Постанова

від 08.06.2023 по справі 916/294/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/294/22м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання - Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Мисан В.М., за ордером;

від відповідача: Чорноморченко А.Б., у порядку самопредставництва;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗЕК А5 Україна"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 14 грудня 2022 року (з урахуванням ухвали від 08.02.2023 про виправлення описки) (повний текст складено 10.01.2023)

у справі №916/294/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗЕК А5 Україна"

до відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОПРОМ"

про: стягнення 406 540,40 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Невінгловська Ю.М.,

час та місце винесення рішення: 14.12.2022, м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 08.06.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "РАЗЕК А5 Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ГІДРОПРОМ" (відповідач) про стягнення 406 540,40 грн., з яких 321 552,00 грн. - основний борг, 56 920,40 грн. - інфляційні втрати, 28 068,00 грн. - 3% річних.

Крім того, позивач заявив до стягнення 6 098,11 грн. судового збору та 56 098,11 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку ТОВ "ГІДРОПРОМ" умов договору поставки від 19.12.2018 №2030 в частині повної оплати вартості поставленого йому товару, а саме: неоплати третього платежу у розмірі 14,5% від вартості товару, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі, що стало підставою для нарахування позивачем на суму заборгованості 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 (з урахуванням ухвали суду від 08.02.2023 про виправлення описки) у справі №916/294/22 (суддя Ю.М. Невінгловська) у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗЕК А5 Україна» відмовлено повністю.

У вказаному рішенні суд першої інстанції виходив з умов договору поставки, за якими момент виникнення обов`язку остаточної оплати товару зв`язаний з такою відкладальною обставиною як підписання акту введення товару в експлуатацію. Крім того, враховуючи приписи ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, суд зазначив, що введення в експлуатацію лінії фарбування може бути підтверджене складеним актом введення в експлуатацію, підписаним з дотриманням умов, передбачених вказаною статтею.

З огляду на існуючи докази у даній справі, місцевий господарський суд зауважив про відсутність у матеріалах справи №916/294/22 оформленого належним чином акту введення товару в експлуатацію та доказів його надісилання відповідачу, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов`язку щодо сплати 14,5% вартості товару та недоведення позивачем наявності порушеного права, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЗЕК А5 Україна» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 у справі №916/294/22 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Крім того, апелянт просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме: 6 098,11 грн. судового збору за подання позову; 9 147,17 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги; 65 973,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 40 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Апелянт наполягає на помилковості висновку суду першої інстанції, що відсутність акту введення товару в експлуатацію та доказів його надсилання відповідачу унеможливлює настання обов`язку у відповідача оплатити 14,5% вартості товару, що узгоджується з умовами п.3.3 договору та ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України.

Так, ТОВ «РАЗЕК А5 Україна» вказує, що за умовами договору поставки покупець зобов`язаний, зокрема, власними ресурсами здійснити вивезення товару з території постачальника та подальший монтаж і налаштування товару в місці визначеному покупцем не пізніше 28.02.2019 (п. 2.2.1 договору).

При цьому, умовами договору поставки не визначено обов`язок постачальника (позивача) ініціювати введення в експлуатацію поставленого товару, призначати комісію, самостійно складати акт введення в експлуатацію та надсилати його покупцеві, як і не визначено форми такого акту. Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, проте, вказане судом першої інстанції не враховано.

Разом з цим, незважаючи вказане, апелянт наголошує, що ним вживались заходи щодо сприяння відповідачу у введенні в експлуатацію Лінії порошкового фарбування та складанні акту введення в експлуатацію останньої, що підтверджується наданими позивачем доказами, проте відповідач не допустив позивача до введення Лінії в експлуатацію та всіляко перешкоджає складанню такого акту, ймовірно з метою ухилення від проведення остаточного розрахунку з позивачем по сплаті її вартості.

Водночас, на переконання апелянта судом першої інстанції помилково не застосовано до спірних правовідносин п.п. 1- 4 розділу II Порядку складання типових форм з обліку та списання основних засобів суб`єктами державного сектору, які підлягали до застосування, оскільки даними приписами визначені вимоги до складання акту введення в експлуатацію основних засобів. Відповідно до вимог п.п. 1- 4 розділу II вказаного Порядку оформлення введення в експлуатацію спірного товару ((Лінії порошкового фарбування, виробництва фірми Ideal-Engineering A/S (Данія)) має здійснюватися комісією, призначеною розпорядженням (наказом) відповідача. Саме ця комісія складає акт введення в експлуатацію, який затверджується керівником відповідача.

