, виконав хворому конікотомію. Ця обставина також залишилася без спростування.

У вироку суд послався на показання двох свідків експертів ГБ СМЕ МОЗ України ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які з посиланням на відповідні висновки судмедекспертиз, підтвердили вину обвинуваченого ОСОБА_10 в неналежному наданні медичної допомоги хворому, однак конкретного спростування цих доказів судом не надано, не вказано чому суд не взяв їх до уваги, чим залишив сумніви в обґрунтованості його виправдання.

В основу виправдання обвинуваченого ОСОБА_10 суд поставив висновки Дніпропетровського, Київського і Вінницького обласних бюро СМЕ в тій частині, що ними не підтверджено причинно-наслідковий зв`язок з його діями та смертю хворого. Але при цьому судом залишено без відповідної оцінки окремі дані цих висновків, які викликають певні сумніви у їх визначеності, зокрема в них додатково зазначається, що «лікування було не в повному обсязі», «лікування проведено дещо із запізненням»; «лікування було неповним».

Вказані порушення апеляційний суд розцінює як істотні процесуальні порушення, які перешкодили суду ухвалити обґрунтоване й вмотивоване судове рішення і є підставами для скасування вироку з призначенням нового судового розгляду, під час якого слід врахувати вказане, належно дослідити докази й прийняти законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.

Керуючись ст.ст. 405, 415, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, апеляційну скаргу представника потерпілої адвоката ОСОБА_9 із змінами - задовольнити, вирок Калуського міськрайонного суду від 10 березня 2023 року щодо ОСОБА_10 - скасувати, призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4