Постанова

від 27.09.2023 по справі 916/294/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/294/22м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Турук Д.В.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Чорноморченко А.Б., у порядку самопредставництва;

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РАЗЕК А5 Україна про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю РАЗЕК А5 Україна

на рішення Господарського суду Одеської області

від 14 грудня 2022 року (з урахуванням ухвали від 08.02.2023 про виправлення описки) (повний текст складено 10.01.2023)

у справі №916/294/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю РАЗЕК А5 Україна

до відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю ГІДРОПРОМ

про: стягнення 406 540,40 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Невінгловська Ю.М.,

час та місце винесення рішення: 14.12.2022, м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 27.09.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини додаткової постанови.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) РАЗЕК А5 Україна звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ГІДРОПРОМ про стягнення 406 540,40 грн., з яких 321 552,00 грн. основний борг, 56 920,40 грн. інфляційні втрати, 28 068,00 грн. - 3% річних.

Крім того, позивач заявив до стягнення 6 098,11 грн. судового збору та 56 098,11 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 (з урахуванням ухвали суду від 08.02.2023 про виправлення описки) у справі №916/294/22 (суддя Ю.М. Невінгловська) у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗЕК А5 Україна» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЗЕК А5 Україна» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 у справі №916/294/22 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Крім того, апелянт просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме: 6 098,11 грн. судового збору за подання позову; 9 147,17 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги; 65 973,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 40 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РАЗЕК А5 Україна задоволено частково; рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 у справі №916/294/22 скасовано частково, а саме: в частині відмови у стягнення основного боргу у розмірі 321 552,00 грн. В цій частині прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Також даною постановою судом здійснено розподіл витрат зі сплати судового збору шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 823,28 грн. - за подання позовної заяви та 7 234,92 грн. - за подання апеляційної скарги.

Крім того, у мотивувальній частині постанови від 08.06.2023 Південно-західний апеляційний господарський суд зазначив про неможливість стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, з огляду на відсутність у матеріалах справи №916/294/22 документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, які були понесені позивачем в суді першої інстанції.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не вирішено питання щодо відшкодування витрат Товариство з обмеженою відповідальністю РАЗЕК А5 Україна на професійну правничу допомогу за апеляційний перегляд справи №916/294/22, оскільки станом на 08.06.2023 (дата винесення постанови суду апеляційної інстанції) у матеріалах справи були відсутні докази понесення апелянтом відповідних витрат і лише у судовому засіданні 08.06.2023 представник позивача заявив, що докази понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції будуть надані суду з боку ТОВ РАЗЕК А5 Україна протягом 5 днів після ухвалення рішення.

19.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю РАЗЕК А5 Україна адвоката Мисана В.М. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГІДРОПРОМ:

- витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 57 100,00 грн., які були понесені в суді першої інстанції,

- витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 000,00 грн., які були понесені в суді апеляційної інстанції.

До вказаної заяви, на підтвердження обґрунтованості вимог позивача, останнім надано докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 апеляційний розгляд справи №916/294/22 продовжено на розумний строк, у зв`язку із перебуванням судової колегії у щорічній відпустці, та призначено судове засідання з вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/294/22 на 24 серпня 2023 об 11:00 год.

Однак, вказане судове засідання не відбулось, у зв`язку із подальшим перебуванням судді-члена колегії Разюк Г.П. з 15.08.2023 по 27.08.2023 у відпустці.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.08.2023 учасників справи №916/294/22 повідомлено про те, що розгляд апеляційної скарги у даній справі відбудеться 27 вересня 2023 об 11:00 год.

Разом з цим, 21.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ ГІДРОПРОМ надійшли письмові пояснення щодо заяви ТОВ РАЗЕК А5 Україна про ухвалення додаткового рішення, у яких відповідач заперечує проти останньої та вважає відповідні доводи і вимоги позивача неправомірними.

Зокрема відповідач наполягає на тому, що витрати на правничу допомогу, заявлені представником позивача - адвокатом Мисаном В.М. є не співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання таких послуг, оскільки надані адвокатом послуги, з урахуванням категорії та складності цієї справи, не вимагали взагалі значного обсягу юридичної і технічної його роботи; позиція позивача не змінювалася в апеляційній інстанції, вона аналогічна тій, яка підтримувалась та розроблялась самостійно позивачем в першій інстанції. Відповідач зауважує, що адвокат Мисан В.М. подав лише апеляційну скаргу, зміст якої цитує рішення суду першої інстанції та у більшому обсязі відповідає позовній заяві, яка в свою чергу, не складалась адвокатом Мисаном В.М. Аналогічні аргументи наведені відповідачем стосовно розміру гонорару за підготовку адвокатом пояснень щодо введення в експлуатацію товару.