Крім того, ТОВ «РАЗЕК А5 Україна» звертає увагу на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, оскільки спірний договір є договором поставки і він не містить елементів різних договорів, а тому не є змішаним, що унеможливлює застосування ст. 628 Цивільного кодексу України; Лінія порошкового фарбування, виробництва фірми Ideal-Engineering A/S (Данія) є обладнанням, товаром, а позивач не є його виробником, відтак норми про підряд не можуть застосовуватись до правовідносин сторін.

Окремо позивач зауважує, що ТОВ "ГІДРОПРОМ" стало власником Лінії порошкового фарбування (товару) з моменту підписання договору - 19.12.2018, а 29.01.2019 фактично її отримав за видатковою накладною №1, тобто ще чотири роки тому, при цьому, діє недобросовісно, ухиляючись від оплати за придбаний товар, чим порушує права позивача. При цьому, з урахуванням приписів ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України та умов п. 2.2.1 договору поставки, зобов`язання відповідача по сплаті третього платежу у розмірі 14,5% від вартості товару, а саме: 321 552,00 грн. є простроченим з 01.03.2019.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗЕК А5 Україна" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 у справі № 916/294/22 та призначено вказану справу до розгляду на 16.03.2023 о 10:30 год.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.03.2023 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗЕК А5 про проведення судового засідання у справі №916/294/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon". Вирішено провести судове засідання у справі №916/294/22, призначене на 16.03.2023 о 10:30 год. у режимі відеоконференції.

Однак, вказане судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Савицького Я.Ф у відпустці з 07.03.2023 по 17.04.2023, про що складено відповідну довідку, наявну у матеріалах справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 учасників справи №916/294/22 повідомлено про те, що розгляд останньої відбудеться 11.05.2023 о 12:30 год. Крім того, з урахуванням заявленого раніше клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗЕК А5 Україна" - адвоката Мисана Василя Миколайовича, повідомлено, що розгляд вказаного судового засідання буде здійснюватися в режимі відео конференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

З метою додаткового та належного повідомлення учасників справи про хід судового розгляду, інформацію про дату час та місце розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗЕК А5 Україна" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 було розміщено на офіційному веб-сайті суду на веб-порталі "Судова влада" 18.04.2023.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.05.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 08 червня 2023 року о 14:30 год.

19.05.2023 від ТОВ "ГІДРОПРОМ" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, разом з яким відповідач просить поновити строк на його подання.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що він не отримував апеляційну скаргу ТОВ "РАЗЕК А5 Україна", а з матеріалами справи ознайомився лише 27.04.2023.

Однак, апеляційна колегія наголошує, що у матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.02.2023 за №6511914091078, яким на офіційну адресу відповідача (та яка зазначена безпосередньо відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу), а саме: вул. Середня,83 Б, м. Одеса, 65005, судом була направлена ухвала від 20.02.2023 про відкриття апеляційного провадження у справі №916/294/22, в якій ТОВ "ГІДРОПРОМ" був встановлений строк на подання відповідного відзиву протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду від 20.02.2023.

Згідно зі вказаним поштовим повідомленням, ТОВ "ГІДРОПРОМ" отримало наведену ухвалу суду 24.02.2023 (т.1, а.с. 230).

Тобто, з 24.02.2023 ТОВ "ГІДРОПРОМ" було обізнано про подачу ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 у справі №916/294/22, проте протягом 2-х місяців не вчиняло будь-яких дій щодо ознайомлення з наведеною апеляційною скаргою (у разі її неотримання).

Крім того, після ознайомлення 27.04.2023 з матеріалами справи (та відповідно і з апеляційною скаргою), відповідачем лише 19.05.2023 було подано до суду відповідний відзив - також з порушенням 10-ти денного строку після ознайомлення. При цьому, ТОВ "ГІДРОПРОМ" посилається на зайнятість з 28.04.2023 по 09.05.2023 заступника директора Підприємства з правових питань через відрядження, що перешкоджало останньому вивчити доводи та вимоги апеляційної скарги для подальшого подання відзиву на неї до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання відзиву з огляду на положення ст. 119 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У даному випадку матеріали справи свідчать, що відповідачем строк на подання відзиву був пропущений із суб`єктивних причин шляхом відсутності реагування на отриману ухвалу суду від 20.02.2023 про відкриття апеляційного провадження у даній справі.

Суд дійшов висновку, що наведені в заяві обставини перебування уповноваженого представника відповідача в період з 28.04.2023 по 09.05.2023 у відрядженні не є поважною причиною, що підтверджує обставини неможливості подання відзиву до суду у встановлений строк, оскільки це не впливає на попередню бездіяльність відповідача стосовно вчинення дій щодо подання відзиву на апеляційну скаргу.

Отже, доводи наведені у заяві щодо продовження строків на подання останнього не є поважними, в зв`язку із чим відзив не приймається до уваги колегією суду.

Разом з тим, аналіз ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу або неприйняття його судом до уваги з будь-яких причин не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції по суті заявлених вимог на підставі наявних у справі доказів.

05.06.2023 від ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" до Південно-західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшли пояснення щодо введення в експлуатацію товару, проте останні залишаються колегією суддів без врахування з тих же підстав, що і неврахування відзиву відповідача - пропуску встановленого судом строку на подання будь-яких процесуальних документів у даній справі при її апеляційному перегляду.

08.06.2023 представники сторін у судовому засіданні підтримали свої правові позиції: від ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" - наполягав на задоволенні апеляційної скарги, від ТОВ "ГІДРОПРОМ" - просив залишити оскаржуване рішення без змін.

У судовому засіданні 08.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану та у зв`язку із перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф. у відпустці з 07.03.2023 по 17.04.2023, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗЕК А5 Україна" на рішення Господарського суду одеської області від 14.12.2023 у справі №916/294/22 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається та не оспорюється відповідачем у даній справі, що 19.12.2018 року між ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" (Постачальник) та ТОВ "ГІДРОПРОМ" (Покупець) укладено договір поставки №2030 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити Покупцеві, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених цим Договором Лінію порошкового фарбування, виробництва фірми Іdeal-Engineering A/S (Данія) (далі Товар) (п. 1.1. Договору).

За умовами п. 2.1.1. Договору, після перерахування Покупцем передоплати за Товар Постачальник зобов`язується не пізніше наступного робочого дня надати доступ Покупцю на територію місцезнаходження Товару для проведення його демонтажу (демонтажу частини товару - партії) та вивезення Товару з території Постачальника відповідними партіями.

Відповідно п. 2.1.4. Договору Постачальник повинний надати Покупцеві необхідні документи, що підтверджують якісні та кількісні характеристики Товару за цім Договором по кожній конкретній партії Товару: видаткову накладну, документ, що засвідчує якість Товару, відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 2.2.1. Договору Сторони встановили, що Покупець зобов`язаний власними ресурсами та за власний кошт (в тому числі із залученням третіх осіб) здійснити демонтаж Товару, завантаження, вивезення Товару з території Постачальника та подальший монтаж і налаштування Товару в місці, визначеному Покупцем не пізніше 28.02.2019 року.

Також Покупець зобов`язаний оплатити Товар в порядку та строки, установлені цім Договором (п. 2.2.2. Договору).

Приписами п. 2.3. Договору визначено, що Сторони зобов`язуються проводити звірку взаєморозрахунків і підписувати акти звірки по мірі необхідності, але не рідше ніж один раз протягом трьох календарних місяців.

Згідно з п. 3.1. Договору Сторонами узгоджена ціна Товару, яка становить 2 217 600,00 грн., що еквівалентно 70 000,00 євро за курсом, встановленим НБУ на дату підписання цього Договору, в тому числі - ПДВ в сумі 369 600,00 грн. Після підписання Сторонами Договору або перерахування Покупцем передоплати - ціна Товару вважається фіксованою і зміні в односторонньому порядку не підлягає.

Загальна вартість цього Договору визначається сукупністю підписаних Сторонами видаткових накладних (п. 3.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що Покупець зобов`язаний проводити оплату Товару на наступних умовах:

- 50% від вартості Товару оплачується в порядку передоплати;

- 35,5% від вартості Товару оплачується не пізніше дня поставки останньої партії Товару;

- 14,5% від вартості Товару оплачується не пізніше наступного банківського дня після підписання Сторонами акту введення в експлуатацію Товару.

Відповідно до п. 3.6. Договору Строки оплати Товару за цим Договором не можуть бути змінені в односторонньому порядку. Строки оплати за Товару можуть бути змінені тільки у форс-мажорних ситуаціях та/або виняткових випадках, передбачених цим Договором та/або взаємною згодою Сторін.

Поставка Товару відбувається партіями (частинами) на умовах поставки «FCA» (склад Постачальника), згідно з Правилами ІНКОТЕРМС 2010 (п.4.1. Договору).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що право власності на Товар переходить від Постачальника Покупцю у момент підписання даного Договору. Ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати Товару переходить до Покупця в момент прийняття Покупцем Товару без заперечень, відповідно до умов поставки, встановлених Договором, та підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної на відповідну партію Товару.