Також ТОВ ГІДРОПРОМ звертає увагу на те, що визначення адвокатом в акті прийому-передачі наданих послуг від 12.06.2023 гонорару у розмірі 27 000,00 грн. за вивчення рішення суду першої інстанції та підготовку апеляційної скарги є завищеним, не зафіксованим сторонами у договорі про надання правової допомоги від 08.02.2022 та не відповідає принципам розумності і співмірності відповідно до ціни позову, оскільки справа №916/294/22 є малозначною справою незначної складності відповідно до ціни позову та положень Господарського процесуального Крім того, кодексу України.

Крім того, відповідач заперечує проти зазначеного адвокатом часу щодо участі останнього у судових засіданнях

Отже, на переконання ТОВ ГІДРОПРОМ, зазначені позивачем послуги адвоката не відповідають критерію розумності їхнього розміру та реальності, а тому витрати по даних послугах, на переконання відповідача, не підлягають відшкодуванню.

У судовому засіданні 27.09.2023 представник відповідача заперечував проти задоволення заяви представника ТОВ РАЗЕК А5 Україна та просив відмовити останньому у стягненні з ТОВ ГІДРОПРОМ витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції. Представник позивача у судове засідання не з`явився; про день, час та місце розгляду заяви прокурора повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, що у даному судовому засіданні не вирішується спір по суті, що відповідних доказів достатньо для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку останніх та прийняти додаткове рішення у справі №916/294/22 без участі представника ТОВ РАЗЕК А5 Україна.

У судовому засіданні 27.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю РАЗЕК А5 Україна адвоката Василя МИСАНА про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення з огляду на наступне.

Представник ТОВ РАЗЕК А5 Україна просить стягнути з ТОВ ГІДРОПРОМ на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 96 100,00 грн., яка складається із:

- витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 57 100,00 грн., понесених в суді першої інстанції,

- витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 000,00 грн., понесених в суді апеляційної інстанції.

Однак, як зазначалось вище, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі №916/294/22 вже було вирішено питання стосовно стягнення витрат на правову допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції.

Так, проаналізувавши матеріали справи та наявні у них докази, апеляційним судом (станом на дату винесення вищевказаної постанови) було встановлено відсутність у матеріалах справи документального підтвердження витрат на правову допомогу та відсутність розрахунку таких витрат, які повинні були бути надані позивачем в суді першої інстанції, що унеможливило задоволення вимог ТОВ РАЗЕК А5 Україна про відшкодування відповідних витрат при розгляді справи №916/294/22 у місцевому господарському суді, про що послідовно було наведено у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, яка набрала законної сили 08.06.2023.

Таким чином, вимоги представника ТОВ РАЗЕК А5 Україна щодо стягнення з ТОВ ГІДРОПРОМ на користь позивача 57 100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача на користь ТОВ РАЗЕК А5 Україна витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 000,00 грн., понесених в суді апеляційної інстанції.

В силу дії п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Приймаючи до уваги те, що заява про розподіл судових витрат надана представником ТОВ РАЗЕК А5 Україна до винесення постанови, а докази понесення судових витрат протягом п`яти днів, після її прийняття, колегія суддів зазначає про дотримання строків подання вказаної заяви, встановлених ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

З огляду на матеріали справи вбачається, що при зверненні до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, ТОВ РАЗЕК А5 Україна було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат , які позивач очікує понести у зв`язку з апеляційним переглядом справи №916/294/22, у якому витрати на професійну правничу допомогу визначені у розмірі 40 000,00 грн. Водночас, у заяві про ухвалення додаткового рішення в суді апеляційної інстанції позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 000,00 грн.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з цим, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

У даному контексті судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, згідно з якою розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Також апеляційна колегія звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.05.2019 у справі №922/576/18, де суд касаційної інстанції зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказану правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 14.05.2019 у справі №922/576/18, від 29.05.2019 у справі №910/10483/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.06.2019 №916/1340/18.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

На підтвердження надання правової допомоги позивачем (разом із заявою про ухвалення додаткової постанови) суду апеляційної інстанції надано:

1) Договір про надання правової допомоги від 08.02.2022 №б/н (далі Договір), укладений між ТОВ РАЗЕК А5 Україна (Клієнт) та адвокатом Мисаном Василем Миколайовичем (Адвокат), відповідно до якого Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу Клієнту у таких обсягах: консультування Клієнта з питань господарського, цивільного, господарського процесуального законодавства та цивільного процесуального законодавства; підготовка Клієнта до кожного судового засідання в судах усіх інстанцій; підготовка та подання до судів всіх рівнів та спеціалізації позовних заяв, відзивів, клопотань, з правом підпису таких документів; здійснювати представництво інтересів Клієнта у судах всіх рівнів та спеціалізації при розгляді цивільних, адміністративних, господарських справ, а також установах, підприємствах, закладах (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 5 Договору, визначений у ньому об`єм правничої допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою Сторін, шляхом укладення додаткової письмової угоди.

Підпунктом 6.1 Договору Сторони визначили, що за надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар відповідно до фактично наданих послуг на підставі актів приймання-передачі наданих послуг. При розрахунку загального розміру гонорару Адвоката Сторони узгодили проводити розрахунок виходячи із загальної кількості витраченого часу на виконання умов цього Договору. Вартість 1 години роботи Адвоката становить 3000 грн. (три тисячі гривень).

Отже, у вказаному Договорі про надання правової допомоги від 08.02.2022 №б/н Сторонами визначено почасову оплату роботи Адвоката, загальна вартість якої зазначається у відповідному Акті, із зазначенням обсягу правничої допомоги.

2) Акт прийому-передачі наданих послуг від 12.06.2023 до Договору про надання правової допомоги від 08.02.2022 №б/н, відповідно до якого Адвокатом виконані, а Клієнтом прийняті наступні послуги:

- вивчення рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2023 у справі №916/294/22, кількість витраченого часу 4 год., до сплати - 12 000,00 грн.;

- підготовка та подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2023 у справі №916/294/22, кількість часу 5 год., до сплати - 15 000,00 грн.;

- участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 11.05.2023, кількість витраченого часу 1 год., до сплати - 3 000,00 грн.;

- підготовка та подання пояснень від 18.05.2023 щодо введення в експлуатацію товару, кількість витраченого часу 2 год., до сплати - 6 000,00 грн.;

- участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 08.06.2023, кількість витраченого часу 1 год., до сплати - 3 000,00 грн.

Загальна сума за прийому-передачі наданих послуг, яка наведена Адвокатом, складає 39 000,00 грн.

Отже, у наведеному Акті зазначено вид наданої правничої допомоги, вартість 1 години роботи Адвоката, кількість витрачених годин на кожну послугу Адвоката та підсумкові суми по кожному окремому виду правової допомоги.

Вказаний Акт прийому-передачі наданих послуг підписаний Сторонами без зауважень та містить печатку ТОВ РАЗЕК А5 Україна і, відповідно до п. 4 цього Акту, є невід`ємною частиною Договору про надання правової допомоги від 08.02.2022 №б/н.

3) Також в матеріалах справи міститься ордер про надання правничої допомоги від 23.01.2023 серії СА №1045339, згідно якого адвокат Мисан В.М. на підставі Договору про надання правової допомоги від 08.02.2022 №б/н надає ТОВ РАЗЕК А5 Україна відповідні послуги у Південно-західному апеляційному господарському суді (т. 1, а.с. 200); свідоцтво про право Мисана В.М. на зайняття адвокатською діяльністю (т.1, а.с. 201).

Участь адвоката Мисана В.М. судових засіданнях, призначених для апеляційного перегляду справи №916/294/22, підтверджується протоколами судових засідань від 11.05.2023 (т. 2, а.с. 11-13) та від 08.06.2023 (т. 2, а.с. 49-52), які містяться у даній справі та згідно з якими представник позивача приймав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Водночас, матеріали справи містять докази написання процесуальних документів представником відповідача адвокатом Мисаном В.М., а саме: апеляційної скарги (т.1, а.с. 195-199), пояснень щодо введення в експлуатацію товару (т. 2, а.с. 44-48).

Доказів оплати з боку ТОВ РАЗЕК А5 Україна за отримані послуги з надання правової допомоги відповідачем до суду не надано.

Однак, апеляційний суд вказує, що як зазначалось вище, враховуючи зміст п.1 ч.2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Така правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Тобто, навіть за умови фактичної несплати витрат на правничу допомогу та/або адвокатської винагороди на момент винесення рішення, відповідні стягнення все одно може бути покладено на опонентів у справі.