Прийняттям Товару (в тому числі частини Товару - партії) Покупцем засвідчується відсутність будь яких претензій до Постачальника щодо кількості та/або якості Товару (частини Товару - партії) (п. 4.8. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, якість Товару за цім Договором повинна відповідати встановленим для даного виду Товару нормам і вимогам заводу-виготавлювача, і підтверджуватись сертифікатом якості, виданим заводом-виготавлювачем на кожну партію Товару та/або сертифікатом відповідності.

У разі поставки неякісного Товару, Постачальник оплачує Покупцеві штраф в розмірі 20% від вартості Товару (п. 6.3. Договору).

Зокрема, згідно з п. 9.1. Договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного, належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цім Договором.

Вказаний Договір підписаний Сторонами без зауважень і застережень та скріплений печатками юридичних осіб.

До наведеного Договору Сторонами укладено та підписано Специфікацію №1 від 19.12.2018, яка є невід`ємною частиною Договору, та в якій визначений перелік Товарів, що поставляється за Договором від 19.12.2018 №2030 (а.с. 36).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.01.2019 відповідач здійснив передоплату за Товару у сумі 1 108 800,00 грн., про що свідчить виписка від 13.02.2019 з рахунку позивача в АТ "Укрсиббанк" (а.с. 37).

У матеріалах справи наявна копія видаткової накладної від 29.01.2019 №1, яка підписана Сторонами без зауважень та скріплена печатками суб`єктів господарювання.

За вказаною видатковою накладною Товариству з обмеженою відповідальністю "ГІДРОПРОМ" було поставлено Лінію порошкового фарбування Іdeal-line 229 вартістю 2 217 600,00 грн.

Ця видаткова накладна свідчить, що Товар був поставлений позивачем та прийнятий відповідачем, що визнається останнім.

Згідно з виписки від 12.02.2019 з рахунку позивача в АТ "Укрсиббанк", 29.01.2019 відповідач здійснив другу часткову оплату за Товар у сумі 787 248, 00 грн. (а.с. 38 зворотн. стор.).

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків між Сторонами за Договором поставки від 19.12.2018 №2030 за період з 01.01.2019 по 26.01.2022, заборгованість відповідача станом на 26.01.2022 складає 321 552,00 грн. (а.с. 19).

Вказана сума є остаточним платежем, що дорівнює 14,5% від вартості Товару, які повинні бути сплачені сторонами після введення в експлуатації Лінії фарбування, про що Сторони повинні скласти відповідний Акт.

При цьому, на виконання умов Договору від 19.12.2918 №2030 й оформлення всіх необхідних документів, позивачем було складено Лист від 17.09.2021 №17/09-21, яким ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" вимагало від відповідача забезпечити на 24.09.2021 об 11:00 год. доступ уповноваженим особам Постачальника на територію ТОВ "ГІДРОПРОМ" (Покупця) за адресою м. Одеса, вул. Середня, 83Б (або за іншою адресою, у випадку, якщо Лінії порошкового фарбування знаходяться в іншому місці), для введення в експлуатацію Лінії порошкового фарбування Ideal Line 229, з підписанням всіх необхідних документів.

Крім того, у вказаному Листі ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" просило відповідача забезпечити на 24.09.2021 об 11:00 год. на території ТОВ "ГІДРОПРОМ" присутність уповноважених осіб останнього з достатнім обсягом повноважень для введення в експлуатацію Лінії порошкового фарбування Ideal Line 229 й оформлення всіх необхідних документів, з підписанням всіх необхідних документів; до 24.09.2021 вирішити всі питання, необхідні та пов`язані із введенням в експлуатацію Лінії порошкового фарбування Ideal Line 229 (а.с.40).

У матеріалах справи міститься акт від 20.09.2021, складений в односторонньому порядку адвокатом Курасою Сергієм Анатолійовичем, про неможливість доступу на територію підприємства ТОВ "ГІДРОПРОМ" за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 83Б та неможливість нарочно вручити вищенаведений Лист від 17.09.2021 №17/09-21 (а.с. 41).

У зв`язку з цим, ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" надіслало на адресу ТОВ "ГІДРОПРОМ" Лист від 17.09.2021 №17/09-21 поштою, про що свідчать наявні у матеріалах справи докази направлення вказаного Листа (поштова накладна №6500508683892 та опис вкладення) та докази вручення поштового вкладення 05.10.2021 (роздруківка трекінгу поштового відправлення) (а.с. 44-45).

Крім того, у матеріалах справи наявний Лист від 30.09.2021 №30/09-21, яким позивач вимагає від відповідача, зокрема забезпечити на 22.10.2021 об 11:00 год. доступ уповноваженим особам ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" на територію ТОВ "ГІДРОПРОМ" за адресою м. Одеса, вул. Середня, 83Б (або за іншою адресою, у випадку, якщо Лінії порошкового фарбування знаходяться в іншому місці), для введення в експлуатацію Лінії порошкового фарбування Ideal Line 229 й оформлення всіх необхідних документів, з підписанням всіх необхідних документів; до 22.10.2021 вирішити всі питання необхідні та пов`язані із введенням в експлуатацію Лінії порошкового фарбування Ideal Line 229. Крім того, позивач наголосив, що у випадку ненадання або перешкоджання фактичного доступу уповноважених осіб ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" у визначений час на територію ТОВ "ГІДРОПРОМ" для введення в експлуатацію лінії фарбування, вважатиметься, що з 22.10.2021 дана Лінія є введеною в експлуатацію; 22.10.2021 вважатиметься датою підписання Акту введення в експлуатацію Лінії фарбування зі сторони ТОВ "ГІДРОПРОМ". З цієї ж дати виникає зобов`язання ТОВ "ГІДРОПРОМ" оплатити залишок вартості Товару (а.с. 46-47).

Докази направлення цього Листа відповідачу та вручення його 05.10.2021 наявні у матеріалах справи (а.с. 48-49).

За відсутністю реагування відповідача на вищенаведені Листи Продавця, аналогічний Лист №05/11-21 був направлений позивачем на адресу відповідача 05.11.2021 (а.с.50-53).

При цьому, у вказаному Листі ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" зазначило, що встановлені у Листі від 30.09.2021 №30/09-21 дати і терміни слід не приймати до уваги, оскільки директор ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" перебував в цей день на лікарняному. Тому, позивач просить відповідача забезпечити на 19.11.2021 об 11:00 год. доступ уповноваженим особам Продавця на територію Покупця для введення в експлуатацію Лінії порошкового фарбування Ideal Line 229 й оформлення та підписання всіх необхідних документів; зазначає, що з 19.11.2021 дана Лінія вважатиметься введеною в експлуатацію, 19.11.2021 вважатиметься датою підписання Акту введення в експлуатацію Лінії фарбування зі сторони ТОВ "ГІДРОПРОМ", що тягне за собою з цієї ж дати виникнення зобов`язання відповідача оплатити залишок вартості Товару.

Вказаний лист вручено відповідачу 09.11.2021.

У відповідь на вказаний Лист позивача, ТОВ "ГІДРОПРОМ" у листі від 12.11.2021 №12/11-21 заперечує отримання будь-яких листів, крім Листа від 05.11.21 №05/11-21, зазначає, що жодних звернень представників ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" щодо погодження дати введення в експлуатацію Покупцем не зафіксовано. Водночас, з посиланням на введення в Одеській області червоного рівня епідеміологічної небезпеки поширення гострої респіраторної хвороби SARS CoV-2, відповідач повідомив позивача що дату введення в експлуатацію Лінії порошкового фарбування 19.11.2021 об 11:00 год. не погоджено з технічних причин. Запропоновано іншу дату - 30.11.2021 о 09:00 год., за умови скасування у м. Одеса червоного рівня епідеміологічної небезпеки. Крім того, в Листі наголошено на недопустимості можливості встановлення факту введення в експлуатацію Лінії порошкового фарбування в односторонньому порядку позивачем.

У матеріалах справи міститься Лист ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" від 06.01.2022 №06/01-22, в якому позивач, з посиланням на факт скасування в м. Одесі червоного рівня епідеміологічної небезпеки, вимагає від ТОВ "ГІДРОПРОМ" забезпечити на 19.01.2022 об 11:00 год. доступ уповноваженим особам ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" на територію ТОВ "ГІДРОПРОМ" за адресою м. Одеса, вул. Середня, 83Б (або за іншою адресою, у випадку, якщо Лінії порошкового фарбування знаходяться в іншому місці), для введення в експлуатацію Лінії порошкового фарбування Ideal Line 229, оформлення та підписання всіх необхідних документів, зокрема й Акту введення в експлуатацію; до 19.01.2022 вирішити всі питання, необхідні та пов`язані із введенням в експлуатацію Лінії порошкового фарбування Ideal Line 229. Крім того, позивач наголосив, що у випадку ненадання або перешкоджання фактичного доступу уповноважених осіб ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" у визначений час на територію ТОВ "ГІДРОПРОМ" для введення в експлуатацію Лінії фарбування, вважатиметься, що з 19.01.2022 дана Лінія є введеною в експлуатацію, 19.01.2022 вважатиметься датою підписання Акту введення в експлуатацію Лінії фарбування зі сторони ТОВ "ГІДРОПРОМ". З цієї ж дати виникає зобов`язання Покупця оплатити залишок вартості Товару (а.с. 55-57).