Досліджуючи вищенаведений Акт прийому передачі наданих правничих послуг, судова колегія погоджується з доводами відповідача стосовно того, що відображена інформація в Акті наданих послуг від 12.06.2023 щодо характеру та обсягу виконаної Адвокатом роботи (наданих послуг), частково не відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.

Так, адвокатом Мисаном В.М. в Акті прийому-передачі наданих послуг від 12.06.2023 визначено вартість участі Адвокатом у двох судових засіданнях у розмірі 6 000,00 грн., виходячи з того, що кожне засідання тривало одну годину.

Однак, згідно з даними протоколів судових засідань від 11.05.2023 та від 08.06.2023, згадані судові засідання, які проводились в режимі відеоконференції тривали 33 хв. та 25 хв, відповідно. Тобто, загальний час проведених судових засідань 11.05.2023 та 08.06.2023 дорівнює 58 хв., а не 2 год., як вказує позивач.

Відтак, апеляційною колегією встановлено завищений час участі представника позивача у судових засіданнях при апеляційному перегляді справи №916/294/22, а тому загальна сума адвокатських витрат, яка може бути розглянута судом апеляційної інстанції за заявою ТОВ РАЗЕК А5 Україна дорівнює 36 000,00 грн.

Разом з цим, відповідач зазначає про неспівмірність заявленої до стягнення суми судових витрат, посилаючись, зокрема на те, що справа №916/294/22 не є складною; розмір проведених адвокатом робіт та визначена сума гонорару є завищеними.

Судова колегія враховує, що положеннями статті 128 Господарського процесуального кодексу України іншій стороні надано право заперечувати проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу,

В контексті цього питання судова колегія враховує, що у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Наведена правова позиція підтримується Верховним Судом (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

Разом з тим, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат", тому колегія суддів звертає увагу на таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно до яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20, від 11.11.2021 у справі №873/137/21.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Судова колегія погоджується з аргументами відповідача та враховує, що справа №916/294/22 дійсно не є складною; що вирішення спору не потребувало значної кількості дій Адвоката та відбулось в суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції у 2-х засіданнях. Пояснення щодо введення в експлуатацію товару є переважно цитуванням абзаців позовної заяви та заяви про усунення недоліків позовної заяви від 16.02.2021, при цьому, як зазначалось судовою колегією у постанові від 08.06.2023 у даній справі, позовна заява та заява про усунення недоліків були складені не адвокатом Мисаном В.М., що свідчить про те, що згадані пояснення є копіюванням вже надрукованого тексту, а відтак визначення вартості такого документу у розмірі 6 000,00 грн. не є добросовісними діями з боку Адвоката. Також представником позивача було подано апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, аргументація якої є аналогічною доводам позовної заяви. Судова колегія вважає, що сам лише факт подачі адвокатом Мисаном В.М. апеляційної скарги , зміст якої в більшій мірі є продубльованим в позові, не відповідає обсягу фактично виконаних представником позивача робіт та критерію розумності їх розміру.

Крім того, апеляційний суд враховує у даному випадку часткове задоволення позовних вимог та вимоги ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, виконаний у даній справі адвокатом обсяг робіт (наданих послуг); ураховуючи сталість практики у подібних справах, колегія суддів констатує, що розмір витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 36 000,00 грн. не відповідає критерію розумності їх розміру, є неспівмірним зі складністю справи, часом витраченим Адвокатом, виконаною адвокатом роботою в у суді апеляційної інстанції та має надмірний характер, а тому, достатнім і співмірним є розмір витрат правничої допомоги в сумі 10 000,00 грн.

Згідно з п. 3 ч. 1, ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З огляду на те, що в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі №916/294/22 не було вирішено питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, керуючись статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за необхідне прийняти додаткову постанову у справі №916/294/22, якою частково задовольнити заяву позивача шляхом стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у сумі 10 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 169, 244, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РАЗЕК А5 Україна про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ГІДРОПРОМ судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/294/22 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГІДРОПРОМ (65005, м. Одеса, вул. Середня, 83-Б, код ЄДРПОУ 31292870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РАЗЕК А5 Україна (18018, м. Черкаси, пр-т Хіміків, 74, код ЄДРПОУ 34349966) витрати на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн.

В іншій частині заяви відмовити.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складений 28.09.2023.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.