Вказаний лист отримано відповідачем 14.01.2022, що вбачається з роздруківки трекінгу поштового відправлення (а.с. 58).

Відповідно до Акту від 19.01.2022, складеним представником ТОВ "РАЗЕК А5 - Звєздічевим М.О. у присутності адвоката Кураси С.А., відповідачем було відмовлено позивачу у допуску останнього у приміщення ТОВ "ГІДРОПРОМ" для проведення огляду Лінії порошкового фарбування (а.с. 59).

З огляду на вказані обставини та враховуючи відсутність оплати з боку відповідача залишку вартості отриманого Товару, заборгованість ТОВ "ГІДРОПРОМ" за Договором від 19.12.2018 №2030 складає 321 552,00 грн., що стало підставою для нарахування ТОВ "РАЗЕК А5 3% річних, інфляційних втрат та звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічний за змістом припис міститься у ч. 1 ст. 74 названого Кодексу.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1).

Приписами ст. 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом; якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційна колегія виходить з того, що сторонами не заперечується факт здійснення поставки Товару відповідачу та сплати останнім передбаченої умовами Договору часткової оплати отриманого Товару, що дорівнює 85,5% від загальної ціни Договору. Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Водночас, як зазначалось вище, сплата Покупцем останньої частини вартості Товару у розмірі 14.5% від його загальної ціни пов`язується, за умовами Договору, із підписанням обома Сторонами Акту, який підтверджує факт введення в експлуатацію Лінії фарбування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Умовами ст. 265 Господарського кодексу України, яка унормовується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 193 Господарського кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) (ч.1 ст. 212 Цивільного кодексу України).

Водночас, частиною 3 ст. 212 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Разом з цим, у частині 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору, відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України, є однією із засад цивільного законодавства.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Отже, принцип свободи договору відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі №910/15808/19.

Таким чином, судова колегія зазначає, що вольовий характер з боку Сторін за Договором щодо визначення моменту виникнення у ТОВ "ГІДРОПРОМ" обов`язку остаточної оплати не викликає сумніву. Сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання цього моменту, оскільки можуть змінювати строк оплати, наближати або віддаляти його настання.

Судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що у даному випадку, реалізуючи свою свободу договору, Сторони погодили, що проміжні платежі за поставку Товару здійснюються Покупцем в розмірі 85,5%. Утримані кошти в розмірі 14,5% від загальної вартості Товару Покупець сплачує Продавцю (позивачу) не пізніше наступного банківського дня після підписання Сторонами акту введення в експлуатацію Товару.

При цьому, вказана умова Договору є спеціальною умовою щодо відповідної виплати, яка визначає вказівку на подію, яка може настати, а може і ні (складення та підписання акта введення об`єкта в експлуатацію), що свідчить про те, що Сторони Договору вчинили правочин під відкладальною обставиною, а саме: у Договорі від 19.12.2018 №2030 (в частині визначення моменту виникнення обов`язку остаточної оплати) міститься посилання на чітку відкладальну обставину - підписання Акту введення Товару в експлуатацію, що відповідає наведеній нормі ст. 212 Цивільного кодексу України.

Як зазначалось вище та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 29.01.2019 позивачем було поставлено відповідачу Лінію порошкового фарбування Іdeal-line 229 (що не спростовується ТОВ "ГІДРОПРОМ"), що передбачає подальше введення вказаної Лінії в експлуатацію.

Однак, на момент розгляду справи відповідне введення Товару в експлуатацію за Договором не відбулось, що визнається самим відповідачем, а також підтверджується відсутністю в матеріалах справи відповідних доказів, зокрема, Акту введення Товару в експлуатацію.

При цьому, Договором не передбачено алгоритму дій Сторін щодо підписання такого Акту введення Товару в експлуатацію. Разом з цим, умовами Договору також не визначено обов`язку Постачальника брати участь в монтажі і налаштуванні Товару після його поставки відповідачу.

У свою чергу, колегія суддів враховує здійснення позивачем багаторазових спроб змусити ТОВ "ГІДРОПРОМ" здійснити огляд, перевірку Товару, за участю представника ТОВ "РАЗЕК А5, з подальшим введенням його в експлуатацію та відповідним оформленням необхідних документів.

При цьому, апеляційний суд вважає за доцільне взяти до уваги, що за твердженням відповідача, він не заперечує проти підписання Акту введення Товару в експлуатацію, проте доказів на підтвердження вжиття відповідачем будь-яких доступних заходів для введення Товару в експлуатацію за Договором до матеріалів справи подано не було. Разом з тим, відсутні також і докази звернення відповідача до позивача з вимогами або порушенням питання стосовно виконання приписів Договору щодо введення Товару в експлуатацію.

При цьому, варто зазначити, що відсутність будь-яких дій з боку відповідача триває 4 (чотири) роки з дня отримання Товару.

Разом з цим, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, позивач вчиняє зусилля для підписання такого Акту, однак, поведінка саме відповідача перешкоджає вирішенню питання щодо такого підписання та введення в експлуатацію отриманого ТОВ "ГІДРОПРОМ" Товару.

Також, варто зазначити, що з урахуванням п.п. 4.8., 5.1., 6.3. Договору, у матеріалах справи відсутні докази того, що спірний Товар не відповідає якості; будь-яких претензій або звернень Покупця до Продавця з приводу якості Товару з боку ТОВ "ГІДРОПРОМ" до позивача не заявлено.

Протягом розгляду даної справи відповідачем також жодного разу не було зазначено про наявність будь-яких недоліків або сумнівів у відповідності отриманого Товару нормам, встановленим для даного виду Товару.

Таким чином, судова колегія критично ставиться до тверджень відповідача, що процедура введення Товару в експлуатацію затягнулась у зв`язку з обставинами, які не залежали від сторін.

Також, судова колегія не враховує твердження відповідача щодо ненадання позивачем Покупцю товаро-супровідних документів Лінії фарбування, оскільки, як зазначалось вище, ТОВ "ГІДРОПРОМ" не дано до суду будь-яких доказів на підтвердження своєї позиції, зокрема відповідної претензії, або складеного акту щодо відсутності таких документів, будь-якого листа тощо. Крім того, протягом чотирьох років ТОВ "ГІДРОПРОМ" не вчиняв дій, передбачених п.6.3. Договору, щодо вимог по оплаті штрафу у разі поставки неякісного Товару, а з урахуванням приписів п. 4.8. Договору, слід дійти висновку , що у Покупця взагалі відсутні будь які претензії до Постачальника щодо кількості та/або якості Товару.

Вищезазначені обставини справи свідчать про неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки від 19.12.2018 №2030 та бездіяльність ТОВ "ГІДРОПРОМ", що унеможливило введення Лінії фарбування (Товару) в експлуатацію та підписання Сторонами відповідного Акту, передбаченого Договором, який надає ТОВ "РАЗЕК А5 можливість отримати повну оплату за поставлений Товар у розмірі 321 552,00 грн.

Отже, суд доходить висновку, що саме недобросовісна поведінка відповідача унеможливила введення Лінії фарбування в експлуатацію, тобто, перешкодила настанню відкладальної обставини у розумінні ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України.

Ураховуючи ст. 212 Цивільного кодексу України, судова колегія вважає, що відкладальна обставина відповідно до п. 3.3. Договору вважається такою, що настала внаслідок недобросовісної поведінки відповідача щодо введення Товару в експлуатацію.

Схожа правова позиція зазначена Верховним судом у справі №910/1069/17 (постанова від 11.08.2020).

Враховуючи наведене, апеляційна колегія зазначає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості в розмірі 321 552,00 грн. є помилковим, з огляду на те, що судом не застосовано норму закону, що підлягала застосуванню, а саме: ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України.

Водночас, при зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача 56 920,40 грн. інфляційних втрат та 28 068,00 грн. - 3% річних.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Для застосування ст. 625 Цивільного кодексу України необхідно встановити строк, з початком якого відбувається прострочення платежу.

Відповідно до позовної заяви, згадані нарахування здійснені позивачем за період прострочки грошових зобов`язань відповідача з 01.03.2019 по 26.01.2022, з урахуванням п. 2.2.1. Договору поставки та дати Акту звірки взаєморозрахунків між сторонами.

Так, за вказаним пунктом Договору, монтаж і налаштування Товару відповідач повинен був здійснити власними ресурсами та за власний кошт не пізніше 28.02.2019.

Разом з цим, за умовами Договору остаточний розрахунок здійснюється не пізніше наступного банківського дня після підписання Сторонами Акту введення Товару в експлуатацію.

У зв`язку з відсутністю Акту введення Лінії фарбування в експлуатацію, встановити факт прострочення виконання даного зобов`язання не вбачається за можливе, а тому підстав для застосування ст. 625 Цивільного кодексу України до даних правовідносин не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 28 068,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 56 920,40 грн. задоволенню не підлягають.

Аналогічна позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 11.08.2020 у справі №910/1069/17.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у даній частині оскаржуваного рішення з підстав, викладених у мотивувальній частині даної постанови.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли свої підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи та без застосування норм права, які підлягали застосуванню, що призвело до прийняття судом першої інстанції помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Решта доводів апеляційної скарги не впливає на висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗЕК А5 Україна" та часткове скасування рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 у справі №916/294/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 321 552,00 грн., з прийняттям нового рішення у цій частині про задоволення позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволенню вказаних позову та скарги.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" у прохальній частині позовній заяві просило суд першої інстанції стягнути з відповідача 56 098,11 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Разом з цим, у розрахунку судових витрат, наведеному у цьому позові, позивачем зазначено витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн. А на стадії апеляційного перегляду справи №916/294/22 ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" просить відшкодувати йому витрати на професійну правничу допомогу за подання позову вже у сумі 65 973,00 грн.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Крім того, за змістом наведених законодавчих приписів склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судова колегія звертає увагу на те, що доказами, що можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат на правничу допомогу визнаються, зокрема: договір про надання правової допомоги та додаткові угоди до нього; акт приймання-передачі наданих послуг; детальний розрахунок винагороди; рахунки на оплату; банківські документи про оплату послуг.

При цьому зазначений перелік не є вичерпним.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

При цьому, Договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

На підтвердження надання правової допомоги суду надано Договір про надання правової допомоги від 16.09.2021 №38, укладений між ТОВ "РАЗЕК А5 Україна" (Клієнт) та Адвокатським бюро "КУРАСА І ПАРТНЕРИ" (Бюро), відповідно до якого Бюро зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу, здійснювати представництво його прав та інтересів в усіх судових установах, виконувати усі необхідні дії в інтересах Клієнта, вести справи Клієнта в судах тощо (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору на підтвердження факту надання Бюро Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг.

Клієнт зобов`язується оплатити відповідну правову допомогу; підписати акт приймання-передачі адвокатських послуг (пп «г», «д» п. 3.1. Договору).

Згідно п.4.1. Договору вартість послуг встановлюється за домовленістю Сторін, в залежності від тих послуг, що були надані Бюро, характеру та змісту правової допомоги і оформлюється актом приймання-передачі адвокатських послуг.

Судова колегія наголошує, що акт приймання-передачі адвокатських послуг у матеріалах справи відсутній.

У матеріалах справи також наявні:

- ордер на надання правничої (правової допомоги) від 18.01.2022 серія СА №1023537 для представництва інтересів ТОВ «РАЗЕК А5 Україна», який виписаний Адвокатським бюро «КУРАСА І ПАРТНЕРИ», відповідно до якого адвокат Кураса С.А. представляє інтереси позивача у Господарському суді Одеської області;

- копія ордеру на надання правничої (правової допомоги) від 04.05.2022 серія ВЕ №1066127 для представництва інтересів ТОВ «РАЗЕК А5 Україна», який виписаний адвокатом Пляка С.В., що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, відповідно до якого адвокат Пляка С.В. представляє інтереси позивача у Господарському суді Одеської області.

Проте, матеріали справи свідчать, що усі заяви та клопотання (крім позовної заяви) підписані керівником ТОВ «РАЗЕК А5 Україна» - Звєздічевим Максимом Олександровичем. Також, саме керівник позивача представляв інтереси ТОВ «РАЗЕК А5 Україна» в судових засіданнях суду першої інстанції, в порядку самопредставництва.

Таким чином, зважаючи на вищенаведені положення законодавства та відсутність у матеріалах даної справи документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, унеможливлюють задоволенні вимог позивача про відшкодування відповідних витрат при розгляді справи №916/294/22 в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗЕК А5 Україна" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 у справі №916/294/22 скасувати частково в частині відмови у стягнення основного боргу у розмірі 321 552,00 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОПРОМ" (65005, м. Одеса, вул. Середня, 83-Б, код ЄДРПОУ 31292870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗЕК А5 Україна" (18018, м. Черкаси, пр-т Хіміків, 74, код ЄДРПОУ 34349966) заборгованості в розмірі 321 552,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОПРОМ" (65005, м. Одеса, вул. Середня, 83-Б, код ЄДРПОУ 31292870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗЕК А5 Україна" (18018, м. Черкаси, пр-т Хіміків, 74, код ЄДРПОУ 34349966) 4 823,28 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 7 234,92 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області на виконання даної постанови видати відповідні накази.

Матеріали справи №916/294/22 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний 12.06.2023.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Разюк Г.П.